CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.231-238.
УДК 349.41
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ЛАНДШАФТУ В КОНТЕКСТ СП1ВВ1ДНОШЕННЯ ДЕФШИЦШ «ЗЕМЛЯ», «ЗЕМЛ1», «ЗЕМЕЛЬНА Д1ЛЯНКА»
Сльтн С. В.
Тавршський нащональний уншерсишеш Iм. В. I. Вернадського, Симферополь, УкраТна
В стат розглянути питання стввщношення ключових категорш земельно- та еколого- правового регулювання в Украш. Проаналiзовано стан законодавчого забезпечення у цш сфер^ юридична природа ландшафту як складово! правового режиму земель, як ознаки понять «земля» та «земельна дшянка». Визначено юридичш ознаки понять «земля», «землЬ», «земельна дшянка», «ландшафт», !х спiльнi риси та ввдмшносп з точки зору дшчого законодавства та доктрини.
Ключов1 слова земля, земл^ земельна дiлянка, ландшафт.
Актуальнють теми обумовлена тим, що ефектившсть правового регулювання, забезпечення правопорядку { законносп у земельних вщносинах залежить вщ того, як у законодавсга сформульоваш поняття { наскшьки розкриваються !х юридичш ознаки. Ч1тю визначення поняття категорш дозволяють уникати кол1зш, суперечно-стей, прогалин у земельному законодавства А це безпосередньо впливае на ефектившсть правозастосування у сфер1 регулювання земельних правовщносин.
У зв'язку з цим виникае потреба у з'ясуванш понять «земля», «землЬ», «земельна дшянка», «ландшафт», що 1 стало метою, що И прагнув досягти автор у межах дано! статп. Оскшьки у земельному законодавсга щ категорп або не визначаються або визначаються не повно. Бшьше того за чинним законодавством не можна вста-новити як вони сшввщносяться м1ж собою з точки зору права. Тим не менш, як пра-вов1 категорп, вони поширено вживаються в актах еколопчного, земельного та ш-ших галузей законодавства.
В теорп права щ питання також залишаються дискусшними { немае едносп у визначенш понять «земля», «землЬ», «земельна дшянка», «ландшафт». За таких умов очевидним е те, що у правозастосуванш виникають проблеми пов'язаш з викорис-танням цих категорш. Це ще бшьш ускладнюються тим, що наведеш поняття вживаються для позначення: об'екпв вщповщних правовщносин, об'екпв охорони, об'екпв майнових прав, об'екпв мютобудування тощо. Тому метою дано! статп е пошук сшввщношення зазначених правових категорш.
В теорп земельного права використовуються таю поняття як земля, земл1, земельна дшянка, ландшафт та шшт Юридична природа яких розкриваеться по-р1зному, що безпосередньо впливае на те як, в якш спошб щ поняття знаходять вираз у нормах закону. У чинному Земельному Кодекс Укра!ни поняття земля як категор1я не визначаеться. Тому в теорп земельного права, в нацюнальнш доктриш еколопчного 1 аграрного права поняття «земля» визначаеться через р1зш ознаки.
На думку Носша В. В., в юридичному значенш земля (як об'ект права власносп Укра!нського народу) - це «розташований над надрами, територ1ально обмежений кордонами Укра!ни, цшюний, нерухомий поверхневий шар земно! кори, який е основою ландшафту 1 просторовим базисом...» [1, с. 34]. Окремо Носш В. В. видшяе 1
поняття землi як основного нащонального багатства: як «розташована над надрами в межах державних кордошв частина земно! поверхнi з родючим шаром грунту...» [2, с. 188].
Шульга М. В. визначае землю «як складову частину бюсфери, яка включае грунти та iншi природнi елементи ландшафту, що оргашчно пов'язанi мiж собою i забезпечу-ють належнi iснування флори i фауни та жигсадяльшсть людини» [3, с. 3]. Або як «найважлившу складову частину навколишнього природного середовища, що е части-ною поверхш земно! кори, яка е просторовою основою ландшафту...» [4, с. 96].
На думку Каракаша I. I. , «найбшьш уживане правове позначення землi у вти-зняному законодавствi стосуеться !! поверхнi, що охоплюе грунтовий шар та тери-торiальний проспр» [5, с. 7].
