CC BY
33
жизни не имели нефрологической патологии. По результатам исследования, бактериальная микрофлора, которая может выступать в роли уропатогенов, из почки выделена у 20 объектов исследования (66,7%), из тонкой кишки - у 16 объектов исследования (53,3%) и из толстой кишки - у 16 объектов исследования (53,3%). Из них, в 9 случаях (45,0%) из почки и кишечника выделена идентичная микрофлора. Выделение бактериальной микрофлоры из почечной ткани людей, которые при жизни не имели каких-либо данных про заболевания почек, дает основания допустить существование бактериальной транслокации из кишечника как физиологического явления, которое наблюдается на протяжении всей жизни.
Ключевые слова: бактериальная транслокация из кишечника, хронический пиелонефрит, патогенез.
Стаття надшшла 11.04.10
69,4±3,7 years) that didn't have any renal pathology. Probably uropathogenic bacteria were obtained from kidneys in 20 persons (66,7%), from small intestine in 16 persons (53,3%) and from large intestine in 16 persons (53,3%). From the above mentioned in 9 cases (45,0%) bacteria obtained from kidney and intestine were the same. Obtaining of bacteria from the renal tissue in persons that didn't have any renal pathology affords ground for suppose of intestinal bacteria translocation as physiologic process that continues during all life.
Key words: bacterial translocation from intestine, chronic pyelonephritis, pathogenesis.
УДК 616.24 - 002.5:[616.98:578.828В1Л]
ЯК1СТЬ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ПРИ ПОеДНАНШ З В1Л/СШД-1НФЕКЩеЮ
Вивчалася яшсть життя хворих на туберкульоз в поеднанш з ВШ/СНЩ на базi Полтавського протитуберкульозного диспансеру та Полтавського обласного центру профшактики ВШ-шфекцп та боротьби зi СНЩом. Сорок п'ять пащенпв добровшьно приймали участь у дослщженш, вiдповiвши на анкетш запитання якосп життя. Було проаналiзовано медичш карти амбулаторних хворих та гсгори хвороби, анамнез захворювання та життя, вш, стать, мюце проживания, супутш захворювання, час з моменту встановлення дiагнозу. Результати дослщження продемонстрували наявшсть розладiв в нервово-психiчнiй сфери пащенпв. Серед 33 чоловшв та 12 жшок, яш приймали участь у обстеженш, тшьки 13,4% чоловшв спокшно сприйняли дiагноз, а серед жшок цей показник становив 2,2%. В зв'язку з тим, що поеднаш двi шфекцп ТБ/ВИЧ серед уах захворювань займають особливе мiсце, повщомлення про них хворому являеться потужним психотравмуючим фактором з рiзними розладами психоемоцшно! сфери. Отриманi результати дозволяють нам використовувати та розвивати допомiжнi методи психокорекцп та психо-соцiологiчнi втручання, що сприятимуть пiдвищенню ефективностi лшування та покращенню якостi життя таких пащенпв.
Ключовi слова: туберкульоз, В1Л, СН1Д, як1сть життя, психокорекцiя.
