CC BY
22
УДК 34: [316.75 (4)]: 32 (477) "1917/1921"
1ван Терлюк
Навчально-науковий sHcrmyr права та психологи Нацюнального ушверситету '^bBiBCb^ полггехшка", кандидат icторичних наук, доцент кафедри icropii держави i права [email protected]
УКРАШСЬКИЙ еВРОПОЦЕНТРИЗМ: ПЕРШ1 СПРОБИ ПОЛ1ТИЧНО1 РЕАЛ1ЗАЦП 1ДЕ1 (1917-1921 рр.)
Дослщжено проблему впровадження у вггчизняну державно-правову практику революцшноТ доби "захщноевропейських" цiнностей - демократы, розподшу влад, верховенства права, прав людини. Наголошено на тому, що такий напрям полггичного розвитку для украТнщв був природним, пор1вняно з шшими. Зроблено висновок, що украТнський европоцентризм i сто рокiв тому, i сьогоднi, по сутi - украТноцентризм.
Ключовi слова: украТнськ нац1ональн1 державш формацп; украТнський европоцентризм; европейськ цiнностi; европейський цивьшзацшний простiр.
Иван Терлюк
УКРАИНСКИЙ ЕВРОПОЦЕНТРИЗМ: ПЕРВЫЕ ПОПЫТКИ ПОЛИТИЧЕСКОЙ РЕАЛИЗАЦИИ ИДЕИ (1917-1921 гг.)
Исследуется проблема внедрения в отечественную государственно-правовую практику революционной эпохи "западноевропейских" ценностей - демократии, разделения властей, верховенства права, прав человека. Отмечается, что такое направление политического развития для украинцев было естественным, по сравнению с другими. Сделано вывод, что украинский европоцентризм и сто лет назад, и сегодня, по сути является украиноцентризмом.
Ключевые слова: украинские национальные государственные формации; украинский европоцентризм; европейские ценности; европейское цивилизационное пространство.
Ivan Terlyuk
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of History of State and Law Ph. D., Assoc. Prof.
UKRAINIAN EUROCENTRISM: THE FIRST ATTEMPTS OF POLITICAL REALISATION OF THE IDEA (1917-1921)
The problem of implementation into national legal practice the state-revolutionary era of "Western" values of democracy, separation of powers, rule of law and human rights is researched.
The direction of this political development is noted to have been natural for the Ukrainian people, in comparison with others. The Ukrainian Eurocentrism is concluded to have been essentially ukrayinotsentryzm a hundred years ago and today.
Key words: Ukrainian national state formation; Ukrainian Eurocentrism; European values; the European civilization space.
Постановка проблеми. Сьогодш у науковш думщ тд термшом "европоцентризм" (тут i далi курсив наш. - I. Т.) розумдать уявлення про европейський континент як про центр культурно-iсторичного розвитку людства, вщповщний свiтогляд чи пiдхiд у гумаштарних науках, навiть полiтичну iдеологiю, що розглядають европейську культуру та юторда як центральнi частини свггово1 ютори та культури. Також треба мати на уваз^ що у багатьох крашах, якi колись були европейськими колошями, iдеологiя европоцентризму сприймаеться неоднозначно, i навiть оцiнюеться як расистська чи колошзаторська [4].
Вважаемо, що в Украш цей термш унаслiдок li iсторичного розвитку мае зовшм iнше смислове навантаження. Наш народ на сво!х етнiчних землях тривалий час розвивався у OT^^i европейських полггичних, правових та культурних традицiй, що поеднувало його з европейським цившзацшним простором. Вiдтак у нашому розумiннi термiн "европоцентризм" для Украши (украшський европоцентризм. - I. Т.), передовым, е категорiею цившзацшного вибору украшського народу. А "европейська модель" полiтичного розвитку, що у сьогодшшшх украшщв апрiорi асоцiюеться, передовым, з поняттями парламентаризму, демократп, розподшу влад, верховенства права, приблизно такою ж уявлялася нашим предкам сто роюв тому. Вщтак, як для нацюнальних державних формацiй революцшно1 хвилi сторiчноl давностi, так i для сучасно! Украши украшський европоцентризм - це питання цшнюних основ, орiентацiя (европейська. - I.T.) на яю Украш як державi дасть можливють успiшно розвиватися через входження до свггово1 спiльноти й збереження сво1х суверенiтету i безпеки.
