CC BY
41
УДК 504.6(477.43/44):502.7 Докторант О.В. Мудрак, канд. с.-г. наук -
Нащональний аграрный утверситет, м. Кшв; доц. В.1. Мокрый, канд. фп.-мат наук - НЛТУ Украти, м. Rbeie
ОХОРОНА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНИХ ЛАНДШАФТ1В ЕКОЛОГ1ЧНО1 МЕРЕЖ1 ПОД1ЛЛЯ В КОНТЕКСТ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ
Подана характеристика об'екпв, бел^еративних i тафальних ландшафтiв, якi становлять щншсть для юторико-культурно'1 спадщини Подшля. Проведена "х класи-фiкацiя, визначено проблеми збереження. Запропоновано заходи щодо ix охорони та включення наявних i перспективних об'eктiв до просторових елементiв регионально" еколопчно" мережi, яю стануть туристично-рекреацiйними центрами, осередками полшшення соцiально-економiчного рiвня життя, прикладами збалансованого роз-витку Подiлля.
Ключов1 слова: культурш ландшафти, екологiчна мережа, туристичш центри.
Person working for doctor's degree O. V. Mudrak - National agrarian university,
Kyiv; assoc. prof. V.I. Mokryy - NUFWT of Ukraine, L 'viv
Guard and saving of cultural landscapes ecological network Podillya in context of the balanced development
In the article the given description of object, beligerativ and tafal landscapes which make a value for the historian-cultural legacy of Podillya. Their classification is conducted, certainly problems of saving. Measures are offered on their guard and including of existent and perspective object to the spatial elements of regional ecological network, which will become tourism-recreation centers, cells of improvement of socio-economic standard of living, examples of the balanced development of Podillya.
Keywords: cultural landscape, ecological network, tourist centers.
Постановка проблеми. Запорукою збалансованого розвитку сусшль-ства будь-якого регюну е дбайливе ставлення до його юторико-культурно" спадщини. Важливою умовою цього е розширення доступу до нагромадже-них впродовж стор1ч величезних духовних багатств. Тому з метою формуван-ня едино!" системи заповщних територш i рацюнального природокористуван-ня доцшьно було б залучити до просторових елемент1в еколопчно" мереж1 Подшля ушкальш антропогенш об'екти юторико-культурно" спадщини: пам'яток арх1тектури й мютобудування, археологи, юторп, етнографи, монументального й садово-паркового мистецтва, бел1регативш та сакральш ландшафта.
Мета дослвджень. Метою дослщження було встановити кшьюсть, площу й частку археолопчних та юторико-культурних об'екпв в структур1 природно-заповщного фонду (ПЗФ) Подшля. На основ1 здшсненого досль дження запропоновано долучити наявш та перспективш об'екти й територи (ландшафти) до культурно-еколопчно" мереж1 регюну.
Аналiз попереднiх дослiджень. Питаннями дослщження археолопч-них та юторико-культурних об'екпв, бел1геративних й сакральних ландшафта Подшля, як в майбутньому будуть формувати еталонш "ядра" екомереж1 регюну, "х охороною, паспортизащею та рацюнальним використанням займа-лися Ю. Сщшський, I. Винокур, В. Отамановський, М. Чайковський, М. Со-
хацький, В. Баженов, I. Заець, П. Хавлюк, Г. Денисик, В. Воловик, С. Гусев, М. Потупчик, Л. Царик та iншi [1, 4-6, 9, 11, 15, 17, 20]. Вивченням пам'яток тришльсько! культури, як заплановано зарахувати до регюнально1 культур-но-еколопчно1 мережi, в рiзний час займалися М. Бiляшiвський, С. Гамченко, С. Бiбiков, Т. Пассек, В. Збенович, В. Круц, Т. Мовша, О. Цвек, М. Артамонов, О. Корвш-Пютровський, В. Косаювський, В. Гопак, К. Раддатц, Д. Бере-зовець, П. Хавлюк, I. Заець, М. Макаревич, М. Левада, М. Потупчик, В. Заго-руйко, С. Гусев, Л. Виногродська та ш. Лише на теренах Схщного Подшля виявлено 352 поселення перюду Тришлля, датоваш 1У-Ш тис. до н.е. Проте розкопки незначного обсягу здшснювали лише на 33 пам'ятках, а систематично археолопчш дослiдження виконували на 3 поселеннях [12].
Першi науково-краезнавчi дослiдження об,ектiв юторико-культурно1 спадщини здшснили у XIX ст. члени Одеського товариства ютори i старови-ни. Вони видали книги, в яких наведено юторико-архггектурш характеристики багатьох фортець i замюв Бессараби, Подшля та Волиш.
У другiй половит XIX ст. i у XX ст. археолопчш й юторичт досль дження фортець, замкiв, культових споруд провадили юторики О. Чоловсь-кий (описав замки у Кудринцях, Окопах, Чортков^ монастир^ церкви, косте-ли та синагоги Тернопшьського воеводства), В. Гульдман, Юзеф Роме, Г. Логвин, П. Раппопорт, М. Каргер, М. Рожко, Л. Баженов, О. Мацюк, П. Штойко. Обстежували та вивчали стоянки i поселення рiзних епох В. Антонович, М. Орлович, К. Гутковський, Л. Козловський, В. Дублянський (вивчали Бакотськ та iншi печери Подшля), М. Рудинський, Ю. Сщшський (видав "Археолопчну карту Подшьсько! губерни"), В. Геринович, С. Бiбiков, Е. Кричевський, Т. Пассек, П. Борисковський, I. Шовкопляс, I. Винокур [3, 11, 14, 15].
Основною засадою науково-практичного впровадження регюнальних екомереж мае бути збереження ушкальних археолопчних й юторико-куль-турних об,ектiв, бел^еративних i тафальних ландшафтiв Подiлля, !х охорона й менеджмент.
