CC BY
17
© Сорогана О.Г., Попов М.М., Лядова Т.1.
УДК 616.98-097-085.281.8:578.825.13]:575.174.015.3
ВПЛИВ ПОЛ1МОРФ1ЗМУ ГЕНА 1НТЕРЛЕЙК1НУ-28 НА ЕФЕКТИВН1СТЬ ПРОТИВ1РУСНО1 ТЕРАП11 У ПАЦ16НТ1В З ХРОН1ЧНОЮ ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСНОЮ 1НФЕКЦ16Ю*
Сороюна О.Г., Попов М.М., Лядова Т.1.
Харивський державний университет iMeHi В.Н.Каразша, медичний факультет Кафедра загальноТ та шжчно'Т iмунологií та алергологп,
ДУ «1нститут мiкробиологiТ та iмунологiТ iM. 1.1.Мечникова НАН УкраТни» м.Харкiв, УкраТна
Среди многочисленных факторов, оказывающих непосредственное влияние на иммунную систему, особого внимания заслуживают вирусы семейства герпеса. В настоящее время вирус Эпштейна-Барр (ВЭБ) признан этиологическим агентом не только инфекционного мононуклеоза, синдрома лифаденопатии, но и таких онкологических процессов, как назофарингеальная карцинома, лимфома Беркитта, Т- и В- клеточные лимфюмы у ВИЧ-инфицированных. Целью данной работы было изучение влияния полиморфизма гена IL-28B на эффективность противовирусной терапии у пациентов с хронической ВЭБ-инфекцией. Нами было обследовано 92 пациента с хроническими формами ВЭБ-инфекции: 38 пациентов (41,3 %) были с генотипом СС (локус rs12979860 IL-28B); 32 пациента (34,7 °%) с генотипом СТ; 22 пациента (23,9 °%о) с генотипом ТТ. В результате проведенной работы было выявлено, что у больных хронической ВЭБ-инфекцией с генотипом СС и СТ достоверно чаще отмечается высокая эффективность противовирусной терапии. С учетом высокой эффективности применения вальацикловира в указанных группах пациентов целесообразно и в дальнейшем рекомендовать пациентам придерживаться используемой схемы лечения. У пациентов с генотипом ТТ в большинстве случаев отмечалась низкая эффективность противовирусной терапии и можно предположить, что для повышения эффективности терапии у таких пациентов необходимо дополнить используемую схему лечения иммуномодулирующими препаратами.
Ключевые слова: инфекционный мононуклеоз, Эпштейна-Барр вирусная инфекция, противовирусная терапия, генотип, интерлейкин-28, полиморфизм генов.
У наш час Ыфекцшы захворювання займають до-мшуюче мюце серед патологи людини та як прогно-зують експерти ВООЗ, роль шфекцп в CTpyKTypi загальноТ захворюваност з кожним роком буде зростати. [1, 4, 11, 15, 17]. Столбя, в якому ми живемо, вважа-еться столттям опортунютичних шфекцш завдяки зростаючому впливу несприятливих фактов навко-лишнього середовища на оргаызм та, перш за все, на iмyннy систему [2, 7, 8, 16]. Серед численних факто-рiв, яга безпосередньо впливають на iмyннy систему, на особливу увагу заслуговують вiрyси амейства герпесу [3, 5, 1о, 13, 14]. Досягнення лабораторноТ та, в першу чергу, молекулярноТ дiагностики, пщвищили ймовiрнiсть виявлення даноТ Ыфекци та свщчать про неухильне зростання числа шфкованих серед дорос-лого та дитячого населення [6, 12, 19]. Захворюва-нють на iнфекцiйний мононуклеоз (1М) за останне де-сятилiття збiльшилася у 4 рази [20].
Ниш вiрyс Епштейна-Барр (ВЕБ) визнаний етюло-пчним агентом не тiльки 1М, синдрому лiфаденопатiТ, але й таких онколопчних процесiв, як назофарингеа-льна карцинома, лiмфома Беркiтта, Т-i В - кглтинш ль мфоми у ВШчнфкованих [17, 21].
