CC BY
31
Орипнальш досл1дження AW [' у ¿и г_Ь' г гщ; г
Original Researches Мнфектология
УДК 616.34-855:314.055
ТЕЛЕГ1Н A.C., КОЗЬКО В.М., БОНДАР O.G., ДУБНСЬКА Г.М., МИНАКС.Н., МУНТЕАНУМ. Льв'юський нацюнальний медичний ун'юерситет¡м. Данила Галицького Харювський нацюнальний медичний унверситет Укранська медична стоматолопчна академ'я, м. Полтава Гепатогастроентеролопчне в^лення клнки Pitie-Salpitriere, м. Париж, Франця
НТЕРФЕРОН-ОПОСЕРЕДКОВАНА РЕГРЕОЯ ФiБРОЗУ niA ЧАС ПРО^РУСНОТ ТЕРАПИ ХРОЫЧНОГО ГЕПАТИТУ С ПРИ РiЗНИХ BAPiAHTAX ПОЛiМОРФiЗМУ ГЕНА IL28B
Резюме. Устатт'1 розглянуто зв'язокмiжступенем зниження НС^чндукованого фiброзу печiнки на момент заюнчення против'русноI терапи (ПВТ) хрончного гепатиту С (ХГС) та основними варiантами полiморфiз-му гена И28Ь. Матерiали та методи. Ретроспективно проаналiзовано результати лiкування 324 хворих, як отримували стандартну против'русну терапiю (комбiнацiю пегльованих iнтерферонiв Ред!ГМ-а1рЬа2Ь або Ред!ГМ-а1рЬа2а / рибав'рину) з приводу ХГС 1Ь генотипу. Загальна тривалсть лiкування становила 12 мся^в. О^нювали три вар'анти в'русолопчно)'в'щпов'щ'!: швидку(ИУИ, 4-й тиждень ПВТ), ранню 12-й тиждень ПВТ) та стйку(8УИ, 24-й тиждень тсля завершення ПВТ). Результати та обговорення. Ус вaрi-анти виявлених змн стадй ф'брозу на момент закнчення против'русного лiкувaння порiвняно з вих'щними значеннями розподлилися на так групи: 1 — суттеве зниження ф 'брозу (у 25 % пролiковaних па^енпв), 2 — помiрне зниження ф'брозу (у 64 % хворих), 3 — незмiнний ступiнь ф'брозу (7,6 %), зростання ф'брозу (3,4 %). Було порiвняно динамику ф 'брозу пщ час против'1русно1 терапи у двох групаххворих: iз в 'щсутньою (Ы = 110) та з наявною (Ы = 214) Т-алеллю гена И28Ь. Найбльш значне зниження ступеня ф'брозу конста-товано серед хворих iз сприятливим СС-вaрiaнтом гена И28Ь, адже саме в цй груп/ хворих була найвища частота SVR. Серед осб, як досягли стйко1 aвiремп, найнижчий ступнь зменшення ф'брозу виявлено в носив Т-алел/ гена И28Ь. Висновки. Отримaнi дaнi свдчать про те, що не вс хвор! на ХГС, як досягають ст'1йко1 вiрусологiчноI вдповщ, позбуваються ризиюв, пов'язаних iз наслдками персистенци вирусу ХГС. Ключовi слова: хрончний гепатит С, фiброз, ген И28Ь, вiрусологiчнa в^пов^ь.
Поява нових клашв препарапв прямо! противiрус-но! да суттево збтьшуе шанси на досягнення устху в терапи хрошчного гепатиту С (ХГСНС). Загальновиз-наним критерiем повного вилшовування ХГС е стш-ка вiрусологiчна вщповщь ^"УЯ), що визначаеться як авiремiя протягом 24 тижшв тсля завершення курсу противiрусно! терапи (ПВТ). Однак не менш важли-вим показником одужання, що корелюе з рiвнем ви-живання хворих, е зниження некротично-запально! активносп та стада фiброзу печшки. Водночас широко вiдомi факти, коли, незважаючи на досягнення SVR, пстолопчна картина ХГС не демонструе покра-щення, а деколи, навпаки, набувае ознак циротично! трансформаций i гепатоцелюлярно! неоплази [1]. Тому вивченню закономiрностей фiброгенезу при ХГС сьо-годш присвячуеться багато дослщжень [2, 3]. Зокрема, виявлено пряму кореляцш мiж Т-алелем гена Ш28Ъ та швидыстю прогресування ХГС до цирозу печшки (ЦП) i гепатоцелюлярно! карциноми (ГЦК) [4]. Однак залишаються нез'ясованими закономiрностi штерфе-рон-опосередковано! регреси фiброзу та його прогресування тсля завершення ПВТ Метою нашо! роботи стало дослщження зв'язку мiж ступенем зниження
HCV-шдукованого фiброзу печшки на момент закш-чення ПВТ ХГС та основними вар1антами полiморфiз-му гена IL28b.
