CC BY
42
УДК 616.523.6.8.-07:615.03
Лжування repnecbipycH^ шфекцш гештальноУ локалпацм препаратом naHaBip
Федорич П.В., Степаненко Р.Л., Федорич Л.Я.
Укратська вгйськово-медична академгя, Кшв Нацгональний медичний университет гм. О.О. Богомольця, Кигв
ЛЕЧЕНИЕ ГЕРПЕСВИРУСНОЙ ГЕНИТАЛЬ-НОЙ ИНФЕКЦИИ ПРЕПАРАТОМ ПАНАВИР Федорич П. В., Степаненко Р. Л., Федорич Л. Я.
Представлен ретроспективный анализ результатов специальных лабораторных исследований (ПЦР) о распространенности герпесвирусной генитальной инфекции среди 6492 пациентов, обратившихся в период 2006-2008 гг. в клиническую лабораторию Александровской больницы г Киева для проведения исследования на наличие у них инфекций, передающихся половым путем. Присутствие вируса герпеса человека диагностировано у 559 (8,6 %) из 6492 обследованных пациентов. Представлены также результаты собственных наблюдений об эффективности противовирусного действия препарата Пана-вир при его системном (внутривенном) применении у 10 пациентов, страдавших воспалительными процессами мочеполовой системы, у которых было диагностировано наличие вирусов герпеса. При первом контрольном исследовании методом ПЦР через 1 месяц после окончания курса лечения препаратом Панавир, у семи (70 %) из 10 больных герпесвирусной генитальной инфекцией присутствие соответствующих вирусов не было диагностировано, что свидетельствует о достаточно высокой противовирусной эффективности этого препарата.
TREATMENT OF THE HERPES GENITALIS INFECTION BY DRUG «PANAVIR» Fedorich P. V., Stepanenko R. L., Fedorich L. Ya.
The retrospective analysis of the results of special laboratory researches on herpes genitalis infection prevalence among 6492 patients having turned to the clinical laboratory of Aleksandrovsky hospital of Kiev in 2006 -2008 for STD-test is presented. The presence of herpes simplex virus (HSV) in 559 (8,6 %) from 6492 surveyed patients has been diagnosed. The results of the authors' own observations of the medication "Panavir" efficiency under it systemic (intravenous) use for 10 patients, which have been ill with inflammatory processes of urinogenital system and in which the presence of HSV has been diagnosed, are presented. At the first control test in a month after the termination of "Panavir" treatment course, the presence of HSV has not been diagnosed in 7 (70 %) patients being under observation; this is evidence of sufficiently high anti-virus efficiency of "Panavir".
В ступ. repnecBipycHa шфекщя (ГВ1) e одним з найпоширешших вipycних захворювань; за ступенем розповсюдженост вона посту-паеться тшьки грипу. ГВ1 проявляе себе у ви-глядi ряду ктшчних та субктшчних форм. Вона може бути позбавлена пpоявiв, а може проходити з загальною штоксикащею оргашз-му, ураженням ЦНС, внутршшх оргашв, iмyн-но! системи [19].
