CC BY
7
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 347.463
Володимир Бараняк
1нститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полггехшка» кандидат хiмiчних наук, доцент доцент кафедри кримшального права i процесу
Олег Несiмко
Навчально-науковий iнститут права та психологи Нацюнального ушверситету «Львiвська полггехшка», кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримшального права i процесу
ЮРИДИЧНА Д1ЯЛЬН1СТЬ У СФЕР1 ЕКОНОМ1КИ
© Бараняк В., Неамко О., 2018
Професiоналiзм юриста найбiльш повно i рiзносторонньо проявляеться в дiяльностi, повед1нц1 та спiлкуваннi. Згiдно з науковими джерелами, дiяльнiсть - це активна взаемодiя особи з навколишшм середовищем, у процесi якот людина виступае як суб'ект цшеспрямованот дн на об'ект i тим самим задовольняе свот потреби. Дiяльнiсть - специфична форма ставлення до навколишнього свггу i самого себе, що проявляеться в ц1лесирямоваи1й змiнi i перетвореннi свiту та людськот свщомость
Ключовi слова: професiйнiсть; дiяльнiсть. об'ект; субект; права; потреби; юридична дыяльнысть; види тощо.
Владимир Бараняк, Олег Несимко
ЮРИДИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ В СФЕРЕ ЭКОНОМИКИ
Профессионализм юриста наиболее полно и разносторонне проявляется в деятельности, поведении и общении. Согласно научных источников, деятельность - это активное взаимодействие человека с окружающей средой, в процессе которой человек выступает как субъект целенаправленного воздействия на объект и тем самым удовлетворяет свои потребности. Деятельность - специфическая форма отношения к окружающему миру и самому себе, что проявляется в целенаправленной изменении и преобразовании мира и человеческого сознания.
Ключевые слова: профессионализм; деятельность. объект; субъект; права; потребности; юридическая дыяльнысть; виды и тому подобное.
Volodymyr Baranyak
Lviv Polytechnic National University, Department of Criminal Law and Procedure,
Ph. D., Assoc. Prof.
Oleh Nesimko Lviv Polytechnic National University, Department of Civil Law and Procedure, Ph. D., Assoc. Prof.
LEGAL ACTIVITY IN THE ECONOMY
The professionalism of the lawyer most complete and versatile manifested in the activities, behavior and communication. According to scientific sources, activities - a person active interaction with the environment, during which a person acts as an action focused on an object and thus satisfy their needs. Activity - specific form of relationship to the world and himself, as manifested in purposeful change and transformation of the world and human consciousness.
Key words: professionalism; activity; object; subject; rights; need; legal dynamism; types and so on.
Постановка проблеми. В pi3Hi роки окремим проблемам юридично! дiяльностi придшяли увагу вiдомi вчеш. Проте, незважаючи на велику кшьюсть наукових дослщжень у цш сфер^ вчеш, аналiзуючи змют, структуру, форму, все бшьше розумдать глибиннють тих процешв, яю проходять в середиш цього явища. Особливу увагу привертае дiяльнiсть юриста у сферi економiчних процешв.
Мета статт - проаналiзувати дiяльнiсть юриста у сферi економiчних процесiв.
Аналiз дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблеми зробили С. Аграновська, Н. Бура, А. Венгеров, Ю. Грошовий, А. Жалшський, I. 1ль!н, В. Камшська, М. Козюбра, В. Котюк, О. Костенко, В. Лазарев, С. Назаренко, М. Орзiх, А. Ратшов, В. Сальшков, А. Семiтко, С. Сливка, М. Соколов, О. Скакун, В. Тацш, В. Темченко, I. Фарбер та ш.
