CC BY
9Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 27 (66). 2014. № 2. С. 104-113.
ТРУДОВОЕ ПРАВО; ПРАВО СОЦИАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ;
ЭКОЛОГИЧЕСКОЕ ПРАВО
УДК 349.41
ЮРИДИЧНА ПРИРОДА «КУЛЬТУРНОГО ЛАНДШАФТУ» ЯК СКЛАДОВО1 1НСТИТУТУ ЛАНДШАФТНОГО ВИКОРИСТАННЯ
ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ
Слькт С. В.
Тавршський нащональний ушверситет ¡мет В. I. Вернадського, м. Симферополь
В статп дослщжеш питання юридично! природи культурного ландшафту, що детермшоваш об'ек-тивними функщями земл^ Доведено, що земельне законодавство в цшому враховуе принцип збережен-ня цiлiсностi культурного ландшафту. Встановлено часткова iмплементацiя мiжнародних документв щодо визначення «культурного ландшафту» у нацюнальне земельне законодавство, зазначенi окремi недолжи вiтчизняного земельно-правового регулювання щодо ландшафтного тдходу до регулювання земельних вдаосин.
Ключов1 слова: земельна дшянка, ландшафт, культурний ландшафт, ландшафтне використання та охорона земель.
Доцшьшсть розгляду питання зумовлена практичными м1ркуваннями, пов'язани-ми з необхщшстю формування бачення шлях1в розвитку украшського земельного за-конодавства взагал1 й необхщнютю виршення проблем, яю гостро постають перед Укра!ною у зв'язку ¡з прагненням штегруватися до Свропейського ствтовариства зокрема у галуз1 ландшафтного тдходу до регулювання земельних вщносин.
Актуальшсть розгляду питання шдсилюеться тим, що у чинному земельному та еколопчному законодавсга Укра!ни немае нормативного визначення поняття «культурний ландшафт». Немае единого розумшня його юридично! природи { у наукових дослщженнях представниюв доктрини земельного, аграрного, еколопчного права (Андрейцев В. I., Гетьман А. П., Ермоленко В. М., Забелишенський О. А., Кулинич П. Ф., М1рошниченко А. М., Мунтян В. Л., Носк В. В., Шульга М. В. та шш1).
Пояснюеться це тим, що Укра!на успадкувала основш засади правового регулювання земельних вщносин з радянського перюду, водночас, лише через 20 роюв ста-новлення незалежносп, в Укра!ш започатковуеться формування ново! юридично! модел1 регулювання земельних вщносин з урахуванням сучасних тенденцш та перспектив правового регулювання вщносин щодо використання та охорони земель.
Неоднозначшсть тлумачення культурного ландшафту з'явилася практично одразу ¡з введенням цього поняття у науку, за допомогою дефшщш: антропогенний ландшафт, оптимальний ландшафт, юторичний мюький ландшафт, ландшафт як середо-
вище життя людини, як зразок (спадщина), етнiчний або сакральний ландшафт. Бшь-шiстю дослщниюв вiн тлумачиться як певна територiя (земля), специфiчна за тим, як сощальна група, що И населяе, адаптувала ландшафт вiдповiдно до особливостей свого господарювання, побуту, цiнностей та стилю життя [1, с. 79-126].
Поняття ландшафту допускае багато штерпретацш. Поняття «культура» е не менш багатим на штерпретаци й тлумачиться по^зному. Так, Альтман I. i Чимерс М. наво-дять приклад монографп, в якiй аналiзуеться 150 рiзних визначень культури [2]. Вже тшьки з цього можна уявити, наскшьки рiзним можуть бути штерпретаци поняття, утвореного поеднанням «ландшафту» i «культури». Так воно й е. Навколо поняття «культурний ландшафт» точиться запекла дискушя [3]. Спектр його штерпретацш надзвичайно широкий: вiд тлумачення культурного ландшафту як територи, на якш хоч якось позначилась людська дiяльнiсть, до визнання як культурного деякого «идеального» природного ландшафту, в якому гармоншно поеднаннi його природна основа та антропогенш елементи. У першому випадку досить у природний незайманий ландшафт внести хоч один антропогенний елемент, щоб ландшафт став культурним. У другому - в природну основу ландшафту слщ найретельнiшим чином вписувати елементи людсько! культури, щоб вони створили довершену гармошю. У першому випадку - практично вся земна поверхня представлена культурними ландшафтами; у другому - таких ландшафта маемо лише одинищ. Однак, не вс науковi вимiри культурного ландшафту мають значення для розкриття його юридично! природи.
