CC BY
41
УДК 616.972.614: 616.972-085
Гештальний герпес: етюпатогенетичш, клшшо-ешдемюлопчт аспекти, комплексна дiагностика та лжування, профшактика
Синиця П. В.
Кровоградський КЗ ОШВД
ГЕНИТАЛЬНЫЙ ГЕРПЕС: ЭТИОПАТОГЕНЕТИ-ЧЕСКИЕ, КЛИНИКО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ, КОМПЛЕКСНАЯ ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ, ПРОФИЛАКТИКА Синица П. В.
HERPES GENITALIS: ETIOLOGICAL, PATHOGENETIC AND CLINICOEPIDEMIO-LOGICAL ASPECTS, COMPLEX DIAGNOSTICS AND TREATMENT, PROPHYLAXIS Sinitsya P. V.
Гештальний герпес (код А 60.0 МКХ-10) -вiрусне захворювання статевих оргашв лю-дини з гострою, хрошчною рецидивуючою або латентною формами клшчного перебiгу, що вiдрiзняються характерною симптоматикою i тяжкiстю ураження [ 1-6, 78].
Захворюванють на генiтальний герпес (ГГ) в останнi роки вийшла на одне з провiдних мюць серед ЗПСШ - не тшьки через значне зростан-ня чисельносп випадкiв, але й через порушення стану здоров'я хворого, можливiсть ускладнень, негативний вплив на здоров'я новонароджених та дiтей раннього вiку [2-10].
На цей час ГГ е мультидисциплшарна ме-дична проблема для лiкарiв дерматовенероло-гiв, урологiв, пнеколопв, педiатрiв, невропато-логiв, психiатрiв, офтальмолопв, iнфекцiонiстiв та ш. [ 3, 6, 7, 11, 12].
До початку нашого сторiччя кiлькiсть ви-падкiв зареестрованого ГГ у США зросла, у по-рiвняннi з показниками для 80-х роюв минулого столотя:
- у США - на 13-40 %;
- у крашах Свропи - на 7-10 %;
- у крашах Африки - на 30 %.
Високий ршень шфшэваних ос1б (до 95 %) 1 хво-рих дають тдстави стверджувати про ешдем1чне поширення ГГ серед населения Земно! кул1 [47, 48].
Про широку розповсюдженють герпес-вiрусiв (ГВ) свiдчать даш експертiв ВОЗ (2002) про безконтрольний характер шфекци:
- iнфiковано ВПГ-1 до 90 % населення;
- спостер^аються клiнiчнi симптоми захво-
рювання - у 20 %.
ВОЗ проголосила repnecBipycHi шфекцн (ГВ1), як чинник, що визначае iнфeкцiйнy i со-матичну захвоpюванicть у ХХ1 cтолiттi [72].
За даними статистики, в Укра1ш щоpiчно рееструеться 15 випадюв ГГ на 100 тис. населення, але е привщ цей piBem захвоpюваноcтi вважати заниженням через неповну peеcтpацiю випадкiв. Можна з впeвнeнicтю стверджувати, що захворюванють на ГГ значно вище у декшь-ка pазiв i реальш цифри становлять до 100 ви-падкiв герпесу на 100 тис. населення в рш [2, 8].
Зростання захвоpюваноcтi та розповсюдженють ГГ пов'язують зi зменшенням кшькосп людей з антитiлами до ВПГ-1, зi збiльшeнням кiлькоcтi статевих паpтнepiв, не дотриманням пpинципiв безпечного сексу, широким розпо-всюдженням гомосексуальних зв'язюв, ораль-них контактiв [18-20].
70 % пащенпв iнфiкyютьcя вiд хворих з ла-тентним (без клшчних пpоявiв) пepeбiгом ш-фекци [16-24].
Термш герпес (вiд грецького herpö - повзти), хвороба шюри, що розповсюджуеться, вiдома в мeдицинi 25 вшв; «пропасний герпес» та за-студу описав римський лiкаp Геродот за 100 ро-юв до иашо! ери. Iнфeкцiйнy природу герпесу дослщили иiмeцькi вчeиi В. Грютер - у 1912 р. та А. Левенштейн трохи шзшше - у 1921 р. Б. Лшшютц вперше спостертав ацидофiльнi внyтpiшньоядepнi включення пiд мiкpоcкопом.
Розмip вipiонiв гepпecвipyciв 110-220 нм; в> рус складаеться з трьох частин: суперкапсиду,
капсиду та геному.
Суперкапсид - це двошарова бшково-лшщна оболонка; зовшшнш шар побудований з клггин-них мембран, мае глiколшопротеlновi шипи, по-хiднi внутршньо1 ядерно! мембрани нянин. Пп-копротеши В, В вщповщають за iнфекцiйнiсть герпевiрусiв, забезпечують серотипову специ-фiчнiсть. Бiлки внутршнього шару оболонки (тегумента) пiд час шщаци вiрусноl реплшаци iнгiбiрують транслящю клнини-хазяша.
Капсид - iкосаедрального типу симетрп дiа-метром 120-150 нм, збудований з 162 капсомерiв.