Робота виконана у рамках НДР ВДНЗУ «УМСА» та е фрагментом НДР кафедри фтиз1атрИ з дитячою х1рург1ею «Вивчити ефективтстъ оргамзацИ' лтування хворих на туберкульоз легенъ i вдосконалити заходи щодо ггполтшення». № ДержавногреестрацИ' 0108U000216
На сьогодт туберкульоз у поеднанш з В1Л-шфекщею (ТБ/ЫЛ-шфекщя) становить загрозливу проблему. ТБ/ЫЛ-шфекщя е складною медико-сощальною i економiчною проблемою охорони здоров'я, оскiльки особи працездатного вiку становлять 86% iз загального числа вперше виявлених на туберкульоз[12]. Однiею iз актуальних проблем сучасно! медицини е вивчення зв'язюв соматичних захворювань i псих1чного стану хворого. Про вплив психолопчних факторiв на виникнення i перебiг хротчних захворювань ще вказував вщомий росшський клiнiцист С.П. Боткiн, який особливу увагу звертав на стан нервово! системи та псих1ки, шдкреслював значимють функцiональних зв'язкiв органiв i систем в цшсному органiзмi. Вiкторов 1.Т. вiдмiчав що «вряд ли можно найти ещё такое заболевание, в котором бы психический фактор играл столь большую роль и значение, как в туберкулезе легких, и с другой стороны, пожалуй, ни одно из соматических заболеваний не влияет столь многосторонне на психическое сосотояние, как туберкулез легких». В подальшому рядом росшських вчених (Мудровим М.Я., Захар'!ним Г.А., Сеченовим 1.М., Павловим 1.П., Введенським M.G., Биковим К.М.) була розроблена щея цiлiсного пiдходу до пащента, при якому враховуеться стан морфофiзiологiчних систем органiзму та специфiка особистосп хворого[1,2,4]. Особливо гостро сто!ть проблема, коли дiагностуеться одночасно двi шфекцп, якi викликають у пацiентiв крш фiзичного дискомфорту ще й складну сукупнiсть переживань, нав'язливих роздумiв, розладiв нервово! системи. Встановлення специфiчного ураження легень або iнших органiв нерщко виникае у хворого страх i депресiю, що пов'язанi в основному зi
сфоpмованими здавна yпеpедженнями ^о ТБ/BIЛ-iнфекцiï як високо контапозш i невилiковнi заxвоpювання. Роль емоцшного фактоpy y виникненнi i пеpебiгy ТБ/BIЛ-iнфекцiï неpiдко являеться для пащен™ як тяжка псиxiчна тpавма. Bti xвоpi на впеpше виявлений тyбеpкyльоз, якi постyпають до стацiонаpy на штенсивний кypс лiкyвання, пpоxодять загально-клмчне обстеження: скаpги, анамнез заxвоpювання, анамнез життя, об'ективне обстеження, лабоpатоpно-iнстpyментальне обстеження (обстеження бюлопчнж piдин, pентгенологiчне обстеження, тyбеpкyлiнодiагностикy). Хвоpi на тyбеpкyльоз являють rpyny pизикy для BIЛ-iнфiкованиx. Тому xropi пpоxодять тестyвання на BLH пiсля отpимання попеpедньоï добpовiльноï згоди. А вс BIЛ-iнфiкованi особи являють rpyny promy по вщношенню до тyбеpкyльозy, i пpи виявленнi антитш вipyсy iмyнодефiцитy пацiенти обов'язково обстежyються на тyбеpкyльоз, який найчастiше yскладнюе данy iнфекцiю (до 78%) [16,18].
Метою pоботи 6уло визначити та пpоаналiзyвати псиxоемоцiйнi pеакцiï xвоpиx на тyбеpкyльоз в поеднаннi з BIЛ-iнфекцiею, та за^ош^вати псиxологiчнy коpекцiю таким пащентам.
Maтерiaли та методи дослiдження. Псиxоемоцiйний стан пацiентiв вивчали шляxом бесщ та анонiмного анкетування 45 xвоpиx на ТБ/BIЛ-iнфекцiю впеpше виявлениx. Чоловши становили -33 особи (73,3%), жшки - 12 особи (26,7%). За вшом пацiенти pозподiлялись: вщ 20 до 30 pокiв - 31 особи (82,2%), вщ 31 до 40 pокiв - 8 осiб (17,8%). Сеpед ниx дисемшований тyбеpкyльоз легень дiагностований у 23 осiб (51,1%), iнфiльтpативний - у 17 осiб (37,8%), вогнищевий - у 3 осiб (6,7%), тyбеpкyльоз внyтpiшньогpyдниx та пеpифеpичниx лiмфатичниx вyзлiв - у 2 осiб (4,4%). III клшчна стадiя СНIДy встановлена у 21 особи (46,7%), IV клшчна стадя СНIДy - у 24 особи (53,3%).
