CC BY
35
УДК 34: [323.1 (=161.1)]: 32 (477) "1917/1921"
I. Я. Терлюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юторичних наук, доцент кафедри iсторii держави i права
АГРАРНЕ ПИТАННЯ ЯК ФАКТОР ПРАВОВО1 ПОЛ1ТИКИ УКРА1НСЬКИХ ДЕРЖАВНИХ ФОРМАЦ1Й (1917-1921 рр.): ЗАПОЧАТКУВАННЯ НАЩОНАЛЬНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
© Терлюк I. Я., 2016
Аграрне питання в украТ'нських нащональних державних формащях 1917-1921 рр. дослщжено як перебiг законодавчого забезпечення розподшу та перерозподiлу землi. Наголошено на тому, що фактор аграрного питання у революцшнш УкраТ'ш, що започаткував нац1ональне земельне законодавство, був не лише катаизатором актнввацп иравовоТ полiтики украТ'нських урядiв, але й значною мiрою визначав ycnix украТ'нщв у розбудовi власноТ нащональноТ державность
Ключов1 слова: аграрне питання, земельне питання, украТ'нська нац1ональна державнiсть 1917-1921 рр., УкраТ'нська Центральна рада, УНР, Директорiя УНР, "УкраТ'нська Держава", ЗУНР.
И. Я. Терлюк
АГРАРНЫЙ ВОПРОС КАК ФАКТОР ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ УКРАИНСКИХ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФОРМАЦИЙ (1917-1921 гг.): НАЧАЛО НАЦИОНАЛЬНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА
Аграрный вопрос в украинских национальных государственных формациях 1917-1921 гг. исследуется как ход законодательного обеспечения распределения и перераспределения земли. Подчеркивается, что фактор аграрного вопроса в революционной Украине, с которым повязывается начало национального земельного законодательства, стал не только катализатором активизации правовой политики украинских правительств, но и в значительной степени определял успех украинцев в развитии собственной национальной государственности.
Ключевые слова: аграрный вопрос, земельный вопрос, украинская национальная государственность 1917-1921 гг., Украинская Центральная рада, УНР, Директория УНР, "Украинская Держава", ЗУНР.
I. Terlyuk
THE AGRARIAN QUESTION AS A FACTOR OF LEGAL POLICY OF UKRAINIAN GOVERNMENT FORMATIONS (1917-1921 gg.): LAUNCHING A NATIONAL LAND LAW
The agrarian question in Ukrainian national state formations of 1917-1921 is studied as a course of legislative support distribution and redistribution of land. It is noted that the
factor of revolutionary agrarian question in Ukraine that initiated the national land law, was not only the catalyst activation legal policies of Ukrainian government, but also largely determines the success of the Ukrainians in building their own national state.
Key words: agrarian issues, land issues, Ukrainian national statehood of 1917-1921., Ukrainian Central Council, the UPR, Directory UNR, "Ukrainian State", ZUNR.
Постановка проблеми. Земельне питання й аграрш перетворення в Украт мають глибоке юторичне коршня. В гётори аграрно!' краши вони визначали долю переважно!' частини населення, ввд них залежала могутшсть держави - й економша, стабшьшсть, дипломатичш та военш устхи, зрештою - часто саме iснування держави. Останню тезу, до певно!' мiри шюструе iсторiя нацiонального вiтчизняного державотворення 1917-1921 рр.
Про важливють розв'язання в Укра'ш аграрного питання у перюд нацiонально-демократичноi революцii (1917-1921 рр.) вказуе той факт, що земельна проблема перебувала у центрi уваги усiх тогочасних украшських нацiональних урядiв. А процес ii урегулювання нащональними укра'н-ськими урядами став свого роду "лакмусовим пашрцем" довiри украшщв (переважно - селян) до влади.
Аналiз дослщження проблеми. Проблематику ролi й мкця аграрного чинника у революцш-них процесах в Украiнi 1917-1921 рр. прямо чи опосередковано ввдображено у вгтчизнянш iсторiографii у працях як "чистих" iсторикiв (В. Верстюк, О. Волошко, П. Гай-Нижник, I. Гошуляк, М. Литвин, С. Макарчук, О. Павлишин, В. Солдатенко, Д. Яневський та шш^, так i iсторикiв права (I. Зарiцька, П. Захарченко, О. Копиленко, О. Мироненко, В. Сидор, Б. Тищик, В. Ухач та шш^. Чимало з опублшованих матерiалiв присвячено загальному аналiзу проблеми чи конкретних ii аспеклв за окремими державними формащями. Для прикладу - публшаци останнiх роюв Р. Тимченка [7] чи С. Сливки [5], де висвгтлеш правовi особливостi реалiзацii земельноi реформи в ЗУНР. Зрештою, докладний аналiз грунтовних робiт сучасних дослiдникiв, присвячених тею чи iншою мiрою земельних проблемам доби Украись^ революцii, подано I. Зарщькою [1]. Та попри велику кторюграфто означена у заголовку проблема, як нам видаеться, лише формально та поверхово виглядае бшьш знайомою, ашж зрозумшою та засвоеною.
