CC BY
8
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДК 340.12
Юлiя Корнелюк
Нащональний унiверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно1 освгги, асистент кафедри теорп та фшософп права
уи.когпе11ик@1.иа ОЯСГО ГО : https://orcid.org/0000-0001-7569-1684
ЮРИДИЧН1 ФАКТИ В СТРУКТУР1 ПРЕДМЕТУ ПРАВООХОРОННО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
http://doi.org/10.23939/1aw2020.27.066 © Корнелюк Ю., 2020
У статт проводиться аналiз юридичних факт1в предмету правоохоронноТ дiяль-ностi, який е комплексним, багатоаспектним, тому не дивно, що його грунтовно ви-вчають в рамках таких теоретичних наук як теорiя держави та права, фiлософiя права, а також спещальних дисциплш як судовi та правоохоронш органи Укратни, оперативно-розшукова дiяльнiсть, крим1нальне право, кримiнально-виконавче право тощо. Ця стаття присвячена методологiчним, теоретико-правовим i прикладним проблемам юридичних фак^в у сфер1 здiйснення правоохоронноТ дiяльностi.
Дослiдження юридичних фактiв у сфер1 здiйснення правоохоронноТ дiяльностi зумовлено i тим, що, по-перше, в сучасних умовах виникае потреба теоретичного осмис-лення юридичних фак^в у сфер1 здiйснення правоохоронноТ дiяльностi з урахуванням змiн, якi вiдбулися в процесуальних, матерiальних галузях права та судовш практиц1; по-друге, вiдсутнi спец1альн1 теоретичш розробки, присвяченi юридичним фактам у правоохороннш дiяльностi; по-трете, у правозастосовнш практицi iснують труднощi в штерпретацн пiдстав та моменту виникнення вщповщних в1дносин, прав та обов'яз^в громадян; по-четверте, пщстави виникнення правоохоронних правовщносин перед-баченi нормами рiзних галузей законодавства, що свiдчить не тшьки про багатоманiття класифiкацiй юридичних фак^в, але й про вiдповiдне багатомашття iнтересiв суб'ек^в правоохоронних вiдносин.
Проблема дослщження поняття i змiсту правоохоронноТ дiяльностi сягае тих часiв, коли виникае потреба в прав1 як регуляторi суспiльних в1дносин, коли охорону штереыв окремих 1ндив1д1в та сусшльства взяла на себе держава. В процеа застосування пра-вових норм, суб'екти правоохоронноТ дiяльностi, аналiзуючи обставини справи, уважно вивчають характер волевиявлення особи. Характерним для правоохоронноТ дiяльностi е розподш юридичних фак^в iз врахуванням класифжацп юридичних актiв суб'ек^в правоохорони на двi великi групи: акти суб'ек^в правоохоронноТ дiяльностi публiчного права та акти суб'ек^в правоохоронноТ дiяльностi приватного права.
Ключовi слова: оперативно-розшукова дiяльнiсть, кримiнально-виконавче право, правовщносини, категорiя "суспiльна небезпека".
Постановка проблеми. Суспшьш i державнi змiни в Укрш'ш, поглиблення полггично1 та правово1 реформ, процеси штеграцп нашо! краши в европейське i мiжнародне ствтовариство створили передумови для ствердження iдеалiв рiвностi та свободи, верховенства права, прюритету прав i свобод людини, якi проголошеннi як головнi цшносп в Конституци Укра1ни.
Проте процес реалiзащ! положень, закршлених в Основному Закош кра!ни, проходить досить суперечливо. Серед полггичних, економiчних, культурних та iнших чинниюв однieю з причин цього е наявний рiвень злочинностi, що зумовлюе необхiднiсть вдосконалення правоохоронно! системи держави, законодавче й науково-методичне забезпечення правоохоронно! дiяльностi.
Розв'язання ще! проблеми потребуе додаткового теоретичного осмислення правоохоронно! дiяльностi, особливо в контекст юридико-фактичного тдходу, який дозволяе оцiнити ефективнiсть i реальнiсть !! здiйснення, внести пропозици щодо забезпечення дi! механiзмiв правоохорони, допоможе визначити та сформулювати змют нових правових норм, що мають вiдображати об'ективнi iнтереси учасникiв правоохоронних вщносин, мотиви !х дiяльностi, а також враховувати наявний досвщ застосування чинного законодавства. Це дае поштовх до подальшого розвитку теорi! юридичних фактiв i особливостей !! застосування саме у правоохороннш дiяльностi.