Матерiали та методи
Пд час дослщження нами було ретроспективно проаналiзовано результати л^вання 324 хворих, яы отримували стандартну противiрусну тератю з приводу ХГС 1b генотипу у Львiвськiй, Полтавськш, Харкiвськiй обласних шфекцшних клiнiчних лшар-нях (167 ошб) та в гепатологiчному вщдтенш лшарш Pitie-Salpetriere, м. Париж (157 ошб). Стандартом ль кування ХГС 1b генотипу вважали комбiнацiю пеп-льованих штерферошв PegIFN-alpha2b (1,5 мкг/кг) або PegIFN-alpha2а (180 мкг) i рибавiрину (10 мг/кг) i3 загальною тривалютю 12 мiсяцiв. 1з дослiдження вилу-чалися пацieнти, як! були кошфшоваш HBV чи мали iншу патологш печiнки (алкогольну хворобу печiнки,
© Телегш Д.6., Козько В.М., Бондар О.6., Дубшська Г.М., Минак 6.Н., Мунтеану М., 2014 © «Актуальна шфектологш», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
неалкогольний стеатогепатит, автоiмунний гепатит, гемохроматоз), а також XBopi, яким проводилася мо-нотерапiя PegIFN, комбiнацieю лiнiйних IFN та риба-вiрину, та та, яи перелiковувалися повторно. У групах порiвняння оцiнювали три варiанти вiрусологiчноl вщ-повiдi: швидку (RVR, 4-й тиждень ПВТ), ранню (EVR, 12-й тиждень ПВТ) та стшку (SVR, 24-й тиждень пiсля завершення ПВТ). Вшова, гендерна та клiнiчна характеристика хворих наведена в табл. 1.
Вiрусне навантаження гепатиту С визначали при ви-користаннi проби кшьтсного аналiзу Abbott M2000sp/rt HCV у реальному чаш (Abbott, Ранж^ Франщя). Гено-типи вiрусу гепатиту С визначали тд час часткового секвентування гена NS5B та порiвняння отримано! по-слiдовностi нуклеотидiв з еталонним штамом шляхом фiлогенетичного аналiзу.
Стадш фiброзу оцiнювали за шкалою METAVIR методом FibroTest, що обраховували за значеннями вшу, статi та п'яти бiохiмiчних показнитв: альфа-2-макроглобулiн, гаптоглобш, гамма-глутамттранспепти-даза (GGT), загальний бшрубш та аполшопротшн A1 [5, 6]. Сшввщношення шкал FibroTest та METAVIR з опи-сом вiдповiдних пстолопчних змiн наведено в табл. 2.
Аполшопротеш A1, альфа-2-макроглобулiн та гаптоглобш визначали методом турбщиметри (системами Modular та Cobas Integra вщ Roche Diagnostics, Ман-гейм, Шмеччина) та нефелометрй' (BNII вiд Dade-Behring-Siemens Healthcare Diagnostics, Дiрфiлд, 1л-лiнойс, США), а також при використанш реагентiв виробника (Roche Diagnostics, Мангейм, Шмеччина, Siemens Healthcare Diagnostics, Дiрфiлд, 1ллшойс, США) i реагентав Diagam (ГiленГ'eн, Бельгiя) для тур-бiдиметричного аналiзу на альфа-2-макроглобулш. Коефiцieнт варiацil всiх тестiв був нижчим за 3 %. GGT, аланшамшотрансфераза (АЛТ), аспартатамшо-трансфераза (АСТ), загальний бшрубш, загальний холестерин, триглщериди та глюкоза натще визначалися з використанням аналiзаторiв Hitachi 917, Modular та Cobas Integra (Roche Diagnostics, Мангейм, Шмеччина). ActiTest враховував вищезазначеш перерахованi маркери та АЛТ У 65 хворих стадш фiброзу було ощ-нено у кратних обстеженнях: до та тсля курсу ПВТ.