Результати дослiджень. На основi вивчення й аналiзу л^ературно-фондових, краезнавчих i музейних даних, реестрiв, нормативних документiв державних установ, картографiчних матерiалiв дослiджено унiкальнi археолопчш, iсторико-культурнi об'екти та белiгеративнi й сакральш ландшафти Подiлля, частину яких вже взято шд охорону, а решту - рекомендовано запо-вщати як просторовi елементи регюнально1 культурно-еколопчно! мережi.
Подiлля - край, який характеризуеться багатством археолопчно! та ю-торико-арх^ектурно1 спадщини, що збереглася з давшх часiв до нашого часу. Рiзноманiтнiсть, багатство та унiкальнiсть цих пам'яток - це наслщок гармо-нiйного поеднання своерiдних рис природи, людсько1 працi й творчостi, рiз-них культурних (етнiчних) звича1в i традицiй.
Найбiльше розмаггтя об'ектiв юторико-культурно1 спадщини, бел^ера-тивних i тафальних ландшафта, яю будуть виконувати роль природних "ядер" регюнально1 еколопчно1 мереж1, спостерiгаеться в межах Захiдного Подшля. Станом на 1 Ычня 2007 р. на державному облжу тут перебувало 1315 пам'яток
архiтектури та мютобудування, з яких 180 - нащонального значення, 1937 -пам'яток ютори i мистецтва, близько 1,5 тисячi - археологи, 13 - парюв пам'яток садово-паркового мистецтва, 9 -дендропарюв. У цьому регiонi фун-кцiонуе 27 державних та 136 громадських музе1в, 14 з яких носять звання на-родних, меморiальних музе1в (музе1в-садиб) дiе вiсiм. Це музей Соломи Кру-шельницько1 в с. Бша Тернопiльського району, меморiальний музей-садиба Леся Курбаса в с. Старий Скалат Пiдволочиського району, меморiальний му-зей-садиба Володимира Гнатюка в с. Велесшв Монастириського району, му-зей-садиба кардинала Йосипа Слiпого с. Заздрють Теребовлянського району, лiтературно-меморiальний музей Ю. Словацького у м. Кременець, музей-сади-ба письменницi Iванни Блажкевич у с. Денишв Козiвського району, родинний музей родини Прняюв i Ситникiв-Слiпих у с. Струсiв Теребовлянського району, музей-садиба Уласа Самоука в с. Тилявка Шумського району.
Потребують невщкладних ремонтно-реставрацiйних робiт 63 пам'ят-ки, зокрема 38 нацiональних. Розроблено документащю визначення меж юто-ричних ареалiв, iсторико-архiтектурних опорних планiв для десяти мют та одного селища мюького типу. Межi охоронних зон затверджено для 148 пам'яток (зокрема, 112 нащонального значення), встановлено охоронш дошки на 110 пам'ятках нащонального значення. На 147 пам'яток (зокрема, 22 нащонального значення) розроблено паспорта, охоронш договори укладе-но на 692 пам'яток (зокрема, 112 нащонального значення). Виготовлено i затверджено генеральш плани розвитку нащонального заповщника "Замки Тернопшля", Кременецько-Поча1вського i Бережанського державних юторико-арх^ектурних заповщниюв. Ршенням 5 сеси Тернопшьсько1 обласно1 ради вiд 2 липня 2003 р. №142 затверджено Комплексну програму паспортизаци об'екта культурно: спадщини Тернопшьсько1 областi на 2003-2010 рр., ос-новними завданнями яко! е здшснення на сучасному iнформацiйному рiвнi паспортизаци об'екта культурно1 спадщини мiсцевого значення (археолопчних, юторичних, монументального мистецтва, архггектури та мютобудуван-ня, садово-паркового мистецтва, ландшафтних). Станом на 01.01.2007 р. ут-ворено i дiе два Державних iсторико-архiтектурних заповiдники в м. Бережа-ни i Кременець та Нащональний заповщник "Замки Тернопшля". Пщготовле-но пропозици щодо передачi нацiональному заповiднику замкiв у мютах Тер-нополi, Микулинцях, Теребовлi, селах Язловець i Золотий Потiк Бучацького району, селi Кривче Борщiвського району. На базi замку 1630 р. у м. Скалат Пщволочиського району та смт. Вишшвець Кременецького району вщкрито фiлiали нацiонального заповiдника "Замки Тернопшля" та направлено на роз-гляд Кабшету Мiнiстрiв Украши для прийняття вiдповiдного Закону.
Благоустрiй територи та впорядкування парково1 зони виконано в парку XVIII ст. с. Язловець, парку i палацового комплексу XVIII ст. у смт. Ми-кулинщ, парку 1880 р. у с. Бшьче-Золоте Борщiвського району, парку палацового комплексу 1640-1720 роюв у смт. Вишшвець, замкового парку в м. Те-ребовл^ Мисливського палацу з ландшафтним парком 1760 р. в с. Рай Бережанського району замку в с. Токи Пщволочиського району та низки шших об'екта розмщених на територи Захщного Подшля. Тернопшьська обласна
шспекщя охорони пам'яток ютори та культури обстежила 1787 земельних дь лянок, вщведених пiд будiвництво, запобiгла руйнуванню 5 пам'яток археологи, руйнування вторичного культурного шару в 125 випадках, уклада 171 охоронний договiр та акти техшчного стану на пам'ятки археологи, юто-ри та монументального мистецтва. Сучасний стан об'екпв юторико-культур-но! спадщини, особливо замкiв, потребуе термiнового здiйснення консерва-ци, реставраци та благоустрою територи. З щею метою пiдготовлено пропо-зици до програми збереження i використання замюв Захiдного Подiлля. Шд-готовлено перелж пам'яток архiтектури, ютори та культури, як не шдляга-ють приватизаци [11,18, 20].