Аналiз дослщження проблеми. Означена у заголовку наукова проблема мае загалом поважну юторюграфда. Згiдно з iдеологiею европоцентризму написаш працi багатьох вiдомих европейських вчених, чимало з яких тшьки за останш декiлька рокiв перекладено украшською мовою (напр.: Ж. Ле Гофф, Н. Елiас, М. Геффернен, Я. Морю та ш.). Проблему належносп укра1нського народу до европейсько1 цившзаци, европейськi цiнностi, переваги европейського способу життя тощо фрагментарно дослiджували представники чи не ушх гуманiтарних наук в контексп умовно "европейськостi украшщв", тобто наявностi тих чи шших рис укра1нсько1 iсторil та культури, права i державностi, поеднаних з европейськими. Маемо рiзноаспектнi дослiдження фiлософiв (напр.: М. Розумний, О. Мироненко), iсторикiв (напр.: Л. Мельник, I. Гирич, С. Плохш чи Я. Грицак), юториюв права (напр.: В. Макарчук, Т. Андрусяк, М. Кобилецький, Б. Тищик, П. Гураль чи М. Мiрошниченко), вчених-конституцiоналiстiв (напр.: С. Головатий, П. Стецюк чи В. Речицький), полiтологiв (напр.: О. Рафальський) тощо. Так само маемо доволi об'емну iсторiографiю укра1нських нацiональних державних формацш 1917-1921 рр. За тдрахунками О. Мироненка, лише у "заангажованш" радянськiй лiтературi цього перiоду стосуеться близько 15 тис. книг i статей, 80 багатотомних збiрникiв документа. За останш двадцять роюв радянсько1 державностi тiльки в Украlнi опублшовано 2 тис. книжок, брошур i статей на цю тему [8, с. 6]. Зайве наголошувати, що штерес до цих подiй в Украш пiсля 1991 р. тшьки зростав. Разом з тим, ми не знаемо жодного цшсного дослщження проблеми европейськосп украшського народу, його належносп до европейського цивiлiзацiйного простору. Також нам не вщома жодна спроба юториюв чи iсторикiв права поглянути на украшське нацiональне державотворення початку минулого столггтя крiзь призму орiентацil на т. зв. "европейську модель". Отож переконаш, що у цш проблематицi ще залишаеться чималий штелектуальний ресурс.
Мета статт - привернути увагу до проблеми европейськосп украшського народу, його належносп до европейського цивiлiзацiйного простору; показати особливосп спроб полггично1 реалiзацп ще1 европоцентризму як "европейсько1 моделГ' державотворення, нацiональними державними формацiями доби Украшсько! нацюнально-демократично1 революци (1917-1921 рр.).
Виклад основного матерiалу. Варто наголосити, що iдея укра1нського европоцентризму сформувалася та еволюцюнувала впродовж друго1 половини Х1Х - початку ХХ ст. в украшськш полiтико-правовiй думцi як форма цившзацшного пiдходу щодо обгрунтування самобутностi укра1нського народу, його належносп до европейського цивiлiзацiйного простору, а отже - й сприйняття европейського напряму розвитку, зокрема й розбудови нацюнально1 держави як природного, порiвняно з шшими.
Найвиразнiших ознак щея укра1нського европоцентризму набула в останнш чвертi Х1Х ст., коли Михайло Драгоманов прямо закликав украшщв повернутися до европейського свггу. Погоджуемося з думкою вщомого iсторика Л. Мельника про те, що М. Драгоманов був першим з украшщв, хто зробив спробу науково обгрунтувати щею европейськосп украшсько1 наци, запропонувавши розглядати и у контекстi концепци европегзму, яку вiн розробив [7, с. 57-68].
