CC BY
36
ВАСКУЛОЕНДОТЕЛ1АЛЬНИИ ФАКТОР РОСТУ ТА ЕНДОТЕЛ1ЙЗАЛЕЖНА ДИЛАТАЦ1Я У ХВОРИХ З ДИТИНСТВА НА ЦУКРОВИИ Д1АБЕТ 1 ТИПУ З М1КРОАНГ1ОПАТ1ЯМИ ТА В ОС1Б
МОЛОДОГО В1КУ З ОЖИР1ННЯМ
Л.А. Могильницька
Хмельницька обласна лгкаря, ендокриноло&чне вгддтення, м. Хмельницький
Могильницька ЛШя Анатоли'вна
к. мед. н, л1кар-ендокринолог ендокринолог1чного в1ддтення 29010, м. Хмельницький, вул. Пыотська, 1 тел.: (822) 65-82-67 e-mail: [email protected]
ВСТУП
Судинш ускладнення цукрового дiабету -найбтьш серйозн прояви хвороби. Атеросклероз е основною причиною зменшення тривалосп життя у хворих на цукровий дiабет, в той час як дiабетична нефропатiя та ретинопатiя викликають, вiдповiдно, розвиток термшально'Г стадп нирковоТ хвороби i слiпоти [14]. Як вщомо, три основнi дефекти, таю як ендотелiальна дисфункцiя, змiни в продукцп / видiленнi гормонiв i порушення метаболiзму в клiтинах гладенькоТ мускулатури, викликають розвиток ушкоджень дрiбних артерiй i капiлярiв (мкроанпопатш) унаслiдок ппергл^емп, а також сприяють атерогенезу при цукровому дiабетi [1, 4].
Васкулоендотелiальний фактор росту (УБСР) -потужний ангiогенний цитокiн, що видiляеться пiд дiею ппоксп активованими тромбоцитами та лейкоцитами, збтьшуе проникнкть судин та активуе ендотелiальнi клiтини [15]. Це призводить до пщвищення активностi проте'шкшази С та вивтьнення численних бiологiчно активних фак-торiв, що сприяють розвитку дiабетичноТ анпопатп [7].
Пiдвищення рiвня глюкози кровi справляе ток-сичний вплив на ендотелш та стимулюе продукцю УБСР [16]. Гiперглiкемiя впливае на ендотелм через численнi механiзми. Активуючи сорбiтоловий механiзм, вона здатна викликати псевдоппоксич-ний стан, що сприяе надмiрнiй продукцп УБСБ. Посилена продукщя та накопичення продуктiв глiкозилювання, що пов'язаш з гiперглiкемiею,
також викликають пщвищення експресп VEGF in vitro. Низка дослщжень вказують на пщвищений bmíct VEGF у хворих на цукровий дiабет, що корелю-вав з рiвнем глiкозильованого гемоглобiну in vivo [10].
Бтьш детально вивчена роль VEGF при дiа-бетичнш ретинопатп. Надмiрна його секрецiя в атмвщ призводить до неоваскуляризацп, гемора-гiй, сприяе пiдвищенню судинно''' проникносп та, як результат, викликае попршення зору, слiпоту [11].
VEGF в^грае важливу роль у розвитку ендо-телiально''' дисфункцп. Це пiдтверджуеться числен-ними дослiдженнями, що виявили пщвищений вмкт VEGF у хворих на цукровий дiабет порiв-няно з контрольними особами [20], а також взаемозв'язок мiж рiвнем VEGF та розвитком дiабетично''' нефропатп [12]. Рiвень VEGF у плазмi кровi корелюе iз ступенем ушкодження ендотелiю та ендотелiальною дисфункцiею при цукровому дiабетi [10]. Експериментальнi дослiдження свщ-чать про те, що VEGF може стимулювати експреаю адгезивних молекул ендотелiальним клiтинами та викликати судинне запалення, що, в свою чергу, посилюе ураження ендотел^ [9].
