CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 1. С. 27-31.
УДК 340.1
ГРОМАДСЬКИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ПРАВИЛ ВНУТР1ШНЬОГО РОЗПОРЯДКУ ЗАСУДЖЕНИМИ Й ПЕРСОНАЛОМ
Пальченкова В. М.
1нститут права iм. В. Сташиса Класичного приватного утверситету, м. Запоржжя, Украша
В стат розглядаються проблеми взаемодп шститутш громадського контролю з пештенщарною системою, дотримання вимог чинного законодавства останньою. Особлива увага зосереджена на вимо-гах Правил внутршнього розпорядку, яю дтать в установах виконання покарань.
Ключовi слова засуджений, правила, громадський контроль, виконання покарань.
Одшею ¿з необхщних складових реформ для побудови демократично!, правово! держави е забезпечення прав людини, створення дшових мехашзм!в захисту И за-конних штерешв, реал!зацп основного принципу правово! держави, зпдно з яким людина, !! життя { здоров'я, честь { пднють, недоторканнють { безпека визнаються в Укра!ш найвищою сощальною цшшстю, а утвердження та забезпечення прав { свобод людини - обов'язком держави. Особливого значення щ положення набувають в сфер! кримшального судочинства, оскшьки визначають основн! засади формування пол!тики держави у сфер! виконання покарань, яка мае бути ор!ентована не лише на створення належних умов для боротьби з! злочиншстю, а й забезпечення прав засу-джених.
Сьогодш причин ! тдстав для реформування крим!нально-виконавчого законодавства ! ус!е! системи в цшому б!льш н!ж досить: зм!на прюрите^в ! в!домства, що з Державного департаменту Укра!ни з питань виконання покарань (дал! -ДДУПВП) перетворилося у Державну пештенщарну службу Укра!ни (дал! -ДПтСУ), необх!дн!сть модершзаци законодавства, дотримання м!жнародних стан-дарт!в поводження !з засудженими тощо. Але до цього часу тривають суперечки вчених ! практик!в щодо прийнятно! концепц!! ! шлях!в такого реформування. Одним з дискусшних е питання пошуку д!евих механ!зм!в регулювання поведшки за-суджених.
Науково-теоретичним проблемам ефективного застосування заход!в карально-виправного впливу на засуджених та вивченню мехашзму регулювання правослух-няно! повед!нки придшялась увага в працях Антоняна Ю., Аванесова Г., Бадири В., Богатирьова I., Гернета М., Джужи О., Денисово! Т., Дриля Д., Дрьомша В., Дюрк-гейма Е., Лейкшо! Н., Мертона Р., М!хл!на О., Познишева С., Радова Г., Раппопорта О., Романенка О., Скибицького В., Стручкова М., Таганцева М., Тарда Г., Трубш-кова В., Фойницького I., Шмарова I. та шших.
Зокрема, !де! !мплементац!! в нацюнальне крим!нально-виконавче законодавст-во м!жнародних, перш за все, Свропейських стандарт щодо умов тримання засу-
27
джених в установах виконання покарань знайшли свое втшення в роботах укра!нсь-ких вчених Багрiй-Шахматова Л. В., Бадири В. А., Близьнюка I. Л., Беци О. В., Де-нисово! Т. А., Костенка О. М., Льовочкiна В. А., Пташинського О. Б., Радова Г. О., Степанюка А. Х., Харченко В. М., Юлдашева О. Х. та Яковець I. С.
Мета дослщження полягае у встановленнi ролi i мiсця громадського контролю при виконанш персоналом кримiнально-виконавчих установ вимог нормативних документ, зокрема, Правил внутршнього розпорядку.
Як вщомо, взаемодiя шститу^в громадського контролю з пенiтенцiарною системою виступае одшею з важливших умов пiдвищення ефективностi правового бу-дiвництва для будь-яко! держави. Особливо ця взаемодiя важлива в так зваш пере-хiднi перiоди, при реформуванш сукупностi соцiальних систем державносп (еконо-мiки, полiтики, культурно! i сощально! сфер) [1, с. 3-4].
У юридичнш лiтературi справедливо вiдмiчаеться, що найбiльш ефективним контроль стае у випадках його максимально! вщокремленосп i незалежностi. У цьому розумшш громадський контроль в аспектi взаемовщносин суспiльства i держави представляе собою втiлення незалежностi i по праву може претендувати на статус дзеркала влади, об'ективного iндикатора ефективносп, легiтимностi i гумаш-зму пештенщарно! системи [2, с. 639].