Другою, тсля М. Драгоманова, особою, яка, за влучним висловом I. Гирича, розширила рамки украшського проекту, пов'язуючи його з европейською перспективою, був Михайло Грушевський [1, с. 15]. Його сучасники говорили про нього i говорять нащадки як про людину, яка писала юторда i творила iсторiю. Европоцентризм М. Грушевського мав двi складов^ З одного боку, проявився у його фундаментальних працях, зокрема у багатотомнш "1стори Укра1ни-РусГ', де вчений, серед шшого, доводив, що в юторичнш перспективi Укра1на постала як частина саме европейського простору, а з шшого - у практичнш дiяльностi на чолi Укра1нсько1 Центральное' Ради, коли потенцiйно створилися умови для полггично1 реалiзацil европоцентризму.
Гадаемо, що великою заслугою, передовым М. Грушевського, е той факт, що Украшська Центральна Рада (далi - УЦР) майбутню Украшу уявляла демократичною державою, у якш панувало б верховенство права, а система полпично1 оргашзацп держави основувалася б на парламентаризму з чiтко розмежованими функщями законодавчо1 та виконавчо1 влад за прившейованого становища парламенту.
С тдстави стверджувати, що у концептуальному плаш М. Грушевського як керiвника УЦР щодо побудови нащонально1 держави такий подш влад передбачався. I навггь бiльше, його елементи iснували у реальному державотворенш. I попри справедливе твердження про те, що у класичному варiантi подшу влад за доби Центрально1 Ради в Украш не було, що усi владш структури украшщв з березня 1917 до квггня 1918 рр. тшьки прагнули втiлювати iдею укра1нсько1 державносп, однак так i не стали справжшми державними органами [9, с. 21], саме такий напрям розвитку "Першо1 УНР" вiдображено у законодавству зокрема конституцiйному.
Чи не найчпташе принцип розподiлу функцiй рiзних гшок влади в державi: законодавчо1, виконавчо1 та судово1 у конструюваннi державних структур втшено в Конституц^ УНР - "Статуп про державний устрш, права i вольностi УНР" [11, с. 330-335]. Конститущя, що готувалася за зразком демократичних конституцш Свропи та США, стала закономiрним тдсумком розвитку державно-полiтичного процесу в Украш.
Згiдно зi "Статутом про державний устрш, права i вольностi УНР" законодавчу владу на постшнш основi здiйснювали Всенароднi Збори, якi мали на три роки обиратися таемним голосуванням на принципах загального i рiвного виборчого права та засадах гендерно1 рiвностi. Лише Всенароднi Збори мали право ухвалювати закони. Право законодавчо1 iнiцiативи належало Презид^ Всенародних Зборiв, партiйним фракцiям, групам депутата (не менше нiж з 30 ошб), Радi Народних Мiнiстрiв, органам мюцевого самоврядування, якi об'еднували не менше шж 100 тис. виборщв, виборцям у кiлькостi не менше за 100 тис. ошб. Вища виконавча влада, що належала Радi Народних Мшс^в, мала координувати й контролювати дiяльнiсть установ мiсцевого самоуправлшня, не порушуючи 1'х, визначено1 законом (!!!), компетенции Вона формувалася головою Всенародних Зборiв, а склад i програму уряду затверджував парламент. Перед ним уряд вщповщав за свою дiяльнiсть. Судова влада мала бути незалежною i здiйснюватись iменем УНР виключно судовими установами. Генеральний суд обирали Всенародш Збори на п'ять роюв.
Судочинство оголошувалося усним i гласним, ус громадяни, незалежно вiд посад, - рiвними перед судом i перед законом. Передбачалося, що судовi ршення не можуть скасувати нi законодавч^ нi адмiнiстративнi органи влади.
