CC BY
33
ЗЕМЕЛЬНЕ ТА Ф1НАНСОВЕ ПРАВО
Лкова Тетяна BiKTopiBHa,
кандидат юридичних наук, доцент,
доцент кафедри земельного та аграрного права,
На^ональний юридичний унверситет
iменi Ярослава Мудрого, м. Харш
e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0002-3747-1733
doi: 10.21564/2414-990x.143.147157 УДК 349.4
ДЕЯК1 ТЕОРЕТИЧН1 ПИТАННЯ В1ДНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬ
Розглянуто окрем1 теоретичт питання щодо вгдновлення земель як напряму гх охорони. Зро-блено висновок, що сустльт вгдносини, як виникають з приводу в1дновлення земель, е самостшною складовою земельных вгдносин, а, отже, входять до предмета земельного права. Встановлено спе-циф1чн1 ознаки, притамант зазначеним вгдносинам.
Ключовi слова: ввдиовлення; земл^ сустльт ввдиосини; ввдтворення; охорона.
Лисовая Т. В., кандидат юридических наук, доцент кафедры земельного и аграрного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0002-3747-1733
Некоторые теоретические вопросы восстановления земель
Рассматриваются отдельные теоретические вопросы в сфере восстановления земель как направление их охраны. Сделан вывод, что общественные отношения, возникающие по поводу восстановления земель, являются самостоятельной составляющей земельных отношений, а, следовательно, входят в предмет земельного права. Исследуются специфические признаки, присущие указанным отношениям.
Ключевые слова: восстановление; земли; общественные отношения; воспроизводство; охрана.
Вступ. Ввдповщно до Основних засад (стратега) державно! еколопчно! полггики Укра!ни на перюд до 2020 р. [1], стан земельних ресурс1в в Укра!ш близький до критичного. Постшне попршення яюсного стану земель в Укра!ш
може мати катастрофiчнi наслщки як для навколишнього природного середо-вища, так i для здоров'я людини, а також розвитку нащонально! економiки.
Надзвичайно високим е рiвень розораностi територп, набули поширення процеси деградацГ! та опустелювання земель. За статистичними даними рГзних установ, площа деградованих i малопродуктивних земель становить ввд 10-12 до 14-15 млн га.
Посилення деградацшних про^сГв щодо земель в Укра!нi, !х забруднення радiонуклiдами, важкими металами викликають необхiднiсть вiдновлення земель.
AHani3 лтературних даних i постановка завдання дослгдження. Правовi проблеми вiдновлення земель е надзвичайно актуальними в сучасних умовах. Ви6Гр теми статт визначено актуальнiстю окремих теоретичних питань у сферi вщновлення земель. У контекстi вище зазначеного слад виокремити працi вГтчиз-няних науковщв, як Н. С. Гавриш (N. S. Havrysh), М. А. Дейнега (M. A. Dei-nega), П. Ф. Кулинич (P. F. Kulynych), А. Л. Мiсiнкевич (A. L. Misinkevich), М. В. Шульга (M. V. Shulha), проте окремi теоретичнi питання у сферi сусшль-них вщносин з приводу ввдновлення земель потребують подальшого вивчення.
Мета статтi - поглиблення дослщження деяких теоретичних питань у сферi вщновлення земель.
Виклад основного материалу. Слад пiдкреслити, що сусшльш вщносини у сферi вiдновлення земель залишаються недостатньо врегульованими. Пра-вовГ норми щодо здшснення заходiв з вiдновлення яысного стану порушених внаслiдок промислово! та шшо! дГяльност земель, закрiпленi у норматив-но-правових актах рГзно! юридично! сили, мають переважно загальний чи декла-ративний характер, е не систематизованими, що призводить до виникнення юридичних прогалин та колГзш у механiзмi правового регулювання земельних правоввдносин.
У юридичнш лiтературi вщомГ рГзш шдходи до визначення сутност поняття «вщновлення» природних ресурсiв i земель зокрема. Термiни «вщновлення» та «вщтворення» у бшьшост наукових праць ототожнюються. Так, I. Б. Калшш (I. B. Kalinin) вщносить вщтворення i вiдновлення природних ресурсiв до само-стшного виду використання природних ресурсiв, що е наслiдком бшьш раннього антропогенного впливу протягом якого вщбулося перевищення господарського використання природного ресурсу, що викликало необхвдшсть у ввдновленш порушено! екологiчно! рiвноваги [2, с. 49-50].
