CC BY
35
УДК 34: [323.1 (=161.1)]: 32 (477) "1917/1921"
I. Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка",
канд. iсторичних наук, доц., кафедри ютори держави i права
ТРУДОВ1 В1ДНОСИНИ У КОНТЕКСТ1 ПРАВОВО1 ПОЛ1ТИКИ УКРА1НСЬКИХ НАЦ1ОНАЛЬНИХ ДЕРЖАВНИХ ФОРМАЦ1Й (1917-1921 рр.): ЗАКОНОДАВЧИЙ АСПЕКТ
© Терлюк I., 2016
Дослщжуеться законодавчий аспект правовой пол1тики укра'шських нащональних державних формац1й 1917-1921 рр. у сфер1 прац1. Наголошуеться на тому, що фактор прац1 як один 1з сощально-економ1чних чннннкчв у пронес формування й еволюцн иравовоТ полпики укра'шських нащональних уряд1в був контроверс1йним, а сама "трудова" пол1тика - малоефективною. Наводиться думка, що законодавче регулю-вання трудових вщносин, яке поеднувалося з1 спробами вир1шити правовими засобами численш соц1альн1 проблеми, започаткувало укра'шське нац1ональне трудове й сощальне законодавство; недооц1нка проблем законодавчого врегулювання трудових в1дносин певною м1рою спричинилася до втрати укра'нцями власно'' нащонально! державност1.
Ключов1 слова: трудов1 вщносини, законодавство про працю, роб1тниче законодавство, Укра'шська Центральна Рада, УНР, Директор1я УНР, "Укра'шська Держава", ЗУНР.
И. Терлюк
ТРУДОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ В КОНТЕКСТЕ ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНСКИХ НАЦИОНАЛЬНЫХ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФОРМАЦИЙ (1917-1921 гг.): ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫЙ АСПЕКТ
Исследуется законодательный аспект правовой политики украинских национальных государственных формаций 1917-1921 гг. в области труда. Подчеркивается, что фактор труда как один из социально-экономических факторов в процессе формирования и эволюции правовой политики украинских национальных правительств, был противоречивым, а сама "трудовая" политика - малоэффективной. Проводится мысль, что законодательное урегулирование трудовых отношений, которое сочеталось с попытками решить правовыми средствами многочисленные социальные проблемы, положило начало украинскому национальному трудовому и социальному законодательству, а недооценка проблем законодательного регулирования трудовых отношений в определенной степени стала причиной потери украинцами собственной национальной государственности.
Ключевые слова: трудовые отношения, законодательство о труде, рабочее законодательство, Украинская Центральная Рада, УНР, Директория УНР, "Украинская Держава", ЗУНР.
I. Terlyuk
LABOUR RELATIONS IN THE CONTEXT OF REGULATORY POLICY OF UKRAINIAN NATIONAL PUBLIC FORMATIONS (1917-1921): LEGISLATIVE ASPECT
We study the legislative aspect of the legal policy of the Ukrainian national state formations of 1917-1921 in the sphere of labour. It is noted that the labour factor of as one of the socio-economic factors in the formation and evolution of Ukrainian legal policy of national governments was controversial and the "labour" policy itself was ineffective. The idea that the legislative regulation of labour relations, combined with the attempts to solve the legal means many social problems, launched a Ukrainian national labour and social legislation; underestimation of the problems of legal regulation of labour relations to some extent contributed to the loss of Ukrainian own national state.
Key words: labour relations, labour law, workers' legislation, the Ukrainian Central Council, the UPR Directory UNR, "Ukrainian State", ZUNR.
Постановка проблеми. Досягнення ввдповвдного piBra правового регулювання трудових ввдносин у сучасних умовах передбачае вироблення чггко!' концепци реформування трудового законодавства, яка б ввдповвдала штересам захисту прав найманих пращвниюв та враховувала б штереси роботодавщв у держава У цьому сенсi суспшьством неоднозначно сприймаеться Трудовий кодекс Украши, прийнятий Верховною Радою у першому читанш. Так, викликають занепокоення питання унормування робочого часу, визначення власне самого поняття "робочий час", його видiв, тривалосп тощо. Ефектившсть правового виршення цих та шших проблемних питань у сфеpi пращ лежить, зокрема, у площиш вивчення i запозичення досввду краш €С i обов'язкового врахування власно!' правово!' спадщини, можливо i вiдповiдного досвiду законотворення украшських нацiональних державних фоpмацiй 1917-1921 рр.