Мюцевими органами влади й управлiння ставали виборш ради та управи - у громадах (сшьських i мюьких), волостях, землях, яким "належить едина безпосередня мюцева влада: мiнiстри УНР тшьки контролюють !х дiяльнiсть, безпосередньо i через визначених ними урядовщв, не втручаючись до справ, тим Радам i Управам призначених, а всяк спори в цих справах ршае Суд Укра!нсько! Народно! Республши".
На наш погляд, европоцентризм УЦР як потяг до впровадження европейських цшностей у полггичне життя також виявився у тому, що одне з центральних мюць у Конституци посщали права людини. Основний закон УНР гарантував ушм громадянам УНР рiвнi громадянськi й полiтичнi права: сощальне походження, вiросповiдання, нацiональнiсть, освггнш рiвень чи майнове становище не давали 1м нiяких привше!в. Конститущя проголошувала рiвнiсть прав та обов'язюв для чоловiкiв i жiнок, й окреслювала широкий спектр гарантiй прав особистосп: передбачала заборону затримання громадянина, за винятком випадюв затримання на мющ злочину, та й тодi затриманого мали звiльнити через 24 години, якщо суд не виявить тдстав для подальшого затримання. Для проведення обшуку також була потрiбна санкцiя суду. Заборонялося застосування конфюкацп як покарання, було скасовано смертну кару, тшесш покарання та iншi акти, що принижують людську пдшсть. Заборонялося влаштовувати обшуки у житлових примщеннях тощо.
Зважаючи на зазначене, як нам видаеться, маемо тдстави погодитися з висновками А. Захарчука, який стверджував, що становлення укра!нсько! держави чашв Центрально! Ради вщбувалося за загальноевропейською моделлю державностi кшця Х1Х - початку ХХ ст. [5, с. 7].
Укра!нська iсторiографiя не дае неоднозначних оцiнок мюця i ролi "Укра!нсько! Держави" у вггчизняних державотворчих процесах. Так само важко однозначно визначити й характер державно! системи, до яко! прямував гетьман. Найправдоподiбнiше, це мала бути конституцшна монархiя, однак вiдмiнна вщ традицiй самодержавно! системи в Роси [2, с. 127], в якш монарх, за словами росiйського поета О. Пушкша (ода "Вольность"), стояв "вище за все, вище навггь закону". У новiтньому укра!нському гетьманат навпаки, вже в ухвалених першого дня нормативних актах усiляко наголошувалося на цiнностях права й верховенств закону, захистi прав людини i громадянина. Вважаемо, що положення "Закошв про тимчасовий державний устрiй Укра!ни" про недоторканiсть власностi й оселi кожного громадянина, неможливiсть переслiдування громадян "за злочинш вчинки тiльки як в черз^ законом визначенiй" або констатащя того, що нiхто не може бути затриманий чи судимий i покараний, "^м як у випадках, законом визначених", демонстрували европоцентричний напрям розвитку Укра!нсько! Держави.
Перюд влади Директора був найтривалiшим ^ очевидно, найскладнiшим в iсторi! укра!нсько! нацiонально! державностi 1917-1921 рр. [Див. докл.: 10, с. 149-206]. Однак стат тенденци до европоцентризму Директори УНР спостерiгаються щойно з лгга 1919 р., коли пiсля невдалого експерименту розбудови держави за радянським зразком ("трудовий принцип") у союзi з бшьшовицькою Росiею проти держав Антанти (полггична лiнiя В. Винниченка), вдалися до спроби реалiзацi! проекту укра!нсько! нацiонально! державностi на основi "европейсько! моделi" (пов'язувалася з утвердженням принципу розподшу влад через розвиток парламентаризму, а в укра!нському контекст! - через скликання Установчих Зборiв) i спiльну з Антантою боротьбу проти радянсько! Росi!, яку втшювала друга чiльна особа - С. Петлюра. Попри те, що европоцентричний напрям тогочасно! укра!нсько! державно-правово! практики не мав чггко окреслених форм, вш залишався незмiнним до останшх днiв iснування УНР.
