CC BY
1
УДК 35.82 https://doi.Org/10.35546/kntu2078-4481.2022.2.17
в. М. ДЕМЧЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
ORCID: 0000-0003-1841-7798
ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ В УМОВАХ В1ЙНИ як ФУНКЦ1Я ПУБЛ1ЧНОГО УПРАВЛ1ННЯ
У cmammi висвimлююmься виклики у сферi захисту прав людини, яК постали перед Укра'тською державою в умовах втни й зумовлеш в концептуальному вимiрi iдеологiчними особливостями сучасно'1' Росшсько1' iмперii, як базуються на фiкцiях й облудi. Принагiдно описано конфлiкт мiж тиранiчною формою правлiння та демокра-тичними пiдходами до побудови держави, якими послуговуеться украшське суспшьство. У межах цього конфлк ту спостережено невiдповiднiсть мiж декларованими й реальними позицiями авторитарно-тиратчно'1' держави, адже права людини не дотримуються там апрiорi - через сутнiсть такого режиму, водночас на вйх рiвнях полiтичноi пропаганди постшно наголошуеться на «керiвнiй ролi народу», «визначальнт мкИ народу», «людинi як господарi кра'ши» тощо. Тому вiдзначено, що така держава, зважаючи на актуальний режим правлiння, може тлумачити права людини по-своему, хоча вони е природними й однозначними. У межах лiнгвiстичного анализу доведено фiктивнiсть термiнiв-клше в офщтних назвах авторитарних / тиранiчних держав, 1'х невiдповiд-нкть реальному виду управлiння («соцiалiстична», «демократична», «республiка»), зокрема й власне радянських гасел («влада рад», «диктатура пролетарiату», «землю селянам» тощо). Зроблено висновок, що сучасна Роая продовжуе радянську концепцiю облудного впливу на власний народ.
Зроблено висновок, що держава у сферi захисту прав людини пiд час вшни виконуе функци í-з забезпечення громадянам збереження почуття людсько'1' гiдностi; створення умов для розвитку взаемоповаги; невжиття дискримiнацiйних заходiв, формування толерантного ставлення до iнших громадян; розвитку почуття вiдпо-вiдальностi за сво '1' дИ та вибiр. Визначено вiдповiднi ознаки дiяльностi публiчноi влади в умовах военного стану, зокрема з оргашзацИ укра'1'нського народу на оборону вiд росшсько '1' агресИ.
Ключовi слова: захист прав людини, умови втни, тиратя, демократiя, публiчнеуправлшня, тформацшний захист.
V. М. DEMCHENKO
Kherson National Technical University
ORCID: 0000-0003-1841-7798
PROTECTION OF HUMAN RIGHTS IN TIMES OF WAR AS A FUNCTION OF PUBLIC ADMINISTRATION
The article highlights the challenges in the field of human rights protection, which appeared before the Ukrainian state in wartime conditions and are conceptually determined by the ideological features of the modern Russian Empire, which are based on fictions and hoaxes. The conflict between the tyrannical form of government and the democratic approaches to state building, which are used by Ukrainian society, is casually described. Within this conflict, a discrepancy was observed between the declared and real positions of the authoritarian-tyrannical state, because human rights are not respected there a priori - due to the essence of such a regime, at the same time, at all levels of political propaganda, the "leading role of the people", "determining mission of the people" is constantly emphasized. "people as masters of the country" etc. Therefore, it was noted that the state, taking into account the current regime, can interpret human rights in its own way, although they are natural and unambiguous. Within the limits of linguistic analysis, the fictitiousness of cliché terms in the official names of authoritarian / tyrannical states, their inconsistency with the real type of government ("socialist", "democratic", "republic"), in particular the actual Soviet slogans ("power of the Soviets", "dictatorship of the proletariat"), "land to the peasants", etc.). It was concluded that modern Russia continues the Soviet concept of misleading influence on its own people. It was concluded that the state in the field of human rights protection during the war performs the functions ofproviding citizens with a sense of human dignity; creation of conditions for the development of mutual respect; not taking discriminatory measures, forming a tolerant attitude towards other citizens; development of a sense of responsibility for one's actions and choices. Relevant signs ofthe activity ofthe public authorities in the conditions ofmartial law, in particular the organization of the Ukrainian people for defense against Russian aggression, have been determined.
Key words: protection of human rights, conditions of war, tyranny, democracy, public administration, information protection.
Постановка проблеми
Питания функцш публ1чного управлшня, ix виконання та ефективносп останшм часом перебувають в епщен-Tpi уваги як переачних громадян Укра1ни, так i спещалюпв-науковщв, адже в контекст демократичного розвитку держави, ii оpieнтованостi на европейсьш цшносп вщбуваеться трансформащя оргашв влади 3i своервдних
сюзерешв на сервюних виконавщв, як шанобливо й уважно ставляться до громадян, надаючи !м рiзноманiтнi послуги. Загалом держава через цей апарат службовщв мусить захищати права людей як провщну свою мiсiю. Biд 2014 року, а особливо вщ березня 2022 року виконання ще! тси значно ускладнилося, адже вiдбуваeться вшна. Для того, щоб зрозумiти повну складнiсть ситуаци, потрiбно зрозумiти концептуальну небезпеку ворога-агресора, який нещадно намагаеться знищити все укра!нське, залучаючи для цього не лише далекобшт ракети, але й iнформацiйнi важел^ що до цього часу впливають на пострадянське покол1ння. Iнформацiя вщ ворога за iсторичною росiйською / радянською традицiею е фейковою та фiкцiйною, вона пiдлаштовуеться спецiальними службами, на що витрачаються шаленi грош!, проте викриваеться елементарно через лопчш зауваги та аналiз. Отже, кожен публiчний службовець мусить умiти аналогично ставитися до ворожих дiй, пояснюючи !х облуднiсть громадянам i вживаючи правильних заходiв для !х нейтрал!зацп. Саме так формуеться наша майбутня перемога над вiроломним агресором.
