CC BY
13
мюпв Украши та М1жнародно'1 науково-практично'1 конференцп — за загальною редакцieю академiка АЕН Украши, професора В. В. Оскольського. — К., 2014. — С. 3—29.
16. Оскольський В. Про перспективи станов-лення конкурентоспроможно'1 регюнально'1 економiки / В. Оскольський // Економ^ Украши. — 2007. — № 12. — С. 4—11.
17. Радюнова I. Ф. Фшансова природа економiч-них коливань: змiст i моделювання / I. Ф. Радюнова // Фшанси Украши. — 2011. — № 3. — С. 19—34.
18. Статистичний щорiчник Украши за 1994 рж / Мшстерство статистики Украши : вiдповiдальний за випуск В. В. Семченко. — К. : Техшка, 1995. — 519 с.
19. Статистичний щорiчник Украши за 2014 рж // Сайт Державно! служби статистики Украши [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу : Ы±р://^^^икге1$1. gov.ua//
20. Ткаченко В. А. Соцiально-економiчна еволю-цiя структурних зрушень в економiчних системах: Мо-нографiя / В. А. Ткаченко. — Д.: ДУЕП, Монолгг, 2008. — 256 с.
21. Чухно А. Господарський мехашзм та шляхи його вдосконалення на сучасному етапi / А. Чухно // Економжа Украши. — 2007. — № 3. — С. 60—67.
С. I. Гриценко
академж АЕН Украти, д-р екон. наук Нацюнальний авiацiйний утверситет, м. Кшв
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 КРА1НИ В КОНТЕКСТ1 СТРАТЕГИ 1ННОВАЦ1Й ТА МОДЕРН1ЗАЦП ПРОМИСЛОВОСТ1 НА ОСНОВ1 ОБ'вДНАНЬ ПО СШВПРАЦ!
Постановка проблеми. Конкурентоспроможнiсть кра!ни визначаеться здатнiстю 11 економiки брати участь в м1жнароднш торгiвлi, конкурувати з економь ками iнших держав за рiвнем ефективного викорис-тання нацюнальних ресурсiв, освоювати i розширю-вати певнi сегменти на свггових ринках, пiдвищувати продуктивнiсть використання ресурав, виробляти продукцiю, що вiдповiдаe свгговим стандартам, забез-печувати зростаючий рiвень життя населення. В умо-вах мiжнародноl конкуренцп на рiвень продуктивности в однiй кра'1ш впливае економiчне становище в iнших кра!нах через ввезення катталу, м1жнародну торгiвлю, що е водночас загрозою 11 сталому розвитку. Однак з'являеться можливiсть кра!ни спецiалiзуватись на конкурентоспроможних експортних для не! сегментах промисловоси, в яких 11 фiрми вiдносно конкуренто-спроможш, н1ж iноземнi, оск1льки е для цього внут-рiшнi сприятливi умови. Продуктившсть використання нацiональних ресуретв визначаеться у вартостi вiддачi вщ кiлькостi працi або капiталу й залежить вiд якостi й характеристик товарiв, послуг та ефективно-сп, з якою вони виробляються та надаються.
Аналiз останн1х досл1джень i публiкацiй. Визна-ченню перспектив конкурентоспроможноси присвя-чено багато праць вгтчизняних та заруб1жних науков-цiв. Конкурентоспроможшсть окремо'1 кра'1ни залежить, на думку М. Портера, вщ схильноси 11 промис-ловостi до шновацш та модернiзацil [1, с. 205]. 1нно-вацiйнiй парадигмi розвитку присвячено пращ [2, 8, 13, 15]. Стратепчне ринкове управлшня в контекста модершзацп промисловостi дослiджуeться в працях [5, 9, 10, 11, 12]. Вщ того наскшьки будуть вдосконалеш, полiпшенi, оновленi об'екти промисловостi, приведет вщповщно до нових вимог i норм, технiчних умов, по-казник^в якостi, наст^льки i вiтчизнянi компанп дося-гатимуть переваг в;цносно найсильнших свiтових конкурентiв у вiдповiдь на 1х виклики. Зокрема, зали-
шаються дискусiйними питання забезпечення конку-рентоспроможноси кра'1н.
Метою статтi е визначення та обГрунтування складових, як! впливають на забезпечення конкурен-тоспроможностi кра'1ни.