Мета статть Простежити процес законодавчого забезпечення розподшу та перерозподшу землi в украшських нацiональних державних формацмх 1917-1921 рр.; визначити мюце аграрного фактора у процесi формування й еволюцй правовоi полiтики украiнських нацiональних урядiв.
Виклад основного матерiалу. Аграрна проблема була головною у переважно селянськш (за соцiально-демографiчним складом населення) УНР доби Украись^ Центральноi ради (далi -УЦР) з-помiж багатьох соцiально-економiчних проблем, якi потребували нагального правового урегулювання [6, с. 75-77]. Проте за УЦР реальний процес вироблення правових основ урегулювання соцiально-економiчних проблем краши розпочався щойно тсля III Утверсалу, який уперше обнародував i"i соцiальну програму [2, с. 67-69]. У цьому документу зокрема, йшлося про скасу-вання права власносп на помiщицькi, удiльнi, монастирсью, кабiнетськi, церковнi та iншi землi нетрудових господарств. З метою роз'яснення декларованих намiрiв Генеральний секретарiат i Земельне секретарство через тиждень тсля оприлюднення Ушверсалу видали Роз'яснент Генерального секретарiату з земельного питання (тут i далi курсив наш - I. Т.). У ньому зазначено, що III ушверсал лише проголошуе загальш тдвалини для наступних закотв про землю, якi мають виробити уряд та Украшсью Установчi Збори. Також зазначено, що ввдниш землю забороняеться продавати, купувати, заставляти, дарувати i передавати будь-якими iншими способами. До скликання Украiнських Установчих Зборiв порядкувати на землях мали виборт земельнi комiтети [12, с. 449-450].
Про необхвдшсть аграрних перетворень - скасування приватноi власностi на землю; соцiалiза-ц1я землi; передача землi трудовому народу без права викупу до початку весняних робiт через
земельний комггет - шлося й у IV Унiверсалi [2, с.70-72]. За його нормами люи, води, й "вш багатства пвдземш визнавалися" власнiстю украшського народу (мПж iншим, ст. 13 сучасно!' Кон-ституцii Украши також метить зазначений принцип -1. Т.) та переходили у пвдпорядкування УНР.
Основш положення Унiверсалiв УЦР було конкретизовано у прийнятому наприкiнцi шчня (за новим стилем) 1918 р. Тимчасовому земельному закот [13, с. 128-130], згвдно з яким верховне порядкування природними багатствами до скликання Установчих зборiв взяла на себе Центральна Рада. Мюькими землями розпоряджались органи мюцевого самоврядування, iншими - сшьсью громади, волоснi, повiтовi i губернськi земельнi комiтети. Головним ''хшм завданням було забезпечення громадянам 1хшх прав на користування землею, охорона природних багатств ввд виснаження i вживання заходiв до збшьшення цих багатств.
Автори земельного закону УЦР - О. Шумський, П. Христюк, М. Пухинський - з метою нейтралiзувати бшьшовицьку агiтацiю надали йому радикального змюту. Земля виводилася зi сфери товарно-грошових вiдносин (скасовувалася приватна властсть - I. Т.), оголошувалася загальнонародною власнiстю, надавалась для загально-громадського користування (пвд оселi i будiвлi окремим особам, товариствам, громадським установам, розмщення торговельних i про-мислових пвдприемств - I. Т.) та приватнотрудового господарювання (мало вестись власною працею окремими особами, сiм'ями або спшьно товариствами - I. Т.). Наймана праця могла вживатися лише у виключних випадках, тимчасово i ввдповвдно з правилами, якi встановлювали земельнi комiтети [3, с. 210].
