CC BY
9JURIDICAL SCIENCES
ДЕЯК1 ПРОБЛЕМИ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО П1ДСТАВ ДЛЯ ЗМ1НИ УМОВ ТРИМАННЯ ЗАСУДЖЕНИХ В УМОВАХ 1ЗОЛЯЦП ТА ПОЛ1ПШЕННЯ УМОВ ТРИМАННЯ В
М1СЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛ1
Гритенко О.А.
Одеський державний утверситет внутршнгх справ, професор кафедри
Меркулова В.О.
Одеський державний утверситет внутршнгх справ, професор кафедри
SOME PROBLEMS OF THE CURRENT LEGISLATION REGARDING THE GROUNDS FOR CHANGING THE CONDITIONS OF DETENTION OF PRISONERS IN ISOLATION AND IMPROVING THE CONDITIONS OF DETENTION IN PRISONS
Hrytenko О.,
Odessa State University of Internal Affairs, Professor of the Department
Merkulova V.
Odessa State University of Internal Affairs, Professor of the Department
АНОТАЦ1Я
У статп встановлено OKpeMi npaBOBi норми, яш мютять положения щодо шдстав для змши умов три-мання засуджених в умовах ¿золяци, а також для полiпшення умов тримання в мiсцях позбавлення волi лише на пiдставi оцшки поведiнки та ставлення до пращ. Здшснюеться аналiз змiсту та сшввщносносл розглядаемих норм КВК Укра!ни, на шдстаы якого доводиться те, що не iснуe чгтко! системи та взае-мозв'язку мгж вiдповiдними правовими положеннями, що регулюють сферу застосування заходiв заохо-чення, а отже дощльним е законодавче формулювання вщповщних положень не вiдповiдно до конкретно! сфери кримшально-виконавчих вiдносин, а вщповвдно до етапiв (строку) вiдбування призначеного судом покарання. Пропонуеться виокремлення глави, яка б була присвячена порядку застосування прогресивно! системи виконання (вщбування) покарання у видi позбавлення вол^ що вiдтворювала б позитивнi та нега-тивнi змiни в умовах ввдбування покарання залежно ввд ввдбутого термiну та поведiнки засуджених; необ-хiднiсть перегляду деяких iснуючих норм в КВК Укра!ни; сформування самостшних (самодостатнiх) за змiстом та сутнютю статей, положення яких мають стати суттевою складовою у порядку реалiзацi! тако! форми прогресивно! системи як змша умов тримання засуджених в межах одше! колонi!.
ABSTRACT
The article establishes separate legal rules containing provisions on the grounds for changing the conditions of detention of prisoners in conditions of isolation, as well as for improving the conditions of detention in prisons only on the basis of the assessment of behavior and attitudes to work. The content and correlation of the considered norms of the Criminal Enforcement Code of Ukraine are analyzed, on the basis of which it is proved that there is no clear system and interrelation between the relevant legal provisions governing the scope of the promotion measures, and therefore it is expedient that the legislative formulations of the relevant provisions are not in accordance with specific sphere of criminal-executive relations, and in accordance with the stages (terms) of serving the court appointed n rendering. It is proposed to allocate a chapter which would be devoted to the procedure of applying a progressive system of execution (serving) of punishment in the form of imprisonment, which would reproduce the positive and negative changes in the conditions of serving the sentence, depending on the time served and the behavior of the convicted; the need to revise some existing rules in the Criminal Code of Ukraine; formation of independent (self-sufficient) content and substance of the articles, the provisions of which should become an essential component in order to implement such a form of progressive system as changing the conditions of detention within a single colony.
Ключовi слова: засуджеш, заохочення, покарання, позбавлення вол^ полшшеш умови, прогресивна система, стимулювання, тримання.
Keywords: convicts, rewards, punishment, imprisonment, improved conditions, progressive system, incentives, detention.
Дослщження юторичних аспекта нормативного забезпечення запобтання пенгтенщарнш зло-чинносп, створення умов для ефективного здшс-нення карально-виправного процесу надають вче-ним достатш тдстави стверджувати, що нормативно-правова база кримшально-виконав-чого законодавства практично у ва юторичш перь
оди до сьогодш характеризувалася i характеризуемся вщсутшстю певно! системносл та узгоджено-сп, не ввдтворювала в повному обсязi результати теоретичних дослiджень, не ввдповщала вимогам практики. Усе вище зазначене, як на наш погляд, стосуеться передусiм законодавчого ввдтворення прогресивно! системи виконання та ввдбування по-карання.
Одшею i3 найбiльш застосовуваних у правоза-стосуванш форм прогресивно! системи виконання та ввдбування покарання у видi позбавлення волi е змiна умов утримання в межах одше! кримшально-виконавчо! установи.