Аналiз дослiдження проблеми. Очевидною сьогодт е доволi масивна та грунтовна iстоpiогpафiя украшських нацiональних державних формацш 1917-1921 рр., з-помiж яких прямо чи опосередковано знайшла свое ввдображення й проблематика тогочасних трудових ввдносин та законодавства про працю. Насамперед йдеться про пpацi "чистих" гсториюв (Б. Андрусишин, В. Верстюк, П. Гай-Нижник, М. Литвин, С. Макарчук та ш.). Окpемi гpунтовнi комплекст дослiдження, що розглядають укpаïнськi деpжавотвоpчi процеси 1917-1921 pp., ствоpенi юториками права. Серед останнiх варто назвати пращ Ю. Шемшученка, О. Копиленка, В. Кульчицького, О. Мироненка, В. Рум'янцева, Б. Тищика, О. Шевченка, I. Усенка. Кpiм того, заслуговують на особливу увагу науковi здобутки I. Копайгора, О. Олiйника та ш. Однак попри широку юторюграфто означена проблема лише формально та поверхнево виглядае бшьш знайомою, ашж опрацьованою та зрозумшою.
Мета роботи - простежити особливосл законодавчого регулювання трудових ввдносин в украшських нащональних державних формащях 1917-1921 pp.; визначити мюце чинника пpацi як одного з найважливших соцiально-економiчних чинникiв у пpоцесi формування й еволюцiï пpавовоï полiтики укpаïнських нацiональних уpядiв.
Виклад основного матерiалу. З утворенням у березш 1917 р. Укpаïнськоï Центрально!' Ради (далi - УЦР) усi питання, пов'язаш з регулюванням трудових ввдносин в Украшу перебували у компетенци мiсцевих оpганiв pосiйського Тимчасового уряду - комiсаpiатiв Мiнiстеpства пpацi. Таку ситуащю пояснюють тим, що Центральна Рада була пов'язана угодами з Тимчасовим урядом щодо утримання оргашв влади в Укpаïнi вiд виршення нагальних питань соцiально-економiчного устрою аж до скликання Установчих Збоpiв [6, с. 86].
Аш суха констатацм проблеми щодо необхвдносл негайного упорядкування працi "робiтництва в Украшськш Народнiй Республiцi" [4, с. 67], що уперше висловлювалася у III Унiверсалi, анi ухвалення на межi 1917-1918 рр. низки закотв у сферi трудових вiдносин, покликаних вирiшити проблему, як ось закон "Про роб1тнич1 комтети" (28 листопада 1917 р.), а з початку 1918 р. - закони "Про бгржг працг", "Про мгсцевг комгсаргати працг", "Про примирюючг камери", "Про змту Положення про забезпечення робтникгв на випадок хвороби " [7, с. 79] тощо, не виконували основного завдання УЦР у сферi соцiально-економiчного урегулювання - створення такого законодавства, яке б надшно застерПгало суспшьство ввд соцiальних потрясiнь i конфронтацii [6, с. 88]. А досягнення цього складного завдання передбачало вирпиення в законодавчий спошб низки проблемних i актуальних питань iз царини урегулювання як трудових ввдносин, так i соцiального забезпечення. Серед них найвагомшими були питання лiквiдацii безробiття, тривалосп та особливостей робочого дня для рiзних категорiй населення, пенсiйного забезпечення, урегулювання трудових конфлжлв тощо. I першим у новптню добу законодавчим актом, яким очшьники украiнськоi влади комплексно намагалися виконати зазначет вище завдання, а вiдтак визначалися основи правовоi полiтики Украiнськоi держави у сферi трудових вiдносин, вважаемо Закон Центрально!' Ради "Про восьмигодиннийробочий день" [див.: 10, с. 134-137].