В шших наукових працях ввдтворення природних ресурсiв розглядають як природний та штучний процес приросту запасiв природних ресурсiв, ввд-новлення !х яюсних характеристик [3, с. 107]. Зазначена позищя свщчить про ототожнення понять «вiдтворення природних ресурсiв» та «вiдновлення природних ресурсiв».
В. В. Петров (V. V. Petrov) проводить своерiдне розмежування понять «вщ-творення природних ресурсiв» та «вiдновлення природних ресурсiв». Так, на його думку, вщтворення природних ресурсiв являе собою сукупшсть державних
та громадських заходiв, спрямованих на поповнення та збшьшення поновлю-ваних природних ресурсiв або посилення корисних властивостей природних об'еклв [4, с. 367]. Водночас «ввдновлення природних ресурсiв» е сукупшстю державних та громадських заходiв, спрямованих на поповнення природних ресурсiв або посилення корисних властивостей природних об'екпв, втрачених у результат дп антропогенних або стихшних сил [4, с. 367]. Отже, вчений певною мiрою ототожнюе зазначенi поняття. бдина межа мiж ними проходить у тому, що при вiдтвореннi природних ресурсiв, на думку науковця, вiдбуваеться не тшьки поповнення, але й збшьшення поновлюваних природних ресурсiв, посилення корисних властивостей природних об'екпв, а при вщновленш - лише поповнення природних ресурсiв без !х збiльшення, а також посилення корисних властивостей природних об'екпв, втрачених в результат дп антропогенних або стихiйних сил.
Iншi науковцi також не розмежовують поняття «вщновлення» та «вщтво-рення» земель, розглядаючи вiдтворення природних ресурсiв як врегульовану нормами права дiяльнiсть власниюв i користувачiв земельних дiлянок, на яких знаходяться природш ресурси, спрямовану на шдвищення !х кiлькiсних та яысних характеристик [5, с. 19].
Тотожно! позицп дотримуеться i Н. С. Гавриш (К. 8. ЫаугувЬ), розглядаючи вiдтворення земель як вщновлення !х корисних властивостей, витрачених шд час сiльськогосподарського використання та шд впливом iншо! антропогенно! дiяльностi [6, с. 135]. При цьому науковець констатуе, що ввдтворення природних ресур^в е штучним шдтриманням юлькост природних ресурсiв на пев-ному рiвнi або вiдновленням !х попередньо! кiлькостi у технологiчний спосiб [7, с. 223].
Не розмежовуються поняття «вщновлення» та «вiдтворення» i в шших нау-кових працях. Так, на думку деяких науковщв, охорона земель вщ забруднення небезпечними речовинами розглядаеться як система правових, оргашзацшних, економiчних та iнших заходiв, спрямованих на збереження, ввдновлення та полшшення якiсних та кiлькiсних характеристик земель [8, с. 5].
На думку В. В. Петрова (V. V. Ре^оу), вщтворенням охоплюеться не при-родний об'ект як такий (земля, надра, води, люи i т.п.), а лише його окремi ком-поненти, що входять до складу даного природного об'екта (йдеться насамперед про родючють rрунтiв) [9, с. 25]. Як переконуе учений, дiяльнiсть людини щодо вiдтворення природних ресурсiв здiйснюеться в межах природного середовища, за його сприяння, вiдповiдно до його закошв розвитку [9, с. 25].
Отже, якщо йдеться про вщновлення якiсних властивостей земель (зокрема родючост rрунтiв), то доцiльно вживати саме термш «вiдновлення». При цьому вщбуваеться приведення стану земель ввд iснуючого негативного до первiсного яысного стану (йдеться про певнi позитивш змiни, в тому числi й Грунтово! родючостi).
Слiд зазначити, що яысть земель характеризуеться певною сукупшстю як позитивних, так i негативних властивостей земель.