Виявлено, що вмкт VEGF збтьшуеться в стабтьнш фазi пiсля iнфаркту мiокарда i корелюе з рiвнем запальних цитоюыв, але не з вираженiстю атеросклерозу. Це дозволяе припустити, що пщвищення вмкту VEGF е частиною запального процесу, стимулюе утворення нових судин в атеро-склеротичних бляшках i викликае 'х дестабiлiзацiю
[6]. Таким чином, BMicT VEGF у сироватцi KpoBi може вщГгравати важливу прогностичну цiннiсть як нега-тивний маркер.
Мета дослщження - вивчити вмiст VEGF, як маркера ендотелГально! дисфункцГ'', у сироватц кровi хворих з дитинства на цукровий дiабет 1 типу з мкроанпопа^ями та в осiб молодого вГку з ожирiнням, а також взаемозв'язок цього фактора з ендотелмзалежною дилатацieю.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ
Загалом обстежено 88 оаб, з яких 30 хворих з дитинства на цукровий дiабет 1 типу з мГкро-анпопа^ями, 30 молодих оаб з ожиршням та 28 контрольних оаб. Серед уах обстежених було 48 жшок (54%) i 40 чолов^в (46%).
У групi хворих на цукровий дiабет 1 типу спостерГгали 17 жiнок (59%) та 13 чолов^в (41%). У грут осiб з ожирiнням було 14 жшок (46,7%) та 16 чолов^в (53,3%). Середня тривалкть захворюван-ня на цукровий дiабет 1 типу склала 11,08±0,8 року.
Пiд час обстеження очного дна хворих на цукровий дiабет 1 типу у 20 (66,6%) з них спостерГга-лась пролiферативна ретинопатГя, у 5 (16,6%) -препролiферативна ретинопатГя, а у 5 (16,6%) -дiабетична ангiопатiя сiткiвки за Е. Kohner Е., М. Porta.
У 27 (90%) хворих на цукровий дiабет 1 типу виявлена дiабетична нефропаля IV стадГ'' (про-те'нурГчна) за Mogensen. У 3 (10%) хворих -дГабетична нефропатiя III стадГ! (мГкроальбу-мгнургя).
Отже, переважна бтьшкть хворих на цукровий дiабет 1 типу, незважаючи на молодий вк, мали вираженнi ускладнення, а саме нефро- та ретинопалю ИМУ стади. Таким чином, група хворих на цукровий дiабет 1 типу являла собою розширену вибiрку з мiкроангiопатiями.
Усiм хворим на цукровий дiабет 1 типу з мiкроангiопатiями проводилась шсулшотератя. Рiвень гл^емп визначався натще безпосередньо в тих зразках венозно'Г кровi, що використовувались для подальших дослiджень. Хворi на цукровий дiабет 1 типу на момент обстеження перебували в стан декомпенсаций
Для встановлення дiагнозу ожирiння визначали шдекс маси тiла (1МТ), який розраховували як вщношення маси тiла до зросту в квадрат-них метрах. Ожиршня дiагностувалось при 1МТ>30 кг/м2. При iндексi маси тiла 30-35 дiагностувалось ожирiння I ступеня, при 1МТ 35-40 - ожирiння II ступеня, бтьше 40 - ожиршня III ступеня.
У грут хворих з пщвищеною масою тiла було 19 оаб (63,3%) з ожиршням I ступеня та 11 оаб (36,7%) з ожиршням II ступеня.
КлЫко-лабораторна характеристика обстеже-них груп представлена в табл. 1.