Зважаючи на значний обсяг нормативно-правового матерiалy, який доцiльно пщдати аналiзy на предмет системностi, yзгодженостi та дощльносп чинних кримiнально-виконавчих положень, вважа-емо за доцiльне визначити меж1 нашого досль дження окремими питаниями, виршення яких сприятиме пвдвищенню ефективносп застосування прогресивно! системи у правозастосуванш. Зок-рема, увага мае бути звернена на проблеми змiстy та сутносп правового стану засуджених, яш утри-муються в рiзних дшьницях одше! установи, визна-чення матерiальних та формальних пвдстав переве-дення до певно! дiльницi, на мюце та значення й' в загальнш системi змiн умов в межах одше! установи, а ввдповщно i в прогресивнiй системi виконання та вщбування покарання. Дослвдження стосу-ватиметься лише порядку та умов утримання в рiз-них д№ницях дорослих засуджених, оскiльки проблема особливостей реалiзацi! прогресивно! системи виконання та вщбування покарання у видi позбавлення волi стосовно неповнолггшх потребуе окремого та поглибленого дослщження. До того ж, в данш статтi проблеми чинного законодавства ро-зглядатимуться на пiдставi аналiзy змш умов три-мання засуджених лише в кримшально-виконавчих установах закритого типу, що виконують пока-рання у видi позбавлення волi на певний термш.
Так у ч. 1 ст. 94 КВК йдеться про те, що у ви-ховних колон1ях створюються дiльницi: карантину, дiагностики i розподiлy; ресоцiалiзацi!; соцiально! адаптацп. У виправних колон1ях мiнiмального i се-реднього рiвня безпеки створюються таю д№нищ: карантину, дiагностики i розпод^; ресоцiалiзацi!; посиленого контролю; соцiально! реабштацп. У виправних колошях максимального рiвня безпеки, вiдповiдно, - карантину, дiагностики i розподiлy; ресоцiалiзацi!; посиленого контролю. Вс дiльницi iзолюються одна ввд одно! [3, С. 45-46.]
Вщповвдно до змiстy положень, що мютяться у ч. 2 ст. 94 КВК та ст. 95 КВК у дшьнищ карантину, дiагностики i розподiлy протягом чотирнадцяти дiб тримаються всi новоприбyлi до колонй' засуджеш. Вони мають пiддатися: повному медичному обсте-женню, - для виявлення iнфекцiйних, соматичних i псих1чних захворювань; первинному психолого-пе-дагогiчномy вивченню - для складання шдиввдуа-льно! програми соцiально-виховно! роботи (на шд-ставi врахування кримiнологiчно!, кримшально-правово! характеристики) [ 3, С. 46].
Важливють положень ст. 95 КВК обумовлю-еться тим, що це едина норма, яка орiентyе на необ-хiднiсть сприймати час перебування засуджених оаб у дiльницi карантину, дiагностики та розподiлy як потенцiйна можливють з першого дня перебу-вання засуджених в установах спрямувати !х (!хню сввдомють, чуттеву та вольову сфери) на досяг-нення мети виправлення через пом'якшення умов тримання в iзоляцi! (на першому етапi вiдбyвання
покарання), 3MiHy умов в межах одше! виправно! установи, змшу умов вщбування покарання шляхом переведення до шшо! установи (на рiзних ета-пах ввдбування покарання), через досягнення пев-ного ступеня виправлення як пiдстави для пом'якшення призначеного судом покарання та умовно-дострокового звiльнення (у потенцшнш перспек-тивi), - в б№ш оптимальнi термiни.
Складання iндивiдyально! програми соща-льно-виховно! роботи за результатами медичного обстеження, первинно! психодiагностики i психо-лого-педагогiчного вивчення, на шдстаи кримшо-логiчно! та кримшально-правово! характеристики засудженого, по-перше, не мае бути формальним. По-друге, - мае спиратися на чiтко визначену у чинному кримшально-виконавчому законодавствi систему дiевих, взаемопов'язаних заходiв стимулю-вання та кримiнально-виконавчого примусу, як1 i складатимуть змiст та сyтнiсть прогресивно! системи виконання та вщбування покарання. Ця система мае мютити, з одного боку, перелш взаемопов'язаних, чiтко визначених за матерiальними та формальними пiдставами застосування, системно послщовними за часом перебування засуджено! особи в yстановi, суттево вiдмiнних за обсягом пра-вообмежень заходiв стимулювання сyмлiнно! пове-дшки засудженого. З iншого боку, - таку ж чiткy систему заходiв примусу до правослухняно! поведь нки, через застосування заходiв стягнення, як1 б ввдчутно погiршyвали б правовий статус засудже-но! особи.
Орiентyвати засуджених на те, що ефектив-шсть дi! прогресивно! системи мае ощнюватися з урахуванням не лише кримшально-виконавчих, але й кримiнально-правових складових, що стосуеться в першу чергу таких шститупв як замiна неввдбуто! частини покарання бшьш м'яким (пом'якшення призначеного судом покарання), умовно-достро-кове звшьнення, звiльнення ввд вiдбyвання покарання ваптних ж1нок i жшок, як1 мають дiтей вiком до трьох рокiв (ст.ст. 81, 82, 83 КК Укра!ни)
Особливе значення в процес виправлення засуджених мае !хне перебування у д№нищ ресоща-лiзацi!, в якiй, ввдповщно до змiстy положень що мь стяться у ч. 3 ст. 94 КВК та ст. 96 КВК, тримаються засуджеш, яш направлен з дшьнищ карантину, да-агностики i розподiлy та переведенi з шших дшь-ниць у порядку, встановленому чинним законодав-ством. Вс засyдженi розподiляються по вщдшен-нях соцiально-психологiчно! служби,
локалiзyються ввд шших засуджених вщповвдно до мiсця проживання членiв вiддiлення [3, С. 46].