Об'ектiв, якi мають iсторико-культурну, природничу та архiтектурну щншсть на територи Центрального Подшля, нараховуеться 245. Це Нащональний юторико-архггектурний заповщник "Кам'янець", юторико-культур-ний заповщник "Самчики", 9 паркiв-пам'яток садово-паркового мистецтва за-гальнодержавного i 29 мюцевого значення, геологiчнi пам'ятки природи. Проте, через брак кош^в, медичнi, освггш та iншi заклади, у користуванш яких знаходяться цi пам'ятки ютори та культури, припинили належний догляд за ними. Бшьшють мистецьких витворiв захаращенi рудеральною (сеге-тальною) рослиннiстю, сухостоем, екзотичнi насадження знищуються, руйну-ються архiтектурнi будiвлi, замулюються ставки [19].
Значним розмаггтям юторично! й культурно! спадщини славиться Схщ-не Подiддя. На його територи знаходиться 4013 пам'яток, з яких - 1434 археологи, 1798 - ютори та 201 монументального мистецтва, 580 - архггектури i мютобудування. 146 отримали статус пам'яток нащонального значення. Наяв-нiсть велико! кшькосп археологiчних пам'яток пiдтверджуе факти заселеност регiону в рiзнi перюди життя людського суспiльства. Серед 1434 пам'яток -61 городище, 1100 поселень i стоянок, 86 курганних груп та 160 окремих кур-гашв рiзних археологiчних культур вщ падеолiту до середньовiччя. На територи цього регюну функщонуе 60 музеш (краезнавчих, iсторичних, лпературно-меморiальних, художнiх, гончарного й образотворчого мистецтва, садиб, фольклору, партизан^ко].' слави, хлiба, жертв фашизму, укра^сь^' витинан-ки, етнографи, во!нiв-iнтернацiонадiстiв, почесних громадян) [16].
До ще].' групи доречно було б на Подiллi добавити (створити) музе^ вишиванки, рiзьблення, ткацтва, лозоплетшня, млинарства, подшьсько! писанки й подшьського каменю, бджолярства, природи, з6ро!, води та iн. Так, музе].' гончарства доречно створити в сс. Кам'янопрка, Гущинцi, Гончарiвцi, лозоплетiння на Малому Полюс (наприклад, сс. Мiзякiв, Заливанщина, Лис-топадiвка, Майдан Бобрик, Лозувата, Верболози, Лозни, Вербiвка, Голосюв), млинарства - сс. Гущенцi, Мiзякiв, Чудинiвцi, Трибухи, Пикiв, Жигадiвка, Озаринщ, цеголень - сс. Стара Гута, М1зяюв, Гущенцi, Павлiвка, Пикiв, Ви-ще-Ольчедат, Вербовець, гут - сс. Стара Гута, Нова Гута, вишиванки - сс. Клембiвка, Бшьче-Золоте, Устечко, Окопи, Бшвщ, поташень - сс. Потуш, Поташня, вапнярки - смт. Вапнярка, Наддшстрянське, Жван, Гадайкiвцi, Кринцшв, Крутилiв (вздовж Подiльських Товтр), з6ро! (смт. Стрижавка, ставка Гiтлера "Вервольф"), води ("Регiна" в с Житники чи смт. Муроваш Ку-
рилiвцi, "Абсолют" в с. Осолинка, "Збручанська", "Саташвська", "Товтри" в смт. Саташв, Волочиськ, м. Кам'янець-Подшьський, сс. Мукша, Саташвська Слобщка, Кринцилiв, Iванкiвцi, "Перлина Подшля" в с. Макiв).
Унiкальними археолопчними та iсторико-архiтектурними об'ектами Подiлля е Траяновi вали - народна назва старовинних земляних валiв, що збереглися на територи Подiлля, Бесарабп i Добруджь Початок 1'х зведення було покладено римлянами у I-II ст., за правлшня iмператора Траяна, коли вони просувалися на пiвнiчний схщ. У III-IV ст. мiсцевi слов'янськ племена продовжили 1'х зведення i використовували цi вали для захисту сво'х земель вiд ворожих нападiв. Частину Траянових валiв збудували згодом анти. У Се-редньому Придншров'1 подiбнi споруди мають назву Змiевих валiв [8], а народна назва Турецьк вали. Цi штучш землянi укрiплення збереглися поблизу сш Гермакiвка, Залiсся, Млинiвка, Кудринцi, Завалля, Бiлiвцi, Панiвцi, Бо-ришкiвцi, Бабинщ (вал "Перейма"), Вигода, Гринчук, Устя - вздовж рiчок Збруч i Дшстер вiд м Залiщики Тернопшьсько! областi до села Велика Сло-бiдка Кам,янець-Подiльського району Хмельницько'' область Проходить великий вал бшя Сатанова, Боршдвка, Кремiнна, Лiсоводи, Яромирка, Карабчь 1'в, трапляються вали в сс. Брага, Завалля, Довжок, Сороки, бшя Ямполя.
Щкавими об'ектами бел^еративних (вщ латинського belígero - вести вшну) i тафальних (вiд грецького taphe - "поховання, могила") ландшафта е:
1) оборонш споруди стародавшх городищ в с. Дзвенигород, Вовювщ, Окопи Тернопiльшини, Гуменцi, Княгинин, Брага, Велика Слобщка, Врублiвцi, Устя, Гринчук, Кадшвщ, Княжпiль, Малинцi Хмельниччини, Слов'янське городище (за 2 км на швденний захщ вщ с. Попелюх, X-XI ст. н. е. Вшниччини -всього в регюш Подiльського Приднiстер'я археологiчно зафжсовано 34 дав-ньоруськi городища, лише в райош Бакотського мiкрорегiону - 11 городищ);
2) замки (Кам'янець-Подшьський, Бучач, Скала-Подшьська) та 1'х залишки (Врублiвцi, Китайгород, Колодивка, Язловець); 3) брами (с. Окопи, Дзвиняч-ка, Кам'янець-Подшьський); 4) окремi населенi пункти давньоруських мют Бакота, Ушищя, Калiус, Язлiвець, Лядова); 5) поодинокi i групи кургашв (скiфський курган с. Колодивка, 4-и кургани вiд 2 до 7 м на захщ вщ с. Мер-винцi, VII-V ст. до н. е.), могильники (Передсюфський могильник с. Китайгород, Черняхiвський могильник в с. Борщдвщ, II-IV ст. н. е.), якими славиться Подшьська земля [5, 7, 10, 20]. Потребуе охорони давньоруське городище, тзньопалеолггичного поселення, залишки якого збереглися в с. Карачювщ. Поблизу сш Лашвщ та Козаччина знайдено 5 стоянок трипшьщв III-I тисячо-лiття до н. е. За декшька кiлометрiв вiд Борщова виявлено красиве трипшьсь-ке поле. Це вказуе на те, що далек предки украшщв вибирали не лише випд-нi з господарського погляду, а й гарнi, сонячнi, помережеш водними артерь ями мiсця. У селi Бiльчi-Золотому знайдено 54 римськ монети, в у XIX ст. пастухи в селi Михалковi випадково натрапили на золотi речi - браслети, посуд та ш. Цей золотий скарб, що тепер називаеться Михалювським, як довели розкопки, залишили по ^6í скiфи [14].
