CC BY
17
2. Голян В.А. Проблеми формування шститущонального середовища нащонально'1' еко-номiки в умовах ринкових вiдносин // Актуальнi проблеми економши. - 2006. - № 5 (59). - С. 4-11.
3. Гальчинський А. Украша: наука та шновацшний розвиток / А. Гальчинський, В. Га-ець, В. Семшоженко. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1997. - б6 с.
4. Гаець В.К. Наука i виробництво: партнери чи конкурента? Деяю аспекти сучасно'1' шновацщно'1 пол^ики Украiни // Президентський контроль. - 2004. - № 3. - С. 17.
5. Россох В. 1нновацшш процеси економiчного розвитку в контекст iнституцiйного за-безпечення // Актуальш проблеми економiки. - 2006. - № 6 (60). - С. 119-129.
6. Стадник В.В. 1нновацшний менеджмент : навч. поабн. / В.В. Стадник, М.А. Иохна. -К. : Вид-во "Академвидав.", 2006. - 464 с.
7. Федулова Л.1. Корпоративш структури в шновацшнш дiяльностi. Свiтовий досвiд та можливост для Украiни / Економша i прогнозування. - 2004. - № 4. - С. 7-27.
8. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития. - М. : Изд-во "Прогресс", 1982. -С. 76-102.
УДК 332.1 (075.8) Доц. О.1. Ковтун, канд. екон. наук - Львiвська КА
ОРГАНВАЩЙНО-ЕКОНОМ1ЧШ АЛЬТЕРНАТИВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТ1 РЕГЮНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ
Розглянуто питання забезпечення конкурентоспроможносп та, як наслщок, са-модостатностi регiональних економш через призму створення (органiзацiю) ефектив-них форм технологiчних та маркетингових взаемодш ix господарюючих суб'eктiв. Як базовi елементи-альтернативи органiзацiйно-економiчного механiзму забезпечення конкурентоспроможносп та фшансово'1' самодостатностi регюнальних господарських систем на основi формування таких взаемодш розглядаемо: а) мiжгалузевi регюналь-нi корпорацп; б) кластерну модель розвитку регюнальних економiк.
Ключов1 слова: репональш господарськi системи (РГС), конкурентоспромож-нiсть РГС, регiональна бiзнес-модель, мiжгалузевi регiональнi корпорацп, фшансо-во-промисловi (промислово-фiнансовi) групи, холдинги, кластери.
Assoc. prof. O.I. Kovtun -L'viv commercial academy
Organizational and economic alternatives of providing competitiveness of
the regional economic systems
The issues of providing competitiveness and, as a consequence, self-sufficiency of regional economic systems (RES) through the prism of creating (organizing) effective technological and marketing interactions of their subjects are discussed. Basic elements-alternatives of organizational and economic mechanism of providing competitiveness and self-sufficiency of RES on the basis of such interactions are considered: a) interbranch regional corporations; b) cluster model of regional economical development.
Keywords: regional economic systems (RES), RES competitiveness, RES self-sufficiency, regional business-model; interbranch regional corportations, financial-industrial groups, clusters
Вступ. Поняття "конкурентоспроможшсть регюну" у вггчизнянш еко-ном1чнш теори та практищ е вщносно новим. В основному його пов'язують is продукщею, тдприемствами та галузями. Але оскшьки в сучаснш нацюналь-нш економiчнiй системi (НЕС) Украiни iснують та будуть юнувати проблеми щодо забезпечення самодостатност регiонiв, то виникае (iснуе) i потреба до-слiдження проблем (питань, явищ) конкурентоспроможностi та, як наслщку ii
реалiзащ! (використання), самодостатност (фшансово!) регiональних госпо-дарських систем i вироблення механiзмiв !х забезпечення.
Аналiз останнiх дослiджень та публжацш. Окремi аспекти виршен-ня означено! проблеми в контекст пострадянсько! i, зокрема втизняно! просторово! економжи дослiджували такi вченi, як Г. Башнянин, М. Война-ренко, О. Воротшков (Росiя), О. Длугопольський, Б. Заблоцький, С. Коло-динський, О. Несторенко, В. Оскольский, С. Соколенко, В. Тимофеев та iншi [1-6; 10-13; 17; 18].
Постановка завдання. У дослщженш зроблено спробу проаналiзува-ти можливi альтернативш пiдходи до забезпечення конкурентоспроможност та, як 11 похщно!, самодостатностi регiональних господарських систем (РГС) на основi оргашзаци ефективних технолопчних та маркетингових взаемодiй суб'ек^в просторово! економiки РГС з метою створення додано! вартост та ефективних схем залучення фiнансування для реалiзацi! регiональних проек-тiв та програм. Такими базовими елементами-альтернативами оргашзацшно-економiчного механiзму забезпечення таких взаемодш, а вщтак i конкурен-тоспроможност та самодостатностi РГС в НЕ Укра!ни, ми розглядаемо, з одного боку, оргашзащю м1,жгалузевих регюналъних корпорацй, як нададуть змогу виршувати такi проблеми функцiонування i розвитку РГС, як шдви-щення керованост економiки регiону, стимулювання iнвестицiйно! та шнова-цiйно! активностi, збiльшення експортного потенщалу, формування ращ-онально! структури економжи регiону, а з шшого - орган1зацЮ кластерной модел1 розвитку регюнальних економiк на основi кластер1в - специфiчних об'еднань некорпоративного типу, розташованих у безпосереднiй близькостi кшцевих виробникiв, постачальникiв (ресурсiв, сировини, швфабрика^в, комплектуючих та послуг), дослiдницьких лабораторш, навчальних установ та iнших установ у певнш галузi економiки (або сумiжних галузях), дiяль-нiсть яких може i мае надати новi можливостi для розвитку просторових еко-номiк регiонiв виходячи iз принцип1в та завданъ !х (кластерiв) створення. А саме - технолопчного об'еднання самодостатнiх кооперованих шдприем-ницьких структур, сформованих, своею чергою, на основi подiлу працi та спецiалiзацi!, у територiальнi виробничi системи для оргашзаци виробництва певних видiв кiнцево! продукци, надання послуг чи виконання робгг в межах певних територiй.