Важливють обумовлюеться дек1лькома чинни-ками: в цш дiльницi протягом тривалого часу пере-бувае бiльшiсть засуджених; саме в час перебування засуджених в цш д№нищ формулюються ос-нови !хньо! подальшо! поведшки, взаемоввдносин iз оточуючим середовищем; у психолопчному станi та чyттевiй сферi засудженого ввдтворюеться сприйняття перших разових заохочень (або ж, на-впаки, - стягнень); здшснюеться оцiнка досягнень (як з боку адмшстрацп, так i самого засудженого)
за увесь попереднш перюд перебування в iзоляцi! тощо.
Вщповвдно маемо звернути увагу на первин-ний правовий статус засуджених до позбавлення волi осiб, бiльшiсть з яких за тривалiстю часу пере-бувають в дiльницi ресоцiaлiзaцi!. Зокрема, у Главi 16 «Режим у колошях та засоби його забезпе-чення», враховуючи предмет дослвдження, нас щ-кавлять положения ст. 102 КВК, де йдеться про те, що режим у виправних колошях, змютом якого е порядок виконання i вiдбуваиия покарання, мае за-безпечувати помiж iншого реалiзацiю прав i закон-них iнтересiв засуджених, безпеку засуджених i персоналу, зм^ умов тримання засуджених. Ц по-ложення мають сприйматися у широкому розумшш - як забезпечення змiн за будь-яко! належно! (в кра-щому випадку - сумлшно! поведiнки) в будь-як1й сферi життедiяльностi засуджено! особи. Маемо звернути увагу на заходи стимулювання, якi мо-жуть застосовуватися з перших дшв перебування в iзоляцi!, спрямовують засудженого до дотримання правослухняно! поведiнки.
Насамперед це стосуеться грошей, харчування, побачень, телефонних розмов тощо. Для того, щоб ощнити ступiнь ввдтворення у чинних положеннях кримшально-виконавчого законодавства основних елемента (форм) прогресивно! системи виконання та вiдбуваиня покарання у видi позбавлення волi, маемо розглянути правовий статус засуджених в цiй частинi у ретроспектив^ порiвнюючи його iз по-переднiм станом.
Цi питання переважно е предметом регулю-вання Глави 17 «Умови вiдбуваиня покарання в ко-лон1ях». У ст. 108 КВК «Придбання засудженими до позбавлення волi продуктiв харчування та предмета першо! потреби» визначався i визначаеться до тепер порядок придбання засудженими до позбав-лення волi продукта харчування i предметiв першо! потреби.
За попередшм законодавством сума грошей, що мае бути заробленою та дозволеною для витрат не була визначеною у цш стат. Уточнюеться ця ситуащя лише стосовно окремих спецiальних кате-горiй засуджених (особи похилого в^, iнвалiди, вагiтнi жiнки, жiнки, як мають при собi малолiтнiх дггей, засудженi лiкувальних закладiв), яким дозволено придбавати продукти харчування та предмети першо! потреби на грош^ отриманш за переказами, за рахунок пенсiй та iншого доходу (на суму ввд 60 % до 100 % мшмального розмiру заробино! плати). У ч. 4 ст. 108 КВК йшлося про те, що засудженим, як1 перевиконують норми виробику або сумлiнно виконують встановленш завдання, може бути дода-тково дозволено витрачати на мiсяць грошi в сумi 30 % мшмального розмiру заробiтно! плати; на ва-жких роботах чи роботах iз шк1дливими умовами працi - 50 % мшмального розмiру заробiтно! плати. Отже це стосувалося колонш будь-якого виду рiвня безпеки та будь-яко! дiльницi; могло застосовуватися з першого мюяця працi на виробни-чих потужностях установи (чи на iнших об'ектах); е разовим заохоченням, яке вщповвдно до закону за-лежить лише ввд ставлення до працi, i не залежить
ввд ступеня виправлення, загально! поведiнки. Спрямування цього заохочення едине - через ште-рес засуджених придбання бшьше продуктiв та предмета першо! необхвдносп в магазинах защкавити !х (стимулювати !х) до виконання норм виробiтку. Проте про загальну поведiнку взагалi не йдеться. Отже ступеня виправлення це не стосувалося.
Певне уявлення щодо кiлькостi грошей, як1 за-суджена особа мае право витрачати, надае компле-ксний аналiз рiзних правових норм КВК, яш розмь щуються в рiзних главах. На увагу заслуговуе змют ч. 2 ст. 120 КВК «Оплата пращ засуджених до позбавлення волЬ> Глави 18 «Праця засуджених до позбавлення волЬ>, в якш, по-перше, загально було ви-значено, що у виправних колошях на особовий рахунок засуджених, яш виконують норми виробику або встановлеш завдання i не допускають пору-шень режиму, зараховуеться, незалежно ввд усiх вь драхувань, 15 % нарахованого !м мюячного заробь тку. 1нша сума нарахування пов'язуеться: iз вiком, станом здоров'я, ваптнютю, наявнiстю малолiтнiх дiтей (пенсшний вiк, iнвалiднiсть, активна форма туберкульозу, вагiтнiсть, наявнiсть дiтей у будинку дитини) - до 50 %; з видом установи (виховна ко-лошя, колонiя мiнiмального рiвня безпеки з полег-шеними умовами тримання тощо) - до 75.