Результати дослщження та ïx обговорення. Псиxоемоцiйнi pозлади спостеpiгалися у пеpеважноï бiльшостi пащентш, але пpоявлялись по-piзномy. Bстановленi наступш pеакцiï на заxвоpювання :
- спокшно спpийняли дiагноз - 7 ошб (15,6%), з ниx жшки становили 1 особа (2,2%), чоловши - 6 ошб (13,4%);
- стypбовано, сxвильовано - 10 осiб ( 22,2%), з ниx жшки - 6 осiб (13,3%), чоловши - 4 осiб
(8,9%);
- с^ийняли як «шок», стpаx, пашку - 28 осiб (62,2%), з ниx жiнки - 5 ошб (11,1%), чоловiки - 23 особи (51,1%).
Хвоpi на тyбеpкyльоз мають нестiйкiсть настpою, яскpаво виpаженy егоцешричшсть, вiдчyженiсть, озлобленiсть, pоздpатованннiсть, пiдвищенy чутливють до мiнiмальниx фiзичниx i псиxiчниx тpавм, втомлюванiсть, iпоxондpичне пеpеживання, висока вipогiднiсть pозвиткy нападу смутку, вpазливiсть, слабкодyxiсть, пiдозpiлiсть, сyмнiвнiсть. Звичайно, на ниx впливае соцiальний фактоp, ïx уникають pwrn, близькi, знайомi, спiвpобiтники. Bони не знають чи вилшуються, ïx пеpеслiдyють непевнiсть щодо подальшого пpацевлаштyвання, сyмнiви в каp'еpi, дол^ життi. I якщо на фош такиx складниx псиxоемоцiйниx пеpеживань, ще й дiагностyеться BIЛ-iнфекцiя, то пащешгв оxоплюе pозпач, стpес, жаx. Псиxологiчна pеакцiя пацiента, який дiзнався пpо iнфiкyвання BIЛ в поеднанш з тyбеpкyльозом, мае пеpебiг в 3-4 етапи. Пеpший етап - ^из, емоцiйний шок, оцiпенiння, вщчудження, вiдчай. Людина вiдчyвае емоцiйний паpалiч, pозпач, може пpоявляти лють, pоздpатованy поведiнкy, пpи якiй можливе нанесення шкоди собi та оточуючим. B цей час особливо госфо необxiдна пiдтpимка досвiдченого псиxолога. Дpyгий етап - адаптащя. Чеpез 2-3 тижш стають вiдомим аналiзи обстеження пащента вiдносно заxвоpювання та загального стану пащента в цiломy. Тодi пpостежyються пpояви гнiвy, тpивоги, депpесiï, самоiзоляцiя. Пацiенти можуть вiдчyвати почуття гоpя, вини, iпоxондpiï. На цьому етат на лiкаpя покладаеться допомога xвоpомy в питанняx пеpебyдови соцiальниx зв'язюв, знаxодженнi мотивацiï на подальше життя. Тpетiй етап -пpимиpення - пащент yсвiдомлюе й погоджуеться з обмеженнями подальшого життя, поновлюе зв'язки з дpyзями, налагоджуе спшкування з BIЛ-iнфiкованими особами. B цей час людина майже не вщчувае себе xвоpою, пpи yмовi стабiлiзацiï ^оцесу. Та pано чи пiзно наступае четвеpтий етап -пiдготовка до смеpтi пpи неминучому пpогpесyваннi xвоpоби. Досить часто пацiенти здогадуються що вони невдовзi помpyть. Саме в цей момент лiкаpю потpiбне володшня особливими псиxологiчними здiбностями, а repéra й iз залученням псиxолога, для заспокоення xвоpого (псиxокоpекцiï стану пащента) i його близькиx. Аналiз вщношення piдниx, близькиx - сiм'ï (яким xвоpий самостiйно повiдомив пpо свш стан) до пацiента:
- спокшно с^ийняли заxвоpювання - 6 ошб (13,3%);
- стypбовано, сxвильовано - 8 оаб (17,8%);
- ^илялися вiд спiлкyвання з xвоpим - 23 особи (51,1%)
- вщмовилися вщ спiлкyвання - 8 ошб (17,8%).
Серед знайомих, яК дiзналися про захворювання у пащента встановленi наступш реакци:
- спокшно вiднеслись до захворювання - 5 oci6 (11,1%);
- обмежили стлкування з хворим - 31 особа (68,9%);
- вщмовились вiд стлкування - 9 ошб (20%).