Чинне законодавство Укра!ни не мютить визначення термiна «культурний ландшафт». Розумшня культурного ландшафту знайшло свое тлумачення в м1жнародно-правових актах. Так, Всеевропейська стратегiя збереження бюлопчного i ландшафтного рiзноманiт-тя (Софiя, 23-25 жовтня 1995 р.), вщповщно до проекту рекомендацл Ради Свропи щодо комплексно! охорони районiв культурного ландшафту в межах ландшафтно! полггики, ландшафтне рiзноманiття визначае як «формальне вираження численних зв'язюв, що мають мюце в даний час мiж iндивiдуумом або суспiльством, та топографiчно окресленою територiею, i зовшшнш прояв яких е результатом впливу природних i людських чинниюв та !х комбiнацiй протягом часу» [4]. Самi ландшафти розглядають як «ушкальну сукуп-нiсть культурних, природних i геологiчних компонентiв», а особливу увагу придшяють, зокрема, ландшафтам, котрi становлять культурну спадщину [4].
У зв'язку з увагою мiжнародних органiзацiй, насамперед ЮНЕСКО, до проблеми збереження культурно! та природно! спадщини культурний ландшафт усе часпше тлумачиться як деяке ушкальне за сво!м значенням гармоншне поеднання природних i культурних компонента. Вперше «офiцiйне визнання» воно знайшло у Конвенци про охорону всесвггньо! культурно! i природно! спадщини ЮНЕСКО 1972 р. (далi -Конвенщя), яку Укра!на ратифiкувала у 1988 р. [5] Де вщповщно до ст. 1, поняття «культурний ландшафт» було сформульовано дуже розмито й невизначено (як та-кий, що складаеться iз «зон, що являють собою результат сумюно! дiяльностi людини i природи») [5]. Однак з 1992 р. у наступних нормативних актах ЮНЕСКО щодо свтово! спадщини поняття культурного ландшафту набуло значно бшьш детально! i конкретно! розробки [6], аж до типологи культурних ландшафта та формулювання критерив ощнки !х цiнностi [7, с. 24-32]. Вщповщно до Конвенци, визначеш три категори культурного ландшафту:
- ландшафти, цшеспрямовано спроектоваш та створеш людиною (англ. - clearly defined landscapes designed and created intentionally by man). Ними здебшьшого e ландшафти, створеш заради естетичного задоволення, якi часто (але не обов'язково) асощюються i3 релiгiйними чи шшими монументальними будiвлями та парковими ансамблями;
- ландшафти оргашчно! еволюци (англ. - organically evolved landscapes). Це ландшафти, у природну основу яких органiчно вписанi культурнi елементи (бущвл^ сiльськогосподарськi та iншi упддя тощо), у результатi чого досягаеться органiчне сплетiння процесiв еволюцiï природи та творчо! дiяльностi людини. Ц культурнi ландшафти подiляються на двi субкатегорiï: релiктовi (або похованi) - ландшафти, еволюцшш процеси в яких заюнчилися в минулому, але ïx слiди залишилися види-мими до тепершнього часу; еволюцiонуючи ландшафти, в яких i зараз суспiльство продовжуе жити у гармонiï з довкшлям (пiд цим маеться на увазi традицiйний спосiб життя мiсцевиx громад);
- асощативш культурнi ландшафти (англ. - associative cultural landscapes) - ландшафти, в яких ïx природш, а не створеш людиною мюця викликають потужш релтй-ш, xудожнi чи iншi культурнi асощацп. Тобто, це землi, якi пов'язаш з iсторичними подiями, видатними особами, художшми творами тощо. В асощативних ландшафтах культурна складова представлена не стшьки у матерiальнiй формi, скшьки у менталь-нiй, за асощащею природного об'екта з певним феноменом культури.
Така типолопя мiстить двi логiчнi пiдстави дiлення: по-перше, по мiрi «перетво-реностЬ» i культурною «освоюваносп» природного ландшафту i, по-друге, по жит-тeздатностi ландшафту, що сформувався. Перша характеристика дозволяе обкресли-ти круг потенцшних цiнностей ландшафту i способи ïx створення, а друга свщчить про мiру уразливосп ландшафту. Обидвi вони вельми важливi при iдентифiкацiï i визначеннi стратеги управлшня ландшафтом як об'екту правового регулювання.
