CC BY
51
Полковенко Ольга Володимирiвна, кандидат бюлопчних наук, доцент, кафедра анатомп i ф1з1олог11 людини, 1нститут людини Кшвського унiверситету iM. Бориса Грiнченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Ки1в, Укра1на, 04053 E-mail: tpluso@ukr.net
Кобеньок Георгiй Васильович, викладач, кафедра анатоми i фiзiологil людини, 1нститут людини Ки1в-ського унiверситету iменi Бориса Грiнченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Ки1в, Украша, 04053
Полковенко Тарас Вшторович, кандидат фiлологiчних наук, доцент, кафедра реклами i зв'язкiв з гро-мадськiстю, Гуманiтарний 1нститут Кшвського ушверситету iм. Бориса Грiнченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, м. Ки1в, Укра1на, 04053
УДК 159.923.2
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.42807
ЗАХИСНИЙ ПСИХОЛОГ1ЧНИЙ МЕХАН1ЗМ ПРОЕКЦ11 ТА ЙОГО ЗВ'ЯЗОК З САМОСПРИЙНЯТТЯМ ОСОБИСТОСТ1
© О. М. Тохтамиш
У cmammi зроблений анализ класичних та сучасних концепцт проекцИ як захисного психологiчного механизму, проведено емпiричне до^дження його зв 'язку з вербальнo-оцiнювальним компонентом сприйман-ня людиною само'1 себе. Встановлений значущий зв 'язок певних показниюв прояву дИ захисного психо-логiчного мехашзму проекцИ з окремими характеристиками особистiсного самосприйняття Ключовi слова: проекцiя, захисний механизм, глибинна психологiя, тривога, особистiсть, вербальна оцтка, самосприйняття, несвiдоме, самооцтка, вiдповiдальнiсть
The classical and contemporary concepts of projection as defense psychological mechanism is conducted are analyzed; empirical investigation of its connection with the verbal-evaluated component of self-perception is conducted. A significant connection of some criteria of influence demonstration of defense psychological mechanism ofprojection with some moments of low self-perception is determined
Keywords: projection, defense mechanism, depth psychology, anxiety, personality, verbal evaluation, self-perception, unconscious, self-esteem, responsibility
1. Вступ
Поняття MexaHi3MiB психолопчного захисту, яке було запропоновано засновником психоаналiзу З. Фройдом, продовжуе використовуватися та Bi-д^ае свою роль в розумшш психiчноl дiяльностi людини в парадшад глибинно! психологи та психо-терапп. Одним з таких механiзмiв е проекщя. До-слщження взаемодп цього захисного мехашзму за-лишаеться актуальним, зокрема, стосовно зако-номiрностей сприйняття та самосприйняття людини себе i зовшшнього свиу.
2. Постановка проблеми
Вплив класичних психолопчних концепцш на розвиток сучасно! психологи асимiлюеться психоте-рапевтичним середовищем та практикою психолопчного супроводу людини. Сприйняття людиною себе з великою вiрогiднiстю залежить вiд проявiв дп за-хисних психологiчних механiзмiв. Метою ще! статтi е аналiз класичних i сучасних концепцiй, як1 пояс-нюють дiю проекци як захисного психолопчного мехашзму, особливостей його функцюнування i впливу на поведшку та адаптивнi функцй' психiки, до-слвдження зв'язку проекци як мехашзму психiчного захисту з особливостями сприйняття людиною самою себе.
3. Лiтературний огляд
В психоаналггичнш парадигмi пiд проекщею розумiеться операцiя видiлення та локалiзацil в ш-шiй людинi чи в шшш речi тих якостей, почутлв, бажань, якi суб'ект не визнае або ввдхиляе в самому соб^ На вiдмiну вiд шших пiдходiв до розумiння термiну проекщя, цей тип проекци називають кла-сичною, або захисною проекцiею. Проекщя е дуже давнiм за походженням механiзм захисту, який вияв-ляеться, зокрема, при парано! (в класичному психо-аналiзi психологiчний механiзм проекци з самого початку пов'язувався з таким розладом як параноя), але також i при "нормальному" мисленш (наприклад -забобони) [1].