Aналiз останнiх досл1джень i публiкацiй
Проблеми публiчного управлiння останнiм часом були об'ектом розгляду значно! кiлькостi вчених, але поди 2015-2022 рошв в Укра!т принципово змiнили вектор дослвджень, адже затвердилася категорична орiентацiя держави на европейськ1 цiнностi та принципи, серед яких головним е захист прав людини / громадянина. Особливо актуальним це стало в умовах запровадженого 24 лютого 2022 року военного стану, коли постало чимало виклишв щодо можливого порушення прав людини. Так, М. Антонович [1] розглядае питания вщповвдаль-носп за порушення прав людини в умовах пбридно! вiйни, що важливо для вирiшення виклик1в, пов'язаних iз такими порушеннями пiд час военних дш на територи Донбасу; К. Гайдей та £. Григоренко [3] дослвджують взаемопов'язанiсть умов збройного конфлту та прав людини, зокрема вшськовослужбовця; О. Сенаторов [11] робить комплексний аналiз самих збройних конфлiктiв, пвд час яких страждають i права людини; бшьш докладно розглядають специфшу порушень прав людини в умовах вшськового конфлiкту А. Бiлоус та А. Пастернак [2]; теоретичш основи системи захисту прав людини аиалiзують М. Гнатовський М.М. [4], С. Ситняшвська [12], Ю. Разметаева [10], залучаючи до розгляду положения м1жнародного гумаштарного права та практику !х реаль зацп; у площинi аналiзу военних ресурсiв i обороноздатностi держави можна видiлити дослiджения В. Пасчко [8] та В. Смолянюк [13]. Водночас щ аналiтичнi й енциклопедичш працi не висвплюють концептуальних основ агреси, зокрема тиранп проти демократ, що потребуе залучення компаративiстичного й лшгвютичного методiв i ввдповщно! ретроспекци.
Мета статтi
Саме тому метою нашо! статтi й став розгляд виклишв у сферi захисту прав людини, як! постали перед Укра-!нською державою в умовах вшни й зумовленi в концептуальному вим!р! iдеологiчними особливостями сучасно! Росшсько! !мперп, що базуються на фшц!ях й облудг Принагiдно описано конфл1кт м!ж тиранiчною формою правлiния та демократичними пiдходами до побудови держави, якими послуговуеться укра!нське суспшьство.
Виклад основного матерiалу досл1дження
Насамперед потр!бно зауважити, що сфера дотримання прав людини е довол! неоднозначною, адже вщомими е вислови про порушення прав одного в умовах дотримання прав шшого. I навиъ релiгiя, що мусить уводити свою категорш р!вносп там, де не спроможн держави (зокрема тирашчш), не вiдiграе виршально! рол1, адже не ва и розумшть глибоко (тобто як духовний конгломерат, а не суто ритуальний: скаж1мо, колишт представники «радянського народу», яким початково впроваджували ате!зм, у похилому вщ стали ходити до церкви, де вони виконують ритуальш ди та слухають священника як надавача готових постулапв, а не як фшософа з потенцш-ними, зародковими щеями, як1 потр!бно ще й зрозумгти та переосмислити).
Тобто держава, зважаючи на актуальний режим правлшня, може тлумачити права людини по-своему, зокрема авторитарно-тирашчна аирюр! тих прав не дотримуеться, ! це навпъ нереально, але на вах р!внях пол1тично1 пропаганди мова постшно йде про «кер!вну роль народу», «визначальну мгаю народу», «людину як господаря кра!ни» тощо. Фштившсть таких слогашв виявляеться дуже просто, але чомусь той народ И не виявляе ! в!рить пропаганд! як единому правильному джерелу шформацп. Не так уже й давно ми в!рили всьому, про що говорять у програш «Время» на единому телев!зшному канал! (навпь уже в умовах формально незалежно! укра!нсько! держави московсьш новини про валяких хасбулатових, руцьких, черномирдших ! т. ш. були в нас на слуху, ! ми !х активно обговорювали), не замислюючись про елементарт фейков! неввдповщносп в них.
Наприклад, якщо розглянути навпь формальт мовт клше у формулах - офщшних назвах держав, то бачимо чимало таких не ввдповщних сутносп тих кра!н термшв. Скаж1мо, н!як не може бути Швшчна Корея як пред-ставник сходно! вторично! деспот!! «народною» та «демократичною» (причому це вже тавтолопчна пара), адже щ термши передбачають виршальну роль народу в державнш шрамщ. Такий народ вибирае соб! владу на вшьних виборах, яка буде зобов'язана «служити» йому для реал!заци народних штереав ! процвiтания кра!ни, а щ штер-еси стосуються насамперед мюцевих питань, а надал! вже - загальних / державних. У такому ракурс! стае зрозумь лою фштившсть означених вище термшв, адже швшчнокорейський режим передбачае роль сталшського «гвин-тика» не те що щодо окремо! людини, але й щодо всього народу (як мехашзму), який навпъ вдягаеться в однакову
Форму й мae однэкову зaчiскy, a його до6ро6ут нiвелюeться задля нaрощyвaння збройно1' могyтностi цieï держaви.
