CC BY
102
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ I МУН1ЦИПАЛЬНЕ ПРАВО
I
Максим Васильович Пенцов,
асЫрант
Харквський нацональний ушверситет внутр'\шн'\х справ
УДК 342.56
ВЗАеМОД1Я СУДОВО1 ВЛАДИ з главою держави
Розглянуто основш питання механiзму взаемодп Президента Украши з органами судовоТ влади. Проаналiзовано сучасну конституцiйно-правову систему та чинне законодавство Украши i визначено суперечностi, що iснують у взаeмовiдносинах глави держави з органами судовоТ влади. Останш згiдно з принципом подшу влади надiленi самостiйною компетенцieю i установ-чими та контрольними функщями в межах механiзму взаемодп.
Ключов1 слова: Конститущя Украши, Президент Украши, Конституцшний Суд, судова влада, статус суддiв.
Правовий статус Президента Украши визначено у роздт V Конституцп УкраТни, де закршлено його повноваження 1 прерогативи. Вщповщно до ст. 102 Основного Закону Украши Президент е главою держави й виступае вщ 11 1меш. Вш е гарантом державного суверештету, територ1альноТ щл1сност1 УкраТни, додержання 11 Конституцп, прав та свобод людини 1 громадянина [1].
Вщповщно до сучасноТ конституцшно-правовоТ теорп за будь-якоТ форми державного правлшня пост Президента не можна щлком щентифжувати з яко-юсь одшею плкою влади.
Взаемовщносини м1ж Президентом та судовою владою визначаються тим, наскшьки повно в тш чи шшш держав1 здшснюеться принцип розподшу влад. В одних краТнах судов1 шстанцп перебувають шд досить жорстким контролем або нав1ть диктатом Президента, в шших судова плка влади е достатньо само-
стшною i незалежною вiд глави держави або глави виконавчо! влади. Разом з тим слщ зазначити, що принцип подiлу влади мае на мет постiйну взаeмодiю мiж судовою, виконавчою, а також законодавчою гiлками влади.
Проблемнi питання взаемодГ! Президента Укра!ни з органами судово! влади полягають у тому, що в умовах дГ! принципу подiлу влади судова влада, як й Президент, надшена самостiйною компетенцiею, але через свою специфжу та завдяки процесуально-правовим засобам ця влада мае здатшсть контролювати законнiсть дiй Президента. Таким органом мае виступати Конституцшний Суд. Разом з тим, Конституцшний Суд не здшснюе контроль над Президентом як наглядовий орган. Такий контроль частково здшснюе Верховна Рада Укра!ни, реалiзуючи мехашзм стримувань i противаг. Завдання Конституцшного Суду зводяться лише до визнання такими, що вщповвдають або не вщповвдають КонституцГ!, актiв Президента та шших державних органiв.
Аналiз чинного законодавства свщчить про те, що глава держави мае низку установчих функцп щодо судово! влади. Як справедливо зазначае В. А. Шатшо, його установча функщя - це вид дiяльностi дворiвневого характеру, яка складаеться з: а) формування оргашв державно! влади та !х струк-турних пiдроздiлiв i б) шдбору, пiдготовки та розстановки кадрiв, надшених владними повноваженнями [3, с. 5].
Вщповвдно до положень КонституцГ! Укра!ни глава держави уповноваже-ний призначати на посади i звiльняти з них третину складу Конституцшного Суду Укра!ни; утворювати суди у визначеному законом порядку; здшснювати перше призначення на посаду професшного суддi строком на 5 роюв; призначати 3-х члешв Вищо! ради юстицп; видавати укази про призначення на посаду суддiв Конституцiйного Суду Укра!ни; про призначення суддiв загально! юрис-дикцГ! на посаду вперше; про утворення, лжвщащю судiв (статтi 106, 128, 131 КонституцГ! Укра!ни). Отже, функцп Президента Укра!ни щодо судово! влади мають переважно установчий характер.
Аналiзуючи мiжнароднi стандарти в цш сферi, слiд звернути увагу на положення бвропейсько! хартГ! про статус суддiв, згiдно з яким ршення про обрання, добiр, призначення, просування по службi або припинення повно-важень суддi виносяться органом, незалежним вщ виконавчо! й законодавчо! влади, половина членiв якого, як мтмум, е суддями, обраними у встановле-ному порядку iншими суддями на пiдставi принципiв, що гарантують макси-мальне представництво судово! плки влади (статтi 1.3; 1.4) [4, с. 2-4].