В раншх роботах З. Фройда проекцiя постае як первинний захист, пов'язаний з неправильним вико-ристанням звичайного психiчного механiзму, наприклад, винесенням назовнi джерела незадоволення. Парано!к проектуе назовнi болiснi уявлення, а вони повертаються до нього у виглядi дорiкань до себе: "... дшсш змiсти залишаються тими ж самими, змшюеться лише !х мiсце всередиш загального цшо-го" [2]. Проек^ при парано! трактуеться як первин-ний захисний механiзм, в сво!й сутi протилежний витiсненню при неврозi нав'язливостi. При цьому неврозi первинний захист являе собою випснення в
несвщоме вс1е! сукупносп патогенних спогад1в 1 замщення !х «первинним симптомом захисту» -недов1рою до самого себе. При парано! ж первинний захист д1е шакше: випснення тут також мае м1сце, однак воно спрямоване у зовшшнш свгт, а первинний симптом захисту виступае у вигляд1 недов1ри до ш-ших людей. Стан марення виглядае тод1 як невдалий захист 1 «повернення» того, що було випснено назовш [1].
В б1льш шзшх роботах З. Фройд описував фоб1чну оргашзацш психши як справжню проекцш власного "небезпечного" потягу, який ввдчуваеться як щось небезпечне, на реальшсть: людина веде себе так, немов небезпека зростання тривожного страху зумовлена не динамжою потяпв, а зовшшшм сприй-няттям, 1, отже, можна реагувати на цю зовшшню не-безпеку спробами втеч1 та фоб1чним ухиленням ввд небезпеки. Проекщя виступае, таким чином, як первюний зааб захисту в1д внутршшх збуджень, як1 можуть бути занадто сильними 1 тому неприемними, 1 тод1 суб'ект проектуе !х назовш, щоб ухилитися, за-хиститися в1д них. У цього ршення е, однак, своя ва-да: вщтепер суб'ект змушений безрозд1льно в1рити в щось, шдпорядковане законам реального свиу.
З. Фройд також бачив цей же мехашзм в так званш «проективнш ревносп», яку вш в1др1зняв як в1д «нормально!» ревносл, так 1 ввд паранояльного марення ревности Суб'ект захищаеться в1д власних бажань нев1рносп, ставлячи нев1ршсть в провину дружиш; тим самим вш переносить увагу з власного несвщомого на несвщоме шшо! людини, часом дося-гаючи глибокого розумшня ще! людини одночасно з повним нерозумшням самого себе. Тому школи не-можливо (1 завжди безрезультатно) спростовувати проекцш як помилку сприйняття [1].
З шшого боку, З. Фройд неодноразово шд-креслював нормальшсть проекцшного мехашзму, вш бачив проекцш в забобонах, м1фах, ашм1зм1. Ашмютсьш в1рування нерщко пояснювали нез-датшстю первюних людей помислити природу шак-ше як за образом людини; те ж ввдноситься 1 до м1фологп: нерщко стверджують, що стародавш «про-ектували» на природу людськ1 якосп 1 пристрасти Таке упод1бнення спираеться на вщмову визнати щось: демони 1 духи вплюють не що шше, як погаш людсьш бажання.
З. Фройд вважав, що проекщя (разом з интро-екщею) вщграе важливу роль у виникненш проти-лежносп м1ж суб'ектом (Я) 1 зовшшшм свгтом. В на-уковш дискусп на питання щодо того, чи передбачае проекщя-штроекщя вже юнуюче розр1знення внут-ршнього та зовшшнього або ж сама створюе його, давались р1зш вщповщ. Анна Фрейд вважала що проекщя та штроекщя виникають шсля ввдокремлен-ня Я ввд зовшшнього свиу. На думку М. Кляйн, д1алектика интроекцп-проекцп «хороших» 1 «пога-них» об'екпв е основою для подальшого розр1знення внутршнього 1 зовшшнього [1].
