CC BY
13
йО! 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-50-54 УДК 616.441-006.5:616-07"312"
Люлька О. М., Ковальов О. П., Ляховський В. I., Немченко 1.1., Кизименко О. О.
ВУЗЛОВИЙ ЗОБ: МОЖЛИВОСТ1 СУЧАСНИХ МЕТОД1В Д1АГНОСТИКИ
(ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ) УкраУнська медична стоматолопчна академiя (м. Полтава)
а^ос2008@киа
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Дана робота е фрагментом науко-во-дослщно'Т роботи "Оптимiзацiя дiaгностики, лту-вальноТ тактики та профтактики гостроТ хiрурпчноТ патологи та ТТ ускладнень", № державноТ реестрацп 011би005024.
Вступ. Вузловий зоб (ВЗ) - клЫчний термш, що поеднуе в собi всi патологiчнi стани, при яких в щито-подiбнiй залозi (ЩЗ) визначаються вузловi утворення рiзноТ морфолопчноТ структури. Розповсюдженiсть ВЗ у свт сягае вiд 3 до 7% без суттевоТ тенденцп до зниження [1,2,3,4]. Таке зростання захворюваност пояснюеться як збiльшенням абсолютноТ кiлькостi випадкiв ВЗ, так i розширенням дiагностичних мож-ливостей сучасних методiв дослiдження, насампе-ред, ультрасонографп [5,6,7,8,9]. Але, наявнiсть вели-коТ кiлькостi дiагностичних методiв, бiльшiсть з яких на сьогодш е доступними для широкого застосуван-ня, не гарантують вiд отримання хибних результат та помилок при дiагностицi ВЗ, особливо у передопе-рацiйному перюдк Так, у 4-6% хворих злояшсш змiни вузлових утворiв ЩЗ дiагностуються лише пiсля оперативного втручання. Своечасна невиршешсть прин-ципового питання диференцшноТ дiагностики мiж доброякiсними та злоямсними новоутвореннями ЩЗ викликае у фахiвцiв занепокоення, тому що вщ цього залежить подальша лiкувальна тактика [10,11,12,13].
Мета роботи. Систематизащя сучасних методiв дослiдження вузлового зобу, аналiз Тх дiагностичних можливостей та показiв до застосування.
Основна частина. Вс методи дiaгностики, якi за-стосовуються при вузлових формах зоба, умовно можна подшити на три групи: методи в!зуал!заци, методи визначення функцюнального стану ЩЗ та методи морфолопчноТ дiaгностики вузлових утворiв. Проте, першочерговим та обов'язковим методом до-слщження, не зважаючи на високу шформатившсть та чутливiсть сучасних лабораторно-шструменталь-них методiв дiaгностики, залишаеться фiзикaльне обстеження хворих [14,15].
Пальпащя ЩЗ та репональних лiмфaтичних вуз-лiв беззаперечно вважаеться основним методом об'ективного обстеження пащенлв з патолопею ЩЗ. Отримаш при пальпацп ЩЗ та шиТ результати, Тх об'ективнiсть та шформатившсть, в значнш мiрi, за-лежать вщ квaлiфiкaцií i досвiду лтаря. Чутливiсть пальпацп, як методу, щодо виявлення вузлових утво-рiв у ЩЗ не висока i навпъ у досвiдчених клiнiцистiв не перевищуе 40% [2,4,16,17]. Але, не зважаючи на низьку чутливiсть методу, його цшшсть компенсу-еться високою специфiчнiстю, тому що при пальпацп визначаються переважно вузли вiдносно великих розмiрiв, тобто бiльшi за 1 см у дiaметрi, якi мають реальне клЫчне значення. Також, виключно при пальпацп визначаються тaкi вaжливi характеристики вузлових утворень ЩЗ, як болючiсть, щiльнiсть, рухо-
мiсть тощо. Нaявнiсть змiн у лiмфaтичних вузлах шиТ свщчить про розповсюдженiсть запального чи пух-линного процесу за межi ЩЗ, що потребуе подальшоТ диференщаци за допомогою iнших, бтьш шформа-тивних методiв обстеження.
Певне дiaгностичне значення мае aускультaцiя трахеТ на рiвнi розташування ЩЗ. У випадках ба-гатовузлового зобу, пухлин ЩЗ, як мають значну щтьшсть i викликають змiщення трахеТ у бю та ТТ стиснення, при аускультаци щеТ дiлянки на шиТ вислу-ховуються дмуючi шуми, що е свщченням звуження ТТ просвп"у [3,18].