Чaсто зaзнaчaють, що в тaкомy рaзi нa свiдомiсть пiдневiльного нaродy дie негaтивний контрaст iз добробу-том суаднього нaродy. Тут мaeмо не лише демокрaтичнy крaïнy зaxiдного спрямyвaння економiки й культури -Швденну Корею, aле й спiльноетичнy тa спiльномовнy. Проте рaзючi вiдмiнностi та ïï користь тi сyсiднi тв-нiчнi «гвинтики» не помiчaють (1'м того й не дэють побaчити). Анaлогiчною бyлa ситyaцiя у протистоянш сxiдноï тa зaxiдноï чaстин Шмеччини, як1 крiм спiльноетичностi тa спшьномовносп мaли ще й спiльнy eвропейськy юто-ричну генезу. I, до реч^ порiвияно з угорцями тa чеxaми сxiднi нiмцi проти рaдянського сюзеренa не повстaвaли...
Сaме тому ми говоримо про визнaчaльнy роль релтйного чинникa, адже iншого пояснення не знaxодимо. Просто тирaиiя оргaнiзye (трaнсформye) й церковнi iнститyцiï при to6í вiдповiдно до своeï мети сформyвaти той меxaиiзм iз бiологiчниx гвинтик1в. Tara Церквa формye ввдповщну стрaтегiю впливу нa людину, коли тa не мae можливостi вибору свого вaрiaнтy релiгiйного постyлaтy. Чaсто нaшi економiсти зa взiрець «прaвильноï'» господaрськоï полiтики держaви висувэють китaйський приклад (знов-тaки «нaроднa республта»!), зввжэючи нa резyльтaтивний ефект. Проте вони не звaжaють нa ментaлiтет людей сxiдноï крaïни, що iсторично xaрaктери-зyвaлaся деспотieю. Щоб нaшi люди бшьш ефективно це зрозумши, нaпрошyeться просте питaния: ми зможемо сьогодш стояти зa конвеeром кiлькa годин, виконуючи одномaнiтнi рyxи без усинка перекyрiв, як то було в чaси соцiaлiстичноï прaцi? Звiсно, т. Haвiть примyшенi силою, нaшi люди будуть це робити без китaйськоï ефек-тивностi. Сaме тому рaдянський «соцiaлiзм» був збитковим (низькооплaчyвaиa роботa нa зaводi I фaбрицi чaсто бyлa фiкцieю з непотрiбною для тароду продyкцieю з метою чимось зaйняти рaдянськиx людей), a китaйський -прибутковим (продyкцiя потрiбнa, xоч i чaсто низькоякiснa). Taкою e головнa вiдмiннiсть двоx тюрем. Що ж до рел1гп, то в обоx держaвax вонa виконyвaлa роль поабникя тюремно1' aдмiнiстрaцiï тa додaткового нaглядaчa, який мaв поввдомляти режимникэм про гвинтик1в, як1 не пiдxодили зaгaльномy меxaиiзмy, a тому ïx потрiбно було вчaсно зaмiнити та шшг
Прив'язуючи вищенaведенi роздуми до сьогодення, розглянемо тепер сyтнiсть Pa^^^mi' крaïни, що зaмiнилa Pосiйськy iмперiю мaйже в yсix ïï кордонax. 1з сaмого почaткy ця новa iмперiя формyвaлaся нa основi пропaгaнди тa фiкцiï. Ha вiдмiнy ввд цaризмy, що не приxовyвaв своeï сaмодержaвноï' сyтностi, причому нaрод деклaрyвaвся як нерозумне дитя, нянькою якого e тар, a Церквa пояснювaлa цей зв'язок божественною мiсieю госyдaря, нaзвa подaльшоï держaви в термiнax «рaдянськi», «соцiaлiстичнi», «респyблiки» виявилa повну фiкцiю:
- деклaровaнa влaдa рад вiдрaзy постyпилaся повнiй влaдi тартп бiльшовикiв (у подaльшомy - «комушстич-нiй»), що лише 1977 року бyлa визнaиa I деклaровaнa в Конституци;
- термiн «диктaтyрa пролетaрiaтy» був повною мiрою фiкцieю (бреxнею), адже диктaтyрa бyлa лише тартшта, a згодом - лiдерa-тирaнa Сгал1та;
- гaсло «землю селянaм» тдкупило ïx (надурило), i не лише задля iгнорyвaния ними можливостi нaцiонaльноï' свободи (зокремa укршнсько1) чи неyчaстi у 1 свiтовiй вiйнi («кидaй гвинтiвкy тa йди обробляти влaснy землю»), aле й нaвпaки - для yчaстi в Червонiй aрмiï. У нaстyпнi ж 10 рошв ту землю нещaдно зaбрaли рaзом з yрожaeм;
- термiн «соцiaлiстичний» уже нa той чaс дебaтyвaвся в Gвропi, адже пaртiï' тaкого спрямyвaния були в кожиiй крэт й деклaрyвaли вони сaме свободу людини тa зaxист ïï прэв, чого не було в СРСР iз його переслiдyвaнням умисного безробггтя (дaрмоïдiв), бездiтниx бaтькiв, протестaитiв (сектaитiв), одностaтевиx зв'язк1в тощо (цiкaво, що серед рiзниx номенклaтyрникiв тaкиx було тaкож чимaло);
- термiн «республта», як ми вже зaзнaчaли вище, до сьогодш фiксyeться в офштн^ нaзвax крaïн, що тради-цшно (iсторично, ментaльно) не передбaчaють тародного реaльного й вiльного волевиявлення. Скэж1мо, в yмовниx Киргизп, Бэшкир^ чи Буряти ввд сэмого ïx почэтку статус «бэтькя нэроду» робив вермвку влaдноï' пiрaмiди тирэшч-ною, a тарод - повнiстю mдвлaдним. Формэльним покaзником тэкого волевиявлення e учэсть у виборax влади, що вщбувадися зэ готовими вже рiшениями й результатами (i нaвiть з одним щизвищем у бюлетенi). Вибрaиi ж ними тэким чином депутэти сумирно голосувади в певнiй рaдi зэ вже шдготовлену пaртiйцями резолюцш, a ввечерi ввд-водили душу у столичниx готеляx i ресторaиax, a тэкож у мaгaзинax, купуючи додому дефiцитнi мэсло тэ ковбэсу.