Великий позитивний вплив на вщношення хворого до свого захворювання ТБ/В1Л справляють лiкарi. Хворi вiдмiтили, що в 87% випадюв лiкар пiдтримyвав !х, викликав позитивнi емоцп, однак 8 % пащента вщмггили байдyжiсть лiкарiв, а 4 % пацiентiв вiдмiтили, що тсля розмови з лiкарем im стало прше - «.. ..не захотiлось навггь жити....».
В повне одужання вщ туберкульозу при сyпyтнiй В1Л-шфекцп вiрило 2 пацiента (4,4%), в можливють стабшзацп процесу - 42 пащента (93,3%), не вiрив в ефективтсть лiкyвання - 1 пацiент (2,2%). Бшьшють пацiентiв, якi приймали участь у дослщжент (62,2%) сприйняли поеднане захворювання, як «шок», страх, розпач, i лише 15,6% ошб сприйняли дiагноз спокiйно. Серед чоловiкiв 13,4 % сприйняли спокшно захворювання, серед жшок - лише 2,2%.
1з досвiдy вiдомо, що пiд час розмови щодо туберкульозу з родичами пащента необхщно переконати, що туберкульоз - шфекцшне захворювання, але при правильному лшуванш, можливе довготривале, яюсне життя, навчити хворого i його близьких саштарнш грамотностi щодо стану першого, не викликаючи фоби до туберкульозу. Необхщно формувати тiсний контакт, штенсивну спiвпрацю хворого та родичiв з лiкарями.
Проте, iнколи доводиться зус^чатися iз несприйняттям хворим серйозносп захворювання у випадку задовiльного загального самопочуття пацiента. В цьому випадку хворий безтурботний у ставленнi до захворювання, зовшм на нього не зважае. Така поведшка небезпечна i загрожуе стрiмкомy погiршенню перебiгy хвороб, загального стану, формування хiмiорезистентностi, що значно прискорюе летальний кiнець. Невтшними виявились i вiдношення им'1 та близьких до хворого, де обмежили тюш стосунки 51,1% рщних. Звичайно, психолопчна реакцiя хворого на таке поеднання захворювань, як туберкульозу та В1Л-шфекщя супроводжуеться переживаннями, а iнодi й вираженими страхом, хворий не завжди в змозi сприйняти складш обстеження, велику кiлькiсть призначень, створюеться напружена деонтологiчна ситyацiя, виникають психолопчт трyднощi як з боку пащента, так i зi сторони лшуючого лiкаря пацiента. При цьому необхщно враховувати шдивщуальш особливостi пацiента, його оточення. Адекватна психолопчна допомога пащенту на ТБ/В1Л-шфекщю е важливим фактором устшного лiкyвання та покращення якост життя пацiента.
Кожна медична спещальнють мае сво! особливостi. Лiкаря-фтризiатра та лшаря-шфекщонюта, крiм професiйного обов'язку, вiдрiзняе самовiдданiсть, що нерiдко супроводжуеться емоцшним перенавантаженням. Достатня наукова та практична пщготовка, досвiд, професiйний оптимiзм, вiра й сyчаснi досягнення медицини допомагають урятувати життя хворих, покращити його яюсть, навiть iз поеднаною патолопею туберкульозу з ВIЛ-iнфекцiею.
1. У хворих на ТБ/В1Л бурхлива емоцiйна реакцiя на захворювання починають в першi 2 тижнi тсля встановлення дiагнозy, i яка тривае протягом 2-х мюящв, в подальшому спостерiгаеться помiрне зменшення як фiзичних так i психоемоцiйних порушень.
2. У жшок вiдмiчаеться бiльш бурхлива психолопчна реакщя на дiагноз, шж у чоловiкiв.
3. Лiкарю-фтизiатрy необхщно адекватно повщомити дiагноз пацiентy, навчити, не викликаючи фтизюфобп , специфши гiгiени, лiкyвання.