Розробленi й критерiï, вщповщшсть яким дозволяе вважати ландшафт культур-ним: являе собою шедевр спшьно1' творчостi людини i природи; проявляти про знач-ний взаемовплив людських цшностей в даний перiод часу або в певному культурному просторi св^, про змiни в арxiтектурi або в теxнологiяx, в монументальному мис-тецтвi, в мiстобудуваннi або створенш ландшафтiв; об'ект е ушкальним або, принай-мнi винятковим для культурно1' традицiï або цивiлiзацiï, яка юнуе i яка зникла; об'ект е видатним прикладом конструкцiï, архтектурного або теxнологiчного ансамблю або ландшафту, яю iлюструють значний етап в людськш iсторiï; об'ект е видатним прикладом традицшного людського поселення, землекористування, або морського використання, який е представником культури (або культур) або людсько1' взаемодп з навколишнiм середовищем, особливо якщо вона стае вразливою через сильний вплив необоротних змш; бути прямо або побiчно пов'язаних з подiями або iснуючи-ми традищями, з iдеями або вiруваннями, xудожнiми i лiтературними творами i мае виняткову свiтову важливiсть. (Але цей критерш повинен переважно використовува-ти в поeднаннi з шшими критерiями); об'ект е природним феноменом або простором винятково1' природно1' краси та естетичного значення; об'ект е видатним зразком го-ловних еташв ютори Землi, зокрема пам'ятником минулого, символом геолопчних процесiв, що вщбуваються, розвитку рельефу або символом геоморфолопчних або
фiзiографiчних особливостей; бути видатним зразком еколопчних або бюлопчних процесiв в еволюцн i розвитку наземних, рiчкових, прибережних i морських екоси-стем i угрупувань рослин i тварин; мютить найбiльш важливих i значимих природ-них середовищ iснування в мiстi збереження бюлопчного рiзноманiття, в тому числi ареали зникаючих видiв, що представляють видатну унiверсальну цiннiсть з точки зору науки i збереження природи [8].
Звичайно, далеко ш всi ландшафти, якi змiненi людиною навiть ращонально й екологiчно грамотно, можуть претендувати на ушкальнють i всесвiтнe значення. Таке звання слщ заслужити, й станом на 1 березня 2010 р. номшащю у категорн «культур-ний ландшафт» у свiтi пройшли лише 66 ландшафтiв [9]. Звичайно, критерн оцiнки цiнностi культурного ландшафту жорстю, а сама процедура визнання певного ландшафту культурним дуже складна й заформатзована. Тож у багатьох крашах iснують сво! критерн визначення культурного ландшафту, як закршлеш на законодавчому рiвнi. Прикладом у цьому вщношенш може бути Шмеччина з ïï практикою складан-ня ландшафтних планiв, обов'язковим елементом яких е оцiнка цiнностi культурних ландшафта [10, с. 39-65].
В Украш, вщповщно до ст. 2 Закону «Про охорону культурноï спадщини», ландшафты об'екти культурноï спадщини - це природш територiï, що мають юторич-ну цiннiсть [11]. Ст. 2 вказаного закону серед вцщв об'екпв культурно!' спадщини видiляе об'екти садово-паркового мистецтва як поеднання паркового бущвництва з природними або створеними людиною ландшафтами та об'екти мютобудування -юторично сформованi центри населених мiсць, вулицi, квартали, площi, комплекси (ансамбл^ iз збереженою планувальною i просторовою структурою та iсторичною забудовою, у тому числi поеднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що е нолями певних мiстобудiвних iдей.
Крiм цiннiсних критернв, культурнi ландшафти мають вiдповiдати умовам автен-тичностi, визначеним на пiдставi Нарського документа про автентичнiсть 1994 р. [12], Ризькою харпею про автентичнють та iсторичну реконструкцiю культурноï спадщини 2000 р. [13], та щлюносп, якi стисло сформульоваш в пунктах 79-93 «Провiдних настанов щодо втшення у життя Конвенцп про всесвiтню спадщину» [14].
Вщповщно до ст. 32 вказаного закону з метою захисту традицiйного характеру се-редовища окремих пам'яток, ïх комплексiв (ансамблiв), iсторико-культурних заповщ-ниюв, iсторико-культурних заповiдних територiй, навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронт зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту [15], зони охорони археолопчного культурного шару. На охоронюваних ар-хеологiчних територiях, у межах зон охорони пам'яток, юторичних ареашв населених мiсць, занесених до Списку юторичних населених мюць Украши (з метою захисту тра-дищйного характеру ландшафту Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украши вiд 26 липня 2001 р. затверджено Список iз 406 юторичних населених мюць Украши [16]), забороня-ються мiстобудiвнi, архiтектурнi чи ландшафтш перетворення, будiвельнi, мелiоративнi, шляхов^ землянi роботи без дозволу вщповщного органу охорони культурноï спадщини. У межах юторико-культурного заповiдника та iсторико-культурноï заповiдноï територiï забороняеться дiяльнiсть, що негативно впливае або може негативно вплинути на стан збереження об'екпв культурноï спадщини, режим 1х охорони та використання.