У свою чергу Андрейцев В. I. стверджуе, що «нацiональна цiннiсть землi полягае в невичерпностi !! властивостей для задоволення матерiальних, духовних, естетичних, пiзнавальних, оздоровчо-лiкувальних, рекреацiйних, iсторико-культурних та iнших потреб, формування природних та природно-антропогенних ландшафта...» [6, с. 156].
Титова Н. I. взагалi вважае за необхщне вживати поняття «землЬ>. На !! думку, термш «земля» (виступаючи специфiчним майном, об'ектом цившьного права) -«означае певну вщокремлену вiд природного середовища працею людини частину (масу) речовини ...» [7, с. 69]. Натомють, «землЬ) як об'ект земельного та еколопч-ного права - «органiчний компонент екосистеми, не вилучений з довкшля, який тю-но взаемодiе з шшими природними об'ектами (водами, люами, атмосферним пов№ рям тощо)» [8, с. 69]. Лише в такому розумшш, на думку автора, це поняття висту -пае об'ектом земельних правовщносин. У межах такого тлумачення об'екта земель-них вiдносин, термш «землЬ» як об'ект правово! регламентацп несе певне функщо-нальне навантаження. Ось чому розмежовуються й функцп, якi виконують землi, виступаючи таким об'ектом [9, с. 14]. Але точка зору Титово! Н. I. не е загально-прийнятою у правовш доктринi та не вщображена на достатньому рiвнi у чинному законодавсга [10, с. 10].
Земля виконуе рiзнi функцi!. Це, насамперед, еколопчна функцiя, що вказуе на те, що земля знаходиться в нерозривному зв'язку з шшими природними ресурсами, як становлять собою единий природний комплекс. Однак в такому взаемозв'язку необхщно виходити, що земля е першу чергу одним з елеменпв в системi «людина-суспшьство-природа». Земля, як елемент природного середовища, знаходиться в тюному взаемозв'язку з шшими об'ектами природи, де властивосп кожного компонента можуть бути реалiзованi лише в !х функщональнш взаемодi!. Отже земельнi вiдносини просякнуп екологiчними вимогами. Так, Голiченков А. К. вважае, що всупереч уявленням, що склалися, про економiчне значення землi як про основну !! цiннiсть, головним е !! еколопчне значення - як природного ресурсу [11, с. 27]. Адже земельш дшянки будуть представляти iнтерес як нерухомють, об'ект права власностi та шших прав доти, доки земля виконуватиме сво! природнi функцi!.
Стосовно правового визначення поняття земля, то варто зазначити, що в зако-нодавствi також не iснуе ч^кого розмежування категорiй «земля» - «землЬ». Так, наприклад, Конституцiя Укра!ни використовуе термш «земля» (ст.ст. 13, 14) [12]. В ст.2 Земельного кодексу для дефшщп об'екта земельних вщносин застосовуеться
термш «землЬ», i визначае правовий режим «земель». Глава 27 Цившьного кодексу Украши застосовуе категори «земля» i «земельна дiлянка» як тотожш. Закон Укра1-ни «Про охорону земель» оперуе поняттям «землЬ». В названому законi даеться ви-значення землi як поверхнi сушi з грунтами, корисними копалинами, та шшими природними елементами, що оргашчно поеднанi та функцiонують разом з ними.
Дещо по iншому розглядае землю Державний стандарт 26640-85 «Земля. Тер-мши i визначення», який формулюе категорiю «земля» як «найважлившу частину навколишнього природного середовища, яка характеризуеться простором, рельефом, грунтовим покривом, рослиншстю, надрами, водами i е головним засобом ви-робництва у сшьському господарствi, а також просторовою базою для розмщення галузей народного господарства» [13, с. 2]. Але слщ зазначити, що i у Закош Укра1-ни «Про охорону земель» i у стандартизованому визначеннi землi також не вщо-бражено ландшафту як ютотно1 ознаки землi.
В цшому всi визначенi поняття категори «земля» е прийнятними в нацюнальнш доктринi земельного, екологiчного, аграрного права. Водночас на визначення «зем-лЬ» с точки зору ïï «як основи ландшафту» лише звернуто увагу, але не розкриваеть-ся спещальна юридична природа ландшафту як однiеï iз ознак правового режиму земель i юридичних категорiй земля i земельна дшянка. Законодавчi визначення категори «земля» також не вщбивають ютотних властивостей землi.