У контекст вище зазначеного досить слушним е запропонований шдхщ до визначення сутност вщновлення rрунтiв як 1хньо1 здатностi реашмувати про-дуктивнi та екологiчнi функцп пiсля призупинення дп деградацiйних процесiв або часткового чи повного ввдновлення морфологiчних особливостей, фiзи-ко-хiмiчних властивостей та еколопчних функцiй пiсля ïx повного знищення за рахунок природних Грунтотворних процесiв або рекультивацп [10, с. 92].
Необхвдшсть вiдновлення земель викликана рiзними чинниками. Насам-перед негативний вплив на стан земель спричиняе антропогенна дiяльнiсть (насамперед йдеться про неправильний напрямок обробггку Грунту, порушення оргашзацп територп, погiршення стану полезахисних лкосмуг, недостатне застосування протиерозшних заxодiв, вирубування лiсiв, руйнування сxилiв, неналежний обробiток схилових земель, нехтування мелюративними заходами та iн.), проте ерозш Грунтiв можуть спричинити i природш катаклiзми. Серед природних чинниыв найчастiше виокремлюють рельеф мiсцевостi, форму поверхш, крутiсть та експозицiю сxилiв, протиерозiйну стiйкiсть Грунтiв, зли-вовий характер опадiв, обсяги природних водозаборiв, товщину снiгу, а також швидюсть його весняного танення тощо.
Одним iз актуальних питань на сьогодш виступае спiввiдношення вщ-новлення та охорони земель. Трактування «правова охорона» свого часу було запропоновано в наукових дослвдженнях представникiв науки еколопчного права. Зокрема, як переконливо зазначае В. В. Петров (V. V. Petrov), правова охорона здшснюеться шляхом прийняття й дотримання правових норм, що мютять перелж заxодiв збереження й ращонального використання природних ресурсiв, застереження ïx вiд виснаження, забруднення, забезпечення якост природного середовища [4, с. 231-232].
Сучасними науковцями також запропоновано визначення зазначеного поняття. Так, Т. К. Оверковська (T. K. Overkovska) пропонуе власне визначення правово1 охорони земель ввд забруднення та псування як комплексу право-ввдносин, при реалiзацiï яких на основi правових норм та реалiзацiï науково обгрунтованих заxодiв економiчного, екологiчного, органiзацiйного, земельно-правового, еколого-правового, науково-теxнiчного, теxнологiчного та шшого характеру Грунтуеться i забезпечуеться запобтання та усунення негативних наслщюв забруднення земель виробничими та побутовими вщходами, стiчними водами, токсичними, xiмiчними та радiоактивними речовинами, пестицидами та агроxiмiкатами понад встановленi гранично допустимi концентрацй", захист природного стану земель вщ iншиx необгрунтованих дiй, несприятливих тех-ногенних та природних процесiв, що небезпечнi для довкiлля, життя i здоров'я людей, а також застосовуеться юридична вщповщальшсть за порушення вимог законодавства про охорону земель вщ забруднення та псування [11, с. 4].
На думку А. О. Попово1 (A. O. Popova), охорона земель ввд забруднення небезпечними речовинами е встановленою правовими нормами системою право-вих, оргашзацшних, економiчниx та iншиx заxодiв, спрямованих на збереження, вiдновлення, полшшення якiсниx та кiлькiсниx характеристик земель i захист
земель вщ забруднення важкими металами, пестицидами, мшеральними добри-вами, агрохiмiкатами, нафтою i нафтопродуктами, рiзними видами неорганiчних вiдходiв, радiонуклiдами, збудниками iнфекцiйних та швазшних хвороб, що негативно впливають на !х якiсний стан та створюють загрозу для життя i здо-ров'я усього людства [8, с. 5].
Аналiз земельного законодавства свiдчить про нерозривний зв'язок ввд-новлення та правово! охорони земель, яка вщповвдно до ст. 1 Закону Укра!ни «Про охорону земель» [12], як один iз центральних iнститутiв земельного права, являе собою систему правових, оргашзацшних, економiчних, технолопчних та шших заходiв, спрямованих на рацiональне використання земель, запоб^ання необгрунтованому вилученню земель сшьськогосподарського призначення для несiльськогосподарських потреб, захист вщ шкiдливого антропогенного впливу, вщтворення i пiдвищення родючостi Грун^в, пiдвищення продуктивностi земель лiсового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природо-охоронного, оздоровчого, рекреацшного та кторико-культурного призначення. Крiм того, у ст. 54 зазначеного Закону йдеться про вщтворення родючост Трунив як мети монiторингу земель та Трунив.