Шсля 1991 року, з появою (дозволом) невидaниx рaнiше громaдянськиx цiнностей у послмперському суспшь-ствi - свободи словэ, бaгaтопaртiйностi, вiльниx демокрaтичниx виборiв, колишнi респyблiки тачебто скинули лэпки з цього термiнa, эле згодом - iз явним постэнням новоï' Pосiйськоï iмперiï' - колишнi радянсьш сaтелiти I колони знову ввдчули ту сильну сaмодержaвнy руку й yd, крiм прибaлтiйськиx вiдтворениx крэш, эбо стэли эвто-ритарними ^змсьи «респyблiки» тэ Бiлорyсь), эбо знову потрэпили у зaлежиiсть вiд енергоноспв, рэкет, шфор-мaцiйного тиску, зокремэ росiйськоï' демaгогiчноï' протаганди (Молдовэ, Грyзiя, Вiрменiя).
До остaннix можта ввднести й Укрaïнy, що, з одного боку, булэ нaйaктивнiшою в отримэнш довгоочiкyвaиоï' незaлежиостi, з потягом до демокрaтичниx почэтшв, a з шшого - чомусь не форсувэлэ процесу реэльного вщдь лення вiд «мaтерi»-метрополiï. Кэжуть, що та почэтку двотисячниx прaцiвники СБУ ïздили до Москви отриму-вэти iнстрyкцiï' подaльшоï дiяльностi. Зрозyмiло, що тэкими були й вшськов^ чию вэжку зброю рэзом iз ядерною було ввддэно, певно, як плэту зэ росiйськi енергоноси тэ блэгосне стaвления до y^a^^^x несмiливиx спроб держaвотворения.
Зрозумшо, що кожен укранський президент мусив обережно балансувати м1ж такими спробами та «правиль-ними» стосунками з Москвою. I лише коли на горизонт полпичного життя з'явився Янукович - не просто пред-ставник росшсько-радянсью1 культури (кримiнальне минуле, кострубате мовлення, корупцiйнi зв'язки), але i, як виявилося в майбутньому, конкретний скупник i продавець укранських земель, народ збурився й виявив небувалу форму полiтичноï активносп у формi «Майдану», що iсторично нагадуе Чорну Раду на Заиорозьк1й Ci4i. Людей тд-тримали (звiсно, й фшансово) група олiгархiв, виставивши як лидера-президента найбiльш нейтрального Ющенка. Те, що з боку Московськоï' iмперiï не було жодноï' реакцiï' на щ подiï (попри нiбито американськ1 зв'язки нового лидера держави), сввдчить про якусь продуманiсть - можливо, паузу для змщнення позицiй нового диктатора Путша чи позицiй означених вище олiгархiв за мовчазною згодою Ющенка (скаж1мо, Медведчука, який виявив свою ютину мiсiю через 10 роюв). У всякому разi iмперiя не побачила реальноï' небезпеки для себе в першому Майданi.
Щодо реакци державних структур у тих подiях ввдзначимо дп вiтчизияноï' мiлiцiï, яка була готова навпъ вико-ристати зброю до мирних демонстрантiв i в бшьшосл пiдтримувала вiдповiдно саме Януковича. Через 10 рок1в уже менша ïï частина (на той час - уже «полщи» - як було в Росп!) готова була до бою за нього, i зброя була застосована. Проте в другому Майдан вже не лише олтархи разом iз майбутшм президентом Порошенком, але й усе суспшьство виступило проти промосковсько1' влади, скинувши ïï зрештою та рубанувши гордив вузол майже чотирьохсотлiтньоï' давнини. Це було дежавю з 1917-18 роками, адже украшщ (нова политична нащя з числен-ними етшчними вкраплениями вiрмен, росiян, молдован) - знову без армiï, але з б№ш патрiотичним керiвни-цтвом - стали загрозою знищення давньоï постмонгольсько].' iмперiï'.
Тепер реакцiя з боку Москви була миттевою - анек^ Криму та вiйна в Донбаа. На жаль, украшська влада не виявила одностайностi та компетентностi у ввдбитп атаки, що ввдбувалася на вах дiлянках гiбридноï вiйни. Ще чимало ворожих агентiв було в кабшетах СБУ, ЗСУ, полiцiï та шших державних структур. Мiж людьми точилися ще дружш дискусiï про «великого сусвду» та його военну могутнiсть, але в суспiльствi вже формувався образ ворога-московита вперше за довп часи. Молодь i старшi люди збиралися в добровольчi загони для захисту сходного пограниччя. Проте статус «внутрiшнього конфлiкту» не дозволяв втрутитися в ситуацш захщним державам.
Зупинимося на класифiкацiï' збройних конфлшпв, прийиятiй серед бiльшостi вчених-полгголопв. Так, О. Сенаторов екскурсивно вiдзначае, що порiвияно з вшнами мiж державами конфлiкт усерединi одно)! з них (так звана громадянська вiйна) сприймався як внутрiшия справа вiдповiдноï краïни, i тому спроби його врегулювання фж-суються як втручання у внутрiшнi справи держави. Коли було iмплементовано рiшения женевських конвенцiй, то збройнi конфлiкти диференцшються на мiжиароднi й немiжиароднi [11, с. 139], хоча таке визначення не е одно-значним, бо при цьому iснуе чимало рiзноманiтних ускладнень.