Виклад основного матерiалу досл1дження. Украша завжди традицiйно спиралася на потужний промисло-вий потенцiал. Цьому сприяла наявнiсть на територ11 кра'1ни покладiв мiнерально-сировинних i енергетич-них ресуретв, необхiдних для розвитку багатогалузево'1 шдустрп, — залiзних i марганцевих руд, вугшля, кам'-яно'1 солi, калшних руд, карбонатiв. Глобалiзацiя змi-нила оцiнку ключових чинник^в у забезпеченш розвитку промислового потенцiалу. Природш ресурси хоч i залишаються основою промислового виробництва, але поступово втрачають свою роль як нацюнальний чинник, оскшьки можуть бути компенсованi за раху-нок iмпорту.
Прiоритетного значення набувають чинники iн-фраструктурного змюту, що забезпечують iнновацiй-ний розвиток економiки. На жаль, трансформацiйнi процеси в цьому напрямi не наблизили Укра'1ну до свi-тових лiдерiв в науково-технологiчному i соцiально-економiчному розвитку. Порiвняння з галузевою структурою свггово1 промисловостi — не на користь Украши. Бшьше 2/3 загального об'ему вiтчизняноl промислово'1 продукцil — це сировина, матерiали i енергетичш ресурси, понад 70% яких йдуть на екс-порт. Деформована i неефективна галузева структура промислового виробництва, вiдсталi технолог11 i вiд-сутшсть iнновацiйноl парадигми розвитку перетворю-ють Украшу на сировинний придаток розвинених кра'1н i мiсткий ринок для iмпорту високотехнологiч-но'1 продукц11 [2, с. 5].
Вщкрити шлях до европейського свиу означае, одночасно, змшити вектор сусп^льного розвитку, а та-кож зрозумiти, що сучасну модершзащю слiд здiйсню-вати по всьому спектру проблем — вщ технологш i
ринкових трансформацш до демократичних реформ у полггащ. Починати необхщно з економiки. Без еконо-мiки Укра!на не вирiшить завдань модершзацп армп, буде надто уразлива до маншуляцш економiчними факторами з боку недружшх держав, а бщшсть насе-лення провокуватиме неспокш i радикапiзм [3, с. 5].
Держава повинна на законодавчш основi ство-рити конкурентне середовище, змiцнити фшансову, грошову та платжну систему, здшснити ефективну полiтику прибутюв i сощального захисту, пiдтримки пiдприeмництва.
Найважлившими факторами конкурентоспро-можностi на рiвнi держави е технiко-економiчний рь вень виробництв та рiвень розвитку економiки, величина витрат виробництва, вартють робочо! сили, яюсть вироблюваних товарiв, розвиненiсть шфра-структури, процентнi ставки, наявшсть абсолютних i вщносних переваг, валютш курси.
Конкурентоспроможнiсть товаровиробниюв е похщною конкурентоспроможностi кра!ни. Товарови-робники виграють вiд присутностi на ринку сильних внутршнк суперниюв, агресивних мюцевих постача-льниюв i вимогливих споживачiв [1, с. 206]. З метою виживання, привласнення максимального прибутку, оволодшня ринками, залучення покупцiв товарови-робники використовують рекламу, зниження цiн i витрат виробництва, пiдвищення якоси продукцп, на-дання допродажних i пiсляпродажних послуг, задово-льняють запити окремих груп споживачiв, пiдвищують диференщащю свое! продукцп, забезпечують зрос-тання автоматизацп працi для збiльшення вiддачi вiд кожного працiвника та проникнення на новi ринки.
Представимо взаемозв'язок складових, що чинять вплив на забезпечення конкурентоспроможносп кра-!ни з наступною !х iнтерпретацieю, у виглядi графiчноí моделi (див. рисунок).