Можна говорити, що назван мiжнароднi стандарти втiлено у чинне законодавство Укра!ни. Процедура створення й лжввдацп судiв теж нале-жить до установчих функцiй, яы виконують iншi гiлки влади стосовно суду. У КонституцГ! Укра!ни визначено, що щ повноваження належать Президен-товi (п. 23 ст. 106 КонституцГ! Укра!ни). Вiдповiдно до п. 1 ст. 20 Закону «Про судоустрш Укра!ни» вiд 7 лютого 2002 р. суди утворювалися й лжвЬ дувалися Президентом за поданням Мшктра юстицГ! Укра!ни, погодженим з Головою Верховного Суду Укра!ни або головою ввдповвдного вищого спецi-
ал1зованого суду. Зауважимо, що Основний Закон УкраТни не мктить поло-жень щодо права глави держави лшввдовувати суди. Свою позищю 1з цього питания висловив Конституцшний Суд УкраТни, в1дпов1даючи на запитання: чи в1дпов1дае Конституцп законодавче положення щодо права Президента лшввдовувати суди за поданням Мшктра юстицп 1 за пропозищею голови в1дпов1дного спещал1зованого суду. У поданш його заявники стверджували, що глава держави в1дпов1дно до Конституцп УкраТни уповноважений лише на утворення суд1в, а не на Тх лшвщащю.
У Закош УкраТни «Про судоустрш 1 статус судд1в» [5] визначено, що суди загальноТ юрисдикцп утворюються й лжввдовуються Президентом за поданням Мш1стра юстицп на шдстав1 пропозицп голови в1дпов1дного вищого спе-щал1зованого суду (п. 1 ст. 20). А в п. 3 згаданоТ статт уточнюеться, що шдставами для цього можуть бути «змша визначеноТ цим Законом системи суд1в, потреба полшшити доступшсть правосуддя або змша адмшктративно-територ1ального устрою».
На думку м1жнародних експерт1в, утворення суд1в УкраТни Президентом не ввдповщае европейським стандартам. Що стосуеться цього питання, то у ст. 6 КонвенцГТ про захист прав людини 1 основоположних свобод зазначено, що суд вщповщае вимогам щеТ КонвенцГТ, якщо вш «встановлений законом». Як пояснив бвропейський суд з прав людини, це означае, що «судова оргашза-щя в демократичному сусп1льств1 не повинна залежати в1д розсуду виконавчоТ влади, а мае регулюватися законом, який ухвалюеться в парламент!» [6, с. 374].
До судовоТ реформи 2010 р. кадров! повноваження глави держави реал1-зовувались у декшька еташв, а саме: розгляд матер1ал1в щодо кандидат1в на посади судд1в, внесених Вищою радою юстицГТ; прийняття ршення стосовно кандидата на посаду судд1 у форм1 Указу Президента УкраТни про призначення суддц участь у приведенш вперше призначених судд1в до присяги.
Питання розгляду матер1ал1в щодо кандидатур на посади судд1в в Адм1-н1страцГТ Президента УкраТни було врегульовано Указом Президента УкраТни вщ 30 червня 2004 р., № 697/2004, яким схвалено Положення про порядок розгляду питань та шдготовки матер1ал1в щодо призначення на посаду профе-сшного судд1 вперше.
Важливим моментом реал1зацп повноважень Президента УкраТни е при-ведення до присяги судд1, призначеного на посаду вперше. Додержання присяги судд1 е одним з його обов'язюв (пп. 4 п. 4 ст. 54 Закону УкраТни «Про судоустрш 1 статус судд1в»). Суддя складае присягу шд час урочистоТ цере-монп у присутност1 глави держави. Текст присяги шдписуеться суддею 1 збе-р1гаеться в його особовш справ1. П1сля цього Президент УкраТни або за його дорученням шша особа вручае судд1 посв1дчення [7]. 1з цього моменту особа, яка склала присягу, набувае статусу судд1 й може приступати до виконання своТх професшних обов'язк1в.
В1дпов1дно до Закону УкраТни «Про судоустрш та статус судд1в» [5] повноваження Президента щодо першого призначення судд1в суттево обмежеш,
а вс питання перевiрки вщповщност кандидаив на цi посади нормам чинного законодавства передаш Вищш квалiфiкацiйнiй комiсi! Укра!ни й Вищш радi юстицп. Вiдповiдно до ст. 72 цього Закону призначення на посаду суддi здшснюеться главою держави на пiдставi подання Вищо! ради юстицп про-тягом 30 дшв з дня його отримання. Прийняття ршення вiдбуваеться на пiдставi поданих докуменив. Таким чином, зараз глава держави здшснюе призначення суддiв суто формально, фактично оформлюючи юридично ршення органiв суддiвсько! спiльноти.
