CC BY
16
УДК 616.98-097-085.281.8:578.825.13]:575.174.015.3 Сорокна О.Г., Попов М.М., Лядова Т.1.
ЕФЕКТИВН1СТЬ ПРОТИВ1РУСНО1 ТЕРАПИ У ПАЦ16НТ1В З Р1ЗНИМИ ГЕНОТИПАМИ 1НТЕРЛЕЙК1НУ-28 ПРИ ХРОН1ЧНИХ ФОРМАХ ЕПШТЕЙНА-БАРР В1РУСНО11НФЕКЦП
Харкiвський нацюнальний унiверситет iменi В. Н. Каразша
ДУ «1нститут мiкробiологií та iмунологп iм. 1.1. Мечникова НАН Украши» м. Харкiв
У зв'язку з високим ступенем нфкування населення в усьому свШ, в'рус Епштейна-Барр займае важливе мюце в структур'1 захворювань / викликае особливий iнтерес до його вивчення. Метою до-сл1'дження було вивчення ефективностi проmивiрусноТ' терапи у пацiентiв з р1'зними генотипами н-терлейк'1ну-28 при хронiчних формах Епштейна-Барр врусноТ ¡'нфекци. Нами було обстежено 102 патента з хронiчною в'рус Епштейна-Барр ¡'нфекц'ею: 42 патента (41,2%) з генотипом СС (iнmер-лейкн 28В, локус ^12979860), 35 пацiентiв (34,3%) з генотипом СТ i 25 пацiенmiв (24,5%) з генотипом ТТ. Вс'1 па^енти отримували базисну терапю у вигляд/ валацикловира. В резульmаmi досл-дження було виявлено, що у пацiенmiв з генотипом СС достов'рно частше в'дзначалася висока ефективнсть проmивiрусноТ' терапи - 59,5% (25 пацiенmiв), у пацiенmiв з генотипом ТТ достов'рно частше зустр'чалася низька ефективнсть проmивiрусноТ'терапи - в 40,0% випадк'т (10 па^ент'т). Висновки: Хвор/ на хронiчну в'рус Епштейна-Барр iнфекцiю з генотипом ТТ г'рше в'дгукуються на базисну против 'русну терапю, на в1'дм1'ну в'д пацiенmiв з генотипом СС. Перспективним е вивчення комбнованих схем терапи з використанням iмуномодулюючих препарат'т у категори пацiенmiв з генотипом ТТ та низьким рiвнем вЮпов'д на монотерапю валациклов'ром.
Ключов1 слова: ¡нфекцшний мононуклеоз, Епштейна-Барр в1русна шфекц1я, 1нтерлейк1н-28, генотип, против1русна терагия, валацикпов1р, ефективнють терапи.
Дана робота е фрагментом НДР «Вивчення ролi iмунних, ауmоiмунних та метаболчних порушень у паmогенезi та наслiдки нфекцшного процесу, викликаного герпесвiрусами» (номер державноТреестрацп №0112и005911).
З кожним роком зростае вплив несприятливих факторiв навколишнього середовища на оргашзм ^ перш за все, на iмунну систему. У сучасному свт шфекцшы захворювання займають провщне мюце в патологи людини. Серед численних факторiв, як безпосередньо впливають на iмунну систему, на особливу увагу заслуговують герпесвiруснi шфекцп [1,6,8].
Вiрус Епштейна-Барр (ВЕБ) вщноситься до амейства Herpesviridae. 1нфекци, викликан цим вiру-сом, е найбтьш поширеними i займають важливе мюце в структурi захворювань герпесвiрусноT етю-логи. Це пов'язано з високим ступенем шфкування населення в усьому свт, осктьки специфiчнi ан-титта до даного вiрусу виявляються майже у 95% дорослого населення [1,2,3].
Актуальнють вивчення захворювань, викликаних ВЕБ, обумовлена довiчною персистен^ею вiрусу в органiзмi людини, потенцшною онкогеннютю, здатнютю до реактиваци аутамунних захворювань, ураженням серця, нирок, суглобiв та ш. На сьогодышнш день стрними залишаються питання терапи хроычних форм ВЕБ-шфекци (ХВЕБ), що пов'язане з розвитком резистентност до препаратiв ацикло-вiр, частими рецидивами у iмунокомпроментованих па^енпв. [3,4].