Виклад основного матерiалу. Юридична дiяльнiсть виступае одночасно й умовою, i способом iснування правово! системи та людини в нш. Економiчна дiяльнiсть являе собою суттевий вiдрiзок життя суспiльства i саме тому тюно пов'язана з нормами, правилами, законами, моральними зобов'язаннями та шшими навиками, котрi виступають складовими суспшьства [1, с. 6-7]. Саме економiчна система задовольняе найнеобхiднiшi потреби людини i надае !й можливють займатися тим чи iншим видом дiяльностi. При цьому розвиток економiчноi системи визначае i ступiнь розвитку само! особи. Це взаемопов'язаш та взаемозалежш процеси, що одночасно збагачують i економiку, i людину в нш. Оскiльки матерiальнi та духовш блага, що створюються в економiчнiй системi, безумовно виступають елементами культури, то саме вони спрямованi на формування людини культурно!, незалежно вщ роду занять. З повним правом можна стверджувати, що економша «починаеться i закшчуеться» людиною.
Типи i форми дiяльностi рiзняться за суб'ектом, об'ектом, функщями та цiлями. Таю об'екти дiяльностi як виробництво, споживання, бiзнес, комерцiя тощо визначають вщповщш !м види дiяльностi та функцп, що забезпечують суб'екти дiяльностi.
Отже, економiчна дiяльнiсть - це специфiчний вид предметно-практично! дiяльностi в еко-номiчнiй сферi. Умовою виникнення економiчноi дiяльностi виступае наявнiсть тако! економiчноi ситуацii, за яко! чiтко окреслена та чи шша проблема. Економiчну дiяльнiсть можна трактувати як спошб вирiшення нагальних економiчних проблем. Для !х вирiшення окрiм природних (зовшшшх) факторiв - наявностi ресурсiв, середовища, в якому ця дiяльнiсть вщбуваеться, iнших економiчних
агента, умов, що регламентують цю дiяльнiсть, законiв, норм (якщо цього вимагае ситуацiя), вкрай необхiднi особистiснi якосп суб'екта, що визначають його ставлення та штерес до такого роду дiяльностi, пiзнавальнi здiбностi, а також таю риси як: активнють, прагнення до усшху, самостiйнiсть, цiлеспрямованiсть тощо для досягнення поставлених завдань [2, с. 99-104].
У цьому контексп, на нашу думку, буде доречним нагадати, що дiяльнiсть юриста в економiчнiй галузi опираеться, перш за все, на чинну в державi законодавчу базу та основш мiжнароднi документи у цiй сферi.
З-помiж усiх мiжнародних договорiв щодо прав людини Конвенцiя про захист прав i основних свобод людини посщае особливе мiсце. II значущiсть пояснюеться тим, що цей договiр закршлюе надзвичайно ефективну мiжнародно-правову процедуру iз захисту прав людини, учасниками яко1 можуть виступати як держави, так i окремi громадяни. Так, ратифшувавши зазначену Конвенцiю 17.07.1997 р., Укра1на не лише визнала право на «мирне володiння сво1м майном», а й згщно iз положеннями ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенцп визнала право на звернення фiзичних та юридичних осiб до Свропейського суду з прав людини щодо захисту сво1х порушених прав та гарантованих Конвенщею свобод, пов'язаних iз реалiзацiею права власностi [3, с. 88].
Основною метою ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенцп е запобтання свавшьному захопленню власносп, конфюкаци, експропрiацп та шшим порушенням принципу безперешкодного корис-тування сво1м майном, до яких часто вдаються або схильш вдаватися на практищ уряди окремих держав. Пюля включення права мирно володiти сво1м майном до Свропейських стандартiв, що торкаються прав людини весь час виникали проблеми щодо розумшня цього права. Адже питання захисту прав власносп не були закршлеш у Конвенцп в II початковому варiантi, прийнятому в 1950 рощ. Це було зроблено у Першому протоколi до Конвенцп, тдписаному 20 березня 1952 року. Пюля його тдписання положення ст. 1 Протоколу № 1 створили фактичш юридичш передумови для захисту не просто права «мирного володшня сво1м майном», а й права власносп як такого.
Крiм того, необхiднiсть вирiшення конкретних практичних проблем, пов'язаних iз ратифшащею КонвенцiI' Укра1ною, а вiдповiдно, i включенням II положень до нацюнального законодавства держави, дае тдстави аналiзувати змiст економiчних прав згiдно з Конвенщею в порiвняннi до змюту КонституцiI УкраIни.
