CC BY
24
М1ЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГ1ЧНИЙ ЖУРНАЛ
INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL |
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ ОРИГШАЛЬШ ДОСЛЩЖЕННЯ /ORIGINAL RESEARCHES/
УДК 616.831-005.4-036.12-036.4-008.6:612.017.1-021.5+611.018.74 ТРЩИНСЬКА М.А.
Нац/ональна медична академ/я п/слядипломно! oceirn iменi П.Л. Шупика, м. Кив, Укра/на
ВЗАвМОЗВ'ЯЗОК ПОКАЗНИЮВ ABTOiMYHOPEAKTMBHOCTi ТА CYДИHOPYXOBOT OYHKUiT EHAOTEA^ Y nAUiSHTiB i3 ПOЧATKOBИMИ ПPOЯBAMИ XPOHi4HOT i0EMiT MO3KY
Резюме. Вступ. Артерiальна гinертензiя (АГ) е одним з основних модифжованих судинних факторiв ризику хротчноииеми мозку (Х1М). Ендотелiальна дисфункщя супроводжуе АГ i претендуе на роль одного з патогенетичних механiзмiв розвитку Х1М. Нами проведено до^дження, метою якого була оцнка показни^в автоiмунореактивностi до структурних компонентiв серцево-судинног системи залежно вiд наявностi АГ i ендотелiальноi дисфункци у пацiентiв 1з початковими проявами Х1М. Матергал г методи. Нами було обстежено 55 оаб середнього вку (51,3 ± 7,0року) з початковими проявами Х1М. Уам патентам проводилися загальноклтчне, клiнiко-неврологiчне, клтко-тструментальш та клтко-лабораторт обстеження. Рiвень автоантитл (автоАТ) до антигетв тромбоцитiв, кардiомiоцитiв i ендотелт судин у сироватщ кровi пацiентiв визначали за методикою О.Б. Полетаева. Ендотелiальна функщя ощнювалася за показниками потокозалежног вазодилатаци, рiвнем нтриту та ендотелту-1. Результати та обговорення. Пащенти з АГ та особи без АГ статистично значущо вiдрiзнялися лише за рiвнями автоАТ до РАРР-А та СоМ-02. Залежно вiд ступеня вiдхилення артерiального тиску (АТ) (АГ I та II ступеня, ^шчна артерiальна гтотензгя або нормальний АТ) пащенти вiдрiзнялися лише за показниками середнього шдивiдуального рiвня iмунореактивностi (С1Р1) (р = 0,001) та рiвнем автоАТ до ДНК (р = 0,015). Статистичний аналЬз показав, що пащенти з АГ (I та II стадй) та особи без АГ статистично значущо вiдрiзнялися за показником СIРI (%2(3) = 11,5; р = 0,009) i рiвнем автоАТ до ДНК(х2(3) = 8,6; р = 0,04). Вiдсоток потокозалежног вазодилатаци статистично значущо корелював з СIРI (г = 0,409; р = 0,003), а також 1з рiвнем автоАТ до с-АИСА (г = —0,309; р = 0,027) та блка РАРР-А (г = 0,361;р = 0,009). Оцтка судиноруховог функцп ендотелт за вмстом бiохiмiчнихмаркерiв виявила, що рiвень нтриту статистично значущо корелював з вiдносним умктом автоАТ до Со8-05 (г = 0,326; р = 0,033) та с-АИСА (г = —0,312; р = 0,042) на вiдмшу вiд ендотелЫу-1, з рiвнем якого не було виявлено статистично значущих корелящйних зв'язкiв. Висновки. За ощнкою показникiв автоiмунореактивностi у пацiентiв 1з початковими проявами ХМ залежно вiд ступеня порушення АТ у пацiентiв з АГ спостеркалося пiдвищення активностi кардiодистрофiчних процеЫв на фон порушення регулюючих впливiв на лшдний i вуглеводний обмн порiвняно з особами без АГ. Умiру розвитку ендотелiальноi дисфункци, за даними компресшног проби у пацiентiв 1з початковими проявами ХМ, спостеркалася тенденщя до зниження рiвня iмунореактивностi, активаци ендотелт та порушення регулювання лшдного i вуглеводного обмну.
Ключовг слова: хрошчна шем1я мозку, початковi прояви, артерiальна гтертензгя, автоiмунологiчна ре-активтсть, ендотелiальна функщя.