Пiсля закiнчення гострого перюду хвороби вiруси групи герпес не елiмiнуються з органiзму. Цим фактом, в першу чергу, i визначаються подальшi несприятливi наслiдки перенесеноТ шфекцп. Нав^ь в умовах повноцiнно функцюнуючо'Т iмунноT системи можлива реактивацiя герпесвiрусiв протягом життя господаря, реплiкацiя з утворенням шфекцшного потомства i подальша асоцiацiя з малiгнiзацiею [3,4,6].
В даний час iмунологами рiзних краТн накопичено достатнш матерiал щодо вивчення iмунопатологiT при iнфекцiйному мононукпеозi (1М), що змусило переглянути ставлення до цього захворювання, як до абсолютно доброякюного i довести можливють його затяжного i хронiчного перебiгу [2,5,6].
Наявнють велико' кiлькостi пацiентiв, у яких протягом тривалого перюду збер^аються т чи iншi скарги, виникае нагальна потреба вивчення даного питання. Особливий штерес викликае вивчення ефективност противiрусноT терапiT у пацiентiв з рiзними генотипами iнтерлейкiну-28 при хронiчних формах ВЕБ-шфекци та використання отриманих даних для оптимiзацiT терапи [3,4].
В результат проведених наукових дослщжень вже виявлена важлива роль однонуклеотидних по-лiморфiзмiв (ОНП), якi впливають на формування iмунноT вiдповiдi, iнтенсивнiсть неспецифiчних iмун-них реакцiй i формують схильнють до рiзних захворювань. Ц данi дозволяють по-новому оцiнити роль генетичного полiморфiзму як господаря, так i патогену [5,6].
1снують роботи, присвячен вивченню iнших вiрусних захворювань, що не вщносяться до амейства Herpesviridae, в яких було продемонстровано вплив генетичних факторiв органiзму людини на сприят-ливiсть перебiгу захворювання та вщповщь на терапiю. На сьогодышнш день вiдомо, що ^28А, lL-28B i IL-29, якi також називають штерферон-лямбда (INF-Л) 2,3 i 1 вiдповiдно, вiдносяться до амейства ци-токiнiв 2 класу i являють собою нещодавно вiдкриту групу противiрусних цитокiнiв. INF-Л iндукуе про-тивiруснi, антипролiферативнi, протипухпиннi i iмуннi ефекти. У порiвняннi з INF-a, бiлки сiмейства
В1СНИК ВДНЗУ «Украхнська медична стоматологгчна академя»
INF-A мають меншу npoTMBÍpycHy активнють in vitro. 1снують роботи, в яких було продемонстровано, що INF-A3 пригшчуе Bipyc гепатиту С (ВГС) в залежност вiд дози i часу впливу, збтьшуе експресiю ге-нiв, стимульованих iнтерфероном (ISGs, interferon stimulated genes), i пщвищуе противiрусну актив-нiсть INF-a [5,7,9,10].
Ген IL-28B локалiзований у хромосомi 19q13. Поруч з ним виявлен полiморфнi локуси (rs12979860, rs8099917). Даний ген кодуе бiлок INF-A-3, який е лiгандом цитокiнового рецептору II класу. IL-28B за-пускае JAK (янус-кшазами) / STAT (signal transducer and activator of transcription) - сигнальний каскад, що передае шформацш вщ позаклiтинних полiпептидних сигналiв до промоторiв генiв-мiшеней, бло-куючи синтез вiрусних бiлкiв [6,8]. У данш роботi ми дослiджували локус rs12979860.
Однонуклеотидний полiморфiзм (ОНП, вщ англiйського Single nucleotide polymorphism, SNP) - це вщмшносп послiдовностi ДНК розмiром в один нуклеотид в геномi представникiв одного виду або мiж гомологiчними дiлянками гомологiчних хромосом. Дтянка ДНК у регуляторнiй област гену IL-28B, в якому вщбуваеться замiна нуклеотиду цитозин (С) на тимш (Т), позначаеться як генетичний маркер rs12979860 (позначення ОПН по базi даних NCBI). 1снують наступн можливi його генотипи: С/С, С/Т i Т/Т [6, 7, 8].