Глобал1зац1я економжи Державна економ1чна пол1тика 1 режим регулювання
ч >
Конкурентоспроможшсть кра!ни
=с
=п
1С
Розвиток м1жна-родно! торг1вл1
X
Продуктивтсть ви-користання ресурс1в
Л
Виробництво продукцп за св1товими стандартами
X
Освоення певних сегмент1в на свггових ринках
X
Схильн1сть промисловост1 до шновацш 1 модершзацп
Фактори конкурентоспроможносп на р1вш держави:
Валютш курси Вартасть робочо! сили Техшко-економ1чний р1вень виробництв Процентн1 ставки
Пвень розвитку економжи Яюсть вироблюваних товар1в Величина витрат виробництва Розвинетсть 1нфраструктури
Фактори конкурентоспроможносп товаровиробниюв:
Ефектившсть реклами Пщвищення якост1 продукцп Зниження цш 1 витрат виробництва Проникнення на нов1 ринки
Задоволення запи-тав окремих груп споживач1в Пщвищення диференщацп свое! продукци Надання допродажних 1 тсляпродажних послуг Забезпечення ав-томатизацй прац1
Конкурентн1 переваги компанш
П=
Ш
Низьк1 витрати I -
Диференщац1я продукту I -
Розробка стратегш компан1й
Об'еднання по ствпращ господарюючих суб'ект1в
1С
1С
Злиття товариств, корпо-рац1й, союз1в
I
Альянси
I
Стратег1чн1 партнерства
I
Спшьна д1яльн1сть
Кластери
I
Адаптившсть до умов зовн1шнього середовища
I
Зростання економ1ки, громадського добробуту 1 нац1онального процв1тання
Рисунок. Модель забезпечення конкурентоспроможностi крати в контекстi стратеги тновацш та модертзаци промисловостi на основi об'еднань по ствпращ
Об'еднання мiж партнерами як i суперництво призводить до стратепчного ycnixy або CTpaTeri4Hoï поразки. Важливо визначити в KpaÏHi зону вшьного пiдприемництва, де дозволено в рiзних формах спальне пiдприемництво, географда бiзнесу, мiру ризику, реа-кщю об'еднання на можливiсть i загрози зовншнього середовища. Мета об'еднання пов'язана з категорiями дохiдностi та конкурентоспроможносп. Конкурентна стратегiя е способом розв'язання суперечносп м1ж до-хiднiстю i конкурентоспроможшстю об'еднання з ви-значенням стратепчних альтернатив компанiй до ствпращ. Конкурентна стратепя — це заходи довготрива-лих дiй компанп в боротьбi з конкурентами, що спи-раються на пiдвищення якосп товарiв, зниження витрат, диференщащю продукту, проникнення на новi ринки з метою отримання конкурентних переваг.
Водночас, за М. Портером, основою ефективно! дiяльностi компанп в довгостроковiй перспективi е стiйка конкурентна перевага. Компанп можуть воло-дiти, як правило, тшьки двома видами конкурентних переваг: низькими витратами i диференцiацiею продукту [4, с. 38]. Вибраш основш типи конкурентних переваг, к масштаб дозволяють компанп розробити i реалiзувати на практицi три найбшьш ефективних конкурентних стратеги: лiдерство в мiнiмiзацiï витрат, яке засноване на зниженш витрат виробництва i об^у товару, i диференцiацiя у рамках широкого круга сег-ментiв галуз^ а також фокусування у вузьких сегментах галузi. Стратегiя фокусування мае два рiзновиди: фокусування на витратах i фокусування на диференщ-ацп.
Успiшна стратегiя диференцiацiï мае наступи характеристики [5, с. 259]:
1. Створення щнносп для споживачiв (зазвичай пов'язано зi встановленням пщвищено! цiни, оскшьки, по-перше, у разi ïï успеху значення щни для покупця зменшуеться, а по-друге, досягнення вщмшностей само по собi пов'язане з певними витратами).
2. Забезпечення сприймано! цiнностi товарiв або послуг (додана щншсть мае бути правильно сприйнята покупцями завдяки дiевостi комунiкацiй, брендингу).
3. Захист вщ копiювання (завдання компанп по-лягае в тому, щоб найбшьшою мiрою затрудняти пов-торення стратеги диференщацп ринковими суперниками з визначенням напрямiв синергiзму, переваг пер-шого гравця, розвинено! системи технiчноï або сер-вiсноï пiдтримки, широкого товарного асортименту).
Стратегiя iнновацiй та модершзацИ — по-перше, направлена на зосередження зусиль пiдприемств на пошуку принципово нових, ефективних технологш, проектуваннi необхщних, але невiдомих дотепер видiв продукцп, методiв органiзацiï виробництва, способiв стимулювання персоналу; по-друге, спрямовуе ди тд-приемств на забезпечення динамiчного розвитку еко-номiки Украши — оновлення, замша застарелого ус-таткування, нова технолопя виробництва, технiчне й технолопчне його переоснащення. Пiдприемства, яю здшснюють радикальну iнновацiю мають мету — випе-редити конкурентiв i однооетбно знайти ринкову нiшу, де не юнуе конкуренцiя або вона незначна. Пдприем-ства, яю здiйснюють модершзащю мають змогу уник-нути фiзичного й морального зношування облад-нання, узгодити експлуатацшно-техшчш показники з економiчнiстю технiки вiдповiдно до новiтнiх вимог, тдвищити ефективнiсть устаткування за рахунок до-повнення традицiйноï технiки сучасними передовими
пристроями, впроваджувати !х у сучасш технологiчнi процеси, конвеeрнi системи та ш. Iндустрiально роз-винуп кра!ни уже давно вiдмовилися вщ капiтального ремонту устаткування як економiчно невигiдного, оскшьки вiн потребуе велико! кшькосп робiтникiв, металу та шших матерiальних ресурсiв [6, с. 468; 7, с. 486].