Тож обмеження були суттевими. До того ж, по-передне законодавство сввдчить на користь тiе! думки, що законодавець максимально використову-вав принцип диференщаци та iндивiдуалiзацi! виконання та вщбування покарання починаючи з перших днiв перебування засудженого в мюцях позбавлення волг Рiзнi умови вiдбуваиня покарання з першого дня (вж, стан здоров'я, стан ваптносл, на-явнiсть малолгтньо! дитини тощо) та кримшально-виконавчого (стутнь виправлення, термiн вщбу-того строку тощо) характеру.
За чинним законодавством (ст. 108, 120 КВК) гумашзац1я стосуеться уах засуджених: у вах виправних установах на особовий рахунок засуджених, яш залучаються до суспiльно корисно! оплачу-вано! працi, незалежно ввд уах вiдрaхувaиь, зараховуеться не менше 50 % нарахованого мюячного заробгтку; засудженим, яш мають зaборговaиiсть за виконавчими документами - не менше 25 % загаль-но! суми заробику; незалежно ввд рiвия безпеки ко-лонi! (мшмального, середнього, максимального) та соцiaльно-демогрaфiчних даних зaсудженi мають право витрачати для придбання продукта харчування i предмета першо! необхвдносл грошi, заро-бленi у випрaвнiй колонi!, одержат по переказам, за рахунок пенсп та iншого доходу, без обмеження !х обсягу [3, С. 54, 63].
Слiд зазначити, що питання щодо суми грошей, яку засуджеш мають право витрачати на мь сяць для придбання продукта харчування i предме-тiв першо! необхщносп, регулюеться i iншими кри-мiнaльно-виконaвчими нормами. На увагу заслуговують положення ст.ст. 138-140 КВК Глави 20 «Особливосп вiдбувaиия покарання в колошях рiзних видiв» в яких встановлюеться сума грошей, яку засуджеш мають право витрачати на мюяць для
придбання продуктiв харчування i предметiв пер-шо! необхiдностi, кшьшсть побачень, пвдстави пе-реведення на полшшеш умови утримання.
Доволi специфiчний пiдхiд законодавця в час-тиш визначення базових положень щодо надання побачень засудженим та регулювання особливос-тей в цьому питаннi, зважаючи на рiзницю в правовому статуй засуджених, як можуть перебувати в рiзних дiльницях одше! установи. Так базовi осно-воположнi права засудженого в цiй частинi розгля-далися i розглядаються у Главi 20 «Особливосп вщ-бування покарання в колонiях рiзних видiв» у вщ-повiдних частинах ст.ст. 138-140 КВК. Вже за попереднiм законодавством к1льк1сть побачень (яка на перший погляд мала б рiзниться залежно вiд сту-пеня безпеки установи, в якш перебувае засуджена особа) була однаковою: щомiсяця короткострокове (12 на рж) i один раз на три мюящ тривале поба-чення (4 на рiк) [2, С. 83-86]
Вважаемо, що ршення законодавця справедливо базувалося на тому, що карае сама iзоляцiя, отже слад урiвняти засуджених в обмеженнях щодо побачень. В цш частинi ввдсутне орiентування на дотримання принципу вiдповiдностi тяжкостi вчи-неного злочину та обсягу караючих властивостей покарання, як в найбiльшiй мiрi вщтворюються пiд час його вiдбування. З шшого боку, саме такiй шд-х1д мав посилити стимулююче значення заохочува-льних заходiв, як1 мають призводити до суттевого покращення правового стану засуджено! особи. Отже мае бути наповнено новим змiстом за право-обмеженням переведення на полшшеш умови утримання, до дшьниць шшого бшьш пiльгового рiвня.
Проте законодавець пiшов далi, i з точки зору посилення значення тако! форми реал1заци прогре-сивно! системи виконання та вiдбування покарання у видi позбавлення волi, прийняв бшьш прогреси-вне рiшення: ввдтепер рiзна к1льк1сть побачень ви-значаеться залежно вщ того, в як1й д№нищ випра-вно! установи перебувае засуджений: засудженим, яш знаходяться в дшьнищ посиленого контролю надаеться одне короткострокове побачення на мь сяць i одне тривале побачення на три мюящ (4 на рж); засудженим, яш знаходяться в дiльницi ресо-цiалiзацil надаеться одне короткострокове побачення на мюяць i одне тривале побачення на два мь сящ (6 на рiк); засудженим, яш знаходяться в дшьнищ сощально! адаптаци та сощально! реабштацп надаеться короткостроковi побачення без обмежень i тривале побачення щомiсяця (12 на рж). Вид кри-мшально-виконавчо! установи (рiвень безпеки) не мае значення [3, С. 74].
Насамшнець, якщо вести розмову про первин-ний (базовий) рiвень правового статусу засуджено! особи, яка вщбувае покарання у видi позбавлення волi, маемо щдкреслити суттеву гуманiзацiю в час-тинi iнших можливостей та засобiв щдтримання засудженим зв'язку iз зовнiшнiм свiтом. Так чинна редакщя ст. 110 КВК (порiвняно iз попередньо!) суттево збiльшилася, оск1льки докладно регламен-туеться: надання правово! допомоги, порядок та ш-льк1сть побачень; встановлюеться порядок не обме-жено! можливостi використання права на телефонш
розмови ( в тому числ у мережах мобшьного зв'язку) шд контролем адмiнiстрацi!; надаеться право користування глобальною мережею 1нтернет без обмежень, але пвд контролем адмшютрацп i за умови дотримання спещальних правил тощо [3, С. 55 ].
