CC BY
37
УДК 340.15 В. С. Макарчук
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет '^bBiBCb^ полггехшка", завiдувач кафедри ютори держави i права, д-р юрид. наук, професор
ДЕРЖАВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБОРОТУ АЛКОГОЛЮ В УКРА1Н1 У РОКИ ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ (1917-1921 рр.)
© Макарчук В. С., 2015
Розглянуто пол^ику урядiв ПершоТ УкраТнськоТ НародньоТ Республiки (Центральна Рада та ТТ Рада Народшх мiнiстрiв), УкраТнськоТ Держави (Гетьманату), ДругоТ УНР (Директорп), Захщно-УкраТнськоТ НародноТ Республжи та радянських урядiв УкраТни в питанш регулювання ринку алкоголю засобами держави i права
Ключовi слова: сухий закон, горшчана монополiя, акцизи, адмшктративна вiдповiдальнiсть за самогоноварiння
В. С. Макарчук
ГОСУДАРСТВЕННО-ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ПРОИЗВОДСТВА И ОБОРОТА АЛКОГОЛЯ В УКРАИНЕ В ПЕРИОД ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ БОРЬБЫ УКРАИНСКОГО НАРОДА (1917-1921 рр.)
Рассмотрено политику правительств Первой УНР (Центральная Рада и ее Рада Народных Министров), Украинской Державы Гетмана Скоропадского, Второй УНР (Директории), Западно-Украинской Народной Республики и советских правительств Украины в вопросах регулирования рынка алкоголя посредством государственно-правовых инструментов.
Ключевые слова: сухой закон, водочная монополия, акцизы, административная ответственость за самогоноварение.
V. S. Makarchuk
LEGAL REGULATION OF PRODUCTION AND CIRCULATION OF ALCOHOL IN UKRAINE DURING THE UKRAINIAN WAR FOR INDEPENDENCE (1917-1921)
The policy of governments of First UPR (Central Rada and its Council of People's Ministers), Ukrainian State (The Hetmanate), Second UPR (Directorate), West Ukrainian People's Republic and the Soviet governments of Ukraine concerning the alcohol market by means of state and law is considered.
Key words: prohibition, vodka monopoly, excise-duties, administrative amenability for moonshine.
Пропонована увазi читача наукова розвщка е свого роду реплшою на дисертацшне дослщження В. В. Бойка "Державно-правове регулювання виробництва, збуту i споживання алкоголю: юторико-правове дослщження" , винесеного на захист у грудш 2015 р. у Спецiалiзованiй
*
З дисертащею В. В. Бойка "Державно-правове регулювання виробництва, збуту i споживання алкоголю: юторико-правове дослщження" можна ознайомитися в б1блютещ Нацюнального ушверситету "Льв1вська полггехшка".
Спецiалiзованiй вченш радi К 35.052.19 у Нацюнальному унiверситетi "Львiвська полггехшка". Автор статп виступае опонентом ще1, поза сумшвом, щкаво! та шзнавально! роботи. При попередньому ознайомленш з текстом роботи зробив зауваження дисертантовi щодо вiдсутностi наукового аналiзу полiтики украшських урядiв доби Визвольних Змагань у питаннях введення горшчано! монополп, адмшютративно! та кримшально! вiдповiдальностi за самогоноваршня й порушення режиму торгiвлi спиртними напоями тощо. В. В. Бойко послався на те, що тема е загалом малодослiдженою у впчизнянш науковiй лiтературi, оскiльки увага традицшно звертаеться на iнше: або сощальну полiтику чисельних властей Украши загалом, або ж на конкретну практику здшснення сухого закону, успадкованого украшськими властями вщ царського режиму. О^м того, вносити змiни до тексту дисертаци та автореферату уже затзно.
Звiрившись з власними виписками, як залишилися пiсля вiдвiдування наукових бiблiотек (звичка "про запас" записувати щкавинки), виявив документальнi публшаци та матерiали тогочас-но! (1917-1921 рр.) преси, як маю намiр ввести у науковий оборот з тим, щоб заповнити ще й цю невелику лакуну у вггчизнянш iсторико-правовiй наущ.