До недавнього часу |М вважався захворюванням, яке мае схильнють до самообмежування, тому що ос-новним клiнiко-патогенетичним проявом ^еТ iнфекцiТ був доброякiсний лiмфопролiферативних процес [18]. Однак нин вже е достатня гальгасть робiт, якi висв^-
люють питання iммунопатологii при 1М, що змусило переглянути ставлення до цього захворювання, як до абсолютно доброягасного та довести можливють його затяжного та хроычного перебiгу [14].
У наш час вщомо, що IL-28A, IL-28B та IL-29, яга також мають назву штерферон-лямбда (INF-A) 2,3 та 1 вiдповiдно, вщносяться до сiмейства цитокiнiв 2 класу та являють собою нещодавно вщкриту групу противь русних цитокiнiв. INF-A Ыдукуе противiруснi, антипро-лiферативнi, протипухлинн та iмуннi ефекти. У порiв-няннi з INF-a, бiлки амейства INF-A мають меншу про-тивiрусну активнiсть in vitro [21]. 1снують роботи, в яких було продемонстровано, що INF-A3 пригшчуе вь русний гепатит С (ВГС) в залежност вщ дози i часу впливу, збтьшуе експресiю генiв стимульованих ште-рфероном (ISGs, interferon stimulated genes) та пщви-щуе противiрусну активнють INF-a [20].
Ген IL-28B локалiзован у хромосомi 19q13. Поруч з ним виявлен полiморфнi локуси (rs12979860, rs8099917). Даний ген кодуе бток lNF-A-3, який е л^а-ндом цитокинового рецептора II класу. IL-28B запус-кае JAK (янус-кiназу) / STAT (signal transducer and activator of transcription) - сигнальний каскад, що пере-дае iнформацiю вщ позаклiтинних полiпептидних сиг-налiв до промоторiв генiв-мiшеней, блокуючи синтез вiрусних бiлкiв [14].
Вiдмiнностi послiдовностi ДНК розмiром з один ну-клеотид у геномi представникiв одного виду або мiж го-
* Цитування при атестацТKadpie: Сороюна О.Г., Попов М.М., Лядова Т.1. Вплив полиморфизму гена ¡нтерлейкНу-28 на ефективнсть против!русно( терапТу пaцieнтiв з хрошчною Епштейна-Барр вipусною нфекц/ею //Проблеми екологТ i медицини. - 2017. - Т. 21, № 1-2. - С. 26-29.
Проблеми екологита медицини
мологiчними дтянками гомологiчних хромосом назива-еться однонуклеотидний полiморфiзм (ОНП, вiд англй ського Single nucleotide polymorphism, SNP). Дтянка ДНК у регуляторнм областi гену IL-28B, в якому вщбуваеться замЫа нуклеотиду цитозин (С) на тимЫ (Т), позначаеть-ся як генетичний маркер rs12979860 (позначення ОПН за базою даних NCBl). 1снують наступи можливi його генотипи: С/С, С/Т та Т/Т.
Ниш вже е роботи, в яких роглядалась важлива роль бтгав INF-A для елiмiнацií вiрусного гепатиту С (ВГС), проте ix роль у перебiгу хрошчно1 ВЕБ-iнфекцií (ХВЕБ) до теперiшнього часу не вивчалася. Також не до кшця вивченими залишаються питання терапи 1М. Лiкування пацiентiв з герпесвiрусною iнфекцiею е непростим завданням. Причиною цього е складна стра-тегiя паразитування, опортунютичы властивостi пато-генiв, полюрганнють уражень, наявнiсть чисельних ускладнень та мультифакторна природа деяких по-рушень. Провiдне мiсце серед етiотропного лкування пацiентiв з ХВЕБ займае противiрусна терапiя. Засто-сування ациклических аналопв гуанозiна при герпес-вiрусниx шфек^ях вiдповiдае рiвню доказовостi А. Для лкування обстежуваних нами пацiентiв у якост противiрусного препарату ми застосовували валацик-ловир. Цей препарат являе собою валшовий ефiр ацикловiру, який пщ впливом кишкового i печшкового ферменту валацикловир-гiдроксилази перетворюеть-ся в дючу речовину ацикловiр. За рахунок модифка-цií молекули пiдвищуеться бюдоступнють препарату, яка е у 3-5 разiв вищою, нiж у ацикловiру i становить 54-70%. Тому валацикловир можна застосовувати рь дше (2-3 рази на добу), що робить терапю для хворого бтьш зручною. Препарат зазвичай добре переноситься, побiчнi явища вiдзначаються рщко [5, 7, 9, 18].