Вipycи родини герпесу досить чисельш та нараховують близько 80 вцщв, включаючи вipy-си piзних хребетних та людини. Вipyc герпесу
людини (ВГЛ) налiчуe 8 патогенних вищв [6-8, 13]:
- ВГЛ 1 типу (простий герпес) здатен викли-кати ураження гладко! шюри, орофащальний, офтальмогерпес та гештальний герпес; маю-чи тропнють до нервово! тканини, ВГЛ 1 типу здатен викликати також меншггги, енцефал^и, мieлiти, енцефаломieлiти, полшейропати;
- ВГЛ 2 типу викликае, головним чином, гештальний герпес; переб^ гештального герпесу може супроводжуватись лихоманкою, збшьшенням лiмфатичних вузлiв, невролопч-
1-2 (12)' 2009
Федорич П.В. та cnieae. Л1КУВАННЯ ГЕРПЕСВ1РУСНИХ1НФЕКЦ1Й ГЕН1ТАЛЬНО1ЛОКАЛ1ЗАЦ11
ними болями, виникненням ерозш та набряюв статевих оргашв, бути причиною невиношення ваптносп, iнфiкування плода та новонародже-ного; част рецидиви захворювання порушують нормальне статеве життя, можуть бути причиною депресивних та неврастешчних порушень; з ВГЛ 2 типу пов'язаш випадки виникнення раку шийки матки, а також хрошчного простатиту; за умови практики орогештальних та ано-генiтальних контактiв, у певних випадках iснуe iмовiрнiсть розвитку тонзилтв, фарингiтiв та проктитiв герпетично! етюлоги;
- ВГЛ 3 типу (varicella zoster) викликае вггря-ну вюпу та оперiзуючий лишай;
- ВГЛ 4 типу (Епштейн-Барр) може бути причиною шфекщйного мононуклеозу, лiм-фоми Беркетта, назофаршгеально! карциноми, ворсисто! лейкоплакп язика;
- ВГЛ 5 типу - цитомегаловiрус (ЦМВ), або „хвороба пощлунюв", здатен викликати ретино-пати, гепатити; запалення слинних залоз, штер-стицiальну пневмонiю, бронхiти та бронхюл^и; призводити до викидання, мертвонароджень, вроджених уражень ЦНС та дефекпв розвитку дiтей раннього вiку;
- ВГЛ 6 типу може викликати раптову екзан-тему у дтей раннього вiку та синдром хрошчно! втоми у дорослих;
- ВГЛ 7 типу у певних хворих викликае лiм-фопролiферативнi захворювання та синдром хрошчно! втоми; морфолопчно вiн подiбний до ВГЛ 6 типу, однак мае вщмшу у структурi ДНК, здатен передаватися не тшьки статевим шляхом, а i повiтряно-краплинним та при пере-ливаннi кровi i пологах; клшчно захворювання може проявлятися лихоманкою, гепатосплено-мегалiею та панцитопенiею;
- ВГЛ 8 типу в наш час асощюють з виникненням герпетиформно! екземи Капошь
Отже, ГВ1 е розповсюдженим захворюван-ням, що може викликати доволi рiзноманiтну клiнiчну картину ураження, а також призводити до тяжких ускладнень.
Дiагностика ГВ1 проводиться за допомогою таких методiв дiагностики [14]:
- електронна та iмунна електронна мшро-скопiя;
- цитолопчний метод - фарбування за Рома-новським-Гiмзою;
- видiлення та накопичення вiрусiв у культурах кттин;
- серологiчнi методи:
1) iмуноферментний аналiз;
2) реакщя нейтралiзащi вiрусу;
3) iмунофлуоресцентний метод;
4) реакщя зв'язування комплiменту;
- молекулярно-бюлопчне дослiдження -полiмеразна ланцюгова реакщя (ПЛР); цей метод найбшьш поширений.
Лiкування ГВ1 повинно бути комплексним, з урахуванням [7]:
- iндивiдуальних особливостей хворого;
- гостроти запалення;
- характеру патолопчних змш;
- загального стану органiзму людини. Зважаючи на це, лiкування можна подiлити
на 4 етапи [1]:
- лшування в гострий перюд хвороби;
- терапiя в стади ремюп;
- активацiя клiтинного iмунiтету;
- диспансерне спостереження та реабштащя хворих.
З цieю метою застосовують [2, 4, 5, 9, 17, 18]:
- специфiчнi iмуноглобулiни:
1) iмуноглобулiн людини;
2) Пентаглобiн;
- штерферони та 1х iндукгори:
1) Лаферон;
2) лейкоцитарний штерферон людини;
3) Реаферон;
4) Ларiафан;
5) Ридостш;
6) Циклоферон;
7) Неовiр;
8) Вiферон;
9) Кагоцел;
10) Амшсин;
11) Полудан;
12) Продигюзан;
13) Зимозан;
14) Кутизон;
15) Панавiр та iн;
- герпетичш вакцини:
1) живi;
2) шактивоваш;
3) рекомбiнантнi;
- синтетичнi iмуностимулятори:
1) Полiоксидонiй;
2) 1зогон;
3) Дiуцифон;
4) Пентоксил;
5) метилурацил та ш.;
- структурно-резонансну тератю. Одними з найбiльш ефективних при лшу-
ваннi станiв, спричинених ВГЛ 1, 2 та 3 тишв, е противiруснi препарати, якi активш по вщно-
шенню до внутршньокл^инних герпесвiрусiв. До ще! групи вщносять [15, 16]:
- ацикловiр (Вiролекс, Зовiракс);
- валцикловiр (Вальтрекс);
- фамцикловiр (Пенцикловiр);
- ганцикловiр;
- вiдарабiн;
- цитарабiн;
- рибавiрин;
- iодоксурдин;
- трифтортимщин;
- фоскарнет.