Порядок визначення меж та режимiв використання юторичних ареалiв населених мiсць, обмеження господарсько1' дiяльностi на територiï юторичних ареалiв населених мiсць визначають юторичш ареали населених пунктiв, яю охоплюють iсторично сформовану частину населеного мюця, що зберегла старовинний вигляд, розплану-вання i характер забудови, а режими використання визначаються ïx юторико-куль-турним потенцiалом ландшафту (кшькютю, видами, типами i категорiями об'екпв культурноï спадщини, загальною мiстобудiвною структурою, наявнютю чи вщсутш-стю заповщниюв, а також установленими зонами охорони пам'яток) [17]. Пщ ландшафтом юторичного ареалу населеного мiсця слщ розумiти найбiльш освоену в минулому i добре збережену частину ландшафту населеного мюця, що занесене до Списку юторичних населених мюць Украши, в^^зняеться традицiйним характером середовища i значною кiлькiстю об'eктiв культурноï спадщини вiд iншиx, менш освоених або погано збережених частин населеного мюця, межi яких встановлюють вздовж розпланувальних i природних рубежв ландшафту, що вщокремлюють юто-ричний ареал вщ решти мiськиx територiй i визначеш iсторико-арxiтектурним опор-ним планом населеного мюця вщповщно до ддачих будiвельниx норм (на сьогоднi це ДБН Б.2.2-2-2008 «Планування та забудова мют функцiональниx територiй. Склад, змют, порядок розроблення, погодження та затвердження науково-проектноï доку-ментацiï щодо визначення меж та режимiв використання зон охорони пам'яток арх> тектури та мютобудування», ДБН Б.2.2-3-2008 «Склад, змют, порядок розроблення, погодження та затвердження юторико-архтектурних опорних планiв, спецiальноï науково-проектноï документацiï для визначення iсторичниx ареалiв населених мю-ць Украïни» [15]), що е основним документом, який визначае культурну спадщину населеного мюця та юторико-культурну цiннiсть його ландшафту. Режим використання земель ландшафту юторичного ареалу населеного пункту встановлюеться Ка-бшетом Мiнiстрiв Украïни, зокрема Постановою Кабшету Мiнiстрiв Украïни «Про затвердження Порядку визначення меж та режимiв використання юторичних ареалiв населених мюць, обмеження господарськоï дiяльностi на територи iсторичниx аре-алiв населених мюць» [17] встановлюються наступш обмеження щодо господарськоï дiяльностi: зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для рекреа-ци з мiнiмальним упорядженням i для традицiйноï дiяльностi, що не порушуе ландшафт (ст. 14); стутнь реконструкцп будiвель i споруд визначаеться цiннiстю наявних об'eктiв культурноï спадщини, розташуванням зони в юторичному ареалi, особливо-стями об'емно-просторового устрою юторичного населеного мюця; в зош регулю-вання забудови зберiгаються цшш iсторичнi розпланування i забудова, озеленення та упорядження, виразш елементи ландшафту; закршлюеться та вiдтворюeться значен-ня пам'яток в арxiтектурно-просторовiй органiзацiï юторичного ареалу; забезпечу-ються сприятливi умови для огляду пам'яток та юторичного ареалу в цшому; у зонах регулювання забудови новi будiвлi регламентуються за розташуванням, прийомами органiзацiï, висотою, довжиною фасадiв, масштабом, характером членувань, пла-стичним i кольоровим виршенням, функцiональним використанням; реконструкцiя iснуючиx бущвель i споруд регламентуеться вiдповiдно до ïx культурноï та мiсто-будiвноï цiнностi, а також вiдповiдно до вимог збереження традицшного характеру середовища (ландшафту).
Ратифшувавши 10 грудня 2003 р. «Свропейську конвенцiю про охорону архео-логiчноï спадщини», Украша пiдтвердила важливiсть запровадження вiдповiдних адмшютративних i наукових наглядових процедур охорони археологiчноï спадщини i необхiднiсть врахування потреб охорони археологiчноï спадщини в полчищ плану-вання забудови мiськоï i сiльськоï територiï та культурного розвитку. Вiдповiдно до Закону Украши «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв Украши щодо охорони культурноï спадщини» вiд 9 вересня 2010 р. [18] в Закон Украши «Про охорону археологiчноï спадщини» були внесет змши, зпдно яких ландшафтнi перетворення е об'ектом науковоï археологiчноï експертизи - дiяльностi, метою якоï е дослiдження археологiчноï спадщини, що здiйснюеться шляхом обстеження територiй та водних об'ектiв, вивчення архiвних матерiалiв, а також тдготовка науково обгрунтованих експертних висновкiв щодо наявност на обстежуваних територiях об'екпв археоло-гiчноï спадщини, режимiв ix використання, можливостi та умов виконання мютобу-дiвниx, арxiтектурниx i ландшафтних перетворень, шших земляних i шдводних робiт на об'ектах експертизи (ст. 9-1) [19]. Проведення науковоï арxеологiчноï експертизи передувало погодженню комюями з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документацп iз землеустрою, проекпв землеустрою, якими передбачаеться: вщве-дення земельних дшянок у власнiсть юридичним особам; використання земельних дiлянок для проведення мiстобудiвниx, арxiтектурниx та ландшафтних перетворень, будiвельниx, земляних i шдводних робп, виконання яких може позначитися на сташ об'ектiв арxеологiчноï спадщини; змша цiльового призначення земельних дшянок для потреб будiвництва та шших цшей, що може негативно вплинути на об'екти ар-xеологiчноï спадщини. Вщсутшсть висновку за результатами науковоï арxеологiчноï експертизи були пiдставою для вщмови в погодженнi вiдповiдниx проекпв землеустрою. Вщповщно до ст. 12 Закону Украши «Про охорону арxеологiчноï спадщини» [19] наукову археолопчну експертизу програм та проектiв мiстобудiвниx, архтек-турних i ландшафтних перетворень, мелюративних, шляхових, земляних робiт, виконання яких може негативно позначитися на сташ об'екпв арxеологiчноï спадщини, ïx територш та зон охорони, здшснюе 1нститут археологи Нацiональноï академи наук Украïни.