Адреса для листування з автором: Трщинська Марина Анатсшшна E-mail: docmarina99@gmail.com
© Трщинська М.А., 2016 © «М1жнародний невролопчний журнал», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Хрошчна iшемiя мозку (Х1М) розвиваеться внаслщок функцiональних i структурних порушень у судинах головного мозку тд впливом ряду судинних факторiв ри-зику [9]. Одним iз найбтьш агресивних i прогнозованих за впливом на мозковi судини факторiв ризику е артерь альна гiпертензiя (АГ) [8, 16]. Реакщя мозкових судин на стшке пiдвищення системного артерiального тиску (АТ) мае адаптивний характер (структурна i функцю-нальна адаптация) — розвиваються гiпертрофiя середньо! оболонки, гiпереластоз, мiкроеластофiброз, вогнищевi й циркуляторш м'язово-еластичнi потовщення внутрш-ньо! оболонки, склероз стшки артерй. До адаптивно! ре-акцй вщносять не тльки змiни в артериях, але й у тканиш головного мозку, судинах мшроциркуляторного русла (утворюються конволюти — мшросудини з деюлькома просвiтами) [3]. Наведеш змiни у судиннiй стшщ вщ-буваються за умови порушення функцюнально! та/або структурно! цiлiсностi судинного ендотелш, що шд-тримуе гомеостаз у серцево-судиннш системi за рахунок збалансованого синтезу бiологiчно активних речовин, протилежно направлених за дiею на судинний тонус, структурну цiлiснiсть судинно! стiнки, гемостаз та iму-нолопчну активнiсть [7, 13].
Встановлено, що ендотелш судин з вшом втрачае здатшсть до пристосовально! регуляцп, спрямовано! на пiдтримку гомеостазу в оточуючих тканинах iз по-дальшим !! структурним перетворенням [1, 3]. АГ, у свою чергу, прискорюе шволютивш процеси у судинному ендотелй та знижуе його захиснi властивостi [4].
Вивчення механiзмiв порушення структурно! та функцюнально! цiлiсностi судинного ендотелiю у пащенпв залежно вiд наявностi АГ е важливим щодо розумiння процешв ураження судин головного мозку i формування Х1М [10, 12].
Нами проведено дослiдження, метою якого була оцшка показникiв автоiмунореактивностi до структурних компоненпв серцево-судинно! системи залежно вщ наявностi АГ i ендотелiальноl' дисфункцй у пацiентiв iз початковими проявами Х1М.
Матерiал i методи
Було обстежено 55 осiб (17 (30,9 %) чоловтв i 38 (69,1 %) жшок) середнього вшу 51,3 ± 7,0 року (Ме = 52,0; Q1 = 46; Q3 = 56) з початковими проявами Х1М.
Всiм пацiентам проводилися загальноклiнiчне, клшь ко-неврологiчне, клiнiко-iнструментальнi та ктшко-ла-бораторнi обстеження. У дослщження включалися особи без змiн на магштно-резонанснш томограмi головного мозку, а також пащенти з криблюрами, поодинокими вогнищами, ймовiрно, судинного походження, дiаме-тром до 15 мм (лакуни), без ураження базальних ганглив; допускалася наявнiсть локального лейкоареозу навколо передшх рогiв i тiл бокових шлуночыв i легкий ступiнь церебрально! та юрково! атрофй [14, 15].
Серед судинних факторiв ризику особливу увагу при-вертала наявностi АГ як значущого фактора ураження судин головного мозку та розвитку Х1М. Дiагноз, ступiнь та стадiя АГ встановлювалися вiдповiдно до визначен-
ня Комитету eKcnepTiB BcecBÍTHbo! органiзацii охорони здоров'я та рекомендацш бвропейського товариства гшертензп/бвропейського товариства кардiологii [11] на пiдставi даних анамнезу з урахуванням рiвня АТ, який був отриманий при офюному вимiрюваннi та самовимь рюванш в домашнiх умовах. У 32 (58,2 %) хворих визна-чалася АГ I ступеня (АТ = 140—159/90—99 мм рт.ст.), у 10 (18,2 %) пацieнтiв — АГ II ступеня (АТ = 160—179/100— 109 мм рт.ст.). Пацieнти з АГ III ступеня у дослщження не включалися. Для встановлення стада АГ застосо-вувалася класифiкацiя за ураженням органiв-мiшенiй згiдно з Ушфшованим клiнiчним протоколом первин-но!, екстрено! та вторинно! (спецiалiзовано!) медично! допомоги при АГ (2012) з урахуванням рекомендацш бвропейського товариства гшертензй/бвропейського товариства кардюлогй [11].