Отже, ми зосередимося на двох вказаних аспектах та шдходах до ор-ганiзацiйно-економiчного реформування РГС з метою створення ефективно-го синергетичного мехашзму забезпечення !х конкурентоспроможностi та са-модостатностi.
Виклад основного матерiалу. Перефразовуючи М. Портера, можна зазначити, що конкурентоспроможнiсть регiону визначаеться його здатшстю залучати та пiдтримувати дiяльнiсть, яка збшьшуе економiчне процвiтання його суб'екпв i регiону загалом. При цьому конкурентоспроможшсть регiону (регiонально! господарсько! системи - РГС) охоплюе два аспекти: досягнення високого рiвня життя населення регюну i ефективнiсть функцiонування гос-подарського механiзму регiону [4], яка проявляеться в розробленш та впрова-
дженш ефективних технологш, наявностi квалiфiкованих кадрiв, створенш м1,жгалузевих корпорацш, залученш швестицш тощо. Вiдтак, конкурентос-промо,жн1сть регюну вщображае можливiсть реалiзувати наявний у регюш економiчний потенцiал (виробничий, ресурсно-виробничий, фшансовий, тру-довий, iнвестицiйний, шновацшний, органiзацiйно-економiчний, шфраструк-турний тощо) i здатнiсть на цiй основi забезпечити високий рiвень життя на-селення в регюш.
Ц аспекти конкурентоспроможност1 регюнальних господарських систем дiалектично взаемопов'язаш: пiдвищення рiвня життя населення реп-ону, проведення активно! сощально! полiтики в регiонi (забезпечення належ-них рiвнiв зайнятостi населення, освгги та охорони здоров'я, соцiальноï шд-тримки тощо) неможливе без шдвищення конкурентоспроможностi РГС та на цш основi економiчного зростання регiону, що своею чергою забезпечуе генерування вщповщних (потрiбних для цього) обсягiв доходiв, тобто його фiнансову самодостатнiсть. При цьому варто мати на уваз^ що потенщал ре-гiону у виглядi цих доходiв може бути реалiзований лише шляхом забезпечення функщонування регiонального ринку (тобто функщонуючим регь ональним ринком, який е центральним складником рацiональноï структури регiональноï економiки [9, с. 304]), який залучае у вiдтворювальний процес ус наявнi в регiонi ресурси, ефективно ïx використовуючи.
Вiдтак, за аналогiею з пiдприемством, можна констатувати, що конку-рентоспроможшсть регюнально1 господарсько'1 системи (як регюнального конкурентоспроможного виробництва) - це ефективна б1знес-модель, яка здатна забезпечити завоювання та утримання значноï частку ринку, а вщтак -зростання доxодiв та фiнансову самодостатшсть регiону [8, с. 23, 31]. Анало-гiчно пiдприемствам, конкурентоспроможнiсть РГС залежить вiд ïx ключових компетенцш та вщ здатностi РГС створювати та розвивати потрiбнi активи конкурентоспроможность
Як типов1 компетенци РГС можна розглядати НДДКР (ноу-хау, технологи, здатнiсть створювати конкурентоспроможну продукцiю), наявшсть вiдлагоджениx та ефективних виробництв, ушкальних теxнологiй, квалiфiко-ванi кадри, економiчнi зв'язки, здатнiсть забезпечувати фiнансування (зв'язки iз фiнансовими i iнститутами та швесторами), iмiдж регiону тощо [8, с. 21]. При цьому ключовою компетенщею, на основi якоï повинна формуватися стратепя розвитку конкурентоспроможностi регюну i яка мае виступати ос-новним критерiем ïï ефективностi, е створення доданоï вартостi та ефективних схем залучення фiнансування (генерування фшансових ресурсiв) в регь ош для реалiзацiï мiсцевиx проектiв та програм. А до найдинамiчнiшиx кон-курентних можливостей (активiв) РГС у сучасних перехщних нацiональниx економiкаx, насамперед, можна вщнести iнновацiйний потенцiал, здатшсть адаптуватися до змiн на ринку, здатшсть управляти знаннями, вдосконалеш шформацшш системи тощо [4, с. 145; 8, с. 24]. На жаль, нездатшсть швидко адаптуватися до змш на ринку та низький шновацшний потенщал е основни-ми причинами низького рiвня конкурентоспроможностi бiльшостi РГС в Ук-раïнi, а вщтак i ïx несамодостатностi.
Як i в корпоращях, такi i щодо РГС в основi органiзацiйно-економiч-ного мехашзму забезпечення та розвитку ïx конкурентоспроможност мае ле-
жати стратег1я, як сукупшсть (Ha6ip, комплекс, система) заходiв, спрямова-них на посилення (стимулювання) ключових компетенцiй, розвиток конку-рентоспроможних виробництв, динамiчних можливостей i нейтралiзацiю не-долiкiв дiяльностi [7, с. 47; 8, с. 93].