Психоаналитик Ш. Ференц запропонував кри-терш розмежування невроз1в та психоз1в, а саме: для невроз1в характерним е використання мехашзму штроекцп, а для психоз1в - проекци [3].
Аналггачна психолопя К. Г. Юнга розум1е проекцш як атрибут певних архетишв, яш знахо-дяться поза Я. Такими е, зокрема, архетип Матер1, 1 особливо - архетип Т1т, на який проектуються випснеш власш особливосп, бажання 1 ди, напри-клад т1, як1 пов'язаш з сощальними нормами в кон-фткп або соромом, щоб вщмежуватися ввд цього. Цей захисний мехашзм, за К. Юнгом, часто призво-дить до переслщування меншин, сощальних кон-фткпв, вшн.Ще один прояв проекцп полягае в знаходженш власних думок та переконань в вдеях вщомих особистостей для надання !м обгрунтування 1 ваги. К. Юнг вважав, що неприйнятш частини особи-стост1, представлен! в архетит Тш1, з особливою ймов1ршстю можуть призвести до проекцп, як на особиспсному, так 1 на нацюнальному та м1жнарод-ному р1внях. З шшого боку, за К. Юнгом, вс проекцп провокують зворотн1 проекцИ, якщо об'ект не усввдомлюе якостей проектованого на нього суб'екта. Таким чином, все неусвщомлене у рецитента буде проектуватися назад на проектора, приймаючи форму взаемодИ [4].
За Ф. Перлзом, проекц1я - це риса, установка, ставлення, почуття або фрагмент повед1нки, яка насправд1 належить особистост1, але не ввдчуваеться нею як така та приписуеться об'ектам чи людям в оточенш й переживаеться особист1стю такою, що спрямована ззовн1 на не!, а не навпаки. У проекц1ях людина усвщомлюе 1мпульс 1 усв1домлюе об'ект в се-редовищ1, але не ототожнюе себе з1 сво!м агресивним нам1ром 1 не зд1йснюе його, в результат! вона втрачае ввдчуття того, що це Г! 1мпульс. Людина залишаеться безд1яльною 1, сама цього не розумшчи, чекае виршення сво!х проблем ззовн1.Ц1 механ1зми е невротичними, т1льки якщо е недоречними 1 пост1й-ними, вони стають хворобливими, якщо виникае структурна фжсащя на якомусь неможливому або неюнуючому об'ект1, втрат1 усв1домлювання, блоку-вання 1нтеграцИ'. Вони можуть бути корисними 1 здо-ровим, якщо вживаються тимчасово 1 в певних обста-винах [5].
Ф. Перлз також розглядае механ1зм проекцИ з точки зору прийняття чи в1дкидання людиною в1дпов1дальност1, на його думку проекщя пов'язана з тенденц1ею зробити середовище вщповвдальним за те, що виходить з само! людини. Зокрема, парано!к стае нездатним прийняти на себе в1дпов1дальн1сть за власш 1люзИ', бажання 1 почуття, приписуе !х об'ектам або людям в своему середовище Переконан1сть в тому, що його переслвдують, фактично е твердженням про те, що вш хот1в би пересл1дувати шших. Невротик використовуе механ1зм проекцп не тшьки по в1дношенню до зовшшнього свпу, в1н користуеться ним 1 по ввдношенню до себе самого. Вш в1дчужуе в1д себе не т1льки власн1 1мпульси, а й частини себе, в яких виникають щ 1мпульси. Зам1сть активного ставлення до подш власного життя, суб'ект, що проектуе, стае пасивним об'ектом, жертвою обставин. Таким чином в проекцп ми переносимо межу м1ж собою 1 рештою свпу трохи "на свою користь", що дае мож-лив1сть зн1мати з себе вщповвдальшсть, заперечуючи приналежн1сть соб1 тих аспект1в особистост1, з якими
нам важко примиритися, як1 здаються нам неприваб-ливими або образливими. Невротик, який проектуе, нездатний розр1зняти меж1 власно! цшсно! особи-стосп, як1 дшсно належать йому самому, i те, що нав'язано йому ззовш [6].