Функцюнальний стан ендотелш оцшювали за величиною приросту дiаметра артерй' або потокозалежно! вазодилатацп (ПЗВД) плечово! артерй' пiд час тесту на реактивну гшеремш [5, 10]. Плечову артерш вь зуалiзували ультразвуковим лiнiйним датчиком 7 МГц. За допомогою компресiйно! манжети блокували кро-вотiк у плечовiй артерй на 5 хвилин, потiм проводили швидку декомпресiю. В режимi двовимiрного ультразвукового сканування датчиком високого розршення визначали змiну дiаметра плечово! артерй у вщповщь на збшьшення потоку кровi, що супроводжувалося шдвищенням напруження змiщення, активацieю NO-синтази (eNOS) i видiленням окису азоту. Прийнято вважати фiзiологiчною реакцieю плечово! артерй у пробi з реактивною гiперемieю !! дилатацiю бiльше шж на 10 % вщ вихщного рiвня. Судинна реакция розглядалася як па-тологiчна у ситуацiях, коли прирют дiаметра становив 10 % i менше вiд вихiдного рiвня або коли вiдбувалася парадоксальна вазоконстрикц1я. Також визначали iндекс ендотелiально! вазодилатацп (IEB), що розраховували як рiзницю дiаметрiв плечово! артерй за реактивно! гше-ремй i в сташ спокою (AD), подiлену на дiаметр у споко! (D0): IEB = AD/D0. Нормальним вважався IEB, який був бтьше 0,1 [6].
Судинорухову функцiю ендотелiю визначали за вмю-том у сироватцi кровi пацieнтiв бiологiчно активних речовин, що синтезуються ендотелieм з метою впливу на тонус гладких м'язiв судин i мають протилежно спря-мовану даю. Аналiз NO-продукуючо! функцй ендотелiю визначали за вмютом кiнцевого продукту метаболiзму оксиду азоту — нiтриту (NO-2), який визначали спек-трофотометричним методом iз застосуванням реактиву Грюса (Sigma-Alorich). Bмiст нiтриту вимiрювали у мкмоль/л.
Визначення рiвня ендотелiну-1 (ЕТ-1) проводили методом iмуноферментного аналiзу (№А) на автоматичному IФА/бiохiмiчному аналiзаторi Labline-100 (West Medica, Австрш) за допомогою реактивiв Endothelin-1 ELISA (EIA-3420) DRG InstrumentsInc., (США). Чут-ливiсть методу становила 0,06 нг/мл. Дiапазон чутли-вост — вiд 0 до 25 нг/мл.
Аналiз зразкiв сироватки кровi осiб контрольно! гру-пи (n = 20) дозволив встановити референтш значення
для piBHiB нiтриту та ЕТ-1 у здорових oci6 вiдповiдного вку i стать
PiBeHb автоантитiл (автоАТ) до антигенiв тромбо-цитiв, кардюмюципв i ендотелiю судин у сироватщ кpовi пацieнтiв визначали методом твердофазного 1ФА з використанням дiагностичних набоpiв «ЭЛИ-Анкор-Тест» (Росiя; за методикою О.Б. Полетаева) [2]. Стшю змши вмiстy у сиpоватцi кpовi автоАТ, яю дослщжува-лися, свiдчили про наявнють або могли бути наслщком патологiчних змiн у стpyктypi компоненпв серцево-судинно! системи, а саме визначався вщносний вмiст автоАТ до таких антигешв: TrM-03 — слабкоанюнний компонент мембран тpомбоцитiв; антиген с-ANCA (antineutrophil cytoplasmic antibody) — сильноанюнний компонент цитоплазми нейтpофiлiв i клггин ендоте-лiю судин; нiтpитоксидсинтаза (NOS), що бере участь у регуляци тонусу судин за рахунок синтезу NO; плазмь ноген/ангiостатин бере участь у фiбpинолiзi, регуляци судинного тонусу; бток PAPP-A (бере активну участь у регуляци лшдного та вуглеводного обмiнy в оpганiзмi); колаген; антиген СоМ-02 — слабкоанiонний компонент мембран клгган мiокаpда; антиген СоS-05 — сильноанюнний компонент цитоплазми кштин мюкарда; бета-1-адренорецептори (bAR); бiлок кардюмюзин-1 (iзофоpма мiозинy каpдiомiоцитiв); Fc-фрагмент IgG (ревмато!дний фактор (b2-GP)) i де-ДНК — ознака активаци пpоцесiв апоптозу.