Перед дослiдженням функцiонaльного стану ЩЗ першочерговим е визначення клЫчних ознак пору-шень функцГТ залози. Машфестш форми гiпертиреозу або, навпаки, ппотиреозу при ВЗ зaгaльновiдомi i не потребують ретельноТ детaлiзaцií. Але, на сучасно-му етaпi, наявшсть лише клiнiчних функцiонaльних ознак дисфункцп залози не дозволяе виконати необ-хiдну дiaгностично-лiкувaльну програму. Латентн1 змши функци ЩЗ, що клiнiчно не визначаються, потребують точного лабораторного пщтвердження.
На сьогодш широкого розповсюдження отримали наступш гормональш методи дослщження. Надзви-чайно чутливим тестом вважаеться визначення кон-центрацп базальноТ секреци тиреотропного гормону (ТТГ). За рiвнем ТТГ у кровi можна визначити функ-цiю залози (ТТГ бтьше 10 мкОд/мл - гiпотиреоз, а менше 0,4 мкОд/мл - ппертиреоз). Показники ТТГ мiж 0,4 i 4,5 мкОд/мл виключають порушення функцГТ ЩЗ. Дози замкноТ чи супресивноТ терапи препаратами левотироксину, адекватшсть тиреостатичноТ те-рапп також можуть контролюватись показником ТТГ.
Визначення рiвня гормошв ЩЗ проводиться як Тх загальноТ фракци, так i втьноТ. Вмiст у кровi загаль-ного тироксину (Т4) в нормi у дорослих складае 64150 нмоль/л. У вiцi пiсля 60 ромв цей показник не-значно зменшуеться, а у д^ей до 6 ромв рiвень його нижчий вщ покaзникiв у дорослих. Концентращя вiльного тироксину бiльш нaдiйно вщображае функ-цiю ЩЗ. Його вм^ не залежить вiд концентраци у кровi тироксинзв'язувальних бiлкiв i у нормi рiвень складае 10-26 нмоль/л.
Визначення концентрацп загального трийодтиро-нiну (Т3) мае значення для диференцшноТ дiaгности-ки рiзних форм тиреотоксикозу при ВЗ. При вузло-вому токсичному зобi вивтьнення Т3 пiдвищене, у зв'язку з чим стввщношення його до вмiсту тироксину збiльшуеться. Фiзiологiчне значення вмiсту Т3 у кровi знаходиться у межах вщ 1,2 до 2,8 нмоль/л. До 80% втьного трийодтироншу утворюеться внасли док дейодування тироксину. Бюлопчно активний Т3 забезпечуе весь комплекс обмшних процесiв. Його вм^ не залежить вiд рiвня тироксин-зв'язуючих бм-кiв i у нормi складае вiд 2,5 до 5,8 нг/л.
Визначення концентрацп тироксин-зв'язуючого глобулшу проводиться рад^мунолопчним методом i застосовуеться як допомiжний тест для визначення загального рiвня тироксину i трийодтироншу. Показ-ники у нормi становлять вщ 12 до 22 мг/л.
Нав^ь при незначному вiдхиленнi рiвня ТТГ вiд норми (у випадках ппо- чи гiпертиреозу) показане проведення тиреолiберинового тесту. Позитивним вважаться результат тесту, коли тсля внутршньо-венного введення тiреолiберину у здорових людей через 30 хвилин тдвищуеться рiвень тиреотропного гормону вище верхньоТ межi норми. Пiдйом рiвня ТТГ спостеркаеться також у випадках латентного або машфестного ппотиреозу, а при гiпертиреозi пiдйом ТТГ вiдсутнiй - вщ'емний тест.
При дифузному токсичному зобi (ДТЗ), хрошч-ному аутоiмунному тиреоТдит Хашiмото (ХА1Т) ви-значаються специфiчнi антитiла ЩЗ. Антитiла до ре-цепторiв ТТГ визначають бiологiчним методом по приросту ЦАМФ. Маркерами ХА1Т при незмшеному або високому рiвнi ТТГ е пiдвищений титр антитш до тиреоглобулiну i мтросомальноТ фракци. При дифузному токсичному зобi рiвень антитiл до рецепторiв ТТГ у сироватц кровi також тдвищений. З огляду на можливiсть вузлоутворення на фон ХА1Т для верифи кацп останнього за необхiдне вважаеться визначення в сироватц кровi титру антитiл до ТГ, пероксидази тиреоцилв або мтросомальноТ фракцГТ. На користь ХА1Т свiдчить наявнiсть антитт у титрах, вищих за 1:100 або концентращя 100 Од/л та вище. Чутливiсть методу становить 95,0 - 96,4% [1,2].
Маркером наявност тканин ЩЗ тсля тиреоТдек-томи з приводу високодиференцiйованого раку ЩЗ е визначення тиреоглобулшу (ТГ) в сироватц кровi. Виявлення ТГ у кровi свiдчить про рецидив захво-рювання або метастазування пухлини. Визначення рiвня ТГ застосовуеться також для етюлопчноТ дiа-гностики первинного вродженого ппотиреозу (ди-зембрiогенезу i дизгормоногенезу) [3,19].