Аналiз дослiдження проблеми. Фундаментальними основами для проведення дослщження стали розробки вггчизняних i зарубiжних правознавцiв. Так, проблема юридичних факпв знайшла вiдображення ще в працях таких вщомих правниюв Х1Х - початку ХХ ст.: М. М. Алексеев, Ю. Барон, С. В. Васьковський, П. Г. Виноградов, Д. Д. Гримм, М. М. Коркунов, Л. Й. Петра-жицький, В. I. Сшайський, Г. Ф. Шершеневич. Ц науковцi аналiзували з позицi! юридичних фактiв таю шститути цивiльного права як позовна давнють, дiйснiсть та недiйснiсть угод, представництво тощо.
Мета статт - подальший розвиток теоретичних основ юридичних факпв i виявлення !х особливостей у сферi здiйснення правоохоронно! дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Особливiсть правоохоронно! дiяльностi полягае у тому, що вона впливае на т суспiльнi вщносини, якi мають суспiльно-небезпечний характер - протиправш дiяння. А тому безпосередшм предметом правоохоронно! дiяльностi е правопорушення та iншi явища, що !х обумовлюють, а об'ектом охорони - т суспiльнi вiдносини, на яю вони по-сягають [5, с. 62].
Дослщження юридичних факпв як процесу тзнання, що протiкае у вщповщносп з загальними законами дiалектики, мае свою специфiку, що обумовлена особливостями об'екта т-знання i особливостями правозастосовно! дiяльностi. Юридичне тзнання спираеться на досль дження фшософських, спецiально юридичних та прикладних наук. Юридичт факти оточують нас у повсякденному життi (народження дитини, закшчення iнституту, вступ у шлюб). Мiж науковим i юридичним фактом немае повно! аналогi!, але !хня подiбнiсть у т1м, що науковий факт е посередньою ланкою мiж науковою теорiею й об'ективним свiтом, а юридичний факт - посе-редньою ланкою мiж правом i суспшьними вiдносинами. Юридичний факт, як пояснювальне поняття для правово! системи, дозволяе з'еднати в единий регулятивний комплекс найбшьш важ-ливi !! компоненти: норми, правовщносини, правотворчiсть i правозастосування. У сукупносп цi явища утворюють неповторний для певно! правово! шм'! "малюнок": спiввiдношення факту i права, фактичного i юридичного, властивого вщповщнш нацiональнiй правовiй свiдомостi.
Правоохоронна дiяльнiсть здiйснюеться, переважно, у формi правоохоронних вщносин. Ми подшяемо точку зору Ю. Ю. Томiлово!, що правоохоронш (охороннi) правовiдносини - це уре-гульованi охоронними нормами вольовi суспшьш вiдносини, що виникають мiж суб'ектами правоохорони i правопорушниками на основi надiлення !х необхiдною правомочнiстю та юридичним обов'язком, в межах яких реалiзуються заходи державного примусу [4, с. 115]. Також варто зазначити, що правоохоронним правовщносинам притаманш наступш ознаки:
- правоохоронш правовщносини виникають на основi охоронних правових норм;
- виникнення правоохоронних вщносин найчаспше пов'язане з порушенням правових припишв, тобто з правопорушеннями;
- правоохоронш правовщносини складаються мiж окремими фiзичним особами (гро-мадянами, iноземцями, особами без громадянства) i юридичними особами, з одного боку, та суб'ектами правовое' охорони з шшого;
- правоохороннi правовщносини е вольовими вщносинами, оскiльки: виникають на основi правових норм, де мютиться воля держави; сам факт правопорушення як передумова правовiдносин е вольовим актом; в них висловлюеться воля держави на притягнення до вщповщальносп правопорушника;
- правоохоронш правовщносини мають певш стади розвитку, а в рядi випадкiв однi правоохоронш вiдносини перетiкають в iншi ^ таким чином, важко вiдмежувати одш правовiдносини вiд iнших (наприклад, при вчиненш злочину спочатку виникають кримiнально-правовi вiдносини, якi фiксуються у формi кримiнально-процесуальних, в результатi пiдсудному призначаеться покарання, що реалiзуеться в рамках кримшально-виконавчих вiдносин, а пiсля вщбуття покарання, пiд час протiкання термшу зняття судимостi, особа знаходиться пщ адмiнiстративним наглядом, тобто в адмшютративно-правових вiдносинах з державою) [3, с. 114-115].