За чашв колишнього СРСР до виконання громадського супроводу процесу вщ-бування покарання засудженими суспiльство ставилось суто формально. Достатньо пригадати «активну дiяльнiсть» наглядових комiсiй та роботу iз засудженими шеф-ських колективiв. Суспшьство не тiльки не приймало активно! участ у виправленнi особи, що вчинила злочин, а й вщмежовувалось вщ проведення будь-яких заходiв щодо усунення негативних проявiв !! поведшки у майбутньому. Пiсля звiльнення вщ вiдбутого покарання у колишнього засудженого назавжди залишалося тавро «ЗК», що впливало на труднощi при працевлаштуванш, вiдмовi у полiпшеннi жит-лових умов, а iнодi i у прописщ за попереднiм мiсцем мешкання тощо. Таким чином, iснуючi умови сприяли тому, щоби засуджеш вже в перiод вiдбування покарання змогли створювати сво!, специфiчнi групи, якi допомагали б розподшити сфери впливу, захищати вiд нападiв та знущань, пiдтримати у виборi мiсця в сере-довищi засуджених, де юнуе чiтка iерархiя, а також по заюнченню термiну покарання допомагали влаштувати власне життя, працевлаштуватися i, при необхiдностi, продовжити спiльну злочинну дiяльнiсть.
За роки незалежносп Укра!ни ситуацiя дещо змшилася на краще. Так, активiзу-валась дiяльнiсть правозахисникiв та iнших громадських органiзацiй. Непоодино-кими стало надання рiзного роду шформацп через пресу, телебачення, мошторинги, звiти i т. ш. про наявнiсть правопорушень, що юнують в перiод вiдбування покарання засудженими, про випадки свавшля, якi допускаються органами МВС та персоналом кримшально-виконавчо! системи. Таким чином громадянське суспiльство свiдомо стае на захист правопорядку.
Як вщомо, до сьогодш мiсцях попереднього ув'язнення та УВП дiе постiйна атмосфера напруги, що в кожну мить може призвести до правопорушень. У вщпов> дностi з неформальними кодексами поведшки, що юнують у злочинному свт, по-чинаючи з короткочасного позбавленнi волi (наприклад, утримання тд вартою у слiдчих iзоляторах), особа повинна негайно обирати свою, специфiчну норму пове-
28
дшки в оточуючому середовищь Як правило проходить nepeBipKa насильством над утриманими пiд вартою, або засудженими вперше.
У випадках вчинення до них подiбних дш, такi особи повиннi адекватно реагу-вати на них, навiть вчиняючи правопорушення або злочини. Якщо протидiя вщсут-ня - по вщношенню до затриманого або засудженого можуть бути заподiянi iншi насильницькi ди. Так, за пiдсумками дослiдження Денисово! Т. А. було встановле-но, що переважна бiльшiсть засуджених (74,6%) вважае неприпустимим втручання у внутршш справи засуджених або захист ix з боку адмiнiстрацiï установ. Насправдi вiн практично вiдсутнiй, бо в УВП юнуе атмосфера нейтралiтету i розподiлу сфер впливу. «Захист» засуджених вщ насильства, згвалтування, покровительство i-'м - е прiоритетною сферою дiяльностi груп негативноï спрямованостi [3]. Саме тому, вбачаеться необхщним проведення подвшного контролю за засудженими та персоналом УВП як з боку адмшютраци кримшально-виконавчо].' установи, так i з боку громадськосп.
Очевидно, що вектором сучасного розвитку кримшально-виконавчого права i реформування нащонально].' кримiнально-виконавчоï системи мае бути дшсна, а не вдавана ïx вiдкритiсть для суспшьства, обговорення i контролю з боку громадськос-тi, в тому чи^ i мiжнародноï, використання при цьому найбшьш прогресивних i прийнятних для нас европейських концепцiй, iмплементацiя мiжнародниx принци-пiв, норм i стандарт щодо прав та свобод людини i громадянина, яю у свою чергу сприятимуть прискоренню входження Украши до свiтового спiвтовариства.