Вiдповiдно до ст. 79 Земельного кодексу Украши (далi - ЗК) даеться визначення цього поняття. Зпдно з якою земельна дiлянка це частина земноï поверхнi з уста-новленими межами, певним мюцем розташування, з визначеними щодо неï правами. Однак, визначення «земно1' поверхнi» як ключове поняття у визначеннi земельно!' дшянки в ЗК не приводиться. Нажаль, i ознака «ландшафтностi» також вщсутня в визначеннi цього поняття, що теж негативно впливае на практику регулювання зе-мельних вiдносин.
В теори земельного права поняття земельноï дiлянки розкриваеться через рiзнi юридичш ознаки. За визначенням Носiка В. В., земельна д^нка - «це розташована над надрами частина земноï поверхнi, що е основою ландшафту, нерухома за мюцем знаходження, iндивiдуально визначена в конкретнш мiсцевостi за розмiрами, межами, цiльовим (функщональним) призначенням, встановленими законом, адмшютра-тивним актом чи договором правами та обов'язками на неï громадян та юридичних осiб та iнших суб'екпв земельного права» [14, с. 188].
У шшш працi науковець дае тлумачення поняття «земна поверхня» (ключового у визначенш земельноï дiлянки ): це «грунтовий шар разом з ушею рослиннiстю, лi-сами, багаторiчними насадженнями, якi знаходяться у визначених на мiсцевостi межах дшянки, а також поверхня, зайнята водоймами. Крiм поверхневого шару земельна дшянка як об'ект права власносп включае також проспр над та шд поверхнею дшянки на висоту i глибину, необхщш для зведення житлових, виробничих та iн-ших будiвель i споруд» [2, с. 50]. В свою чергу грунти мають спшьний режим iз земельною дшянкою, землею, ix використання, охорона та вщтворення регламенту-ються саме земельним законодавством.
Шульга М. В. визначае земельну дшянку як «частину поверxнi земного грунту, яка е основою ландшафту, мае фшсовану площу, межi та мюцезнаходження, а та-
кож: характеризуемся певним яюсним станом i притаманним !й правовим статусом» [15, с. 29].
В юридичному розумiннi поняття «земельна дiлянка» не включае в себе пов№ ряний простiр, надра, води та люи, якi здебшьшого е об'ектами окремого правового регулювання. Можливiсть правомiрного використання земельно! дшянки певними особами як просторово! (територiально!) основи, а також дозволенi межi використання об'ектiв та ресуршв, розташованих над та пiд земною поверхнею, обмежують-ся не стшьки фiзичними та природними ознаками земельно! дшянки, скшьки юри-дичними - цшьовим призначенням, яке встановлюеться в адмшютративному порядку. Водночас, як бачимо, i в цих визначеннях також не розкриваеться юридична сутнють ландшафтного пiдходу до використання i охорони земель, здiйснення прав на земельну дшянку, i державного регулювання земельних вщносин. Але поняття «земля», «земельна дшянка», «земельна поверхня» в правовш доктринi земельного права розглядаються як ключовi категорi! у правовому визначенш ландшафту.
В еколого-правовому розумшш ландшафт може розглядатися як самостшний об'ект правового регулювання, як територiальна система, яка складаеться з взаемо-дiючих природних компонентiв [16, с. 21]. Поняття ландшафту е дуже близьким до визначення територи. В правовш доктриш земельного права тд територiею визна-чають частину землi (земно! поверхнi) в певних межах (кордонах), що являе собою землi та земельнi дiлянки сiльськогосподарського i несiльськогосподарського при-значення разом iз надрами, водами, лiсами, повiтряним простором, природними i створеними людиною комплексами, умовами, об' ектами та ресурсами, що входять до екомереж1, разом утворюють ландшафт [17, с. 86].
В цьому зв'язку маемо зазначити, що тд «ландшафтом» («landscape») зпдно з Свропейською ландшафтною Конвенцiею розумдать територiю, як !! сприймають люди, характер яко!, е результатом ди та взаемодi! природних та/або людських чин-никiв. Варто наголосити, що ця Конвенщя застосовуеться щодо вше! територи Укра-!ни й охоплюе природш, сiльськi, мiськi та примюью територi!, разом iз землями, внутршшми водами та морськими акваторiями. Це стосуеться ландшафпв, якi мо-жна вважати винятковими, а також звичайних або занедбаних.