В ушх 324 пацieнтiв визначали варiант полiморфiзму гена IL28B за встановленим однонуклеотидним поль морфiзмом рестрикцшного фрагменту rs12979860 19-!
Таблиця 1. Кл1н1чна характеристика хворих
Ознака Категорiя Значення, %
Bík, роки < 40 40,7
40-60 52,5
> 60 6,8
Стать Чоловiча 59
BipycHi чинники Генотип 1b HCV 95
Високе навантаження (> 600 000 МО/мл) 75
Вихщна стащя фiбpозy (METAVIR) F1-F2 23,7
F3-F4 37,4
хромосоми, вивчаючи втьноциркулюючу ДНК сиро-ватки кровi пiсля екстракцй' автоматизованою системою NucliSENS®easyMag®. Генотип IL28b визначали аналiзом криво! плавлення гiбридизацiйних зондiв i3 використанням iнструменту LightCycler®480 (Roche Diagnostics, Мелан, Франщя). Генотипи Il28b було ви-значено, як CC, CT або TT. Генотипування полiморф-но! дiлянки проводилося i3 використанням системи ABI TaqMan allelic discrimination kit та the ABI7900HT Sequence Detection System (виробництва Biosystems, Carlsbad, CA, США).
У статистичному аналiзi використовували: точний критерш Фiшера, критерiй xi-квадрат, критерiй Стью-дента, критерiй Манна — Уташ та складну лопстичну регресiю для багатоварiацiйного аналiзу. Для вшх ана-лiзiв використовували двосторонш статистичнi випро-бовування; показник p, що дорiвнював 0,05 чи менше, вважався значущим. В оцiнцi вшх вiрогiдностей вико-ристовували програмне забезпечення Number Cruncher Statistical Systems 2003 (NCSS, Кайсвть, Юта, США).
Результати та обговорення
Усi вaрiaнти виявлених нами змiн стадiй фiбро-зу на момент закшчення ПВТ порiвняно з виxiдними значеннями розподiлилися на таы групи: 1 — сутте-ве зниження фiброзу (понад 0,35 пункту за шкалою FibroTest або на два ступеш за шкалою METAVIR, табл. 2) констатовано у 25 % пролшованих пащентав,
Опис фiброзу Шкала FibroTest Шкала METAVIR Шкала Knodell Шкала Ishak
Цироз 0,75-1,00 F4 F4 F6
Фiбpоз портальних траков + 0,73-0,74 F3-F4 F3-F4 F5
множинн септи без цирозу 0,59-0,72 F3 F3 F4
Фiбpоз портальних траков + 0,49-0,58 F2 F1-F3 F3
поодинок септи 0,32-0,48 F1-F2 F1-F3 F2-F3
Фiбpоз лише портальних трактав 0,28-0,31 F1 F1 F2
0,22-0,27 F0-F1 F0-F1 F1
Фiбpоз вiдcyтнiй 0,00-0,21 F0 F0 F0
Таблиця 2. Характеристика стадй ф'брозу в'щпов'щно до шкал FibroTest, METAVIR, Knodell, Ishak [6]
7,6 %
3,4 %
25,0 %
64,0 %
I I Суттеве зниження фЮрозу I Помине зниження фЮрозу | Вщсутнють зм1н фЮрозу ЦЦ Пщвищення ступеня фЮрозу
Рисунок 1. Вар1анти змн стадп ф1брозу пд час ПВТХГС
о
-0,5 - 1
- 1,5 - 2
- 2,5 - 3
- 2,85 - 1,25
р < 0,05
СС ИСТ/ТТ
2 — помiрне зниження фiброзу (в середньому на 0,17 пункту за шкалою FibroTest або на один стутнь за шкалою METAVIR) — у 64 % хворих, 3 — незмшний стутнь фiброзу — 7,6 %, зростання фiброзу (в середньому на 0,24 пункту за шкалою FibroTest або до 1-го ступеня за шкалою METAVIR) — 3,4 % (рис. 1).
При порiвняльному аналiзi таких традицшно ви-значальних предикторiв SVR, як вiрусне навантажен-ня, генотип НСУ, ступiнь фiброзу, вiк та стать, було встановлено, що жодна дослiджувана група не мала переваг щодо шансiв на досягнення SVR. Вiрогiднi вiдмiнностi стосувалися лише суттевого переважан-ня хворих iз надмiрною масою тiла серед пащентав вiтчизняних клiнiк (76 проти 34 %, р < 0,0001; нега-тивний предиктор SVR) та значного числа ошб негроидно! раси серед пацiентiв клiнiки РШё^а1рёйёге (18 проти 0 %, р < 0,0001; негативний предиктор SVR) (табл. 3).