Питання актуальностi теми державно-правового регулювання сфери виробництва, збуту та споживання алкоголю заперечень не викликае: це й мiркування поповнення бюджету, турботи держави про психiчний та фiзичний стан громадян, працездатнiсть та квалiфiкацiю працiвникiв у народному господарствi тощо. Особливо гостро такого роду питання постають в ситуацiях критичних: вшни, революци, глибоко1 економiчноl кризи тощо. Для прикладу, у 2015 р. один iз учасниюв т.зв. пбридно! вiйни - Укра1на юлька разiв нарощував ставку акцизiв на увесь спектр алкогольно1 продукци, вiд пива до горшки включно. 1нша сторона - Росшська Федерацiя, навпаки, у лютому 2015 р. знизила власш алкогольш акцизи на 15 вщсотюв. I це в умовах загально1 галопуючо1 шфляци!
Сучасна ситуацiя в Украш у загальних рисах (росшська агрешя, пiдтримана "шахтарями та трактористами Донбасу", занепад традицiйних джерел поповнення бюджету, правовий шгшзм частини населення, що виявляеться у вщвертому небажанш дотримуватися будь-яких правових норм, тощо) суттево нагадуе iсторико-правовий контекст доби Визвольних Змагань. Це, на нашу думку, надае науковш розвщщ додатково1 актуальностi.
Аналiз попереднiх публiкацiй за темою науковоТ статтi. Видаеться, що тд таким кутом зору тему подш в Украш 1917-1921 рр. ще шхто не пiднiмав (тут ми загалом погоджуемося з В. В. Бойком). Загальш ж питання, пов'язаш з алкогольною полгшкою держав та урядiв свiту, навпаки, мають дуже широку iсторiографiю. У цьому контекст згадаемо iмена: В. Б. Аксьонова, В. А. Вейнiка, А. I. Голосенка, М. В. Никифорака, А. Г. Юрющенка, Ф. Н. Петрово!, I. В. Курукша, Ю. В. Латиша, Л. М. Овруцького, В. М. Навроцького, А. В. Немцова, В. П. Пашина, В. В. Похльобкша, I. Г. Прижова, С. Романова, А. I. Рибакова, I. А. Сшорського, Н. С. Таганцева, В. Тремла, С. Шевар-дша, С. Андерсона, Д. Крисчена, П. Герлиги, К. Рейда, Т. Рейнана та ш.
Виклад основного матерiалу. Як уже вказувалося, Наддншрянська Украша отримала "сухий закон" у спадок вщ ще царсько! Роси, де вiн був уведений на початку Першо! свiтовоl вiйни. О^м позитивних моментiв, як-от загальне витверезшня робiтничоl та селянсько! маси в тилу, наявнють тверезих, а вщтак бiльш боездатних фронтовикiв, заборона виробництва та реалiзацil мiцних напо!в мала й негативш наслiдки - передуем катастрофiчнi в умовах вiйни втрати бюджету.
Проголосивши Тре^м Унiверсалом (7 (20) листопада 1917 р.) УНР та И вщокремлення (федеративний зв'язок) вщ Роси, Центральна Рада та И Генеральний секретарiат вiдразу зпкнулися з браком готiвки, яку новi радянськi властi просто перестали тдвозити з центра до Укра!ни.
Уже 10 (23) листопада 1917 р. Генеральний секретарiат розглядав шформащю В. Винниченка про неможливють виплати заробггао! платнi заводським робiтникам з причини вщсутносп коштiв у вiддiленнях банюв. Вносилися пропозицil: "вияснити справу з фондом забезпечення паперових грошей Украши, видать спещальш грошовi бони, видати (очевидно, працедавцям. - В. М.) посвщчення державного банку про брак паперових знаюв, оповютити робiтникiв про причини
неможливосп видати !м платнi, звернутись до людносп iз закликом вносити вс податки, але не одсилати !х до Петрограда, i повщомити про т заходи, якi вживае тепер Генеральний секретарiат для полагодження грошового кризису, видати заклик вносити золото i золотi речi, ввести винну моно-полiю, бо пияцтво поширюеться нелегальним шляхом" [1, арк. 73] (Видшення в текстi мое. - В. М).
Усi цi побажання залишилися на рiвнi балачок.
Вважаемо, що Генеральний Секретарiат на той час допустився певно! помилки, яка не дозволила збшьшити забезпечення надходження грошово! маси - передусiм шляхом законодавчого вщновлення державно! горшчано! монополп, скасовано! царським урядом у 1914 р. з одночасним уведенням в кра!ш сухого закону. Ймовiрно, це упущення пояснювалося передусiм полiтичними мiркуваннями - скiльки б вигоди не общяли "п'яш грошi" (в дореволюцшнш Росп вони давали близько чверт надходжень державного бюджету), моральнi втрати бачилися укра!нським революцiонерам-iдеалiстам неприйнятними.