Необхщно погодитися з думкою В. Онищенка, що у багатьох випадках ремонтувати та пiдтримувати старе важче, н1ж побудувати нове, адже для побудови нового легше залучити iноземний капiтал, новi технологи тощо. Iндустрiалiзацiя кра!ни на новш техноло-гiчнiй основi — змют нашого економiчного розвитку [3, с. 10].
Цей процес повинен здшснюватися на основi останнiх свiтових науково-технолопчних досягнень, з урахуванням тенденцiй розвитку свпово! економiки, об'еднанням стратегiчних штереав суспельства в цi-лому, штереетв власник1в бiзнесу i людей, що працю-ють в промисловостi, а також регюшв, де промисловi комплекси переважно зосередженi i до тепершнього часу [8, с. 15].
Укра!ш через обставини не слiд нехтувати мож-ливостями технологiчних запозичень, ознайомившись з передовими науково-технiчними досягненнями, i розраховувати виключно на власнi шновацп, до чого закликають бiльшiсть експертав. Одночасно, викорис-товуючи переваги технолопчних запозичень, накопи-чення «критично! маси» яких вiдкриe шлях вже до вла-сних «проривних» технологiй, «покращуючих» iннова-цiй, слiд просувати послщовно власнi, готовi до впро-вадження науково-технологiчнi розробки, яких в до-статнiй кiлькостi нинi доки немае, щоб забезпечити широкомасштабну модернiзацiю [9, с. 39]. Це дасть можливють ефективно використовувати наявнi ре-сурси.
Прорив на зовншш ринки наукомiстко! продукцп е реалютичним лише за наявносп достатньо мiст-кого внутршнього ринку, стiйкого i масштабного внутршнього попиту на iнновацi!. Якщо такий попит е, то iнновацiйнi продукта поширюються з великою швидк1стю. Важливим е попит як фактор, що формуе шновацшне суспельство. За недобрих обставин в Ук-ра!нi з'явився попит на продукщю вiйськово-промис-лового комплексу, що може стати каталiзатором !! промислового розвитку, насамперед машинобуду-вання. Це, враховуючи iсторичнi умови та м1жнародне становище, зумовить курс на першочерговий i прис-корений розвиток важко! iндустрi!. Для того щоб задь яти можливостi Укра!ни до реiндустрiалiзацi! потрiбно залучати не тшьки власш кошти i засоби, але й м1ж-народнi швестицп, вигоди i переваги мiжнародного подшу працi, спецiалiзацi! та кооперування за нових умов, защкавити бiзнес через надання свободи дiй щодо шновацшного розвитку.
У диверсифiкованiй компанГ! стратеги! розробля-ються на чотирьох рiзних органiзацiйних рiвнях [10, с. 73; 11, с. 247].
1. Корпоративна стратепя (стратепя загального плану управлшня для диверсифжовано! компанГ! i сфер !! дiяльностi в целому з визначенням дш в напря-мах: досягнення диверсиф^ци; полiпшення загаль-них показниюв роботи; досягнення ефекту синерги серед спорiднених господарських пiдроздiлiв з пере-творенням його в конкуренту перевагу; створення iн-
вестицшних прюритетав i переливання ресурсiв кор-пораци в найбшьш перспективнi сфери).
2. Дшова стратегiя (для визначення кожного ок-ремого виду дiяльностi та змщнення довгостроково'1 конкурентоспроможно! позици компани на ринку, спрямована на встановлення дшових стосунюв з кль ентами, дистриб'юторами, постачальниками i конкурентами на тих ринках, яю представляють штерес для компани).
3. Функцiональна стратепя (для кожного функ-цiонального напряму певно! сфери дiяльностi, стосу-еться управлшського плану дiй окремого тдроздшу або ключового функцiонального напряму усередиш визначено! сфери бiзнесу). Кожна сфера дiяльностi мае виробничу стратегiю, стратеги маркетингу, фшан-сiв, iнновацiйну, сощальну, екологiчну, стратегiю структурних перетворень тощо.
4. Операцiйна стратепя доповнюе i завершуе за-гальний бiзнес-план роботи компани (вужча стратем для основних структурних одиниць: заводiв, торгове-льних регiональних представниюв i вщдтв (усерединi функцiональних напрямiв).
На одногалузевому пiдприeмствi iснують тальки три рiвнi (вiдсутнiй корпоративний курс). Це тривае до тих тр, поки до уваги не беруться спроби диверси-фiкувати свою дiяльнiсть в iншi сфери.