В даний час вже е роботи, в яких було показано, що бтки INF-A важливi для елiмiнацiï ВГС, проте ïx роль у па^етчв з хронiчною шфек^ею, викликаною вiрусом Епштейна-Барр (ХВЕБ) до тепершньо-го часу не вивчалася. Також не до кшця вивченими залишаються питання терапп 1М [5,7,9,10].
Лкування пацiентiв з герпесвiрусною шфек^ею е непростим завданням. Причиною цього е складна стратепя паразитування, опортунютичш властивостi патогенiв, полiорганнiсть уражень, наявнють чис-ленних ускладнень i мультифакторна природа деяких порушень. Провiдне мюце серед етiотропниx пн дxодiв у лкуванш пацiентiв з ХВЕБ займае противiрусна терапiя. Застосування ациклiчниx аналопв гу-анозiна при герпесвiрусниx шфек^ях вiдповiдае рiвню доказовостi А. Для лкування обстежуваних нами па^етчв в якостi противiрусного препарату ми обрали валацикловир, осктьки iснують роботи про ацiкловiррезiстентнi штами ВЕб. Даний препарат являе собою валшовий ефiр ацикловiру. Вiн перет-ворюеться в дшчу речовину ацикловiр пiд впливом кишкового i печiнкового ферменту валацикловир-гiдроксилази. За рахунок модифiкацiï молекули досягаеться пщвищення бiодоступностi препарату, яка вище, шж у ацикловiру у 3-5 разiв i становить 54-70%. Тому валацикловiр можна застосовувати рщше (2-3 рази на добу), що робить терашю для хворого бтьш зручною. Препарат зазвичай добре переноситься хворими, побiчнi явища вщзначаються рiдко [2,3,4].
Мета дослiдження
Метою дано!' роботи було вивчення ефективност противiрусноï терапiï у пацiентiв з рiзними генотипами iнтерлейкiну-28 при хроычних формах ВЕБ-iнфекцiï.
Матерiали i методи дослщження
Нами було обстежено 102 пацiента з ХВЕБ, основними кл^чними проявами в яких були рiзнi iму-нопатологiчнi i iмунодефiцитнi стани. З них 42 патента (41,2%) були з генотипом СС (IL-28B, локус rs12979860) - I група, 35 па^етчв (34,3%) з генотипом СТ - II група; 25 па^ен^в (24,5%) з генотипом ТТ - III група. Вк па^етчв становив вiд 19 до 65 лет (середнш вiк 30 рош ± 10,7 рокiв), серед них жш-ки становили 63,0% (n = 58), чоловiки - 37,0% (n = 34).
Вс пацiенти в якостi противiрусноï терапп отримували валацикловiр у дозi 1000 м^грам 3 рази на добу протягом 14 дшв, далi протягом 14 дыв по 500 мг 3 рази на добу. Критерiем ефективност прове-деноï базисноï противiрусноï терапiï була вiдсутнiсть активноï вiрусноï реплiкацiï у кровi i вiрогiдно значуще зниження ïï концентрацiï у слиш. У разi, коли на момент дослщження повна елiмiнацiя ВЕБ не була досягнута, патентам було рекомендовано продовження курсу прийому валацикловiру у пщтри-муючих дозах (500 мг 1 р / добу.) протягом 3-6 мюя^в.
Пюля проведеного лкування було виявлено три варiанти вiдгуку на терапiю: пацiенти, в яких вщ-значалася висока ефективнють противiрусноï терапiï (ВЕПВТ), пацiенти, в яких вщзначалася середня ефективнiсть противiрусноï терапiï (СЕПВТ), а також па^енти, в яких вiдзначалася низька ефективнють противiрусноï терапiï (НЕПВТ). Ефективнють противiрусноï терапiï (ЕПВТ) оцiнювалася як висока при повнш вiдсутностi реплкативно1 активностi ВЕБ як у кров^ так i у слинi пюля проведеного курсу противiрусноï терапп. СЕПВТ реестрували за наявност у слиш i вщсутносп у кровi реплкативно1 акти-вностi ВЕб. НЕПВТ вважалася тод^ коли i у кров^ i у слинi продовжувала збер^атися реплiкативна ак-тивнiсть ВЕБ, але вона мала тенденцш до зниження.