В основу закону про встановлення норми землеволодшня було покладено принцип соща-лiзацii землi. Норма землеволодшня обмежувалася 30 десятинами, а бiльшi маетки пiдлягали конфiскацii й передавалися у земельний фонд, що розподшявся серед незаможних категорш селян. Для надання землi безземельним i малоземельним у трудове користування громадяни мали подати ввдповвдну заяву до сшьських управ. Нацiоналiзацiя земель, вод, надр, лiсiв проводилось без викупу, але колишшм землевласникам за iхнiм бажанням i згiдно з рiшенням волосних земельних комггепв, залишалися дшянки з садами, виноградниками, хмельниками в кшькосл, яку вони могли обробити власною працею i працею свое'' сiм'i. Проголошувалось безкоштовним користування землею. Оподаткуванню пiдлягали надприбутки, якi залежали ввд природних якостей дшянки, й близькосл до торговельних центрiв i шляхiв та iнших соцiально-економiчних умов, не залежних ввд пращ землекористувачiв. Право користування землею могло переходити у спадщину.
В "Украшськш ДержавГ' - другш за порядком украiнськiй нащональнш державнiй формацii революцiйноi доби - правове виршення аграрного питання стало прюритетом державноi полiтики гетьмана П. Скоропадського [6, с. 133-136].
Концептуальш засади ново!' правовоi полiтики у сферi розподшу й перерозподшу землi були визначенi вже у першому гетьманському актi - "Грамотi до всього украгнського народу" [2, с. 82-83], i стосувалися, насамперед, ввдновлення права приватноi власностi на землю як фундаменту культури i цившзацй; свободи укладення договорiв з кутвльпродажу землi; вiдчуження земель за справжньою !'х вартiстю вiд великих власниюв (понад 5 десятин землГ) та надшення земельними дшянками малоземельних селян (менше нiж 5 десятин землГ).
Земельнi реформи в "Украшськш ДержавГ' гетьмана П. Скоропадського були багатоступене-вими. Низкою законодавчих акпв передбачалося реалiзувати такi принципи: 1) здшснення всiх перетворень за ввдповвдальносл уряду; 2) створення державного земельного фонду за рахунок державних, церковних i частини приватних земельних дшянок для потреб малоземельних госпо-дарiв; 3) створення дрiбних, але економiчно мiцних господарств; 4) забезпечення ефективноi роботи цукрово!' промисловостi як базовоi галузi Украши; 5) вдосконалення сшьськогосподарського кредитування.
Вiдповiдно до цих положень ухвалено низку законодавчих актiв. Проте чи не найважливплим був Закон про право продажу й кушвлП землi у сшьськш мiсцевостi (14 червня 1918 р.) [9, с. 122-124]. У ньому визначалися особливосп набуття землi у власнiсть рПзними соцiальними категормми. Зокрема, право продажу без обмеження розмПру надавалося кожному власнику сшьськогосподарських та люових маетностей у повггах, однак розмПр куплених або набутих
даруванням земельних дшянок не повинен був перевищувати визначених 25 десятин. Виключне право скуповувати сшьськогосподарсью та л1сов1 угвддя без обмеження 1х кшькосл мав лише спещально створений Державний земельний банк (23 серпня 1918 р.), однак за умови подальшого розпродажу земельних дшянок на тдставах цього Закону. Якщо дшянки купували земельш (сшьськогосподарсью) товариства, то загальна площа повинна була вкладатися в розрахунок 25 десятин на кожного члена. Кр1м того, протягом 2 роюв придбану землю необхвдно було роз-межувати на шдиввдуальш надши. Передбачалося, що якщо таке розмежування не ввдбудеться, то його мали би провести ввдповвдш повггов1 земельш ком1сй. Причому ршення ком1сш з цього приводу вважалися остаточними й оскарженню не шдлягали. Так, зазначений закон спрямовувався на лшввдащю колективного та встановлення одноос1бного господарювання на сел1. Гетьманська влада через реал1защю цього закону поставила за мету виршення суспшьно-полггичного завдання -створення середнього класу селян-власниюв, яю мали стати й опорою.
Зазначет положення стосувалися як орно! земл1, так 1 л1сових угвдь. Однак площ1 з лковими насадженнями надавались у продаж лише з дозволу мшктра земельних справ. З його ж санкцй можна було придбати понадл1мггш дшянки, коли це письмово обгрунтовувалося суспшьними потребами. У цьому випадку покупець повинен був протягом року засвщчити виконання обумов-лених нам1р1в та ввдшкодувати вш боргов1 зобов'язання за претенз1ями шотечних банюв 1 приватних ошб вщповвдно до розм1р1в земельно!' дшянки. Не обмежувалися розм1ри дшянок, придбаних з публ1чних торпв, як1 здшснювались у порядку примусового стягнення шотечних чи приватних борпв. Про таю торги банки та судов1 установи мали поввдомляти повггову земельну комЫю. У раз1 !х можливого опротестування (земельною ком1с1ею) справа передавалася в окруж-ний суд. Пвд час порушення встановлених норм кутвл1 земл1 й надлишки (понад 25 десятин), за ршенням суду, переходили в державну властсть. Нагляд за виконанням закону доручався повгговим 1 губернським земельним ком1с1ям. Щоб уникнути зловживань з боку земельних ком1сш, скарги про порушення ними норм цього закону подавалися до Генерального суду, який мав право скасувати ввдповщну постанову ком1сй. Не змшювалося встановлене рашше право спадкування земл1 як за законом, так 1 за заповггом.