Для того щоб вiдповiдати вимогам, яю пред'явля-ються сучасною ситуацieю на конкурентних ринках, диверсифжоваш компани повиннi i далi йти шляхом еволюци оргашзацшно! структури. Одночасно з важ-ливiстю взаемозв'язюв росте i потреба в нових корпо-ративних формах оргашзаци, в яких поеднуеться як вертикальний, так i горизонтальний вимiр. У компани зростае ефективнiсть дiяльностi, вона отримуе вигоди, синергетичний ефект, будучи задiяна у використанш взаемозв'язюв з шшими компанiями в результатi з'ед-нання, штеграци, в едину систему за рахунок злиття товариств, корпорацiй, сокетв; створення стратегiчних альянсiв; започаткування стратепчних партнерств; спшьно! дiяльностi; кластерiв. Устшному розвитку об'еднань в умовах глобалiзацil економiки сприятиме також державна економiчна полiтика i дiючi режими регулювання.
Злиття товариств, корпорацш, союз1в мае добро-вшьний або примусовий характер, вщбуваеться з метою створення ново! компани або поглинання цих компанш одше! з них для централiзацil капiталу. Злиття компанiй сприяе об'еднанню маркетингово! дь яльностi, бухгалтерського облiку, систем постачання, усуненню дублювання в робота, досягненню економи за рахунок зростання обсяпв виробництва i збуту, ско-роченню управлiнського апарату, полшшенню вико-ристання виробничих потужностей тощо. Пiдвищення конкурентоспроможностi знову створено! компани в результата злиття можливо лише до певно! оптимально! межi обсягiв економiчно ефективних пiдприeмств, тсля чого ефективнiсть виробництва може знижува-тися.
Альянс — союз, об'еднання деклькох органiзацiй, пiдприeмств, осiб на договiрнiй основi. Мета альянсу двох i больше компанiй - миттеве отримання синерп-зму. Стратегiчнi альянси вiдiграють важливу роль в глобальних стратегiях, осюльки фiрми вiдчувають не-стачу ключових чинниюв успiху на ринку. Це можуть бути потреби в дистриб'юци i органiзацi! збуту в щ-лому, торговельнiй марщ, технологи, дослiдницькiй
або виробничш базi. Усунення подiбних недолтв власними силами займае надто багато часу i грошей. А якщо врахувати високу мiру невизначеностi опера-цiй на ринках iнших кра!н, стратегiчний альянс пред-ставляеться природною альтернативою, що дозволяе добитися скорочення об'ему обов'язкових швестицш, а зменшення зв'язаних з ними мiри жорсткоста i ризи-к1в.
Стратегiчний альянс припускае ствпрацю двох або бшьше органiзацiй, в ходi яко! учасники викорис-товують сво! сильнi сторони для досягнення спшьних стратегiчних цшей.
Мотиви стратегiчних альянсiв: створити ефект масштабу; вщкрити доступ до стратепчних важливих ринков; обiйти торговельнi обмеження; заповнити пропуски в товарнш лши, що дозволяе обслуговувати ринковi нш^ вiдкрити доступ до необхiдно! технологи; завантажити надмiрнi потужностi; вщрити доступ до дешевого виробництва; використовувати вщому на-зву або стосунки з покупцями; понизити об'ем швестицш [5, с. 458-462].
Альянс мае на увазi угоди про ствпрацю м1ж фiрмами з метою проведення сп^льних дослiджень, об-мшу технологiями, спального використання виробничих потужностей, просування на ринок продукци один одного або об'еднання зусиль у виробнищта компонента, або складання к^нцево! продукцi!, але яю не до-водять справу до злиття фiрм. Стратегiчнi альянси яв-ляються для фiрм однie! i тie! ж галузi, але розташова-них в рiзних кра!нах, засобом конкурентно! боротьби на свгшвому ринку при збереженш !х незалежностi.
Багато альянав розвалюються або лiквiдову-ються, якщо один з партнерiв приймае ршення про придбання iншого [10, с. 293-299].
Започаткування стратег1чних партнерств пред-ставляе пром1жну форму м1ж приватним, сiмейним пiдприeмством i компашею з обмеженою вiдповiдаль-нiстю. Партнерство створюеться на основi договору, яким регулюються права i обов'язки партнерiв (пайо-вик1в), участь в загальних витратах, розпод^л прибутку, роздьл майна.
Окремими особами у партнерсга можуть бути також юридичш особи, що як стввласники дiють на ос-новi укладеного договору, який регулюе всi права та обов'язки партнерiв.
Позитивнi аспекти дiяльностi партнерств: бiльшi можливостi розширення виробництва (у результата злиття каmталiв дек1лькох оетб); кращий доступ до кредитних ресурав (банки больше довiряють партнер-ствам, н1ж одноосiбним господарствам); удоскона-лення процесу управлшня виробництвом i власшстю (внаслiдок спецiалiзацi! учасник^в на виконанш окре-мих управлiнських функцiй); збереження простого та пшьгового механiзму оподаткування.