Суть стратеги розвитку конкурентоспроможносп регюну полягае у формуваннi тако1 б1знес-модел1 регюну1, яка б, з одного боку, давала змогу розвивати перспективы сектори, де юнують передумови для конкурентно: переваги, але наявш мiсцевi ресурси не використовуються повною мiрою для виробництва продукци iз високою доданою вартiстю, на яку юнують адекват-ний попит i ринки збуту (особливо за межами регюну), а з шшого, як наслщок першого - отримувати на цш основi достатнi обсяги фшансових ресурсiв як для розвитку власне бiзнесу, що створюе цю додану вартють, так i для реаль заци регiональних проектiв та програм (тобто забезпечити фшансову самодос-татшсть регiону). Маемо на увазi усунення вад та посилення сильних позицш конкурентних галузей у регiонi, привабливють яких визначаеться в межах майбутнього ринкового потенщалу та зайнятостi. При цьому конкурентне становище регюну потр1бно ощнювати за зростанням виробництва та ре-ал1заци продукци, яка вивозиться за меж1 регюну. Отже, розвивати потрiбно ri сектори, як общяють привабливi перспективи споживання (попиту), але частка яких е незначною через недостатню завантажешсть виробничих по-тужностей. При цьому треба випдно забезпечити баланс традицшних (бажано iз застосуванням нових, менш енерго- та трудовитратних технологш) та нових (наприклад, високотехнолопчних) секторiв економiки регiону.
У цьому контекст (пiд час формування зазначено1 б1знес-модел1 рег1-ону) найважливiшими чинниками е, а вщтак i елементами мехашзму забезпечення та шдвищення конкурентоспроможностi регiонiв (та й краши загалом), можуть стати: а) оргашзащя м1,жгалузевих регюнальних корпорацш, що дасть змогу одночасно виршувати низку актуальних проблем функцюнування та розвитку РГС: шдвищення керованост економiки регiону, стимулювання ш-вестицiйноï та iнновацiйноï активносл, збiльшення експортного потенцiалу тощо; б) оргашзащя кластерно'1 модел1 розвитку мюцевих економж на основi створення кластерiв - специфiчних об'еднань некорпоративного типу, дiяль-нiсть яких мае надати новi можливостi для розвитку економжи регiонiв.
Детальнiше на вказаних елементах органiзацiйно-економiчного аспекту механiзму забезпечення конкурентоспроможносп РГС в умовах глобалiза-цiï та загострення кризових явищ в нацiональнiй економiцi на уЫх ïï рiвнях ми зупинимося у наших наступних публжащях. Тут лише подамо основш моменти нашо1' розвщки цiеï проблеми.
Отже, внаслiдок реструктуризаци iснуючих (на жаль, недосконалих) форм органiзацiйно-економiчноï структури корпоративного бiзнесу в Украш будуть (повиннi бути) створет передумови для подальшого його вдосконалення i розвитку на засадах штеграци i диверсифiкацiï (виробничо1', галузево1' та функцiональноï).
1 Б1знес-модель регюнуми розглядаемо як обраний у регюш спос1б генерування доход1в ввд д1яльност1 61з-нес-структур, розмщених у просторовш економщ регюну (а точшше - штегрованих в РГС) на основ1 виробництва та реал1зацп ними продукци 1з високою доданою вартютю, на яку юнують адекватний попит i ринки збуту (особливо за межами регюну).
Власне, вщпрацювання меxанiзмiв iнтеграцiï та диверсифiкацiï кашта-лiв (i особливо промислового i фшансового) е об'ективною закономiрнiстю нишшнього етапу економiчниx реформ в Укра1'ш i знаходить свое втiлення, реашзащю в створеннi фтансово-промислових холдингових компант (груп) -ФПХК(Г). Вони, в умовах ринково!" економжи за високого розвитку продук-тивних сил, виступають найефективнiшою формою органiзацiï бiзнесу (крупного) [2]. Створення ФПХК(Г) забезпечуе (i це обумовлено ïx внутршньою функцюнальною оргашзащею), з iншого боку, збереження профшьних (ос-новних) сегменлв ринку дiяльностi головноï компанiï, а з другого боку, роз-виток його шфраструктури шляхом органiзацiï нових (дочiрнix) пiдприемств i стимулювання розвитку малого та середнього бiзнесу.
Поряд зi створенням крупних ФПХК(Г) нацюнального та мiжрегi-онального рiвнiв (статуЫв) уваги заслуговують i регюнальш ФПХК(Г). Це об'-ективно зумовлено потребою регюнал1зацИ економ1чного життя i економiч-ноï реформи, що проявляеться у намаганш, iнiцiюваннi та стимулюваннi, в насамперед з боку структур регiональноï влади, об'еднання промислових i ба-нювських кiл регiону для виршення завдань його господарського та сощаль-ного розвитку. Утворення регiональниx штегрованих компанiй (груп) рiзно-манiтного характеру та призначення передбачуе (вимагае), вщповщно, реорга-нiзацiï iснуючоï в регюнах корпоративноï (акцiонерноï) структури.
Регюнальш ФПХК, з одного боку, можна розглядати як ефективний заЫб виршення регюнальних соцiально-економiчниx завдань, а з шшого - як спосiб посилення конкурентоспроможност регiонiв та ïx (регiонiв) позицш у структурi виконавчоï влади. Отже, формування регюнальних ФПХК(Г) варто насамперед пов'язувати з великими регюнальними програмами, спрямовани-ми на реструктуризащю технолопчно взаемопов'язаних пiдприемств з метою прюритетних завдань забезпечення зайнятостi та виршення енергетичних, платiжниx, екологiчниx та шших проблем i таким чином шдвищення рiвня конкурентоспроможностi РГС. Регiональнi ФПХК можуть бути сформоваш як на засадах теxнологiчноï кооперацiï (формування доцшьне в межах крупних промислових регюшв), так i на засадах об'еднання шдприемств декiлькоx галузей (наприклад, в межах господарських систем, прничо-металургшного комплексу, АПК або споживчоï коопераци) одного регiону. Типову органiза-цшну структуру регiональниx iнтегрованиx холдингових компанш на зразок ФПХК(Г) iлюструе такий рис.
В основi ж кластерного шдходу до формування рацiональноï структури економжи РГС та забезпечення на цш основi ïx конкурентоспроможност та самодостатностi також лежить побудова вертикально штегрованих господарських структур, але за шшим, нiж корпоративютський (корпоративноï iн-теграцiï), принципом. Це скорше форма кооперацiï (а не корпоратизаци на кшталт ФПГ) самостшних господарських одиниць в межах регюну з метою створення кшцевого продукту на який юнуе попит i ринки збуту не тшьки в межах регюнального, але i на мiжрегiональному, нацюнальному та глобальному масштабах.