Геном складаеться з двонитчато! лшшно1 ДНК довжиною 125-220 х 103 пар нуклеотцщв, кодуе 100 генiв, у тому чи^ ДНК-полiмеразу та тимщинкшазу. ДНК надiлена властивiстю створювати кшьце, що спрощуе iнтеграцiю в геном клнини-хазяша [3-7, 158].
На цей час нараховуеться 90 тишв шмейства герпесвiрусiв (Herpesviridae). Вивчено 8 тишв герпесвiрусiв, об'еднаних за бiологiчними влас-тивостями у три пiдсiмейства або шдгрупи, що викликають захворювання людини.
- до a-герпеcвiрусiв вiдносять:
1) вiрус простого герпесу 1 типу ( ВПГ1);
2) вiрус простого герпесу 2 типу ( ВПГ2);
3) вiрус внряно1 вiспи та оперiзуючого
герпесу (У2У);
вiруси ще1 пiдгрупи мають короткий цикл репродукцп з цитопатичним ефектом, швидко розповсюджуеться по клiтинам, переважно по нейронам, викликають руйнування клнин; спо-стерiгаються латентнi форми шф^вання; абор-тивний цикл шфекци веде до канцерогенезу;
- тдгрупа P-герпесвiрусiв включае:
1) цитомегаловiрус (ВГЛ-5, ЦМВ);
2) герпесвiруси 6, 7 тишв ( ВГЛ-6, -7), -
як мають вузьке коло хазя!в; вiдмiчено ура-
ження паренхiматозних та лiмфоретикулярних органiв; повiльно розмножуються; спостерпаеть-ся цитомегалiя; викликають уродженi шфекци;
- до Y-герпесвiрусiв вiдносять:
1) вiрус Епштейна-Барра;
2) герпесвiрус 8 типу ( ВГЛ-8);
спостерiгаеться тропiзм до лiмфоцитiв Т, В
та ендотелда судин; викликають лiмфопролiфе-ративнi захворювання, ангюретикульоз (саркому Капошi) [7].
Герпесвiруси мають принциповi вiдмiнностi вщ iнших збудникiв:
- загальна сприйнятливють та iнфiкування до 95 %;
- невiдворотнiсть зараження;
- превалююча вiдсутнiсть клiнiчних проявiв при шфшуванш;
- довiчне носiйство;
- неможливють ерадикаци;
- умiння вислизати вщ iмунноl вiдповiдi - це
дозволило припустити, що ГВ1 може бути ет> I ологiчним чинником, «тренером» iмунноl сис-теми; але вона не е маркером iмунодефiциту i в цiлому е складовою бюценозу в iмунокомпе-тентних хворих [72].
> Джерелом ВПГ-шфекцп е хворий або в1русоно-с1й; ГГ часпше зумовлений ВПГ-2, р1дше - ВПГ-1
г [24]. Iнфiкування вiдбуваеться через пошкоджену I шкiру та/або слизовi оболонки, у бiльшостi ви-падюв - безпосередньо вiд хворого [1, 2, 24-28]:
- горизонтальним шляхом:
. 1) пов^ряно-крапельним шляхом;
I 2) статевим шляхом;
, 3) при трансфузil кровц
' 4) при пересадцi оргашв;
) 5) через предмети побуту та гiгiени;
5 - вертикальним шляхом - вщ матерi до плоду:
1) трансплацентарно; I 2)штранатально.
5 У 50-90 % випадюв горизонтального шляху ш-
ф1кування ГГ та у 70 % випадюв передач! вщ ма-
> тер1 дитин1 (вертикальний шлях), джерелу 1нфек-цИ не в1домо про шф1кування герпесв1русами [1].
Розрiзняють два типи взаемодп герпес-вiрусiв з оргашзмом хворих, у залежностi вщ термiнiв цих процесiв:
> - перший тип - тд час короткотермшового перебування збудникiв в органiзмi людини; iн-
[ фекцiйний процес мае гострий перебп з харак-) терними проявами або в шапарантнш (асимп-) томнiй) формц
- другий тип взаемодil пов'язаний з довго-тривалою персистенцiею вiрусiв в органiзмi хворих i мае три форми ктшчного перебiгу:
1) латентна форма (асимптомна персис-тенщя збудника; спостерiгаеться порушення повного циклу репродукцп вiрусiв);
2) хронiчна форма (персистенщя вiрусу : виявляеться ктшчною симптоматикою на
протязi довгого часу);
3) розвиток повшьно1 вiрусноl шфекцй, що мае характерний тривалий (мюящ та роки) iнкубацiйний перiод з наступним по-вiльним проградiентним перебпом з розви-
> тком край важких клiнiчних симптомiв та смерп хворого [16, 29].
Основнi ланки патогенезу ГВ1 [160]:
- шфшування сенсорних ганглilв вегетатив-I но! нервово1 системи з пожиттевою персистен-
цiею ВПГ у них; [ - ураження iмунокомпетентних клiтин, що
веде до вторинного iмунодефiциту;
- тротзм ВПГ до епiтелiальних та нервових 5 клiтин, зумовлюючий полiморфiзм клiнiчних
проявiв герпесу.