У КонституцiI Украши закрiплено бiльшiсть основних положень, що вщповщають КонвенцiI. У роздiлi «Права, свободи та обов'язки людини i громадянина» в статтях, якi гарантують права громадян, вщдзеркалюеться вiдповiднiсть статтям КонвенцiI.
Зокрема, щодо економiчних прав людини, то ст. 41 Конституци Украши передбачае: «Кожен мае право володпи, користуватися i розпоряджатися своею власнютю, результатами своеI iнтелектуальноI, творчо! дiяльностi... Нiхто не може бути протиправно позбавлений права власносп. Право приватноI власносп е непорушним. Примусове вщчуження об'ектiв права приватноI власносп може бути застосоване лише як виняток з мотивiв суспiльноI необхщносп, на пiдставi i в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього i повного вщшкодування Их вартостi...» [4].
У Першому Протоколi до КонвенцiI у ст. 1 зазначено: «Кожна фiзична або юридична особа мае право мирно володпи свош майном. Нiхто не може бути позбавлений свого майна, шакше як в штересах суспiльства i на умовах, передбачених законом або загальними принципами мiжнародного права. Проте попередш положення нiяким чином не обмежують право держави вводити в дда таю закони, яю, на II думку, е необхщними для здшснення контролю за користуванням майном вщповщно до загальних iнтересiв або для забезпечення сплати податюв чи шших зборiв або штрафiв» [5, с. 84].
Зпдно з Конвенщею i вщповщно до Конституци Украши кожна особа мае право на майно. В Конвенцп уточнюеться, що кожна фiзична або юридична особа мае таке право. Цей аспект згаданоI статп мае важливе значення, осюльки економiчнi системи держав-учасниць Конвенцп засноваш на правi приватноI власносп та правi вiльно створювати таю економiчнi одиницi, як юридичнi особи: неурядовi органiзацiI, релiгiйнi органи, засоби масовоI iнформацiI тощо. Це положення жодним чином не суперечить Конституци та чинним законам Украши, осюльки Основним законом це право
передбачене роздшом II, в якому йдеться про права людини i громадянина i вщповщно до якого держава забезпечуе захист прав усiх суб'екпв права власностi та господарювання. Крiм того, в розвиток Конституци Укра!ни, вiдповiдно до Цивiльного кодексу, право на приватну власнють мають юридичш особи. Про те, що в зазначенш статтi Конвенцп йдеться саме про право приватно! власносп, свщчить поняття «свое майно», саме такий ви^в визначае стан присвоення, належносп майна.
1з поняттям «мирно володгги» Конвенцп, на нашу думку, кореспондуеться положення Конституци про те, що використання власносп не може завдавати шкоди правам, свободам та гiдностi громадян, штересам суспiльства, погiршувати екологiчну ситуащю i природнi якостi землi.
Положенню Конвенцi! про те, що шхто не може бути позбавлений свого майна, шакше як в штересах суспiльства i на умовах, передбачених законом або загальними принципами мiжнародного права, вщповщае положення Основного Закону Укра!ни про те, що шхто не може бути протиправно позбавлений права власносп та про непорушнють права приватно! власносп.
Конвенщя допускае обмеження вказаного «володшня сво!м майном», визнаючи це впрова-дження з урахуванням таких оцiнних категорiй, як «штереси суспiльства», «загальнi» iнтереси. Вщповщно, Конституцiя Укра!ни допускае примусове вщчуження майна в певних випадках, визначаючи це через призму оцiнного поняття «суспшьно! необхiдностi».
На основi порiвняльного аналiзу вiдповiдних статей документiв можна дшти висновку, що загалом положення Конституци Укра!ни щодо права приватно! власносп вiдповiдають положенням Конвенцi! та не суперечать !й.