Артерiальна гiпертензiя спостер^алась у 23 (76,6%) хворих, що страждають вщ цукрового дiабету 1 типу. При цьому, лише 12 (52,1%) отри-мували ппотензивы препарати: 9 пацieнтiв - бета-блокатори, 3 пацieнти - сечогшнк 11 пацieнтiв з артерiальною ппертензieю антиппертензивноТ
Кл1н1ко-лабораторна характеристика обстежених
Таблиця 1
Контрольш особи Хвор1 на цукровий д1абет 1 типу з м1кроанг1опат1ями Особи з ожир1нням
КГлькГсть оаб 28 30 30
ВГК, РОКГВ 19,96±2,06 20,3±2,07 19,56±2,5
1МТ, кг/м2 20,48±2,18 20,37±2,19 35,06±4,49*
Глiкозильовaний гемоглобiн, % 5,33±0,45 10,32±1,59* 5,47±0,49
Глюкоза кровГ натще, ммоль/л 4,6±0,57 10,76±2,36* 4,61±0,67
Загальний холестерин,ммоль/л 4,14±0,51 5,34±0,92* 5,44±1,72*
Триглщериди, ммоль/л 1,46±0,29 2,53±0,57* 2,58±0,61*
ЛтопротеТди високоТ щГльностГ, ммоль/л 1,34±0,23 1,03±0,2* 1,05±0,19*
ЛтопротеТди низькоТ щГльностГ, ммоль/л 2,63±0,4 3,32±1,01* 3,68±1,29*
Примтка: *р<0,05.
терапп не отримували. У rpyni хворих на ожирiння артерiальна гiпертензiя спостерiгалась у 7 (23,3%) oci6. При цьому, жоден хворий не отримував ппотензивно! терапп.
Ыхто з пацieнтiв не дотримувався пполти демiчно''' дieти.
У дослiдження не включались особи, як отри-мують препарати, що потенцiйно здатнi впливати на функцюнальний стан ендотелiю, а саме: гiполiпiдемiчнi засоби, iнгiбiтори анпотензин-перетворюючого ферменту, блокатори рецепторiв до ангютензину-II, блокатори кальцieвих каналiв, нгграти, гормональнi контрацептивнi засоби та препарати замкно! гормонально! терапп.
При пiдборi людей у групу з ожиршням та кон-трольну групу з метою виключення цукрового дiабетy та порушення толерантностi до глюкози, проводили стандартний тест толерантностi до глюкози.
Визначення рiвня VEGF проводилось iмyно-ферментним методом iз використанням набору реагентiв для ктьккного визначення VEGF Life technologies (Invitrogen). Дослщження проводи-лися на плошковому ELISA-аналiзаторi Stat Fax-303 Plus (USA).
Ендотелшзалежну дилатацiю вимiрювали за стандартною технолопею [3, 5]. Дiаметр плечовоТ артерп' вимiрювали за допомогою ультразвуку дви 4i: базальний та протягом реактивно! пперемп'. Базальний дiаметр вимiрювали пiсля 10 хв. спокою. Далi манжету тонометра накладали на передплiччя та нагнiтали повiтря до тиску 250 мм. рт. ст. та утри-мували протягом 5 хв. Пкля цього повiтря випуска-ли та проводили повторне вимiрювання дiаметра плечовоТ артерп' протягом першоТ хвилини. Таким чином, виникала реактивна гiперемiя та ендо-телiйзалежна дилатацiя.
Даш представлен як середне ± стандартне вщхилення. Статистичну обробку даних проводили методами варiацiйноï та описовоТ статистики за допомогою стандартного пакета статистичного розрахунку даних програми Microsoft Excel. Достовiрнiсть вщмшностей середшх величин виз-начали за t-критерiем Стьюдента. Вщмшнкть вва-жалась достовiрною при величин показника р<0,05. Кореляцiйний аналiз мiж показниками роз-раховували, використовуючи коефiцiент Пiрсона.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ОБГОВОРЕННЯ
У результат нашого дослiдження виявлено, що
Рис. 1. BMicm VEGF у сироватц кров!.
Прим'/тка: * р<0,05 - статистично docmoeipHa eidMiHHicmb мiж групою хворих на цукровий dia6em 1 типу з мiкpoaнгioпamiями та контрольною групою; ** р<0,05 - статистично дocmoвipнa eidMiHHi^b мiж групою з oжиpiнням та контрольною групою; # р<0,05 - статистично дocmoвipнa вiдмiннicmь мiж цукровим дiaбеmoм 1 типу з мiкpoaнгioпamiями та oжиpiнням.
BMicT VEGF у сироватцi KpoBi хворих на цукровий дтбет 1 типу з мтроангюпалями склав 48,47±7,93 нг/мл, сироватцi KpoBi oci6 з ожирiнням - 34,81 ±7,71 пмоль/мл, сироватц KpoBi контроль-них оаб - 22,67±4,02 нг/мл (рис. 1).