Клонування герпесвiрусiв вiдбуваеться по-слiдовно:
; - випадкова абсорбцiя «материнського» вiру-
су на поверхню кттини-мшеш;
- «роздягання вiрiона» - розпад оболонки i капсиду;
- iнфiльтрацiя вiрусно! ДНК в ядро клггини-мiшенi;
- формування зрших «молодих» вiрiонiв шляхом брунькування на ядернiй мембранi.
Матер1алом для побудови «молодих» в!рюшв слугують бшки, амiиокислоти шфшованих клггин.
Вiруси залежш вiд iнтенсивностi обмiну в кттинах хазя!на, що висока в ештелющних кт-тинах, i тому спостертаеться !х часте ураження.
Новi сформоваш вiрiони через 18 годин тс-ля iнфiкування руйнують оболонки уражених клiтин i попадають в оточуюче середовище, що призводить до появи ктшчних ознак герпесу на шкiрi та слизових оболонках [30-32]:
- вщомий високий тропiзм герпесвiрусiв до тканин ектодермального походження, тому спостерь гаеться ураження шкiри, слизових оболонок, центрально! та периферiчно! нервово! системи [1-3];
- при цьому спостертаеться цитотоксична дiя герпесвiрусiв, що викликае некроз шфшо-ваних епiтелiальних клiтин та iнфiльтрацiю за-пальних клiтин, головним чином мононуклеа-рiв, у пiдлеглу сполучну тканину;
- усшх ВПГ в якост патогена та можливiсть його виживання виражена у здатностi вiрусу за-лишатися в сенсорних ганглiях сакрального сегменту в латентнш формь
Латентнiсть - це здатнiсть ВПГ до персис-тенцп вiрусу в органiзмi людини за умови вщ-сутностi вiрусно! реплшацп та патогенносп. Первинна латентна iнфекцiя не супроводжуеться репродукцiею вiрусiв, реплiкацiя ВПГ блокуеть-ся на стадп вiрусно! експресп раннiх генiв [33].
Природа латенцп герпесвiрусiв, як спосiб !х виживання в природ^ ще до кшця не з'ясована, але деякi важливi молекуляриi мехаиiзми вста-новлення латенцп вже вщомь У стаиi латенцп герпесвiрус на ДНК персистуе в оргаиiзмi шфь кованого хазяша без експресп гткопроте!шв, якi визначають шфекцшнють вiрусу i е важливими факторами гуморального та клггинного iмуиiте-ту. У стадп латещи кiлькiсть копш ДНК вiрусу приблизно дорiвиюе 10-100 на клггину сенсорного нейрона, який вкривае латентний вiрус. Якщо пiд впливом активуючих факторiв кшькють копiй ДНК перевищуе цей показник, то починаеться реплiкацiя iнфекцiйних вiрiонiв з наступною ма-нiфестацiею рецидивiв ВПГ - захворювання [73].
Вщомо, що для ВПГ характерним е дермато-нейротропнiсть i виняткова здатшсть до пер-винно! iнвазi! у кттини епiдермiсу та слизових оболонок, що забезпечуе високу вiрулентнiсть шфекцп. Спочатку вiрус адсорбуеться на по-верхнi клiтини епiтелiю, потiм потрапляе в середину них, зосереджуючись у рецепторному
апарап. У зош уражених клггин виникае вогни-ще запалення, що клiнiчно проявляеться добре вщомими характерними симптомами: вiдчуття печи, почервоншня; з'являються везикули.
Герпетичнi висипання свщчать про активний iмунний отр ГВ1. Вiдсутнiсть шкiрних виявiв може сигналiзувати про недостатнiсть захисних бар'ерiв i пiдвищення ризику герпетичного ура-ження центрально! нервово! системи [161].
Проникнення вiрусу в тiло нервово! клггини та злиття з нею вщбуваеться вiдразу пiсля ак-сонального контакту, або нуклеокапсиди попадають у ядро нейрона шляхом зворотнього ак-сонного потоку. У подальшому ВПГ потрапляе в регюнальш лiмфатичнi вузли, внутршш орга-ни, клiтини нервових ганглi!в [3]. Перший епiзод може бути проявом:
- первинно! шфекцп ГГ у хворого, що не мае антитш до ВПГ-1 або ВПГ-2;
- непервинно! iнфекцi! у хворого, що рашше мав антитша до альтернативного вiрусу.
Первинним ешзодом називають перший про-яв ктшчних ознак захворювання, що мае довго-тривалий та тяжкий перебiг:
- 40 % випадюв набутого шф^вання ВПГ-2 та 60 % випадюв iнфекцi! ВПГ-1 мають клiнiч-ш ознаки; вiрогiднiсть безсимптомно! iнфекцi! вища у чоловшв, нiж у жшок [27];
- появi висипу передують продромальнi яви-ща у вигщщ свербiжу, печi! та iнших мюцевих та загальних проявiв: погане самопочуття, нежить, пiдвищення температури тiла, ломота в сугло-бах, що зникають протягом 1-3 дiб [1-6, 8, 24];
- майже всi пащенти вiдмiчають:
1) стiйкий свербiж, печда, набряк та дискомфорт у зовшшшх генiталiях;
2) ряснi, без запаху видшення iз статевих шляхiв, не курабельнi при застосуваннi зви-чайно! терапi!;
3) ерозивно-виразковi ураження шюри та слизових генiталiй та шюри промежини;
4) хвилеподiбнi загострення сакроше!ту;
5) при ураженнях ректум - перiодичний бiль в промежиш, болячi акти дефекацi!, слиз та кров у калi на фош поганого самопочуття. Клiнiчнi прояви герпесу мають характерш
стадi! патогiстологiчних змш в епiдермiсi [3]:
- 1 стадiя - внутрiшньоклiтинний набряк (ва-куольна дегенерацiя); клiнiчнi прояви на шкiрi вiдсутнi;
- 2 стадiя - мiжклiтинний набряк (спонгiоз); з'являеться незначна гiперемiя;
- 3 стадiя - балонуюча дегенерацiя; на шкiрi з'являються згрупованi пухирцi з подальшим формуванням багатокамерного великого пузиря (вогнища).