Рисунок 2. Ступ1нь зниження ф'брозу печнки у хворих, як досягли БУЙ тсля курсу ПВТХГС 1Ь генотипу залежно вД пол'морф'зму гена И28Ь
Незважаючи на те, що для ошб негроидно! раси, як вщомо, характерним е переважання Т-алеля гена Ш28Ь, за даними проведених молекулярно-генетичних до-слщжень, вщмшноста в частотi варiантiв полiморфiзму Ш28Ь серед хворих украшських та французьких клИч-них центрiв були статистично невiрогiдними (табл. 4).
Загальне сшввщношення основних варiантiв полiморфiзму гена Ш28Ь серед 324 обстежених хворих становило: СС — 34 %, СТ — 50 %, ТТ — 16 %. Незважаючи на тотожнють рандомiзованих груп за предикторами SVR, аналiз ефективностi ПВТ у цих групах показав статистично вiрогiдну вiдмiннiсть: частота SVR серед украшських пацiентiв — 63 проти 47 % — серед пащентав клшки Pitië-Sa1pёtriëre (р < 0,05). На перший погляд, таку високу ефективнiсть ПВТ в украшських кшшках можна було б пояснити молодшим вiком па-цiентiв або пршим комплайенсом французьких хворих, однак ютинш причини вiдмiнностей у частота SVR у цих
Таблиця 3. Пор1вняльна характеристика хворих в основних групах досл1дження (N = 324)
Основы ознаки УкраТна, n (%) Франтя, n (%) P-значення
BiK > 40 poKiB 90 (54) 121 (77) 0,0004
Чоловiча стать 98 (59) 93 (59) 0,97
Раса:
— бвропео'щна 167 (100) 120 (76) < 0,0001
— Негро'щна 0 (0) 28 (18) -
— Азiйська 0 (0) 9 (6) -
1ндекс маси тта > 25 127(76) 46 (34) < 0,0001
Високе BipycHe навантаження HCV RNA > 600,000 МО/мл 82 (49) 82 (52) 0,68
«Сприятливi до л^вання» генотипи G2/G3 30 (18) 36 (23) 0,36
Таблиця 4. Частота вар'ант'в пол1морф1зму гена И28Ь в основних групах дослiдження (Ы = 324)
Варiанти полiморфiзму гена IL28b Франтя (%) УкраТна (%) Вiрогiднiсть (р)
СС 33 35 0,46
CT 48 52
TT 19 13
групах вдалося з'ясувати лише завдяки побудовi п'яти 2-факторних моделей i3 фактором популяци та з кож-ним з п'яти прогностичних факторiв: генотип IL28b, стадия фiброзу, ступiнь запалення, генотип вiрусу та в1ру-сне навантаження. Значення сшввщношення шансiв (odds ratio, OR) з одшею змшною групи перевiрки в1ро-гiдностi становило 1,98 (1,14—3,45; P = 0,02). При цьому прогностичне значення генотипу IL28b в украшськш групi виявилося вiрогiдно вищим — 8,95 (д1апазон — 2,16—37,1; р = 0,003), шж у французькiй — 3,32 (д1апа-зон — 1,29—8,53; р = 0,01), у середньому сшввщношен-ня шаншв (OR) становило 4,84 (д1апазон 2,59—12,50; р = 0,0001). Отже, основною причиною вщмшностей у частота SVR виявилася результуюча багатофакторного варiацiйного аналiзу, що враховувала п'ять основних ознак: IL28b, стадiя фiброзу (FibroTest), ступiнь запалення (ActiTest), генотип вiрусу та вiрусне навантаження.
Вщповщно до мети дослщження ми порiвняли дина-м1ку фiброзу пщ час ПВТ у двох групах хворих: iз вщсут-нього (N = 110) та з наявного (N = 214) Т-алеллю гена IL28b. Цтком прогнозовано ми констатували найбтьш значне зниження ступеня фiброзу серед хворих iз спри-ятливим СС-варiантом гена IL28b, адже саме в цш групi хворих була найвища частота SVR (87 проти 44 % при CT/TT-генотипах). Однак, на нашу думку, б1льш важ-ливими е виявленi нами вщмшносп в динамiцi фiброзу в середин групи хворих, як1 досягли SVR, адже саме цi пацiенти вважаються остаточно вилкуваними i не пщля-гають подальшому диспансерному спостереженню. Серед осiб, як1 досягли сгшко! ав1ремй, найнижчий сгупiнь зниження ф1брозу (у середньому на 1,25 пункту за шкалою METAVIR) виявлено в носив Т-алел1 гена IL28b, натом1сть максимальне зниження Ф16розу констатовано в ошб, у яких однонуклеотидний пол1морФ1зм IL28b вщповщае генотипу CC, p < 0,05 (рис. 2).