Зазначений нашвктькюний метод дозволяв ощнити вмiст сироваткових автоАТ класу IgG до поданих у на-боpi антигенiв у дiапазонi вiд —90 % до +400 % вщ зна-чень iмyноpеактивностi контрольно! сироватки (yмовнi одиницi). Верхня межа фiзiологiчного piвня антитiл до антигенiв не повинна перевищувати +10 % вщ зна-чень контрольно! сироватки (тобто 10 ум.од.), нижня межа--20 %).
Також розраховувався показник середнього шдивь дуального piвня iмyноpеактивностi (С1Р1), обумовле-
ний вмютом у сироватщ KpoBi дорослих oci6 (пiсля пубертату) автоАТ Оптимальне значення С1Р1 (порiвня-но з контролем) розраховували за вiдповiдною формулою, а в нормi значення С1Р1 знаходиться у дiапазонi (-20... + 10 %) вщ середнього рiвня контрольно! сироватки з використаними антигенами.
1мунореактившсть зразтв сироватки кровi з кож-ним iз антигенiв розраховували вiдносно внутршнього стандарту i виражали в ум.од. (%). При цьому, якщо iмунореактивнiсть сироватки, що аналiзуeться з якимось iз агентiв, була вища, шж реакцiя внутрiшнього стандарту, вона виражалася в ум.од. зi знаком «+», а якщо нижча за реакцiю внутрiшнього стандарту з тим же агентом — в ум.од. зi знаком «—». Як внутрiшнiй стандарт використовували сироватку клшчно здорових осiб (n = 20) без ознак соматичних, неврологiчних, ендокрин-них, iнфекцiйних i запальних захворювань. Пiдвищення вiдносного вмiсту (iмунореактивностi) тих чи шших автоАТ понад 20 % вщ iндивiдуального середнього рiвня розглядалося як маркер порушень, що e або формуються.
Статистична обробка отриманих даних проводилася за допомогою програми SPSS 20.0. Використовувалися непараметричш методи статистики, оскшьки розподiл отриманих даних вiдрiзнявся вiд нормального. Критерш U Манна — У!тнi використовувався для порiвняння осiб незалежних двох груп за кiлькiсними показниками, тодi як для порiвняння осiб бтьше нiж двох незалежних груп (трьох) використовували критерiй Краскала — Уоллюа. Силу кореляцiйного зв'язку визначали за коефщентом парних кореляцiй Спiрмена. Рiвень значимостi рiзницi становив р < 0,05 при попарному порiвняннi пащентав груп.
Результати та обговорення
Одним iз нaйбiльш значущих факторiв ризику Х1М е АГ. Розподiл показнитв aвтоiмунореaктивностi (А1Р) у обстежених пащенпв з початковими проявами
Показник АГ е (n = 42) АГ немае (n = 13) Р
Me (Q1—Q3) Me (Q1—Q3)
С1Р1 -33,1 -41,1...-25,1 -22,5 -36,0.-12,0 0,56
с-ANCA +6,0 + 1,8...+9,0 +3,0 + 1,5...+6,0 0,12
NOS -2,5 -6,0...+2,3 + 1,0 -7,0...+3,0 0,74
PAPP-A -1,0 -5,3...+2,3 +2,0 0.+4,0 0,019
ПлазмЫоген/ангюстатин -8,0 -10,3.-3,0 -6,0 -8,0.+1,5 0,12
Колаген +5,5 -9,5...+23,0 +8,0 -3,5...+11,0 0,79
TrM-03 -3,0 -6,0.-1,0 0 -3,5...+1,0 0,14
СоМ-02 + 14,0 +3,0...+19,3 +4,0 -6,0...+14,0 0,041
CoS-05 -0,5 -6,0...+3,5 -2,0 -8,0...+8,0 0,86
bAR -20,5 -27,0.-17,0 -19,0 -22,0.-13,0 0,21
Кардюмюзин-1 0 -3,0...+4,3 -1,0 -1,5...+2,0 0,34
b2-GP +5,0 0.+10,0 +6,0 -1,5...+11,0 0,78
ДНК +9,0 +4,0...+18,3 +2,0 -4,5...+15,5 0,86
Таблиця 1. РозподЛ показниюв А1Р залежно вд наявност АГ
Х1М залежно вiд наявностi АГ подаш у табл. 1. Наведенi даш свiдчили, що пацieнти з АГ та особи без АГ статис-тично значущо вiдрiзнялися лише за рiвнями автоАТ до РАРР-А та СоМ-02. 1ншими словами, у пащентав з АГ спостерiгалася значущо вища активнiсть кардю-дистрофiчних процесiв порiвняно з особами без АГ. Незважаючи на вмiст автоАТ до бтка РАРР-А в межах нормативних значень, у пащенпв з АГ спостерйалася статистично значуща тенденцiя до зменшення вмiсту автоАТ до бiлка РАРР-А, що могло свщчити про зменшення клькосп або змiну структури бiлка i, вiдповiдно, регулюючих впливiв на лiпiдний та вуглеводний обмш
Слiд зазначити, що залежно вщ ступеня вiдхилення АТ (АГ I та II ступеня, кшшчна АГ або нормальний АТ) пацieнти вiдрiзнялися лише за показниками С1Р1 (р = 0,001) та рiвнем автоАТ до ДНК (р = 0,015) за критерieм Краскала — Уоллюа (табл. 2).