В^м, вiдмiтимо, що певнi, щоправда, зашзнш у часi й непослiдовнi, зусилля у цьому напрямi Мiнiстерством фшанав здiйснювалися. На засiданнi Ради Народних Мшс^в 17 квiтня 1918 р. розглядався запропонований заступником мшютра фшаншв В. П. Мазуренком проект постанови про дозвш продажу коньяку та вина з фрукпв i япд (саме так у законопроектi. - В. М.). Постановили: "дозволити продаж коньяку i вина з фрукпв та ягiд, на умовах запропонованих мшстерством фiнансiв" [2] - тобто тд урядовим наглядом i контролем з боку Мшфшу.
Як бачимо, найбшьш дохiдна алкогольна продукцiя - горшчана (чиста, без витратних домшок. - В. М.), у постановi РНМ не згадувалася - не могла ж "народна влада" споювати укра!нський народ гiрше за царизм.
До ще! державно! горiлчано! монополi! повернулися властi Укра!нсько! Держави гетьмана П. Скоропадського, що прийшла на змшу Першiй УНР внаслiдок державного перевороту 29 квггня 1918 р. Уже 3 травня (на четвертий день юнування ново! влади. - В. М.) з метою покращення фшансового становища новосформована Рада мшс^в визнала необхщним запровадити моно-полда на цукор, тютюн й шрники; оголосила про пiдвищення залiзничних тарифiв та запровадження казенноТ винноТ монополп [3, с. 182; з посиланням на: ЦДАВОВ Укра!ни. -Ф. 1064. - Оп. 1. - Спр. 3. - Арк. 3 - 3 зв].
Конкуренщю гетьманським властям у справi правового регулювання виробництва та збуту алкоголю в умовах 1918 р. несподiвано виявили ... шмецью та австро-угорсью союзники.
Фшсуючи низьку ефективнють закупiвлi продовольства у селян за готiвковi кошти, представники господарсько! мiсi! Нiмеччини та Австро-Угорщини на початку червня 1918 р. звернулися до Ради Мшс^в з проханням дозволити !м увезення в Укра!ну 400 вагонiв горшки. Питання розглядалося на Радi мшс^в 5 червня 1918 р. [4]. Мшстр продовольства вказував, що щею використання горiлки для стимулювання селян в принцит можлива, але спиртне не мае використовуватись як прямий пла^жний засiб (тобто як бартер). Натомють слiд видавати здавачам сшьськогосподарсько! продукцi! спецiальнi талони, на яю тi могли б купити вщповщну кiлькiсть горiлки в укра!нських державних магазинах. Для цих потреб належало розлити i видшити щонайменше 1 млн пляшок (Мiнiстерство фiнансiв уже, переганяючи подi!, надало на щ потреби 20 тисяч пляшок) горшчаних напо!в вiд укра!нського (але - не шмецького!) виробника. Увезення в Укра!ну "австрийской водки" мiнiстри визнали неприпустимим [5]. Пюля тривалого обговорення 9-ма голосами проти 4-х учасники засiдання вiдкинули iдею "спиртного" заохочення дрiбних виробникiв сiльськогосподарсько! продукцi! спиртовмюною продукцiею iноземного виробництва, але не заперечували проти уже запроваджено! Мшстерством фiнансiв практики стимулювання здавачiв сшьськогосподарсько! продукцп горiлкою укра!нського виробництва.
Чергова змша влади у Киевi (прихщ Директорi! у груднi 1918 р.) не могла не позначитися на тдходах до дражливого i фшансово-перспективного питання.
Тим не менше, на початках Директорiя не стала запроваджувати на контрольованш нею горшчану монополiю (а також тютюнову, гасову, соляну та ш.). Такого роду дискусiï точилися в березш 1919 р., але вс пропозицiï пiдвищення акцизiв визнали неприйнятними з огляду на те, що подорожчання сол^ гасу, тютюну та ш. пщакцизних товарiв ударить в першу чергу по "мужику", тобто селянству. Тобто, з^рали свою роль мiркування збереження пщтримки основноï маси споживачiв пiдакцизноï продукцiï - селян, робггниюв, ремiсникiв, дрiбних службовцiв, яю становили соцiальну базу украшсько1' влади. Особливо з врахуванням тих мiркувань, що цю соцiальну базу намагалася перетягнути на свш бiк т.зв. радянська влада.