Негативнi аспекти дiяльностi партнерств: усклад-нення процесу вироблення i прийняття управлiнських рiшень (через необхiднiсть узгодження його м1ж учас-никами); вщповщальшсть окремих осiб за неправильнi ршення, вщ яких партнерство не застраховане.
Партнерства поширенi у сферi дрiбного бiзнесу i послуг, у сферi с^льського господарства та роздрiбно! торгiвлi [6, с. 698].
СпЛьна економ1чна, тдприемницька дшльтсть, здшснюеться на основi договору м1ж !! учасниками шляхом об'еднання 1х майна i зусиль.
Можливють спшьного використання вищв д!яль-ност служить потужною пiдставою для побудови корпоративно! стратеги, осюльки посилюе конкурентнi переваги за рахунок зниження витрат або пщвищення диференцiацiï. Спальне використання може понизити витрати, якщо дозволяе досягти економи вiд масштабу, пщвищення ефективностi завантаження, або до-помогти компани з бшьшою швидюстю просуватися по кривш навчання.
Стратегiя спшьного використання видiв д!яльно-стi може здшснюватися як шляхом придбання компа-нiй, так i за рахунок внутршнього розвитку [1, с. 193].
У нацюнальнш, державнiй i мюцевш конкурен-тоспроможностi в контекстi свггово1 економiки най-бшьш поширеною формою концентраций iнновацiй стали кластери, яю займають провiдну роль серед об'еднань по ствпращ господарюючих суб'ектiв. Кластери — це сконцентроват за географiчною озна-кою групи взаемозв'язаних компанш, спецiалiзованих постачальник1в, постачальник1в послуг, фiрм в спо-рiднених галузях, а також пов'язаних з ïx дiяльнiстю органiзацiй (наприклад, унiверситетiв, агентств по стандартизации, торговельних об'еднань) в певних областях, що конкурують, але при цьому ведуть спшьну роботу [1, с. 256].
Економiчна значущють шновацшно-промисло-вих кластерiв полягае в тому, що вони здатт штегру-вати науковий, iнновацiйний, виробничий i комерцш-ний потенцiали певних територш в добровiльнi парт-нерськ об'еднання, отримуючи економiчну вигоду вiд задоволення громадських потреб на як1сно новш шно-вацiйнiй основi.
Економiка територи, що формуеться на основi кластерiв, — модель конкурентоздатно'1 i швестицшно'1 привабливо'1 економiки, що базуеться на використант ефектiв синерги i масштабу. Кластерт локальт ме-режi територiально-виробничиx систем е джерелами i чинниками забезпечення високого рiвня i якоси життя населення, економiчного зростання i стшкого розвитку територiй [12, с. 70].
У рамках таких кластерiв можливе налагодження ефективно'1 коопераций i ствпращ м1ж пщприем-ствами, постачальниками устаткування, комплекту -ючих виробiв i наданням промислових i сервюних по-слуг. Кластер стае сприятливим середовищем для утворення технолопчних парюв, бiзнес-iнкубаторiв, а також проведення дослщжень i розробки iнновацiйниx проектiв. Кластеризацiя вiдкривае ширшi можливостi для результативного дiалогу м1ж державними, бiзнесо-вими, науковими i громадськими кругами з приводу визначення стратеги розвитку промислового виробництва, для тдвищення конкурентних переваг окремих територш, регютв i краши в целому [2, с. 15 ].
Основний виграш конкуренци за наявностi клас-терiв досягаеться поза компанiею i галуззю, а саме, в мiсцяx розташування дочiрнix пiдприемств.
Кластери краще узгоджуються з самим характером конкуренци i джерелами досягнення конкурентних переваг, чим традицшне групування компанш, га-лузей або сектор!в. Кластери краще, н1ж галузi, вико-ристовують поширення технологи, досвiду, шформа-ци, маркетинг, впровадження iнновацiй [1, с. 265].
Зарубiжний досвiд показуе, що политика кластеризации у виглядi реалiзацiï окремих стратегiй отримуе все бшьше поширення. Iнiцiаторами кластерно'1 поль тики виступають не лише центральнi органи управ-
лiння, що проводять ïï «згори», але i органи регюналь-но1 влади i мiсцевi об'еднання пщприемщв i громад, що шщюють реалiзацiю програм розвитку кластерiв «знизу-вгору». У свiтовiй практицi так! програми дь стали назву «кластерна iнiцiатива», яка визначаеться як органiзована спроба пщвищити темпи приросту i конкурентоспроможтсть суб'ектiв, що формують кластер в певному регют, залучаючи до цього процесу шш1 кластери, державу i шституци. В якосп прикладiв реалiзацiï таких стратегш можна видшити Силжонову долину в Кал!форни, Пластикову долину у Франци [12, с. 70-71].