Було виявлено, що пащенти з АГ II ступеня мали значущо найнижчий рiвень середньо! шдивщуально! iмунореактивностi порiвняно з хворими з АГ I стади, нормотензивними особами та хворими з АГ. Шшими словами, пiдвищення АТ супроводжувалося зниженням iмунореактивностi, iмовiрно, через ремоделювання серцево-судинно! системи i змiни антигенно! специ-фiчностi Н складових структур. У той же час у пащенпв з клшчною АГ спостериалися найнижчi рiвнi автоАТ до ДНК, тобто значущо бтьш низький рiвень активностi апоптозу.
Статистичний аналiз iз застосуванням критерш Краскала — Уоллiса показав, що пащенти з АГ (I та II стади) та особи без АГ статистично значущо вiдрiзня-лися за показником СМ (х2№ = 11,5; р = 0,009), рiвнем автоАТ до ДНК (х2(3) = 8,6; р = 0,04). Тобто вщхилення АТ впливало на процес структурно! перебудови серцево-судинно! системи, про що свщчили змши в антигеннiй специфiчностi структур серцево-судинно! системи та апоптозу у пащентав з початковими проявами ХIМ.
Ощнка стану ендотелiально! функцi! за допо-могою компресiйно! проби дозволила виявити ряд взаемозв'языв мiж показниками ПЗВД та АШ Вiдсоток ПЗВД статистично значущо корелював з СIРI (г = 0,409; р = 0,003), а також з рiвнем автоАТ до с-АКСА
(г = -0,309; p = 0,027) i до бтка PAPP-A (г = 0,361; p = 0,009). Щiльнiсть та характер зв'язку вказували на те, що у Mipy зниження здатност до ПЗВД спостерь галася тенденц1я до розвитку ендотелiальноi дисфункцй', про що свщчило пiдвищення рiвня автоАТ до c-ANCA, а також порушувалися AIP i регулюючi впливи на вуглеводний i лiпiдний обмш (за рахунок зниження вмюту бтка PAPP-A). У той же час 1ЕВ значущо корелював з рiвнем автоАТ до Со8-05 (г = 0,33; p = 0,018) i до бiлка PAPP-A (г = 0,363; p = 0,009). 1ншими словами, у мiру порушення лшщного i вуглеводного обмiну та функ-цiональних порушень у дiяльноcтi серця могло спо-cтерiгатиcя зниження ПЗВД i, вiдповiдно, розвиватися ендотелiальна дисфункщя.
Оцiнка cудиноруховоi функцй' ендотелiю за вмютом бiохiмiчних маркерiв виявила, що рiвень нiтриту статистично значущо корелював з вщносним умicтом автоАТ до GdS-05 (г = 0,326; p = 0,033) i до с-ANCA (г = -0,312; p = 0,042) на вiдмiну вщ ЕТ-1, з рiвнем якого та показниками AIP не було виявлено статистично значущих кореляцшних зв'языв. Тобто саме зi зниженням рiвня нiтриту могли бути пов'язанi порушення судинного тонусу та функцюнальш змш у мiокардi в оciб з початковими проявами Х1М.
Висновки
Ощнка показниыв автоiмунореактивноcтi у пащен-тiв з початковими проявами Х1М залежно вщ ступеня порушення АТ показала, що у пащенпв з АГ спостериалося пiдвищення активност кардiодиcтрофiчних процеciв на фонi порушення регулюючих впливiв на лiпiдний i вуглеводний обмiн порiвняно з особами без АГ.