^сля тиреоТдектоми з приводу медулярного раку ЩЗ визначення у кровi патента тиреокальцитонiну спостерiгаеться при метастазуванш чи рецидивах пухлини. Продукуеться цей гормон С- кл^инами щи-топодiбноТ залози. Тест проводиться також вам кров-ним родичам будь-якого ступеня спорщнення для ранньоТ дiагностики i превентивноТ операцп з приводу можливоТ амейноТ форми медулярного раку ЩЗ.
Широкого застосування при дослщженш пато-логiчних змiн ЩЗ набули методи вiзуалiзацiТ. Найпо-ширешшим з них вважаеться ультразвукове досли дження (УЗД) ЩЗ та шиТ [3,15,20,21,22]. Сонографiя швидко виконуеться, безпечна для оргашзму через вiдсутнiсть променевого випромшювання, вщнос-но проста у використанш. Такi особливостi методу дозволяють застосовувати його при динамiчному спостереженш хворих [9,23]. Сучаснi апарати уль-тразвуковоТ дiагностики дозволяють вiзуалiзувати патолопчш вогнищевi змiни в ЩЗ розмiром вiд 0,2 см, а використання iмпульсноТ спектральноТ та енер-гетичноТ доплерографи пiд час дослiдження значно тдвищуе дiагностичну цiннiсть методу [7,22]. Спо-чатку УЗД мало виключно описовий характер i дозволяло визначити розташування, форму, розмiри ЩЗ, ТТ топографiчнi взаемовiдношення з органами шиТ. Крiм того, завдяки удосконаленню методики про-
ведення, сонографiя шформативна щодо стану реп-онарних лiмфатичних вузлiв, характеру росту, розми рiв i розмiщення вузлiв, Тх структури. На тепершнш час можливостi УЗД значно розширились i, крiм за-значеного, можна визначити морфологiчну структуру вузлових утворень, стутнь кровопостачання ЩЗ, з великою вiрогiднiстю доброяккшсть чи злоякiснiсть вузла, незважаючи нав^ь на те, що бiльшiсть з них мають паренхiматозну або змшану (паренхiматоз-но-кiстозну) будову [22,24].
Уявлення про те, що мстозш утвори ЩЗ е виключно доброяшсними, на сьогодш переглянутi та спростоваш. Кожна кiста ЩЗ мiстить у своТй стiнцi тканинний компонент, який може мати ознаки па-тлярного розростання [20,25]. Сучаснi УЗ-апарати з енергетичним доплером дозволяють у таких випадках встановити розмщення зазначених тканин [8,11,20,22]. Метод сонографи також широко вико-ристовуеться для нав^ацп пункцшноТ голки пiд час бюпсп об'емних утворiв у ЩЗ та в дмянщ шиТ, чим суттево пiдвищуеться дiагностична точнiсть цитоло-пчного дослiдження [5,6,10]. Таким чином, застосування сучасних технологш при сонографи дозволяе досягти чутливост методу у межах 86,5-98,1 %, спе-цифiчностi - 93,8-100 %, а дiагностична точнiсть сягае 97,0-99,13 % [6,26,27,28,29,30].
У випадках вузлових утворень великих розм!р!в, особливо при шийно-загрудиннш або загрудин-нiй локалiзацiТ ЩЗ, як викликають компресiйний синдром, доцiльно застосовувати рентгенограф^ дiлянки шиТ та верхнього середостшня з контрасту-ванням стравоходу [2,8,19,31,32]. Це дослщження дае можливiсть визначити ступiнь вiдхилення трахеТ, наявшсть трахеомаляцп, локалiзацiю вузлового утво-рення. Але бшьш точну та детальну шформацш сто-совно топографо-анатомiчних взаемовщносин ЩЗ та органiв шиТ, поширеност зоба в середостiннi надае стральна комп'ютерна або магнiтно-резонансна то-мографiя [19,31].
Радiоактивне сканування (сцинтиграфiя) ЩЗ при вузловому зобi через недостатню чутливiсть та спе-цифiчнiсть у порiвняннi з iншими шструментальни-ми обстеженнями на сьогоднi не е конкурентним I прюритетним методом [1,2,30]. Тривалий час кну-юче ствердження, що «гарячЬ> та «холодш» утвори вщповщають доброякiсним i злоякiсним процесам вщповщно, не пiдтверджуються сучасними досли дженнями. Так, «теплЬ> або iзофункцiонуючi вузли також бувають злоякiсними [15,33], а поширешсть раку в «холодних» вузлах ЩЗ складае вiд 1,5 до 16% [4,7,22]. Тому сцинтиграфiя ЩЗ за допомогою I123 або "Тс показана лише при пiдозрi на функцюнальну ав-тономiю ЩЗ для визначення ТТ форми - вогнищева, розаяна (дифузна) чи змшана [1,2,3]. Також радю-активне сканування ЩЗ доцтьне при встановленн1 гормональноТ активностi вузла (вузлiв) при багато-вузловому зобi, а також для виявлення вузлiв при за-грудинному Тх розмЦенш [19]. У вах iнших випадках вогнищевоТ патологи ЩЗ через невисоку шформа-тивнiсть застосування цього методу вважаеться не-доцшьним.