Отже, специфша юридичних факпв в структурi предмету правоохоронно1 дiяльностi зумовлена:
- по-перше, тим, що безпосередшм предметом правоохоронно1 дiяльностi е правопорушення;
- по-друге, в своерщносп вольового змюту юридичного факту;
- по-трете, в особливому статут суб'ектiв правоохоронно1 дiяльностi.
Особливiсть спрямування правоохоронно1 дiяльностi полягае у тому, що бшьшють право-вiдносин в цiй сферi реалiзуються на пiдставi норм права, що забороняють вчинення неправомiрних дш (норми особливо1 частини КК Украши, норми права, що визначають склад адмшютративних правопорушень, дисциплiнарних проступкiв).
Сучасний рiвень розвитку юридично1 науки характеризуемся накопиченням наукових знань щодо рiзноманiтних юридичних фактiв, що обумовлюе необхщнють видiлити теоретичний та методологiчний аспекти цих знань, спрямованих на дослщження загальних тенденци виникнення, розвитку, функцюнування, призначення i сутностi юридичних факпв.
Методологiя завжди привертала до себе увагу вчених, адже це - дороговказ наукових пошуюв, спошб вщкриття iстини. Проблеми логiки та методологи тзнання дослiджувались в працях I. Д. Андреева, В. А. Штоффа. Методолопчним проблемам теори держави i права присвя-ченi роботи А. М. Васильева, Г. Б. Гальперша, В. I. Гоймана, А. I. Денюова, Д. А. Керiмова, методолопчш питання теори правовiдносин розглянутi в монографп Ю. Г. Ткаченка. У 1988 рощ темою обласно1 науково-практично1 конференци молодих вчених та спещалюпв в Ярославлi була методологiчна проблема юридичних факпв. Разом з тим "другого дихання" проблема юридичних факпв набула в зв'язку з фундаментальними змшами в сферi конституцiйного, цившьного, кримiнального i iнших галузей права. Тому важко не погодитись з позищею В. Б. 1сакова, що розробка питань юридичних факпв вщкривае специфiчний методологiчний напрямок в поясненш правових явищ [9, с. 24].
В правовш лiтературi iснуе дискушя з приводу деяких ознак правопорушення. Так, зокрема, одш вчеш вказують на суспшьну небезпеку як обов'язкову ознаку будь-якого правопорушення, а не тшьки злочину [6]; iншi вважають, що будь-яке правопорушення спричиняе шкоду суспшьству, державi або окремим особам [2, с. 405]; треп думають, що така ознака правопорушення як протиправнють включае в себе i суспшьну небезпеку [8, с. 17].
Категорiя "суспшьна небезпека" як ознака правопорушення мютиться лише в понятп "злочин" (ч. 1 ст. 11 КК Украши). № в КУпАП, ш в ЦК Укра!ни, шших законодавчих актах не вказуеться на суспшьну небезпеку як ознаку правопорушення. Ця категорiя необхiдна як для розрiзнення проступкiв i злочинiв, так i проступкiв вiд тих малозначимих дiянь, якi не тягнуть за собою шяко1 юридично1 вiдповiдальностi. Проблема полягае у тому, яю критерп суспiльноl небезпеки: що визнавати злочином, що проступком, що дiянням, яке не тягне за собою юридично1 вщповщальносп. Не вiдповiдае, на жаль, на це питання ч. 2 ст. 11 КК Украши: не е злочином дiя або бездiяльнiсть, яка хоча формально i мютить ознаки будь-якого дiяння, передбаченого цим Кодексом, але через
малозначнють не становить сустльно! небезпеки, тобто не заподiяла i не могла заподiяти iстотно! шкоди фiзичнiй чи юридичнiй особi, сустльству або державi. Тому треба погодитись з тими вченими, яю вважають, що кримшоутворювальними ознаками суспiльно! небезпеки е, перш за все, тяжюсть нанесено! шкоди, а також форма вини, мотиващя, спошб вчинення правопорушення, використання службового становища, судимють, груповий характер вчинення складу правопорушення тощо. Ми тдтримуемо В. В. Лукьянова i вважаемо, що едина вщмшнють адмiнiстративних правопорушень вiд злочинiв полягае у тому, що вони не можуть супроводжуватися заподiянням тяжких наслщюв. На жаль, дiюче законодавство не проводить чггкого розмежування за ступенем сустльно! небезпеки адмшстративних правопорушень i злочинiв.