Найвищий piвень VEGF спостеркався в сиpoватцi кpoвi хворих на цукровий дiабет 1 типу з мiкpoангioпатiями.
При аналiзi отриманих даних нами виявлено статистично дoстoвipне пщвищення вмiсту VEGF у сиpoватцi кpoвi хворих на цукровий дiабет 1 типу з мiкpoангioпатiями пopiвнянo з контрольною гру-пою на 113,8% (р<0,05). Отже, вмiст VEGF дoстoвipнo вищий у гpупi хворих на цукровий дiабет 1 типу з мiкpoангioпатiями пopiвнянo з контрольною гру-пою. Це може вказувати на те, що цукровий дiабет 1 типу супроводжуеться пiдвищенням вмiсту VEGF у сироватц кpoвi, а також на роль ппергл^емп в роз-витку вказаних порушень.
Припущення щодо poлi пперглтемп в пiдвищеннi вмкту VEGF у сиpoватцi кpoвi пщ-тверджують данi кopеляцiйнoгo аналiзу, в результат якого виявлено статистично дoстoвipний прямий кopеляцiйний зв'язок мiж гл^озильованим гемoглoбiнoм, глюкозою кpoвi та piвнем VEGF у сиpoватцi кpoвi в груп хворих на цукровий дiабет 1 типу з мiкpoангioпатiями (табл. 2).
Група хворих на цукровий дiабет 1 типу - це розширена вибipка oсiб з вираженими мiкpo-
судинними ускладненнями. Вибipку було розшире-но з метою демонстрацп ендoтелiальнoï активацп у хворих цукровим дiабетoм 1 типу з мiкpoангioпатiями, незважаючи на Ух молодий вк, i, як наслiдoк, пiдвищення ризику серцево-судинноТ патологП'. Ризик серцево-судинних катастроф у хворих з нефропаткю зростае в 100 pазiв, а дiабет, який розвиваеться в дитинс^ (до пубертату), ха-рактеризуеться агресивышим пеpебiгoм та бiльш pаннiм розвитком мiкpoсудинних ускладнень [2].
Нами виявлено пщвищення вмiсту VEGF в оаб з ожиршням пopiвнянo з контрольною групою на 53,55% (р<0,05), що може вказувати на роль ожиршня в розвитку вказаних порушень. Ц припущення пщтверджуються даними кореляцшного аналiзу, що виявив прямий кореляцшний зв'язок мiж вмiстoм VEGF у сироватц кpoвi та iндексoм маси тта.
Додатково, з метою виявлення шсулшо-pезистентнoстi, у хворих з ожиршням визначали вмкт iнсулiну в сироватц кpoвi та вираховували шдекс НОМА й глюкозо-шсулшове спiввiднoшення GIR (табл. 3).
Пщвищення вмкту шсулшу в сироватц кpoвi oсiб з ожиршням, показники шдексу НОМА та GIR вказують на розвиток шсулшорезистентносп у цих оаб, а також можливий ïï вплив на пщвищення вмкту VEGF. Результати проведеного кореляцмного аналiзу пщтверджують цi припущення та виявляють
Корелящя VEGF з iншими показниками
Таблиця2
Цукровий дiабет 1 типу з мшроанпопалями Ожиршня
Ыкозильований гемoглoбiн 0,71 не визначався
Глюкоза кpoвi 0,63 не визначався
1МТ не визначався 0,82
1нсулш не визначався 0,9
1ндекс НОМА не визначався 0,71
GIR не визначався -0,59
Загальний холестерин 0,44 0,67
ЛтопротеТди високоТ щiльнoстi -0,66 -0,77
ЛтопротеТди низькоТ' щiльнoстi 0,52 0,88
Тpиглiцеpиди 0,71 0,66
Ендoтелiйзалежна дилатацiя -0,41 -0,83
Примтка: (р<0,05).