Практичне втшення цього закону в життя покладалося на земельш ком1сй та Державний земельний банк. Проте щ державш установи тшьки формувалися, 1 тому покладення на них виконання норм Закону спричинило затягування 1з виршенням земельного питання. Як наслвдок -бшьш чггкого законодавчого закршлення потребували органи м1сцево! земельно!' адмш1страцй, процес формування яких затягнувся на тривалий перюд. На виршення цього питання були спрямоваш два нов1 закони, як затвердив (15 липня 1918 р.) гетьман.
Закон Про встановлення земельних ком1сш, про ввдновлення чинносп "Положення про землеустрш" 1 деяких постанов про селянську землевластсть та землекористування [9, с. 157] формував земельш ком1сй 1з законодавчим закршленням !х статуту, у якому визначались обов'язки, склад та юридичш права ком1сш [9, с. 158-160]. Одночасно 1з земельними ком1с1ями Рада мш1стр1в на пвдстав1 Закону Про утворення тимчасових земельно-лшввдацшних комкш [9, с. 161] створила тимчасов1 земельно-лшввдацшш ком1сй (повггов1 та губернсью). Основна мета створення тимчасових земельно-лшввдацшних ком1сш випливае з1 змкту 'хнього статуту [9, с. 161-167]. Ком1сй мали ввдновити помщицьке землеволодшня в дореволюцшних розм1рах та подбати про ввдшкодування збитюв, яких помщики зазнали пвд час революцй.
Наприкшщ лгга уряд дав змогу продавати маетки навпъ тод1, коли вони перебували в оренд1. Орендар мав право з1брати з таких площ урожай та повернути внесет наперед орендш виплати. Останнш гетьманський законопроект - Проект загальних пвдстав земельно!' реформи (8 листопада 1918 р.) - проголошував, що ус велик земельш маетки мала примусово викупляти держава, а потм продавати за допомогою Державного земельного банку, проте не бшьше, як по 25 десятин однш особ1. Господарства, що мали велике агрокультурне значення, залишалися у розм1рах до 2000 десятин кожне. Бшьшими за розм1рами могли бути маетки цукрових завод1в, племшт та насшнев1 господарства, але й вони не мали перевищувати п'ятикратного розм1ру земельного цензу, тобто 2000 десятин [10, с. 155-156]. Цей законопроект, зокрема, мав сприяти пвдвищенню
ефективносп роботи цукрово'' промисловосп, яка у той час мала проввдне значення для економiчного розвитку кра'ни.
Базовим нормативно-правовим актом, що регламентував землекористування в УНР доби Директорii був прийнятий 8 шчня 1919 р. Закон Ради народних мшПстрПв Директорй УНР про землю в Украшськш Народнш Республiцi [11, с. 196-198]. У ньому мПстилися норми, що визначали принципи, суб'екти, форми, процедуру встановлення термшу землекористування, компетенщю державних оргашв, права та обов'язки землекористувачiв.
В основу землекористування покладено принципи лшввдаци приватно' власностi на землю та 11 нацiоналiзацiя, вилучення землi з грошового обку та заборона використовувати найману працю, розподш великих землеволодшь П створення дрПбного селянського землекористування, пвд час збереження ввд розподшу частини великих т. зв. культурних П промислових господарств, що передавалися хлПборобським спшкам чи шшим земельним установам [6, с. 188-191]. Зокрема, користуватися землею могли "усП елементи, як обробляли землю сво'ми руками", а земельний фонд республши мав використовуватися насамперед для задоволення малоземельного П безземельного селянства. Визначалися нижня П верхня норми землекористування (ввд 5 до 15 десятин землП). На неродючих грунтах норма землекористування могла перевищувати 15 десятин.