Було виявлено, що пащенти з АГ II ступеня мали значущо нижчий рiвень середньо'].' шдивщуально' iму-нореактивност порiвняно з хворими на АГ I стадп, нормотензивними особами та хворими з АГ. У той же час у пащенпв з клшчною АГ спостериалися найнижчi рiвнi автоАТ до ДНК, шшими словами, значущо бтьш низький рiвень активноcтi апоптозу.
У мiру зниження показникiв ПЗВД i, вiдповiдно, розвитку ендотелiальноi дисфункцй' у пащенпв з початковими проявами XIM cпоcтерiгалаcя тенденцiя
Таблиця 2. Розподл показниюв А1Р серед пац1ент1в з АГ I та II ступеня, осб з АГ та осб ¡з нормальним р1внем АТ
Показник, Me (Q1-Q3) Пащенти (n = 55)
АГ1ступеня (n = 32) АГ II ступеня (n = 10) АТ у нормi (n = 6) АГ (n = 7)
С1Р1 -32,4* [-36,8...-23,8] -45,8 [-51,3.-34,0] -35,0 [-41,1.-28,5] -12,6**" [-22,5.-11,0]
ДНК 8,0 [3,3-18,3] 12,0 [7,0-18,5] 15,5 [-1,5-25,3] 2,0**" [-8,0-3,0]
Примтки: р1вень значимост р < 0,05 для критерю Манна — У/тн за вщповщним показником: * — при порiвняннi пац1ент1в з АГ I i АГ II ступеня, а також осб ¡з кл1н1чною АГ i нормальним тиском; ** — при порiвняннi па^енлв з АГ I ступеня i осб з АГ, а також па^енлв з АГ I ступеня та осб ¡з нормальним АТ; " — при порiвняннi па^енлв з АГ II ступеня та о&б з АГ, а також па^енлв з АГ II ступеня та осб з нормальним АТ.
до зниження сумарного шдивщуального рiвня iмуно-реaктивностi, активацй' ендотелiю та порушення регу-лювання лiпiдного i вуглеводного обмiну.
Виявлено, що у мiру зниження рiвня нiтриту (роз-витку судинорухово! ендотелiaльно! дисфункцй') збть-шувався ступiнь ураження ендотелiaльних клiтин судин i зменшувалися шанси функцiонaльного ураження мюкарда.
Список лiтератури
1. Бисярина В.П. Артериальные сосуды и возраст/В.П. Бися-рина, В.М. Яковлев, П.Я. Кукса. — М.:Медицина, 1986. — 224с.
2. КузьменкоЛ.Г. Методы группы ЭЛИ-Тест в клинической лабораторной практике /Л.Г. Кузьменко, А.Б. Полетаев. — М.: Мед. информационное агентство, 2004. — 46 с.
3. Лелюк В.Г. Церебральное кровообращение и артериальное давление / В.Г. Лелюк, С.Э. Лелюк. — М.: Реальное время, 2004. — С. 304.
4. Bian K. Nitric oxide — biogeneration, regulation, and relevance to human diseases [Text] / K. Bian, F. Murad// Frontiers in Bioscience. — 2003. — № 8. — Р. 264-278.
5. Celermajer D.S. Non-invasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk of atherosclerosis [Text] / D.S. Celermajer, K.E. Sorensen, V.M. Goochetal // Lancet. — 1992. — Vol. 340. — P. 1111-1115.
6. Davignon J. Role of Endothelial Dysfunction in Atherosclerosis [Text] / J. Davignon, P. Ganz, // Circulation. — 2004. — № 109. — P. 27-32.
7. Galley H.F. Physiology of the endothelium [Text]/H.F. Galley, N.R. Webster // British Journal of Anaesthesia. — 2004. — № 93(1). — P. 105-13.
8. Goff D.C. 2013 ACC/AHA Guideline on the Assessment of Cardiovascular Risk [Text] / D.C. Goff, D.M. Lloyd-Jones,
G. Bennett, S. Coady, R.B. D'Agostino, R. Gibbons et al. // Circulation. — 2013. — Vol. 129, Issue 25. — P. S49-S73. doi: 10.1161/01. cir.0000437741.48606.98.
9. Guidelines for the Primary Prevention of Stroke [Text] / J.F. Meschia, C. Bushnell, B. Boden-Albala, L.T. Braun, D.M. Bravata, S. Chaturvedi et al. // Stroke. — 2014. — Vol. 45, Issue 12. — P. 3754-3832. doi: 10.1161/str.0000000000000046.