Цi мiжиароднi й немiжнароднi конфлiкти своервдно дорiвнюються: першi фжсуються навiть за наявносл незначного застосування зброï', навiть без визнання чи оголошення стану вшни, навiть без уведення военного стану, а друп - лише за умови фшсаци тривалого чи збройного насильства чи за умови, коли одна зi сторш представлена органiзоваиим збройним формуванням. О. Сенаторов робить висновок, що мтнародт конфлiкти стосуються суверенних держав, а немiжиароднi - оргаиiзованих збройних формацш [11, с. 140-141], тобто вирь шальним е суто военний чинник.
Для захисту прав людини ввдповщно визначено кшька положень, декларованих у Женевськiй конвенцiï' 1949 року: зобов'язання гуманного поводження з особами, «яш не беруть активноï' учасп в бойових дiях» (тобто склали зброю, втратили бойову здатнiсть через поранення, хворобу тощо). Не припускаеться при цьому жодна дискримiнацiя - за расою, релтйними вiруваниями, статтю, походженням чи майновим станом. Категорично забороняються за Конвенцiею так1 ди: «a) насилля над життям й особиспстю, зокрема всi види вбивств, завдання калiцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручникiв; с) наруга над людською гiднiстю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового ршення». Сторони конфлiкту зобов'язанi «п1дбирати поранених i хворих та надавати ï^ допомогу», у чому може допомогти «безстороння гумаштарна оргаиiзацiя - Мiжиародний комiтет Червоного Хреста» [5, с. 3]. За реалiями нашоï вiйни лише украшська сторона намагаеться дотримуватися цих положень, росшська ж часто взагалi вигля-дае дикою армiею кочовик1в без принцитв i моралi.
Узагалi теза про военну могутнють Росiï е головним фейком, адже сучасне захвдне озброення, що швидко було освоене украшським вояками - вчорашнiми фермерами, айпшниками й бiзнесменами, виявилося в рази ефек-тивнiше за росшське, на яке десятилiттями шалено витрачався бюджет краши замiсть полiпшения життя народу. Хочеться згадати принаг1дно один фейк, що вщ 1917 року залишався в статуа задокументованого факту. 1927 року Сергш Ейзенштейн - творець радянськоï iмперськоï кiноiдеологiï (ввд «Крейсера Потьомк1на» до «Олександра Невського» й «1вана Грозного») - зняв фiльм «Октябрь» iз вiдомою масовою сценою взяття Зимового палацу, де повстанщ лiзуть на ворота. Надалi цю сцену рiзноманiтнi радянськ1 ф№ми подавали як документальнi зйомки.
Тобто радянська брехня характеризуеться сценiчнiстю, постановкою, що й виявилося в окупованому Херсош, коли калька автобусiв iз кримчанами грали роль мiсцевоï масовки у всiляких святкуваннях (причому перехожих херсонщв в1дганяли подалi вiд мюця зйомок), «референдумi» (автобуси переïжджали з одного мюця в iнше для
сценок масово! учасл в «народному волевиявленш») та чергах за гуманиарною допомогою. Аналопчно було знято фшьм про шбито бш на вулицях !з партизанами (насправд! то була бшка м1ж двома шдроздшами «визволи-тел!в» - чеченцями та бурятами). Така тактика була завжди властива роаянам у военних д!ях - у Другш свповш вшн та операщях проти укра!нських повстанщв (!з перевдяганнями та провокащями). Росшський политик ! жур-налют Пьотр Толстой навпъ зазначав, що Роая - найкраща у свт з! створення та поширення фейк1в.
Тому твердження про якусь громадянську вшну в Донбаа без будь-якого втручання Рос!! було, звюно, брех-нею, що повною м!рою виявили под!! ввд лютого 2022 року, коли росшсьш вшська вже конкретно ввшшли на територш Херсонсько! обласп, розпочавши повномасштабну вшну. I все одно на початку для свого одуреного люду вони говорили про якусь «спецоперацш», «звшьнення пригноблених» тощо. Розглянемо чинники поняття «вшна», щоб пересввдчитись у фейковосп росшсько! пропаганди.
Термш «вшна» у словниках позначае збройний конфл!кт як м1ж р!зними державами, так ! в однш; полггач-ний конфлжт м!ж державними, етшчними, полничними групами, що виявляеться через збройне протиборство, бойов! ди м1ж !хшми збройними силами [9, с. 73]. 1з таких визначень випливае й сутшсть / причина вшни, що, незважаючи на р!зноманп'ну типологш (вщповвдно свпова, колошальна, визвольна, загарбницька та ш.), виявляеться в тому, що «прямо стосуеться дол! влади у вах !! видах» [7], тобто перебувае у площиш категорп влади, боротьба за яку призводила до воен в ус! часи - безпосередньо в дику давнину й опосередковано - починаючи з XIX столитя, коли стали враховуватися й шш! штереси (геополггачний, вдеолопчний, економ!чний), як1 е агентами впливу на шш! держави. Наприклад, сьогоденна росшська агреая насамперед планувала демонстрацш сили в загальносвпових масштабах. Але цей план потершв ф!аско, адже та сила виявилася ф!кщею, ! лише кшьшсний вим!р поки що тримае агресора в бою - аналопчно на початку XIX столитя росшська арм!я вщзначалася лише шльшстю «штик1в», тобто солдапв. Проте сучасна вшна визначаеться вже не цим, а високотехшчним озброенням ! гострим тактичним мисленням, якого, як виявилося, у рос!ян немае.