межа репону
Рис. Типова оргашзацшна структурарегюнальних ФПХК(Г)
Кластери е орган1зац1йно-економ1чною шноващею. Це коопероваш самодостатш шдприемницью структури, як сформоваш на основ1 подшу пращ 1 спецiалiзацii, але одночасно е технолопчно (у виробничому чи\та маркетинговому сенЫ) та шфраструктурно об,еднанi мiж собою для виробництва та реалiзацii певних видiв продукцн, надання послуг чи виконання робгг (а це вже 1'х загальна галузева спецiалiзацiя). Отже, кластер е добровшьним об'ед-нанням на кооперативних засадах юридично-автономних пiдприемницьких структур (пов'язаних технологiчно i за територiально-географiчним розташу-ванням) у певнiй сферi шдприемництва (галузi чи загалом сумiжних галузях) з метою виготовлення конкурентоспроможно" продукцп, на яку iснують адек-ватний попит i ринки збуту, та отримання загально" та особисто" економiчноi вигоди вiд 11 реалiзацii. Спрощено - це наб1р виробництв, чи" взаемовщноси-ни представляють собою модель "покупець-постачальник" та "постачаль-ник - покупець".
Зазначимо, що кластери е однiею iз поширених у свiтi моделей усшш-ного розвитку нацюнально! економiки, у тому чи^ i на рiвнi регютв. Клас-терна модель регiональноi економ^ передбачае об'еднання пiдприемств та ш-ших суб,ектiв господарювання, якi розташоваш (сконцентрованi) в одному ре-гюш (чи мiсцевостi), i е технолопчно пов'язаш один з одним, або е взаемоза-лежними на певному ринку та мають на мет спшьне виробництво i реалiзацiю (бажано шновацшно!) продукцii. Кластери створюють умови для розвитку ш-новацiйноi дiяльностi, пiдвищення продуктивност та рентабельностi у першу чергу сектору малих i середнiх пiдприемств, сприяють пiдвищенню ролi реп-онiв, створюють основу для притоку шоземних iнвестицiй, розвитку малого и середнього шдприемництва, шдвищення гнучкост та мобiльностi компанiй, створення широкого спектру мережевих структур, навчання шдприемщв.
Автором кластерного тдходу органiзацii економжи вважають М. Портера, який у сво1й теорii конкурентоспроможностi визначив, що най-
бшьш конкурентоспроможш транснацюнальш компанiï не розташованi без-системно у рiзниx крашах, а мають тенденщю концентруватися в однш кра-ïm, а в деяких випадках - в одному регюш краши [11; 12]. Це зумовлено тим, що одна або декшька фiрм, конкурентоспроможних на свггових ринках, роз-повсюджують свiй позитивний вплив на близьке оточення: постачальниюв, споживачiв, конкурентiв. А успixи оточення, своею чергою, впливають на подальше зростання конкурентоспроможност певно1' компанiï.
За визначенням М. Портера1, кластер (регюнальний) - це група тери-торiально близьких взаемопов'язаних пiдприемств у певнш галузi та асо-цiйованиx (допомiжниx) iз ними установ, якi пов'язаш на теxнологiчниx та маркетингових засадах. Загалом регiональнi кластери охоплюють низку су-мiжниx галузей.
Дослiдженню кластерних форм i моделей оргашзаци економiчниx систем та ïx ролi у забезпеченш розвитку економiки, зокрема РГС, присвячеш науковi працi украшських учених М. Войнаренко, С. Колодинського, О. Нес-торенко, С. Соколенко, В. Тимофеева та ш. [4, 6, 7, 14, 15].
Очевидно, що формування ефективних мережевих виробничих систем, запровадження кластерних принцишв оргашзаци виробничоï взаемоди на регiональному рiвнi надае (створюе) значш можливостi як для шдвищення конкурентоспроможност мiсцевого бiзнесу (на основi створення меxанiзму бiльш ефективного використання ресурЫв), так i для шдвищення ефектив-ностi економiчноï пол^ики регiональноï влади, що у шдсумку сприятиме шд-вищенню конкурентоспроможностi економши регiону.
Отже, оскiльки завдання формування рацiональноï структури економь ки (РСЕ) регюну, забезпечення його конкурентоспроможност та фiнансовоï самодостатностi полягае в тому, щоб сформувати в регюш якнайбшьшу кшь-кiсть пiдприемств з випуску готовоï конкурентноï продукцiï, то цьому повинно сприяти створення регiональноï економiчноï системи, бiльшiсть вироб-ництв якоï теxнологiчно замкнутi на свш регiон. Найкраще замикаються тех-нолопчш цикли легкоï, xарчовоï, будiвельноï (зокрема виробництво будмате-рiалiв), деревообробноï промисловост, деяких галузей xiмiчноï промисловос-ть Значно важче - майже уЫх галузей машинобудування. Суть замкнутого на регюн теxнологiчного виробничого циклу полягае в тому, що для випуску певноï готовоï продукцiï мае бути оргашзована взаемодiя потрiбноï (критич-но]_') кiлькостi виробництв, якi забезпечують повний технолопчний процес ïï виготовлення. Це вщбуваеться на основi поглиблення подшу працi i вузькоï спецiалiзацiï окремих виробництв, з одного боку, та ïx цшьового кооперуван-ня (як теxнологiчноï та маркетинговоï взаемодiï) щодо виготовлення та реаль зацiï на ринку тнцево'1 продукцй ^з високою доданою вартютю) на яку юну-ють адекватний попит i ринки збуту, з шшого боку, що у шдсумку забезпечуе в регюш створення додаткових робочих мюць, ефективне використання ре-суршв, зростання продуктивност виробництва. Власне в цьому контекст i е актуальним питання кластеризацИ РГС, як можлива додаткова альтернатива (прийнятна для малого та середнього бiзнесу) формування РСЕ регюну поряд
1 В1ршше перефразовуючи визначення М. Портера щодо регюнального кластера.
iз корпоративютським пiдходом на основi формування ФПК регюнального рiвня (для крупного бiзнесу).