Щодо шших економiчних прав, а саме права на тдприемницьку дiяльнiсть та права користування об'ектами суспшьно! власносп, то Конвенщею i протоколами до не! вони не передбачеш, а отже, не тдлягають захисту в Свропейському судi з прав людини. Отже, можемо резюмувати, що економiчнi права знайшли доволi широке втiлення в найважливших мiжнародно-правових актах - Загальнш декларацi! прав людини та Свропейськш конвенцi! з основних прав людини. Заради об'ективносп слiд вщзначити, що власне визначення економiчних прав жоден iз цих нормативно-правових акпв не дае. В них фактично закрiплено лише право приватно! власносп. Крiм того, проаналiзувавши низку мiжнародних актiв, у тому числi й нератифшованих Укра!ною, можна дiйти висновку, що в них закршлеш право приватно! власносп та право на тдприемницьку дiяльнiсть, але в жодному не йдеться про право користування об'ектами суспшьно! власносп. На нашу думку, Укра!ш необхщно ратифшувати Свропейську конвенщю про облаштування та тдприемництво, оскiльки !! положення значно розширять обсяг економiчних прав громадян Укра!ни в кра!нах Свропи i нададуть вагомi гарантi! !х захисту [6, с. 129-133].
Визначення видiв юридично! дiяльностi значною мiрою залежить вщ того, який критерiй береться за основу класифшацп. У наукових джерелах визначено три види юридично! дiяльностi за основними формами !! здшснення - практична, наукова, освiтня. Однак юнують й iншi критерi!, використання яких дае змогу охарактеризувати юридичну дiяльнiсть в iншiй площинi, або шшому аспектi через призму науково-дослщницького iнтересу. Наприклад, юридичну дiяльнiсть визначають: 1) за змютом - консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридично! справи тощо; 2) за професшною спецiалiзацiею або за суб'ектами здшснення -адвокатська, слщча, прокурорська, судова, нотарiальна; 3) за сощальними сферами - юридична дiяльнiсть в економiцi, полiтицi, духовнiй сферц 4) за кiлькiстю уповноважених ошб, якi здiйснюють розгляд юридично! справи - шдивщуальна, (одноособова), колегiальна (колективна); 5) за змютом штелектуально! роботи - тзнавально-пошукова, органiзацiйна, реконструктивна, реестрацшна, комунiкативна. Найбiльшого практичного значення мае проведення класифшацп видiв юридично! дiяльностi за спецiальностями, якi iсторично склалися в межах юридичних професи та вщображають змiст певних професiйних напрямiв юридично! роботи.
В аналiзi юридично! дiяльностi видiляють такi етапи: 1) процес усвщомлення юристом свого призначення, коли вщбуваеться певна адаптацiя, ознайомлення зi службовими та функцiональними обов'язками та специфшою роботи юридично! установи; 2) процес формування юриста як професюнала - характеризуеться повною самостшшстю у службовш дiяльностi, набуття певних навичок, розробка власного стилю та культури в робой тощо; 3) досягнення вершин майстерносп, остаточне становлення юриста як професюнала.
Ус перераховаш вище етапи впливають на професшну мораль юриста, основу яко1' становлять регулювання службових вiдносин, допомога у здшсненш правильного вибору при виконанш службових обов'язкiв, оптимальна реалiзацiя прийнятого рiшення у практичнiй повсякденнш дiяльностi, насамперед в економiчнiй сферг
Змiст юридично1' дiяльностi у кожному конкретному випадку становлять конкретш дп, перелiк яких суттево впливае на визначення обсягу, сфери та форм юридично1' дiяльностi. В умовах сощального прогресу, ускладнення соцiальних зв'язкiв змшюються змiст та форми соцiальноI, а, отже, i юридично1' практики. Вщповщно до вимог сощального прогресу та економiчного розвитку суспшьства юридична практика зазнавала змш у напрямку розширення змюту, ускладнення структури, виникнення нових форм i засобiв II здшснення. Тому до змiсту юридичноI практики (дшльносп) належать не лише складання документа, консультування та участь у судових засщаннях, а й iншi юридично значущi дiI: попередження, припинення та розслiдування право-порушень в економiчнiй сферi, притягнення до юридичноI вiдповiдальностi, виконання покарань, пiдготовка та прийняття нормативно-правових актiв, що регламентують економiчну дiяльнiсть, здiйснення правовиховноI та науково-дослiдницькоI дiяльностi, реестрацiя та статистичний облш правових та економiчних явищ, результата юридичноI дiяльностi.