Мета дослщження. Метою дано' роботи було ви-вчення впливу полiморфiзму гена IL-28B на ефектив-нiсть противiрусноí терапií у пацiентiв з ХВЕБ.
Матерiали i методи дослiдження
Нами було обстежено 92 патента з ХВЕБ, основними клУчними проявами в яких були рiзнi iммунопатолiчнi та iмунодефiцитнi стани. 38 пацiентiв (41,3%) були з генотипом СС (локус rs12979860 IL-28B) - вони увшшли у I групу спостереження; 32 патента (34,7%) з генотипом СТ склали II групу спостереження; 22 патента (23,9%) з генотипом тТ склали III групу спостереження. Вк пацiентiв становив вiд 19 до 65 рогав (середнiй вк 30 рокiв ± 10,7 роюв), серед них жiнки становили 63,0% (n = 58), чоловiки -37,0% (n = 34).
Робота виконувалась на кафедрi загально! та клiнiчноí iмунологií та алергологи медичного факультету Харкiвського нацiонального уыверситету iменi В.Н. Каразiна та клУчних базах кафедри: Обласна клiнiчна шфекцмна лiкарня м Харкова i КЗОЗ «Мюька полiклiнiка №6», а також на базi ДУ «1нститут мiкробiологií та iмунологií iм. 1.1.Мечникова НАН Украши» з 2014р. по 2017 р. у рамках науково-дослщно1 теми: «Вивчення ролi iмунниx, аутоiмунниx та метаболiчниx порушень у патогенезi та наслiдки iнфекцiйного процесу, викликаного герпесвiрусами» (№ державноí реестрацií №0112U005911).
Забiр аналiзiв та íx техшчне виконання проводили у клiнiко-дiагностичнiй лабораторп Обласноí клiнiчноí iнфекцiйноí лiкарнi, частина аналiзiв виконувалася у лабораторií «Вирола». У процесi пiдтвердження дiаг-нозу патентам проводився загальний аналiз кров^
комплекс молекулярно-генетичних та серологiчниx дослщжень.
Для визначення полiморфностi генiв використовува-ли метод полiмеразноí ланцюговоí реакцп (ПЛР) та метод полiморфiзму довжин рестрiктниx фрагментiв (ПДРФ) у режимi «реального часу» на амплiфiкаторi Rotor-Gene-3000 фiрми Corbett Research та на детекту-ючому амплiфiкаторi ДТ-96 фiрми ДНК-теxнологiя. Для визначення алельних варiацiй гену IL-28B використову-вали комерцмну тест-систему фiрми «ДНК-теxнологiя». Для детекцп дослiджуваниx полiморфiзмiв проводили амплiфiкацiю певних дiлянок вiдповiдниx генiв.