Пiсля прийняття Кримiнально-виконавчого кодексу Украïни (далi - КВК) [4] ДДУПВП, з метою приведення вщомчих нормативно-правових актiв з питань виконання покарань у вщповщшсть до вимог КВК Украши затвердив Правила внутрш-нього розпорядку установ виконання покарань [5]. ïx завданням було конкретизува-ти окремi питання виконання та вiдбування кримшального покарання у видi ареш-ту, позбавлення та обмеження волi вщповщно до вимог кримiнально-виконавчого законодавства Украши. Зокрема, визначити обладнання установ, у яких вщбувати-муть покарання засуджеш, особливостi та порядок ïx тримання тощо. Заслуговують на увагу питання, пов'язаш з перебуванням засуджених в установах закритого типу (виправних колошях), а тому Правилами внутршнього розпорядку ч^ко передба-ченi взаемовiдносини пращвниюв установ виконання покарань i засуджених, яю грунтуються на суворому дотриманш законностi.
З одного боку пращвники установ зобов'язанi постiйно змiцнювати правопорядок в установах виконання покарань, проводити цшеспрямовану виховну роботу серед засуджених, виявляти та запоб^ати правопорушенням i вчиненню злочинам, уважно ставитися до кожного засудженого. З шшого, засуджеш зобов'язаш бути ввiчливими з пращвниками установ виконання покарань, виконувати ïx законнi ви-моги, мати передбачеш Правилами права та виконувати обов'язки, покладеш на засуджених в перюд виконання i вщбування покарання.
Зокрема, Правила внутрiшнього розпорядку установ виконання покарань рег-ламентують, що засудженi мають право: на особисту безпеку; одержувати шформа-щю i роз'яснення про умови вщбування i порядок виконання покарання, а також ïx права; отримувати медичну допомогу i лшування, у тому чи^ платнi медичнi пос-луги за рахунок особистих грошових кош^в чи коштiв рiдниx та близьких; розпо-ряджатися грошовими коштами (для засуджених, яю вiдбувають покарання у ви-
29
правних колошях мшмального pîbhh безпеки з полегшеними умовами тримання, дшьницях соцiальноï реабiлiтацiï та виправних центрах), придбавати, володiти i ро-зпоряджатися предметами, речами, виробами, використання яких не заборонено; здшснювати листування з особами, яю перебувають за межами установ виконання покарань та не вщбувають покарання, вести з ними телефонш розмови тощо. Разом з тим, засуджеш зобов 'язаш: суворо дотримуватися норм, яю визначають порядок i умови вщбування покарання: розпорядку дня установи, правомiрних взаемовщно-син з шшими засудженими, персоналом установи та шшими особами; дбайливо ста-витися до державного майна; бути ввiчливими мiж собою тощо. Категорично забо-роняеться завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну iнших юри-дичних чи фiзичних осiб, у тому чи^ майну iнших засуджених, створювати загрозу життю i здоров'ю засуджених, вживати спиртнi напоï, наркотичш засоби, психотро-пнi речовини або ïx аналоги чи iншi одурманюючi засоби; чинити опiр законним дiям персоналу установи, перешкоджати виконанню ним своïx службових обов'язкiв, пiдбурювати до цього шших засуджених; користуватися заточувальним обладнанням, iнструментом, електроенергiею, меxанiзмами та шшими матерiалами з особистих мотивiв.
Однак, необxiдно зауважити, що в Правилах е низка положень, яю не вщпов> дають Конституцiï, шшому чинному законодавству Украïни i ратифшованим ВР Украïни мiжнародним договорам (щодо перегляду кореспонденцiï засуджених без ршення суду; придбання за рахунок засуджених холодильниюв i телевiзорiв для вщдшень CBinC без вирiшення питання щодо ix майбутнього власника, т. iн.).
При визначеннi правового статусу, мюця, порядку i умов виконання та вщбування покарання також безшдставно були звужеш окремi права засуджених. Так, наприклад, у роздiлi 4 «Особливосп тримання засуджених до довiчного позбавлен-ня волЬ> конкретизувалися особливосп утримання засуджених цiеï категорп, визна-чалися правовий статус, мiсце, порядок i умови виконання та вщбування покарання у вид довiчного позбавлення волi. Але одночасно безпiдставно були звужеш права засуджених у частиш надання тривалих побачень, зменшувалась сума кош^в на придбання продуктiв харчування та предметiв першоï необxiдностi, кшьюсть поси-лок протягом року, ¡м встановлено одяг спецiального зразку тощо. Вщповщно до ч. 3 ст. 22 Конституци Украïни, навiть у разi ухвалення нових законiв або внесення змш до чинних не допускаеться звуження змiсту та обсягу юнуючих прав i свобод. Також це е порушенням ст. 3 €вропейськоï конвенц^ з прав людини. Такi приклади можна продовжувати i на це необхщно звертати увагу наглядових комюш, а також окремих правозахисниюв.