4. Хворим на ТБ/В1Л-шфекщю необхiдна консyльтацiя психолога. Виявлеш фiзичнi та психiчнi змiни потребують залучення в комплекс лшувальних заходiв допомiжних методiв психотерапевтично! корекци, що пщвищать ефективнiсть лiкyвання та яюсть життя таких пацiентiв.
Перспективи подальших до^джень у даному напрямку. Досл1дження психолог1чного статусу, виявлення зв'язку за розвитком соматичних зм1н у даного контингенту хворих е перспективним, оскыьки сприятиме розвитку допом1жт методи психокорекцИ та психо-соц1олог1чт втручання, що сприятимуть тдвищенню ефективност1 л1кування та покращенню якост1 життя таких пац1ент1в.
1. Александер Ф. Психосоматическая медицина / Александер Ф. - Москва, 2002 - глава 11
2. Алфеевский Н.А. Нервные и психические явления у туберкулезных / Н.А. Алфеевский // Совр. Псих. - 1912 -№ 10 - С.707 - 742.
3. Валиев Р. Ш. Лечение больных туберкулезом легких с учетом особенностей их личности и отношения к болезни / Р.Ш. Валиев // Пробл. туб. — 1999. — № 2. — С. 27—31.
4. Валиев Р. Ш. Отклонения в нервно-психической сфере у больных туберкулезом легких и их коррекция в процессе лечения/ Р.Ш. Валиев // Казан. мед. журн. — 1988. — № 4. — С. 288—290.
5. Взаимосвязь между особенностями течения туберкулеза легких и неврологическими нарушениями / Г.Л. Гуревич, С.А. Лихачев, Ж.И. Кривошеева [и др.] // XVIII национальный конгресс по болезням органов дыхания: (сборник трудов) - Екатеринбург. - 2008 - С. 144.
6. Волчегорский И. А. Нарушения эмоциональной сферы у больных инфильтративным туберкулезом легких /И.А. Волчегорский., П.Н. Новоселов, Т.В. Астахова // Пробл. туб. и бол. легких - 2007 - №11 - С.3 - 6.
7. Макиева В.Г. Психологические особенности и эффективность лечения больных впервые выявленным туберкулезом легких при различных организационных формах: автореф. дис на соискание ученой степени канд. мед. наук: спец.: 14.01.26 - «Фтизиатрия» / В.Г. Макиева - Москва, 1999.
8. Мордык А.В. Изменения психического статуса пациентов при непереносимости противотуберкулезных препаратов / А.В. Мордык., Н.С. Брюханова., А.В. Казаков // Проблемы туберкулеза и болезней легких. - 2009. - №3
9. Процюк Р.Г. Сучасш проблеми поеднання туберкульозу та В1Л/СН1Ду/ Р.Г. Процюк// Укр.пульм.журнал -2008 - №3 додаток - С. 187 - 188.
10. Психологические особенности больных хроническим деструктивным туберкулезом легких/ И. Г. Ильницкий, А. Я. Ладный, Е. С. Полищук [и др.] // Врачебное дело. - 1990. - № 5. - С. 75-76.
11. Собчик Л. Н. Методы психологической диагностики: метод. Руководство / Л. Н. Собчик. — М., 1990.
12. Социальная структура пациентов умерших от ВИЧ/ТБ/ А.П. Астровко, Е.М. Скрягина, Г.Л. Гуревич, А.В. Богомазова // XV национальный конгресс по болезням органов дыхания: (сборник трудов) - Москва - 2005 - С. 34.
13. Т-клеточная анерпя в патогенезе иммунной недостаточности при туберкулезе легких / Л.В. Сахно, М.А. Тихонова, Е.В. Курганова [и др.] //Проблемы туберкулеза. - 2004. - №5. - С. 23 - 28
14. Шалаева О. Е. Анализ качества жизни больных туберкулезом легких после консервативного лечении/ О. Е. Шалаева, М. К. Космачев, А. В. Асмоловский // Вестн. Смоленск. мед. акад. — 2005. — № 1. — С. 78—80.
15. Эффекты психологической коррекции в комплексной терапии больных туберкулезом легких (I) анализ психомоторных функций и нейровегетативной регуляции / Л.И. Афтанас, В.А. Краснов, О.В. Колесникова [и др.] // Бюлетень СО РАМН. - 2006. - №3 (121) - С. 90 - 98.