Робота булла виконана на кафедрi загально1 та клiнiчноï iмунологiï та алергологп медичного факультету Харшського нацiонального унiверситету iменi В.Н. Каразша та клiнiчниx базах кафедри (Обла-сна клiнiчна iнфекцiйна лiкарня м Харкова, КЗОЗ «Мюька полiклiнiка №6», ДУ «1нститут мiкробiологiï та iмунологiï iм. 1.1. Мечникова НАН Украши») у перiод 2014-2017 рр.
Забiр аналiзiв та ïx теxнiчне виконання здшснювалося в клiнiко-дiагностичнiй лабораторiï Обласно1 клiнiчноï iнфекцiйноï лiкарнi, частина аналiзiв виконувалася у лабораторiï «Вiрола». У процеа пщтвер-дження дiагнозу патентам проводився загальний аналiз кровi, комплекс молекулярно-генетичних i се-
рологiчних дослщжень.
Для визначення полиморфiзму reHiB використовували метод полiморфiзму довжин рестрiктних фрагмент (ПДРФ) та методом полiмeразноТ ланцюговоТ реакцп (ПЛР) у рeжимi «реального часу» на амплiфiкаторi Rotor-Gene-3000 фiрми Corbett Research i на детектуючому амплiфiкаторi ДТ-96 фiрми ДНК-тeхнологiя.
Для визначення аллельних варiацiй гена IL28B використовували комерцшну тест-систему фiрми «ДНК-технолопя». Для дeтeкцiТ дослiджуваних полiморфiзмiв проводили амплiфiкацiю певних дiлянок вiдповiдних геыв.
Для виявлення точкових мутацiй SNP 39738787C> T (rs12979860) гену IL-28B використовували метод ПЛР i ПДРФ. В якост матeрiалу для дослщження використовували ДНК, отриману з лейкоци^в за допомогою рeагeнтiв для видтення ДНК з клiнiчного матeрiалу. Дeтeкцiю полiморфiзму гену IL-28B rs12979860 проводили методом ПЛР у рeжимi «реального часу» на детектуючому амплiфiкаторi ДТ-96 фiрми ДНК-тeхнологiя. Автоматична детек^я рeзультатiв амплiфiкацiТ проводилася приладом ДП-96. ПЛР проводили в обсязi 35 мкл у розчин наступного складу: 20 мл розчину праймeрiв, 10 мкл сумш Taq-полiмeрази i буфера, а також 5 мкл ДНК.
Обробка даних
Статистична обробка результат дослщження проводилася з використанням пакету статистичних програм STATISTlCA 10.0. Обробка результат проводилась вщповщно до рекомендацш до статис-тичноТ обробки медико-бюлопчних даних. Для кожного варiацiйного ряду розраховувалися середне арифметичне (М), середне квадратичне вщхилення (a) i середня похибка середнього арифметичного (m). Оцшка ймовiрностi рiзницi сeрeднiх величин в порiвнюваних групах (р) проводилася за допомогою критeрiя Стьюдeнта-Фiшeра (t). Для визначення прогностичноТ значущостi обчислюваних показниш, якi вивчалися, використовували аналiз Парето. Для виявлення кореляцшних залежностей мiж певни-ми показниками використовувалися коeфiцiент корeляцiТ Пiрсона (r) та ймовiрнiсть корeляцiТ (р). Якщо r = 0, то кореляцшний зв'язок вщсутнш; вiд 0,1 до ± 0,29 - слабкий; вщ ± 0,3 до ± 0,69 - помiрний (сере-днiй); вiд ± 0,7 до ± 0,99 - виражений (сильний), ± 1 - повний. Для проведення аналiзу якiсних даних використовувалися таблиц сполучeностi за критeрiем Пiрсона х2. Критичний рiвeнь статистичноТ зна-
чущостi (р) дорiвнював 0,05.