У зв'язку з цим можна визначити перелш найважливших дiй, якi е основою юридичноI дiяльностi, потребують спецiальних знань, навичок та професiоналiзму: 1) ведення юридичноI справи (здiйснення певного комплексу процесуальних, юридично значущих дш, пов'язаних iз вирiшенням конкретноI жигтевоI ситуаци - ухвалення рiшення про прийняття до свого про-вадження, обшук примщення, допит пiдозрюваного, проведення експертного дослщження та складання висновку, перевiрка доказовоI iнформацiI, побудова версiI щодо справи тощо); 2) складання юридичних документа (вщображаеться або посвщчуеться шформащя, що мае правове значення: позов до суду, протест прокурора, протокол адмшютративного правопорушення, нотарiально завiрений договiр дарування або купiвлi-продажу тощо); 3) юридичне консультування (передбачае надання рекомендацш, порад, визначення обсягу повноважень, роз'яснення правового статусу, перспектив судового виршення справи тощо; здшснюеться передача необхiдноI шформацп зацiкавленiй особi, виходячи iз наявностi спецiальних правових знань юриста-фахiвця та його практичного досвiду правовоI роботи); 4) виступи в юридичних установах (в офщшнш формi оголошуються заяви, клопотання, вимоги, висновки аналiтичноI та експертноI роботи, що мають безпосередне значення для виршення юридичноI справи); 5) тлумачення текстiв нормативно-правових акта та шших юридичних документа (за Ихньою текстуальною формою формулюеться ютинний змют норми або воля законодавця; шляхом роз'яснення певних теоретичних конструкцш, термшв Iх словосполучень, конкретизуються вимоги правовоI норми або ршення уповноваженого органу, визначаеться коло суб'екта даного правовiдношення, що стало предметом розгляду зi справи); 6) правове виховання, правова аптащя та пропаганда правових знань (за допомогою цих дш здшснюеться бажаний вплив на свщомють суб'екта права, на Их поведшку, спрямовану на правомiрнi дiI); 7) правове навчання в юридичних навчальних закладах (певний вид дш, пов'язаних iз процесом отримання спещальних правових знань, отримання навичок практичноI дiяльностi, формування юридичного свггогляду, та з iншими процесами, передбаченими навчальними програмами, квалiфiкацiйними характеристиками, що дають змогу готувати професшного юриста-фахiвця, спецiалiста з економiчних питань [7].
Будь-яка дiяльнiсть, що вщбуваеться в соцiальному середовищi та мае певну спрямованють, повинна розглядатися не тшьки з точки зору II змютовносп або середовища, в якому вона здшснюеться, а й з шших боюв - наскшьки це може II охарактеризувати як сощальне явище та визначити практичну щннють для певноI групи суб'екта (суспшьства в цшому). Тому, характеризуючи юридичну дiяльнiсть у сферi економши, необхiдно мати на увазi, що вона вщбуваеться у специфiчному сощальному середовищi та впливае лише на п об'екти, якi перебувають пщ захистом права як певноI системи сощальних цiнностей.
При дослiдженнi юридичноI дiяльностi необхiдно зважати на те, що серед ушх iнших форм прояву соцiальноI дiяльностi юридична дiяльнiсть набула низки ознак, якi дають змогу видшити II в
окремий напрям або вид сощально! сфери. При цьому юнуе можливють встановити взаемодда та причинно-наслiдковi зв'язки мiж певними видами соцiальноï дiяльностi, в яких юридична дiяльнiсть мае форми власного вияву.