Таблиця 3
Показники шсулшорезистентносп в групi хворих на ожирiння
Контрольнi особи Особи з ожирiнням
1нсулш, пмоль/л 42,88±10,1 108,65±17,92*
1ндекс НОМА 8,79±2,52 22,3±5,18*
Глюкозо-шсулшове стввщношення (GIR) 11,28±2,92 4,36±0,18*
Примтка: *р<0,05.
статистично дoстoвipний прямий кopеляцiйний зв'язок мiж piвнем iнсулiну, iндексoм НОМА та вмiстoм VEGF у сиpoватцi кpoвi, а також зворотний кореляцмний зв'язок мiж вмiстoм VEGF та глюкозо-шсулшовим спiввiднoшенням GIR (табл. 2).
Численними дослщженнями встановлено зв'язок мiж шсулшорезистентнктю та розвитком ендoтелiaльнoï дисфункцп. Мехашзм розвитку ендoтелiaльнoï дисфункцй' внаслiдoк шсулшорезистентносп до кшця не з'ясований, проте е даы, що надмipне видiлення вiльних жирних кислот i запальних цитoкiнiв, таких як туморнекротичний фактор i лептин, сприяе окислювальному стресу, який, в свою чергу, i е причиною ендoтелiaльнoï дисфункцй' [18, 19].
Осктьки пщ час дослщження в обстежених оаб виявлено порушення лшщного oбмiну, то нашою метою стало з'ясування впливу дислтщемп на пiдвищення piвня VEGF у хворих на цукровий дiабет 1 типу з мiкpoангioпатiями та в оаб з ожиршням. При проведены кореляцшного aнaлiзу нами виявлено статистичного дoстoвipний прямий коре-ляцшний зв'язок мiж вмiстoм тpиглiцеpидiв, загаль-ного холестерину, лшопроте'щв низькоТ' щтьносп та piвнем VEGF у сироватц кpoвi хворих на цукровий дiaбет 1 типу з мiкpoaнгioпaтiями та в гpупi oсiб з ожиршням. Також виявлено зворотний кореляцшний зв'язок мiж piвнем VEGF та лшопротещами високоТ щiльнoстi у даних пацкнлв (табл. 2).
Виявлено також пщвищення вмкту VEGF у груп хворих на цукровий дiaбет 1типу з мiкpoaнгioпaтiями пopiвнянo з групою хворих з ожиршням на 39,24% (р<0,05), що може вказувати на бтьш потужний вплив порушень, як розвиваються при цукровому дiaбетi та призводять до ендoтелiaльнoï дисфункцй' пopiвнянo з порушеннями, спричиненими oжиpiнням.
Нами виявлено, що ендотелмзалежна дилaтaцiя у хворих на цукровий дiaбет 1 типу з мiкpo-
aнгioпaтiями склала 3,011±1,9%, в oсiб з ожиршням - 4,5±3,73%, у кoнтpoльнiй груп - 8,4±4,08%. При цьому базовий дiaстoлiчний дiaметp плечовоТ' артерП' в обстежених хворих з цукровим дiaбетoм 1 типу з мiкpoaнгioпaтiями статистично дoстoвipнo не вiдpiзнявся як при пopiвняннi з контрольною групою, так i особами з ожиршням (р>0,05).
У результат статистичного aнaлiзу виявлено, що в оаб, як ввшшли до нашого дoслiдження, як хворих на цукровий дiaбет 1 типу з мiкpoaнгioпa-тiями, так i в оаб з ожиршням, спостеркалось осла-блення ендотелшзалежноТ' дилатацп на 64,16 та 46,42% вщповщно, що вказуе на розвиток у них ендoтелiaльнoï дисфункцй'.
У pезультaтi проведеного кореляцшного aнaлiзу виявлено статистично дoстoвipний зворотний кopеляцiйний зв'язок мiж вмктом VEGF та ендoтелiйзaлежнoю дилaтaцiею у хворих на цукровий дiaбет 1 типу з мiкpoaнгioпaтiями та в оаб з ожиршням (табл. 2). Таким чином, ослаблення ендотелшзалежноТ' дилатацй' та розвиток ендoтелiaльнoï дисфункцй' при цукровому дiaбетi 1 типу з мiкpoaнгioпaтiями та ожиршы можуть бути пoв'язaнi з пiдвищенням вмкту VEGF.