Слiд зазначити, що i охорона, i вiдновлення земель е обов'язком власниыв земельних дiлянок i землекористувачiв. Так, вiдповiдно до ст. 91 Земельного кодексу Укра!ни власники земельних дшянок повиннi додержуватися вимог законодавства про охорону довюлля; шдвищувати родючiсть Грунтiв та збер^ гати iншi кориснi властивостi землi; за свш рахунок привести земельну дшянку у попереднiй стан у разi незаконно! змiни !! рельефу, за винятком здшснення тако! змiни не власником земельно! дшянки, коли приведення у попереднш стан здiйснюеться особою, яка незаконно змшила рельеф. Згвдно зi ст. 96 Земельного кодексу Укра!ни землекористувачi зобов'язанi використовувати земельну дшянку за призначенням та за свш рахунок приводити !"! у попереднш стан у разi незаконно! змши !! рельефу, за винятком випадюв незаконно! змiни рельефу не власником тако! земельно! дшянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довюлля; шдвищувати родючють Грунтiв та збериати iншi кориснi властивостi земль
Слiд зазначити, що охорона земель, виходячи з аналiзу !! сутносп, спрямо-вана як на ращональне використання земель як об'ектiв земельних ввдносин, захист !х вiд шкщливого антропогенного впливу, запобiгання необгрунтованому вилученню земель сшьськогосподарського призначення для несшьськогоспо-дарських потреб, вiдтворення i шдвищення родючосп Грунтiв, пiдвищення про-дуктивноси земель лiсогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреацшного та юторико-культурного призначення, так i на захист правомочностей власниюв земельних дшянок i землекористувачiв.
Значна увага у змюп Закону Укра!ни «Про охорону земель» [12] придшя-еться системi заходiв у галузi охорони земель. Окремi статтi присвячено консер-вацГ!, рекультивацГ! земель тощо, якi е основними заходами вщновлення земель.
Як охорона, так i вщновлення земельних ресурсiв забезпечуються шляхом про-ведення стандартизацп та нормування у галузi використання та охорони земель, розробки загальнодержавних i регюнальних програм використання та охорони земель, економiчного стимулювання впровадження заxодiв щодо охорони та використання земель i шдвищення родючостi Грунтiв, державно'1 комплексно! системи спостережень тощо.
Вщновлення земель спрямоване на стан земельних дшянок (йдеться про вiдновлення яюсного стану, продуктивностi, родючостi земель).
Так, наприклад, можна виокремити залежно вщ мети, вщновлення родючостi земель сшьськогосподарського призначення. Слiд зазначити, що ст. 1 Закону Украши «Про охорону земель» [12] мктить поняття родючост Грунту як здат-ностi задовольняти потреби рослин в елементах живлення, вод^ повпр i теплi в достатшх кiлькостяx для ïx нормального розвитку, яю в сукупностi е основним показником якост Грунту. Близьким до поняття «родючють» е поняття «полш-шення» Вiдповiдно до ст. 1 Закону Украши «Про ощнку земель» [13] земельш полiпшення - це змша якiсниx характеристик земельно'1 дiлянки внаслiдок розташування в ïï межах будинкiв, будiвель, споруд, об'екпв iнженерноï шф-раструктури, мелiоративниx систем, багаторiчниx насаджень, лiсовоï та шшо'1 рослинностi, а також внаслiдок господарсько'1 дiяльностi або проведення певного виду роб^ (змiна рельефу, полiпшення Грунтв тощо). Згiдно з Податковим кодексом Украши [14] земельне полшшення е результатом будь-яких заxодiв, що призводять до змши якiсниx характеристик земельно'1 дiлянки та ï"ï вартостi.
Метою вщновлення земель лiсогосподарського призначення е вщновлення ïx продуктивностi, а отже, шдвищення безпосередньо продуктивной лiсiв. Слщ зазначити, що термiни «продуктивнiсть» i «родючють» не е тотожними. Як пере-конливо зазначае Н. С. Гавриш (N. S. Havrysh), продуктившсть Грунтiв знаходить прояв у кшькосп вирощено'1 продукц11, тобто 1и властивий економiчний характер, а родючють Грунтiв е ïx властивiстю, якш притаманнi природнi або набутi Грунтовi показники, тобто йдеться про еколопчну спрямованiсть [6, с. 146].