Правовою основою взятого Директорiею УНР курсу на реалiзацiю "европейсько! моделi" побудови держави стала Серпнева (1919 р.) Декларащя Директори, яка проголосила тезу про те, що подальший суспшьно-полггичний розвиток Укра!ни мав здiйснюватися на основi демократичних принципiв державотворення i грунтуватися на залученнi до державного бущвництва усiх суспiльних верств. На наш погляд, найповшше европоцентризм Директорi! у цей час виявився у створенш Державно! Народно! Ради (далi - ДНР) як законодавчого органу влади УНР доби Директори [3, с. 681-689].
ДНР утворено на тдсташ ухваленого Радою Народних Мшс^в (далi - РНМ) Закону "Про Державну Народну Раду УНР", який затвердила Директорiя в особi С. Петлюри 12 листопада 1920 р. Зазначений законодавчий акт був конституцшним: визначав склад, порядок формування, скликання й компетенщю пропонованого законодавчого органу влади (за О. Мироненком -передпарламенту) [8, с. 159-160], УНР та права депутата ДНР. Зокрема, робота ДНР мала вщбуватися сесшно: передбачались черговi (три - I. Т.) й надзвичайш сесп. Планувалось, що перше засщання Ради вщкрие голова Директори чи голова РНМ, а по^м надасть трибуну найстаршому за вшом члену ДНР (ознака европейсько1 полггично1 культури - I. Т.). Термiн функщонування ДНР мав тривати до скликання парламенту УНР.
Закон доволi чггко визначав компетенцiю Ради. Висловлення недовiри РНМ чи окремим мiнiстрам мало спричинити !х негайну вiдставку. Як намагання iмплементувати европейську практику щодо вщповщальносп посадових осiб можна розщнювати норму закону, за якою ДНР за наявносп не менше шж половини И членiв двома третинами голошв присутнiх мала можливiсть за умисш або тяжкi недбалi порушення службових обов'язюв чи законiв притягти голову уряду або мшс^в до кримшально1 вiдповiдальностi через Вищий суд УНР. У такому разi призупинялося виконання повноважень для тако1 особи, а у разi виправдання судом !х поновлювали.
Згiдно з европейською полггичною практикою у законi було визначено статус депутата ДНР. Вш вважався представником громадян УНР, сво! обов'язки мав виконувати тшьки особисто, i за свою дiяльнiсть вщповщав лише перед ДНР. Особа депутата проголошувалась недоторканною. Члену ДНР дозволялось висловлювати на засщаннях будь-яю погляди i мiркування, але за непристойну поведшку пiд час сеси ДНР головуючий м^ накласти на винного дисциплшарне стягнення, згiдно з Регламентом. З дозволу ДНР приватна особа, яка вважала, що депутат порушив И права у вистут на сеси, могла притягти його до суду. Члену Ради заборонялось купувати або орендувати державне майно та отримувати державш концеси.
Конституцшний закон про Державну Народну Раду виявився, по суп, останшм на украшськш землi практичним кроком С. Петлюри та його уряду з метою створити дiездатний передпарламент, який би започаткував формування органу законодавчо1 влади у класичному його розумшш, й став яскравою шюстращею украшського европоцентризму доби Директори УНР.
Що стосуеться европейськи зорiентованоl дiяльностi ЗУНР, то подшяемо думку М. Луцького про те, що вже сам факт проголошення нащонально1 держави захщних украшщв необхiдно розцiнювати не тiльки як акт полггично1 та сощально1 справедливости але й як можливостi для !х вiльного розвитку нарiвнi з шшими европейськими народами [6, с. 357]. Також серед ознак европоцентризму ЗУНР - И активна законодавча дiяльнiсть, що була зорiентована на мiжнародно-правовi норми тогочасно1 Свропи, вщповщала 1'м i навiть дещо випереджувала (напр., законодавство про мови).