Серед методiв дiагностики вузлових утворiв ЩЗ особливе мiсце займають морфолопчш дослщжен-ня, тому що в деяких випадках тшьки цитологiчне або пстолопчне дослiдження може встановити правиль-
ний Aiarno3 [10,23,34,35]. Широкого практичного застосування набула тонкоголкова астрацшна пунк-цiйна бiопсiя (ТАПБ) з послщуючим цитолопчним дослщженням пунктату [5,6,15,26,32]. Показанням до застосування методу е наявнiсгь вузлових утво-piB ЩЗ, що пальпуються або л, що за даними УЗД, перевищують у дiаметpi 1 см. Незначна травматич-нiсть, вiдносна простота виконання та висока шфор-мативнiсть цього метода зробили його незаменим у передоперацшному пеpiодi дiагностики ВЗ [10,36]. 1нформатившсть i точнiсть методу складае бтя 9397% [4,10,15] i досягаеться завдяки соногpафiчно-му контролю мкця пункци. Використання маpкеpiв малiгнiзацiï (цитохiмiчного визначення активност1 дiпептидиламiнопептидази IV та ГмуноцитохГмГчно-го - тирео'Тдно'Т пероксидази з МОАТ-47) для досли дження пунктату дозволяе збiльшити цей показник до 97-99% [13,34,36]. Пщвищити чутливiсть ТАПБ при кiстозних зобах дозволяе одночасне цитолопчне до-слщження тканин пунктату i рщко'Т частини методом клиновидно! депдратацп [21].
Цитолопчне дослщження мазкiв-вiдбиткiв вузлових утвоpiв ЩЗ проводиться пiд час операцп i характеризуемся високою шформатившстю.
Однак у випадках фолiкуляpних пухлин ЩЗ при диференцшнш дiагностицi мiж добpоякiсним i зло-якiсним процесом, де единим надшним кpитеpiем вщокремлення е iнвазiя пухлинним ростом капсули i судин, використання цього методу не адекватне. ^м того, слщ зазначити, що на результатившсть ТАПБ з послщуючим цитологiчним дослiдженням впливають такi фактори: квалiфiкацiя лiкаpя, що ро-бить пункцiю; дотримування правильно! техшки ви-готовлення мазкiв; кшьмсть отриманого матеpiалу; квалiфiкацiя цитолога [5,6,25].
Пщ час оперативного втручання для визначення морфолопчно'Т структури вузлових утвоpiв ЩЗ, що видаляються, та виршення питання стосовно об'ему операцп використовуеться штраоперацшне пстоло-гiчне дослiдження [8,16,20]. Це дослщження прово-
диться мтроскотчно на заморожених зpiзах тканин. Чутливiсть метода сягае 94,33%, специфiчнiсть 97,3%, а загальна дiагностична точнiсть - 95,7% [23,24].
Пстолопчне дослiдження тканин ЩЗ - заключний етап морфолопчно'Т дiагностики. Точнiсть методу значно тдвищуеться при використанш ГмунопстохГмГч-них методик - набоpiв piзних антитш до антигенiв.
Пiд час морфолопчного дослiдження вогнищевих утвоpiв ЩЗ застосовують кiлькiснi моpфометpичнi ме-тоди дiагностики [12,35,37]. Висока iнфоpмативнiсть морфометрп отримана при використанш карюме-тричного дослщження при пухлинах ЩЗ [29,37,38], а комплексне багатомipне каpiометpичне дослщжен-ня дозволило досягти iнфоpмативностi методу у 91,8% випадшв диференщацп фолiкуляpних аденом ЩЗ та м^мально iнвазивних фолтулярних pакiв ЩЗ, якi вважаються найскладшшими для морфоло-гiв [35,37]. Таким чином, карюметричш методи при цитолопчних та гiстологiчних дослiдженнях вважаються перспективними при дiагностицi патологп ЩЗ, зокрема, при диференцшнш дiагностицi вогнищево'Т патологи ЩЗ.
Останнiм часом при дiагностицi патологГТ ЩЗ застосовують метод штраоперацшно'Т лазерно'Т ау-тофлюоресцентно'Т спектроскопп, який дозволяе визначити характер захворювання залози, його морфо-лопчну структуру. На пiдставi отриманих даних х!рург може вибрати адекватний об'ем оперативного втручання. За даними автоpiв розходжень результат спектроскопи i пстолопчного дослiдження тканини ЩЗ немае [7].