10. Kuvin J.T. Clinical utility of endothelial function testing: ready for prime time? / J.T. Kuvin, R.H. Karas // Circulation. — 2003. — № 107(25). — P. 3243-3247.
11. Mancia G. 2013 ESH/ESC Guidelines for the management of arterial hypertension [Text]/ G. Mancia, R. Fagard, K. Narkiewicz et al. // J. Hypertens. — 2013. — № 31. — P. 1281-1357.
12. Pepine C.J. Why vascular biology metters? [Text]/ C.J. Pe-pine//Am. J. Cardiology. — 2001. — № 88(8).
13. Radegran G. Nitric oxide in the regulation of vasomotor tone in human skeletal muscle [Text] / G. Radegran, B. Saltin // Am. J. Physiol. HeartCirc. Physiol. — 1999. — Vol. 276. — P. 1951-1960.
14. Ruschitzka F.T. Neuroimaging standards for research into small vessel disease and its contribution to ageing and neurodegeneration [Text]/ J. Wardlaw, E. Smith, Ch. Cordonnier et al. //Lancet Neurol. — 2013. — № 12. — P. 822-38.
15. Wardlaw J.M. Neuroimaging standards for research into small vessel disease and its contribution to age in gandneurode-generation [Text] / J.M. Wardlaw, E.E. Smith, G.J. Biessels, C. Cordonnier, F. Fazekas, R. Frayne et. al// The Lancet Neurology. — 2013. — Vol. 12, Issue 8. — P. 822-838. doi: 10.1016/ s1474-4422(13)70124-8.
16. White W.B. Blood pressure load and target organ effects in patients with essential hypertension [Text]/ W.B. White // J. Hypertens. — 1991. — № 9 (Suppl. 8). — P. 39—S41.
OmpuMaHO 16.04.16 M
Трещинская М.А.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.А. Шупика, г. Киев, Украина
ВЗАИМОСВЯЗЬ ПОКАЗАТЕЛЕЙ АУТОИММУНОРЕАКТИВНОСТИ И СОСУДОДВИГАТЕЛЬНОЙ ФУНКЦИИ ЭНДОТЕЛИЯ У ПАЦИЕНТОВ С НАЧАЛЬНЫМИ ПРОЯВЛЕНИЯМИ ХРОНИЧЕСКОЙ ИШЕМИИ МОЗГА
Резюме. Введение. Артериальная гипертензия (АГ) является одним из основных модифицируемых факторов риска хронической ишемии мозга (ХИМ). Эндотелиальная дисфункция сопровождает АГ и претендует на роль одного из патогенетических механизмов развития ХИМ. Нами проведено исследование, целью которого явилась оценка показателей аутоиммунореак-тивности к структурным компонентам сердечно-сосудистой системы в зависимости от наличия АГ и эндотелиальной дисфункции у пациентов с начальными проявлениями ХИМ. Материал и методы. Нами обследованы 55 человек среднего возраста 51,3 ± 7,0 года с начальными проявлениями ХИМ. Всем пациентам проводились общеклиническое, клинико-неврологическое, клинико-инструментальное и клинико-лабораторное обследования. Уровень аутоантител (аутоАТ) к антигенам тромбоцитов, кардиомиоцитов и эндотелиоцитов сосудов в сыворотке крови пациентов определяли по методу О.Б. Полетаева. Эндотелиальную функцию оценивали по показателям потокозависимой вазодилатации, уровню нитрита и эндотелина-1. Результаты и обсуждение. Пациенты с АГ
и лица без АГ статистически значимо отличались по уровню аутоАТ к РАРР-А и СоМ-02. В зависимости от степени нарушения уровня артериального давления (АД) (АГ I и II степени, АГ или нормальное АД) пациенты отличались по показателю среднего индивидуального уровня иммунореактивности (СИУИ) (р = 0,001) и уровню аутоАТ к ДНК (р = 0,015) согласно критерию Краскала — Уоллиса. Статистический анализ показал, что пациенты с АГ (I и II стадии) и лица без АГ статистически значимо отличались по показателю СИУИ (х2(3) = 11,5; р = 0,009), уровню аутоАТ к ДНК (х2(3) = 8,6; р = 0,04). Процент потокозависимой вазодилатации статистически значимо коррелировал с СИУИ (г = 0,409; р = 0,003), а также с уровнем аутоАТ к с-АМСА (г = -0,309; р = 0,027) и к белку РАРР-А (г = 0,361; р = 0,009). Оценка сосудодвигательной функции эндотелия по уровню биохимических маркеров выявила, что уровень нитрита статистически значимо коррелировал с относительным содержанием аутоАТ к Со8-05 (г = 0,326; р = 0,033) и к с-АМСА (г = -0,312; р = 0,042) в отличие от эндотелина-1, с уровнем которого не было выявлено статистически значимых
корреляционных связей. Выводы. Оценка показателей аутоим-мунореактивности у пациентов с начальными проявлениями ХИМ в зависимости от степени нарушения АД показала, что у пациентов с АГ наблюдалось повышение активности карди-одистрофических процессов на фоне нарушения регуляции липидного и углеводного обмена в сравнении с лицами без АГ. По мере развития эндотелиальной дисфункции, согласно
данным компрессионной пробы у пациентов с начальными проявлениями ХИМ, наблюдалась тенденция к снижению уровня иммунореактивности, активации эндотелия и нарушению липидного и углеводного обмена.