Варто наголосити, що цей закон, прийнятий 25 шчня 1918р., набрав чинност тсля публшаци у "Вктнику Ради народних мтстрПв УНР" ввд 1 лютого того самого року. За своею дiею вш поширювався на усi пiдприемства, що користувалися найманою працею незалежно вiд розмiру та власника. Закон став найрадикальшшим законодавчим актом, що стосувався широких верств трудового населення. А також, - попри свою назву, - не тшьки визначав тривашсть робочого часу, але й багатьма сво'ми положеннями стосувався виршення трудових конфлжпв, охорони пращ й сощального захисту. На нашу думку, зазначет обставини дають пiдстави стверджувати, що з його появою було започатковане украшське нацiональне трудове й соцiальне законодавство [7, с. 77], а з ширшого погляду - визначено перспективш напрями розвитку робптничого й промислового законодавства.
По-перше, згiдно iз законом, в Украйй у законодавчому порядку встановлювався не лише 8-годинний робочий день, а й 48-годинний робочий тиждень. Уш недiлi визнавалися обов'язковими вихiдними днями. Крiм того, встановлювалось аж 17 святкових дшв. Закон зобов'язував власникiв та керiвникiв пiдприемств протягом робочого дня, але не тзнпие, тж через 6 годин ввд початку роботи, встановлювати перерву (1-2 години) для ввдпочинку та 'ж (у шчний час - ввд 2Ы' до 6-1 год -перерви могли бути скороченi до твгодинних), тобто загальна тривалiсть робочого дня з перервами не повинна була перевищувати 10 годин.
Пвд час роботи у денний час найменша тривалють недшьного або святкового ввдпочинку встановлювалась 42 год, а у другш-третш змшах - 30 год. У безперервних виробничих циклах ця тривалють могла знижуватись до 24 год, а зайнятим у пращ у недшьш та святковП дш повинен був встановлюватися вихвдний у будь-який Пнший день тижня.
ДопомПжш спецiальностi (ремонтники, водопровПдники, електрики, пожежш, вартовi тощо) могли залучатися до працi у будь-який час, однак за згодою мПж робггниками П фабричною iнспекцiею та за умови, що загальна тривалПсть робочих годин за двП доби поспшь не перевищуватиме 20 год, а пвд час аварш - 24 год. Такш категорii робПтникПв передбачалось також надавати добовий вихвдний день не менше чотири рази на мПсяць. На шквдливих виробництвах, список яких визначався окремо, робочий час мПг скорочуватись.
Детально регламентувались понаднормовП роботи, якП оплачувались у подвшному розмПрП (до них могли залучатися тшьки чоловши вПком старше 18 роив за згодою фабричноi шспекцй або ПнспекторПв працП у чптко зазначених випадках). ТривалПсть понаднормових робпт не могла перевищувати чотири години з розрахунку на двП доби. Причому ввдступ вПд цих правил допускався за згодою робптничих оргашзащй або окремих робПтникПв.
По-друге, суворо охоронялася праця неповнолПтнПх та жшок. Не допускалося наймання до пращ на пвдприемства дПтей до 14 роив. До того ж на шквдливих виробництвах не могли працювати пвдлггки до 15 роив. Для юнакПв та дПвчат вПд 14 до 18 рокПв встановлювався 6-годинний робочий
день. 1х також заборонялося залучати до пращ у тчт змiни та до понаднормових i пiдземних робгг. Останне положення поширювалося також на ушх жiнок, незалежно вiд !хнього вiку.
Виннi у порушеннi закону повинш були притягатися до суду. У майбутньому закон передбачав створення нащонально! Головно! ради працi, на яку, судячи з деяких його статей, покладали реалiзацiю державно! полггики у цш сферi. А тим часом щ функцii мало виконувати т. зв. Головне присутствие (тобто управлiння - 1.Т.) фабричних та ггрнозаводських справ у м. Киевг
По-трете, Закон про восьмигодинний робочий день був найяскравiшим виявом сутностг сощальног та робтничоХ полтики (курсив наш - 1.Т.), яку хоч i повшьно, але щлеспрямовано проводила Центральна Рада. Першi кроки ще! полiтики пройшли апробацiю в умовах загострення проблеми безробiття, коли з метою надання роботи ушм бажаючим, а також реалiзацii' можливосп повернутися в Укра!ну тим, хто мешкав за й межами, при УЦР почало функщонувати Бюро прац1 (травень 1917 р.). Одним iз заходiв боротьби з безробiттям тодшне Генеральне секретарство працi вважало негайне звшьнення вiйськовополонених i замiну !х працi працею безробiтних. Цi питання повинш були виршувати комiсii з представниюв секретарства працi, Центрального бюро професшних спшок, Рад робiтничих депутата, Центрально! ради фабрично-заводських комггеив та мюью бiржi працi.