Проте вносити до Правил змши без попереднього внесення змш до вщповщних роздiлiв i статей КВК Украши не можна, оскшьки буде порушено порядок ïx шдпо-рядкованостi. На нашу думку, найбшьш ретельного доопрацювання, доповнення i змш потребуе п.29 Правил внутрiшнього розпорядку установ виконання покарань, який регламентуе «Правила поведшки засуджених». Цей важливий пункт Правил правильшше було б назвати «Особливосп правового статусу засуджених», оскшьки вш регламентуе права i обов'язки засуджених, а також основш обмеження на дп, яю засудженим вчиняти забороняеться.
Виходячи з цього, сшвроб^никам установ необхщно виважено ставитись до прийняття ршення про заохочення засудженого чи накладення на нього дисциплi-
30
нарного стягнення. Засуджений повинен усвщомлювати за яку провину на нього накладено стягнення i що саме воно е справедливим, достатшм i вiдповiдаe тяжкостi вчиненого. Саме такий шдхщ унеможливить в подальшому протиправну поведiнку засудженого. В свою чергу, громадський контроль повинен забезпечити недопущения з боку персоналу кримшально-виконавчих установ грубого порушення прав засуджених. Такий контроль полягае у перевiрцi та обл^ дiяльностi оргаиiв та установ, що безпосередньо виконують кримiнальнi покарання. Це спостереження, пере-вiрка, оцiнка i порiвняння контрольованих параметрiв з нормативне встановлени-ми, здiйснення планомiрного систематичного впливу на кероваш об'екти для того, щоб попередити або вчасно виявити й усунути вiдхиления в !хньому розвитку i функ-щонуванш, забезпечити еднiсть рiшения i виконання, досягнення поставлених сощ-ально-економiчних i виховних цiлей покарання. Загалом, у ходi такого контролю розглядаються та виршуються по сутi скарги, проводиться особистий прийом та опитування засуджених.
Список л^ератури
1. Соломатина Е. А. Теоретические основы контроля законодательной власти за деятельностью правоохранительных органов: автореф. дис. ... канд.. юрид. наук.: Специальность 12.00.01 «Теория государства и права» / Е. А. Соломатина. - М., 2004. - 24 с.
2. Юридична енциклопед1я: В 6 т. /[Редкол.: Ю.С.Шемшученко (в1дп. ред.) та ш.]. - К.: Украшсь-ка еициклопедiя. - . -
Т.1: А-Г. - 1998. - 672 с.
3. Денисова Т. А. Покарання: кримшально-правовий, кримшолопчний та кримшально-виконавчий анатз: [Моиографiя] / Т. А. Денисова. - Запор1жжя: Вид-во КПУ, 2007. - 340 с.
4. Кримшально-виконавчий кодекс Украши. -К. : Атака, 2003. - 96 с.
5. Правила внутршнього розпорядку установ виконання покарань. Наказ № 275 вщ 25.12.2003 р. // Кримшально-виконавче законодавство Украши: [Зб. нормат. акпв] / [Укладач В. М. Трубников]. -Х. : Рубжон, 2008. - 432 с.
Пальченкова В. М. Общественный контроль за выполнением правил внутреннего распорядка осужденными и персоналом / В. П. Пальченковва// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 1. 2012. - С. 27-31.
В статье рассматриваются проблемы взаимодействия институтов общественного контроля с пенитенциарной системой, соблюдение требований действующего законодательства последней. Особое внимание сосредоточено на требованиях Правил внутреннего распорядка, которые действуют в учреждениях исполнения наказаний.
Ключевые слова: осужденный, правила, общественный контроль, исполнение наказаний.
Palchenkova V. Public monitoring of the Rules of Procedure of inmates and staff / V. Palchenkovva // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2012. - Vol. 25 (64). № 1. 2012. - Р. 27-31.
The article addresses the problem of interaction between institutions of public control and penitentiary system, compliance it to the rules of legislation. Special attention is focused on the requirements of The Rules of internal regulations in the valid penal institutions.
Keywords: convicted, rules, civil control, execution of penality.
Статья поступила в редакцию 05.03.2012.
31