ЗемлП спльськогосподарського призначення перебували у пвдпорядкуванш народного мтстерства земельних справ та пвдпорядкованих йому мПсцевих земельних установ - спльських, волосних, повптових та губернських земельних управ, створених ввдповвдно до розпорядження Директори (15 грудня 1918 р.) П затвердженого ДиректорПею Статуту земельних управ (18 сПчня 1919 р.). Закон про землю зобов'язував земельш установи створити запасний земельний фонд держави шляхом безкоштовного вилучення земель крупних землевласниюв, а також дрПбних господарПв понад максимальну трудову норму - 15 дес. - для надшення землею безземельних П малоземельних селян. У запасний земельний фонд держави надшшла П частина заорендованих земель. Адже вс орендш договори на користування землею, укладет тзтше 18 сПчня 1918 р., тобто тсля ухвалення земельного закону Центрально' Ради, скасовувалися, П орендарП мали право одержати землю в користування на загальних пвдставах.
Землекористування дозволялося у двох формах: загально-громадськш та приватно-трудовш. Суб'ектами користування земель спльськогосподарського призначення визнавалися держава (в особП земельних установ), спльська громада, окрема особа, сПм'я та сппльне товариство. Правом землекористування надплялися усП громадяни УНР незалежно ввд статП, вПри та нацПональностП, однак перш за все тП громадяни, яю обробляли землю власною працею. Користувач землП мПг передати свое право на землекористування надшом у спадок, поввдомивши про це у повптову земельну управу. Але без письмово'' згоди усПх дорослих члетв сПм'1, подано' до повПтово' земельно' управи, власник господарства не мав права залишити земельну дплянку або передати '''' ПншПй особП. Закон зобов'язував землекористувачПв вести господарство з додержанням закону П встановлених правил. У разП припинення ведення господарства або порушення встановлених норм земельш управи забирали землю у свое розпорядження. Самовшьш захоплення землП заборонялися Пкаралися.
Конкретизувати норми земельного закону була покликана ухвалена Радою Народних МПнПстрПв постанова "Про тимчасове користування землею у 1919 р." (15 березня 1919 р.), яка вносила суттевП змши у регламентований законом порядок землекористування на територи УНР [6, с. 189]. Зокрема, мПсцеве безземельне й малоземельне селянство Пз запасного фонду мало одержати землю у тимчасове користування тпльки на 1919 рш. Селяни, що брали землю у користування пвд посПв 1919 р., мали ввддати державП третину вирощеного врожаю ярового хлПба, а також зважаючи на важке становище державно' скарбнищ, внести частину податкПв за землю одразу, а решту -до 1 липня поточного року тощо. Запровадження на звшьненш ввд бшьшовиюв територи норм ще' урядово'' постанови викликало серед селянства цих мПсцевостей чутки про анулювання Директо-рПею свого закону про землю ввд 8 шчня 1919 р., П тепер селянам доводилося платити викуп за отримання помПщицько' землП. Така ситуацм певний час загрожувала Директори втратою пвдтримки трудового селянства.
У ЗУНР (ЗОУНР) аграрну реформу фактично започаткував Закон про вивласнення великих фабулярних посшостей (18 березня 1919 р.), яким встановлювався порядок конфккаци земель у великих землевласниюв. Зокрема, нащонал1зоваш земл! переходили у тимчасове управлшня повггових земельних комгай, як розподшяли 'х пом1ж селянами для подальшого використання. А завершити процес урегулювання аграрно'' проблеми в ЗУНР мав "Закон про земельну реформу" (14 квггня 1919 р.). Згвдно з ним землею слвд було надшяли ус1х безземельних та малоземельних (земля, що перебувала у 'хнш власносп не дозволяла утримувати родину - I. Т.) селян. З щею метою великоземельш володшня - помщицью, монастирсью, церковт, епископсью тощо, а також набуп колиштми власниками для спекуляци, не оброблюван власними силами й ri, що сво'ми розм1рами перевищували визначену межу - пвдлягали конфюкаци [7, с. 242]. У ri конфккован! земл! творили земельний фонд ЗОУНР, яким до часу 'х розподшу м1ж селянством, управляли обласна, повггов1 та громадськ земельш комки.