Водночас, нами негативно ощнюеться вiдмiна Законом Украïни «Про регулювання мiстобудiвноï дiяльностi» (п. 19 Перехщних положень Закону [20]) зазначе-ноï статтi 9-1 Закону Украши «Про охорону арxеологiчноï спадщини» [19], оскшьки ст. 1 Закону Украши «Про охорону арxеологiчноï спадщини» не визначае поняття науковоï арxеологiчноï експертизи, а це поняття неодноразово вживаеться в текстi закону, то виключення ст. 9-1 створюе прогалину в законодавство
Таким чином, зазначимо, що земельне законодавство в цшому враховуе принцип збереження цшсносп культурного ландшафту. З метою збереження культурного ландшафту у Земельному кодекс Украши передбачаеться особливий режим використання земель юторико-культурного призначення. Водночас, констатуемо часткову iмплементацiю мiжнародниx документiв та зазначимо окремi недолiки вiтчизняного земельно-правового регулювання:
1. Вщсутшсть в дiючому законодавствi Украши визначення категори «культурний ландшафт» ускладнюе класифiкацiю природно-антропогенних утворень як об'ек-
ив культурно1' спадщини згiдно з принципами, встановленими ЮНЕСКО. Слщ зго-дитись з Косяненко I. О. та Пелiвановiй Н. I., як вказують на те, що це не сприяе чггкому розмежуванню повноважень та функцш органiв, вiдповiдальниx за охорону культурно1' спадщини та охорону (захист) природно1' спадщини, призводить до ду-блювання облiковоï документацiï та державно1' реeстрацiï таких утворень, неоднозначного трактування правових норм тощо [21, с. 25-31; 22].
2. Вщповщно до ст. 2 Закону Украши «Про охорону культурно1' спадщини», зони або ландшафти, природно-антропогенш витвори, що донесли до нашого часу цш-нють з арxеологiчного, естетичного, етнолопчного, iсторичного, арxiтектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, вiднесено до такого типу об'екпв культурно1' спадщини, як «визначеш мiста», а вiдповiдно до ст. 34 зазначеного закону, земл^ на яких вони розмщеш, належать до категори земель iсторико-культурного призначення та включаються до державних земельних кадастрiв, планiв землеко-ристування, проекпв землеустрою, iншоï проектно-планувально1' та мютобущвно1' документацiï. Встановлення зон охорони пам'яток та затвердження меж юторичних ареалiв населених мюць не може бути шдставою для примусового вилучення з во-лодшня (користування) земельних дшянок у юридичних та фiзичниx ошб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель iсторико-культурного призначення.
Однак, вщповщно до ст. 44 Земельного кодексу Украши «штучно створеш об'екти (боташчш сади, дендролопчш парки, зоолопчш парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва)», що, по суп, теж е природно-антропогенними витворами, включаються до складу земель природно-заповщного фонду. Тобто тдпадають пiд дда природоохоронного законодавства.
3. Для визначення культурних ландшафнв, що пiдлягатимуть оxоронi, використо-вуються критерiï, встановленi ЮНЕСКО для будь-яких iншиx об'eктiв культурно1' спадщини. Зауважити слщ на те, що втизняш цiннiснi критерiï, затвердженi Кабiне-том Мшс^в Укра1'ни [23], не в повнш мiрi вiдповiдають вищезазначеним критерiям ЮНЕСКО (автентичностi, цiнностi та цшюносн) стосовно культурно1' спадщини, а ^м того, в нацiональному законодавствi Украши вщсутш показники й методика щодо визначення автентичносн та цiлiсностi об'екпв культурно1' спадщини - культурних ландшафнв.