Аналопчно змiнено i процедуру звiльнення суддiв з посади Президентом Укра!ни. Ввдповщно до конституцiйного повноваження призначати на посади i звiльняти з посад суддiв, призначених Президентом Укра!ни (п. 5 ст. 126 Кон-ституцГ! Укра!ни), останнiй звiльняе суддiв у випадках, передбачених законом (ст.ст. 100— 109 Закону Укра!ни «Про судоустрш та статус суддiв»). Роль Президента у даному разi полягае лише в шдписанш вiдповiдного Указу. Питання виршуеться, по сутi, Вищою радою юстицп, яка на пiдставi його розгляду вносить главi держави вщповщне подання. Як вбачаеться з доведеного, шсля внесення вiдповiдних змiн до законодавства щодо звiльнення суддiв повноваження Президента Укра!ни втратили бшьшкть контрольних елементiв: тепер вiн тшьки номiнально затверджуе рiшення Вищо! ради юстицп.
Зпдно з п. 6 ст. 73 Закону «Про судоустрш та статус суддiв» переведення суддi в межах 5^чного строку здшснюеться Президентом Укра!ни. Одно-часно, у п. 1 ст. 80 Закону вказано, що переведення обраного безстроково суддi з одного суду до шшого того ж самого рiвня i спецiалiзацГ! здiйснюеться главою держави за письмовою заявою цього суддГ Зауважимо, що Конституцiя Укра-!ни не надае Президентовi такого повноваження. Однак Конституцшний Суд Укра!ни в одному зi сво!х рiшень визнав це повноваження конституцшним.
Окремо проаналiзуемо нормотворчi повноваження Президента у сферi судово! влади. Вивчення вiтчизняно! судово! практики дозволяе видшити три перюди реалiзацГ! його повноважень:
1) з моменту прийняття КонституцГ! Укра!ни (28 червня 1996 р.) до вступу в дш конституцшно! реформи (1 отня 2005 р.);
2) перюд з 1 сiчня 2005 р. по 30 вересня 2010 р., коли дiяли змши до КонституцГ! Укра!ни щодо парламентсько-президентсько! форми правлшня;
3) перiод з 30 вересня 2010 р., коли було ухвалене ршення Конституцш-ного Суду Укра!ни у справi про додержання процедури внесення змш до КонституцГ! Укра!ни № 20-рп/2010, яким скасовано попередш змiни до Основного Закону кра!ни.
Дшчий, третiй перiод дiяльностi Президента Укра!ни розпочався пiсля повернення йому в жовтш 2010 р. конституцшних повноважень зразка 1996 р. Для цього перюду е характерною значна активiзацiя нормотворчо! й реформа-торсько! активностi глави держави в щлому i стосовно судово! влади зокрема. Так, 6 квГгня 2011 р. глава держави ухвалив Порядок складення присяги суддi особою, вперше призначеною на посаду професшного суддi [7]. Водночас, зна-
чне обмеження прерогатив Президента у процес судово'Т реформи не дозволяе йому активно втручатись у формоутворення у системi судоустрою, що щлком вiдповiдае принципу незалежност суддiв.
Заслуговуе на розгляд також питання щодо повноваження Президента УкраТни у сферi помилування. У вГтчизнянш науковш юридичнiй лiтературi шститут помилування дослiджуеться у працях Ю. В. Баулiна, О. М. Лемешко, О. А. Губсько'Т, В. П. Тихого, М. I. Панова та ш. [8, с. 104]. Традицшним е визначення помилування як мiжгалузевого правового шституту, який Грун-туеться на конституцшному повноваженнi Президента УкраТни (п. 27 ст. 106 Конституцп УкраТни) щодо здшснення помилування i складаеться з право-вих норм, що регламентують процедуру застосування акта про помилування до конкретно визначено'Т особи.
Що ж до визначення правово'Т природи цього шституту, то викликае ште-рес те, що глава держави, здшснюючи помилування злочинщв у випадках, визначених законодавством, фактично коригуе рГшення судово'Т влади сто-совно визнання особи винною у вчиненнi злочину й застосуванш до не'Т пра-вових наслвдюв у виглядi призначення покарання. А чи не е це втручанням Президента таким способом у виключш повноваження судово'Т влади? Ввдпо-вщь на це запитання лежить у площиш аналiзу свiтовоï й юторично'Т практики здiйснення помилування.
Конституцiйне повноваження Президента УкраТни щодо здшснення помилування, на нашу думку, стосуеться взаемовщносин останнього iз судовою вла-дою, оскiльки таким чином Президент все ж вносить змши у ршення суду, що набрало законно'Т сили.