Дослвдження та сшвставлення правових положень, в яких вiдтворюеться первинний стан засуджено! особи надае нам пiдстави виокремити деяк проблемнi аспекти. Так не зрозумшим е те, чому саме у статп 110 КВК, де розглядаються загальш умови вiдбyвання покарання у видi позбавлення волi, надаеться визначення змюту понять коротко-строкового та тривалого побачення, !х тривалосп та порядку надання з окремими категор1ями осiб, про порядок та можливють замiни побачень тощо, -надаеться розмежувальна к1льк1сть побачень ввдпо-в1дно до того, в якш дшьнищ засуджений перебувае. Ця шформащя носить вже не загальний характер (якщо виходити iз загального базового правового статусу засуджено! особи), а безпосередньо е складовою прогресивно! системи в1дбування покарання i мае виокремлюватися у вiдповiдних спещальних кримшально-виконавчих нормах.
До того ж, саме вивчення та аналiз вище зазна-чених кримiнально-виконавчих правових положень надае шдстави ще для одного зауваження, яке сто-суеться юридично! технiки: системностi викла-дення та !хньо! редакцi!'. Спостерiгаеться значна ш-льк1сть повторень положень однакового (тотож-ного) змiстy.
Так прикладами цього е те, що i в ст. ч. 6 ст. 94 КВК, i в ч. 1 ст.99 КВК йдеться про те, що в дшьнищ сощально! реабiлiтацi! тримаються засyдженi, як1 переведенi з дшьнищ ресоцiалiзацi!; кримiна-льно-виконавче положення , в якому йдеться про те, що засуджеш мають право витрачати для придбання продyктiв харчування i предметiв першо! не-обхвдносл грошi, заробленi у виправнiй колони, одержат по переказам, за рахунок пенси та iншого доходу, без обмеження !х обсягу, - визначено у чо-тирьох кримiнально-виконавчих нормах: у ст. 108 КВК - загального значення, у ст.ст. 130-170 КВК, що визначають особливосп вщбування покарання в колошях рiзних видiв; кримiнально-виконавчi положення про кшьшсть побачень в рiзних дiльницях (засудженим, яш знаходяться в дiльницi посиленого контролю надаеться одне короткострокове побачення на мюяць i одне тривале побачення на три мюящ (4 на рш); засудженим, яш знаходяться в дь льнищ ресоцiалiзацi!' надаеться одне короткострокове побачення на мюяць i одне тривале побачення на два мюящ (6 на рж); засудженим, яш знаходяться в дшьнищ сощально! адаптацп та сощально! реабь лiтацi!' надаеться короткостроковi побачення без обмежень i тривале побачення щомiсяця (12 на рж), - в тотожнiй редакцп повторюються у ст. 110 та ст.ст. 138-140 КВК.
Як на нашу думку, кримшально-виконавче за-конодавство потребуе вдосконалення в цiй частиш.
Вище наведенi матерiали посилюють значення результапв наукових дослiджень у питанш первин-
ного перюду перебування в iзоляцi!. В даному пи-танш слад особливу увагу звернути на результата дослщження, як1 базуються на узагальненш довго-тривалого практичного досввду щодо реaлiзaцi! за-вдань виконання покарання у видi позбавлення волг Так маемо надати належне висновкам, яких дiйшлa В.О. Меркулова, яка проблеми особливос-тей виправного впливу у первинний перiод перебу-вання засуджених в iзоляцi! дослiджувaлa на прик-лaдi функцiонувaния кримiнaльно-виконaвчих ус-танов для утримання засуджених жшок. Якщо здiйснити комплексний aнaлiз уах наукових поло-жень, викладених нею у спещальному дослiдженнi з питань особливостей реaлiзaцi! кримiнaльно! ввд-повщальносл, виконання та ввдбування покарання у видi позбавлення волi стосовно засуджених жь нок, - то маемо виокремити наступш висновки. Зо-крема те, що поведшка засуджених у перший пе-рiод ввдбування позбавлення вол^ а також i нaдaлi багато в чому залежить вщ ефективностi оргaнiзaцi! iндивiдуaльно - виховного впливу на засуджених у цей перюд. В цей перюд перебування засуджених у випрaвнiй устaновi починаеться процес !хньо! сощ-ально! адаптаци: засвоення ними порядку й умов вiдбувaиия покарання (так званих, режимних ви-мог); входження новоприбулих у сформоваш сто-сунки мiж засудженими вiддiления, 1хне пристосу-вання до умов нового сощального середовища, засвоення нових цшей i щншсних орiентaцiй груп та iнших засуджених; зближення з новим соцiaльним середовищем, або ж, навпаки, його вщторгнення тощо. Цей процес е суто диференцшованим, що вщ-творюеться у рiзних видах поведiнки засуджено! особи: у готовносп пiдпорядкувaния iншим щнно-стям та трaдицiям, або ж у 1хньому зaпереченнi та протиди, або ж у бaйдужостi та нейтральносп по-ведiнки. Соцiaльнa адаптац1я може бути серйозно деформована в тому випадку, якщо вiдносини серед засуджених конфлштш, оточення розбите на юлька суперечних груп, вiдповiдно засуджений стае об'е-ктом зiткиения !хшх iнтересiв. Важливим е те, що особливосп aдaптaцi! засуджених до умов iзоляцi! залежать в знaчнiй мiрi вiд !хнiх потреб, iнтересiв, мотивiв, пов'язаних iз специфiчним соцiaльним статусом [4, С.179-181].