Отримаш данi свщчать про те, що не вс1 хвор1 на ХГС, як1 досягають стшко'1 в1русолопчно'1 вщповщ, позбуваються ризик1в, пов'язаних 1з наслщками пер-систенци в1русу HCV. Даш спостереження дозволя-ють припустити, що в носив Т-алелi в рестрикцшному фрагментi rs12979860 гена IL28b навиъ п1сля ел1мшаци в1русу гепатиту С може збериатися пщвищена актив-нють перисинусо1дальних кл1тин 1то та експрешя б1л-к1в — 1нг1б1тор1в апоптозу (таких як Bcl-2), що тдтри-
мують процеси фiброгенезу, моно- та пол1клональну пролiферацiю астроцитiв та В-л1мфоцит1в i3 високим ризиком В-клiтинноï та гепатоцелюлярно!' неоплази'. Додатковими тригерами прогресування фiброзу в таких випадках, безперечно, можуть виступати ендогеннi (стеатоз) та екзогенш (токсико-алiментарнi) фактори. Тому, на нашу думку, доцтьним е запровадження диспансерного спостереження i3 монiторингом ф1бро-генезу (FibroTest) та канцерогенезу (a-FP) не лише за хворими з наявним хрошчним гепатитом С, але i за патентами, якi досягли ав1реми', проте й надалi належать до груп ризику прогресування ф1брозу, цирозу та гепа-тоцелюлярно'1 карциноми.
Список дператури
1. Hepatocellular carcinoma after sustained virologie response in hepatitis C patients without cirrhosis on apre-treatment liver biopsy / Justin L. Sewell, Kristine M. Stick, Alexander Monto // Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. - 2009. - № 21(2). - P. 225-229.
2. Interleukin-28B polymorphisms are associated with histological recurrence and treatment response following liver transplantation in patients with hepatitis C virus infection / Charlton M.R., Thompson A., Veldt B.J., Watt K., Tillmann H., Poterucha J.J., Heimbach J.K., Goldstein D, McHutchison J. // Hepatology. — 2011. - 53(1). - P. 317-324.
3. Role of IL28B polymorphism in the development of hepatitis C virus-induced hepatocellular carcinoma, graft fibrosis, and post-transplant antiviral therapy/Eurich D, Boas-Knoop S, Bahra M, Neuhaus R, Somasundaram R., Neuhaus P., Neumann U., See-hoferD. //Transplantation. - 2012. - № 93(6). - P. 644-649.
4. Genomics and HCV infection: Progression of fibrosis and treatment response / Emilie Estrabaud, Michel Vidaud, Patrick Marcellin, Tarik Asselah // Journal of Hepatology. — 2012. — Vol. 57. - P. 1110-1125.
5. Bedossa P., Poynard T. An algorithm for the grading of activity in chronic hepatitis C. The METAVIR Cooperative Study Group //Hepatology. - 1996. - № 24(2). - P. 289-293.
6. Ngo Y., Munteanu M., Messous D., Charlotte F., Imbert-Bismut F., Thabut D., Lebray P., Thibault V., Benhamou Y., Moussalli J., Ratziu V., Poynard T. A prospective analysis of the prognostic value of biomarkers (FibroTest) in patients with chronic hepatitis C// Clin. Chem. - № 52 (10). - P. 1887-1896.