Перед тим як вщзначити функцп держави в умовах вшни, розглянемо калька аспекпв поняття «захист прав людини». Так, у вим!р! сучасно! цившзаци захист особи та !! прав е основним складником антропоцентризму, а тому його зафжсовано в уах конститущях, зокрема й укра!нськ1й [6]. Зрозумшо, що будь-яке военне протисто-яння передбачае серед сво!х негативних моменпв ! порушення прав людини. Це, на жаль, але лопчно сприйма-еться учасниками вшни (жертвами й агресорами, комбатантами й цив!льними особами) як законом!рна ситуащя, адже збройне протистояння шби зшмае ва заборони, моральш кодекси й навпъ релшйш постулати, як1 у свою чергу орiентоваиi на мирний час.
На нашу думку, це не виправдовуе людину, яка порушуе так1 моральш правила (особливо релшйш), адже усвдомлення того, що кожшй людин вже з народження притаманн! в!дпов1дн! права, зокрема на життя й недо-торканшсть, ! характеризуе людину мислячу, цившзовану. Наприклад, навпъ !з сучасних вершин знаиия з поди-вом дивимося на середньов!ччя, коли «во!ни Церкви» - хрестоносщ, незважаючи на свою, здавалося б, релтйну пуристичшсть, знищували «варвар!в» - всього-на-всього людей шшого вiросповiдания.
Загалом право на життя людини, з фшософського боку, не залежить ввд бажання лиховюного агресора, який може забрати в людини життя, але не право на нього. Саме тому людина мусить вимагати захисту сво!х прав на життя чи пдного ставлення, ! саме тому неприпустимо позбавляти життя - як сторонню людину, так ! себе, що виявлено в категор!ях «людське досто!нство», «р!вшсть уах у правах» ! передбачено в р!зних етючних культурах ! свиових рел!пях. Тобто военна ситуащя е ненормальною в уах площинах, адже вседозволешсть щодо агресп на чуже життя - це втрата здорового глузду, що ще бшьше ускладнюеться в умовах м!жнародного конфл!кту, коли активуються ще й юторичний, релтйний, економ!чний, пол1тичний аспекти, як загострюють протистояння навпь м!ж народами, що були довгий час у склад! одше! держави чи й у склад! одше! етн!чно! групи [9, с. 323].
Саме це характеризуе й нашу военну ситуацш. Аналопчно до кривавого протистояння серб!в ! хорвапв у 90-х роках XX столитя ввдбуваеться протистояння рос!ян ! укра!нщв. Перш! з цих пар вторично були агресорами, мали певш привше!, друг! були пригнобленими й завжди бажали незалежносп. Вщмшшсть лише в тому, що у 90-х роках була звичайна вшна - з окопами, автоматами, атаками, а сьогодш вщбуваеться вшна збройних технологш, ! тому виршальною е допомога Укра!н! з боку кра!н демократ!!, що постачають нам високотехноло-г!чну зброю. Людський же чинник е ноаем парадоксальност!, адже чимало етшчних рос!ян е патрютами Укра!ни й воюють на нашому боц!. I навпаки - чимало колишшх укра!нц!в нараз! е генералами росшських штаб!в.
У таких умовах держава мае враховувати вс! щ аспекти як на внутр!шньому р!вш, так ! на зовн!шньому, закли-каючи св!т не забувати, що обстрши з боку агресора продовжуються, в1д чого гинуть мирн! люди в мирних м!стах. Так, зв!льнений Xерсон, не маючи апр!ор! вшськово! !нфраструктури, е нин! об'ектом обстршв !з р!зного роду артилер!йського озброення. А причиною цього е головний аспект терору - залякуваиия мирного населення. Рос!й-ськ1 !деологи (серед яких особливо вщзначаеться головний !хнш п!п Кирило) продовжують цю тезу - з метою змши влади в Укра!ш. Але т! ж херсонщ давно вже довели всьому св!тов! (! в березн!, на початку окупаци, ! в жов-тн! - п!д час звшьнення в1д ворога), що вони витримають все заради свободи, а тому ненавид!ли агресора, !гнору-вали ва його !деолог!чн! забаганки й щиро радши справжн!м визволителям - во!нам ЗС^
Зрештою держава у сферi захисту прав людини пвд час вшни мае виконати так функци: забезпечити хоча б мшмальш умови громадянам для збереження в них почуття людсько1 гiдностi; створити умови для розвитку вза-емоповаги не лише мiж громадянами, але й мiж громадянами та державою; не вживати дискримшацшних заходiв, адже фiзична, полiтична чи фшансова зверхнiсть нiвелюе почуття людсько1 гiдностi; формувати толерантне став-лення щодо iнших громадян, незважаючи на певш вiдмiнностi - фiзичнi, розумов^ расовi, гендернi; розвивати почуття вщповвдальносп як щодо держави, яка мусить виконати сво1 функци, так i самих громадян, яш мають усвщомлювати власну вiдповiдальнiсть за сво1 дп та вибiр.