Оцшка ендотелшзалежноТ' дилатацй' -нешвазивний ультразвуковий метод, що ви-користовуеться для визначення функцioнaльнoгo стану ендотел^ [8]. В oснoвi мехашзму ендотелшзалежноТ' дилатацй' лежить дилaтaцiя плечовоТ артерп внaслiдoк шемп, яка викликае вивтьнення оксиду азоту та розслаблення гладеньких м^в судин [17]. Ослаблення ендотелшзалежноТ дилатацй' вщображае порушення функцп ендoтелiю та е маркером пщвищення ризи-ку серцево-судинноТ патологй', oскiльки корелюе з функцкю ендoтелiю коронарних apтеpiй [13]. Виявлеы пiд час нашого дoслiдження порушення ендотелшзалежноТ дилатацй' вказують на порушення функцюнального стану ендотел^ у хворих на цукровий дiaбет 1 типу та ожиршня, незважаючи на Тх молодий вк.
ВИСНОВКИ
1. Цукровий дiaбет 1 типу з мiкpoaнгioпaтiями супроводжуеться пiдвищенням вмiсту VEGF у сироватф кpoвi. Пiдвищення вмкту VEGF при цукровому дiaбетi 1 типу пов'язане пперглкемкю, дислiпiдемiею.
2. Рiвень VEGF пiдвищуеться при ожиршш та пов'язаний з 1МТ, шсулшорезистентнктю, дислшщемкю.
3. Ослаблення ендoтелiйзaлежнoï дилатацй', що
спостер1гаеться при цукровому д1абет1 1 типу з м1кроанг1опат1ями та ожиршш, е проявом ендотел1ально! дисфункцп та може бути пов'язане з пщвищенням вм1сту VEGF при цш патологп.
Л1ТЕРАТУРА
1. Adameova A., Dhalla N.S. Role of microangiopathy in diabetic cardiomyopathy // Heart Fail Rev. - 2014. -Vol. 19 (1). - P. 25-33.
2. Bruzzi P, Predieri B, Patianna VD, Salvini A, Rossi R, Modena MG, lughetti L. Longitudinal evaluation of endothelial function in children and adolescents with type 1 diabetes mellitus: a long-term follow-up study // Pediatr. Int. - 2014. - Vol. 56. - p. 188-195.
3. Celermajer D.S., Sorensen K.E., Gooch V.M., et al. Noninvasive detection of endothelial dysfunction in children and adults at risk for atherosclerosis // Lancet 1992. - Vol. 340. - P. 1111-1115.
4. Chillaron J.J., Flores Le-Roux J.A., Benaiges D., Pedro-Botet J. Type 1 diabetes, metabolic syndrome and cardiovascular risk // Metabolism. - 2014. - Vol. 63 (2).
- P. 181-7.
5. Corretti M.C., Anderson T.J., Benjamin E.J., et al. Guidelines for the ultrasound assessment of endothelial-dependent flow-mediated vasodilation of the brachial artery // J. Am . Coll. Cardiol. -2002. - Vol. 39. -P. 257-265.
6. ErZen B, Silar M, Sabovic M. Stable phase post-MI patients have elevated VEGF levels correlated with inflammation markers, but not with atherosclerotic burden // BMC Cardiovasc. Disord. - 2014. - Vol. 22. -P. 164-166.
7. Fearnley G.W., Smith G.A., Odell A.F., et al. Vascular endothelial growth factor A-stimulated signaling from endosomes in primary endothelial cells // Methods Enzymol. - 2014. - Vol. 535. - P. 265-92.
8. Kazmierski M., Michalewska-Wtudarczyk A., Krzych L.J., Tendera M. Diagnostic value of flow mediated dilatation measurement for coronary artery lesions in men under 45 years of age // Cardiol. J. - 2010. - Vol. 17 (3).
- P. 288-292.