Дощльно зазначити, що вiдновлення земель здшснюеться як ввдповщно на пiдставаx та в порядку, визначеному Законом (йдеться про мелюращю земель), а також вщповщно до шдзаконних нормативно-правових акпв (прикладом чого е рекультивацiя, консерващя земель тощо).
Метою вiдновлення земель може бути й вщновлення певних шших властивостей (йдеться про землi оздоровчого, рекреацiйного призначення, природно-заповiдного фонду та шшого природоохоронного призначення, юто-рико-культурного призначення, землi в межах населених пункпв).
Свого часу А. М. Мiрошниченком (A. M. Miroshnichenko) було запропо-новане визначення земельних ввдносин як суспiльниx вiдносин, пов'язаних з використанням, охороною та вщтворенням земель [15, с. 13]. Адже визначення земельних вщносин у ст. 2 Земельного кодексу Украши не ввдображае повною мiрою сутностi земельних вщносин, крiм того у зазначеному визначенш вiдсут-нiй землеохоронний аспект.
Аналопчно1 позицп дотримуеться i М. В. Шульга (M. V. Shulha). Так, на його думку, земельш правовiдносини е сусшльними вiдносинами, що форму-ються мiж суб'ектами у сферi належност землi, здiйснення прав на землю, використання, ввдтворення та охорони землi як об'екта права власностi та основного нащонального багатства i виникають, змiнюються та припиняються згiдно з приписами земельного права [16, с. 49]. Учений зазначае, що земель-ним правоввдносинам притаманш такi ж ознаки, яы характеризують й iншi види суспiльних вiдносин, що регулюються нормами права та забезпечуються державною шдтримкою i захистом [16, с. 49].
О. А. Галиновська (O. A. Galinovska) наголошуе на доволi тiсному зв'язку соцiального та правового аспекив у змiстi ознак земельних правоввдносин. Так, земельнi правовiдносини як сощальна взаемодiя завжди вибудовуеться на основi вiдповiдних прийнятих у суспiльствi норм i правил. Учасники земельних правовщносин виконують встановленi соцiальнi функцп, вiдстоюють певнi сощ-альнi штереси щодо використання землi. Крiм того, вщносини мiж учасниками правовiдносин виникають у зв'язку з вживанням наданих землею матерiальних благ, необхвдних для задоволення сощальних потреб та штере^в тощо [17, с. 40-41]. Таким чином, реалiзацiя суб'ективних прав та обов'язюв здiйснюеться на основi правово!' норми, разом з тим, сутшстю та рухомою силою ïx реалiзацiï е соцiальнi iнтереси щодо використання землi [17, с. 40-41].
Таким чином, сусшльш вiдносини, якi виникають з приводу вщновлення земель, е самостшною складовою земельних вiдносин, а отже, входять до предмета земельного права.
Сусшльним вщносинам з приводу вiдновлення земель притаманний вольо-вий характер, вони пронизують свщомють ïx учасникiв, виражають ïx волю, виникають та реалiзуються на основi волi хоча б одного з учасниюв.
Крiм того, зазначеш вiдносини забезпечуються заходами державного впливу. Як слушно зазначае А. П. Гетьман (A. P. Getman), ввдтворення природних ресурсiв не може здшснюватися за розсудом сторш дiяльностi, тут прiоритет надаеться зобов'язанням ввдтворення екологiчниx об'ектiв [18, с. 51-52]. До суб'екив, що порушують вiдповiднi обов'язки щодо вiдновлення земель, застосовуються заходи державного примусу. Так, Кодексом Украши про адмшютративш правопорушення передбачено настання адмiнiстративноï ввд-повщальносл за невиконання обов'язкiв щодо приведення ïx у стан, придатний для використання за призначенням, непроведення рекультивацп порушених земель (ст. 54).
Важливим е й те, що при регулюванш суспiльниx вщносин, якi виникають з приводу вщновлення земель, йдеться про домiнування iмперативного методу правового регулювання, нерiвнiсть сторш таких правовщносин.