Але наведенi вище препарати не проявляють суттевого терапевтичного впливу при л^ванш ГВ1 4, 5, 6, 7 та 8 титв.
Отже, лiкування ГВ1 е досить складною проблемою внаслщок здатност збудника персисту-вати в ЦНС, куди ряд iснуючих противiрусних препаратiв не проникають або проникають у концентрацiях, що не мають шпбуючо! ди. Крiм того, ГВ1 мають високу резистентнiсть до ряду сучасних противiрусних засобiв. У зв'язку з цим постае проблема розробки та впроваджен-ня в практику роботи лiкарiв-дерматовенероло-гiв та фаивщв сумiжних спецiальностей нових препаратiв, що мають бшьш потужну специфiч-ну противiрусну активнiсть. Одним з таких пре-паратiв е Панавiр виробництва ВАТ «Мосхiм-фармпрепарати» iм. М.О. Семашка (Росiйська Федерацiя).
Панавiр на протязi останнiх 8 рокiв усшш-но застосовуеться у Росiйськiй Федерацп для лiкування вiрусних захворювань, у тому числ^ спричинених ГВ1. В Украш Панавiр зареестро-вано Фармкомтетом та дозволено до реалiзацil у поточному рощ.
Панавiр представляе собою очищений екс-тракт з паростюв Solanum tuberosum (картоплi европейсько! або чилшсько!). Основною дiючою речовиною препарату е комбшащя високомоле-кулярних полiсахаридiв GG-17, якi вiдносять до класу гексозних глiкозидiв [11].
Механiзм ди Панавiру полягае у взаемодп з мембранами кл^ин та конкуренцп за рецепто-ри, з допомогою яких вiдбуваеться прикршлен-ня та проникнення вiрусiв у клiтину. В органiзмi людини цей препарат посилюе вироблення оки-су азоту, котрий мае властивосп iнактивувати вiруси. Доведено також, що препарат Панавiр мае неспецифiчнi iмуномодулюючi властивостi. Цей препарат е ефективним по вiдношенню до вiрусiв, що мiстять ДНК та РНК. Панавiр тдви-щуе неспецифiчну резистентнють органiзму до
рiзних iнфекцiй та мае властивють iндукувати iнтерферон. У терапевтичних дозах Панавiр добре переноситься пащентами та не приводить до виникнення побiчних ефектiв [3].
Форми випуску препарату [11]:
- ампульний розчин для внутршньовенного введення - 0,04 мг/мл в ампулах та флаконах по 5 мл;
- гель для зовшшнього використання - по 3,0; 5,0; 10,0 г;
- супозитори вагшальш - по 2,0 г;
- супозитори ректальш - по 1,2 г.
В Укра1ш на цей час зареестровано ампульний розчин та гель Панавiр.
Ампульний розчин препарату Панавiр вво-дять шляхом внутршньовенних ш'екцш по 5 мл за схемою: першi 3 - з штервалом 48 годин, iншi 2 - з штервалом 72 годин. Також рекомен-дуеться проводити супутню мiсцеву терапiю гелем Панавiр 3-4 рази на день [3].
На цей час в Украш вщсутш статистич-но достовiрнi данi щодо рiвня захворюваносп на ГВ1. Враховуючи вищенаведене, нами було проведено вивчення розповсюдженостi ГВ1 серед певно! частини мешканщв Киева, зокрема у групi хворих на рiзнi 1ПСШ, а також дослщжена ефективнiсть препарату Панавiр при лшуванш гештально! iнфекцil, спричинено! ГВ1.
Матерiали i методи дослiдження. Ретроспективно було проаналiзовано результати спе-цiальних лабораторних дослiджень, зокрема на наявшсть ГВ1, у 6492 пащентв, якi звертались у зв'язку з запальними процесами урогенi-тального тракту у клшчну лабораторiю Олек-сандрiвськоl лiкарнi м. Киева на протязi 20062008 рр. Дослiдження матерiалу, взятого у па-цiентiв (секрет цервшального каналу i урет-ри - у жшок, уретри i передмiхуровоl залози -у чоловтв) на виявлення ВПЛ, проводили за допомогою методу ПЛР.