Висновок. Арсенал методiв дiагностики при за-хворюваннях ЩЗ вщзначаеться великою piзноманiт-шстю. Кожний з методiв мае як позитивш сторони, так i недолiки, що не дозволяе в бтьшосл випадкiв керуватись результатами лише одного з них. Най-бтьша дiагностична цшшсть вщ застосування дiа-гностичних методiв отримуеться при Тх комплексному проведены та штерпретацп результат.
Лiтература
1. Braverman LI, redaktor. Bolezni shchitovidnoy zhelezy. Moskva: Meditsina; 2000. 267 s. [in Russian].
2. Valdina YeA. Zabolevaniya shchitovidnoy zhelezy: rukovodstvo. 3-ye izd. SPb.: Piter; 2006. 368 s. [in Russian].
3. Rybakov SY, Shidlovs'kyy VO, Komisarenko IV, Pavlovs'kyy MP, redaktory. Tyreoyidna khirurhiya. Ternopil': TDMU; 2008. 424 s. [in Ukrainian].
4. Davies LN, Welch HG. Increasing, incidence of thyroid cancer in the United States, 1973-2002. Journal of the American Medical Association. 2006 Dec 12;295(18):2164-7.
5. Avetis'yan IL, Samoylov OO, Hul'chiy MV, Yarovoy AO. Aspiratsiyna biopsiya shchytopodibnoyi zalozy: klinichni aspekty tsytolohichnykh doslidzhen'. Ukrayins'kyy medychnyy chasopys. 2002;3(29)-V/VI:121-6. [in Ukrainian].
6. Vanushko VE, Kuznetsov NS, Bel'tsevich DG. Rasshireniye vozmozhnostey tonkoigol'noy punktsionnoy biopsii v diagnostike raka shchitovidnoy zhelezy. Materialy desyatogo Rossiyskogo simpoziuma po khirurgicheskoy endokrinologii: sovremennyye aspekty khirurgicheskoy endokri-nologii. Smolensk; 2002. s. 84-6. [in Russian].
7. Vetshev PS, Chilingaridi KE, Loshchenov VB. Perspektivy primeneniya lazernoy spektroskopii v diagnostike i lechenii zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy. Materialy odinnadtsatogo (trinadtsatogo) Rossiyskogo simpoziuma s mezhdunarodnym uchastiyem po khirurgicheskoy endokrinolo-gii; 2003 Lip 15-18; St.-Peterburg. St.-Peterburg; 2003. s. 68-72. [in Russian].
8. Dadvani SA, Vetshev PS, Chilingaridi KE. Puti uluchsheniya intraoperatsionnoy diagnostiki zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy. V: Kalinin AP, Privalov VA, redaktory. Materialy devyatogo (odinnadtsatogo) Rossiyskogo simpoziuma po khirurgicheskoy endokrinologii Sovremennyye aspekty khirurgicheskoy endokrinologii; 2000; Chelyabinsk. 2000. s. 124-9. [in Russian].
9. Desser TS, Kamava AB. Ultrasound of thyroid nodules. Neuroimaging Clin. N. Am. 2008 Apr 25;18(3):463-78.
10. Bronshteyn MZ. Tsitologicheskaya diagnostika zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy. Problemy endokrinologii. 1997;43(3):30-8. [in Russian].
11. Larin AS, Cheren'ko SM, Krushinskaya ZG, Chernenko YeV, Sulayeva ShchN. Sovremennyye trendy optimizatsii diagnostiki raka shchitovidnoy zhelezy. Klinichna yendokrinologiya ta yendokrinna khirurgiya. 2017;58(2):19-28. [in Russian].
12. Lomonosova NE. Kariometriya kak dopolnitel'nyy metod diagnostiki patologii zobnoy zhelezy pri tonkoigol'noy aspiratsionnoy biopsii. Uspekhi sovremennogo yestestvoznaniya. 2003;8:99-100. [in Russian].
13. Savchenko VG, Vas'ko VV, Larin AS. Ispol'zovaniye markerov malignizatsii v tsitologicheskoy diagnostike uzlov shchitovidnoy zhelezy. Yendokrinologiya. 2001;6, dodatok:258. [in Russian].
14. Koval'ov OP, Lyul'ka OM, Nyemchenko II, Lyakhovs'kyy VI. Khirurhichne likuvannya zobu. Klinichna khirurhiya. 2017;11:48-50. [in Ukrainian].
15. American Association of Clinical Endocrinologists medical guid-lines for clinical practice for the diagnosis and management of thyroid nodules. AACE/AME Task Force on Thyroid Nodules Endocr. Pract. 2006;12:63-102.