Рецидивуючий генiтальний герпес (РГГ) характеризуемся перiодичною появою симптомiв
захворювання, що вiдрiзняються бiльшою лег-юстю перебiгу та локальнiстю проявiв [34-36].
Розповсюдження ВПГ у вщцентровому на-прямку тд час рецидиву визначае анатом1чну фш-сащю вогнища ураження у хворих на РГГ [160].
Хворi з рецидивуючим перебiгом ГГ мають дефект специфiчного протигерпетичного iмунi-тету, який спричинений унiкальною властивю-тю активних та реплiкуючих ВПГ синтезува-ти бiлки, якi блокують рецептори I та II класу системи НLA, що веде до порушення каскаду передачi сигналiв пролiферацil та диференшю-вання в усш системi специфiчноl iмунноl вщ-повщ, включаючи пiдсистеми антитилогенезу, y-iнтерферону та гаплотипоспецифiчних цито-токсичних лiмфоцитiв з фенотипом СД8+ [37].
Хворi на часто рецидивуючу верифiковану ГВ1 мають асощащю з генотипом iмунопротео-сом ЬМР 2, i цей генотип асоцшований з рiвнем специфiчних iмуноглобулiнов класу О G) [45].
Прогностичними найбшьш важливими параметрами клшчного перебiгу РГГ е тяжюсть та характер перебiгу захворювання; головш показ-ники тяжкостi перебiгу РГГ:
- юльюсть рецидивiв за рш;
- тривалiсть ремiсiй.
Розрiзняють таю ступеш тяжкостi РГГ:
- легкий ступень - не бшьше трьох рециди-вiв за рiк; ремюй тривають не менше 4 мюящв;
- середнiй - вiд 4 до 6 рецидивiв за рш; рем> сп - по 2-3 мюящ;
- тяжкий - бшьше 6 рецидивiв за рiк; ремюй не бшьше 5-6 тижшв.
Характер перебпу РГГ може бути [ 3-4]:
- нершмчний (широкий дiапазон коливання тривалостi ремiсiй);
- монотонний (част рецидиви з малою зм> ною тривалостi ремiсiй);
- затихаючий (збшьшення тривалостi рем> сiй, зменшення кiлькостi рецидивiв та !х ктшч-них ознак).
Описанi також атиповi (абортивна, дисемшо-вана, набрякова, м^уюча, геморагiчна, зосте-риформна, некротична, пруригшозна, бульозна, виразково-некротична, екзема Капошi) та мало-симптомнi форми РГГ, яю вважають найбiльш небезпечними в плат розповсюдження герпесу [ 1, 4-5, 38-41]. Виникнення атипових форм РГГ пов'язують з рядом чинникiв [160]:
- змшою циклу розвитку герпетичних еле-ментiв;
- незвичайною локалiзацiею вогнища та ана-томiчними особливостями шдлеглих тканин;
- перевагою суб'ективних вiдчуттiв у хворого.
ГГ слщ диференцiювати з [25, 27, 28, 31, 33,
46, 49]:
- сифшсом;
- шанкро1дом;
- хворобою Крона;
- багатоформною еритемою;
- кандидозом;
- хворобою Бехчета;
- травмою.
Загальновiдомi фактори, провокукта рецидиви [8, 33, 42-44]:
- нежить;
- стреси;
- передменструальне напруження; ' - мiсцева травма;
- статева актившсть, змiна статевого партнера (напевно недарма французи називають ГГ
, «стражем шлюбно1 вiрностi»).
Характернi особливостi перебiгу ГГ на су-часному етапi: ' - змша характерно1 клiнiчноl картини вези-
кулярного сипу (спостерпаються папули, ерозп, [ виразки, еритема тощо);
. - подiбна картина зовнiшнiх проявiв ГГ з iн-
шими шфекщями (гонококова, мiкотична, папi-I ломовiрусна, сифiлiс, трихомонiаз та iн.);
- скорочення термiнiв ремiсiй та подовження рецидивiв;
- значне переваження мшст-шфекцш з ВПГ-2 (хламiдil, мiкоплазми, СМV, РV) над моногерпе-тичною шфекщею;
- збiльшення випадкiв дисемiнованоl (гене-ралiзованоl) форми захворювання;
- зростання етiологiчноl ролi ВПГ-2 у патологи вагггносп, плоду та полопв ( до 22 %);
I - пiдвищення етiопатогенетичного впливу
ВПГ-2 на онкопатологiю у жiнок (рак шийки матки);
[ - зростання впливу ГГ у сприянш iнфiкуван-
ня В1Л;
- значне збiльшення спостережень асимп-томного перебiгу герпесу.