При написанн статтi були дотриман мiжнароднi стандарти, рeкомeндованi комiтeтом публкацшноТ етики. Стаття не мiстить шформаци, що становить державну таемницю.
Результати дослщження та 1х обговорення
Аналiз рeзультатiв дослiджeння дозволив виявити статистично значущi вiдмiнностi вiдгуку пацiентiв на проведену противiрусну тeрапiю (Таблиця 1).
Так, у па^етчв з генотипом СС (IL-28B у локус rs12979860) достовiрно частiшe вiдзначалася ВЕПВТ - у 59,5% випадш (25 па^етчв), що виявлялося полiпшeнням самопочуття i зникненням скарг.
Пiсля курсу противiрусноТ терапи у даноТ катeгорiТ хворих вщзначалося повне нiвeлювання ктыч-них симптомiв i скарг, наявнiсть тiльки капсидних (нуклеарного) антигену IgG, що свщчить про ранiшe перенесену iнфeкцiю.
Таблиця 1.
Ревень ефективностi против!русно( терапи у пац1ент1в з р1зними генотипами IL-28 при хрон1чних формах ВЕБчнфекцп
IL-28B rs12979860 Висока ефективнють проти-вiрусноТ терапи Середня ефективнють про-тивiрусноТ терапи Низька ефективнють проти-вiрусноТ терапи Рiвeнь значущост
n (%) n (%) n (%) р
CC 25 59,5 12 28,6 5 11,9 0,001
CT 18 51,5 11 31,4 6 17,1 p>0,05
TT 8 32,0 7 28,0 10 40,0 p>0,05
^м того, у ^еТ групи па^етчв при дослщжены методом ПЛР зазначалася вщсутнють реплкатив-но'Т активностi ВЕБ як у кров^ так i у слинi.
У 28,6% па^етчв (12 хворих) з генотипом СС вщзначалася СЕПВТ, скарги i клiнiчнi прояви захво-рювання у частини хворих продовжували збер^атися. Достовiрно рiдше (р <0,05) у па^енпв з генотипом СС вщзначалася НЕПВТ - 5 па^етчв (11,9%); у таких па^енпв протягом тривалого часу збер^а-лися скарги та симптоми захворювання, у кровi виявлявся комплекс раннiх антигенiв; за результатами лабораторного дослщження методом ПЛР найчаспше антитта виявлялися на високому рiвнi у кровi та слинк
У пацiентiв з генотипом СТ ВЕПВТ вщзначалася у 18 па^енпв (51,5%), СЕПВТ у 11 па^енпв (31,4%), а НЕПВТ - у 6 па^ен™ (17,1%).
У хворих з генотипом ТТ достовiрно часпше зус^чався НЕПВТ (Малюнок 1). Так, 40% хворих ^е'Т групи (10 чол.) продовжували висувати скарги, присутн до початку терапи.
В1СНИК ВДНЗУ «Украгнська медична стоматологгчна академя»
Малюнок 1. Пор1вняння в'дгуку на против1русну терап1ю хворих на хрончну ВЕБ-1нфекцю в залежност1 eid генотипу IL-28
Таблиця 2.
Клiнiчнi прояви, що збе^галися псля проведеноi проmивiрусноT терапи у хворих на хрончну ВЕБчнфекцю з ТТ генотипом IL-28
№ з/п Ктьюсть па^енпв
Клтчш прояви n %
1. Тривалий субфебрилтет 3 30
2. Неспецифiчна лимфоаденопа™ 3 30
3. Хрошчний тонзилп" 1 10
4. Синдром хрошчноТ втоми 2 20
5. Реактивний артрит 1 10
Всього 10 100
Слщ зазначити, що у па^енпв з генотипом ТТ частота повноТ елiмiнацп ВЕБ як у кровК так i в слин становила всього 32% (8 чол.), на вщмшу вщ групи па^енпв з генотипом СС, де повна елiмiнацiя ВЕБ становила 59,5% (25 чол.). При чому дан в^знялися статистичною достовiрнiстю (p> 0,05). СЕПВТ вiдзначалась у пацieнтiв дано' групи у 28,0% (7 чол.).