У багатьох крашах свiту кластерна модель оргашзаци економiки в р1з-них формах (промисловi кластери, промисловi райони, регiональнi кластери, бiзнес-мережi), на р1зних р1внях (вщ виробничих мюцевих (регiональних) до промислових мегакластерiв, вщ малих мереж МСП в обмежених географiч-них районах до нацюнальних мегакластерiв (Францiя, Люксембург, Данiя, Фiнляндiя, Латвiя, Литва, Словенiя)), за р1зними напрямами галузево'1 спещ-ал1зацИ (видобування та оброблення природних ресурЫв, промислове вироб-ництво i транспорт, надання послуг у т.ч. фшансових тощо), за р1зних р1вшв як територ1ально'1, так i галузево'1 диверсифжацй чи, навпаки, спец1ал1зацП (охоплювати тшьки частину одного мюцевого регюну або перетинати межi двох чи декiлькох регюшв, бути вузько- або широко спецiалiзованими тощо) тарiзною структурою (типом) взаемодш суб'eктiв в межах кластеру (опти-мiзацiя ефективностi, пов,язанiсть ринюв, розподiл виробничих процесiв, за-гальш технологи, системи взаемозв'язку, контроль над збутом, ушкальт вла-стивостi шдприемств) тощо, пройшла успiшну апробацiю та дае непогаш ре-зультати. Так в США бшьше 50 % шдприемств належать до регюнальних кластерiв (в них зайнято 57 % трудових ресурЫв США) i максимально вико-ристовують 1'х ресурсний (природний, кадровий i штеграцшний) потенцiал (61 % ВВП США виробляеться в кластерах). У Шотланди кластерна модель знайшла свое усшшне втiлення у оргашзаци спшьного виробництва навколо крупних шдприемств, що об'еднують навколо себе малi i середнi фiрми. В 1тали також успiшно функцiонують кластери, яю побудованi за принципом гнучко1' i рiвноправноï спiвпрацi пiдприемств малого, середнього i крупного бiзнесу. Майже повшстю е кластеризованими промисловiсть Австри, Фiнлян-дй', Швецй', Норвегiï та Угорщини.
Вiдомими також не одне десятишття е успiшно функцiонуючi промис-ловi кластери в Нiмеччинi в галузях хiмiчноï промисловостi та машинобуду-ваннi. У Францiï кластерна модель оргашзаци бiзнесу дала непоганi результата в оргашзаци виробництва продукпв харчування, косметики. Як показуе свгговий досвщ, особливу роль кластерна модель вщграе (даючи непоганi результати) при реалiзацiï iнновацiйних стратегiй розвитку. Зокрема, прикладом цьому може слугувати Дашя, де було створено десять мегакластерiв: складальш, хiмiчнi галузi, енергетика, агропромисловий комплекс, будiвниц-тво, ЗМ1, охорона здоров'я, комерцiйнi i некомерцшш обслуговуючi види дi-яльностi, транспорт [10; 13; 15; 16]. А специфiчний досвщ Росiï у питанш формування (органiзацiï) кластерiв (кластер них об'еднань), в контекстi розроб-лення та реалiзацiï розвитку регюнальних господарських систем, заслуговуе особливоï уваги. Щкавим з точки зору ресурсних можливостей та галузевоï спецiалiзацiï економжи Укра1ни та окремих ïï регюшв е досвщ створення та дiяльностi бiохарчового кластеру в Канадi (Монтреаль шт. Квебек, 2005 р.), який охоплюе м'ясний, молочний, плодоовочевий, зерновий та im сектори, а також роздрiбний бiзнес, харчову переробку та шшь А в стратегiчному контекст Укра1ш та ïï регюнам варто звернути увагу на досвщ створення та дд-
яльност глобальних агропромислових кластерiв: агропромисловий кластер в Саскатот (Канада); агропромисловi кластери в Калiфорнiï та Луiзiанi, сшьсь-когосподарськ кластери в Клалламi (Вашингтон) та Оклахомi (США); агропромисловий кластер в Дани та Швеци (Apple Kingdom); виноробш агропро-мисловi кластер у Чиш та Австрали; кластер по виробництву чаю та вина в Грузи; кластер органiчноï сшь господар^^ промисловостi в Туреччинi; кластер iз виробництва тюльпанiв в Голланди; сiльськогосподарськi кластери Марокко та Португали [18].
Зазначимо, що в СС кластерна модель розвитку сьогоднi визнана як один iз найефективнiших механiзмiв пiдвищення конкурентоспроможностi, iнновацiйного потенцiалу та зростанню мюцевих малих i середшх шд-приемств та регiональних економж на засадах галузевоï регiональноï спещ-алiзацiï та технологiчно-маркетинговоï коопераци. Це вщбуваеться завдяки можливостям, що надають кластери пiдприемствам такоï кооперативноï гру-пи у питаннях акумулювання ресуршв, пошуку бiзнес-партнерiв, доступу до бiльшоï кiлькостi постачальникiв та послуг шдтримки, запровадження (сти-мулювання) iнновацiй, доступу до маркетинговоï iнформацiï та досвiдченоï та висококвалiфiкованоï робочоï сили i особливо доступу до шновацш, знань та "ноу-хау" тощо. Кластери забезпечують взаемодш мiж бiзнесом, досль дженнями та ресурсами, шдвищують продуктивнiсть, залучають iнвестицiï, пропагують дослiдження, посилюють виробничу базу, розробляють та створюють новi та спещальш продукти та послуги тощо.