З огляду на те, що поняття «ландшафту» в правовому значенш - це закршлеш в закош фiзичнi та юридичш ознаки ландшафту, а також правомочносп суб'екту права щодо ландшафту, де фiзичнi ознаки будуть об'ективними чинниками, що безпо-середньо вплинуть на визначення специфiки правового режиму ландшафту, вщсут-нiсть яких не дае можливосп сформулювати визначення ландшафту як правово! ка-тегорi! - таке тлумачення ландшафту вважаемо надто загальним, оскшьки воно не розкривае ш його юридично! структури, ш юридично значимих рис, подiбно до того, як це було зроблено у свш час у вщповщному державному стандарт «Охрана природы. Ландшафты. Термины и определения». Зпдно з цим стандартом поняття «ландшафт» визначалось як «территориальная система состоящая из взаимодействующих природных или природных и антропогенных компонентов и комплексов более низкого таксонометрического ранга». Стандартом були встановлеш також поняття природного й антропогенного ландшафив, остант, у свою чергу, под^ються на так1 основт види: мiськi, сiльськогосподарськi, лiсогосподарськi, водогосподарсью, промисловi,
селггебш та рекреацшт. Зазначеним стандартом для кожного поняття встановлений один стандартизований термш { вказано на неприпустимють уживання термшв-синошм!в. Так, термш «антропогенний ландшафт», який включае антропогенш { при-родш компоненти та формуеться тд впливом д!яльносп людини, виключае застосу-вання шших словосполучень.
Таким чином, в цьому нормативному акт радянського законодавства вдало охарактеризован! «системш ознаки» ландшафив. Взаемш зв'язки м1ж складовими елементами, яю утворюють «ландшафт», надають йому ново! якосп, цшсносп, що вщображаеться у вщноснш стшкост!, особливому прояв! загальних законом1рностей розвитку всього поеднання та генератзаци функцш.
Ландшафти виконують певш функци. В спещальнш л1тератур1 вказуеться, що в суспшьнш д!яльност ландшафт виступае як: ресурсо-, средовщтворююча, I така що збер1гае генетичний фонд система; як природний об'ект, що е однорщною дшянкою ландшафтно! сфери, з единим геолопчним фундаментом, однотипним рельефом, гидроктматичним режимом, взаемозв'язком грунту { б1оценоз1в; один з головних об'ект1в рац1онального використання природних ресурс1в { охорони довк1лля; як вщ-крита геосистема, яка функцюнуе 1 розвиваеться п1д впливом процешв, обумовле-них д1ею сонячною енерпею, внутр1шньо! енерг1! земл1, а також господарською 1 !нших вид1в д1яльност1 людини; територ1альна система, створена взаемозв'язаними природними { антропогенними, техногенними елементами [19, с. 156].
У свою чергу ландшафтна р!зномаштшсть, на думку фах!вщв: 1) е необхщ-ною передумовою для збереження бюлопчно! р!зномаштносп, оск1льки наяв-н1сть м1сцепроживань - одна з головних умов збереження видово!, популяци { б1оценотичного р!зномашття; 2) дозволяе ландшафтам виконувати прям! функцп збереження загального еколог!чного балансу, бо недостатньо однш б!отично! частини бюсфери для його збереження, потр!бне також усп!шне функц!онування вс!х компоненив географ!чно! оболонки; 3) забезпечуе економшу (господарство) ресурсами; 4) виконуе сощальш функц!! (рекреац!я, в!дпочинок, естетичн! якосп та !нш!). Вс! назван! функц!! в сукупносп забезпечую еколого-соц!ально-економ!чнш баланс територ!й [20, с. 95].
В той же час, сощально-економ!чш функц!! - це лише одна з перерахованих функцш. 1гнорування у них наявносп !нших функц!й - веде до порушення стш-косп локальних еколог!чних систем. Збереження ж природних ! антропогенних ландшафт!в дозволяе !м виступати середовиществорюючими геосистемами, за-безпечуючи збереження загального еколог!чного балансу т!е! або !ншо! терито-рп, а значить, ! сталий розвиток регюшв ! кра!ни в цшому. Для гарантування сприятливо! еколог!чно! обстановки важливе значення мае запоб!гання негатив-них природних процес!в, у зв'язку з чим потр!бно застосовувати так! форми гос-подарсько! та шших вид!в д!яльност!, як! не будуть негативно впливати на еко-лопчш властивост! земель, зокрема, ландшафт!в в цшому
Чинне нац!ональне законодавство вцщляе природний ландшафт як нев!д'емну час-тину еколопчно! мережi Укра!ни. У свою чергу в Закон! Укра!ни «Про Загальнодержа-вну програму формування нац!онально! еколог!чно! мережi Укра!ни на 2000-2015 роки» природний ландшафт визначено, як цшсний природно-територ!альний комплекс !з ге-
нетично однорщними, однотиповими природними умовами мiсцевостей, яю сформува-лися в результатi взаемодп компонента геологiчного середовища, рельефу, пдролопч-ного режиму, грунта i бiоценозiв. Але законодавець не розкривае суп самого по-няття «природний комплекс» («природно - територiальний комплекс»). У науко-вiй лiтературi даний термiн використовуеться як синошм термiну «ландшафт», при визначенш останнього як про природне явище (так званий «природний ландшафт») [19, с. 156].