У зовшм шших умовах та психологiчному настро1' перебували власп Захiдно-Украïнськоï Народно1' Республiки (ЗУНР), проголошено1' в листопадi 1918 р. На територп колишньо1' Австро-Угорсько1' iмперiï продовжували дiяти усi колишш закони - аж до ïx офiцiйноï вiдмiни та прийняття нового нацюнального законодавства. До речi, цим шляхом тшли не лише власп ЗУНР, але й Друго1' Речi Посполшга (1918-1939 рр.), на чиш територiï окремi австрiйськi правовi норми зберк-али силу до 1930-х рр. включно.
На вiдмiну вiд Першо1' та Друго1' УНР, галицька (украшська) полiтична елiта чiтко бачила джерела самостшного фiнансування заxiдноукраïнськоï державностi. Це передуем експортний потенцiал галицького ршьництва: "збiже, дерево, тютюн, худоба, товщi (жири. - В. М.), сюри, дрiб (пташиие м'ясо. - Авт.), яйця, нафта, земний вюк, сшь, калi(йнi солi), спiрт, цукор, лен, конопле вовна" [6, с. 61].
Торговий баланс Австри за 1913 р. показував, що Галичина (обидвi частини Королiвства) iмпортувала товарiв на 321 млн. крон, експортувала - на 714 млн. крон [Там само]. За умови вшьного розвитку приватно1' шщативи - а це питання захщноукрашськими политиками, на вщмшу вiд ïxнix сxiдноукраïнськиx колег, сумшву не пiдлягало - податковi надходження можна було не лише зберегти, але й суттево збшьшити порiвняно з австрiйськими часами. Також прибуток мали давати державш монополiï - спиртова та тютюнова, й обкладення загальнодержавним податком нафтодобувно1' промисловосп. Галицью полiтики планували отримувати необxiднi для фшансово1' самостiйностi держави кошти шляхом емюи власно1' валюти, за рахунок зовшшшх та внутрiшнix позик, а також вщ скорочення державного апарату порiвняно з австрiйськими часами [6, с. 61-65]. Зрозумшо, що щ широкi плани мали бути втшеш у вiдповiдну правову форму.
Очевидним джерелом швидких надходжень до державного бюджету ЗУНР (вщ 22 счня 1919 р. -ЗоУНР) могли б послужити акцизи вщ спиртних напо1'в та тютюну, якi були звичними для австршського обивателя i не викликали у нього жодного несприйняття. Однак, тютюновi фабрики у Винниках (пщ Львовом) та Монастериськах (Тернопшьщина. - В. М.) були у неробочому сташ. Натомiсть спиртове (горiлчане) виробництво вiдчувало брак сировини - зерна чи картоплi) [7, с. 30]. Вказана обставина не зупиняла тогочасних украшських реформаторiв.
Втм, алкогольне законодавство доби 1917-1921 р. не обмежувалося так би мовити тактичними питаннями.
Сучасш юторики держави i права оперують багатьма документами. Зокрема, захщно-украшське розпорядження з посиланням на австршський з дня 25 лютого 1919 (року) в справi припинення руху гуралень" , яким встановлено (параграф 2), що "державш noBÏTOBÏ KOMÏcapia™ займуть сечас весь запас сшрту на pi4 Держави за викупом, який ппшше означиться" [8, с. 25, 26]. Це Розпорядження, як випливае з (суцшьно1') нумерацiï документiв, став 31-м законодавчим актом ЗоУНР.
Ре^зований алкоголь використовувався не лише для поповнення куцого бюджету ЗУНР, але й пщтримання бойового духу армп. В УГА продовжували збертатися норми видачi рому, коньяку та ш. спиртних напо1'в особовому складу, встановленi ще австршським ц.-к. законодавством. Проте й тут з'явилися нововведення. Цшавим у цьому зв'язку бачиться "Тимчасовий припис мiрини (дiети) в лiчницяx" [9]. Згщно з документом, встановлювалися таю норми забезпечення хворих та
поранених вояюв УГА, що перебували в шпиталях: "строга дiета - (...) вино 25 цл (сантилг^в, тобто 250 грам. - Авт.), дiета переходова - (...) вино - 25 цл, пиво - 50 цл, дiета для виздоровщв (...) вино - 25 цл". Цшаво, що для здорових вояюв, яю тим чи шшим чином опинилися в стшах вiйськового шпиталю (до вщбуття на фронт), вино за рахунок саштарного вiдомства "не належиться" [Там само]. Хочеш повернути видаваний державою алкоголь, йди на фронт, а не вщсиджуйся у тилу.