Загальною ознакою цих економ!чно потужних кластер!в, завдяки як1й вони добилися ютотного тех-нолопчного прогресу, е те, що ус! учасники працюють як елементи мереж!, а не поодинщ.
На територи 6С понад 28% пщприемств визнали свою приналежтсть до кластер!в. У бвроп до 40% за-йнятих працюють на пщприемствах, що входять в кластери. Понад 67% литовських пщприемств працюють в середовищ! кластер!в; найвищий р!вень кластеризации зафжсований у Великобритании, де в середньому 8 з 10 пщприемств класифжоват як таю, що належать до кластера. Кластерт пщприемства вщр!зняються ви-сокою шноващею [13, с. 18; 14, с. 32].
Згщно концепци бвропейського Союзу просто-рова модель «територи, що навчаються» актив!зуе шноваци, як! вимагають паралельного розвитку зд!б-ностей до навчання, формування стратепчно1 шнова-цшно'1 поведшки р!зноматтних i взаемодоповнюючих з функцюнальними зв'язками, комплементарними компетенщями економ!чних суб'екив. Критично важ-лив! чинники шновацшноси i конкурентоспроможно-CTi пщприемств, як! дають можливють ефективно функцюнувати на свгтових ринках, — шноваци, щд-приемництво, еластичтсть, стратепя тощо, вони ви-никають в умовах територ!ального розвитку.
Уряд повинен сприяти розростанню наявних i виникаючих кластер!в, а не намагатися створювати абсолютно нов!. Нов! галуз! i нов! кластери краще всього виникають !з вже юнуючих. Види д1яльносп, в яких застосовуються прогресивт технологи, не досягають устху у вакуум!. Вони можуть стати устшними тшьки там, де вже е база, заснована на менш складнш д!яль-носи в цш область Бшьшють кластер!в формуються незалежно вщ дш уряду, а шод! i всупереч цим д!ям. Кластери виникають там, де е база локальних переваг для гх побудови. Для ощнки зусиль !з розвитку кластера необхщно, щоб певт зародки кластера вже прой-шли перев!рку ринком.
Зусилля !з розвитку кластера повинт спрямову-ватися на досягнення конкурентних переваг i спеща-л1защю, а не на повторення того, що вже е в шших регюнах. Це вимагае побудови кластер!в з урахуван-ням мюцевих вщмшностей i джерел незвичайних переваг, де це можливо, перетворенням гх на сильт гран! цього кластера. Пошук областей спещал!заци за-звичай ефективнше, тж безпосередня конкуренщя з регюнами, в яких розташоват вщом! конкуренти. Спещал!защя пропонуе також можливоси задоволення нових потреб i розширення ринку [1, с. 315316].
Головними причинами вщставання при форму-вант кластерних структур в Украш, в пор!внянн! з розвиненими крашами, е в!дсутн!сть обраного державними органами курсу на кластеризащю регютв
i прийнято'1 вщповщно1 концепци, сприяючо'1 забезпе-ченню конкурентоспроможносп краши.
В умовах украшсько1 економiки можна чекати виникнення нових кластерiв, головним чином, за im-щативою органiв державно! влади. У найближчш перспективi навряд чи слiд сподiватися на виникнення кластерiв «знизу», коли шщатива йде вiд самих тд-приемств або науково-дослiдних установ, бо цьому пе-решкоджае дефiцит взаемно! довiри м1ж господарю-ючими суб'ектами, яю могли б стати учасниками шно-вацiйного утворення [13, с. 21].
Державна полггика по вщношенню до промисло-вих кластерiв, яю вступають на траекторiю висхiдноï динамiки, передбачае заходи по зосередженню тема-тично розсiяних компанiй на особливих точках, що ге-нерують спшьш ди в межах кластера i спрямоваш на розвиток наукомiстких видiв дiяльностi.
Висхiдну динамiку еволюци кластерiв зв'язують з розвитком мережевих стосунюв i iнновацiйною пове-дiнкою, коли промисловi пiдприемства стають части-ною шновацшних кластерiв — просторових скупчень органiзацiй, взаемозв'язаних в iнновацiйному проце-сi, — виробниюв, постачальниюв, провайдерiв послуг, унiверситетiв, торговельних органiзацiй та ш. Важливо висхiдну динамiку тдтримувати iз застосуванням дов-гострокових iндикаторiв зростання, iнакше низхiдна динамiка еволюци кластерiв може привести до форму-вання територiальних замкнутостей i бар'ерiв на шляху iнновацiй.