9. Lim HS, Chong AY, Freestone B, Blann AD, Lip GY. The effect of multi-factorial intervention on plasma von Willebrand factor, soluble E-selectin and tissue factor in diabetes mellitus: implications for atherosclerotic vascular disease // Diabet. Med. - 2005. - Vol. 22 (3).
- P. 249-55.
10. Lim HS, Lip GY, Blann AD. Angiopoietin-1 and angiopoietin-2 in diabetes mellitus: relationship to VEGF, glycaemic control, endothelial damage / dysfunction and atherosclerosis // Atherosclerosis. -2005. - Vol. 180 (1). - P. 113-8.
11. Ma Y., Zhang Y., Zhao T., Jiang Y.R. Vascular endothelial growth factor in plasma and vitreous fluid of patients with proliferative diabetic retinopathy patients after intravitreal injection of bevacizumab // Am. J Ophthalmol. - 2012. - Vol. 153. - P. 307-313.
12. Mahdy R.A., Nada W.M., Hadhoud K.M., El-Tarhony S.A. The role of vascular endothelial growth factor in the
progression of diabetic vascular complications // Eye (Lond). - 2010. - Vol. 24 (10). - P. 1576-84.
13. Peretz A., Leota D.F., Sullivan J.H., et al. Flow mediated dilation of the brachial artery: an investigation of methods requiring further standardization// BMC Cardiovascular. Disorder. - 2007. - Vol. 7. - P. 7-11.
14. Rask-Madsen C, King GL. Vascular complications of diabetes: mechanisms of injury and protective factors// Cell Metab. - 2013. - Vol. 17 (1). - P. 20-33.
15. Siemerink M.J., Augustin A.J., Schlingemann R.O. Mechanisms of ocular angiogenesis and its molecular mediators // Dev. Ophthalmol. - 2010. - Vol. 46. -P. 4-20.
16. Tilton RG. Diabetic vascular dysfunction: links to glucose-induced reductive stress and VEGF // Microsc. Res. Tech. - 2002. - Vol. 57 (5). - P. 390-407.
17. Tschakovsky M.E., Pyke K.E. Counterpoint: Flow-mediated dilation does not reflect nitric oxide-mediated endothelial function // J. Appl. Physiol. - 2005. -Vol. 99 (3). - P. 1235-1238.
18. Wojciechowski P., Lipowska A., Rys P., et al. Impact of FTO genotypes on BMI and weight in polycystic ovary syndrome: a systematic review and meta-analysis// Diabetologia. - 2012. - Vol. 55. - P. 2636-2645.
19. Xu N., Kwon S., Abbott D.H., et al. Epigenetic mechanism underlying the development of polycystic ovary syndrome (PCOS)-like phenotypes in prenatally androgenized rhesus monkeys// PLoS ONE. - 2011. -Vol. 6. - P. 272-286.
20. Zakareia F.A. Correlation of peripheral arterial blood flow with plasma chemerin and VEGF in diabetic peripheral vascular disease// Biomarkers Med. - 2012. - Vol. 6. - P. 81-87.
РЕЗЮМЕ
ВАСКУЛОЕНДОТЕЛ1АЛЬНИЙ ФАКТОР РОСТУ ТА ЕНДОТЕЛ1ЙЗАЛЕЖНА ДИЛАТАЦ1Я У ХВОРИХ З ДИТИНСТВА НА ЦУКРОВИЙ Д1АБЕТ 1 ТИПУ З М1КРОАНГ1ОПАТ1ЯМИ ТА В ОС1Б МОЛОДОГО В1КУ З ОЖИР1ННЯМ Л.А. Могильницька
Мета дослщження - вивчити вмкт VEGF, як маркера ендотел1ально''' дисфункцп, у сироватц1 кров1 хворих з дитинства на цукровий д1абет 1 типу з м1кроанпопат1ями та в оаб молодого в1ку з ожир1нням, а також встановити взаемозв'язок цього фактора з ендотелмзалежною дилатац1ею.
Матерiали та методи. Обстежено 30 хворих на цукровий д1абет 1 типу з м1кроанпопат1ями, що хвор1ють з дитинства, 30 молодих оаб з ожиршням, 28 контрольних оаб. Вмкт VEGF у сироватц1 кров1 визначали 1муноферментним методом.