Серед малорезультативних зусиль мюцевих властей ЗоУНР - спроба адмшстративного регулювання споживчих цш, зокрема й на спиртш напо!. 29 березня 1919 р. в рубрищ "Урядовi оголошення" станiславiвська газета "Република" помiстила розпорядження повггового Комiсарiату в Станiславовi ч. 479/19 - "Цшник (...) в лучших ресторащях i каварнях у СтанюлавовГ'. З документа дiзнаемося, що "зупа" (суп) мала коштувати 1.20 корони, гуляш - 5.50 корон, "бутелька вина" - вщ 32 до 50 корон, яечня з 3 яець - 4.0 корони [10].
У квита 1919 р. в ЗоУНР був виданий "Розпорядок Державного секретарiату внутршшх справ, скарбу, торгу i промислу з дня 15 цьвпня 1919 про продаж горячих напитюв" [11]. У документ вказувалося: На пiдставi закона з дня 28 червня 1881 (року) ч. 62 про торговлю i шинковання горячих напитюв i !х дрiбну продажу, постановляеться (...) Забороняеться шинкувати i продавати в публiчних льокалях горячi напитки (спiрт, горiвки, рум, лiкери, вина) по 8-ш годинi вечером кождого дня, а ^м того вiд суботи 6-о! вечером аж до понедiлка до 6 години рано" [Там само]. За порушення цитованого Розпорядку параграфом другим документа передбачалися штрафи у розмiрi вщ 100 до 5 000 корон, або арешт вщ 24 годин до 3 мюящв [Там само].
В травш 1919 р. становище Директори на Наддншрянськш Укра!нi стало критичним. Вiдтак власт Захiдно! Областi УНР перестали розраховувати на фшансову пiдтримку Велико! Укра!ни. Дотримуючись переконання, що порятунок утопаючих - справа рук самих утопаючих, керiвники ЗО УНР 8, 9, 10 та 12 травня проводили штенсивш "наради над фшансами Захщньо! Области". Керував роботою нарад Голова Фшансово! Комiсi! У.Н.Р. д-р Теофш Кормош та заступник Голови д-р Антш Горбачевський, брали участь члени Комiсi! д-р Кость Левицький (референт), д-р Теофш Окуневський, д-р Лев Бачинський, д-р Северин Данилович, радник Ярослав Веселовський, Семен Впик, д-р Остап Юрчинський, д-р Гриць Кузiв, радник 1ван Кохановський i Дмитро Паневник [12]. Заслухавши звiт Президента державних секретарiв i за сумюництвом державного секретаря скарбу (фiнансiв) Голубовича, нарада "ухвалила резолюцi! в справах: внутршнього державного фiнансового г(осподарст)ва, устшнення одно цiло! державно! валюти, як також управильнення скарбового дшоводства". Також Фшансова Комiсiя "дала почин до зложення правильного державного бюджету по конець року 1919, та до предложення загального фшансового пляну, що мае обнимати означення податюв, котрi остають ся в правнш силц додатюв до податкiв, яю мають запровадитись; державних монополiв як також цлових належностей (?! - В. М.)" [Там само].
Алкогольна полпика укра!нських урядiв змiнювалася в силу багатьох обставин - передуем змш на фронтах i з врахуванням становища укра!нського (антикомунiстичного) уряду.
Якщо бути вщвертим, слiд визнати одну закономiрнiсть. Чим впевненiше вщчувала себе укра!нська влада (а таких часових вщтинюв було вельми не багато. - В. М), тим менше вона загравала з громадянами УНР, роздаючи сво! урядовi милость Також, у днi i мюящ успiху укра!нська влада прямих i непрямих податкiв встановлювала (або - просто допускала) куди бшьше. Навпаки, якщо позицп укра!нських властей ставали сумшвними, про потребу стягнення бшьшосп податкiв, особливо непрямих, владнi структури "забували", не бажаючи дражнити населення.
Висловлеш мiркування повною мiрою стосуються алкогольно! полггики - активнiшо! у Гетьманату та ранньо! ЗУНР, пасившшо! чи й зовсiм "нiяко!" у тзньо! Директорi!.