Ушкальними пам'ятками археологи, якi потребують охорони, е такi [2, 3, 7, 15]:
1) сюфсьт городища в сс. Дерешова (2 км на твдень, VII-III ст.до н. е.), Григор1вка (твденна околиця, урочище "Щовб", VII-III ст. до н. е), Ку-кавка (твтчна околиця, V-III ст. до н. е.), Яруга (урочище "Патла1вська одая", VIII ст. до н. е.), Горошова (V-III ст. до н. е.);
2) поселення трип1льсько1 культури в сс. Вищеольчеда1в (на твдень вщ села, урочище "Шинюв млин", IV-III тис. до н. е.), Дерешова (твтчно-схщна околиця, IV-III тис. до н. е.), Котюжани (на твтч вщ села, урочище "Ревер долина", IV-III тис. до н. е.), Перекоринщ (урочище "Попова долина", IV-III тис. до н. е.), Садова (урочище "Дубина", IV-III тис. до н. е.), Нижчий Ольчеда1в (урочище "Листисько", IV-III тис. до н. е.), Мер-винщ (в сел^ IV-III тис. до н. е.), Озаринщ (в сел^ поселення трипшьсь-ко1, скiфськоï та чернях1всько1 культур), Серебр1я (урочище "Бужей", IV-II тис. до н. е.), Яриш1в (бшя птахофабрики, поселення трипiльськоï та сюфсь^' культур, IV тис. до н. е., VII-V ст. до н. е.);
3) поселення черняхiвськоï культури в сс. Обухiв (урочище "Березина", II-V ст. н. е.), Привггне (0,5 км на твдень вщ села, III-IV ст. н. е.), Юршвщ (урочище "Кос^в яр", II-IV ст. н. е.), Яруга (урочище "Попова долина", II-IV ст. н. е.), 1вотвка (2 км на захщ, III-V ст. н. е.);
4) палеолггичт стоянки в сс. Нагоряни (бшя села, 40-10 тис. р. до н. е.), Су-ботака (урочище "Деретвка", 100-40 тис. р. до н. е.);
5) поселення епохи бронзи в сс. Бшяни (на твденний захщ вщ села, урочище "Бшя двору", X-IX ст. н. е.), Серебрiя (урочище "Кос^в яр", VIII-VII ст. до н. е.), Яруга (урочище "Фиура", Х-VII ст. до н. е.).
Неперевершеною окрасою археолопчних об'екпв Подшля е карстовi печери (казковi кам'янi краши) i гроти, як слугували схованками вiд хижих звiрiв, ворожих нападiв татар, турюв, стихiйних лих та негоди. Кшька десят-кiв тисяч рокiв тому у печерах знайшли притулок першi мешканщ - дикi звь р^ птахи i плазуни, а у VI-IV тисячолпт до иашо!' ери в окремих печерах регюну поселяеться первюна людина. У таких печерах започаткувалась людсь-ка культура. Так, у 1868 р. у грот Кро-Маньйон (Франщя) було вперше виявлено останки кромаиьйоицiв, безпосередшх предкiв сучасних людей. Кро-маньйонщ залишили на стiиах ходiв i вщдалених залiв печер прекрасиi пам'ятки первюного мистецтва - рисунки тварин, сцени полювання, побуту. Скульптурш зображення диких звiрiв - справжнiй кам'яний лггопис життя. Чимало унiкальних пам'яток кам'яно!' доби виявлено i в печерах Подшьського Приднiстров'я, зокрема у Вертеб^ Монастирку та iнших, дослщження яких розпочалось за пiдтримки вщомого магната польсько-литовського роду Леона Сапеги. Так, вже у IV-II тисячолгт до нашо!" ери Вертеба служила жит-лом для людини неолггу (ново!" кам'яно!' доби) та енеолпу (перехiдноï доби -кшця кам'яноï i початку бронзовоï).