Розглядаючи мехашзм проекцй, К. Уiлбер за-значае: коли ми приписуемо сво! власш якостi iншим людям до того ступеня, при якому втрачаемо усвщомлення цих якостей в нас самих, то вже б№ше не ввдчуваемо цих аспектiв як сво!х власних, i тому нiколи не використовуемо ix, не здiйснюемо та не за-довольняемо !х: основи для нашо! дiяльностi, тим самим, виявляються звуженими, скороченими та фрустрованими. Цi гранi здаються приналежними зовшшньому середовищу, оск1льки ми ввддали свою енерпю iншим, i тому ця енерпя тепер виявляеться оберненою проти нас, немов бумеранг. Ми втрачаемо Ii в самих собi i «бачимо ii» в оточеннi, де вона за-грожуе нашому буттю. При цьому замiсть iмпульсу до дп ми будемо вiдчувати тиск до ще! дп, замiсть внутршнього спонукання - зовнiшне гонiння, замють iнтересу - примус, замiсть бажання -обов'язок. Наша енергiя залишаеться нашою, але ii джерело буде здаватися таким, що знаходиться поза нами, i тому замiсть володiння даною енерпею ми вiдчуваемо себе притиснутими нею, побитими тим, що тепер сприймаеться як «зовшшш» сили, так що ми тепер стаемо безжально веденими, немов безпо-радна марiонетка - оточуючим середовищем, яке, як нам бачиться, грае роль ляльковода.
Коли ми не визнаемо деяк сво! негативнi тенденций, ми проектуемо !х назовш i, таким чином, населяемо свш свiт вигаданими, але вельми жахли-вими страховиськами, демонами й примарами: нас лякають власнi тiнi. За допомогою проекцй' ми вщо-кремлюемо i ввдчужуемо деяк1 сво! тенденцп, - ми забуваемо !х, а попм забуваемо i про те, що ми забу-ли !х. Мехашзм проекцй вщображуеться також на емоцшносп та чуттевостi людини, зокрема, як ствер-джуе К. Уiлбер, тривога е не що iнше як заблоковане та спроектоване збудження i iнтерес [7].
За класифiкацiею Н. Мак-Вшьямс проекцiя вiдноситься до первинних, примггивних меxанiзмiв, хоча може мати й бшьш "зрш" форми [8]. В до-слiдженнi розвитку цього мехашзму в дитячому та юнацькому вiцi вiдзначаеться тенденцiя до поступо-вого зростання проявiв дй' цього мехашзму у порiвняннi з шшими по мiрi дорослiшання [9].
4. Зв'язок ступеню прояву захисного мехашзму проекцй' з вербально-оцшвальними показ-никами характеристик самосприйняття особистостi
В емшричнш частинi нами було проведено до-слвдження захисних псиxологiчниx меxанiзмiв, зокрема, проекцii за допомогою опитувальника Плутчiка-Келлермана-Конте. Вiн вимiрюе певний спектр проявiв дп захисних меxанiзмiв iндивiда, ступiнь використання iндивiдом рiзниx меxанiзмiв захисту та ввдомий також як тест 1ндекс життевого стилю (Life Style Index). Цей шструментарш доклад-но описаний Р. Плутчжом iз спiвавторами [10] i адап-тований £. С. Романовою та Л. Р. Гребеншковим [11].