Деякi вченi вважають обов'язковою ознакою правопорушення наявнють юридично! вщпо-вiдальностi за протиправне дiяння [7].
В процес застосування права вивчають також т фактичнi обставини i данi, з наявнiстю або вщсутшстю яких норма не пов'язуе певш юридичнi наслiдки i яю не впливають на те або шше вирiшення справи, але роблять суттевий внесок для його прийняття. Вони не впливають на юридичну ощнку випадку, що розглядаеться, але суттевi для знаходження правильного ршення в межах, що передбаченi вщповщною нормою.
До таких фактiв вщносять факти, що характеризують особу вщносно до яко! застосовуеться норма: загальна спрямованють полiтики в державi, сощально-пол^ична обстановка, потреби i запити, яю беруться як в загальнодержавних масштабах, так i з точки зору його складових -обласп, району, конкретно! сфери дiяльностi, пiдприемства, установи (кадровi потреби, потреби забезпечення матерiально-технiчними засобами, оптимального розвитку галузi господарства, випуску тих чи шших видiв продукцi! тощо). Причому, чим бшьше в законi надаеться можливостей для прояву шщативи i самодiяльностi органу, що застосовуе право, чим бшьший простр для рiзних варiантiв виршення справи, тим бiльше значення набувае ретельне вивчення такого роду факпв i обставин, тим бiльше впливають вони на виршення конкретно! справи.
Характер повноважень у кожного суб'екта правоохоронно! дiяльностi адекватний предметовi його професшних завдань; вiн передбачае перелш прав та обов'язкiв посадово! особи щодо вико-нувано! правоохоронно! дiяльностi [1, с. 12]. Що стосуеться прав i обов'язкiв суб'ектiв правоохоронно! дiяльностi, то, безсумнiвно, вони визначаються безпосередньо законом. Але також безпосередньо законом визначаються права громадян на вщпочинок, участь у полггичному житп, пенсiйне забезпечення, тобто основнi права громадян. Тому права i обов'язки конкретно! посадово! особи (як суб'екта правоохоронно! дiяльностi) виникають в зв'язку з фактом його призначення на посаду. I хоч комплекс прав i обов'язюв певно! посадово! особи встановлено безвщносно до особи, що займае цю посаду, конкретш права i обов'язки здшснюють певнi особи з моменту !х призначення (обрання, або законом встановлений шший порядок) на посаду i лише при наявносп акту призначення (обрання, видачi лiцензi! тощо), який i е юридичним фактом.
Зпдно з компетенщею суб'екти правоохоронно! дiяльностi видають вщповщш акти (накази, постанови, приписи, протести, протоколи), що можуть вважатися юридичними фактами, як ви-никли в результат правоохоронно! дiяльностi. Цi акти теорiя права вiдносить до числа акпв застосування права, оскiльки !х вчиняе особливий суб'ект, що зобов'язаний керуватися в сво!й дiяльностi законом не тшьки по сутi i формi, а й процедурно. На нашу думку, акти власно! поведшки можуть здiйснюватися в тих же формах, в яких здшснюються ди приватних фiзичних та юридичних ошб - в письмовiй, уснiй i в формi конкрентних дiй. Вщ iнших юридичних фактiв дi! щодо реалiзацi! (дотриманню, виконанню i використанню) норм права щ акти в^^зняються не по формi виразу, а тим, що вони е офщшними державно-владними ршеннями i в них проявляеться нерозривний зв'язок змюту, форми i процедури надiлення компетенцiею i !! здiйснення.
Обсяг повноважень залежить вщ посади, яку обiймае особа. Наприклад, в кримшально-процесуальних правовщносинах особи, що проводять розслiдування, надшяються державно-влад-ними повноваженнями, тобто вони, як представники державного органу, при наявносп певного юридичного факту, зобов 'язаш реалiзовувати сво! повноваження вщповщно до закону. Жодний з шших учасниюв кримiнально-процесуальних правовiдносин (пiдозрюваний, обвинувачений, потер-пiлий, сiдок тощо) подiбних повноважень не мають.