Найцiннiшi знахiдки матерiальноï культури, що розкривають важли-вий етап праiсторiï регюну, виявили тут археологи Г. Оссовський у 1891895 рр. i В. Деметрикевич у 1898-1904 рр. Пщ час розкопок у вхщнш части-нi печери було виявлено на глибиш близько двох метрiв рештки великого вогнища, навколо якого знаходились знаряддя пращ - крем'яш сокири, долота, скребки, нож^ юстки оленiв, ведмедiв, диких кабашв. Численнi предмети
побуту, зiбранi на стоянцi древнiх мешканцiв, дають певне уявлення про жит-тя та матерiальну культуру людей, як жили тут багато тисяч роюв тому. Гли-нянi миски i глечики оздобленi спiральним чи криволiнiйним орнаментом, деякi прикрашенi зображенням олешв. Виявлено тут i прикраси - юстяне на-мисто, пiдвiски у виглядi голови бика. Особливий штерес становлять сташзо-ванi жiночi керамiчнi скульптурки, так званi палеовенери, а також вироби з каменю-тсковику, черепашок, ропв серни, оленя. Знайденi у печерi монети часiв римських iмператорiв Адрiана (76-138 рр. н. е.) i Гонорiя (384-423 рр. н. е.) свiдчать, що люди користувались пiдземними залами Вертеби i на початку нашо1 ери. За кшьюстю i багатством знахiдок предметiв матерiальноl культу-ри рiзних епох Вертеба не мае собi рiвних. Недарма вщомий польських археолог Б. Януш у книзi "Археологiчнi пам'ятки Схщно1 Галичини" (1918 р.) образно назвав печеру "Наддшстрянською Помпеею". Вiн писав, що тут 'Убрано i вiдправлено до Краювсько1 академй (тепер Ягелонський чи Краювський унiверситет) близько сорока скринь рiзноманiтних пам'яток". Зуби акули, мамонта, предмети побуту були знайдеш археологами в печерах поблизу с. Не-мй. Археологiчнi матерiали з подiльських печер стали основою для створен-ня експозицй Музею неолiту Середньо1 ввропи, що дiе при Краювському унiверситетi [14].
Печери належать до Придшстровського карстового району, площею 2 •
7900 км i знаходяться поблизу сiл Переволока, Рукомиш, Летяче, Сков'яти-на, Мiжгiр'я, Збручанське, Пилипче, !ване-Пусте, Гермакiвка, Вовкiвцi, Юр'ямпiль, Xудикiвцi, Олексинцiв, Залуччя, Уманцi, Бакота, Студениця, Нь гин, Черче, Привороття, Нагоряни, Лядова, Субiч, Карачкiвцi. Минали вжи, людина вийшла з пiтьми шдземель, i поступово печери почали здаватися ш таемничими. Про них створювались рiзнi забобони, перекази, легенди. У печерах появились культовi святилища, храми, де люди, шдкореш необiзнанiс-тю i суворою красою тдземного свiту, поклонялися вигаданим богам. Один з таких скельно-печерних язичницьких храмiв збер^ся в селi Мiжгiр'я Бор-щiвського району. Про його древшсть свiдчить ритуальний, так званий со-лярний знак, вибитий на жертовному камеш поблизу входу. Поряд з храмом було споруджено монастир, а в грот обладнано каплицю. Церковники "ви-явили" на поганському жертовнику "чудодшт" заглибини - "слiди пальщв божо1 матерi". Наприкiнцi XIX ст. печери сш Залуччя, Черче, Шгин дослiдив археолог, професор Кшвського ушверситету В. Антонович. В яких вш знайшов "багато кiсток людських та звiрячих", - писав вiдомий дослщник Подiлля в. Сiцiнський. Цi юстки В. Антонович привiз на з'1зд археологiв в Одесу. Видатний росшський вчений Д. Анучiн стверджував, що частина юс-ток - первюно1 людини, а частина належали людям недавнього часу. Печери регюну штенсивно почали дослiджуватись як археологiчнi пам'ятки з 1846 р. за дорученням Археографiчноl комюй. У с. Привороття можна побачити залишки давнього замку i башти "Баран", яку було споруджено в XV ст. з мю-цевого будiвельного матерiалу. Назва "Баран" походить вiд того, що на стш замку був виЫчений герб його власника iз зображенням барана. Понад 15 печер мають наукову, археолопчну, спелеологiчну, туристичну й пiзнавальну
щншсть. Ушкальними юторико-архиектурними об'ектами Подшля е витесаш в скельних породах порожнини, як використовуються в свггських i духовних цшях - знаменитi Бакотський i Лядiвський (дiючий), скельнi монастирi, пе-чернi монастирi бiля сс. Субiч, Бермяни, Монастирок, Горигляди, давньос-лов'янський печерний храм з "Бушинським рельефом" (с. Буша) [2, 14, 17]. Цшною юторико-архггектурною пам'яткою Х1-Х1У ст. е Лядiвський скельний монастир, вироблений у вапнякових скелях. Тут вишчеш кели, де живуть i правлять 16 монахiв. У с. Кукавщ жив i творив видатний росшський художник, майстер живопису ^ршо! половини XIX ст. В. А. Трошнш. За його проектом i пiд його наглядом було збудовано церкву, яка е цiнним архиектур-ним твором [16].
До антропогенних заповiдних об'ектiв культурно-екологiчно! мережi Подшля вщносять ландшафтно-iнженернi та ландшафтно-техногеннi систе-ми. Зокрема, до ландшафтно-iнженерно! системи вщносять: старовиннi вщ-реставрованi та оригшальш промисловi комплекси, що ддать в "музейному" режимi (старовиннi млини на вод^ заводи i фабрики на рiчках, мадi пдро-електростанци); показово-дослiднi (гатки, дамби, затавки). До ландшафтно-техногенно! системи вiдносять: iсторико-географiчнi центри мiст i мiстечок; культовi споруди з прилеглими облаштованими територiями; фортифiкацiйнi i замковi споруди; музеьсадиби; садово-парковi ансамблi з палацами й сади-бами. 1х кдасифiкацiя розроблена в працях Ф. Мшькова, Ю. Тютюнника, Г. Денисика [5, 6] .
Подiлля - регiон зруйнованих замюв, якi доцiльно було б реконстру-ювати. Проте через вщсутшсть фiнансування та прийняття й виконання закону, нащональних i регюнальних програм й постанов бiльшiсть замюв Подш-ля втрачають свою привабливють. Це зменшуе надходження коштiв вщ замкового туризму для розбудови культурно-екологiчно! мережi регiону. Пам'ятки зазнають руйнувань також i вщ природного впливу. Внаслiдок аварiйного стану та природних чинниюв обвалилася в^'зна брама Микулинецького замку, значних руйнувань зазнали оборонш мури замку ХУ11 ст. у селi Сидорiв Гусятинського району та с. Золотий Потж Бучацького району руйнуються дощами та вирами обороннi вежi, мури та будiвлi Угорницького монастиря у селi Зеленче Теребовлянського району, обвалилися двi бiйницi пiвнiчного оборонного муру замку Х1У-ХУ11 ст. у мют Теребовлi. Внаслiдок стихи сильних руйнувань зазнали будiвлi Скалатського замку, де зiрвано дах i пош-коджено бшнищ трьох оборонних веж. А 8 пам'яток археологи та 7 пам'яток архггектури розташоваш на територiях, що пiдтоплюються [18].