Проекцш автори опитувальника описують як процес, за допомогою якого неусввдомлюваш i неприйнятнi для особистостi почуття i думки ло-калiзуються зовш, приписуеться iншим людям i таким чином стають нiби вторинними. Негативний, та-кий, що сощально, як правило, не схвалюеться, вщпнок випробовуваних почуттiв i властивостей, наприклад, агресивнiсть нерiдко приписуеться оточуючим, щоб виправдати свою власну агресившсть або недоброзичливiсть, як1 проявляються немов би в захисних щлях. 1ншим прикладом може бути святен-ництво, коли людина постiйно приписуе шшим влас-нi аморальнi прагнення. Рвдше зустрiчаеться такий вид проекцii, коли значущим особам (частiше з мжросощального оточення) приписуються позитивнi, соцiально схвалюваш почуття, думки або д^. Наприклад, вчитель, який не проявив особливих здiбностей у професшнш д1яльносп, схильний надiляти улюбле-ного учня талантом саме в цш обласп, неусвiдомлено прославляючи цим самим i себе [10].
Досл1дження самосприйняття, тобто, сприй-няття людиною само! себе, проводилося в вербальному варiантi за допомогою модифшацп тесту двадцяти висловлювань М. Куна та Т. Макпартленда [12]. В цiй модифiкацii пропонуеться за 12 хвилин записати на паперi якомога бiльше вiдповiдей на за-питання "Хто Я?". Шсля цього пропонувалось оцiни-ти кожну з вiдповiдей-xарактеристик як позитивну, негативну, таку, яка i подобаеться й ш одночасно, чи таку, яку важко визначити з ще! точки зору. Групове обстеження дозволило забезпечити аношмшсть та бiльшу вiдвертiсть при виконанш тесту.
В дослiдженнi взяли участь 46 оаб обох статей вжом в1д 20 до 50 рошв.
Статистична обробка проводилася за допомо-гою кореляцiйного аналiзу рангових кореляцiй Спiр-мена. Результати значущих кореляцiй представленi в табл. 1.
Таблиця 1
Статистичнi показники значущих кореляцiй показника проекцй як захисного мехашзму психши з _шшими характеристиками_
Характеристика Показник кореляци
% позитивних ощнок себе rs=0,393*
% вщповвдей з рiзнополюсним (+-) типом ощнок rs=0,352*
Юльшсть вiдповiдей, пов'язаних з амейною роллю rs=-0,309*
Кiлькiсть вiдповiдей, пов'язаних зi статевою роллю rs=-0,296*
Примтка: * - корелящя, значуща на pieni 0,05
5. Апробащя результат дослщження
В результап статистичного аналiзу виявлено значущий зворотний кореляцiйний зв'язок м1ж про-явом захисного мехашзму проекцй' та вщсотковим спiввiдношенням позитивних ощнок до загально! кiлькостi ощнок вщповвдей респондентiв за тестовою методикою Т. Куна та Т. Макпартленда. Щ вказаш вище взаемозалежностi сввдчать про тенденц1ю до
бшьш негативного ощнювання себе респондентами з високим рiвнем дп захисного мехашзму проекци у порiвняннi з шшими респондентами. Якщо згадати, що типолопчно механiзм проекцй' е властивим для оаб з застрягаючим, афективно-рипдним типом ак-центуацй' [13] та, як вщзначае Березiн зi сшвавт. [14], такий тип здебiльш застрягае на негативно зарядже-них почуттях, можна припустити, що це приводить до розвитку в них тако! риси, як незадоволенiсть собою i виражаеться в бiльш частому негативному ощнюванш себе у порiвняннi з iншими групами.
Слiд зазначити, що тенденщя до зниження позитивних ощнок себе спостерiгаеться також при виражених проявах ди захисного механiзму ре-греси [15], хоча прояв ди цих двох захисних ме-ханiзмiв не пiдтверджуе значущого статистичного зв'язку мiж ними.
Тенденцiя до збшьшено! кiлькостi "^знопо-люсних" ощнок у сприйманш себе серед оаб з частим проявом ди механiзму проекцп' говорить про те, що особи з високими проявами дп цього захисного механiзму мають схильнiсть до диференцшвання у оцшках сприймання сво!х соцiальних ролей, проявiв та характеристик, вiрогiдно, в залежносп вiд ситуацп та iнших факторiв. В як1йсь мiрi така оцшка е своерiдним вiдстороненням, дистанцiюванням та вщ-чуженням, а в патолопчних випадках, ймовiрно, мо-же трансформуватися в тенденцiю до резонерських суджень.