В УкраАт поки що, на жаль, з одного боку, наявна низька ефектив-шсть вже створених кластерних мережевих структур (створених за принципом розвитку традицшних мюцевих галузей, а не нових та шновацшних), а з шшого - вiдсутнiсть для ix створення та функцiонування сприятливих умов i, особливо, адекватного iнституцiйного середовища та нормативно-правового забезпечення. Так, на сьогодш, в УкраАт всi кластерш формування (тут вже дiе понад 20 регюнальних кластерiв) були створеш без пiдтримки держави. Серед устшно функцiонуючиx регiональниx кластерiв можна вщзначити: Хмельницький будiвельний та швейний кластери, кластер виробництва про-дуктiв харчування; Камянець-Подшьський туристичний кластер; фруктовий кластер "Подшьське яблуко"; кластери нових будiвельниx матерiалiв, орга-нiчного землеробства, iнформацiйно-освiтньоï сфери (Вiнниця, Подiлля, Хмельницький, Тернопшь); деревообробний (Рiвненщина); кластери вино-робства та перероблення сшьгосппродукци (Одеса); деревооброблення, туризму, будiвництва та будматерiалiв, охорони природи та захисту рiчок, швейний, харчовий, хутряний та iншi (Прикарпаття); добування та перероблення каменю (Житомир); транспортних перевезень (Черкаси), машинобудiв-ний (Харюв) та iншi як фактично дiючi, так i потенцшш [3; 10; 16; 17].
У шдсумку зазначимо, що найбшьш перспективними напрямами формування кластерiв в регiонаx Укра1ни сьогоднi, в перюд кризи, враховуючи специфiку та рiвень розвитку ïx продуктивних сил, залишаються: а) агропро-мисловi та xарчовi (кластери молоко- та м'ясопереробного спрямування, виробництва консервноï (овочево-фруктово"), олiйноï та зерновоï продукцй, цу-
кровий та кондитерський кластери, виноробнi тощо); б) будiвельнi; в) тек-стильно-швейнi, взуттевц г) туристично-рекреацiйнi; д) приладобудування та високотехнолопчш; е) транспортного машинобудування.
Пщ час iдентифiкацiï кластерiв у регюнах варто застосовувати як шль-шсний (або за коефщентом просторово1' локашзаци, тобто фактором зайня-тостi чи точшше фактором концентрацiï пiдприемств певно1' галузi, або /i шляхом вимiрювання сили взаемодiï мiж галузями (шдприемствами регь ональних галузей чи ïx сегменлв) в кластерi за моделлю "витрати-випуск" та мережуванням, або /i за показником економiчноï значущостi галузi в регiонi), так i яшсний (шляхом визначення основних компетенцш кластерiв та важли-вих якiсниx зв'язюв та стратегiчниx партнерiв у рiзниx мережах) анал1з. Вщ-так, враховуючи специфжу галузевоï структури, ресурсно-виробничого та ш-фраструктурного потенцiалу регiонiв Украши в регiональному розрiзi потен-цшними кластерами як щодо створення нових, так i щодо подальшого розвитку ддачих на нашу думку сьогодш е в: захгдному регюш - освггнш, харчо-вий, xiмiчний, оздоровчий, деревообробний, швейний, будiвельний, автомо-бiлебудiвельний кластери; твшчному - високих технологш в галузi створення нових матерiалiв, будiвництво, машинобудування (в аерокосмiчнiй галузi), продовольчий; твн1чно-зах1дному (Полюся, Волинь) - агропромисловий, еко-туризму, деревообробний, оброблення грашгу; твн1чно-сх1дному - високих технологш в галузi електрошки, xiмiчний, машинобудiвний, освiтнiй; в центральному - агропромисловий (дшчий), високих технологш в галузях бi-отехнологш та електронiки, в аерокосмiчнiй галузц сх1дному - високих тех-нологш, xiмiчний, металургiйний, паливно-енергетичний; твденнно-зах1дно-му (Подглля) - швейний, будiвельний, продовольчий, туризму, агротуризму (це вже дiючi кластери) та машинобудування (потенцшний); твденному - туризму, оздоровчий, високих технологш, мжроелектрошки, суднобудiвний, агропромисловий, рибний, виноробний, лопстики. Роблячи такi акценти (ви-сновки) ми також виходили з того факту, що як показала св^ова практика розвитку та функцюнування кластерноï моделi просторовоï економжи рiзниx рiвнiв, найбiльш успiшними е кластери, яю створювалися шляхом змщнення iснуючоï структури економiки та переорiентацiï занепадаючого ïï сектора, а не т, що створювалися з нуля.
Зазначимо також, що шд час щентифжаци кластера бажане чiтке визначення дiяльностi в ньому. Вибiр дiяльностi залежить вiд географiï, розвитку регюну, обмежень ресурЫв, особливих сощальних потреб, кластер них прюритетв регiону, недосконалостi ринковоï iнфраструктури, мюцевих поба-жань та iншиx факторiв А загалом, у разi свщомого формування кластера на основi приватних шщатив чи iнiцiатив мiсцевиx державних чи недержавних оргашзацш (а не при ïx еволюцшному формуванню чи спонтанному виник-ненню) насамперед потрiбно визначати такi параметри: вид (спецiалiзацiю) дiяльностi; бажанi результати; потрiбнi ресурси; члешв (партнерiв), якi в кла-стерi мають (матимуть) необxiднi спецiалiзованi навички, контакти, знання та можуть бути залучеш до провадження окремих проеклв; спiльнi види дiяль-носл в кластерi (за видами - шформацшна дiяльнiсть, навчання, маркетинг,
закушвл^ виробництво, розбудова навчальних, фiнансовиx, та громадських установ для забезпечення конкурентоспроможност).