Для визначення точкових мутацм SNP 39738787C> T (rs12979860) гену 1Л-28В використовували метод ПЛР та ПДРФ. У якосл матерiалу для дослiдження використовували ДНК, яку отримували з лейкоцт1в за допомогою комерцiйниx реагет1в для видiлення ДНК з клУчного матерiалу. Детекцию полiморфiзму гена IL-28B (локус rs12979860) проводили методом ПЛР в режимi «реального часу» на детектуючих амплiфiкаторi ДТ-96 фiрми ДНК-теxнологiя. Автоматична детекцiя результатiв амп-лiфiкацií проводилася приладом ДП-96. ПЛР проводили в обсязi 35 мкл в розчинi наступного складу: 20 мл роз-чину праймерiв, 10 мкл сумш Taq-полiмерази i буферу, а також 5 мкл ДНК.
Вс па^енти у якостi противiрусноí терапií отримували валацикловiр у дозi 1000 мг 3 рази на добу про-тягом 14 дыв, далi протягом 14 дш по 500 мг 3 рази на добу. Якщо повна елiмiнацiя до цього часу не наставала, то патентам рекомендували продовжити при-йом валацикловира у пщтримуючих дозах (500 мг 1 р/добу.) на протязi 3-6 мiсяцiв. Пюля проведеного ль кування у випадках, коли спостер^алася повна вщсу-тнасть реплкативно1 активностi ВЕБ як у кров^ так i в слиш, то ефективнiсть противiрусноí терапií вважали високою (ВЕПВТ). Середньою ефективнiсть противь русноí терапií (СЕПВТ) вважали тод^ коли реплкати-вна активнiсть ВЕБ рееструвалась у слин та була вь дсутня у кровi. Низькою ефективнiсть противiрусноí терапií (НЕПВТ) вважалася тод^ коли i у кров^ i в сли-нi продовжувала збер^атися реплiкативна активнiсть ВЕБ, але вона мала тенденцю до зниження.
Пщ час написання статтi були дотриман мiжнароднi стандарти, рекомендованi компотом публiкацiйнiй етики.
Обробка даних. Пщ час проведення статистичноí обробки результа^в дослiдження використовувався пакет статистичних програм STATISTICA 10.0. Оброб-ку результа^в було проведено вiдповiдно до рекоме-ндацiй до статистичноí обробки медико-бюлопчних даних. Для кожного варiацiйного ряду було розрахо-вано середне арифметичне (М), середне квадратичне вщхилення (a) i середня похибка середнього арифме-тичного (m). Оцiнка ймовiрностi рiзниць середшх зна-чень у порiвнюваниx групах (р) проводилася за допомогою критерю Стьюдента-Фшера (t). Для проведення аналiзу якiсниx даних використовувалися таблиц сполученостi за критерiем Прсона х2. Критичний рь вень статистично1 значущостi (р) дорiвнював 0,05. Для визначення прогностично1 значущостi обчислю-ваних показниюв, якi вивчалися, використовували аналiз Парето. Для виявлення кореляцiйниx залежно-стей мiж певними показниками використовувалися коефiцiент кореляцií Пiрсона (r) та ймовiрнiсть коре-ляцií (р). Якщо r = 0, то кореляцшний зв'язок вважали вiдсутнiм; вiд 0,1 до ± 0,29 - слабким; вщ ±0,3 до ±0,69 - помiрним (середнiм); вiд ± 0,7 до ± 0,99 - вираженим (сильним), ± 1 - повним.
Результати дослщження та ix обговорення статистично значущi вiдмiнностi у вщпов^ на прове-
Аналiз результатiв проведено! роботи дозволив дену противiрусну тератю (табл. 1). виявити серед па^ен^в рiзних дослiджуваних груп
Табл. 1.