Декларативно визначено ввдповвдш ознаки дiяльностi публчно]! влади в умовах военного стану, зокрема органь защя всього украшського народу на оборону ввд росiйськоï агресй. Це комплекс структур - Збройш сили Украши, пiдроздiли територiальноï оборони та самооборони, шших сил безпеки й оборони; вшсько-цившьш адштстрацл та органи мiсцевого самоврядування; волонтери та iншi суб'екти громадянського суспiльства; представник1в захисту шформацшного простору ввд росшсько]! пропаганди «руського миру» в межах шформацшно]! вiйни; уиравл1ння зд1йснюеться адмiнiстративно-владним апаратом - Мiнiстерством оборони Украïни, Президентом, МВС, Кабше-том Мiнiстрiв, мюцевими органами виконавчо]! влади, яким властива така як1сть, як верховенство, обов'язковють виконання всiх рiшень щодо супротиву росiйським вiйськам iз застосуванням щодо них уах не заборонених женев-ськими конвенщями засобiв (збро]!) та дозволених законодавством заходiв щодо громадян та шших некомбатанпв, як1 перебувають на територiï Украïни та порушують режим военного стану; забезпечуються таю ди адмшстра-тивно-сервiсним апаратом - Мшстерством iз питань реiнтеграцiï тимчасово окупованих територiй Украïни, Мшс-терством сощально1 пол1тики, Президентом Украïни, Кабшетом Мiнiстрiв, МВС, мiсцевими органами виконавчо]! влади, органними мiсцевого самоврядування, волонтерами та iншими представниками громадянського суспшьства, щодо громадян, як1 постраждали ввд росiйсько-терористичноï агресй' чи потребують захисту ввд iнших видiв небез-пеки; також здiйснюеться нормативно-правове регулювання суспшьних ввдносин щодо захисту Вiтчизни ввд росш-сько-терористичних вiйськ i забезпечення прав, свобод та iнтересiв громадян Украши.
Висновки
Таким чином, у площиш розгляду викликiв у сферi захисту прав людини, як1 постали перед Украшською державою в умовах вшни, проаналiзовано концептуальнi основи супротиву сучаснш Росiйськiй iмперiï - вщ ïï характеристики як режиму / щеологи облуди до стратегiï ефективного протистояння агресiï в усiх сферах суспшь-ного життя. Уже за своею генезою (монгольською) ця держава ввдзначаеться агресивним характером, адже завжди мала iмперськi зазiхання на iншi територiï та народи. Цi зазiхання пiдкрiплювалися не просто к1льк1сною воен-ною силою («штиками»), а ще й ввдповщною iдеологiчною тактикою, що називалася свого часу <^зантшським вiроломством», надалi взагалi приховувалася, а в радянсьш часи стала проводною системою публiчного життя. Просто кажучи, це звичайна брехня, що зводиться на державному рiвнi до постулатiв, у яких не можна навiть сум-нiватися, не те що критикувати й викривати. Уже самi термши «соцiалiзм», «демократiя», «республiка^>, що мають однозначш дефiнiцiï, тут були простою фшщею - мовною формою без змюту, плакатним клiше, а власне радянсьш гасла «влада рад», «диктатура пролетарiату», «землю селянам» - простою облудою для людей iз подаль-шим використанням останнiх як гвинтишв загального механiзму псевдосоцiалiстичного сустльства. Зрештою нащадки цих одурених людей i тшли на демократичну Украшу вшною, намагаючись вiдвернути ïï розвиток у зворотньому напрямку - до 1х нерозумних радянських предков.
Що ж стосуеться публiчного адмiнiстрування в часи вшни, то його основними видами е таш: забезпечення обороноздатносп та оргашзаци оборони Вiтчизни; надання публiчною адмiнiстрацiею адмiнiстративних i соць альних послуг, коли публ1чна адмшстращя мае задовольняти права, свободи та штереси громадян; здiйснення виконавчоï д1яльносп, у процесi якоï публiчна адмшстрац1я здiйснюе виконання законiв на територп всiеï Украïни; здiйснення розпорядчоï дiяльностi, коли публ1чна адмiнiстрацiя вiдповiдно до прописаноï компетенцiï' з метою деталiзацiï й уточнення законiв видае пвдзаконш нормативно-правовi акти. Така дiяльнiсть стосуеться насамперед захисту прав громадян, забезпечуе хх спок1й i впевненiсть у власнiй державi, що не залишить своï'х людей на поталу ворогам, а також сприятиме загальнш перемозi Украïни в цiй вiйнi.
Список використаноТ лiтератури
1. Антонович М.М. Вщповщальшсть за порушення прав людини i мiжнародного гуманiтарного права в умовах пбридно]! вiйни. Вiд теори мiжнародного права до практики захисту прав людини : монограф1я / за ред. О.В. Задо-рожнього, О.Р. Поединок. Киïв ; Одесса : Фешкс, 2016. С. 673-689.
2. Бшоус А.О., Пастернак А.О. Специфша порушення прав людини в умовах вшськових конфлiктiв: поста-новчо-концептуальний характер i особливостi. Haymei nрацi МАУП. 2016. Вип. 51(4). С. 22-25.
3. Гайдей К., Григоренко £. Умови збройного конфлжту та права людини. Права вшсько-вослужбовщв. Украшська Гельанська спшка з прав людини. URL : https://helsinki.org.ua/ umovy-zbrojnoho-konfliktu-ta-prava-lyudyny-prava-vijskovosluzhbovtsiv-k-hajdej-e-hryhorenko/
4. Гнатовський М.М. Застосування мiжнародного гуманiтарного права органами мiжамериканськоï' системи захисту прав людини. Право i суспшьство. 2012. № 6. С. 3-8.
5. Конвенция про захист цившьного населения тд час вшни. Женева, 12 серпня 1949 року. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_154#Text
6. Конститущя Укра!ни : Прийнята на п'ятш сеси Верховно! Ради Укра!ни 28 червня 1996 р. Ки!в : Преса Укра!ни, 1996. 80 с.
7. Короткий словник полгголопчних термшв. URL : http://politics.ellib.org.ua/encyclopedia-book-7.html
8. Паачко В. Обороноздатшсть держави: теоретичш основи системного дослщження. URL : http://dspace.nbuv. gov.ua/bitstream/handle/123456789/72070/13-Pasichko.pdf?sequence=1
9. Полгтолопя: навчальний енциклопедичний словник довщник для студента ВНЗ I-IV р1вшв акредитацй' / За наук. ред. д-ра пол1т. н. Хоми Н.М. Льв1в : «Новий Св1т - 2000», 2014. 778 с.