16. Grineva YeN. Differentsial'naya diagnostika uzlovogo zoba. Materialy vtorogo Vserossiyskogo tireoidologicheskogo kongressa Aktual'nyye problemy zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy; 2002 Noyab 20-21; Moskva. 2002. s. 99-106. [in Russian].
17. Mel'nichenko GA. Problemy klassifikatsii i klinicheskoy diagnostiki uzlovogo zoba. Materialy vtorogo Vserossiyskogo tireoidologicheskogo kongressa Aktual'nyye problemy zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy; 2002 Noyab 20-21; Moskva. 2002. s. 43-4. [in Russian].
18. Olson S, Starling J, Chen H. Symptomatic benign multinodular goiter: unilateral or bilateral thyroidectomy? Surgery. 2007;142(4):458-61.
19. Romanchishen AF, Kolosyuk VA. Uzlovoy zob sheyno-zagrudinnoy lokalizatsii. Materialy tret'yego Vserossiyskogo tireoidologicheskogo kongressa Diagnostika i lecheniye uzlovogo zoba; 2004 Noyab 29-30; Moskva. Moskva; 2004. s. 259-60. [in Russian].
20. Grineva YeN. Kistozno-izmenennyye uzly: problemy diagnostiki i vrachebnoy taktiki. Klinicheskaya tireodologiya. 2004;2(3):38-42. [in Russian].
21. Zubeyev PS, Potekhina YuP, Konovalova VA. Optimizatsiya rezul'tatov tonkoigol'noy aspiratsionnoy biopsii pod kontrolem UZI pri uzlovykh obrazovaniyakh shchitovidnoy zhelezy. Materialy tret'yego Vserossiyskogo tireoidologicheskogo kongressa Diagnostika i lecheniye uzlovogo zoba; 2004 Noyab 29-30; Moskva. Moskva; 2004. s. 139. [in Russian].
22. Papini E, Guglielmi R, Bianchini A. Risk of Malignancy in Nonpalpable Thyroid Nodules: Predictive Value of Ultrasound and Color-Doppler Features. J. Clin. Endocrinol. Metab. 2002;87(5):1941-6.
23. Miyauchi A, Ito Y, Oda H. Insights into the Management of Papillary Microcarcinoma of the Thyroid. Thyroid. 2018 Jan;28(1):23-31.
24. Kim TH, Kim YN, Kim HI. Prognostic value of the eighth edition AJCC TNM classification for differentiated thyroid carcinoma. Oral Oncol. 2017;71:81-6.
25. Zhelonkina NV, Il'in AA, Abrosimov AYu, Solov'yeva LP, Rumyantsev PO. Kistoznyye formy raka shchitovidnoy zhelezy. Materialy tret'yego Vserossiyskogo tireoidologicheskogo kongressa Diagnostika i lecheniye uzlovogo zoba; 2004 Noyab 29-30; Moskva. Moskva; 2004. s. 127-8. [in Russian].
26. Hyrlya VI. Punktsiyni metody u diahnostytsi ta likuvanni zakhvoryuvan' shchytopodibnoyi zalozy. Odes'kyy medychnyy zhurnal. 2001 Kvit 18;4:49-50. [in Ukrainian].
27. Goryachiy VV, Grubnik VV, Kosovan VN, Demirtasheva NG. Vozmozhnosti tonkoigol'noy punktsionnoy biopsii v sochetanii s ul'trazvukovym issledovaniyem v diagnostike uzlovykh obrazovaniy shchitovidnoy zhelezy. Yendokrinologiya. 2001;6,dodatok:71. [in Russian].
28. Kondrat'yeva TT, Pavlovskaya AI, Vrublevskaya YeA. Morfologicheskaya diagnostika uzlovykh obrazovaniy shchitovidnoy zhelezy. Prakt. onkologiya. 2008;8(1):9-16. [in Russian].
29. Lyul'ka OM, Lyakhovs'kyy VI, Koval'ov OP, Kravtsiv MI, Nyemchenko II. Iformatyvnist' kariometrychnoho doslidzhennya tyreotsytiv u normi ta pry patolohiyi shchytopodibnoyi zalozy. Visnyk problem biolohiyi i medytsyny. 2016;2(129)(2):185-7. [in Ukrainian].
30. Tezelman S, Borucu I, Giles Y. Senyurek. The change in surgical practice from subtotal to near-total or total thyroidectomy in the treatment of patients with benign multinodular goiter. Wld J. Surg. 2009;33(3):400-5.
31. Vagapova GR, Mikhaylov IM. Primeneniye magnitno-rezonansnoy tomografii v diagnostike zabolevaniy shchitovidnoy zhelezy. Med. vizualizatsiya. 2006;3:15-20. [in Russian].