Вiдступ вiйськ Директори та УГА з Укра!ни супроводжувався певною (до реч^ цiлком зрозумшою. - В. М.) деморалiзацiею особового складу, зокрема фактами пияцтва у середовищi вшськових.
У вересш 1919 р. "Украшський прапор" (Вщень) помiстив iнформацiю наступного змюту: "Заказ продажi спиртних напиткiв. Розпорядок украшського правительства заказуе пiд карою втрати свободи подавання i продажа спиртних напо1в козакам укра1нсько1 арми" [13].
До питань боротьби з пияцтвом у рядах ддачо! арми властям Друго1 УНР довелося повертатися й у наступш мiсяцi. Так, 7 жовтня 1920 р. побачила свп обов'язкова постанова армшського прифронтового комюара при арми УНР Ф. Сумневича. На територп УНР, звшьненш з-пiд ворожо1 окупацп забороняються азартш iгри в карти (...) виготовлення самогону та продаж спиртних напо1в. За порушення заборони передбачено штраф у розмiрi 60 тисяч гривень або позбавлення волi на термш до 3-х мiсяцiв [14, с. 267, з посиланням на: Украшське слово (Станиславiв). - 1920. - 17 жовтня].
Тут особливо зазначимо, що хрошки УГА фактов пияцтва особового складу не фшсують. Нема такого роду згадок i у мемуарах безпосередшх учасникiв подш - галичан.
Що стосуеться Червоно1 арми, то, як зазначае В. В. Бойко на сс. 154 - 155 дисертацп: "Прихщ до влади бшьшовицького Раднаркому первiсно означав навтоъ посилення режиму сухого закону, введеного царатом. 9 травня 1918 р. ВЦВК прийняв Декрет "Про надання народному комiсаровi продовольства надзвичайних повноважень у боротьбi з сшьською буржуазiею, що приховуе хлiбнi запаси i спекулюе ними". Зокрема вказувалося: "Оголосити усiх, хто мае надлишок хлiба (...) i розбазарюе хлiбнi запаси на самогон, - ворогами народу, передавати !х революцiйному суду з тим, щоб винш засуджувалися до тюремного ув'язнення на термш не менший 10-ти роюв, виганялися назавжди з общини, усе 1хне майно було конфюковано, а самогонниюв, окрiм того, примушували до суспшьних робiт" [Цит. за: 15, с. 21, 22]".
Протягом усього перюду громадянсько1 вiйни радянськi властi конфюковували у населення самогоннi апарати та готову продукщю. Якихось публiчних заходiв И знищення, подiбних до недавнього нищення шдсанкцшного продовольства з Свропи в РФ (лiто 2015 р.), на раз^ не зафiксовано. Надто "цшним" був цей алкогольний продукт у роки громадянсько1 вiйни та розрухи.
Показово, що й сама Радянська держава не вщмовлялася вщ спиртового ресурсу, пояснюючи збереження його виробництва на нацiоналiзованих спиртзаводах ... потребами арми та медицини. За даними сучасника подш, росшського ем^ранта А. Терне: "Програма викурки спирту 1920 року була виконана на 87% вщсотюв. Залишок спирту по усш Роси з Украшою на 1-ше квiтня 1921 року виражався в 2,2 м.(шьйона) вiдер (росшське вiдро - мiра об'ему, рiвна 12, 229 лiтра. - В. М.) сирого спирту i 1,3 м.(шьйона) вiдер ректифiкованого" [16, с. 168]. Повiрити, що 35 мшьйошв лiтрiв спирту (у перерахунку на горшку - майже швмшьярда 0,5 л пляшок) спожила сама лише фронтова медицина та деяю специфiчнi промисловi галузi, якось важко. Схоже, Радянська влада викорис-товувала спиртовий ресурс i в iнших цшях.
18 листопада 1918 р. було утворено Центральне управлшня державними заводами винокурно1 промисловостi (Центроспирт) у складi хiмiчного вiддiлу ВРНГ РРФСР. 6 вересня 1920 р. Центроспирт перейменований в Головне управлшня державними пщприемствами спиртово1 промисловосп (Головспирт) [17; з посиланням на: ЦГАНХ СССР, ф. 733, оп. 1, д. 55, л. 100]. Структура ця мала усталену репутащю корупцшно!.