Висновки. Першi спроби полггично1 реалiзацil ще! укра1нського европоцентризму як ще1 належностi Укра1ни до европейського цившзацшного простору й сприйняття европейського напряму розвитку припадають на добу Украшсько1 революци 1917-1921 рр. Вони виявляли себе у намаганш укра1нських нацюнальних формацiй впровадити у державно-правову практику цшносп демократ^, розподiлу влад, верховенства права, прав людини. Апрiорi тоду як i сьогоднi, цi поняття асоцiювалися з европейськими, i для украшщв були природним напрямом полггичного розвитку, порiвняно з iншими. З цього погляду, украшський европоцентризм, по суп, сто рокiв тому був, i сьогоднi е укра1ноцентризмом.
1. Гирич I. Михайло Грушевський: публ1цистика украгнськог революцИ' (1917-1919) / 1гор Гирич // Грушевський М. С. Повороту не буде! : Сощально-полтичт прац 1917-1918 рр. / М. С. Грушевський; упоряд., передм. I. Гирича; текстолог1я С. Паньковог. - Харюв: Видавець Савчук О. О., 2015. - С. 9-42. 2. Грицак Я. Нарис ¡стори Украгни: формування модерног украгнськог нацИ' Х1Х-ХХ ст. / Я. Й. Грицак. - К.: Генеза, 2000. - 360 с. 3. Директор1я. Рада Народних М1тстр1в Украгнськог Народног республ1ки, 1918-1920: докум. 7 матер. / Ы-т ¡стори НАН Украгни; Т. 2 / ред. кол.: В. Верстюк, О. Бойко та т. - К.: Вид-во ¡м. О. Тел1ги, 2006. - 743 с. 4. Европоцентризм [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%
D0%84%D0%B2%D1 %80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1 %86%D0%B5%D0%BD%D1 %82%D1 %8 0%D0%B8%D0%B7%D0%BC 5. Захарчук А. С. Полтико-правов1 аспекти державотворення nepiody Центральног ради: автореф. ... д-ра. юрид. наук / 1нститут законодавства Верховной Ради Украгни. - К., 2010. - 38 с. 6. Луцький М. I. Право i система законодавства Захiднo-Укpагнськoг Народног республти: дис. ... д-ра юрид. наук / Вiдкpитий Мiжнаpoдний утверситет розвитку людини "Украгна". - К., 2016. - 418 с. 7. Мельник Л. Утвердження iдeiукрагнського нащонального самовизначення (ктець XVIII - початок XX ст.) /Леотд Мельник. - Вид. друге, доповн. - К.: ПП Сергтчук М. I., 2012. - 103 с. 8. Мироненко О. Витоки украгнського революцтного кoнститyцioналiзмy 1917-1920 pp.: тeopeтикo-мeтoдoлoгiчний аспект / О. М. Мироненко. - К., 2002. - 260 с. 9. Мироненко О. М. Свточ украгнськог дepжавнoстi. Полтико-правовий аналiз дiяльнoстi Центральног Ради / О. М. Мироненко. - К., 1995. - 328 с. 10. Терлюк I. Я. Нащональне украгнське державотворення 1917-1921 pp. : iстopикo-npавoвий нарис /1. Я. Терлюк. - Львiв: Вид-во Тараса Сороки, 2007. - 260 с. 11. Украгнська Центральна рада: документи i матepiали. У 2 т. -Т. 2: 10 грудня 1917 р. - 29 квтня 1918 р. / Ыститут i^opn Украгни. Центральний державний аpхiв вищих оргатв влади i управлтня Украгни / упоряд.: В. Ф. Верстюк (кер.), О. Д. Бойко, Ю. М. Гамрецький, т. - К. : Наук. думка, 1997. - 424 с.