У структурi клiнiчних проявiв (Таблиця 2), як збер^алися пiсля проведено' противiрусно''' терапи, переважали тривалий субфебрилiтет - 30% хворих (3 чол.) та неспецифiчна лiмфоаденопатiя - 30% хворих (3 чол.). Також серед кл^чних проявiв, якi зберiгалися у групи па^етчв з генотипом ТТ, слщ зазначити синдром хрошчноТ втоми - 20% хворих (2 чол.), хроычний тонзил^ - 10% хворих (1 чол.), реактивний артрит - 10% хворих (1 чол. ).
Висновки
В результат проведеного дослщження у па^ен^в з ХВЕБ при вивченн полiморфiзму генiв IL-28 вдалося виявити наступи генотипи - СС, СТ i ТТ. В ходi роботи було встановлено, що хворi ХВЕБ з генотипом ТТ прше вщгукуються на базисну противiрусну терапiю, на вщмшу вщ пацiентiв з генотипом СС. При генотип СС частота ВЕПВТ була досягнута у 59,5% хворих (25 чол.), при генотип СТ - у 51,5% хворих (21 чол.), тодi як при генотиш ТТ ВЕПВТ було досягнуто ттьки у 32% хворих (8 чол.). У 40% па^ен^в (10 чол.) з генотипом ТТ шсля проведено' противiрусноl терапи збер^алися скарги, при-сутнi до початку лкування, а також частота повно' елiмiнацil ВЕБ як у кровi, так i в слинi становила всього 32% (8 чол.), на вщмшу вщ групи па^ен^в з генотипом СС, де повна елiмiнацiя ВЕБ становила 59,5% (25 чол.).
Перспективним, на нашу думку, е вивчення комбшованих схем терапи з використанням iмуномоду-люючих препара^в у категори пацiентiв з генотипом ТТ та низьким рiвнем вiдповiдi на монотераню валацикловiром. Цей напрямок i стане темою для наших наступних дослщжень.
Лтература
1. Вс^анова Ж. I. 1нфекцшний мононуклеоз як пстетюлопчне захворювання / Ж. I. Вс^анова, A. I. Глей // Сучасш iнфекцiT. - 2004. - № 2. - С. 37-41.
2. Новосад Е. В. Инфекционный мононуклеоз, ассоциированный с вирусом герпеса 6 типа / Е. В. Новосад, О. В. Шамшева, Н. Д. Львов [и др.] // Детские инфекции. - 2008. - №1. - С. 36-38.
3. Казмирчук В.Е. Рекомендации по лечению герпесвирусных инфекций человека / В.Е. Казмирчук, Д.В. Мальцев // УкраТнський медичний ча-сопис. - 2012. - № 5 (91). - С. 9-11.
4. Шестаков И.В. Современные подходы к лечению Эпштейна-Барр вирусной инфекции у взрослых / И.В. Шестаков, Н.Д. Ющук // Medical journal: Лечащий врач. - 2011. - №2. - C. 88 - 90.
5. Banko A., Analysis of the Variability of Epstein-Barr Virus Genes in Infectious Mononucleosis: Investigation of the Potential Correlation with Biochemical Parameters of Hepatic Involvement. / A. Banko, I. Lazarevic, G. Stevanovic [et al.] // Journal of Medical Biochemistry - 2016. - № 35 (3). - P. 337- 346.
6. Lander E.S. Initial sequencing and analysis of the human genome. / E.S. Lander, L.M. Linton, B. Birren [et al.] // Nature. - 2001. - № 409(6822). - P. 860 - 921.
7. Marcello T. Interferons alpha and lambda inhibit hepatitis C virus replication with distinct signal transduction and gene regulation kinetics. / T. Marcello, A. Grakoui, G. Barba-Spaeth [et al.] // Gastroenterology. - 2006. - № 131(6). - P. 87-98.
8. Sheppard P. IL-28, IL-29 and their class II cytokine receptor IL-28R. / P. Sheppard, W. Kindsvogel, W. Xu [et al.] // Nature Immunoly. - 2003. - № 4 (1). - Р. 63-68.