Ще один значущий, також зворотний, коре-ляцiйний зв'язок м1ж психологiчним мехашзмом проекцп' та к1льк1стю вiдповiдей на питания "Хто я?", що мають зв'язок зi статевою та амейною роллю, може означати схильнiсть шдиввда з високим рiвнем цього захисту уникати вщповщальносп, яку несе прийняття тако! ролi. В переважнiй бшьшосл ситу-ацiй дiя захисного мехашзму проекцй' супровод-жуеться вiдсутнiстю тенденцш до вербалiзацil стате-во! та амейно! ролi.
6. Висновки
Таким чином, захисний психолопчний мехашзм проекцй' в сво!й основi не усвщомлюеться особистiстю, вiн належить до захислв первинного, "примiтивного" типу, хоча в процеа особистiсного росту та психотерапевтичного супроводу людина здатна усвщомлювати власнi проекцй' та приймати за них вщповщальшсть. Високi показники за цим типом захисту супроводжуються тенденщею до зниження самооцiнки, збiльшення '^знополюсних" оцiнок понять, якi характеризують власне Я та схильшстю до уникання характеризувати себе в по-няттях, пов'язаних зi статевою приналежнiстю та амейними ролями.
Лiтература
1. Лапланш, Ж. Словарь по психоанализу [Текст] / Ж. Лапланш, Ж.-Б. Понталис. - М.: Высшая школа, 1996. - 623 с.
2. Freud, S. Weitere Bemerkungen über die Abwehr-neuropsychosen. Book 1 [Text] / S. Freud. - Freud S. Gesammelte Werke, London: Imago Publishing Co. Ltd., 1991. - P. 379-406.
3. Ференци, Ш. Теория и практика психоанализа [Текст] / Ш. Ференци. - СПб.: Университетская книга, ПЕР СЭ, 2000. - 320 с.
4. Юнг, К. Человек и его символы [Текст] / К. Юнг. - М.: Серебряные нити, 2006. - 352 с.
5. Перлз, Ф. Опыт психологии самопознания [Текст] / Ф. Перлз, Р. Хефферлин, П. Гудмэн. - М.: Гиль-Эстель, 1993. - 240 с.
6. Перлз, Ф. Гештальт-подход и Свидетель терапии [Текст] / Ф. Перлз. - М.: Либрис, 1996 - 240 с.
7. Wilber, K. The Spectrum of Consciousness [Text] / K. Wilber. - Wheaton, IL: Quest Books Theosophical Publishing House, 1993. - 385 p.
8. Мак-Вильямс, Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе [Текст] / Н. Мак-Вильямс. - М: Класс, 1998. - 480 с.
9. Cramer, Ph. The development of defense mechanisms: Theory, research and assessment [Text] / Ph. Cramer. - New York: Springer-Verlag, 1991 - 234 p.
10. Plutchik, R. A structural theory of ego defenses and emotions [Text] / R. Plutchik, H. Kellerman, H. R. Conte; C. E. Izard (Ed.). — Emotions in personality and psycho-pathology. - New York: Plenum Press, 1979. - P. 227-257. doi: 10.1007/978-1-4613-2892-6_9
11. Романова, Е. С. Механизмы психологической защиты: генезис, функционирование, диагностика [Текст] / Е. С. Романова, Л. P. Гребенников. - Мытищи: Талант, 1996 - 144 с.
12. Румянцева, Т. В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре [Текст] / Т. В. Румянцева. - СПб.: Речь, 2006. - 176 с.
13. Леонгард, К. Акцентуированные личности [Текст] / К. Леонгард. - К.: Вища школа, 1989. - 375 с.