Друга за хронолопчним порядком укра!нська нацiональна державна формащя за новiтнього часу - "Укра!нська Держава" (Гетьманат) Павла Скоропадського - грунтувався на цшком вщмшних iдеологiчних засадах нацiонального державотворення. У !х основу була покладена повага до "приватно! власносп - як фундаменту культури i цивiлiзацii" [4, с. 82]. Зазначена обставина, на нашу думку, ввдповвдно налаштовувала законодавця на виршення питань соцiально-економiчноi сфери, ввдтак безпосередньо впливала на урядову полiтику правового регулювання трудових ввдносин. А складнiсть, кризовий характер тодшшх соцiально-економiчних умов надавали суперечливого характеру "трудовш" полiтицi гетьманського уряду.
З одного боку, уже у першому правовому акп - "Грамотi до всього укра!нського народу" (29 квггня 1918 р.) - гетьман серед шшого обiцяв "твердо" забезпечити права робггничого класу. А особливу увагу звернути "на полiпшення правового становища i умови працi залiзничникiв, котрi за виключно тяжких умов, т на один час не кидали свое! вщповвдально! працi" [4, с. 83]. 10 травня 1918 р. уряд гетьмана, фактично ввдразу тсля сформування, оголосив, що усi "...справедливi домагання робiтникiв, не зверненi на те, щоб пiдiрвати рiдний промисел, всi стрiнуть пiдтримку й помiч Правительства, а професiйнi союзи, на скшьки вони займаються обороною професшних iнтересiв, користуються з боку Правительства повним признанням" [3, с. 204]. А згодом, всього через кшька дтв, окремим Обгжником (розпорядженням - 1.Т.) вiд Мiнiстерства працi (13 травня 1918 р.) залишалося чинним усе робггниче законодавство Тимчасового уряду й Центрально! Ради, якщо воно не було скасовано урядом Укра!нсько! Держави [9, с. 80].
Проте, з шшого боку, оголошена гетьманом боротьба iз т. зв. "сощалютичними експериментами Центрально! Ради" мала наслвдком фактичне скасування !! законодавства щодо робiтництва i промисловостi. Так, уже 17 серпня 1918 р. був прийнятий "Закон про змгни г доповнення у законI про 8-годинний робочий день в\д 25 сгчня 1918 р.", яким пропонувалося "для задоволення потреб державних чи громадських установ або тдприемств, що мають загально-державне значшня" дозволити ввдступ ввд вимог низки статей закону УЦР [9, с. 242]. На практищ це нове положення фактично означало лшввдащю 8-годинного робочого дня й збшьшення його до 12 годин. О^м того, власники повернутих шдприемств вдавалися до локаутгв, тобто тимчасово! зупинки роботи пвдприемства або iстотного скорочення обсягiв його виробництва з одночасним припиненням виплати заробггно! плати пращвникам. Унаслiдок таких дш зростала кiлькiсть безробiтних, й створювалось сприятливе пвдгрунтя для виникнення нових соцiальних конфлiктiв. Тому попри зусилля гетьмансько! влади виробити у сферi регулювання трудових вiдносин таке гнучке законодавство, яке б могло досягти прийнятного компромiсу мiж полярними сощальними силами - трудящими верствами, !х професiйними органiзацiями та пвдприемцями, i що, важливо, -до певно! мiри попереджало б потенцшш соцiальнi вибухи, то досягти цього новггньому укра!нському Гетьманату не вдалося.
Директорш, або "Друга" УНР, з якою пов'язуеться третя з початку ХХ ст. спроба украшщв розбудувати свою нащональну державшсть щодо регулювання трудових ввдносин, намагалася продовжувати полггику "Першо'" УНР.