- загальне зростання ет1олог1чно1 участ1 ВПГ-1 в ураженнях уроген1тального тракту людини [51];
- феномен безсимптомного видшення гер-песвiрусiв (шединг), якому ниш выводиться го-ловна роль у розповсюдженш ГВ1, ще далекий
, вщ повного вирiшення i потребуе подальших
дослiджень [74]; [ - тшьки у 20 % хворих на ГГ спостерпаеться
' моногерпетична iнфекцiя ВПГ-1, -2; у бшьшос-тi випадкiв мають мiсце мшст-шфекцп; вiдмiче-но поеднання ГВ1 з:
1) хламщями (45 %);
2) уреаплазмами та мiкоплазмами (24 %);
3) кандида (34 %), -
а також з гарднерелами, вiрусами патломи . людини, цитомегаловiрусами [92]. , Супутня урогенiтальна флора (збудники
ЗПСШ) е сприятливою для рецидивiв ГГ. Осо-бливi труднощi в дiагностицi можуть виникну-ти у випадках мшст-шфекцп. Метою лаборатор-
но! дiагностики стае визначення етiологiчного чинника ЗПСШ, виявлення вiрiону, геному або антигену до Bipycy та динамiчне спостереження за перебiгом патологiчного процесу (динамша специфiчних антитiл) [92, 108].
Mycoplasma hominis та Herpes simplex virus становлять бюценотичний комплекс i мають ба-гато спiльних рис [75]:
- широко розповсюджеш в природi (убшв> тарнi паразити);
- цитопаразитизм з ураженням багатьох оргашв i систем органiзмy та розвитком широкого спектру клiнiчних проявiв - вщ латентних, сyбклiнiчних до тяжких, машфестних форм захворювань;
- здатнють до шедингу - безсимптомного видшення патогенiв у довкiлля, що обумовлюе широке iнфiкyвання населення;
- персистуючий характер iснyвання з часто довiчним перебуванням збудника в шфшовано-му органiзмi хазяша;
- розвиток iмyнодефiцитiв внаслiдок спро-можностi ураження клгтин iмyнноl системи ор-ганiзмy.
Змшаш шфекцп модифiкyють клiнiчнi прояви хвороби й обумовлюють li полiморфiзм, що значно ускладнюе i робить не завжди ефектив-ною клшко-лабораторну дiагностикy [76].
Такi фактори, як:
- збшьшення ГВ1 у популяцй, високi перина-тальнi втрати [52, 55, 60, 62, 64, 65, 67];
- народження дгтей з тяжкою патолопею [59, 69];
- реестращя соматично! патологи [58] та ура-жень нервово! системи у дорослих [68, 70];
- зв'язок з онкопатолопею [63] та шф^ван-ням В1Л [53, 54];
- недостатшсть методiв клтчно1 дiагностики, -
роблять необхщним проведення противiрyс-
но! терапп у процесi:
- передоперацшно1 пiдготовки хворих [56];
- профшактичного лiкyвання вагiтних [57], -
а також потребують всебiчного вивчення ю-
нуючих та розробки нових шформативних ме-тодiв лабораторно1 дiагностики [66].
Для лабораторно1 дiагностики ГВ1 застосо-вують рiзнi методи:
- цитолопчш дослiдження для встановлен-ня вiрyс-iнфiкованих змiн у клiтинах iз вогнищ ураження [91];
- знаходження вiрiонiв ВПГ за допомогою прямо1 та iмyнноl електронно1 мшроскопп (ПЕМ i 1ЕМ);
- виявлення клiнiчних iзолятiв ВПГ вiд хворих на рiзноманiтних культурах клiтин;
- визначення вiрyсних антигенiв за допомогою методу флюоресцентних антитш (МФА) та iмyноферментного аналiзy (1ФА);
- детекщя ДНК ВПГ за допомогою полiме-разно1 ланцюгово1 реакцп (ПЛР);
- визначення специфiчноl iмyнноl вiдповiдi до ВПГ за допомогою 1ФА [79-84].
Головнi вимоги до лабораторних методiв дiа-гностики [77]:
- висока чутливють i специфiчнiсть;
- швидюсть i простота постановки;
- добра вщтворювашсть методу;
- невисока вартють проведення аналiзy.
Виходячи з цих вимог, свнлова мiкроскопiя,
яка мае низьку чyтливiсть i специфiчнiсть, на сьогодш широко не використовуеться.
Електронна мiкроскопiя дозволяе виявляти в ктшчних зразках хворих на ГВ1 характерш за морфологiею вiрyснi частини. При експресив-ностi методу (2-3 год.) суттевим недолiком для практично1 медицини е необхiднiсть дорогого об-ладнання та спецiально пiдготовленого персоналу для роботи з електронним мшроскопом [92].