Пщсумовуючи викладене, можна стверджувати наступне. Термiн «культурний ландшафт» було офщшно введено ЮНЕСКО в мiжнародну термiнологieю у зв'язку з реалiзацieю положення ст. 1 Конвенцiï про охорону всесв^ньо1' культурно1' i при-родно1' спадщини, яке стосуеться «спшьних творiнь людини та природи» або, за в№ чизняною термiнологieю, природно-антропогенних утворень. Введення цього термi-на у вггчизняне законодавство слiд вважати не лише правомiрним, а й обумовленим обов'язками Украши як члена ЮНЕСКО i сторони Конвенци, яка являе собою форму мiжнародного договору, ратифшованого Украшою.
Утворення, охоплюваш термшом «культурний ландшафт», мають вiдноситись до об'екпв культурно1' спадщини типу «мюця» (за вггчизняною термiнологieю -«визначш мiсця»), i на них мае поширюватись дiя законодавства про охорону куль-турно1' спадщини.
Ведучи про ознаки «культурного ландшафту», слщ зауважити, що це поняття е рiзновидом загального поняття «ландшафт». Спираючись на це i загальну правову дефшщда «ландшафт», культурний ландшафт можна визначити як територда, на якш розташований топографiчно визначений природний, природно-антропогенний або антропогенний об'ект, що виник в результат тривалого процесу життеоблашту-вання людини тд впливом обмежень та/або можливостей, обумовлених природним середовищем та рiзноманiтними соцiальними, економiчними й культурними чинни-ками. Або такий, що асощюеться з вiдомою iсторичною подiею, визначним мистець-ким або лiтературним твором, вщомою особою.
Культурний ландшафт як об'ект культурноï спадщини - це територiя, яка мае юто-ричну цiннiсть, тобто топографiчно визначена i обмежена частина ландшафту (у тому чи^ сiльського або мiського), який доню до нашого часу цшнють з арxеологiчного, естетичного, етнологiчного, юторичного, урбанiстичного, аритектурного, мистецько-го, наукового чи техшчного погляду та вщповщае умовам автентичностi й цiлiсностi.
Територiя культурного ландшафту, який набув правового статусу пам'ятки культур-ноï спадщини, належить до земель iсторико-культурного призначення, включаеться до державних земельних кадастрiв, планiв землекористування, проектiв землеустрою, iншоï проектно-планувальноï та мiстобудiвноï документацп. Вщповщно до ст. 150 Земельного кодексу Украши [24], щ землi вiдносяться до особливо цiнниx земель, на яю поширюються особливi порядок вилучення (викупу) та умови використання.
На пiдставi вiдповiдниx положень Конвенци про охорону всесвiтньоï культурноï i природноï спадщини, пов'язаних з нею «Провщних настанов щодо втiлення у життя Конвенци про всесвiтню спадщину», Рекомендаци ЮНЕСКО щодо охорони краси та характеру ландшафта i мюць, Венецiйськоï хартн, Флорентiйськоï хартп, Нарського документа про автентичнють, з урахуванням вiтчизняного та зарубiжного досвiду, слщ розробити методичш рекомендаци або положення щодо ключових аспектiв охорони пам'яток, охоплюваних термiном «культурний ландшафт» [25].
Важливо мати на уваз^ що така iнтерпретацiя культурного ландшафту спрямована лише на деякi ландшафти, яю визнанi за «унiкальнi». А це е певною ïï вадою. Адже при цьому поза увагою лишаеться абсолютна бiльшiсть ландшафтiв, у яких культура та природа не знайшли «ушкально вдалого поеднання». Пщ дiю Конвенци про охорону всесвiтньоï культурноï i природноï спадщини, Конвенци про охорону пiдводноï куль-турноï спадщини, Закону Украши «Про культурну спадщину», «Про охорону археоло-гiчноï спадщини» такi ландшафти не шдпадають. Власне, однiею iз причин розробки €вропейськоï ландшафтноï конвенцп й була та величезна «цiлина» на rai европейських культурних ландшафтiв, яка тд критери ЮНЕСКО не пiдпадае. Таким чином, юри-дична природа культурного ландшафту як складова iнституту ландшафтного використання та охорони земель, була використана для формування мiжнародноï концепцп «€вропейськоï ландшафтноï конвенцп», яка включае в обсяг ландшафту таю, зокрема, елементи довкшля, як «звичайш» ландшафти, якi так само мають культурну цшнють.
Слiд додати, щеолопчно Свропейська ландшафтна конвенцiя Ради Свропи та Конвенцiя ЮНЕСКО про охорону всесвiтньоï культурноï i природноï спадщини е рiзними (перша орiентована на звичайш, друга - на ушкальш культурш ландшафти), однак вони не антагонюти, а лише доповнюють одна одну.