Результати та обговорення. Нами виявлено пщвищення р1вня VEGF та ослаблення ендо-телшзалежно''' вазодилатацп у хворих на цукровий д1абет 1 типу з м1кроанпопат1ями, а також в оаб з ожир1нням. При цьому р1вень VEGF корелював з
вмГстом глГкозильованого гемоглобГну, глюкози кровГ, показниками лГпГдного обмГну, шсулшорезистентносп, Гндексом маси тГла та ендотелшзалежною вазодилатацГею.
Висновки. ОтриманГ данГ вказують на розвиток ендотелГальноТ дисфункцГ! при цукровому дГабетГ 1 типу з мГкроанпопатГями та ожирГннГ, а також на можливий зв'язок VEGF з вказаними порушеннями.
Ключовi слова: VEGF, ендотелшзалежна дилатацГя, цукровий дГабет, ожирГння, ендотелГаль-на дисфункцГя.
РЕЗЮМЕ
ВАСКУЛОЭНДОТЕЛИАЛЬНЫЙ ФАКТОР РОСТА И ЭНДОТЕЛИЙЗАВИСИМАЯ ДИЛАТАЦИЯ У БОЛЬНЫХ С ДЕТСТВА САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ 1 ТИПА С МИКРОАНГИОПАТИЯМИ И У МОЛОДЫХ ЛИЦ С ОЖИРЕНИЕМ Л.А. Могильницкая
Цель исследования - изучить содержание VEGF, как маркера эндотелиальной дисфункции, в сыворотке крови больных с детства сахарным диабетом 1 типа с микроангиопатиями и у молодых лиц с ожирением, а также установить взаимосвязь этого фактора с эндотелийзависимой дилатацией.
Материалы и методы. Обследованы 30 больных сахарным диабетом 1 типа с микроангиопатиями, страдающих с детства, 30 молодых людей с ожирением, 28 контрольных лиц. Содержание VEGF в сыворотке крови определяли иммунофер-ментным методом.
Результаты и обсуждение. Нами выявлено повышение уровня VEGF и ослабление эндотелий-зависимой вазодилатации у больных сахарным диабетом 1 типа с микроангиопатиями, а также у лиц с ожирением. При этом уровень VEGF коррелировал с содержанием гликозилированного гемоглобина, глюкозы крови, показателями липидного обмена, инсулинорезистентности, индексом массы тела и эндотелийзависимой вазодилатации.
Выводы. Полученные данные указывают на развитие эндотелиальной дисфункции при сахарном диабете 1 типа с микроангиопатиями и ожирении, а также на возможную связь VEGF с указанными нарушениями.
Ключевые слова: VEGF, эндотелийзависимая дилатация, сахарный диабет, ожирение, эндотели-альная дисфункция.
SUMMARY
VASCULAR ENDOTHELIAL GROWTH FACTOR AND ENDOTHELIUM-DEPENDENT DILATATION IN CHILDHOOD-ONSET TYPE 1 DIABETIC PATIENT WITH MICROANGIOPATHY AND OBESE ADOLESCENTS L.A. Mogylnytska
Aim - to investigate serum levels of vascular endothelial growth factor (VEGF) and endothelium-dependent dilation in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and obese adolescents and the relationship of this factor to the endothelium-dependent dilation.
Materials and methods. We examined 30 childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy, 30 obese adolescents, 28 control subjects. Serum levels of VEGF were determined by immunoenzyme assay.
Results and discussion. We found an elevation serum level of VEGF in childhood-onset type 1 diabetic patient with microangiopathy and in obese adolescents, which correlated with carbohydrate and lipid metabolism, insulin resistance. Established weakening endothelium-dependent dilation in studied patients, which correlated with serum level of VEGF.
Key words: VEGF, endothelium dilation, diabetes, obesity, endothelial dysfunction.
Дата надходження до редакцп 20.05.2015 р. КлшГчна ендокринолопя та ендокринна хГрурпя 3 (51) 2015