Культуральний метод е високоспецифiчним i високочутливим, дозволяе проводити типову дифе-ренцiацiю iзолятiв у реакцп нейтралiзацil на куль-тyрi клгтин, визначати !х iнфекцiйнy активнiсть i антивiрyснy чyтливiсть. Недолiком методу е:
- залежнють вiд термiнiв взяття матерiалy i кiлькостi в ньому вiрyсних часток;
- виявлення цитопатично1 дil вiрyсy лише через 3-7 дiб вiд зараження кттин;
- необхiднiсть проведення 2-3 пасаж1в, що значно вiдтермiновyе отримання результапв до-слiдження;
- негативний результат вiрyсовидiлення не виключае дiагноз ВПГ у хворого.
Широко використовуються методи детекцп герпесвiрyсних антигенiв за допомогою МФА та 1ФА, заснованi на реакцп специфiчного зв'язування антиген-антитiло. В МФА застосо-вують флюоресцyючi iмyноглобyлiни, а в 1ФА моноклональнi антитша до ВПГ. Цi методи мають позитивш якостi:
- високу специфiчнiсть;
- швидкiсть виконання (вщ 1 до 3,5 години);
- доступне обладнання;
- можливiсть автоматизацп та кiлькiсного об-лiкy результапв дослiдження.
Вони вiдносно недорогi, проси у виконанш при не багатьох недолшах:
- недостатня чyтливiсть (80-90 %);
- залежнють результату тесту вщ присутнос-тi у мазку вiрyс-iнфiкованих клiтин;
- вiдсyтнiсть можливосп визначення типу ВПГ, диференцiацil мiж первинною i рецидив-ною шфекщею.
Виявлення в кровi хворих Ig М розцiнюеть-ся, як показник гострого перебпу ВПГ-iнфекцil, а Ig G - перенесення захворювання в минулому.
Порiвняно з вище наведеними методами 1ФА, заслуговуе на увагу метод Western blot (WB), що базуеться на можливосп розподшу
проте!шв ВПГ за вщмшностями в молекуляр-нiй масi в полiакриламiдному гелi з подальшою щентифшащею за допомогою зв'язаних з ферментом iндикаторних антитiл. Перевагою методу WB е можливiсть:
- визначити антитша до широкого спектру в> русних бiлкiв;
- точно визначати типи ВПГ-1 та -2;
- вiдрiзняти першi симптоматичнi ешзоди рецидивно! шфекцп вiд первинно!.
Самим чутливим методом, що дае змогу ви-явити ДНК вiрусу простого герпесу, вважають ПЛР, що дозволяе визначити 0,01 нг ДНК та пе-ревищуе чутливють iзоляцп вiрусу на культуру кл^ин майже у 100 разiв.
ПЛР застосовуеться в клiиiчиiй практищ для дiагиостики персистуючих, латентних i рецидив-них форм ГВ1 та для трактування сумиiвиих результата серологiчиих дослiджеиь. Поряд з высокою чутливютю та специфiчиiстю бюлопчного методу, мае мiсце низька прогностична цiииiсть. Тiльки негативний результат ПЛР мае 100-вщсо-ткове дiагиостичие значення, бо позитивний результат може бути ознакою латентного вiрусу, що не веде до розвитку захворювання [93].
Використання мультиплексних систем на основi технологи ПЛР у реальному чаш тдви-щуе ефективнють дiагностичних дослiджень та знижуе матерiальнi та часовi витрати на дiа-гностику, дае можливiсть визначати одночасно декшька типiв вiрусiв герпесу [90].
1снукта методи лабораторно! дiагностики ГВ1, виходячи iз принципового пiдходу, можна роздiлити на двi групи:
- видшення та iдентифiкацiя ВПГ (у культурi клiтин) або виявлення антигену ВПГ з шфшова-ного матерiалу методом флюоресцентних анти-тiл (МФА), полiмеразною ланцюговою реакщ-ею (ПЛР) та ш;
- виявлення вiрус-специфiчних антитiл М, ^ G).
З метою зменшення вiрогiдностi отриман-ня недостовiрного негативного дiагнозу ВПГ-шфекци внутрiшнiх генiталiй та асимптомних форм герпесу, необхiдно дослiдити максималь-ну кiлькiсть зразкiв матерiалу вщ одного пащ-ента: мазки з стшки вагiни, цервiксу, уретри, ректиму, соку передмiхурово! залози, сперми, сеч^ - тому що ВПГ практично не щентиф> кують одночасно в ушх зразках, а звичайно у одному-двох з декшькох бiоматерiалiв, отри-маних при обстеженнi пацiента. Частота вид> лення ВПГ у жшок в значнiй мiрi залежить вщ фази менструального циклу; бiльш шж у 70 % пацiенток з ГВ1 спостерiгаеться видiлення ВПГ на початку люте!ново! фази.
При пiдозрi на ГВ1 иеобхiдио повторювати бюлопчне обстеження (ПЛР) видiлеиь з сечоста-
тевого тракту один раз у тиждень, 2-4 рази - на ) протязi мiсяця. Негативний однократний результат вiрусологiчного дослщження не виклю-чае повнiстю дiагноз ГГ [85-88].