Пiдтримуючи позицiю О. А. Галиновсько1 (O. A. Galinovska) щодо ясного зв'язку соцiального та правового боку у змют ознак земельних правовщносин у цiлому [17, с. 40-41], слщ сказати, що така особливють притаманна i вщноси-нам щодо вiдновлення земель. Як i учасники шших земельних правовщносин,
суб'екти вщносин з приводу вщновлення земель виконують встановлеш сощ-альнi функцп, а також вщстоюють певнi соцiальнi iнтереси щодо рацiонального використання, охорони та вщновлення земель. Адже шляхом вiдновлення земель забезпечуеться реалiзацiя соцiальних iнтересiв щодо отримання сусшль-ством певних благ, наданих землею.
Слiд зазначити, що вiдновлення якiсного стану земель повинно здшсню-ватися як в штересах окремого власника земельно! дiлянки, так i суспiльства в цiлому. Адже згщно зi ст. 14 Конституцп Укра!ни земля е основним нацюналь-ним багатством, що перебувае пщ особливою охороною держави.
Як переконливо зазначае В. В. Носж (V. V. Ко81к), сутнiсть ознаки землi як нацiонального багатства вбачаеться в тому, що вторично природна родючкть rрунтiв як одне з об'ективних джерел виробленоТ на них абсолютно! i додатково! ренти за об'ективними законами прогресивного розвитку сусшльства мають належати народовi на правi власност i е першоосновою прогресивного розвитку УкраТни та iнших народiв [19, с. 178].
Слщ пiдтримати позищю I. О. Костяшкiна (I. О. Kostyashkin), що сус-пiльний штерес при використаннi земельних дiлянок полягае насамперед у збереженш та вщновленш землi як умови та мюця життедiяльностi людини, основного нацiонального багатства, джерела виробництва сшьськогосподарсько! продукцГ! та гаранты економiчно! i продовольчо! безпеки в державi в цiлому [20, с. 31-32]. Йдеться про зб^ iнтересiв власникiв земельних дiлянок та держави щодо збереження i вщновлення землi та отримання найвищих економiчних показникiв при !! обробiтку. При цьому, право власност за таких умов вико-нуе важливу сощальну функцiю, що полягае у задоволенш суспiльних потреб (забезпечення продовольчо!, економiчно!, екологiчно! безпеки в державi, зайня-тостi населення) через особисту защкавлешсть у результатах свое! дiяльностi на земельнш дiлянцi [20, с. 32].
Висновки. Вщновлення земель е напрямом !х охорони. Сусшльш вщно-сини, яы виникають з приводу вщновлення земель, е самостшною складовою земельних вщносин, а отже, входять до предмета земельного права. Зазначеним вщносинам притаманш певнi специфiчнi ознаки, як-то: вольовий характер; при регулюванш сусшльних вiдносин, якi виникають з приводу вщновлення земель йдеться про домшування iмперативного методу правового регулювання; нерiв-нiсть сторiн таких правовiдносин; тюний зв'язок соцiально! та правово! природи.
Список лггератури:
1. Про Основт засади (стратепю) державно! еколопчно! политики Укра!ни на перюд до 2020 р. : Закон Укра!ни ввд 21.12. 2010 р. № 2818^1. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2011. № 26. Ст. 218.
2. Калинин И. Б. Рациональное использование природных ресурсов и охрана окружающей среды как основа устойчивого природопользования. Вестник Томского государственного университета. 2003. № 379. С. 48-51.
3. Дейнега М. А. Окрем1 аспекти визначення природоресурсних правоввдносин. Зб1рник матер1ал1в першого з1брання фах1вцю споргднених кафедр з обговорення актуальних наукових проблем та методики викладання аграрного, земельного, еколог1чного та природоресурсного права
у вищих навчальних закладах Украгни : збiрник матерiалiв (м. Одеса, 9-10 вересня 2016 р.). Одеса : Юридична лггература, 2016. С. 107 - 108.
4. Петров В. В. Правовая охрана природы в СССР : учебник. Москва : Юридическая литература, 1984. 384 с.
5. Крассов О. И. Право лесопользования в СССР. Москва : Наука, 1990. 238 с.
6. Гавриш Н. С. Використання, ввдтворення та охорона Грунпв в Укра!ш: теоретико-правовi аспекти : монографiя. Одеса : Юридична лиература, 2016. 396 с.