14. Березин, Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности [Текст] / Ф. Б. Березин, М. П. Мирошников, Р. В. Рожанец. - М.: Медицина, 1976. - 186 с.
15. Тохтамиш, О. М. Психолопчний мехашзм ре-греси та його зв'язок iз самосприйняттям особистоста [Текст] / О. М. Тохтамиш // Актуальш проблеми психологи: Збiрник наукових праць 1нституту психологи iменi Г.С.Костюка. - К.: ДП 'Тнформацшно-анал^ичне аген-ство", 2012. - Том. Х; Психолопя навчання. Генетич -на психолопя. Медична психолопя. - Вип. 23. -С. 647-657.
References
1. Laplanche, J., Pontalis, J.-B. (1988). The language of psychoanalysis. Karnak Book, 528.
2. Freud, S. (1991). Gesammelte Werke. Weitere Bemerkungen über die Abwehrneuropsychosen. London: Imago Publishing Co. Ltd., 379-406.
3. Ferenczi, S. (2000). Teoriya i praktika psihoanaliza [Theory and Practice of Psychoanalysis]. St. Petersburg, Russia: University Book, 320.
4. Young, C. G. (1964). Man and his Symbols. New York, NY: Dell Publishing, 318.
5. Perls, F., Hefferline, R., Goodman, P. (1959). Gestalt Therapy. Excitement and Growth in the Human Personality, New York: Julian Press, 229.
6. Perls, F. (1973). The Gestalt Approach and Eye Witness to Therapy. Palo Alto, CA: Science and Behavior Book, 240.
7. Wilber, K. (1993). The Spectrum of Consciousness. Wheaton, IL: Quest Books Theosophical Publishing House, 385.
8. McWilliams, N. (1994). Psychoanalytic diagnosis: Understanding personality structure in the clinical process. New York: The Guilford Press, 426.
9. Cramer, Ph. (1991). The development of defense mechanisms: Theory, research and assessment. New York, NY: Springer-Verlag, 234.
10. Plutchik R., Kellerman, H., Conte, H.R. (1979). A structural theory of ego defenses and emotions in: Izard, C. E. Ed. Emotions in personality and psychopathology. New York, NY: Plenum Press, 227-257. doi: 10.1007/978-1-4613-2892-6_9
11. Romanova, E. S., Grebennikov, L. P. (1996). Me-hanizmyi psihologicheskoy zaschityi: genezis, funk-tsionirovanie, diagnostika [Psychological defence mechanisms: genesis, functioning, diagnostics]. Myitischi, Russia: Talant, 144.
12. Rumyantseva, T.V. (2006). Psihologicheskoe kon-sultirovanie: diagnostika otnosheniy v pare [Psychological
counselling: Diagnostics of relations in the pair]. St. Petersburg, Russia: Rech, 176.
13. Leonhard, K. (1976). Akzentuierte Persönlichkeiten. 2. Aufl. Berlin, VEB Volk und Gesundheit, 328.
14. Berezin, F. B., Miroshnikov, M. P., Rozhanets, R. V. (1976). Metodika mnogostoronnego issledovaniya lichnosti [Method of multilateral study of personality]. Moscow, Russia: Meditsina, 186.
15. Tokhtamysh, O. M. (2012). Psihologichniy me-hanizm regresiyi ta yogo zv'yazok iz samospriynyattyam osobistosti [Regression as a psychological defense mechanism and its relation to the self-perception of the individual]. Actual Problems of Psychology: Scientific Papers of the G.S. Kostyuk Institute of Psychology, Kyiv, Ukraine. 10 (23), 647-657.
Рекомендовано до публiкацii д-р психол. наук Лозова О. М.
Дата надходженнярукопису 29.04.2015
Тохтамиш Олександр Михайлович, доцент, кандидат психолопчних наук, кафедра практично! психологи, Ки!вський ушверситет iм. Бориса Грiнченка, пр. Тичини, 17, м. Ки!в, Укра!на, 02152 E-mail: tokhtamysh@gmail.com