16. Global Plan to Stop TB 2006—2015. — Geneva, Switzerland, World Health Organization, 2006 (WHO/HTM/STB/2006.35).
17. Global Tuberculosis Control: Surveillance, Planning, Financing. WHO report 2006. — Geneva, Switzerland, World Health Organization, 2006 (WHO/HTM/TB/2006.362).
18. World Health Organization. An Expanded DOTS Framework for Effective Tuberculosis Control. — Geneva, Switzerland, World Health Organization, 2002.
КАЧЕСТВО ЖИЗНИ БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ ПРИ СОЧЕТАНИИ С ВИЧ/СПИД ИНФЕКЦИЕЙ
Рева Е.А., Бондаренко В.Г., Сабинина Е.В.
Изучалось качество жизни больных с ВИЧ/СПИД-ассоциированным туберкулезом на базе Полтавского областного противотуберкулезного диспансера и Полтавского областного центра профилактики ВИЧ-инфекции и борьбы со СПИДом. Сорок пять пациентов добровольно принимали участие в исследовании, ответивши на анкетные вопросы качества жизни. Было проанализировано истории болезни и медицинские карты амбулаторных больных, анамнез жизни и анамнез заболевания, возраст, пол, место жительства, сопутствующую патологию, время с момента диагностирования заболевания. Результаты исследования показали наличие нервно-психических расстройств у данных пациентов. Среди 33 мужчин и 12 женщин, которые принимали участие в исследовании, только 13,4% мужчин спокойно отреагировали на диагноз, среди женщин этот показатель составил 2,2.% В связи с тем, что сочетанные две инфекции туберкулез и ВИЧ среди всех заболеваний занимают особое место, информирование их наличия у пациента является мощным психотравмирующим фактором с разными рас строй-ствами психоемоциональной сферы. Полученные результаты позволяют нам использовать и развивать вспомогательные методи психокорекции и психо-социологической помощи, которые будут способствовать повышению эффективности
QUALITY OF LIFE OF HIV/AIDS-ASSOCIATED TUBERCULOSIS PATIENTS Reva O.A., Bondarenko V.G., Sabinia O.V.
In this study, the quality of life of HIV/AIDS-associated tuberculosis patients - they are accommodated in Poltava Regional Antituberculosis Hospital and Poltava Regional AntiAIDS Center - was investigated. Forty five patients of these institutions voluntarily participated in this research and responded to the quality of life questionnaires. Anamnesis, ambulatory cards, age, gender, place of residence, concomitant diseases and average time from diagnosis to present were analysed. The results of the study showed that these patients have emotional and neurological disorders. The sample of the research consists of 33 male and 12 female AIDS/tuberculosis patients. The results indicate that 13.4% of male patients and 2.2% of female patients had stoically reacted to disease diagnosis. Since tuberculosis and AIDS have distinct places among others diseases, informing these patients about these diagnosis caused a strong psycho-injuring effect for emotional disorders. The obtained results enable us to develop useful psycho-correction programs and psychosocial interventions to increase the efficiency of treatments
лечения и улучшения качества жизни таких пациентов. and to improve quality of patients' life.
Ключевые слова: туберкулез, ВИЧ, СПИД, Key words: tuberculosis, HIV, AIDS,
качество жизни, психокорекция. quality of life, psycho-correction
Стаття надшшла 30.04.10
УДК 616.24-0022:616.12-008331.1
ОСОБЛИВОСТ1 Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА ХРОН1ЧН1 ОБСТРУКТИВН1 ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ В ПОеДНАНШ З АРТЕР1АЛЬНОЮ ГШЕРТЕНЗ1€Ю
Дослщжувалась дiя кардосала в комплекснiй терапп хворих на хронiчнi обструктивнi захворювання легень в поeднаннi з артерiальною гiпертензieю. У хворих, яш отримували Кардосал, спостерiгалось ефективне зниження САТ та ДАТ, зменшення клiнiчних прояшв артерiальноï гiпертензiï. Показано, що Кардосал мае високу ефектившсть, малотоксичний та у терапевтичних дозах добре переноситься хворими, може бути препаратом вибора терапп ХОЗЛ з супутньою АГ.