На пiдставi викладеного можна дшти висновку, що особливiсть юридичних фактiв в струк-тyрi предмету правоохоронно1' дiяльностi може бути виражена в наступних ознаках або влас-тивостях:
- багатопроблемний характер завдань, що виршуються суб^ктами правоохоронно1' дiяль-носп та поширення правила преюдицiйностi, за яким, встановлеш уповноваженою особою, юридичш факти або правовiдносини e ютинними;
- особливiсть правоохоронно1' дiяльностi полягаe y тому, що бiльшiсть правовщносин в цiй сферi реалiзyються на пiдставi норм права, що забороняють вчинення неправомiрних дiй. Тому в частиш санкцiй норми, що забороняють вчинення неправомiрних дiй реалiзyються тшьки при наявностi юридичних фактiв - правопорушень;
- врахування того, що в процес застосування права в правоохороннш дiяльностi досль джують i оцшюють два роди фактичних обставин i даних. З одного боку, це ri з них, з якими норма пов'язye певш юридичш наслщки (вони виступають в ролi юридичних фактiв або необхiдних елеменпв складного фактичного складу). З шшого боку, в процесi застосування права вивчаються також ri фактичнi обставини i даш, з наявнiстю або вщсутнютю яких норма не пов'язye певнi юридичнi наслiдки i яю не впливають на те або шше рiшення справи, але роблять суп^вий внесок для його прийняття.
BncHoeRn. На пiдставi проведеного дослiдження пропонyeться визначення поняття юридичного факту. Це фрагмент дшсносп, який маe значення для суб^кпв права, детермiнований соцiальними чинниками, зафшсований y текстi нормативно-правового акта як знання про спещальш умови, за наявносп яких здiйснюeться реалiзацiя норми (норм) права з метою регулювання суспшьних вiдносин. Hайважливiша перевага наведено1' дефiнiцiï, на нашу думку, полягаe y тому, що в нш вiдображенi yсi стадiï ïï розвитку: вiд аналiзy конкретних явищ до 1'х абстракцiï - поняття, а вщ нього до тieï реально1' дiйсностi, з яко1' починалося тзнання.
В сферi здiйснення правоохоронно1' дiяльностi в тiй чи iншiй мiрi представленi yсi види юридичних факпв, що виявленi загальною теорieю права i галузевими науками, а тому практично повнютю застосовуються критерiï 1'х класифiкацiï. Особливу роль y правоохороннш дiяльностi вiдiграe подiл юридичних факпв за вольовим критерieм - правомiрнi та протиправнi дiï, а за складом - складш. Також, на нашу думку, варто акцентувати увагу на класифiкацiйномy критерiï юридичних факпв, який e характерним для правоохоронно! дiяльностi, а саме за властивютю до збереження об'eктивноï форми вираження.
CПИCOK BИKOPИCTAHИX ДЖЕРЕЛ
i. Спирин В. Ф. (2GG5). Главная цель - формирование y человека целостного ноосферного сознания. Безопасность жизнедеятельности в XXI веке: V международный симпозиум. Днепропетровск. С. 17-19. 2. Про загальний вшськовий обов'язок i вшськову службу: Закон Украши в редакцп в1д 18 червня 1999 р. Вщомосп Верховнох Ради Украши. 1999. № 33. Ст. 27G. 3. Про мшцш: Закон Украхнськох РСР в1д 2G грудня 199G року. Вщомосп Верховноï Ради Украïнськоï РСР. 1991. № 4. Ст. 2G. 4. Myрашин О. Г. (2GGG). Акти прямого народовладдя, ï\ система та класифжащя. В1сник Академiï правових наук Украïни. № i. С. 61-68. 5. Mельник M. I., Xавронюк M. I. (2GGG). Суд та шш1 правоохоронн1 органи. Правоохоронна д1яльшсть: за-кони i коментар1 : навчальний пос1бник. К. : Ат1ка. 512 с. 6. Александров Ю. В., Антипов В. I., Володько M. В. (2GG4). Кримшальне право Украши. Загальна частина: тдручник. Вид. 3-тe, переробл. та допов. За ред. M. I. Mельника, В. А. Клименка. К. : Юридична думка. 352 с. 7. Коркунов Н. M. (2GG3). Лекции по общей теории права. СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс». 43G с. 8. Кельман M. С., Myрашин О. Г. (2GG2). Загальна теор1я права : тдручник. К. : Кондор. 353 с. 9. Степаненко Ю. В. (2GG3). Понятие и содержание правоохранительной деятельности. Российский следователь. № 8. С. 2G-28.