Порiвняння ефективностi npomueipycHoi терапп у nauieHmie з хронiчною ВЕБчнфек^ею при pi3Hux генотипах IL-28
IL-28B rs12979860 Висока ефективнють противiрусноí терапп Середня ефективнють противiрусноí терапп Низька ефективнють противiрусноí терапп Рiвень значущостН
n (%) n (%) n (%) р
CC 23 60,5 11 29,0 4 14,3 0,001
CT 17 53,1 10 31,3 5 15,6 p>0,05
TT 7 31,8 6 27,3 9 40,9 p>0,05
Так у па^ен^в з генотипом СС (локус ^12979860 ^-28В) достг^рно частше вщзначалася ВЕПВТ - в 60,5% випадшв (23 пацiента), що проявлялося ст^м-ким полiпшенням самопочуття i зникненням скарг; у даноТ групи па^ен^в спостерiгалася повна реконва-лесценцiя та наявнють тiльки капсидного (нуклеарно-го) антигену що свiдчить про перенесену шфек-цiю. Також у даноТ групи пацiентiв при проведены дослщження методом ПЛР у бтьшост випадгав результати дослщження на ВЕБ укровi та в слин були нега-тивними.
В 29% випадшв (11 чол.) у па^ен^в з генотипом СС вiдзначалася СЕПВТ, скарги i симптоми захворювання йшли менш стрiмко, нiж у па^ен^в з ВЕПВТ. У частини па^ен^в при дослiдженнi методом ПЛР ВЕБ виявляли в досить високш концентрацп в слинi, однак в кровi вiрус виявлявся не у вах пацiентiв, що свщчи-ло про низький рiвень вiремiТ, що не детектуеться у частини па^ен^в амплiфiкацiйною системою.
Достовiрно рiдше у па^ен^в з генотипом СС вщзначалася НЕПВТ - 4 па^енти (14,3%). У таких па^е-н^в протягом тривалого часу зберiгалися скарги та рiзномаТтнi симптоми захворювання; у кровi виявлявся комплекс раных антигенiв; за результатами лабораторного дослщження методом ПЛР найчастше вдавалося виявити ВЕБ у високих концентрациях як у кров^ так i в слинi.
Серед пацiентiв з генотипом СТ ВЕПВТ вщзначалася у 17 па^ен^в (53,1%), СЕПВТ у 10 па^ен^в (31,3%), а НЕПВТ - у 5 па^ет1в (15,5%).
Серед хворих з генотипом ТТ достг^рно частше зуст^чався НЕПВТ - в 40,9% випадгав, тодi як ВЕПВТ i СЕПВТ вщзначався достовiрно рiдше - в 31,8% (7 па^ен^в) та 27,3% (6 па^ен^в) випадкiв вiдповiдно.
Висновки
Серед хворих ХВЕБ з генотипом СС та СТ досто-вiрно частше вiдзначаеться ВЕПВТ. З урахуванням високоТ ефективностi застосування валацiкловiра у зазначених групах па^ен^в доцiльно й надалi реко-мендувати пацiентам дотримуватися використовува-ноТ схеми лiкування. У па^ен^в з генотипом ТТ в бь льшостi випадкiв вiдзналась НЕПВТ тому можна при-пустити, що для пщвищення ефективностi терапiТ таких па^ен^в необхiдно доповнити схему лкування, яку використовували пiд час дослщження, препаратами з iмуномодулюючою дiею.
Перспективи подальших дослiджень
Наступним напрямком наших дослщжень буде робота щодо оптимiзацiТ та пiдвищення ефективност противiрусноТ терапiТ у пацiентiв з ХВЕБ в залежност вiд генотипу хворого.
Лторатура
1. Возiанова Ж. I. 1нфекцмний мононуклеоз як г^етюло-гiчне захворювання / Ж. I. Возiанова, A. I. Глей // Су-часы iнфекцií. - 2004. - № 2. - С. 37-41.
2. Значение маркеров герпетических вирусов для оценки состояния здоровья детей / Н. Ю. Егорова, Ф. С. Харламова, В. Ф. Учайкин и др. //Детские инфекции. -2008. - № 2. - С. 16 - 21.
3. Инфекционный мононуклеоз, ассоциированный с вирусом герпеса 6 типа / Е. В. Новосад, О. В. Шамшева, Н. Д. Львов и др. // Детские инфекции. - 2008. №1. - С. 36-38.
4. Исаков В. А. Герпесвирусные инфекции человека: Ру-ководстводля врачей / В. А. Исаков, Е. И. Архипова, Д. В. Исаков. - СПб.: СпецЛит, 2006. - 302 с.