REFERENCES
1. Hyrych I. Mykhaylo Hrushevs'kyy: publitsystyka ukrayins'koyi revolyutsiyi (1917-1919) [Hrushevsky: Ukrainian journalism revolution (1917-1919)]. Hrushevs'kyy M.S. Povorotu ne bude! : Sotsial'no-politychnipratsi 191 -1918 rr. /M. S. Hrushevs'kyy; uporyad., peredm. I. Hyrycha; tekstolohiya S. Pan'kovoyi. Kharkiv: Vydavets' Savchuk O. O., 2015. pp. 9-42. 2. Hrytsak Ya. Narys istoriyi Ukrayiny: formuvannya modernoyi ukrayins'koyi natsiyi XIX-XX st. [Outline of the history of Ukraine of modern Ukrainian nation nineteenth and twentieth centuries]. Kiev: Geneza, 2000. 360 p. 3. Dyrektoriya. Rada Narodnykh Ministriv Ukrayins'koyi Narodnoyi respubliky, 1918-1920: Dok. i materialy [Directory. The Council of Ministers of the People's Ukrainian People's Republic, 1918-1920, Doc. and materials]. Inst. istoriyi NAN Ukrayiny; T. 2 / Red. kol.: V.Verstyuk, O.Boyko ta inshi. Kiev: Vyd-vo im. O. Telihy, 2006. 743 p. 4. Yevropotsentryzm [Elektronnyy resurs] Rezhym dostupu: https://uk.wikipedia.org/wiki/ %D0%84%D0%B2%D1 %80%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1 %86%D0%B5%D0%BD%D1 %82%D1 % 80%D0%B8%D0%B7%D0%BC 5. Zakharchuk A. S. Polityko-pravovi aspekty derzhavotvorennya periodu Tsentral'noyi rady. Avtoreferat... dokt. yuryd. nauk [Political and legal aspects of the state of the Central Council period.]. Instytut zakonodavstva Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. Kiev, 2010. 38 p. 6. Luts'kyy M. I. Pravo i systema zakonodavstva Zakhidno-Ukrayins'koyi Narodnoyi respubliky: dys. ... dokt. yuryd. nauk [Law and legal system of the West Ukrainian People's Republic]. Vidkrytyy Mizhnarodnyy universytet rozvytku lyudyny "Ukrayina". Kiev, 2016. 418 p. 7. Mel'nyk L. Utverdzhennya ideyi ukrayins'koho natsional'noho samovyznachennya (kinets' XVIII - pochatok XX st.) [The promotion of the idea of Ukrainian national identity (the end of XVIII - XX centuries)]. Vydannya druhe, dopovnene. Kiev: PP Serhiychuk M. I., 2012. 103 p. 8. Myronenko O. M. Vytoky ukrayins'koho revolyutsiynoho konstytutsionalizmu 1917-1920 rr. teoretyko-metodolohichnyy aspekt [The origins of the Ukrainian revolutionary constitutionalism 1917-1920. Theoretical aspects]. Kiev, 2002. 260 p. 9. Myronenko O. M. Svitoch ukrayins'koyi derzhavnosti. Polityko-pravovyy analiz diyal'nosti Tsentral'noyi Rady [Torch of Ukrainian statehood. Political and legal analysis of the Central Council]. Kiev, 1995. 328 p. 10. Terlyuk I. Ya. Natsional'ne ukrayins'ke derzhavotvorennya 1917-1921 rr.: istoryko-pravovyy narys [Ukrainian national state of 1917-1921: historical and legal essay]. L'viv: Vyd-vo Tarasa Soroky, 2007. 260 p. 11. Ukrayins'ka Tsentral'na rada: Dokumenty i materialy. U 2 t. - T. 2: 10 hrudnya 1917 r. -29 kvitnya 1918 r. [Ukrainian Central Rada, documents and materials. In 2 t. - Vol 2: December 10, 1917 - April 29, 1918]. Instytut istoriyi Ukrayiny. Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady i upravlinnya Ukrayiny / Uporyadn.: V. F. Verstyuk (ker.), O. D. Boyko, Yu. M. Hamrets'kyy, in. Kiev: Nauk. dumka, 1997. 424 p.
Дата надходження: 19.03.2017р.