REFERENCES
i. Spy ry n V. F. (2GG5). Glavnaya eel' - formy rovany e u cheloveka celostnogo noosfernogo soznany'ya. [Life Safety in the 21st Century: V International Symposium]. Dnepropetrovsk. P. 17-19. 2. Pro zagaFny'j vijs'kovy'j obov'yazok i vijs'kovu sluzhbu: Zakon Ukrayiny' v redakciyi vid 18 chervnya 1999 r. Vidomosti Verxovnoyi Rady' Ukrayiny'. 1999. # 33. P. 27G. 3. Pro miliciyu: Zakon Ukrayins'koyi RSR vid 2G
grudnya 1990 roku. Vidomosti Verxovnoyi Rady' Ukrayins'koyi RSR. 1991. No. 4. P. 20. 4. Murashy'n O. G. (2000). Acts of direct democracy, their system and classification. [Visny'k Akademiyi pravovy'x nauk Ukrayiny']. No. 1. P.61-68. 5. Mel'ny'k M. I., Xavronyuk M. I. (2000). Sud ta inshi pravooxoronni organy'. Pravooxoronna diyal'nist': zakony' i komentari: Navchal'ny'j posibny'k. K.: Atika. 512 p. 6. Aleksandrov Yu. V., Anty'pov V. I., Volod'ko M. V. (2004). Kryminalne pravo Ukrayiny\ Zagalna chastyna: [Criminal law of Ukraine. Common part:] Pidruchnyk. Vy'd. 3-tye, pererobl. ta dopov. za red. M. I. Mel'ny'ka, V. A. Kly'menka. K.: Yury'dy'chna dumka. 352 p. 7. Korkunov N. M. (2003). Lekcyy' po obshhej teoryy' prava. SPb.: Y'zd. "Yury'dy'chesky'j centr Press". 430 p. 8. Kel'man M. S., Murashy'n O. G. (2002). Zagalna teoriya prava: [General theory of law:] Pidruchnyk. K. : Kondor. 353 p. 9. Stepanenko Yu. V. (2003). Ponyatye y' soderzhanye pravooxranytelnoj deyatelnosty'. [The oncept and content of law enforcement]. Rossy'jsky'j sledovatel'. No. 8. P. 20-28.
Дата надходження: 30.07.2020р.
Yuliia Korneliuk
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Assistant of the Department of Theory, History and Philosophy of Law
LEGAL FACTS IN THE STRUCTURE OF A LAW ENFORCEMENT ACTIVITY
The article analyzes the legal facts of the subject of law enforcement activity, which is complex, multifaceted, so it is not surprising that it is thoroughly studied by such theoretical sciences as theory of state and law, philosophy of law, as well as special disciplines as judicial and law enforcement agencies of Ukraine, operationally activity, criminal law, criminal law and others. This article is devoted to methodological, theoretical, legal and applied problems of legal facts in the field of law enforcement.
The study of legal facts in the field of law enforcement is also due to the fact that, first of all, in modern conditions there is a need for a theoretical understanding of legal facts in the field of law enforcement activities, taking into account changes that have occurred in the procedural, substantive fields of law and judicial practice; second, there are no specific theoretical developments on legal facts in law enforcement activities; third, there are difficulties in the law enforcement practice in interpreting the grounds and timing of the emergence of relevant relationships, rights and responsibilities of citizens; fourthly, the grounds for the emergence of law enforcement relations are provided by the norms of different branches of law, which testifies not only to the diversity of classifications of legal facts, but also to the corresponding diversity of interests of subjects of law enforcement relations.
The problem of exploring the concept and content of law enforcement goes back to the times when there was a need for law as a regulator of social relations, when the protection of the interests of individuals and society as a whole was assumed by the state. In the process of applying legal norms, law enforcement subjects are carefully examining the nature of the person's will by analyzing the circumstances of the case. Characteristic of law enforcement is the division of legal facts, taking into account the classification of legal acts of law enforcement entities into two large groups: acts of public law enforcement entities and private law enforcement.
Key words: operative-search activity, criminal enforcement law, legal relations, category "public danger".