Список лггератури:
1. Гродзинський М. Д. Шзнання ландшафту: мiсце та простр : монографiя у 2-х томах / М. Д. Грод-зинський / Видавничо-полiграфiчний центр «Ки!вський ушверситет», 2005. - Т. 2. - 503 с.
2. Altman I. Chemers M. Culture and Environment. - Cambridge : Cambridge University Press. 1984. - 337 p.
3. Культурш ландшафти i туризм: еволющя концепцш i уявлень, простiр взаемодй. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vechervkarpatah.at.ua/publ/test/kulturni_landshafti_i_turizm_evoljucija_ koncepcij_i_ujavlen_prostir_vzaemodiji.
4. Всеевропейська стратегiя збереження бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття : Мгжнародний документ Ради Свропи вiд 25 жовтня 1995 р. ; Офщшний веб-сайт Верховно! Ради Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/.
5. Конвенщя про охорону всесвггньо! культурно! i природно! спадщини, ратифжована Указом Пре-зидй Верховно! Ради Укра!нсько! РСР ввд 4 жовтня 1988 р. № 6673-XI // Офщшний веб-сайт Верховно! Ради Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/.
6. Operational Guidelines for the Implementation of the World Heritage Convention. UNESCO. WHS-99/2. 2005 (February). - 38 p.
7. Rossler M. Landscapes an the Framework of the World Heritage Convention and the Other UNESCO Instruments and Progremmes. // Proceedings of the Worlitz Symposium «Cultural Landscapes and Nature Conservation in Nothern Erasia» (March 20-23, 1998) / S.Dompke, M.Succow (eds.) - Bonn: Naturszutzbund Deutchland (NABU). 1998. - P. 24-32.
8. Operational Guidelines for the Implementation of the World Heritage Convention. UNESCO. WHS-99/2. 2005 (February). - 38 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://whc.unesco.org/ archive/opguide05-en.pdf.
9. Nora Mitchell, Mechtild Rossler, Pierre-Marie Tricaud (Authors/Ed.). World Heritage Cultural Landscapes. A Handbook for Conservation and Management. Series № 26 [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://whc.unesco.org/documents/publi_wh_papers_26_en.pdf.
10. Винкельбрандт А., Шиллер И. Концепция и опыт ландшафтного планирования в Германии как модель сложившейся системы / А. Винкельбрандт, И. Шиллер // Руководство по ландшафтному планированию. В 2-х томах. Т. 1. Принципы ландшафтного планирования и концепция его развития в России / за ред. А.В. Дроздова. - М. : Государственный центр экологических программ, 2000. - Т. 1. - 72 с.
11. Про охорону культурно! спадщини : Закон Укра!ни вщ 8 червня 2000 року // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2000. - № 39. - Ст. 333.
12. Нарський документ про автентичшсть 1994 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.spadshina.com.ua.
13. Ризька хартая про автентичшсть та юторичну реконструкщю культурно! спадщини вщ 24 жовтня 2000 р. ; Офщшний сайт Верховно! Ради Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/998_260.
14. Провщни настанови щодо втшення у життя Конвенцп про всесвггню спадщину // Orientations devant guider la mise en oeuvre de la Convention du patrimoine mondial. Офщшний сайт Оргашзацй Об'ед-наних Нацгй з питань освгги, науки та культури [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://whc. unesco.org/fr/orientations.
15. Планування та забудова в мст функцюнальних територш. Державш Будгвельш Норми Укра!-ни ДБН Б.2.2-2-2008, затвердженi наказом Мшрегюнбуду Укра!ни вiд 11 червня 2008 р. № 249. - К. : ДП «Укрархбудшформ», 2009. - 14 с.
16. Про затвердження Порядку розроблення iсторико-архiтектурного опорного плану населеного пункту : Наказ Мшстерства регионального розвитку, будгвництва та житлово-комунального господар-ства Укра!ни вiд 2 червня 2011 р. № 64, зареестрований в Мiнiстерствi юстицi! Укра!ни 24 червня 2011 р. за № 781/19519 // офщшний вюник Укра!ни. - 2011. - № 50. - Ст. 1998.
17. Про затвердження Списку юторичних населених мюць Укра!ни : Постанова Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вiд 26 липня 2001 р. № 878 // Офщшний вюник Укра!ни - 2001. - № 31. - Ст. 104.
18. Про затвердження Порядку визначення меж та режим!в використання юторичних ареалiв населених мiсць, обмеження господарсько! дiяльностi на теригорй юторичних ареалiв населених мiсць : Постанова Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вщ 13 березня 2002 р. № 318 // Офщшний вюник Укра!ни. - 2002. - № 12. - Ст. 587.
19. Про внесення змш до деяких законодавчих актiв Укра!ни щодо охорони культурно! спадщини : Закон Укра!ни вщ 09 вересня 2010 р. // Вщомоста Верховно! Ради Укра!ни. - 2011. - № 4. - Ст. 22.