7. Гавриш Н. С. Правовий режим Грунпв в Укра!т : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.06 / Нацюнальний утверситет «Одеська юридична академ1я». Одеса, 2017. 437 с.
8. Попова А. О. Правова охорона земель ввд забруднення небезпечними речовинами в Укра-!т : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Нацюнальний утверситет «Одеська юридична академiя Укра!ни». Одеса, 2018. 20 с.
9. Петров В. В. Экология и право : монография. Москва : Юридическая литература, 1981.
224 c.
10. Паньюв З. П. Грунтовi ресурси: значення та функцп. Вгсник Одеського нацюнального ут-верситету. Географгчт та геологгчш науки. 2015. Вип. 2. С. 84-95.
11. Оверковська Т. К. Правовi засади охорони земель ввд забруднення та псування в Укра!ш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Ки!вський Нац. ун-т iменi Т. Шевченка. Ки!в, 2008.
20 c.
12. Про охорону земель : Закон Укра!ни ввд 19.06.2003 р. № 962-IV. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2003. № 39. Ст. 349.
13. Про оцшку земель : Закон Укра!ни ввд 11.12.2003 р. № 1378-IV. Офщйний вгсник Украгни. 2004. № 1. Ст. 1.
14. Податковий кодекс Укра!ни ввд 02.12.2010 р. № 2755-VI. В1домост1 Верховног Ради Украгни. 2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.
15. Мiрошниченко А. М. Земельне право Укра!ни : навч. поабн. Ки!в : Алерта, 2012. 392 с.
16. Шульга М. В. Земельш правоввдносини. Земельне право : пвдручник / за ред. М. В. Шульги. Харюв : Право, 2013. С. 49-62.
17. Галиновская Е. А. Земельное правоотношение как социально-правовое явление: монография. Москва : Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации ; ИНФРА-М, 2015. 272 с.
18. Гетьман А. П. Вступ до теорп еколого-процесуального права Укра!ни : навч. поабник. Харюв : Основа, 1998. 208 с.
19. Носж В. В. Право власност на землю Укра!нського народу : монографiя. Ки!в : Юршком 1нтер, 2006. 544 с.
20. Костяшюн I. О. Проблеми правового забезпечення сощально! функцп права власност на землю в Укра!т : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.06 / Ки!вський нац. ун-т iменi Т. Шевченка. Ки!в, 2016. 452 с.
References:
1. Pro Osnovni zasady (stratehiiu) derzhavnoi ekolohichnoi polityky Ukrainy na period do 2020 r.: Zakon Ukrainy vid 21.12. 2010 r. № 2818-VI. (2011). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 26, art. 218.
2. Kalinin, I.B. (2003). Racional'noe ispol'zovanie prirodnyh resursov i ohrana okruzhajushhej sredy kak osnova ustojchivogo prirodopol'zovanija. Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta, issue 379, 48-51 [in Russian].
3. Deineha, M.A. (2016). Okremi aspekty vyznachennia pryrodoresursnykh pravovidnosyn. Zbirnyk materialiv pershoho zibrannia fakhivtsiv sporidnenykh kafedr z obhovorennia aktualnykh nau-kovykh problem ta metodyky vykladannia ahrarnoho, zemelnoho, ekolohichnoho ta pryrodoresursnoho prava u vyshchykh navchalnykh zakladakh Ukrainy (Odesa, 9 - 10 veresnia 2016 r.). - The first collection of specialists of related departments on the discussion of actual scientific problems and teaching
methods of agrarian, land, ecological and natural resource law in higher educational institutions of Ukraine: Proceedings of the 1t collection of specialists of related departments on the discussion of actual scientific problems and teaching methods of agrarian, land, ecological and natural resource law in higher educational institutions of Ukraine. Odesa: Yurydychna literatura, 107-108 [in Ukrainian].
4. Petrov, V.V. (1984). Pravovaja ohrana prirody v SSSR. Moscow: Juridicheskaja literature [in Russian].
5. Krassov, O.I. (1990). Pravo lesopol'zovanija v SSSR. Moscow: Nauka [in Russian].
6. Havrysh, N.S. (2016). Vykorystannia, vidtvorennia ta okhorona gruntiv v Ukraini: teore-tyko-pravovi aspekty Odesa: Yurydychna literature [in Ukrainian].