Висновки. Очевидним е той факт, що основною причиною неефек-тивност, неконкурентност та несамодостатностi украшсько1' економiки на ушх рiвняx ïï територiальноï агрегаци (на нацiональному рiвнi йдеться про вщтворювальну самодостатнiсть економiки, а на регюнальному та мiсцевому - про фшансову) е низький стутнь ¡нтегрованост1 тдприемств нацюналь-но1' економiчноï системи в мюцев^ регiональнi i нацюнальну господарськi системи, а вщтак - вiдсутнiсть рацiональноï структури економжи (РСЕ) як на регiональному, так i на нацюнальному рiвняx. А рацюнальною за структурою економка е тод^ коли вона грунтуеться на системi виробництва та його обслуговування (шституцшного, грошово-фшансового, науково-технолопч-ного, шформацшного, цiнового (ринкового), iнфраструктурного, кадрового тощо), за яко1' на мюцевому, регiональному i нацiональному рiвняx агрегаци сформована потрiбна кооперацiя виробництва кшцево1* продукцiï, яка мае ринки збуту i на яку юнуе вщповщний попит, а саме виробництво здатне вдос-коналюватися та розвиватися, тобто коли шдприемства е штегроваш в мюце-ву, регiональну та нацюнальну господарськ системи[9, с.198].
Потужним мехашзмом який, на нашу думку, в сташ забезпечити ш-теграцш пiдприемств в мiсцевi, регiональнi та й нацюнальну господарсью системи i, таким чином, сприяти формуванню РСЕ на вЫх рiвняx агрегацiï НЕС, е орган1зацшно-економ1чна реформа нацюнально1' економжи (як еле-мент адмшстративноТ реформи, суть яко1' - переxiд вщ галузевих до фун-кцiональниx принцишв структуризацiï та управлiння економiкою) штегра-цiйно-функцiонального спрямування.
Суть тако1' орган1зацшно-економ1чно'1 реформи - шщшвання станов-лення i створення органiзацiйно-економiчниx структур штегрованого бiзнесу, i насамперед корпоративного типу (але не виключно), в яких би штегрувався виробничий i фшансовий капiтал, а також наукова i торгова (ринкова) ш-фраструктура, i на яю б орiентувався в свош виробничiй дiяльностi незалеж-ний малий та середнiй бiзнес (основа мюцевих господарських систем з точки зору забезпечення зайнятост та джерела надходження фшансових ресурсiв) на кшталт промислово-фiнансовиx i фiнансово-промисловиx холдингових компанш (груп).
Говорячи в цьому контекст про мюцевий, регiональний рiвнi, оргаш-зацiйно-економiчна реформа, на наш погляд, повинна також знайти свое вть лення i в реалiзацiï так званого кластерного тдходу до оргашзаци бiзнесу в регюш, суть якого полягае в дещо шшому, шж корпоративютський, принципi органiзацiï самодостатнix регюнальних господарських систем. Цей шдхщ за своею суттю е нов^ньою формою реалiзацiï кооперативного принципу взае-моди окремих спецiалiзованиx бiзнесiв в просторовш регiональнiй економiцi. Вiн також спрямований на формування вертикально штегрованих господарських комплекЫв в межах регюну i е органiзацiйно-економiчною формою втшення ще1' формування ращональноЧ структури економжи на мюцевому, регiональному рiвнi, а саме, тако1' регiональноï системи виробництва та його обслуговування (шституцшного, грошово-фшансового, науково-технолопч-
ного, шформацшного, цiнового (ринкового), iнфраструктурного, кадрового тощо), за я^ на регiональному рiвнi створюеться (формуеться) необxiдна кооперацiя (як технолопчна та маркетингова взаемодiя) щодо виготовлення кiнцевоï продукци (iз високою доданою вартютю), яка мае ринки збуту i на яку юнуе вщповщний попит, а виробництво здатне при цьому вдосконалюва-тися та розвиватися. Спрощено, кластери е одшею iз альтернатив iзольова-ним галузям економки, зокрема промисловостi, як на рiвнi краши, так i на-самперед на рiвнi РГС. А це i е ключовим моментом у забезпеченш самодос-татностi та розвитку конкурентоспроможност будь-якоï РГС на основi синер-гетичного ефекту. Отже i регюнальш кластери, як модель реалiзацiï сучасних форм кооперацп з метою активiзацiï пiдприемницькоï дiяльностi та сшвробгг-ництва влади, бiзнесу i громади в регюш, поряд з фшансово-промисловими групами (ФПГ) можуть скласти одну iз стратегiчниx можливостей для регь онального розвитку в Укра1ш, яку потрiбно закласти в мехашзм забезпечення конкурентоспроможностi РГС як один iз органiзацiйно-економiчниx шстру-ментiв (засобiв) реалiзацiï стратеги забезпечення конкурентоспроможностi та самодостатност РГС.
Подальшi дослiдження iз вказаноï тематики ми зосередимо на детальному аналiзi принципiв формування та шдвищення ефективностi функцюну-вання вказаних елементiв (ФПГ та кластерiв) органiзацiйно-економiчного аспекту меxанiзму забезпечення конкурентоспроможност РГС в умовах глобаль заци та загострення кризових явищ в нацюнальнш економiцi на ушх ïï рiвняx.
Лiтература
1. Андерсен В. Региональна конкуренщя як фактор сощально-економ1чного розвитку Украши в умовах глобал1заци / В. Андерсен // Украша в сучасному свт: конференщя випус-кникiв програм наукового стажування у США. - К. : Вид-во "Стилос", 2003. - С. 348.
2. Башнянин Г.1. Становлення штегрованих корпоративних м1кроеконом1чних систем в економшах перехщного типу / Башнянин Г.1., Ковтун О.1., Лазур П.Ю., Хомяк О.В., Ях-но Т.П. - Льв1в : Вид-во ЛКА, 2003. - 186 с.