Земл! земельного фонду розподшялися, передуем, для потреб: 1) вояюв-швалщв, як втра-тили свое здоров'я у вшнах, ведених УНР; 2) вд1в i сиргг та тих, що полягли у цих вшнах або внаслвдок них; 3) жовшр1в-швалвд1в з1 св1тово!' в1йни 1914-1918 рр.; 4) сиргг i вд1в невоенних ос1б; 5) 1нших безземельних або малоземельних ршьниюв [8, с. 221]. Частина земель фонду залишалася для земельно-громадського господарства держави, громад та загальних економ1чно-культурних i добродшних потреб, створення зразкових господарств, ршьничих шкш. Пасовища i полонини, як1 не були властстю селян чи церкви, переходили до громад. Л1си не шдлягали розпод1лу, а ставали державною властстю. Водойми (ставки, озера, болота) ставали колективними для громад, за винятком судно- i л1сосплавних рш.
Цшком законом1рно, що земельний закон мав певт недол1ки. Погоджуемося з I. Патером з тим, що звертае увагу на декшька. По-перше, над1лення селян землею не могло розпочатися перед закшченням в1йни й поверненням "жовтр1в i полонених додому", а значить переносилося на невизначений час; по-друге, не говорилося про ввдшкодування власникам конф1скованих земель; по-трете, не сказано, як нов1 власники надшялися землею за викуп чи без нього. Щ питання ввдкладалися до вир1шення майбутн1м сеймом [4, с. 188].
Висновки. Огляд процесу переб1гу законодавчого забезпечення розподшу та перерозподшу земл1 в укра1'нських нащональних державних формац1ях 1917-1921 рр. дае змогу пвдтвердити загальн1 й сформулювати конкретн1 висновки.
Насамперед гостра необхвдшсть вир1шення земельного питання в ушх укра1'нських нац1о-нальних державних формацмх революц1йно1' доби стала катал1затором актив1заци правово!' пол1тики укра1'нських уряд1в й започаткувала нац1ональне земельне законодавство.
Ввдсутшсть вагомих усп1х1в укра1'нських уряд1в у виршенш аграрного питання була викли-кана не лише частою змшою пол1тичних режим1в, але й дискретшстю реформ, як1 вони проводили. Так, УЦР декларувала скасування приватно!' власносл на землю, однак не мала апарату для втшення земельно!' реформи i життя. Коли ж селяни почали реал1зовувати свое право на землю, УЦР видала указ про ïï заборону. Це викликало негативну реакщю в селянства i переор1ентувало значну його частину на бшьшовицью гасла "сощал1защ!.'" земл1, як1, власне, повторювали положення земельного законодавства Центрально'' Ради. Гетьманська аграрна реформа супроводжувалася диктатом окупацшних властей i намаганням помщиюв в1дновити дореволюц1йн1 земельн1 ввдносини й повернути свою власн1сть. Це викликало незадоволення широких селянських мас i зумовило консолвдащю опозицшних режимов! П. Скоропадського сил. Директор!я модифшувала земельне законодавство УЦР, але згодом значно ускладнила для селян отримання земл! низкою конфккацшних заход!в. Попри те, що у ЗУНР земельне питання також було в числ! найважливших сощально-економ!чних питань, його правове виршення в!дкла-далося на невизначений термш до скликання сейму, що мав визначити розм!р i час сплати селянами за надши. Ввдтак селяни були незадоволеш пов1льним просуванням вир!шення реформи, й почали самочинно дшити землю.
Отже, жодне з державних утворень, як змшювали одне одного в Укра'ш протягом 1917-1921 рр., не спромоглося виршити аграрне питання. Вважаемо, що передовшм земельна проблема i и вирiшення значною мiрою позначилися на устху/неустху украiнцiв у розбудовi власно'' нацiональноi державностi.