Акт помилування означае, що глава держави як гарант прав i свобод людини надiлений правом прощення злочинця й реалiзування в такий спосiб соцiальноï спрямованостi держави. G в цьому акт й елемент каяття засудже-ного, оскiльки, подаючи клопотання про помилування, той фактично визнае свою вину та розкаюеться. Прийняття акта помилування належить до винят-ково'Т конституцiйноï компетенцГТ Президента УкраТни. Цей правовий документ не пов'язаний з питаннями притягнення до кримшально'Т вщповвдальностГ, впо-рядковуеться нормами кримшального, кримiнально-процесуального та кримГ-нально-виконавчого законодавства.
Аналiзуючи сучасну конституцiйно-правову систему та чинне законодав-ство УкраТни, можна констатувати наявш проблемнi питання i суперечностГ що Гснують у взаемовiдносинах глави держави з органами судово'Т влади, яю ввд-повГдно до принципу подГлу влади надiленi самостiйною компетенщею i, разом з тим, установчими та контрольними функщями в межах мехашзму взаемодiï. Взаемовiдносини судово'Т влади з Президентом УкраТни досить широю. Вод-ночас глава держави не мае реального впливу на дГяльшсть судово'Т влади. На вщмшу вщ уряду, Президент не вирiшуе питання фшансування судГв або орга-шзацп ix роботи. Хоча деякими повноваженнями вш все ж втручаеться в дГяльшсть судово'Т влади, як-от здшснення помилування. Однак у такий спосГб глава
держави здшснюе важливу гуманну функщю - звшьнення особи вщ вщбу-вання покарання або пом'якшення останнього. При цьому повноваження судово!' влади i Президента Украши не вступають у суперечнiсть. Певним чином ця гумашстична мiсiя Президента е додатковим механiзмом виправлення судо-вих помилок, яких не може повшстю уникнути судова система навггь за умов належно! ïï органiзацiï й досконалого законодавства.
Список л^ератури: 1. Конститущя Украши : прийнята на п'ятш сес. Верхов. Ради Украши 28 черв. 1996 р. // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1996. - № 30. - Ст. 141. 2. Новий тлумачний словник украшсько1 мови : в 4-х т. / В. Яременко, О. Слшушко. - Т. 3. - К. : Акошт, 2000. - 928 с. 3. Шатшо В. А. Теоретичт проблеми шституту президентства в Украш : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / В. А. Шатшо. - К., 2005. - 18 с. 4. Европейская хартия о статусе судей : постат. коммент. / пер. с фр. О. Власовой // Рос. юстиция. - 1999. - № 8. - С. 2-4 ; № 9. -С. 5-6. 5. Про судоустрш i статус судд1в : Закон Украши ввд 07.07.2010 р., № 2453-VI // Офщ. вкн. Украши. - 2010 - № 55/1. - Ст. 1900. 6. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящейся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод : судеб. практика с 1960 по 2002 гг. / М. де Сальвиа. - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. - 1072 с. 7. Про порядок складення присяги суддею, вперше призначеним на посаду : Указ Президента Украши ввд 11.05.1999 р., № 493/99 // Офщ. вкн. Украши. - 1999. - № 19. - Ст. 815. 8. Баулш Ю. В. Звшьнення ввд кримшально1 ввдповь дальносп : монограф1я / Ю. В. Баулш. - К. : Ат1ка, 2004. - 296 с.
ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ СУДЕБНОЙ ВЛАСТИ С ГЛАВОЙ ГОСУДАРСТВА
Пенцов М. В.
Статья посвящена основным вопросам механизма взаимодействия Президента Украины с органами судебной власти. Анализируя современную конституционно-правовую систему и действующее законодательство Украины, автор выделяет противоречия, существующие в отношениях главы государства с органами судебной власти. Последние, учитывая принцип разделения власти, имеют самостоятельную компетенцию, но и определяющие и контрольные функции в пределах механизма взаимодействия.
Ключевые слова: Конституция Украины, Президент Украины, Конституционный Суд, судебная власть, статус судей.
COOPERATION BETWEEN THE JUDICIAL BRANCH AND THE HEAD OF STATE
Pentsov M. V.
The article deals with topical issues and contradictions, existing in cooperation between the head of state and the judicial authorities. The author analyses current legislation regarding general provisions, constituent and supervising functions, performed by the head of state and the judicial branch, as part of theoretical-comparative description of cooperation between the head of state and the judicial branch in Ukraine and CIS countries.
Key words: Constitution of Ukraine, President of Ukraine, Constitutional Court, judicial branch, status of judges.
Надшшла до редколегй 15.08.2014 р.