3. Бутенко А.1. Феномен кластера у формуванш 1нновац1йно1 модел1 економ1ки регюну / Бутенко А.1., Лазарева С.В. // 1нвестицп: практика та досвщ. - 2009. [Електронний ресурс]. -Доступний з http://www.investplan.com.ua.
4. Воротников А. Стратегия повышения конкурентоспособности региона / А. Воротников // Экономические стратегии. - 2001. - № 5-6. - С. 144-146.
5. Длугопольський О. Кластерна модель розвитку промислового виробництва регюну як фактор ефективних структурних реформ / О. Длугопольський // Економ1чний Часопис -ХХ1. - 2004. - № 2.
6. Заблоцький Б.Ф. Региональна економша : навч. поабн. / Б.Ф. Заблоцький. - Льв1в : Вид-во "Новий свгг - 2000", 2008. - 546 с.
7. Ковтун О.1. Стратеги пщприемства / О.1. Ковтун. - Льв1в : Вид-во "Коопосвгга", 2008. - 424 с.
8. Ковтун О.1. Конкурентоспроможшсть пщприемства: стратепчний контекст / О.1. Ковтун. - Льв1в : Вид-во "Коопосв1та", 2009. - 276 с.
9. Ковтун О.1. Державне регулювання економ1ки / О.1. Ковтун. - Льв1в : Вид-во "Новий св1т - 2000", 2007. - 432 с.
10. Колодинский С.Б. Рационализация кластерных структур инновационного развития региона / Колодинский С.Б. / Актуальные вопросы инновационной деятельности : Матер. 1Х Междунар. научно-практ. конф. - Симферополь, 2004. - С. 68-71.
11. Несторенко О.В. Резерви розвитку економ1чного регюну на основ1 кластерно1 мо-дел1 / Несторенко О.В., Тимофеев В.М. // Економ1чний розвиток Украши в актуальному простор! i час1 : Всеукр. наук.-практ. конф., (27-28 жовтня 2006 р., Харюв) / зб. наукових праць "Управл1ння розвитком" - Х. : Изд-во ХНЕУ. - 2006. - 2006. - С. 44-45.
12. Нов1 виробнич1 системи 1 прискорений розвиток репошв : матер. М1жнар. економь чного форуму, 16 листопада 2001 р. - К. : Вид-во "Логос", 2002. - 197 с.
13. Оскольский В.О. перспективах становления конкурентоспособной региональной экономики / В.О. Оскольский // Экономика Украины. - 2007. - № 12. - С. 4 -11.
14. Портер М.Е. Конкуренция / М.Е. Портер. - М. : Изд. дом "Вильямс", 2002. - 496 с.
15. Портер М. Международная конкуренция: конкурентные преимущества стран / М.Е. Портер. - М. : Изд-во "Международные отношения, 1993. - 896 с.
16. Поабник з кластерного розвитку. - К. : Вид-во "- 2006. - 37 с. [Електронний ресурс]. - Доступний з http://www.economy-mk.gov.ua.
17. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: сети, альянсы, партнерства, кластеры / С.И. Соколенко. - К. : Вид-во "Колос", 2002. - 546 с.
18. Соколенко С.И. О кластеризации в странах ОЧЭС / Соколенко С.И. // Деловой вестник. - 2007. - № 12(163). - С. 21. _
УДК338.45:690(477.83) Acnip. М.Р. Козак- 1нститутрегюнальних
до^джень Нацюнально1 академи наук Украти
ОСОБЛИВОСТ1 ФУНКЦ1ОНУВАННЯ СУЧАСНИХ БУД1ВЕЛЬНИХ КОМПЛЕКС1В (НА ПРИКЛАД1 ЛЬВ1ВСЬКО1 ОБЛАСТ1)
Розглянуто сучасний стан та тенденцп розвитку будiвельного комплексу Львiв-сько'1 область Вщображено вплив св^ово'1' фшансово'1 кризи на основш показники будiвельноi дiяльностi. Встановлено, якщо рашше ситуащя у будiвельнiй сферi i у виробницта будiвельних матерiалiв розглядалася як причина тих чи шших змш на ринку нерухомостi, то сьогодш цей ринок йде сво'1'м шляхом i потерпае бiльше, шж iншi галузi. Виходячи з поточно! ситуацп, швестицп в даний ринок в найближга два роки будуть високоризиковими. Тому ринок нерухомосп посщае друге мiсце у рейтингу найбшьш ризикових iнвестицiй в Укрш'ш на початок 2009 р. А це безпосе-редньо впливае на будiвництво, оскiльки воно е виробником нерухомосп. Просте-жуеться перша стадiя згортання виробництва внаслiдок щлковито'1' вщсутносп попи-ту на продукцiю галуз^ адже головна проблема полягае в ii збутi кiнцевому спожива-чу. Тепер навт за зниженими щнами вже неможливо реалiзувати т обсяги продукций якi було рашше заплановано.
Ключовi слова: будiвельний комплекс, будiвництво, будiвельнi роботи.
Post-graduate M.R. Kozak - Institute of regional researches of National academy
of sciences of Ukraine
Features of functioning of modern build complexes (on the example of the Lviv area)
The modern state and progress of a build complex of the Lviv area trends is considered. Influence of world financial crisis is represented on basic build performance indicators. It is set, if before situation in a build sphere and in the production of build materials examined as reason of those or other changes at the market of the real estate, then today this market goes it a way and suffers more than other industries. Coming from a current situation, investments in this market in the nearest two years will be a high-risk. Therefore the market of the real estate is occupied by the second places in rating of the most risk investments in Ukraine on beginning in 2009 yare. And it directly influences on building, as it is the producer of the real estate. The first stages of rolling up of production as a result of complete absence of demand are traced on the products of industry, in fact a main problem consists in its sell off an eventual user. Now even on marked-down it is already impossible to realize those volumes of products, which it was it is before planned.
Keywords: construction complex, construction, construction-works.