K™40bî слова: кардосал, ХОЗЛ, артерiальна гiпертензiя.
Артерiальна гiпертензiя (АГ) безперечно негативно впливае на перебiг хрошчного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). Досягнення максимально! ефективносп та безпечностi в лшуванш хворих на АГ i ХОЗЛ е завданням достатньо складним, оскшьки сучаснi рекомендацii (алгоритми i протоколи) розробленi для кожно! нозологи окремо. Так, лiкування хворих на ХОЗЛ регламентоване наказом МОЗ Украши №128 вщ 2007 р.[1]. В свою чергу, юнують рекомендацii експернв ВООЗ , Украшського товариства кардюлопв з профiлактики та лiкування артерiальноi гiпертензii, де чiтко визначенi групи препарата першо! лiнii лiкування АГ: дiуретики, в -блокатори, iнгiбiтори ангютензинперетворюючого ферменту (1АПФ), антагонiсти рецепторiв ангютензину (АНА2) та антагонiсти кальцiю (АК), що дае змогу лiкарю вшьно вибирати терапiю АГ з урахуванням iндивiдуальноi чутливостi до препаратiв [3,4].
Але поеднання АГ i ХОЗЛ, яке дуже часто зус^чаеться в практичнш роботi лiкаря, змушуе особливо ретельно тдбирати гiпотензивну терапiю для ще1' категорii пацiентiв з урахуванням побiчноi дii згаданих груп лшарських засобiв. Призначення P-блокаторiв у хворих з бронхообструктивним синдромом е небезпечним, навггь призначення високоселективних препаратiв ще1' групи може привести до посилення легенево1' недостатностi [9]. АК мають властивостi викликати тахiкардiю i провокувати затримку рiдини в оргашзм^ збiльшуючи набряки на кiнцiвках, хоча пролонговаш !х форми бiльш безпечш стосовно цих побiчних проявiв [3].
Дiуретики здатнi погiршувати реологiчнi властивосп кровi за рахунок згущення, лшщний профiль, порушення толерантностi до глюкози, що також негативно впливае на переб^ ХОЗЛ.
1АПФ мають доведений гшотензивний, кардiопротекторний i нефропротекторний ефекти, але внаслщок порушення метаболiзму брадикшшу вони можуть пiдсилювати кашель, що обмежуе !х застосування у хворих на ХОЗЛ [8]. Фармаколопчш властивосп АНА2 подiбнi до 1АПФ, але без зазначених ускладнень, як характерш до iнгiбiторiв АПФ.
На сьогодш вiдомi результати великих рандомiзованих плацебо-контрольованих дослщжень, якi довели здатнiсть препарата групи АНА2 (лозартана, iрбесартана, кандисартана, валсартана, енросартана i кардосала) забезпечувати кардюпротекторний, ренопротекторний i антигiпертензивний ефекти у хворих на паренхiматознi захворювання нирок, АГ i гiпертрофiю лiвого шлуночка, що не поступаються таким у 1АПФ i в той же час в^^зняються високою безпечшстю [6,7,8,9]. За даними лiтератури антагонюти рецепторiв ангiотензину 2 переносяться хворими досить добре [7,8,9].
Метою роботи було вивчення ефективносп i безпечносп застосування блокатора рецепторiв ангiотензину II (олмесартан) у пащеннв, що страждають на ХОЗЛ з супутньою АГ.
Матерiал та методи дослiдження. Обстежеш 32 хворих вiком 45-59 роюв (серднiй вiк 52,7±2,7 рокiв), iз них жiнки складали переважну бшьшють (22). Хворi страждали на ХОЗЛ II та III стадii в фазi нестiйкоi ремiсii з супутньою АГ, наявш на протязi не менше 7 рокiв (середня тривалють захворювання 7.2+0.4 роки). Дiагноз АГ вважався верифшованим при рiвнi артерiального тиску (АТ), який перевищував 140/90 мм. рт. ст., тсля комплексного обстеження пацiентiв та виключення