У зв'язку зi складнiстю диференцшно! дiа-гностики, мiж станом iнфiкованостi i хвороби слщ проводити дiагностичний пошук за таким алгоритмом:
г - 1 етап - визначення специфiчних антитiл до
^ G та ^ М методами 1ФА, визначення ДНК методом ПЛР (кров, секрети слизових оболонок);
> - 2 етап - визначення антитш до ^ G та ^ М у динамiцi через 2-3 тижш; поява у сироватщ
' ^ М та зростання ^ G у 4 рази й бшьше е по-
казником гостро! ГВ1; I - 3 етап - визначення ДНК методом ПЛР з
метою встановлення прогнозу хвороби та ефек-тивносп лшування (тому що рiвень специфiч-них антитш не вщображае ступiнь вiремi! [87].
> Якiсть дiагностично! допомоги, !! доступ. нiсть, адекватнiсть, своечасшсть, результатив-
нiсть, постiйне удосконалення метсдов дiагнос-тичних дослiджень е одним з найважливших
> медичних факторiв, що впливають на рiвень за-хворюваностi на ГГ [120].
I Захисна стратегiя iмунно! системи людини
проти герпесвiрусiв складаеться з двох напрям-кiв [89]:
- опосередковане дендритними клiтинами
> (спецiалiзованi фагоцити) дозрiвання 71-хелперiв;
- продукцiя антитш.
г Першим захисним механiзмом , iмунним
I бар'ером, що забезпечуе захист оргашзму вiд герпесвiрусiв, е система мюцевого iмунiтету, I стан якого вщображають показники мiкробного бюценозу та рiвень секреторного ^ А ^^ А). Порушення у локальних захисних протимiкроб-них бар'ерах, недостатнш синтез SIgА сприяють поширенню iнфекцiйного процесу з наступною [ системною вiдповiддю органiзму. Встановлено зниження рiвня SIg А у жшок з ГГ [98].
Спостер^аеться персистенщя та репродукцiя герпесвiрусiв у клгтинах iмунно! системи, якi : при цьому гинуть або знижують функцюнальну активнiсть, що сприяе розвитку вторинних iму-нодефiцитiв, пiдтримуючи довготривалу персис-, тенцiю. Таким чином виникае хибне коло [99]. , Важливою ланкою персистеицi! вiрусiв у ор-
гаиiзмi хворого вважають зниження факторiв спе-' цифiчио! та неспецифiчно! iмуиореактивиостi.
Вiдомi 4 основних чинники в формуванш iмуносупресi! [71, 95-97]: I - пряма дiя репродукуючого вiрусу на струк-
) турну та функцюнальну повноцшнють лiмфо-ципв; внаслiдок такого впливу мае мюце повне руйнування (лiзис) лiмфоцитiв або зниження !х I функцiонально! активносп чи втрата !!;
- пригшчення iмунно! системи гуморальних
факторiв вiрусного чи клгтинного походження, що звшьняеться пiд час ушкодження клгтин;
- ушкодження макрофагiв, вiдповiдальних за фагоцитоз (ВПГ1, ЦМВ);
- дисбаланс регуляцп iмунiтету через ушкодження системи штерлейюшв (1Л); спостерГга-еться втрата можливосп синтезу 1Л шфшовани-ми iмунокомпетентними клiтинами, змiна реак-цп клiтин-мiшеней на 1Л.
Встановлено, що у хворих на герпес (ВПГ-1, -2) знижена:
- продукщя ендогенного штерферону;
- активиiсть натуральних кiлерiв та антитшоза-лежна клiтиииа цитотоксичшсть моиоиуклеарiв;
- кiлькiсть i актившсть Г-лГмфоцитГв (СD3+ та СD4+ клгтин);
- iндукована фагоцитарна активнiсть нейтро-фшв, -
на тт шдвищення рГвня кшькост циркулю-ючих ¡мунних комплексiв (Ц1К) у 1,5 разу. В умовах послабленого Гмунолопчного контролю, не тшьки стае неможливою повна елiмiнацiя внутрГшньоклгтинного вГрусу, але й створюють-ся сприятливГ умови для розповсюдження вГрусу вгд кттини по мГжклгтинним мюткам та екстра-целюлярним шляхом. Вище згадаш порушення в ¡мунному статус зберГгаються як у фазГ рецидиву, так Г у фазГ ремши, що потрГбно враховува-ти при лшуванш хворих на ГВ1 [99, 100].
1нтерфероновий статус хворого на гострГ та хрошчш ГВ1 суттево вщрГзняеться [101]:
- при гострому процес - значне шдвищення концентраци штерферошв у кровГ, тим часом знижуеться здатшсть лейкоцитГв до продукци рГзних тишв штерферону, що е нормальною ре-акщею оргашзму на активну ГВ1;
- при хрошчнш шфекци - концентращя ш-терферошв у кровГ знижуеться, але вщмГчаеть-ся шдвищення здатност лейкоцитГв до продукци наведених цитоюшв.