32. Lyul'ka AN, Lyakhovskiy VI, Kovalev AP. Prichiny neudovletvoritel'nykh kosmetiteskikh rezul'tatov posle operatsiy po povodu zoba. Klinichna khirurgiya. 2012;11:22. [in Russian].
33. Lozano R, Naghavi M, Foreman K, Lim S, Shibuya K, Aboyans V, et al. Global and regional mortality from 235 causes of death for 20 age groups in 1990 and 2010; a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet. 2012;380(9859):2095-128.
34. Savchenko VH. Rol' tonkoholkovoyi aspiratsiynoyi biopsiyi v diahnostytsi vuzliv shchytopodibnoyi zalozy. Klinichna endokrynolohiya ta en-dokrynna khirurhiya. 2002;1:12-4. [in Ukrainian].
35. Tsybrovskyy O, Ramschak-Schwarzer S, Doronina A. Unterscheidung zwischen follikularen adenomen und carcinomen der schilddruse mittels multipara-metrischer karyometrie und AgNOR. Acta Med. Austriaca. 1999;4:118.
36. Bozhok YuM, Zelins'ka HV, Kulinichenko HM, Ustymenko HYa. Markery malihnizatsiyi v suchasniy dooperatsiyniy tsytolohichniy diahnostytsi kartsynom shchytopodibnoyi zalozy. Endokrynolohiya. 2003;8(1):99-111. [in Ukrainian].
37. Tsybrovskyy O, Vassilenko I, Mannweiler S, Klimpfinger M. Multivariate karyometric approach in differential diagnosis of follicular thyroid neoplasms. Virchows Arch. 1998;433:135-43.
38. Tsybrovs'kyy OH. Bahatomirnyy kariometrychnyy pidkhid u dyferentsial'niy diahnostytsi folikulyarnykh adenom ta minimal'no invazyvnykh folikulyarnykh rakiv shchytovydnoyi zalozy. Ukrayins'kyy medychnyy al'manakh. 1999;2(3):108-11. [in Ukrainian].
ВУЗЛОВИЙ ЗОБ: МОЖЛИВОСТ1 СУЧАСНИХ МЕТОД1В Д1АГНОСТИКИ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ) Люлька О. М., Ковальов О. П., Ляховський В. I., Немченко I. I., Кизименко О. О.
Резюме. Арсенaл сучaсних метод!в дослщження щитоподiбноí зaлози, бiльшiсть з яких Ha сьогодш е до-ступними для широкого зacтоcyвaння, не rapaHTye вщ дiaгностичних помилок, особливо при xao^4Hoiwy ix 3acrocyBaHHi. Метою роботи було ^CTeMa™3yBa™ сyчaснi методи дiaгностики вузлового зобa Ta провести aнaлiз дiaгноcтичниx можливостей i покaзiв до ix проведення. Вс методи дiaгноcтики подшено Ha три групи: морфолопчш, методи вiзyaлiзaцií тa визнaчення фyнкцiонaльного стану. В crani представлено iнтеpпpетaцiю резуль^лв кожного з них, нaголошено як нa позитивних cтоpонax, тaк i нa недолях. Пpидiленa yвaгa пер-спективним дослщженням, як ще не знaйшли одноcтaйного визнaння у лiкapiв тa повсякденного зacтоcyвaн-ня. Ha сьогодш не кнуе единого методa дiaгноcтики, який би гapaнтyвaв всгановлення до опеpaцii пpaвиль-ного дiaгнозy при вузлових утвореннях щитоподiбноi зaлози, тому нaйбiльшa ефектившсть дiaгноcтичниx методiв поляке в ix комплексному зacтоcyвaннi.
^K>40Bi слова: вузловий зоб, дiaгноcтикa, щитоподiбнa зaлозa.
УЗЛОВОЙ ЗОБ: ВОЗМОЖНОСТИ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ ДИАГНОСТИКИ (ОБЗОР ЛИТЕРАТУРЫ) Люлька А. Н., Ковалев А. П., Ляховский В. И., Немченко И. И., Кизименко А. А.
Резюме. Аpcенaл современных методов иccледовaния щитовидной железы, большинство из которых сегодня являются доступными для широкого применения, не гapaнтиpyет от диaгноcтичеcкиx ошибок, особенно при xaотичном их применении. Целью paботы было cиcтемaтизиpовaть современные методы диa-гностики узлового зобa и провести aнaлиз диaгноcтичеcкиx возможностей и покaзaний к их проведению. Все методы диaгноcтики paзделены нa три группы: морфологические, методы визyaлизaции и определения фyнкционaльного состояния. В статье пpедcтaвленa интеpпpетaция резулы^тов гаждого из них, отмечены положительные стороны, a тaкже и недостатки. Уделено внимaние перспективным иccледовaниям, которые еще не нaшли единодушного пpизнaния у вpaчей и повседневного применения. Ha сегодняшний день не существует единого методa диaгноcтики, который бы гapaнтиpовaл установление до опеpaции пpaвильного
диагноза при узловых образованиях щитовидной железы, поэтому наибольшая эффективность диагностических методов заключается в их комплексном применении.