Так, у селi Окопи (де "пiвень те на три держави"), що роздшяе три об-ластi - Тернопшьську, Хмельницьку i Чернiвецьку, - стоггь дозорна вежа над Збручем. Вона дивом збереглася i нагадуе, що тут колись гордо височiв замок. Така ж доля стткала замок у селi Язловець, що неподалж Бучача. Замок славився своею неприступшстю, татари нiколи не наважувалися пiдступити до його стiн. Але шзшше нi австрiйська, нi радянська влада не приклали зу-силь для його збереження. Рештки старовинно! фортещ збереглися у селi Жванець. Загалом Подiлля називають оборонною Меккою, на його територи
знаходиться майже третина замюв та оборонних споруд Украши, бшьшють яких лежать у рушах. Вiдреставрувати обороннi споруди, як складовi бел^е-ративних ландшафтiв, вщ яких залишилися окремi вежi та стши, в нинiшнiх украшських умовах просто неможливо. Така грандiозна робота потребуе мiльйони гривень. Закон "Про охорону культурно:' спадщини", прийнятий Верховною Радою у 2001 р., дае змогу пристосовувати фортифжащйш споруди до туристичних i комерщйних потреб. Оптимальний варiант, коли у замку розмщуеться музей, торгiвля сувенiрами й рекламними матерiалами, кафе чи ресторан, розважальний заклад. Тому Подiлля як музей тд вiдкритим небом втрачае експонати.
На територи Подiлля досить добре збереглася значна кшьюсть давньо-слов'янських печерних храмiв, залишкiв замюв-фортець (XIV - XVIII ст.) i рiзностильових православних, католицьких, iудейських та мусульманських культових споруд XVI-XX ст. Тут знаходиться перлина Подшля - м. Кам'я-нець-Подшьський, "квiтка на камеш", мiсто-легенда. У мiстi розташований Нацiональний iсторико-архiтектурний заповiдник "Кам'янець" - один з найпривабливших туристичних об'еклв Украши, що за кiлькiстю рiзнома-нiтних пам'яток (понад 150, лише 60 пам'яток архiтектури XII-XIV-XVIII ст.) поступаеться лише Киеву i Львову. Його було засновано у 1890 р. за участю вщомого дослщника Подшля С.О. Ощшського, що мае понад 50 тис. пам'яток матерiальноï i духовно1 культури минулих епох. Кам'янець-Подшьський вщо-мий з найдавшших часiв, вiн був позначений на карт Птолемея шд назвою Петродав. Вiрменська хронiка його згадуе з 1062 р. О^мю схили, ушкальт архiтектурнi споруди разом з р. Смотрич, яка омивае Отаре мюто, називають Омотрицьким каньйоном, на теренах якого розмщено близько 40 юторико-архiтектурних пам'яток. Археологiчнi знахiдки шдтверджують, що територiя, на якiй стоггь фортеця, була заселена ще дуже давно, а шд нинiшньою спору-дою знайдено залишки давньоруськоï фортещ XII-XIII ст. Археологи бiля од-нiеï з башт (Денноï) фортещ, яка складаеться з 11 башт, знайшли залишки ке-рамiчного посуду чаЫв Киïвськоï Русi. Цiкавими юторико-архггектурними спорудами мiста е унiкальна Кам'янець-Подшьська фортеця, що вперше зга-дуеться в юторичних документах 1374 р., Отара фортеця - замок XI ст., вiр-менська кам'яна дзвшиця XVI ст., колодязь XVII ст., торговий будинок XVIII ст., римо-католицький кафедральний костьол XVI-XVIII ст., костьол св. Ми-колая XIV-XVIII ст., церква Петра i Павла, монастирi францисканщв i домшь канщв, ратуша, "Турецький мiст", побудований через рiчку Смотрич та багато шших [10, 13]. Через таку кшьюсть юторико-архггектурних об'ектiв старий район мюта як об'ект "Омотрицький каньйон" претендуе ввшти до складу Пе-релжу свiтовоï природно1' спадщини ЮНЕСКО. У селах, що прилягають до об'екта, розташоваш Панiвецька фортеця XV-XVI ст. та церкви Успенська в с. Патвщ (1748 р.), Рiздва в с. Довжок (1887 р.), Параскевська в с. Пудщвщ (1867 р.) [10]. Знаменитий юторико-архггектурний заповiдник "Буша" збер^ рештки фортецi, погреби, шдземш ходи. Крiм того, у рiзних куточках Подш-ля збереглися адмшютративш будинки, палаци, парки, парковi будiвлi та ю-торичнi пам'ятки XVIII-XX ст.