Юридична дiяльнiсть - явище правового походження, тому, поряд i3 визначенням взаемо-зв'язкiв з шшими соцiальними явищами, особлива увага придшяеться зв'язку з явищем правовоï системи (правовi вiдносини, законнiсть, система законодавства тощо). Не менш важливим у зв'язку з проблемою причинно-наслщкових зв'язюв постае питання про напрям впливу юридичноï дiяльностi на певш сфери соцiального середовища, зокрема в економiчнiй галузi, в якiй найбшьш повно виявляеться сутнiсть, практична щннють та спрямованiсть юридичноï дiяльностi.
Визначення рiзноманiтних компонентiв певною мiрою зумовлюе порядок здiйснення, ефективнiсть, спрямованiсть та причиннють юридичноï дiяльностi в економiчнiй сферi, тобто йдеться про юнування певно1' системи юридично1' дiяльностi, яка постае цшсним комплексом найрiзноманiтнiших теоретичних напрямiв осмислення явищ економiчного життя, подае комплексне уявлення про предмет вивчення юридично1' дiяльностi (напрям, визначення форм, методiв, об'ектiв, елементiв змюту юридично1' дiяльностi та деяких шших компонента системного тдходу).
З погляду сощально1' ролi або способу виявлення в наукових джерелах юридична дiяльнiсть в економiчнiй сферi розглядаеться в рiзних аспектах, на що вказуе ïï багатоплановiсть та складний характер. Так, юридичну дiяльнiсть в економiчнiй сферi можна розглядати як правову форму сощально1' дiяльностi, як шструмент соцiального управлiння, як змiст правових вщносин або правопорядку, як системоутворюючий фактор правово1' системи, як спошб втiлення правових приписiв у реальну (економiчну) площину життя. Висококвалiфiкований юрист повинен володгги глибокими загальнотеоретичними знаннями про поняття юридично1' дiяльностi в економiчнiй сферi, про ïï основш ознаки, види, функцiï, призначення.
Щодо юридичноï дiяльностi у сферi економши iснують рiзнi погляди та науковi пiдходи, згiдно з якими видшяють додатковi ознаки, що найбiльш повно та адекватно характеризують дану дiяльнiсть. Такий багатоаспектний пiдхiд до предмету вивчення дае можливють тзнати його з рiзних сторiн, врахувати його багатофункщональний характер. Основнi риси юридичноï дiяльностi у сферi економiки, на нашу думку, таю:
1. Юридична дiяльнiсть здшснюеться у сферi економши (наявнiсть права передбачае наяв-нють юридичноï дiяльностi, яка забезпечуе повномасштабне функцiонування економiки. У випадку вщсутносп правових норм, права загалом, юридична дiяльнiсть у сферi економiки перестае бути такою, тому що втрачае власний об'ект впливу та основний шструментарш. Адже, сфера права - це вс структурш рiвнi та види суспшьних вiдносин, де право реально здшснюе свiй вплив. Це рiзноманiтнi сфери соцiального та економiчного життя суспiльства, найрiзноманiтнiшi жигтевi ситуацп, в яких люди для отримання позитивного результату керуються приписами правових акпв. Навпъ у таких специфiчних сферах соцiального життя, як сфера релiгiйноï дiяльностi, сфера дiяльностi громад, об'еднань право мае також свш вплив, хоча дещо в опосередкованш формх).
2. Юридична дiяльнiсть в економiчнiй сферi здiйснюеться юристами-фахiвцями на профе-сiйнiй основi (у сферi економiчноï дiяльностi працюють спецiалiсти-професiонали, яю володiють спецiалiзованими правовими та економiчними знаннями, вiдповiдними навичками роботи, квалiфiковано виконують юридично значущi дiï, що визначають змют ï^ роботи. Складнють життевих економiчних ситуацiй, якi виршуються юристами, висока вимогливiсть правовоï процедури, особливiсть формально-абстрактного мислення та термшологи юридичного спiл-кування передбачають, що юридичну дiяльнiсть в економiчнiй сферi повиннi здiйснювати лише спецiально шдготовлеш фахiвцi. Якщо проаналiзувати законодавство Украши, що регулюе дiяльнiсть органiв прокуратури, суду, адвокатури та iнших оргашв та установ, якi здiйснюють юридичну дiяльнiсть в економiчнiй сферi, одшею з вимог до кандидатiв е наявнють вищоï юридичноï освiти. Наприклад, щодо дiяльностi адвоката висуваеться вимога скласти квалiфi-кацiйний iспит, який приймае висококомпетентна комюя. В органах суду також юнують вщповщш квалiфiкацiйнi комiсiï, що перiодично перевiряють рiвень професiоналiзму своïх працiвникiв).