Ще один напрям дослiджения безпосередньо стосуеться первинного перебування засуджених у мiсцях позбавлення волг визначення доцiльного обсягу правообмежень на першому етaпi перебування засуджених в мюцях позбавлення волi. Ана-лiзу пщдавалися порядок та умови надання поба-чень, телефонних розмов, перерахування коштiв на особистий рахунок, суми грошей, якi засуджений мав право витрачати тощо. Зокрема по вщношенню до специфiчно! категори засуджених - засуджених до реального вщбування покарання у видi позбавлення волi ж1нок доволi тривалий час доводилася необхщшсть виключення обмежень щодо прид-бання продуктiв харчування та предмепв першо! необхiдностi, побачень, в отриманш посилок, передач та бандеролей, телефонних розмов [1, С.133; 4, С.179-181; 6, С. 22 - 26; 5, С. 6.]. Що до речi i було здшснено законодавцем: з 01 счня 2012 року були
зняп обмеження щодо кiлькостi отриманих посилок i передач, телефонних розмов щодо уах засу-джених.
Щдсумовуючи зазначене слад пiдкресли ти на-ступне. Отже нами розглянут та спiвстaвленi пра-вовi положення доволi чисельно! шлькосп норм. Зазначене вище сввдчить про те, що окремi прaвовi норми (ст.ст. 99-101КВК) мiстять положення щодо тдстав для змiни умов тримання засуджених в умо-вах iзоляцil (як в межах однiе! колони, так i шляхом переведення до установи шшого рiвня безпеки), за-лежно вiд мaтерiaльних (ступiнь виправлення) та формальних (вiдбуття певного строку) тдстав. В шших йдеться про полшшення умов тримання в мь сцях позбавлення волi лише на пiдстaвi оцiнки по-ведiнкж та ставлення до прaцi (ч. 4 ст. 108 КВК). В подальшому, знову ж таки, надаеться певний пере-лш зaходiв заохочення, як1 змiнюють правовий та мaтерiaльний стан засуджено! особи на краще (ст. 130 КВК). Проте в цш стaгтi йдеться як про разове покращення стану засудженого на пiдстaвi сумлiн-но! поведiнки та ставлення до пращ, так i про сут-тевi змiни в його життi - замшу невщбуто! частини покарання б№ш м'яким покаранням, дострокове звiльнения iз мiсць позбавлення волi. У ст.ст. 138140 КВК йдеться безпосередньо про право засуджено! особи на полшшення умов !! тримання в iзоляцi! за наявносп мaтерiaльних (сумлiннa поведiнкa та ставлення до пращ) та формальних (вщбуття певного строку) тдстав. Насамшнець, у ст. 142 КВК визначаеться право засуджено! жшки, яка е вагиною, або мае при собi малолгтню дитину, на прожи-вання за межами виправно! установи, що теж сут-тево полiпшуе !! правовий стан. Тож норми КВК, яш визначають пiдстaви та характер змш у правовому статуа засуджено! особи в бiк його полшшення, а отже мають розглядатися як так1 що сти-мулюють !! позитивну поведiнку тд час вiдбувaиия покарання у видi позбавлення волi, - розмiщенi в досить рiзних за змiстом та сутшстю главах кримi-нально-виконавчого законодавства: Глaвi 15 «Зага-льнi положення виконання покарання у видi позбавлення волЬ>, Глaвi 17 «Умови ввдбування покарання в колошях», Глaвi 18 «Праця засуджених до позбавлення волЬ>, Глава 19 «Виховний вплив на засуджених до позбавлення волЬ>, Глава 20 «Особ-ливосп в1дбування покарання в колон1ях рiзних ви-дiв». До того ж, стосовно ваптних ж1нок та жшок, яш мають при собi малолгтшх дiтей певне полiп-шення правового стану передбачене Главою 21 «Особливостi вщбування покарання у видi позбавлення волi засудженими женками i неповнолишми» (право на сумiсне мешкання з дитиною в окремш будiвлi, право на проживання за межами виправно! установи). Такий пiдхiд на перший погляд е випра-вданим з точки зору конкретизаци сфери кримша-льно-виконавчих вiдносин (режим вiдбувaиня по-карання, праця засуджених, виховний вплив, особ-ливосп у правовому стaнi, тощо). Проте шдвищення ефективностi зазначених зaходiв сти-мулювання як таких, що передбачають певнi змiни в умовах тримання засуджено! особи в iзоляцi! вщ
суспшьства, е взаемозалежним ввд чiткостi та сис-темностi у !х викладеннi.