Анатз динамши термшологп, з'ясування загальних рис i вiдмiнностей смисло-вих функцш термiну «ландшафт», що використовуеться в Свропейськш ландшафт-нiй Конвенци i термiну «природний ландшафт», який застосовуеться на законодав-чому рiвнi Укра!ни, дае можливiсть розрiзняти природнi й антропогенш ландшафти, якi виступають об'ектами заходiв щодо охорони навколишнього природного середовища, об'ектами земельних, еколопчних та iнших правовiдносин. Проте, зверне-мо увагу на те, що на нацюнальному законодавчому рiвнi йдеться вже не про ландшафти (природш та антропогенш), а про бшьш вузьке поняття - «природш ландшафти». Так само й в спещальнш лiтературi перевага здебшьшого вiддаеться розгляду питань використання та охорони природних чи сшьськогосподарських ландшафта (агроландшафта).
Але при визначеннi ландшафту у контекст предмету дослiдження можна сказа-ти про те, що вш е одною з об'ективних ключових юридичних ознак землi i земельно! дiлянки як об'екту правового регулювання i суть ще! ознаки полягае в тому, що: ознака «ландшафтностi землi» для визначення правового режиму розкривае екологiчну ознаку землi; за таких обставин таке юридичне визначення ландшафту можна розгляда-ти як одну iз ключових ознак землi i земельно! д^нки подiбно до того як це робиться iз визначення територiальностi як юридично! ознаки землi, тобто територiально-екологiчно! функцi! землi. З цього вбачаеться, що основу ландшафту складають певнi «землi», якi, в свою чергу, можуть бути подiленi на «земельш дiлянки» з чiтко ви-значеними на мiсцевостi межами та власним правовим режимом. З шшого боку, «ландшафт» можливо розглядати як певш ознаки поняття «земля».
Виходячи iз згаданих вище положень законодавства, а також iз пiдходiв, що ви-словлюються у науцi земельного права, видаеться що юридична природа ландшафту в правовому полi Укра!ни повинна вживаеться у розумiннi складово! правового режиму земель, як ознаки поняття земля, земельна дшянка. Отже, будь-який ландшафт обов'язково передбачае у сво!й основi наявнiсть земель, тобто певно! !х площ. А сам термш «ландшафт» е похщним вiд поняття «земельна дiлянка» в широкому розу-мiннi, при чому його необидно тлумачить через поняття «землЬ>.
Законодавчi визначення категорi! «земля», «земельна дшянка» не вщбивають ютотних властивостей землi. Таким чином з врахуванням проведеного дослiдження пропонуемо розглядати землю як земну поверхню з вщповщним бiогеоценозом, разом з ушею рослиннiстю, лiсами, багаторiчними насадженнями, водоймами яю знахо-дяться у визначених на мiсцевостi межах дiлянки i характерним для не! ландшафтом. Щц яким розумiеться територiю земель з наявною на нш сукупн1стю природних i штучно створених компонента, яку становлять едине цiле, знаходяться мiж собою в оптимальному кшьюсному спiввiдношеннi, що визначено законодавством, де земля е прос-
торовою основою ландшафту. Тому в Земельний кодекс Укра!ни доцшьно внести допо-внення щодо такого визначення земля i земельна д^нка.
Список лiтератури
1. Носж В. В. Земля як об'ект права власносп / В. В. Носж // Вюник Кшвського национального ушверситету 1меш Тараса Шевченка: Сер1я Юридичш науки. - 2000. - Вип. 38. - С. 33-40.
2. Носж В. В. Право власносп на землю Укра!нського народу: [монограф1я] / В. В. Носж. - К. : Юршком 1нтер, 2006. - 544 с.
3. Шульга М. В. Земельний кодекс Украши : [науково-практичний коментар]. / М. В. Шульга. -Х. : Одюсей, 2008. - 624 с.
4. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М. В. Шульга. - Х. : Консум, 1998. - 224 с.
5. Земельне право Украши: [тдручник] / М. В. Шульга (кер. авт. кол.), Г. В. Ашимова, П. О. Ба-гай, А. П. Гетьман та ш. : [за ред. М. В. Шульги]. - К. : Юршком 1нтер, 2004. - 380 с.
6. Андрейцев В. I. Земельне право [ законодавство суверенно! Укра!ни: Актуальш проблеми практично! теори : [монографш] / В. I. Андрейцев. - К. : Знання, 2007. - 445 с.
7. Титова Н. До концепцп нового основного земельного закону Украши / Н. Титова // Право Украши. - 2000. - № 4. - С. 65-71.
8. Титова Н. До концепцп нового основного земельного закону Украши / Н. Титова// Право Украши. - 2000. - № 4. - С. 68-73.
9. Титова Н. I. Земт як об'ект правового регулювання / Н. I. Титова. // Право Украши. - 1998. -№ 4. - С. 10-15.
10. М1рошниченко А. М. Земельне право Украши: [навчальний поабник]. - К. : !нститут законо-давства Верховно! Ради Укра!ни, 2007. - 432 с.
11. Голиченков А. К. Новый Земельный кодекс Российской Федерации: история, отличительные черты, значение / А. К. Голиченков // Экологическое право. - 2003. - № 1. - С. 27-28.
12. Конституцш Украши: прийнята 28 червня 1996 р. // Вщомосл Верховно! Ради Укра!ни. -1996. - № 30. - Ст. 141.
13. Государственный стандарт Союза ССР. Земли. Термины и определения. ГОСТ 26640-85 // Издание официальное. - М. : Издательство стандартов, 1989. - 565 с.
14. Носж В. В. Самовшьне зайняття земельних дшянок: теорш [ практика / В. В. Носж// Земельне право Украши. - 2006. - № 5. - С. 47-58.
15. Шульга М. В. Актуальные проблемы правового регулирования земельных отношений в современных условиях: дис. ... доктора юрид. наук: 12.00.06. - Х. , 1998. - 425 с.
16. Экологическое право Украины : [учебное пособие]. - Х. : ООО «Одиссей», 2007 - 464 с.
17. Ршенко А. I. Юридичне визначення територп населеного пункту / Ршенко А. I. // Митна справа: науково-аналггичний журнал. - 2009. - № 1. - С. 87-89.
18. Ршенко А. I. Правове регулювання утворення, забудови [ благоустрою штучних територш / Ршенко А. I. // Юридичний вюник. - № 4. - 2008. - С. 36-41.
19. Географический энциклопедический словарь: Понятия и термины / [гл. ред. А. Ф. Трёшников; Ред. кол. : Э. Б. Алаев, П. М. Алампиев, А. Г. Воронов и др.] - М. : Сов. энциклопедия, 1988. - 432 с.
20. Проект Крымской программы реализации «Стратегии сохранения биоразнообразия в Украине»// Понтида. Приложение к сборнику «Вопросы развития Крыма». - Симферополь: Таврия Плюс. -1999. - № 1. - С. 86-102.
Елькин С. В. Юридическая природа ландшафта в контексте соотношения дефиниций «земля», «земли», «земельный участок»/ С. В. Елькин// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 233-240.
В статье рассмотрены вопросы соотношения категорий земельно- и эколого-правового регулирования в Украине. Проанализировано состояние законодательного обеспечения в этой сфере, юридическая природа ландшафта как составная правового режима земель, как признака понятия земля и земельный
участок. Определены юридические признаки понятий «земля», «земли», «земельный участок», «ландшафт», их общие признаки и отличия с точки зрения действующего законодательства и доктрины.
Ключевые слова: земля, земли, земельный участок, ландшафт.
Yelkin S. Legal nature of landscape in the context of correlations of land, lands, «lot land», landscape and steading / S. Yelkin // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. -Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 233-240.
In this article the following questions are considered: сorrelation of key categories of land and environment laws in Ukraine; legislative condition of this area, legal nature of landscape as a component of the legal regulation of lands, as signs of concept lands and lot land; defined legal signs of terms such as «land», «lands», «lot land», «landscape» as well as their general lines and differences from point of current legislation and doctrine.
Keywords: land, lands, «lot land», landscape
Надтшла до редакцп 21.04.2010 р.