1. Зарщька I. М. Питання земельних реформ доби Украгнськог революци 1917—1921 рр. у працях сучасних дослгдникгв [Електронний ресурс]. - Режим доступу: chrome-extension: // ecnphlgnajanjnkcmbpancdjoidceilk/content/web/viewer.html?file=http%3A%2F%2Fwww.nbuv.gov.ua%2 Foldjrn%2Fsoc_gum%2Fnvnau_pravo%2F2011_157_1%2F10zim.pdf 2. Конститущйт акти Украгни 1917-1920. Невгдомг конституцп Украгни. - К., 1992. - 272 с. 3. Мироненко О. М. Свточ украгнськог державностг / О.М.Мироненко. - К., 1995. - 328 с. 4. Патер I. Михайло Мартинець / Патер I. Г. // Захгдно-украгнська народна республта. 1918-1923. Уряди. Постатг / 1нститут украгнознавства 1м. I. Крип'якевича; гол. ред. Ярослав 1саевич ; упоряд.: Микола Литвин, 1ван Патер, Ьор Соляр. - Львгв. 2009. - 350 с. 5. Сливка С. С. Правовий мехатзм реалгзацгг земельног реформи в Захгдноукрагнськт Народнш республщг / С. С. Сливка // Науковий вгсник Львгвського державного утверситету внутршнгх справ. Сер. юридична. - 2014. - Вип. 2. - С. 24-31. 6. Терлюк I. Я. Нацюнальне украгнське державотворення 1917-1921 рр.: гсторико-правовий нарис : навч. посгб. /1. Я. Терлюк. - Львгв : Вид-во Тараса Сороки, 2007. - 260 с. 7. Тимченко Р. Земельна реформа ЗУНР (ЗОУНР) 1919 р. / Роман Тимченко // Украгнський гсторичний збгрник. - 2012. -Вип. 15. - С. 105-118. 8. Тищик Б. Захгдно-Украгнська Народна республгка (1918-1923). кторгя держави i права / Борис Тищик. - Львгв : Тргада-плюс, 2004. - 392 с. 9. Украгнська Держава (квтень - грудень 1918 року). Документи i матергали: у 2 т. /Ред. кол.: В. Верстюк (вгдп. ред.), О. Бойко, Н. Маковська, Т. Осташко, Р. Пирк; упоряд.: Р. Пирк (кергвн.), О. Бойко, А. Гриценко,
0. Кудлай, О. Лупандгн, Н. Маковська, Т. Осташко, О. Щусь. НАН Украгни. Ыститут гсторгг Украгни; Центральний державний архгв вищих оргатв влади i управлтня Украгни. - Т. 2. - К. : Темпора, 2015. - XX + 412 с. 10. Украгнська революця i державтсть (1917-1920 рр.) /
1. Л. Гошуляк (керiвник авторського колективу). - К. : Парламентське видавництво, 1998. -247 с. 11. Уряди Украгни XX столття. Науково-документальне видання. - К. : Наукова думка, 2001. -608 с. 12. Украгнська Центральна рада: Документи i матерiали : у 2 т. - Т. 1:4 березня - 9 грудня 1917р. [Електроннийресурс] / Упоряд.: В. Ф. Верстюк (керiвник), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко, А. П. Огтська, Т. С. Осташко, В. М. Устименко, С. П. Шаталта, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева ; Ред. кол.: В. А. Смолш вдп. ред.), В. Ф. Верстюк (заст. вiдп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. каненко, Ю. Ю. Кондуфор, С. В. Кульчицький, С. П. Шаталта, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева. НАН Украгни. Ыститут ^торИ Украгни. Центральний державний архiв вищих оргатв влади i управлтня Украгни. - К. : Наук. думка, 1996. - 590 с. - Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/966-00-0012-%D0%A5/966-00-0012-%D0%A5.pdf 13. Украгнська Центральна рада: Документи i матерiали : у 2 т. - Т. 2: 10 грудня 1917 р. - 29 квтня 1918 р. [Електронний ресурс] / Упоряд.: В. Ф. Верстюк (керiвник), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, Г. М. Михайличенко, А П. Огтська, Т. С. Осташко, В. М. Устименко, С. П. Шаталта, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева ; ред. кол.: В. А. Смолш вдп. ред.), В. Ф. Верстюк (заст. вiдп. ред.), Ю. М. Гамрецький, Б. В. каненко, Ю. Ю. Кондуфор, С. В. Кульчицький, С. П. Шаталта, О. Й. Щусь, Л. В. Яковлева. НАН Украгни. Ыститут ^торИ Украгни. Центральний державний архiв вищих оргатв влади i управлтня Украгни. - К. : Наук. думка, 1997. - 424 с. - Режим доступу: http://history. org. ua/LiberUA/966-00-0013-8/966-00-0013-8.pdf