5. Казмирчук В.Е. Рекомендации по лечению герпесвиру-сных инфекций человека / В.Е. Казмирчук, Д.В. Мальцев // Укра'нський медичний часопис. - 2012. - № 5 (91).
- С. 9-11.
6. Кельцев В. А. Функциональное состояние и взаимосвязь иммунной и эндокринной систем у больных Эпш-тейн-Барр вирусным мононуклеозом / В.А. Кельцев, Л. И. Гребенкина, Е. В. Петрова // Детские инфекции. -2005. - № 1 .-С. 29-32.
7. Основы иммунологии Ярилин А.А. М.: Медицина, 1999.
- 608с.
8. Фомин, В. В. О возможных механизмах гиперчувствительности немедленного типа при инфекционном мо-нонуклеозе у детей / В. В. Фомин, Е. Е. Удилова // Урал. мед. журн. - 2007. - № 3. - С. 14 - 20.
9. Шестаков И.В. Современные подходы к лечениюЭпш-тейна-Барр вирусной инфекции у взрослых / И.В. Шестаков, Н. Д .Ющук // Medical journal: Лечащий врач. -2011. - №2.- 88 - 90 с.
10. Bagert B.A. Epstein-Barr virus in multiple sclerosis // Curr. Neurol. Neurosci. Rep.- 2009.- №9.-p.405-410.
11. Chan C.W., Chiang A.K., Chan K.H., Lau A.S. Epstein-Barr virus-associated infectious mononucleosis in Chinese children. Pediatr Infect Dis J. — 2003. - №22. - p.974-978.
12. EBV gH is essential for penetration of В cells but also plays a role in attachment of virus to epithelial cells / S. J. Molesworth, С. M. Lake, С. M. Borza // J. Virol. - 2000. -Vol. 274, № 14. - P. 6324 - 6332.
13. Epstein-Barr virus in hepatocellular carcinogenesis / W. Li, B.A. Wu, Y.M. Zeng et al. // World J. Gastroenterol. -2004. - Vol. 10, № 23. - P. 3409 -3413.
14. IL-29/IL-28A suppress HSV-1 infection of human NT2-N neurons. / Lin Zhou, Jieliang Li, Xu Wang, Li Ye, Wei Hou, Jie Ho, He Li // Journal of NeuroVirology - 2011, Vol. 17, Issue 3, pp 212-219
15. Immunological criteria for prescribing immunocorrecting drugs for infectious mononucleosis in children / G.F. Zheleznikova, V.V. Ivanova, A.S. Levina, etc. // Allergology and Immunology. - 2006. - No. 3. - C.
16. Lander E.S., et al. Initial sequencing and analysis of the human genome. Nature. 2001;№ 409(6822):860-921
17. Marcello T. et al., Interferons alpha and lambda inhibit hepatitis C virus replication with distinct signal transduction and gene regulation kinetics. Gastroenterology. 2006 Dec; № 131(6). - P. 87-98.
npo6.eMU eKo.oriY Ta меflмцмнм
18. Nielson textbook of pediatrics // R.E. Behrman, R.M. Kliegman, H.B. Jenson.- 2004.- №9.-p.2615-2619.
19. Nielsen, L. A mucapture immunoassay for detection of human herpesvirus-6 (HHV-6) IgM antibodies in human serum / L. Nielsen, B.F. Velstergaard // J. Clin. Virol. -2002. - Vol. 25. - P. 145 - 154.
20. Rauch A. and coauthors. Genetic variation in IL28B is associated with Chronic Hepatitis C and treatment failure: a genome-wide association study. Gastroenterology. -2010. - №138 (4). - p. 1338-1345.
21. Sheppard P. and coauthors, IL-28, IL-29 and their class II cytokine receptor IL-28R. Nature Immunoly, 2003; № 4 (1). - P. 63-68.