Загальш засади програми Директори УНР з урегулювання трудових ввдносин були викладет у 11 першш Деклараци (26 грудня 1918 р.) [2, с. 391-394]. Документ фактично пропонував анулювати уш закони й постанови Гетьманату у сфер1 пращ. Як результат - на початку 1919 р. Мтстерство пращ Директори розробило проект закону про фабрично-заводсью комггети, за яким на фабриках i заводах проголошувалося встановлення державного робггничого контролю, й фактично перестала гарантуватися приватна власнiсть. Також був розроблений план першочергово' допомоги безробггним, а також розглянуто питання про трудовi конфлiкти, що виникали у результат закриття багатьох промислових пвдприемств. Готувалися також законодавчi акти, що мали на мел полiпшити охорону пращ й дотримання 8-годинного робочого дня на промислових пвдприемствах [7, с. 192]. Саме таю принципи робггничо' полггики Директорii у сiчнi 1919 р. загалом пiдтвердив Трудовий Конгрес [1, с. 34].
Згодом спещально для розроблення нового законодавства про працю при урядi Директори була створена Законодавча комк1я, до складу яко1' увiйшли представники професшних спшок. Комiсiя розробила, а уряд прийняв цшу низку законiв з оргашзаци виробництва, боротьби з безробггтям, з охорони працi, соцiального страхування тощо [1, с. 35]. Проф. Б. Андрусишин зауважуе, що й Мтстерство працi Директорii УНР розробило низку закотв у сферi регулювання трудових ввдносин. Серед таких, зокрема, е законодавчi акти про страхування ввд безробггтя, про промисловi суди, про Головну та Районш палати пращ, Головну i Районнi страховi компанй, державний контроль над промисловiстю тощо [1, с. 36].
За спостереженням юторика права, ввдомого дослiдника законодавства про працю в Укра'ш О. Олшника, у певний час уся законодавча робота Директори у сферi трудових та сощальних вiдносин перебувала пiд впливом аналогiчного законодавства радянського режиму. На його думку, про це, зокрема, сввдчить те, що законодавчо регулюючи дмльшсть новостворених Рад сощального забезпечення, насамперед Головно' Ради, уряд використовував досвiд органiзацii та дмльносп советськог Народно'' ради сощального забезпечення, створено'' ще Постановою РНК УСРР ввд 6 березня 1918 р. [6, с. 92]. До того ж, як приклад такого рецептованого ввд радянсько-бшьшовицького режиму у Укра'ш доби "военного комушзму" законотворення, наведемо прийнятий 17 серпня 1919 р. "Закон про трудову повинтсть громадян УНР", впровадження якого у життя доручалося мтстру внутршшх справ. Зазначеним законом для громадян УНР "...без рiжницi пола, у вщ ввд 18 до 45 лгг включно" "для обслуговування рiжних потреб фронту й тилу армii" встановлювалася "загальна або частинна (обмежена щодо мюцевосп, вiку мобiлiзуемих, професii, фаху тощо) мобшзащя по трудовiй повинностi" [2, с. 559-562].
Однак попри уш законодавчi зусилля Директорii у сферi регулювання трудових ввдносин доводиться констатувати, що ii реальна "трудова" полiтика через об'ективш й суб'ективнi причини мала скорше декларативний, анiж практичний характер. У будь-якому разi вт1лити Директори сво' численнi задуми, у т.ч. й у сферi працi, не вдалося через с^мке просування бшьшовицьких вiйськ углиб Укра'ни.
Подiбна ситуацм склалася й у ЗУНР. В "Украшськш республiцi галичан" [5] робггничим законодавством був також встановлений 8-годинний робочий день, контроль над виробництвом тощо. Однак, як наголошують дослвдники, вирiшення цих набол1лих проблем було затзншим, а прийнятi закони загалом недосконалими, а то й половинчастими (не були нацiоналiзованi велию промисловi пiдприемства) [8, с. 384]. Нареши, фактичну 1'х реалiзацiю вiдкладено до закiнчення вшни i скликання Сойму.
Висновки. Побiжний аналiз правово' полiтики рiзних укра'нських державних формацiй 1917-1921 рр. у сферi регулювання трудових вiдносин дае змогу зробити таю висновки.