REFERENCES
1. Zarits'ka I. M. Pytannya zemel'nykh reform doby Ukrayins'koyi revolyutsiyi 1917-1921 rr. u pratsyakh suchasnykh doslidnykiv [Elektronnyy resurs]. - Rezhym dostupu: chrome-extension://ecnphlgnajanjnkcmbpancdjoidceilk/content/web/viewer.html?file=http%3A%2F%2Fwww.nbuv .gov.ua%2FoldJrn%2Fsoc_gum%2Fnvnau_pravo%2F2011_157_1%2F10zim.pdf 2. Konstytutsiyni akty Ukrayiny 1917-1920. Nevidomi konstytutsiyi Ukrayiny. - K., 1992. - 272 s. 3. Myronenko O. M. Svitoch
ukrayins'koyi derzhavnosti / O.M.Myronenko. - K., 1995. - 328 s. 4. Pater I. Mykhaylo Martynets' / Pater I. H. // Zakhidno-ukrayins'ka narodna respublika. 1918-1923. Uryady. Postati / Instytut ukrayinoznavstva im. I. Kryp"yakevycha; hol. red. Yaroslav Isayevych; uporyad.: Mykola Lytvyn, Ivan Pater, Ihor Solyar. L'viv. 2009. - 350 s. 5. Slyvka S. S. Pravovyy mekhanizm realizatsiyi zemel'noyi reformy v Zakhidnoukrayins'kiy Narodniy respublitsi / S. S. Slyvka // Naukovyy visnyk L'vivs'koho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Ser. yurydychna. - 2014. - Vyp. 2. - S. 24-31. 6. Terlyuk I.Ya. Natsional'ne ukrayins'ke derzhavotvorennya 1917-1921 rr.: istoryko-pravovyy narys. Navchal'nyy posibnyk /1. Ya. Terlyuk. - L'viv : Vyd-vo Tarasa Soroky, 2007. 260 s. 7. Tymchenko R. Zemel'na reforma ZUNR (ZOUNR) 1919 r. / Roman Tymchenko // Ukrayins'kyy istorychnyy zbirnyk. -2012. Vyp. 15. - S. 105-118. 8. Tyshchyk B. Zakhidno-Ukrayins'ka Narodna respublika (1918 1923). Istoriya derzhavy i prava / Borys Tyshchyk. - L'viv : Triada-plyus, 2004. - 392 s. 9. Ukrayins'ka Derzhava (kviten'- hruden' 1918 roku). Dokumenty i materialy: U2 t. /Red. kol.: V. Verstyuk (vidp. red.), O. Boyko, N. Makovs'ka, T. Ostashko, R. Pyrih; Uporyadn.: R. Pyrih (kerivn.), O. Boyko, A. Hrytsenko, O. Kudlay, O. Lupandin, N. Makovs'ka, T. Ostashko, O. Shchus'. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny; Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny. - T. 2. - K. : Tempora, 2015. - 412 s. 10. Ukrayins'ka revolyutsiya i derzhavnist' (1917-1920 rr.) /1. L. Hoshulyak (kerivnyk avtors'koho kolektyvu). - K.: Parlament-s'ke vydavnytstvo, 1998. 247 s. 11. Uryady Ukrayiny KhKh stolittya. Naukovo-dokumental'ne vydannya. - K. : Naukova dumka, 2001. - 608 s. 12. Ukrayins'ka Tsentral'na rada: Dokumenty i materialy. U 2 t. - T. 1: 4 bereznya - 9 hrudnya 1917 r. [Elektronnyy resurs] / Uporyadn.: V. F. Verstyuk (kerivnyk), O. D. Boyko, Yu. M. Hamrets'kyy, H. M. Mykhaylychenko, A P. Ohins'ka, T. S. Ostashko, V. M. Ustymenko, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva ; Red. kol.: V. A. Smoliy (vidp. red.), V. F. Verstyuk (zast. vidp. red.), Yu. M. Hamrets'kyy, B. V. Ivanenko, Yu. Yu. Kondufor, S. V. Kul'chyts'kyy, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny. - K.: Nauk. dumka, 1996. - 590 s. - Rezhym dostupu: http://history.org.ua/LiberUA/966-00-0012-%D0%A5/966-00-0012-%D0%A5.pdf 13. Ukrayins'ka Tsentral'na rada: Dokumenty i materialy. U 2 t. - T. 2: 10 hrudnya 1917 r. - 29 kvitnya 1918 r. [Elektronnyy resurs] / Uporyadn.: V. F. Verstyuk (kerivnyk), O. D. Boyko, Yu. M. Hamrets'kyy, H. M. Mykhaylychenko, A P. Ohins'ka, T. S. Ostashko, V. M. Ustymenko, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva ; Red. kol.: V. A. Smoliy (vidp. red.), V. F. Verstyuk (zast. vidp. red.), Yu. M. Hamrets'kyy, B. V. Ivanenko, Yu. Yu. Kondufor, S. V. Kul'chyts'kyy, Ye. P. Shatalina, O. Y. Shchus', L. V. Yakovlyeva. NAN Ukrayiny. Instytut istoriyi Ukrayiny. Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny. - K. : Nauk. dumka, 1997. - 424 s. -Rezhym dostupu: http://history. org. ua/LiberUA/966-00-0013-8/966-00-0013-8.pdf