Ключевые слова: узловой зоб, диагностика, щитовидная железа.
NODULAR GOITER: THE POSSIBILITIES OF MODERN DIAGNOSTIC METHODS (LITERATURE REVIEW)
Liulka O. M., Kovalyov O. P., Lyakhovskiy V. I., Nemchenko I. I., Kizimenko O. O.
Abstract. There are many methods for investigating the thyroid gland pathology. None of them guarantee mistakes or false results at nodular goiter, especially before surgery. Thus, in 4-6% of patients malignant changes in nodes are diagnosed only after surgery.
The aim of the work was to systematize the modern methods of nodal goiter investigation, to analyse the indications to their application and informative.
All methods of nodal goiter diagnosis were conditionally divided into three groups: methods for determining the functional state of the thyroid gland, visualization methods and methods of morphological diagnosis. However, the primary and obligatory research method remains the clinical examination of the patient with palpation of the thyroid gland and neck. Auscultation of the trachea at the level of the thyroid gland has practical significance only in cases of tracheal stenosis with dense goiter
Among the laboratory methods of determining the thyroid gland functional state, the determination of the basal secretion level of the thyroid stimulating hormone is extremely sensitive. Determination of thyroxine and triiodothyronine levels is performed as for general fraction, and free fraction. For the diagnosis of the thyroid gland functional changes, a thyroliberin test is used, which is positive for hypothyroidism and negative for hyperthyroidism.
In diffuse toxic goiter (DTG) and chronic autoimmune thyroiditis (Hashimoto, CATH) in the blood serum specific antibodies to the thyroid gland are specified. At CATH elevated levels of antibodies to the thyroglobulin and microsomal fraction are observed, at DTG - to receptors of thyroid stimulating hormone.
Among the methods of visualization, sonography is widely used. In addition to determination of the shape, size, location of nodes during the study structural changes in tissues, especially their blood supply, can be determined. The informativeness of the study is increased when conducting a pulsed spectral and energy doppler study. A spiral computer or magnetic resonance imaging is also used.
Morphological studies hold a leading position in the diagnosis of nodal goiter. Thus, thin-needle aspiration puncture biopsy under sonographic control with subsequent cytological examination of punctulus is obligatory. The use of malignancy markers and wedge-shaped dehydration markers increases the informative nature of the method.
Histological examination is carried out both in the traditional classical way and in the frozen sections of tissues. It can be complemented by immunohistochemical and morphometric methods of diagnosis.
Intraoperative laser autofluorescence spectroscopy also allows to establish the morphological structure of the thyroid gland nodal formations.
Methods of nodular goiter diagnosis have a large variety. Each of them has certain disadvantages. This does not allow to be guided by the results of only one of them in most cases. The most informative diagnostics is achieved with their complex carrying out and interpretation of the results.
Key words: nodal goiter, diagnosis, thyroid gland.
Рецензент - проф. ЛЫоненко О. В.
Стаття надшшла 01.11.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-4-2-147-54-58 UDC 616.697:575.224.2 Nykolaichuk R. P.
MALE INFERTILITY AS A RESULT OF GENETIC DISORDERS (REVIEW) Pavol Josef Safarik University (Kosice, Slovakia)
roksolana_gulyk@ukr.net
Publication relation to planned scientific research projects. This work is a fragment of scientific research work of the department of obstetrics and gynaecology UPJS "Impact of environmental factors on parameters of spermiogram of Ukrainian population".
Introduction. Infertility is a very complex international problem that involves 15% of family couples having unprotected sexual intercourse. Admittedly, a number of factors can influence the birth rate. Approximately one third of infertility cases are associated with male reproductive failure. Another third includes female reproductive problems, and the last one - both male and female factor and other unknown factors of infertility [1]. In spite of numerous evidences of general statistics from all over the world they do not reflect examples and specificities of separate countries and regions. In
the whole world there is no sufficiently accurate information indicating the rate of male infertility [2].
An accurate definition of the whole volume of male infertility is a kind of challenge. First of all, population surveys focus on family couples in general and women, in particular. It is indicative of a very specific population. Specific information concerning the number of infertile families is insufficient, and it can result in misrepresentation of real data. Second, male infertility is not fairly highlighted compared to the female one, especially in countries with cultural differences and patriarchal structure, which can prevent obtaining accurate statistical data and their processing. The third point is that male infertility has never been defined as a disease resulting in inadequate statistics. Demographic and clinical studies differ by their epidemiological definition of infertility.