10. Разметаева Ю.С. Доктрина та практика захисту прав людини : навчальний поабник. Ки!в : ФОП Голем-бовська О.О., 2018. 362 с.
11. Сенаторов О.В. Права людини i збройш конфлшти : навчальний поабник. Ки!в: ФОП Голембовська О.О. 208 с.
12. Ситняшвська С. Права людини пвд час вшни, збройного конфлту. Енциклопед1я прав людини : сощально-педагопчний аспект / кол. авт., за заг. ред. проф. Н. А. Сейко, 2014. URL : http://eprints.zu.edu.ua/23743/
13. Смолянюк В. Ф. Вшськова могутшсть Укра!ни: Теоретико-методолопчш засади формування та розвитку (полгголопчний анал1з досввду 1990-х рошв): монограф1я. Ки!в; 1ртнь: ВТФ «Перун», 2000. 448 с.
Refere^es
1. Antonovych М. М. Vidpovidal'nist' za porushennya prav lyudyny i mizhnarodnoho humanitarnoho prava v umovakh hibrydnoyi viyny. Vid teoriyi mizhnarodnoho prava do praktyky zakhystu prav lyudyny : monohrafiya [Responsibility for violations of human rights and international humanitarian law in the conditions of hybrid warfare. From the theory of international law to the practice of human rights protection: a monograph]/ za red. O.V Zadorozhn'oho, O.R. Poyedynok. Kyiv ; Odessa : Feniks, 2016. S. 673-689.
2. Bilous A.O., Pasternak A.O. Spetsyfika porushennya prav lyudyny v umovakh viys'kovykh konfliktiv: postanovcho-kontseptual'nyy kharakter i osoblyvosti [Specifics of violation of human rights in the conditions of military conflicts: structural and conceptual nature and features]. Naukovi pratsi MAUP [Scientific works of MAUP]. 2016. Vyp. 51(4). S. 22-25.
3. Haydey K., Hryhorenko YE. Umovy zbroynoho konfliktu ta prava lyudyny. Prava viys'kovosluzhbovtsiv [Conditions of armed conflict and human rights. Rights of military personnel]. Ukrayins'ka Hel'sins'ka spilka z prav lyudyny [Ukrainian Helsinki Union for Human Rights]. URL : https://helsinki.org.ua/ umovy-zbrojnoho-konfliktu-ta-prava-lyudyny-prava-vijskovosluzhbovtsiv-k-hajdej-e-hryhorenko/
4. Hnatovs'kyy M.M. Zastosuvannya mizhnarodnoho humanitarnoho prava orhanamy mizhamerykans'koyi systemy zakhystu prav lyudyny [Application of international humanitarian law by bodies of the inter-American human rights protection system]. Pravo i suspil'stvo [Law and society]. 2012. № 6. S. 3-8.
5. Konventsiya pro zakhyst tsyvil'noho naselennya pid chas viyny. Zheneva, 12 serpnya 1949 roku [Convention on the Protection of the Civilian Population in Time of War. Geneva, August 12, 1949]. URl : https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_154#Text
6. Konstytutsiya Ukrayiny : Pryynyata na p"yatiy sesiyi Verkhovnoyi Rady Ukrayiny 28 chervnya 1996 r. Kyiv [Constitution of Ukraine: Adopted at the fifth session of the Verkhovna Rada of Ukraine on June 28, 1996. Kyiv]: Presa Ukrayiny [Press of Ukraine], 1996. 80 s.
7. Korotkyy slovnyk politolohichnykh terminiv [A short dictionary of political terms]. URL : http://politics.ellib.org. ua/encyclopedia-book-7.html
8. Pasichko V. Oboronozdatnist' derzhavy: teoretychni osnovy systemnoho doslidzhennya [Defense capability of the state: theoretical foundations of systematic research]. URL : http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/72070/13-Pasichko.pdf?sequence=1
9. Politolohiya: navchal'nyy entsyklopedychnyy slovnyk dovidnyk dlya studentiv VNZ I-IV rivniv akredytatsiyi [Political science: an educational encyclopedic dictionary, a guide for students of universities of the I-IV levels of accreditation]/ Za nauk. red. d-ra polit. n. Khomy N.M. [Nauk. ed. flight doctor N. Khomy N.M.]. L'viv : «Novyy Svit - 2000», 2014. 778 s.
10. Razmyetayeva Yu. S. Doktryna ta praktyka zakhystu prav lyudyny : navchal'nyy posibnyk [Doctrine and practice of human rights protection: a study guide]. Kyiv : FOP Holembovs'ka O.O., 2018. 362 s.
11. Senatorov O.V. Prava lyudyny i zbroyni konflikty [Human rights and armed conflicts]: navchal'nyy posibnyk [a study guide]. Kyiv: FOP Holembovs'ka O.O. 208 s.
12. Sytnyakivs'ka S. Prava lyudyny pid chas viyny, zbroynoho konfliktu. Entsyklopediya prav lyudyny : sotsial'no-pedahohichnyy aspekt [Human rights during war and armed conflict. Encyclopedia of human rights: socio-pedagogical aspect]/ kol. avt., za zah. red. prof. N. A. Seyko, 2014. URL : http://eprints.zu.edu.ua/23743/
13. Smolyanyuk V F. Viys'kova mohutnist' Ukrayiny: Teoretyko-metodolohichni zasady formuvannya ta rozvytku (politolohichnyy analiz dosvidu 1990-kh rokiv): monohrafiya [The military power of Ukraine: Theoretical and methodological foundations of formation and development (political analysis of the experience of the 1990s): monograph]. Kyiv; Irpin': VTF «Perun», 2000. 448 s.