3. Юридична дiяльнiсть спрямована на оргашзащю дiяльностi iнших суб ' екпв права (право щодо Bcix суб'екпв здiйснюe формально однаковий вплив, що зумовлюсться формальною рiвнiстю cy6'eKTÎB права перед силою правових припишв. Але виокремлюеться спецiальна група суб'ектiв, яю, окрiм виконання власних статусних обов'язюв, повиннi визначати правовий статус шших ошб, слiдкyвати за якiстю здшснення правових норм, допомагати у реалiзацiï суб'ективних прав та юридичних обов'язюв, створювати належнi умови для забезпечення високого рiвня ефективностi реалiзацiï правових норм. Своею дiяльнiстю юристи створюють закони i пiдзаконнi акти, що регламентують життедiяльнiсть значноï частини населення. На пiдставi цих актiв фiзичнi та юридичнi особи звертаються до юриспв за допомогою у виршенш конкретних життевих ситyацiй, наприклад, подш майна, отримання спадщини, реестрацiя шлюбу, складання позову до суду тощо).
4. Метою юридичноï дiяльностi е впорядкування та узгодження суспшьних вщносин (завдання, що вирiшyються в процес юридичноï дiяльностi полягають у встановленш меж можливоï поведiнки суб'екта, захист сфери можливого вiд протиправного втручання iнших сyб'ектiв).
5. У процес здiйснення юридично1' дiяльностi в економiчнiй сферi використовуються як правовi, так i неправовi засоби. У сферi економiки неможливо обiйтися без засобiв, якi так чи iнакше пов'язаш з правом i виконують роль основного шструментарда щодо реалiзацiï повно-важень юристiв-фахiвцiв. Такими засобами виступають норми права, правовi вiдносини, права та обов'язки, юридично значyщi документи та вчинки, iндивiдyально-правовi вказiвки, розпо-рядження, правова свiдомiсть, акти реалiзацiï права тощо. Характеризуючи юридичну дiяльнiсть у сферi економiки, слiд говорити про поеднання правових i неправових засобiв щодо здшснення повноважень. Водночас iз фшсащею юридично значущих дш або рiшень використовуеться iнформyвання суб'екта, що е засобом не правовим i не тягне для суб'екта правових наслщюв. Також можуть бути використаш оргашзацшш або виховш засоби, яю у поеднаннi з правовими дають змогу досягти певно1' мети.
6. Правова регламентащя юридично1' дiяльностi в економiчнiй сферi (застосування права щодо шших ошб) виступае одшею з форм прояву влади. Правов^ професiйнi дiï юристiв, як правило, тягнуть за собою певш наслщки для iнших сyб'ектiв, тому юридична дiяльнiсть досить чiтко регламентуеться нормами права. 1снування цiлiсноï системи оргашчних законiв, що регламентують дiяльнiсть суду, прокуратури, адвокатури, мiлiцiï, нотарiатy, а також наявнють системи процесуальних закошв i норм свiдчать про вщповщну регламентованiсть здiйснення правово1' процедури. Кожна компетенщя посадово1' особи, юридично1' установи державного або недержавного походження здшснюеться у певнш форм^ за певною процедурою та у певний термш. Норми процесуального права вказують на те, як саме потрiбно звертатися до установи, яю вщомосп про особу або подда фшсуються, та у якiй формi i який орган здшснюе попередне виршення справи, у який термiн можна оскаржити ршення тощо. Але така регламентащя юридично1' процедури потребуе знання та дотримання ïï не тшьки юристами-фахiвцями, а й yсiма шшими особами, чш справи е предметом правового виршення.