Аналiз змiсту та сшвввдносносл зазначених норм КВК надають пвдстави стверджувати про те, що не юнуе чiтко! системи та взаемозв'язку м1ж вщ-повiдними правовими положениями, що регулю-ють сферу застосування заходiв заохочення. З точки зору системносп, взаемообумовленностi, пос-лiдовностi та поступового пвдвищення вимог щодо поведшки засуджено! особи як тдстави для застосування рiзних за характером, обсягом та формаль-ними ознаками змiн у правовому статуй засуджено! особи на краще, - дощльним е законодавче форму-лювання вiдповiдних положень не вщповщно до конкретно! сфери кримiнально-виконавчих вщно-син, а вiдповiдно до етатв (строку) вiдбуваиия при-значеного судом покарання.
Логiчним е виокремлення глави, яка б була присвячена порядку застосування прогресивно! системи виконання (вiдбуваиия) покараиия у видi позбавлення волi, ввдтворювала б позитивнi та нега-тивш змiни в умовах вiдбуваиня покарання залежио вiд вiдбутого термiну та поведшки засуджених. Але дещо в шшш редакцi! та певнiй послвдовносп ма-ють визначатися всi заходи стимулювання: покра-щения правового стану будь-яко! категорi! засуджених, незалежно вiд термiну вiдбутого покарання; щдстави для застосуваиня разових заходiв заохочення; формальш та матерiальнi тдстави для переведения на полшшеш умови утримання, до iнших дшьниць в межах однiе! колонi!, до шших виправ-них закладiв. Насамшнець, формальнi та матерiа-льнi пвдстави замiни покарання на бiльш м'яке, умовно-дострокового звiльнення.
Актуальним е бшьш чiтке визначення поетап-но! змши умов тримання, яка буде залежати ввд по-ведiнки та строку вщбутого покарання. Логiка ви-магае дещо iншу послiдовнiсть викладення кримь нально-виконавчих iнституцiй, змiстом яких е змша у правовому стаиi засуджено! особи. Насам-перед визначаються умови для покращення матерь ального стану будь-яко! категорп засуджених, неза-лежно вiд термiну вiдбутого покарання, пвдстави для застосуваиня разових заходiв заохочення; на-далi - формальнi та матерiальнi пiдстави для переведения на полшшеш умови утримання, з якими мають бути пов'язаш щдстави для переведения засуджених до дтнищ сощально! реабiлiтацi!. Насамшнець, формальнi та матерiальнi пiдстави замши покарання на б№ш м'яке, умовно-достроко-вого звiльнення.
За змiстом та сутнiстю ст.ст. 94-101 КВК не мають мютитися у главi пiд назвою «Загальш положения виконання покарання у видi позбавлення волЬ>, оскiльки !х головною сутнютю е саме визначення прогресивно! системи виконання та вщбу-вання покарання у видi позбавлення волг
Законодавче визначення прогресивно! системи мае посилюватися додатковими положениями, як розкривають змiст кожиого елементу цiе! системи. Сьогоднi цi положения розкидаш по усьому кримь нально-виконавчому законодавствi, осшльки на перше мюце ставляться дещо iншi прюритети, а не
мехашзм (засоби) досягнення мети виправлення та ресоцiалiзацi! засуджених пвд час вщбування покарання.
Biдповiдно до чинного законодавства, у дшь-ницях ресоцiалiзацi!, посиленого контролю та сощ-ально! реабiлiтацi! тримаються як засyдженi, яш на-правленi з дiльницi карантину, дiагностики i розпо-дiлy, так i переведенi з iнших д№ниць. В даному випадку законодавець не визначае з яких дшьниць здшснюеться переведення. Розyмiння цiе! ситyацi! е можливим лише на пiдставi комплексного тлума-чення рiзних законодавчих положень, яш мiстяться в рiзних роздшах, главах та статтях кримiнально-виконавчого законодавства. До того ж, слад орiен-туватися на постyповiсть змш умов утримання в iзоляцi!' (у правовому статуй засудженого).
Мають бути сформоваш самостiйнi (самодо-статнi) за змютом та сyтнiстю статтi, положення яких мають стати суттевою складовою у порядку реалiзацi! тако! форми прогресивно! системи як змша умов тримання засуджених в межах одше! колони. Адже формування правового статусу засуджених, яш перебувають у певнш конкретнiй дiль-ницi, залежить ввд змiстовних вiдмiнностей м1ж дiльницями за обсягом конкретних правообмежень, як1 мають суттеве значення для життедiяльностi засуджено! особи в умовах iзоляцi!. Так зокрема, пра-вовий статус засуджених, яш перебувають в рiзних дiльницях суттево вiдрiзняеться в частиш набуття прав на тривалi побачення, як1 надаються термiном до трьох дiб з правом спiльного проживання з бли-зькими родичами, чим особливо ошкуються засу-дженi.
Переведення до дшьнищ ресоцiалiзацi! може ввдтворювати як факт стимулювання (переведення з дшьнищ посиленого контролю), так i факт кримь нально-виконавчого примусу (переведення з д№-ницi соцiально! реабштацп), Щодо пiдстав таких переведень слщ зазначити наступне. Конкретностi в чинному закош стосовно цього ми не отримаемо. Орiентyючись на змiст рiзних статей глави ми мо-жемо лише узагальнено та логiчно визначитися iз тим чи е це переведення заохоченням, чи стягнен-ням (примусовим заходом).