Ушкальш юторико-архиектурш пам'ятки збереглися в селах i мютеч-ках Подшля: Окопи, Кудринщ, Скала-Подшьська, Бучач, Чортюв, 1ване-Пус-те, Кривче (Тернопшьська область), Жванець, Бакота, Китайгород, Стара Ушиця, Пашвщ (Хмельницька область), Буша, Бар, Шаргород, Котюжани (Вшницька область). Мало вiдомою пам'яткою давнини е Пашвецький замок, збудований мюцевими народними зодчими наприкiнцi XVI ст. для оборони вщ татар i турюв. Вiн належав польському магнатовi Яну Потоцькому. В ю-торичних документах територiя с. Пашвщ згадуеться з середини XV ст. Археологи знайшли тут керамжу черняхiвськоï культури II-V ст. и.е. та давньо1' Русi XI-XIII ст. У кургаш, який датуеться VI-V ст. до и. е., виявлено надзви-чайно щкаве захоронения з уламками масивного бронзового дзеркала, брон-зовими наконечниками для стрiл, а також коробкою з нижньо1' щелепи леопарда, яка, на думку археолога I. Винокура, була амулетом - оберегом жит-ла. Цей амулет - свщчення зв'язюв коршного населения iз скiфами, поселення яких тут виявлено. Село Пашвщ увшшли в юторда як перша втеча з 13 на 14 серпня 1814 р. з льоху помщицького маетку народного месника Устима Кармалюка разом з побратимом Данилом Хроном. Потребуе дослщження також територiя с. Устя. Тут Подшьська археолопчна експедицiя вiдкрила на першш обривистiй терасi Днiстра поселення середини I тисячол^я и.е. У на-пiвземляних житлах виявлено керамiчний матерiал черняхiвськоï культури, печi-кам'янки, мiсця вогнищ, викладеш каменем та старовинну лазню [3]. Привертають увагу штучш видовби в прирусловому камеш рiчки Яромирки (права притока Смотрича, до XVII ст. мала назву Смотрицький рукав), як мають культове призначення. У с. Смотрич також знаходяться залишки фундаменту фортещ, яку заклали ще князi Корiатовичi. Оригiнальними е декоративна система асиметричних прикрас, виконана техшкою фляндрування вщо-мими майстрами Р. Червонюк, М. Небесним, К. Бшооким, М. Ляско. Щ виро-би - це своерщний напрямок украшсько1' народно1' керамiки XIX ст.
Дуже щнними iсторико-архiтектурними об'ектами регюну е культовi споруди дерев'яно1' сакрально1' архiтектури, одними з яких е давш дерев'янi споруди: церква в с. Залуччя - щнний витвiр народних зодчих, Микола1'вська церква i дзвшиця (1775 р. спорудження, м. Могашв-Подшьський), Микола-1'вська церква (XIX ст. в с. Кричашвка), Микола1'вська церква i дзвiниця (1775 р., с. Немiя), церква Йоана Богослова i дзвшиця (1767 р., с. Тропове), Успенська церква (1767 р. с. Марювка), церква Покрова (1776 р., с. Ката-шин), церква Рiздва Богородищ (1750 р., с. Слобода-Шаргородська), Пок-ровська церква i дзвшиця (1700-1702 рр., с. Лозова), церква Святого Миколая i дзвшиця (1752 р., с. Лозова) [7].
Крiм споруд дерев'яно1' сакрально1' архиектури, Подшля славиться культовими (церквами, монастирями, костьолами, храмами, будинками моли-тов), архиектурними (палацами, садибами) спорудами з прилеглими до них дшянками (парками, водоймами, оригшальними мостами, пустирями), яю ще можна реставрувати i долучити до культурно-еколопчно1' мережь До них належать: 1) церкви: Георгивська (разом iз дзвiницею 1809-1819 рр.), Микола-1'вська (1754 р.), Св. Олександра Невського (м. Могашв-Подшьський), Дмит-
ра Оолунського (1806 р., с. Кукавка), Покрова Богородиц (XVIII ст., с. Бер-нашiвка, 1875-1883 рр., с. Нижнш Ольчеда1в, 1835-1854, с. Слобода Яри-шiвська, 1833 р., с. Вербовець), Рiздва Богородицi (1834-1874 рр., с. Вендича-ни, 1865-1868 рр., с. Озаринщ, 1854 р., с. Вшож), св. Вшестя (1874 р., с. Воеводчинщ), (1902 р., с. Грушка, XVIII ст., с. Знаметвка), Йогана Богослова (1885 р., с. Нагоряни), Симеотвська церква (1857 р., с. Сугаки), Ми-хайлiвська церква (1886 р., с. Житники); 2) костьоли Михайла Архангела (1802 р., с. Вербовець, 1800 р. с. Сшгюв), Св. Тршщ (1743-1860 рр., с. Лучи-нець); 3) синагоги в мм. Могишв-Подшьський, Шаргород, Вшниця; 4) замки в сс. Озаринщ (XVII ст.); 5) палаци в сс. Серебринщ (кiнець XVIII ст.), Котю-жани (поч. XX ст.), Бронниця (юнець XIX ст.), смт. Муроваш Курилiвцi (1805 р.), Михайлiвцi (Собанських, поч. XX ст); 6) садиби в сс. Котюжани (графит С. Цетно1', поч. XX ст.), Бронниця (Вгггенштейшв, кiнець XIX ст.), смт. Муроваш Курилiвцi (Собанського, XVI-XIX ст.), садибний будинок Ко-лосовських (XIX ст., с. Вшож), будинок садиби Росцишевських (сер. XIX ст., с. Рiвне); мости в сс. Котюжани (поч. XX ст.), смт. Муроваш Курилiвцi (1805 р.); парки в сс. Котюжани (поч. XX ст.); 7) арсенали в смт. Муроваш Курилiвцi (1805 р.); 8) флiгелi в смт. Муроваш Курилiвцi (1805 р.); 9) парки в смт. Муроваш Курилiвцi (поч. XIX ст.), с. Бронниця (кшець XIX ст.), с. Ми-хайлiвцi (юн. XIX ст.); 10) залишки замюв: мури замку в смт. Муроваш Ку-рилiвцi (XVI ст.), башта фортещ в с. Буша (XVII ст.); 11) комплекси будiвель купця (1909 р., м. Могишв-Подшьський), винного заводу (1890 р., Могкшв-Подшьський), торгово-купецький комплекс, особняки (1903 р., 1908 р.), будинок Потоцьких (Могашв-Подшьський), будинок заводчика, управителя i лшаря (XIX ст., с. Вендичани), особняк цукрозаводчика (поч. XIX ст., с. Ви-щеольчеда1'в) [7, 16].