Ключевые слова: хроническая ишемия мозга, начальные проявления, артериальная гипертензия, аутоиммунологическая реактивность, эндотелиальная дисфункция.
Trishchynska M.A.
National Medical Academy of Postgraduate Education Named after P.L. Shupyk, Kyiv, Ukraine
CORRELATION OF AUTOIMMUNE REACTIVITY AND VASOMOTOR ENDOTHELIAL FUNCTION IN PATIENTS WITH INITIAL MANIFESTATIONS OF CHRONIC CEREBRAL ISCHEMIA
Summary. Introduction. Arterial hypertension (AH) is one of the major modified cardiovascular risk factors ofchronic cerebral ischemia (ChCI). Endothelial dysfunction is associated with AH and is claimed to be one ofthe pathogenic mechanisms ofthe ChCI. We have conducted a study, the objective ofwhich was to evaluate autoimmune reactivity to the structural components of the cardiovascular system, depending on the presence ofAH and endothelial dysfunction in patients with initial manifestations of ChCI. Material and methods. We have examined 55 patients ofmiddle age (51.3 ± 7.0 years) with initial manifestations ofthe ChCI. All patients underwent general clinical, clinical and neurological, clinical and instrumental, clinical and laboratory tests. The level of autoantibodies (autoAB) to platelet antigens, cardiomyocytes and vascular endothelium in the blood serum ofpatients was determined by the method ofO.B. Poletaiev. Endothelial function was assessed in terms of flow-dependent vasodilation, the level of nitrite and endothelin-1. Results and discussion. Patients with AH and those without AH statistically significantly differed only by the levels of autoAB to PAPP-A and CoM-02. Depending on the degree of blood pressure (BP) deviation (AH degree I and II, clinical hypotension or normal BP), the patients differed only in terms of average individual level of immune reactivity (AILI) (p = 0.001) and the level ofautoAB to DNA (p = 0.015). Statistical analysis showed that patients with AH (stage I and II) and individuals
without AH were statistically significantly different in terms of AILI (X2(3) = 11.5; p = 0.009) and the level of autoAB to DNA (x2(3) = 8.6; p = 0.04). The percentage of flow-dependent vasodilation statistically significantly correlated with AILI (r = 0.409; p = 0.003), as well as with the level of autoAB to c-ANCA (r = -0.309; p = 0.027) and PAPP-A protein (r = 0.361; p = 0.009). Evaluation of vasomotor endothelial function by content of the biochemical markers discovered that nitrite levels statistically significant correlated with relative content of au-toAB to CoS-05 (r = 0.326; p = 0.033) and the c-ANCA (r = -0.312; p = 0.042) in contrast to endothelin-1 level, which showed no statistically significant correlations. Conclusions. Patients with AH had an increased activity of cardiodegenerative processes against the background of disturbed regulatory influences on the lipid and carbohydrate metabolism in comparison with individuals without AH, as indicated by the evaluation ofautoimmune reactivity in patients with initial manifestations of ChCI depending on the degree ofBP disorders. With the development of endothelial dysfunction, according to compression test in patients with initial manifestations of ChCI, there was a downward trend in immune reactivity, endothelial activation and violation oflipid and carbohydrate metabolism regulation.
Key words: chronic cerebral ischemia, initial manifestations, arterial hypertension, autoimmune reactivity, endothelial function.