По-перше, для усiх нацiональних урядiв революцшно! Укра'ни характерним було прагнення налагодити сферу пращ, щоб досягти сощального компромюу й застерегтись вiд ймовiрних
сощальних потрясшь i конфронтацй. Звiдси похщним процесом у законодавчому регулюваннi украшськими нацiональними формацiями трудових вiдносин стали спроби виршити численнi соцiальнi проблеми засобами правового регулювання. На нашу думку, це мало сво!м наслвдком започаткування у новiтнiй час не лише украшського нацiонального трудового, але й сощального законодавства.
По-друге, законодавча дмльшсть украшських урядiв 1917-1921 рр. у сферi працi була доволi контроверсiйною. Насамперед це зумовлювалося прюритетом у державному будiвництвi iдеологiчних чинниюв, що полягали у прагненнi проводити соцiально-економiчнi перетворення як в штересах бiльшостi соцiальних верств украшського народу, так й значно вужчих сощальних груп. У другому випадку полггика у сферi регулювання трудових ввдносин не знаходила пiдтримки у тих, на кого вона була спрямована, бшьше того, викликала рiзке несприйняття ii широкими трудящими верствами суспшьства (наприклад, у Гетьманатi П. Скоропадського).
По-трете, полiтика украшських урядiв у сферi працi у 1917-1921 рр. була малоефективною. Це зумовлювалося прюритетом поточних вшськово-стратепчних завдань, що фактично чи не в усiх украшських державних формацмх означало вiдкладення реалiзащi фактично усiх доленосних рiшень у сферi трудових вiдносин до закшчення вiйни. Таке нехтування вирiшенням актуальних сощальних проблем об'ективно призводило до недоощнки гострих проблем ефективного законодавчого урегулювання трудових вiдносин. А це було одним iз чинникiв падшня украiнських нацiональних державних формацiй революцiйноi доби пiд тиском зовнiшнiх i внутршшх ворожих сил.
1. Андрусишин Б. I. Робтнича полтика укралнських урядгв (1917-1920 рр.): автореф. дис... д-ра icm. наук. - К., 1997. - 44 с. 2. Директоргя, Рада Народних МШстргв Укралнськог Народно'i Республти. Листопад 1918 - листопад 1920 pp.: док. i матер.: у 2-х т., 3-х ч. - Т. 2 /упоряд.: В. Верстюк (керiвник) та 1н. - К.: Видавництво iMem Олени Телки, 2006. - 744 с. 3. Дорошенко Д. I. Iсторiя Укрални, 1917-1923 рр.: у 2-х т.: док.-наук. вид. /упоряд.: К. Ю. Галушко. - К.: Темпора, 2002. - 352 с. 4. Конституцшш акти Укрални 1917-1920. Нeвiдомi конституцИ Укрални. - К., 1992. - 272 с. 5. Макарчук С. А. Укралнська Республта галичан: нариси про ЗУНР / С. А. Макарчук. -Львiв: Свт, 1997. - 192 с. 6. Олшник О. М. Розвиток робтничого законодавства та оргатв регулювання трудових вiдносин у перюд дiяльностi укралнських урядiв (1917-1920 рр.) // О. М. Олшник // Всник НТУ "ХП1", 2013. - № 61 (1034). - С. 84-93. 7. Терлюк I. Я. Нащональне укралнське державотворення 1917-1921 рр.: юторико-правовий нарис: навч. mti6. /1. Я. Терлюк. -Львiв: Вид-во Тараса Сороки, 2007. - 260 с. 8. Тищик Б. Й. Захiдно-Украiнська народна республта (1918-1923): iсторiя держави i права / Б. Й. Тищик. - Львiв: Трiада плюс, 2004. - 392 с. 9. Укралнська Держава (квтень - грудень 1918 року): документи i матeрiали: у 2 т. /ред. кол.: В. Верстюк вдп. ред.), О. Бойко, Н. Маковська, Т. Осташко, Р. Пирк; упор.: Р. Пирк (кер.), О. Бойко, А. Гриценко, О. Кудлай, О. Лупандт, Н. Маковська, Т. Осташко, О. Щусь; НАН Укрални;. Ыститут юторп Украти; Центральний державний архiв вищих оргатв влади i управлтня Укрални. - Т. 2. - К.: Темпора, 2015. - XX + 412 с. 10. Укралнська Центральна Рада: документи i матeрiали; у 2 т. - Т. 2: 10 грудня 1917 р. - 29 квтня 1918 р. / упор.: В. Ф. Верстюк (кер.), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко, А П. Огiнська, Т. С. Осташко, В. М. Усти-менко, С. П. Шаталта, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева; ред. кол.: В. А. Смолт вдп. ред.),
B. Ф. Верстюк (заст. вiдп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. каненко, Ю. Ю. Кондуфор,
C. В. Кульчицький, С. П. Шатална, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева; НАН Укрални; Ыститут кторп Укрални. Центральний державний архiв вищих оргатв влади i управлтня Укрални. - К.: Наук. думка, 1997. - 424 с.