Лшування препаратом Панавiр отримали 10 пащенпв, хворих на ГВ1 гештально! локалiза-цil.
Результати та !х обговорення. Згiдно з результатами дослщжень, проведених методом ПЛР, ГВ1 було дiагностовано у 559 (8,6 %) з 6492 осiб, серед них:
- ВГЛ 1 та 2 титв було виявлено у 191 випад-ку (2,9 %);
- ВГЛ 4 типу - у 165 (2,5 %);
- ВГЛ 5 типу - у 132 (2 %);
- ВГЛ 6 типу - у 71 випадку (1,1%).
1-2 (12)' 2009
Федорич П.В. та спвав. Л1КУВАННЯ ГЕРПЕСВ1РУСНИХ1НФЕКЦ1Й ГЕН1ТАЛЬНО1ЛОКАЛ1ЗАЦ11
Результати дослщжень показують, що ГВ1 е достатньо розповсюдженою та посiдае одне з провщних мiсць в структурi 1ПСШ. Зважаючи на зростання рiвня захворюваносп на 1ПСШ вiрусноl етюлогп, а також тяжкють !х клiнiчних проявiв i ускладнень та резистентнiсть збудни-кiв до ряду iснуючих на цей час противiрусних препаратiв, розробка та запровадження в ктшч-ну практику новггшх препаратiв противiрусноl ди е важливим у терапевтичному та профiлак-тичному аспектах.
Пiд нашим спостереженням перебувало 10 осiб (6 чоловiкiв та 4 жшки у вiцi 19-46 роюв), хворих на ГВ1, як страждали на запаль-нi процеси урогенiтального тракту. Середнiй вiк обстежених пащенпв становив 34 ± 2,5 року у жшок та 35 ± 2,5 року у чоловтв. При прове-деннi спецiального лабораторного дослщжен-ня методом ПЛР матерiалу, взятого у пацiентiв (секрет цервшального каналу i уретри у жшок, уретри i передмiхуровоl залози - у чоловтв) на виявлення ГВ1, у цих пацiентiв було дiагносто-вано наявнiсть зазначених герпесвiрусних ш-фекцiй сечостатево! системи, а саме:
- ВГЛ 1 та 2 тишв - у чотирьох пащенпв;
- ВГЛ 4 типу - у трьох;
- ВГЛ 5 типу - у двох;
- ВГЛ 6 типу - у одного пащента.
Зазначеним 10 пащентам, з метою запоб>
гання подальшого прогресування запального процесу, спричиненого ГВ1, та профшактики подальшого И розповсюдження, було проведено курс специфiчноl противiрусноl терапи препаратом Панавiр. Панавiр вводили, згiдно шструк-цп, внутрiшньовенно по 5 мл; першi три ш'ек-цп - з штервалом 48 годин, а по^м 2 ш'екци -з штервалом 72 години. При проведенш лшу-вання препаратом Панавiр у вшх пацiентiв не було зареестровано виникнення побiчних ефек-тiв або ускладнень.
При першому контрольному лабораторному дослщженш 10 пацiентiв дослщно! групи хворих, яке проводилося методом ПЛР через 1 мiсяць пiсля закшчення курсу лiкування препаратом Панавiр:
- присутнiсть збудникiв ГВ1 у дослщжувано-му матерiалi з урогештального тракту не було виявлено у 7 (70 %) пащенпв;
- знову було виявлено присутнють цих вiру-сiв - у трьох (30 %) пащенпв.
Такий результат свщчить про достатньо ви-соку противiрусну дiю Панавiру та вказуе на доцшьшсть подальших клiнiко-лабораторних дослщжень у вiдповiдному напрямку.
Висновки
1. Встановлено, що розповсюджешсть ГВ1 гештально! локалiзацil дiагностовано у 8,6 % обстежених хворих на 1ПСШ.
2. Враховуючи здатнiсть ГВ1 персистувати в нервовш тканинi, лiкування урогенiтального тракту при цш патологil мае бути спрямова-ним на упередження рiзних клiнiчних проявiв i прогресування шфекци, а також запобiгання И подальшого розповсюдження. У зв'язку з цим, запровадження в ктшчну практику нов^шх, бшьш ефективних противiрусних препаратiв, зокрема Панавiру, е перспективним з терапев-тичних та профiлактичних позицiй.