7. Юридична дiяльнiсть здiйснюеться у формi практично!', науково1' та освiтньоï дiяльностi (цi форми, що юнують та розвиваються за власними специфiчними закономiрностями, виконують певну сощальну роль. Мiж ними юнуе тiсний взаемозв'язок, що пояснюеться единим походженням цих форм дiяльностi. ïх iснyвання слiд розглядати комплексно, виходячи зi специфiки фyнкцiонального призначення кожноï форми. Так, якщо певнi економiчнi ситyацiï вирiшyються шляхом здiйснення практичноï роботи (форма практичноï дiяльностi), у процеш якоï реалiзyються права та обов'язки шших суб'екпв, вирiшyються сшрш ситyацiï тощо, то пiдготовка фахiвцiв-практикiв для юридичноï дiяльностi у сферi економiки можлива лише за умов здшснення освiтньоï форми юридичноï дiяльностi.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Fukuyama F. Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity New York. Francis Fukuyama. - The Free Press, 1995. P. 6-7. 2. Максакова В. И. Экономическая культура личности.
Базовая культура личности: теоретические и методические проблемы. М., 1989. С. 99-104. 3. Раданович Н. М. Нащональна iмплементацiя мiжнародних договорiв щодо прав людини: загальнотеоретичне дослiдження (на матерiалах впровадження Конвенцiï про захист прав i основних свобод людини): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Наталiя Микола1'вна Раданович. Львiв, 2000. С. 88. 4. Конститущя Украши: 1з змiнами, внесеними згщно iз Законом № 2222-IV вщ 08.12.2004 р. К.: Велес, 2008. 48 с. 5. Мармазов В. С. Захист прав та майнових штереав у Свропейському судi з прав людини: навчально-практичний пошбник / В. С. Мармазов, П. В. Пуш-кар; за ред. М. В. Онщука. К.: Видавничий Дiм «Юридична книга», 2001. С. 84. 6. Тихомиров О. Д. Проблеми прав людини в сучасних парадигмах право розумшня. Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. праць. К., 1998. Ч. 1. С. 129-133. 7. Федик С. I. Формування правово1' культури студештв-юриспв: теоретичш та прикладш аспекти: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорiя та iсторiя держави i права; iсторiя полгшчних та правових учень». Львiв, 1996. 23 с.
REFERENCES
1.Fukuyama F. Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity New York [The Social Virtues and the Creation of Prosperity New York] The Free Press, 1995. P. 6-7. 2. Maksakova V. I. Jekonomicheskaja kultura lichnosti [Base culture of personality: Theoretical and Methodological problems]. M., 1989. pp. 99-104. 3. Radanovych N. M. Natsionalna implementatsiya mizhnarodnykh dohovoriv shchodo prav lyudyny: zahaVnoteoretychne doslidzhennya [National implementation of international agreements on human rights: general theoretical studies]. L'viv, 2000. 88 p. 4. Konstytutsiya Ukrayiny [The Constitution of Ukraine]: Iz zminamy, vnesenymy zhidno iz Zakonom # 2222-IV vid 08.12.2004 r K.: Veles, 2008. 48 p. 5. Marmazov V. Ye. Zakhyst prav ta maynovykh interesiv u Yevropeys'komu sudi z prav lyudyny: navchal'no-praktychnyy posibnyk [Protecting the rights and property interests in the European Court of Human Rights: educational and practical guide]. K.: Vydavnychyy Dim „Yurydychna knyha", 2001. 84 p. 6. Tykhomyrov O.D. Problemy prav lyudyny v suchasnykh paradyhmakh pravorozuminnya [The legal status of the person: status, problems and prospects: Coll. Science. works ] K., 1998. Ch. 1. 129-133 pp. 7. Fedyk Ye.I. Formuvannya pravovoyi kultury studentiv-yurystiv: teoretychni ta prykladni aspekty [Formation of legal culture of law students theoretical and practical aspects]: avtoref. dys. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.01 «Teoriya ta istoriya derzhavy i prava; istoriya politychnykh ta pravovykh uchen». L'viv, 1996. 23 p.
Дата надходження:01.06.2018р.