Значне розширення за чинним законодавством соцiально корисних зв'язк1в засуджених (збшь-шення кiлькостi побачень), надання права на необ-межену шльшсть телефонних розмов, посилок i передач, розширення асортименту продyктiв харчу-вання i промислових товарiв ^лизни, косметики, теплого одягу) у магазинах, збшьшення суми грошей, що вщраховуеться на особистий рахунок засуджено! особи, зняття обмежень на суму кошпв, яку можна витрачати на придбання продyктiв харчу-вання та предмети першо! необхiдностi, - сввдчать про тенденцi!' гyманiзацi! утримання засуджених в мюцях позбавлення волг Проте такому ж шгенсив-ному реформуванню мае пiдлягати i кримшально-виконавчий iнститyт переведення на полшшеш умови утримання в частиш додаткових прав та вра-хування законних iнтересiв засуджено! особи.
Лтратура
1. Гритенко О.А. Дисциплшарна практика в жшочих кримшально-виконавчих установах мшмального рiвня безпеки i3 загальними умовами тримання: теоретичнi та соцiально-правовi аспекти: моногр. / О.А. Гритенко, за заг. ред.. д.ю.н., проф. В.О. Меркулове!. - Одеса: ОДУВС, 2015.- 217 с.
2. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни. - Х.: ТОВ «Одассей», 2009.- С. 83-86.
3. Кримшально-виконавчий кодекс Укра!ни. Правила внутршнього розпорядку устанбов вико-нання покарань: чинне законодавство 3i змшами та
доповн. на 22 серпня 2019 р.: Офiц. тексти. - К.: Алерта, 2019. - 220.
4. Меркулова В.О. Жшка як суб'ект кримша-льно! вiдповiдaльностi: моногрaфiя. - Вид. 2-е. -Одеса: НДРВВ ОЮ1 НУВС, 2003. - 281 с.
5. Примаченко А. Права человека: новые тенденции / А. Примаченко // Зеркало недели. - 2011. - № 8 (5 марта). - С. 6.
6. Трубников В. Гендерные аспекты уголовно-исполнительного права Украины / В. Трубников, А. Яровой // Аспект: 1нформацшний бюле-тень. - 2004. - № 2. - С. 22 - 26.
РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛ1З ТЕНДЕНЦ1Й ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ 1НСТИТУТУ ПЕРЕВЕДЕННЯ НА ПОЛ1ПШЕН1 УМОВИ ТРИМАННЯ В КРИМШАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ УСТАНОВАХ ПО ВИКОНАННЮ ПОКАРАННЯ У ВИД1 ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛ1
Гритенко О.
кандидат юридичних наук Одеський державний унгверситет внутрштх справ,
Одеса, Украна
RETROSPECTIVE ANALYSIS OF TENDENCIES OF LEGISLATIVE REGULATION OF THE INSTITUTE OF IMPROVED CONDITIONS OF DETENTION IN PENITENTIARY INSTITUTIONS FOR EXECUTION OF PUNISHMENT IN THE FORM OF DEPRIVATION
Hrytenko O.
candidate of legal sciences Odessa State University of Internal Affairs Odessa, Ukraine
АНОТАЦ1Я
Цшлю роботи e вивчення законодавчих джерел, як1 регулювали шститут переведения на полiпшенi умови тримання в кримшально-виконавчих установах по виконанню покарання у видi позбавлення вол^ а також доктринальнi джерела, яш висвiтлюють проблемнi аспекти, як1 шддавалися аналiзу та науковому тлумаченню, тенденцп щодо запропонованих напрямк1в реформування кримшально-виконавчого шсти-туту «полшшених умов тримання». Визначено, вщповщш правовi положення, яш ввдтворювали гуманне ставлення законодавця до правового статусу засудженого. Доведено, що позитивним напрямком реформування кримшально-виконавчого законодавства e зокрема реформування виправно-трудового законодав-ства в частинi визначення доцiльного обсягу та характеру додаткових прав до !х скорочення. На сьогодш значним проявом гуманiзацiï утримання засуджених в мiсцях позбавлення волi e розширення за чинним законодавством сощально корисних зв'язк1в засуджених, даний напрям повинен бути позначеним й на ре-формуваннi кримiнально-виконавчого шституту переведення на полiпшенi умови утримання в частинi додаткових прав та врахування законних iнтересiв засуджено! особи.
ABSTRACT
The aim of the paper is to study the legislative sources that regulated the institute of improved conditions of detention in penitentiary institutions for execution of punishment, as well as doctrinal sources that highlight problematic aspects that have been analyzed and scientifically interpreted, tendencies in the proposed areas reforming the penitentiary institute of "improved conditions of detention". Relevant legal provisions were identified, which reproduced the humane attitude of the legislator to the legal status of the convict. It is proved that the positive direction of reforming the criminal-executive legislation is in particular the reform of correctional-labor legislation in terms of determining the appropriate scope and nature of additional rights to reduce them. Today, a significant manifestation of humanization of prison detention is the expansion of socially useful ties of convicts under current legislation, this direction should be marked on the reform of penitentiary institute of improved conditions of detention in terms of additional rights and legitimate interests.
Ключовi слова: засудженш, шституту переведення на полшшеш умови, реформування, тримання в кримшально-виконавчих установах, виконання покарання, позбавлення волi на певний строк.
Keywords: conviction, institution of improved conditions, reform, detention in penitentiary institutes, execution of punishment, imprisonment for a definite term.