В Украш доцшьно перейти вiд звично'1 селективно! пщтримки окремих прiоритетних галузей промис-ловостi до матрично! пол^ики европейського типу, яка поеднуе як вертикалью (орiентованi на селективну пщтримку галузей), так i горизонтальнi ( орiентованi на iнновацiï) ди, сприякч зростанню економiки, громад -ського добробуту i нацiонального процвiтання [14, с. 32, 35].
Так, наприклад, в бвросокз домiнуючим проце-сом став взаемозв'язок секторально'1 диференцiацiï виробництва, сприяючий розвитку як шновацшних кла-стерiв (бiотехнологiчних, програмного забезпечення), так i традицшних, де технологiчний процес не грае ю-тотно'1 ролi (виноробство, мiжнародний туризм), а також ведення в цьому штегральному угрупуванш поль тики централiзацiï або децентралiзацiï [15, с. 83].
Перевагу вщ секторально'1 диференцiацiï може мати i Украша, створивши конкурентнi кластери, з метою накопичення, використання катталу, пщви-щення технологiчного рiвня виробництва, змши спе-цiалiзацiï у межах европейського розподшу працi, ви-сокого рiвня зайнятостi в регiонi, еластичносп попиту i пропозици як шновацшних, так i традицшних кон-курентоспроможних товарiв на внутрiшньому i м1жна-родному ринках.
Висновки. Успiшне функцiонування кластерiв i шших об'еднань по ствпращ буде залежати вщ ёх ак-тивносп у сферi наукових дослiджень i розробок, можливосп залучення фiнансових ресуретв для вщ-родження кластерiв високотехнолопчних виробництв, здатностi пристосовуватися до рiзних умов зовнш-
нього середовища, яке може пщвищувати конкуренто-спроможнiсть у виробництвi принципово ново'1 продукцп, посилювати синергетичний ефект моделi забезпечення конкурентоспроможносп краши.
Список використаних джерел
1. Портер М.Э. Конкуренция: пер. с. англ. / М.Э. Портер. — М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. — 608 с.
2. Якубовский Н.Н. Внутренний рынок как зеркало проблем украинской промышленности / Н.Н. Якубовский // Экономика Украины. — 2012. — №8. — С. 4-15.
3. Онищенко В.П. Реали та можливосп економь чно'1 стабЫзаци та розвитку / В.П. Онищенко // Еко-номша Украши. — 2015. — №7. — С. 4-17.
4. Портер М. Конкурентное преимущество: Как достичь высокого результата и обеспечить его устойчивость: пер. с. англ. / М. Портер. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. — 715 с.
5. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление: пер. с. англ. / Д. Аакер. — СПб: Питер, 2003. — 544 с.
6. Економiчна енциклопедiя: у трьох томах. — Т.2 / Редкол.: С.В. Мочерний (вщп. ред.) та ш. — К.: ВЦ «Академiя», 2001. — 848 с.
7. Економiчна енциклопедiя: у трьох томах. — Т.3 / Редкол.: С.В. Мочерний (вщп. ред.) та ш. — К.: ВЦ «Академiя», 2002. — 952 с.
8. Федулова Л.И. Инновационный вектор развития промышленности Украины / Л.И Федулова // Экономика Украины. — 2013. — №4. — С. 15-23.
9. Киндзерский Ю.В. К основам стратегии и политики развития промышленности / Ю.В. Киндзер-ский // Экономика Украины. — 2013. — №4. — С. 2443.
10. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: учебник для вузов; пер. с. англ. / А. А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. — 576 с.
11. Довгань Л. 6. Стратепчне управлшня: навч. поетб. / Л.6. Довгань, Ю.В. Каракай, Л.П. Артеменко. — К.: ЦУЛ, 2011. — 440 с.
12. Крисанов Д. Кластеризация экономической деятельности и обслуживания как инструмент устойчивого развития сельских территорий / Д. Крисанов, Л. Удова // Экономика Украины. — 2009. — №10. — С. 69-75.
13. Кузьмин О. Кластеры как фактор инновационного развития предприятий и территориальных образований / О. Кузьмин, В. Жежуха // Экономика Украины. — 2010. — №2. — С. 14-23.
14. Вишневский В. Промышленная политика: теоретический аспект / В. Вишневский // Экономика Украины. — 2012. — №3. — С. 25-35.
15. Чужиков В.И. Кластерная политика Европейского Союза / В.И. Чужиков, О.Д. Лукьяненко // Экономика Украины. — 2013. — №2. — С. 81-91.