20. Про охорону археолопчно! спадщини : Закон Укра!ни вщ 18 березня 2004 р. // Вщомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2004. - № 26. - Ст. 361.
21. Про регулювання мютобудшно! дшльносп : Закон Укра!ни вiд 17 лютого 2011 р. // Ввдомосп Верховно! Ради Украши. - 2011. - № 34. - Ст. 343.
22. Косяненко I. О. Методолопчт та правовi засади вщнесення культурних ландшафтв до об'екпв культурно! спадшини / I. О. Косяненко [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.spadshina.com.ua/.
23. Пелiванова Н. I. Проблеми адаптацй законодавства Укра!ни до мiжнародних норм у сферi охоро-ни культурно! спадшини / Н. I. Пел1ванова // Стратегiчнi прiоритети. Науково-аналггичний шокварталь-ний збiрник, 2008. - № 1 (6). - С. 25-31. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov. ua/portal/soc_gum/sp/2008_1/5.pdf.
24. Про затвердження Порядку визначення категорш пам'яток для занесення об'екпв культурно! спадшини до Державного реестру нерухомих пам'яток Укра!ни : Постанова Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вiд 27 грудня 2001 р. № 1760 // Офщшний вiсник Укра!ни. - 2001. - № 52. - Ст. 2372.
25. Земельний кодекс Укра!ни вщ 25 жовтня 2001 р. // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. - 2002. -№ 3-4. - Ст. 27.
26. Звiряка А. I., Касяненко I. I. Методичш рекомендацi! шодо визначення ландшафтних об'екпв культурно! спадшини (культурних ландшафтш). Проект / А. I. Звiряка, I. I. Касяненко. Оф1ц1йний шфор-мацiйний ресурс Науково-дослщного iнституту пам'яткоохоронних дослiджень [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.spadshina.org.ua/index.php?sID=17&itemID=335.
Елькин С. В. Юридическая природа «культурного ландшафта» как составляющая института ландшафтного использования и охраны земель / С. В. Елькин // Учёные записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2014. - Т. 27 (66), № 2. - С. 104-113.
В статье исследованы вопросы юридической природы культурного ландшафта, что детерминированы объективными функциями земли. Доведено, что земельное законодательство, в целом, учитывает принцип сохранения целостности культурного ландшафта. Установлена частичная имплементация международных документов в национальное земельное законодательство, указаны отдельные недостатки отечественного земельно-правового регулирования ландшафтного подхода к регулированию земельных отношений.
Ключевые слова: земельный участок, ландшафт, культурный ландшафт, ландшафтное использование и охрана земель.
THE LEGAL NATURE OF «CULTURAL LANDSCAPES» AS A COMPONENT OF THE INSTITUTE OF LANDSCAPE LAND USE AND PROTECTION
Elkin S. V.
Taurida National V. I. Vernadsky University, Simferopol
The article explores questions of the legal nature of the cultural landscape that are determined by the objective functions of land. The land laws, in general, take into account the principle of preserving the integrity of the cultural landscape. Set partly implementation of international instruments into national land laws, are some shortcomings of the domestic land-regulatory landscape approach to the regulation of land relations.
It was established that the term «cultural landscape» was officially introduced to the international UNESCO terminology in connection with the provision of Article 1 of the Convention for the Protection of the World Cultural and Natural Heritage, which refers to «common works of man and nature» or, in the terminology domestic, natural man-made structures. The introduction of this term in national legislation should be considered as resulting Ukraine duties as a member of the UNESCO Convention party, it is a form of an international treaty, ratified by Ukraine. It is proved that such an interpretation of the cultural landscape is directed only at some landscapes that are recognized for «unique». This is a definite drawback it. It thus remains ignored the vast majority of landscapes in which nature and culture not found «uniquely successful combination». Under the Convention on the Protection of the World Cultural and Natural Heritage, Convention on the Protection of Underwater Cultural Heritage and the Law of Ukraine «On Cultural Heritage», «On Protection of the Archaeological Heritage» are not covered landscapes. In fact, one reason for the development of the European Landscape Convention, and it was huge and «virgin» landscape, which is under UNESCO criteria not covered. Thus, the legal nature of the cultural landscape as part of the Institute of landscape use and protection of land was used for the formation of the international concept of the «European Landscape Convention», which includes the volume of the landscape are particular elements of the environment as an «ordinary» landscapes that also have cultural value.
It is concluded that the European Landscape Convention and the Convention on the Protection of the World Cultural and Natural Heritage are different (the first focused on the course, the second - the unique cultural landscapes), but they are not antagonists, and complement each other.
Key words: land, landscape, cultural landscape, landscape use and protection of land.