З 1 жовтня 1923 р. оргашзовано управлшня уповноваженого Держспирту, до якого перейшло право продажу вина i спирту. Вщтак установлена державна монополiя на продаж вина та спирту.
Висновки: Безпосередня iсторiографiя питання доволi бщна i уривчаста. Тим не менше, комбшування джерел - у розрiзi вiд мемуарiв безпосереднiх учасникiв подш до публшацш документiв то! юторично1 доби - надае змогу адекватного вщтворення подiй.
Грошi, отриманi вщ реалiзацil спиртово-горiлчаноl продукцil, е вагомим джерелом напов-нення державного бюджету. Нехтувати цим ресурсом пщ реальними чи надуманими моральними приводами може дозволити лише держава, чи! фшанси перебувають у визначено задовшьному сташ. Навпаки, в умовах надзвичайних обставин (вшни, громадянсько! вiйни, глибоко! економiчноl кризи тощо) такого роду чистоплюйство неприпустиме.
Цю щею найбiльш повно реалiзували радянсью властi РРФСР та т.зв. УСРР (тогочасна назва радянсько! Укра1ни). Натомють Центральна Рада, Директорiя та Гетьманат алкогольний ресурс сповна використати не зумши, передуем з моральних мiркувань (добровiльна вiдмова вiд планiв шбито "споювання" населення пiсля царського сухого закону), а також внаслщок небажання боротися з самогонниками. Останш в свош масi були селянами i становили соцiальну базу Украшсько! Революцп 1917-1921 рр.
Протокол заадання Генерального секретар1ату. 13 листопада 1917 р. // ЦДАВО Украгни . -Ф. 1063, оп. 3, спр. 1. - Арк. 73 - 73 зв. 2. Протокол заадання Ради Народних М1тстр1в. 17 квтня. 1918 р. // ЦДАВО Украгни. - Ф. 3690. - Оп. 1. - Спр. 17. - Арк. 75 - 77. 3. Украгна: Хромка ХХ столття. Дов1дкове видання. РЫ 1918. - К.: НАН Украгни, 1нститут iсторй Украгни, 2005. - 402 с. 4. Протокол заадання Ради мiнiстрiв Украгнськог Держави // ЦДАВО Украгни. - Ф. 1064. - Оп. 1. -Спр. 6. - Арк. 38. 5. Там само // ЦДАВО Украгни. - Ф. 1064. - Оп. 1. - Спр. 6. - Арк. 38-39 зв. 6. (б.а.). Уладженне фтансових справ Галицьког Держави // Нехай живе Незалежна Галицька держава (збiрник статей). - Вiдень: Украгнський прапор, 1922. - 80 с. 7. Чубатий М. Державний лад на Захiднiй области Украгнськог Народног РеспублЫи. - Львiв, 1921. - 52 с. 8. Вiсник Державних Закотв i Розпоряджень. - 1919. - Випуск 3, 2 марта. 9. Додаток до ВВК148 //Вiстник Державного Секретарiяту втськових справ (Станиславiв). - 1919. - 1 мая, ч.12. 10. Урядовi оголошення. Державний повтовий комiсарiат в Станiславовi ч. 4791 /19. - Цтник (...) в лучших ресторащях i каварнях у Станiславовi // Република. - 1919. - ч. 48, 29 марта. - С. 4. 11. Република. -1919. - 18 цьвтня, ч. 65. 12. Република. - 1919. - ч. 86, 16 мая. - С. 2. - Наради над фшансами Захiдньог Области. Комумкат фтансовог Комiсiг У. Н. Р. 13. Украгнський прапор Вдень, редактор i видавець Степан Баран). - 1919. - 17 вересня, ч. 10. 14. Украгна: Хротка ХХ столття. Довiдкове видання. РЫ 1920 / Нащональна академiя наук; 1нститут iсторiг Украгни. - К.: б. в., 2005. 311с. 15. Коржихина Т. П. Борьба с алкоголизмом в 20-х - начале 30-х годов / Т. П. Коржихина // Вопросы истории. - 1985. - № 9. - С. 20-32. 16. Терне А. М. В царстве Ленина: очерки / А. М. Терне. - М. : Скифы, 1991. - 352 с. 17. Высшие органы государственной власти и органы центрального управления РСФСР (1917-1967 гг.): справочник (по материалам государственных архивов) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bestpravo.ru/sssr/gn-gosudarstvo/t8n/page-6. htm