Отримано 10.01.14 □
Телегин Д.Е., Козько В.М., Бондарь O.E., Дубинская Г.М., МинакЕ.Н., МунтеануМ. Львовский национальный медицинский университет им. Данила Галицкого Харьковский национальный медицинский университет Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава Гепатогастроэнтерологическое отделение клиники Pitie-Salpetriere, г. Париж, Франция
ИНТЕРФЕРОН-ОПОСРЕДОВАННАЯ РЕГРЕССИЯ ФИБРОЗА ВО ВРЕМЯ ПРОТИВОВИРУСНОЙ ТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА С ПРИ РАЗНЫХ ВАРИАНТАХ ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНА IL28B
Резюме. В статье рассмотрена связь между степенью снижения ХГС-индуцированного фиброза печени к моменту окончания противовирусной терапии (ПВТ) хронического гепатита С (ХГС) и основными вариантами полиморфизма гена ^28Ъ. Материалы и методы. Ретроспективно проанализированы результаты лечения 324 больных, получавших стандартную противовирусную
терапию (комбинацию пегилированных интерферонов PegIFN-а1рйа2Ъ или PegIFN-alpha2а и рибавирина) по поводу ХГС 1Ь генотипа. Общая продолжительность лечения составила 12 месяцев. Оценивали три варианта вирусологического ответа: быстрый (ЯУЯ, 4-я неделя ПВТ), ранний (ЕУЯ, 12-я неделя ПВТ) и стойкий ^УЯ, 24-я неделя после завершения ПВТ). Результаты и об-
суждение. Все варианты выявленных изменений стадий фиброза к моменту окончания противовирусного лечения в сравнении с исходными значениями распределились на такие группы: 1 — существенное снижение фиброза (у 25 % пролеченных пациентов), 2 — умеренное снижение фиброза (у 64 % больных), 3 — неизмененная степень фиброза (7,6 %), рост фиброза (3,4 %). Было проведено сравнение динамики фиброза во время противовирусной терапии в двух группах больных: без ^ = 110) и с наличием ^ = 214) Т-аллели гена ^28Ь. Наиболее значительное снижение степени фиброза констатировано среди больных с благо-
приятным СС-вариантом гена ^28Ь, ведь именно в этой группе больных была самая высокая частота SVR. Среди лиц, которые достигли стойкой авиремии, самая низкая степень уменьшения фиброза выявлена у носителей Т-аллели гена ^28Ь. Выводы. Полученные данные свидетельствуют о том, что не все больные ХГС, которые достигают стойкого вирусологического ответа, избавляются от рисков, связанных с последствиями персистенции вируса ХГС.
Ключевые слова: хронический гепатит С, фиброз, ген ^28Ь, вирусологический ответ.
Telegin D.Ye., Kozko V.M., BondarO.Ye., Dubinska G.M., Mynak Ye.N, Munteanu M.
Lviv National Medical University named after Danylo Galytsky, Lviv, Ukraine
Kharkiv National Medical University
Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava
Department of Hepato-Gastroenterology, Pitie-Salpetriere, Paris, France
INTERFERON-MEDIATED REGRESSION OF FIBROSIS DURING ANTIVIRAL THERAPY FOR CHRONIC HEPATITIS C IN DIFFERENT VARIANTS OF IL28B GENE POLYMORPHISM
Summary. The article considers the relationship between the degree of reduction of HCV-induced liver fibrosis by the end of antiviral therapy (AVT) for chronic hepatitis C (CHC) and the main variants of IL28b gene polymorphism. Materials and Methods. Retrospectively we analyzed the outcomes of treatment of 324 patients who received standard antiviral therapy (a combination of pegylated interferons PegIFN-alpha2b or PegIFN-alpha2a and ribavirin) for CHC genotype 1b. The total duration of treatment was 12 months. We evaluated three types of virologic response: rapid (RVR, 4th week of AVT), early (EVR, 12th week of AVT) and sustained (SVR, 24th week after the AVT). Results and Discussion. All types of detected changes of fibrosis stages by the end of antiviral treatment in comparison with baseline values were distributed into the following groups : 1 — a significant reduction of fibrosis (25 % of treated patients), 2 — moderate decrease
in fibrosis (64 % patients), 3 — unchanged degree of fibrosis (7.6 %), increased fibrosis (3.4 %). A comparison of fibrosis dynamics during antiviral therapy was carried out in the two groups of patients: without (N = 110) and with (N = 214) T-allele of the gene IL28b. The most significant decrease in the degree of fibrosis detected among patients with favorable CC gene IL28b variant, because exactly in this group of patients the frequency of SVR was highest. Among those who have reached sustained aviremia, the lowest degree of reduction of fibro-sis was found in T-allele carriers of the gene IL28b. Conclusions. The findings suggest that not all patients with CHC who achieved sustained virologic response escape the risks associated with the effects of viral persistence of HCV.
Key words: chronic hepatitis C, fibrosis, gene IL28b, virologic response.