REFERENCES
1. Andrusyshyn B. I. Robitnycha polityka ukrayins'kykh uryadiv (1917-1920 rr.): avtoref. dys.doktora ist. nauk. - K., 1997. - 44 s. 2. Dyrektoriya, Rada Narodnykh Ministriv Ukrayins'koyi
Narodnoyi Respubliky. Lystopad 1918 lystopad 1920 pp.: Dok. i materialy. U 2-kh tomakh, 3-kh chastynakh. Tom 2 / Uporyad.: V. Verstyuk (kerivnyk) ta in. K.: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy, 2006. 744 s. 3. Doroshenko D. I. Istoriya Ukrayiny, 1917-1923 rr. V 2-kh t.: Dokumental'no-naukove vydannya / Uporyad.: K. Yu. Halushko. - K.: Tempora, 2002. 352 s. 4. Konstytutsiyni akty Ukrayiny 1917-1920. Nevidomi konstytutsiyi Ukrayiny. - K., 1992. - 272 s. 5. Makarchuk S. A. Ukrayins'ka Respublika halychan. Narysy pro ZUNR / S. A. Makarchuk. - L'viv: Svit, 1997. - 192 s. 6.Oliynyk O. M. Rozvytok robitnychoho zakonodavstva ta orhaniv rehulyuvannya trudovykh vidnosyn u period diyal'nosti ukrayins 'kykh uryadiv (1917-1920 rr.) // O. M. Oliynyk // Visnyk NTU "KhPI". 2013. # 61 (1034). -S. 84-93. 7.Terlyuk I. Ya. Natsional'ne ukrayins'ke derzhavotvorennya 1917-1921 rr.: istoryko-pravovyy narys. Navchal'nyy posibnyk /1. Ya.Terlyuk. - L'viv: Vyd-vo Tarasa Soroky, 2007. 260 s. 8. Tyshchyk B. Y. Zakhidno Ukrayins'ka narodna respublika (1918-1923): istoriya derzhavy i prava / B. Y. Tyshchyk. -L'viv: Triadaplyus, 2004. - 392 s. 9. Ukrayins'ka Derzhava (kviten' - hruden' 1918 roku). Dokumenty i materialy. U 2 t. / Red. kol.: V. Verstyuk (vidp. red.), O.Boyko, N. Makovs'ka, T. Ostashko, R. Pyrih; Uporyadn.: R. Pyrih (kerivn.), O.Boyko, A. Hrytsenko, O. Kudlay, O. Lupandin, N. Makovs'ka, T. Ostashko, O. Shchus'. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny; Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny. - T. 2. - K.: Tempora, 2015. - XKh + 412 s. 10. Ukrayins'ka Tsentral'na rada: Dokumenty i materialy. U2 t. - T. 2: 10 hrudnya 1917 r. - 29 kvitnya 1918 r. / Uporyadn.: V. F. Verstyuk (kerivnyk), O. D. Boyko, Yu. M. Hamrets'kyy, H. M. Mykhaylychenko, A P. Ohins'ka, T. S. Ostashko, V. M. Ustymenko, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva; Red. kol.: V. A. Smoliy (vidp. red.), V. F. Verstyuk (zast. vidp. red.), Yu. M. Hamrets'kyy, B. V. Ivanenko, Yu. Yu. Kondufor, S. V. Kul 'chyts 'kyy, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny. -K.: Nauk. dumka, 1997. - 424 s.