Значна юльюсть археолопчних та юторико-архлектурних пам'яток Подшля вже безповоротно втрачеш, або на сьогодш перебувають у занедба-ному сташ. Це пояснюеться складшстю архггектурно-археолопчних досль джень здебшьшого зруйнованих, занедбаних i спотворених замчищ, фортець, замкiв, оборонних храмiв, старих млишв, що працювали на водi й пдроелек-тростанцiй, а також недостатньо опрацьованою джерелознавчою базою. Вщ-сутш данi про локалiзацiю, стан збереженост об'ектiв, немае бодай схематично:' фжсаци натурних залишкiв вшх споруд. Точно не визначено навггь кiль-костi укрiплень та шженерних споруд, що iснували на територи дослщжува-ного регiону.
Висновки. З метою створення оптимальноï культурно-екологiчноï ме-режi Подiлля необхiдно взяти шд заповiдання згаданi вище об'екти i територи iсторико-культурноï спадщини регюну як просторовi елементи екологiч-ноï мережi. Бiльшiсть з них потребують детального вивчення, охорони та ра-цiонального використання. Перспективним напрямком дiяльностi зi збере-ження об'ектiв iсторико-архiтектурноï спадщини е створення нацiональних природних й регюнальних ландшафтних паркiв - природоохоронних рекре-ацiйних установ, що мають особливу природоохоронну й юторико-культурну щншсть. Для таких полiфункцiональних об'еклв передбачено диферен-
цшований режим охорони й використання територш, а також створення спе-цiальних адмшютрацш з управлiння ними. Саме таю заходи допоможуть максимально ефективно забезпечити збереження цих ушкальних об'екпв i лан-дшафтiв. Адже бшьшють археологiчних, iнженерних, iсторико-архiтектурних об'екпв та бел1геративних й тафальних ландшафтiв Подшля перебувають у незадовiльному станi, вони потребують оновлення, реконструкций постiйного саштарного догляду, охорони й збереження для майбутшх поколiнь.
Л1тература
1. Воловик В.М., Мудрак О.В. 1сторико-культурш ресурси перспективного регионального ландшафтного парку "Середне Побужжя" як об'екта екомережi агросфери Схiдного По-дiлля // Аграрш вiстi. - 2008. - № 1. - С. 31-33.
2. Геологические памятники Украины: Справочник-путеводитель / Коротенко Н.Е., Щирица А.С., Каневский А.Я. и др. - 2-е изд. [стереотип.]. - К. : Наук. думка, 1987. - 156 с.
3. Гинда В.А., Дригант Д.М. Днютровський розрiз палеозою як геолопчна пам'ятка / Охорона природи та рацюнальне використання природних ресурав у захщних областях УРСР : тези доповщей мiжобласноi конф. - Львiв. - 1974. - С. 55-56.
4. Гусев С.О. Трипшьська культура Середнього Побужжя IV-III тис. до н.е. - Вшниця : Антекс-УЛТД, 1995. - 304 с.
5. Денисик Г.1. Антропогенш ландшафти Правобережно1 Украши : монографiя. - Вш-ниця : Арбат, 1998. - 292 с.
6. Денисик Г.1., Воловик В.М. Нариси з антропогенного ландшафтознавства : навч. по-абник. - Вшниця : ППАН1С, 2001. - 170 с.
7. Державний реестр нацюнального культурного надбання (Пам'ятки мютобудування i архiтектури Украiни) // Пам'ятки Украши. Iсторiя та культура : Науково-популярний шюстро-ваний часопис. - 2006. - 124 с.
8. Енциклопед1я украТнознавства. - у 10-х томах / пщ ред. Володимир Кубшович. -Париж, Нью-Йорк : Молоде Життя, 1954-1989.
9. Заець 1ван. Трипiльська культура на Подiллi. - Вiнниця : Вид-во "Вид-во "Тезис", 2001. - 184 с.
10. Кучинська О.П., Чайка Н.А., Рябий М.М., Франскевич B.C. Смотрицький кань-йон - поеднання природних та юторико-культурних ценностей Подiльського краю // Еколопч-ний вiсник. - 2006. - № 2. - С. 19-20.
11. Чайковський М.П. Пам'ятки природи Тернопшьщини. - Л. : Вид-во "Каменяр". -1977. - 80 с.
12. Майданюк Н.1. Карта пам'яток трипшьсько1 культури на Вшниччиш // Подшьська старовина : Наук. зб. Вшниц. обл. краезн. музей. - Вшниця : ДП "Державна картографiчна фабрика", 2008. - Вип. IV. - С. 77-88.
13. Подшьсью Товтри / пщ ред. Григсря Денисика. - Вшниця : ПП "Тезис", 2005. - 88 с.
14. Радз1евський В.О. Подорож у пщземну казку : пщручник [по карстових печерах Тернопшьщини]. - 2-е вид. [допов. i перероб.]. - Львiв : Вид-во "Каменяр", 1984. - 56 с.
15. Сщшський Ю.Й. Археологiчна карта Подшьсько1 губерни. - Кам'янець-Подшьсь-кий, 2004. - С. 134.
16. Славетш ¡мена i визначнi мюця Вiнниччини (туристична карта-путiвник) / кер. проекту К.1. Висоцька. - Вшниця : Вид-во "Континент". - 2007. - 48 с.
17. Сохацький М.П. Печери Подшля // З археологи Украши та Ойцовсько'' Юри -Ойцов, 2001. - С. 115-126.
18. Стан навколишнього природного середовища Тернопшьсько'' области у 2006 р. // Матерiали до Нацюнально' доповщ про стан навколишнього природного середовища в Укра-irn у 2006 р. - Тернопшь, 2007. - 177 с.
19. Стан навколишнього природного середовища Хмельницько'' областi у 2006 р. // Матерiали до Нацюнально1 доповiдi про стан навколишнього природного середовища в Укра-irn у 2006 р. - Хмельницький, 2007. - 77 с.
20. Царик Л.П. Еколого-географiчний аналiз i оцiнювання територи: теорiя та практика (на матерiалах Тернотльськог областi). - Тернопiль : Навчальна книга - Богдан, 2006. - 256 с.