7. Havrysh, N.S. (2017). Pravovyi rezhym gruntiv v Ukraini. Doctor's thesis. Odesa [in Ukrainian].
8. Popova A.O. (2018). Pravova okhorona zemel vid zabrudnennia nebezpechnymy rechovynamy v Ukraini. Extended abstract of candidate's thesis. Odesa [in Ukrainian].
9. Petrov, V.V. (1981). Jekologija i pravo. Moscow: Juridicheskaja literature [in Russian].
10. Pankiv, Z.P. (2015). Hruntovi resursy: znachennia ta funktsii. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu. Heohrafichni ta heolohichni nauky, issue 2, 84-95 [in Ukrainian].
11. Overkovska T.K. (2008). Pravovi zasady okhorony zemel vid zabrudnennia ta psuvannia v Ukraini. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
12. Pro okhoronu zemel: Zakon Ukrainy vid 19.06.2003 r. № 962-IV. (2003). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 39, art. 349.
13. Pro otsinku zemel: Zakon Ukrainy vid 11.12.2003 r. № 1378-IV. (2004). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 1, art 1.
14. Podatkovyi kodeks Ukrainy vid 02.12.2010 r. № 2755-VI. (2011). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 13-14, 15-16, 17, art. 112.
15. Miroshnychenko, A.M. (2012). Zemelne pravo Ukrainy. Kyiv: Alerta [in Ukrainian].
16. Shulha M.V. (2013). Zemelni pravovidnosyny Zemelne pravo. Kharkiv: Pravo, part 2, 49-62 [in Ukrainian] .
17. Galinovskaja, E.A. (2015). Zemel'noe pravootnoshenie kak social'no-pravovoe javlenie. Moscow: Institut zakonodatel'stva i sravnitel'nogo pravovedenija pri Pravitel'stve Rossijskoj Federacii; INFRA-M [in Russian].
18. Getman, A.P. (1998). Vstup do teorii ekoloho-protsesualnoho prava Ukrainy. Kharkiv: Osnova [in Ukrainian] .
19. Nosik, V.V. (2006). Pravo vlasnosti na zemliu Ukrainskoho narodu. Kyiv: Yurinkom Inter [in Ukrainian].
20. Kostiashkin, I.O. (2016). Problemy pravovoho zabezpechennia sotsialnoi funktsii prava vlasnosti na zemliu v Ukraini. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].
Lisova T. V., PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Land and Agrarian Law Yaroslav Mudryi National Law University Ukraine, Kharkiv.
e-mail : [email protected] ; ORCID 0000-0002-3747-1733
Some theoretical issues of land restoration
The state of land resources in Ukraine is close to the critical one. Constant deterioration of the quality of land in Ukraine can have catastrophic consequences both for the environment and for human health, as well as for the development of the national economy.
Legal problems of land restoration are extremely topical in modern conditions. The choice of the topic of the article is determined by the relevance of individual theoretical issues in the field of land restoration.
It should be emphasized that the public relations in the field of land restoration remain insufficiently regulated. In legal literature were proposed different approaches to determination of essence of concept "restoration" natural resources and lands in particular.
So, if it is a question of restoring the qualitative properties of the land (in particular, the fertility of the soils), it is expedient to use the term "restoration". At the same time, the state of the land is being reduced from the existing negative to the original quality state (it is a question of certain positive changes in the account and the soil fertility).
It should be noted that the quality of land is characterized by a certain aggregate of both positive and negative properties of lands.
Public interest in the use of land is primarily in the preservation and restoration of land as a condition and place of human life, the main national wealth, sources of agricultural production and guarantees of economic and food security in the state as a whole.
Land restoration is the direction of their protection. Public relations arising from the restoration of land is an independent component of land relations, and, therefore, included in the subject of land law. Certain specific characteristics are inherent in these relations, such as: a volitional character; in the regulation of social relations arising in connection with the restoration of lands, we are talking about the dominance of the imperative method of legal regulation; inequality of the parties of such legal relations; close relationship of social and legal nature.
Keywords: restoration; lands; public relations; reproduction; protection.
Hadiumna do pedKorniii 13.11.18 p.