9. Thompson A.J. Interleukin-28B polymorphism improves viral kinetics and is the strongest pretreatment predictor of sustained virologic response in genotype 1 hepatitis C virus. / A.J. Thompson, A.J. Muir, M.S. Sulkowski [et al.] // Gastroenterology - 2010. - № 139 (10). - P. 120-129.
10. Zekri A. Epstein-Barr virus and Interleukin-28B polymorphism in the prediction of response to interferon therapy in hepatitis C patients. / A.R. Zekkri, D. Abdullah, A. Osman [et al.] // Arab Journal of Gastroenterology - 2015. - № 16 (3). - P. 84- 89.
Реферат
ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРОТИВОВИРУСНОЙ ТЕРАПИИ У ПАЦИЕНТОВ С РАЗЛИЧНЫМИ ГЕНОТИПАМИ ИНТЕРЛЕЙКИНА-28 ПРИ ХРОНИЧЕСКИХ ФОРМАХ ЭПШТЕЙНА-БАРР ВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ Сорокина О.Г., Попов Н.Н., Лядова Т.И.
Ключевые слова: инфекционный мононуклеоз, Эпштейна-Барр вирусная инфекция, интерлейкин-28, генотип, противовирусная терапия, валацикловир, эффективность терапии.
В связи с высокой степенью инфицирования населения во всем мире, вирус Эпштейна-Барр занимает важное место в структуре заболеваний и вызывает особый интерес к его изучению. Целью исследования стало изучение эффективности противовирусной терапии у пациентов с различными генотипами интерлейкина-28 при хронических формах Эпштейна-Барр вирусной инфекции. Нами было обследовано 102 пациента с хронической вирус Эпштейна-Барр инфекцией: 42 пациента (41,2%) с генотипом СС (интерлейкин-28В, локус rs12979860), 35 пациентов (34,3%) с генотипом СТ и 25 пациентов (24,5 %) с генотипом ТТ. Все пациенты получали базисную терапии в виде валацикловира. В результате исследования было выявлено, что у пациентов с генотипом СС достоверно чаще отмечалась высокая эффективность противовирусной терапии - 59,5% случаев (25 пациентов), у пациентов с генотипом ТТ достоверно чаще встречалась низкая эффективность противовирусной терапии - в 40,0 % случаев (10 пациентов). Выводы: Больные хронической вирус Эпштейна-Барр инфекцией с генотипом ТТ хуже откликаются на базисную противовирусную терапию, в отличие от пациентов с генотипом СС. Перспективным является изучение комбинированных схем терапии с использованием им-муномодулирующих препаратов у категории пациентов с генотипом ТТ и низким уровнем ответа на монотерапию валацикловиром.
Summary
EFFECTIVENESS OF ANTIVIRAL THERAPY IN PATIENTS WITH DIFFERENT GENOTYPES OF INTERLEUKIN-28 AND CHRONIC FORMS OF EPSTEIN-BARR VIRUS INFECTION Sorokina O.G., Popov N.N., Liadova T.I.
Key words: infectious mononucleosis, Epstein-Barr virus infection, interleukin-28, genotype, antiviral therapy, valaciclovir, efficacy of therapy.
The Epstein-Barr virus holds a leading position in the diseases ranking and is of a particular interest to study because of high circulation of infection among population worldwide. The research aimed at studying the effectiveness of antiviral therapy in patients with different genotypes of interleukin-28 and chronic forms of Epstein-Barr virus infection. We examined 102 patients with the chronic Epstein-Barr virus infection: 42 patients (41.2%) with the СС genotype (interleukin-28В, locus rs12979860), 35 patients (34.3%) with the CT genotype and 25 patients (24.5%) with TT genotype. All patients received basic therapy in the form of valaci-clovir. As a result of the study, it was revealed that the high efficacy of antiviral therapy was significantly more frequent in patients with the СС genotype, 59.5% of cases (25 patients). In patients with the TT genotype, the low efficacy of antiviral therapy was more frequent in 40.0% of cases (10 patients). Conclusions: Patients with a chronic Epstein-Barr virus infection with TT genotype are less responsive to basic antiviral therapy, in contrast to patients with the CC genotype. It is promising to study combined therapy regimens using immunomodulating medications in the category of patients with TT genotype in whom there was a low response to monotherapy with valaciclovir.