Л1ТЕРАТУРА
1. Айзятулов Р. Ф. Современные подходы и принципы лечения вирусной инфекции мочеполовой системы // Мужское здоровье. - 2005 . - № 4. - С. 31-33.
2. Бакстон П. Дерматология. - М.: Бином, 2006. - 176 с.
3. Богатырева И.И. Препарат ПАНАВИР при вируспапилломатозе на коже и слизистых
3. При першому контрольному дослщжен-ш за допомогою ПЛР через 1 мюяць шсля закшчення курсу лшування препаратом Панавiр у 7 (70%) з 10 хворих на ГВ1 урогештального тракту вщповщш збудники не були виявлеш. Це свщчить про достатньо високу противiрусну дда Панавiру та вказуе на доцшьшсть подальших ктшко-лабораторних дослiджень.
4. Подальшi поглибленi дослiдження розпо-всюдженосп ГВ1 урогенiтального тракту серед хворих на 1ПСШ та серед контингенту ошб, якi складають групу шдвищеного ризику, е важли-вими у медичному та медико-соцiальному аспектах.
оболочках // ПАНАВИР. Опыт применения в лечебной практике (сб. науч. работ). - М., 2008. - С. 72-73.
4. Гурженко Ю.Н. Комплексная терапия герпетической инфекции у мужчин с применением Кагоцела // Мужское здоровье. - 2006. - № 1. - С. 118-124.
5. Иванова В.В. Использование структурно-
резонансной терапии в лечении генитальной папилломавирусной инфекции // Лечащий врач. - 2006. - № 2. - С. 59-65.
6. Каримова И.М. Герпесвирусная инфекция. - М.: Медицинское информационное агентство, 2004. - 104 с.
7. Коляденко В.Г., Степаненко В.1., Федорич П.В., Скляр С.1. Шюрш та венеричш хворо-би. - Вшниця: Нова Книга, 2006. - 424 с.
8. Кисина В.И. Урогенитальные болезни у женщин: клиника, диагностика и лечение. - М.: МИА, 2005. - 280 с.
9. Кубанова А.А., Кисина В.И., Блажук Л.А., Вавилов А.В. Рациональная фармакотерапия заболеваний кожи и инфекций, передающихся половым путем. - М.: Литера, 2005. -882 с.
10. Кубанова А.А. Клинические рекомендации. Дерматовенерология. - М.: Геотар медицина, 2006. - 320 С.
11.Кунгуров Н.В., Герасимова Н.М., Кузнецова Ю.Н. Эффективность препарата ПАНАВИР при папилломавирусной инфекции // ПАНАВИР. Опыт применения в лечебной практике (сб. науч. работ). - М., 2008. - С. 32-35.
12.Кусов В.В., Флакс Г.А. Справочник дерматолога. - М.: Бином, 2006. - 400 с.
13.Лезвинська Е.М., Ивень А.Л. Хвороби шюри
та шфекци, як передаються статевим шляхом. К.: Практична медицина, 2000. - 208 с.
14.Молочков В.А., Ильин И.И. Хронический уретрогенный простатит. - М.: Медицина, 2004. - 240 С.
15.Марченко Л.А. Диференцшована тактика ве-дення хворих з гештальним герпесом // Пне-колопя. - 2005. - Т. 7, № 3. - С. 159-164.
16.Марченко Л.А. Нова тактика ведення хворих з рецедивуючою формою гештального герпесу // Проблеми репродукци. - 2006. - № 3.
- С. 15-18.
17.Михайлов И.Б. Клиническая фармакология.
- СПб: Фолиант, 2002. - 528 с.
18.Сокольськая Т.А., Колхир В.К. Информационная справка про исследование иммуно-модулирующих свойств противовирусного препарата Панавир в эксперименте и клинике // ПАНАВИР. Опыт применения в лечебной практике (сб. науч. работ). - М., 2008. -С. 61-65.
19.Feldman et al. The association of smoking and risk of condyloma acuminarum in women // Obstetrics and Gynecology. - 1997. - Vol. 89, No 3.- Р 346-350.
20.Quinn T.C. Recent advances in diagnosis of sexually transmitted diseases // Sex. Trans. Dis.
- 1994.- No 21.- Р 19-27.
Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология 1-2 (12)' 2009