Функцюнальна актившсть 5-лГмфоципв оцшюеться за концентращею антитш рГзних класГв, у кровГ обов'язково визначають А в секреторних видшеннях, а також концентращю комплГменту сироватки, тому що щ гуморальш фактори приймають активну участь у протигер-петичному Гмуштетг
Необхщно також дослщжувати фагоцитарну актившсть нейтрофшв та моноципв; вщомо, що ГВ пригшчують цю функщю, сприяючи в> руснш репродукцп та розвитку бактерГальних Г мшотичних ускладнень.
Важливо також визначити кшьюсть та функцюнальну актившсть так зв. великих грануляр-них лГмфоципв, що являе собою штегральний цитолопчний показник цитотоксичних клгтин оргашзму [102]:
- цитотоксичш Г-лГмфоцити;
- y/ß - Т^мфоцити;
- натуральш кiлери;
- кiлернi Г-клгтини.
1мунолопчш дослiдження е обов'язковими у пащенпв з клiнiчно манiфестними формам ГВ1 зважаючи на опортунiстичнi якостi BipyciB та ïx властивостi iмуносупресивноï ди. Результа-ти цих дослiджень дають можливiсть виявити iмунний дефект, як причину формування хро-HÎ4HOÏ реактивноï iнфекцiï, що дозволяе плану-вати рацюнальну терапiю.
Дiагностичний набiр показниюв в iмуно-грамi при ГВ1 повинен включати проведення загально-клiнiчного дослщження кровi, кттин-ного iмунiтету - оцшку кiлькостi:
- СDЗ+ (Т^мфоцити);
- СD3 +, СD4 + (Т-хелпери);
- СD3 +, СD8 + (цитотоксичнi Т^мфоцити);
- CD3 +, CD4 +, CD25 + (регуляторш Т-кли-ини);
- СD3 +, СD16 +, СD56 + (натуральш кшери);
- CD3 +, CD 19+ (Я-тмфоцити), -
а також визначення:
- ïx функцiональноï активносп в реакцiï бласттрансформацiï;
- гуморальний iмунiтет: Ig G, Ig A, Ig M, ФАН та Ц1К;
- щтокшовий статус: 1НФ, 1Л-1, 1Л-2, 1Л-4 [6, 101-103].
Дефщит цитотоксичних Т^мфоципв роз-глядаеться, як головне iмунне порушення, що опосередковуе розвиток реактивованих ГВ1. При цьому важливо визначити актившсть спон-танноï та iндукованоï продукцiï у-1ФН лiмфо-цитами та концентрацiï цього цитокшу в кровi, тому що саме цей медiатор активуе цитотоксич-нi Т^мфоцити та сприяе ïx дозрiванню [104].
Вiдiляють 4 iмунологiчниx патерни при ГВ1:
- iмуноактивний (висока концентрацiя про-тивiрусниx антитш);
- iмунонеактивний (звичайна концентрацiя противiрусниx антитiл за високого вiрусного навантаження);
- iмунодефiцитний (дефiцит чи дефекти про-тивiрусниx компонентiв iмунiтету - цитотоксичних Т^мфоципв, натуральних кiлерiв, ш-терферонiв та iн.);
- 5-кттиностимульований (характерно для Епштейн-Барр вiрусу, тропного до СD21+ лiм-фоципв.
Можливий диференцiйований пiдxiд до iму-нотерапiï ГВ1 у залежиостi вщ особливостей iмунного статусу пацiента [105].
Пщ час розвитку ГВ1 iндукуеться каскад по-слiдовниx подiй, пов'язаних з рiзним часом ак-тиваци генiв вiрусiв:
- на початку активуються гени термiновоï фази та продукуються a-протеïни (1СР 0, 1СР 4, 1СР 22, 1СР 27);
- iндукуеться синтез бшюв наступних фаз:
1) ранньо1 - Р-бшки;
2) тзньо! - y-бiлки.
Гени ранньо1 фази необхiднi для продукцп вiрусних бiлкiв, що приймають участь у репт-кацп вiрусного геному, у той час як гени шзньо! фази кодують структурнi компоненти вiрiону. Пiсля фази лнично! шфекцп, герпесвiрус «при-мушуе» усi механiзми клгтинно! машинерп пра-цювати для шдтримки свое1 репродукцп [89].
У речовинно-хвильовш, шформацшно-гене-тичнiй системi органiзму хворих на тяжку форму ГГ встановлена шдвищена частота порушень хромосом, особливо А та В типу. У бшьшосп хворих у фазi загострення виникае вторинний iмунодефiцитний стан (В1Н), зумовлений змша-ми Т-ланки внаслiдок порушень кооперативних процесiв шд час iмуногенезу. Однiею з причин порушення взаемодп лiмфоцитiв е нездатшсть Т-хелперiв виробляти достатню кiлькiсть штер-лейкiну-2 (1Л-2), який стимулюе неактивш кль тини з трьома та бшьше асоцiйованими акроцен-тричними хромосомами. Можливо мае також мю-це змша чутливостi рецепторiв клiтин - акцепто-рiв до 1Л-2, що веде до виникнення В1Н [106].
Порушення антиоксидантного статусу оргашзму зумовлюе виражену супресивну дiю на функцда системи 1ФН: це пов'язано з порушен-ням рiвноваги у системi перекисного окислення лiпiдiв. У хворих на РГГ встановлено зниження вмюту у кровi одного з показниюв антиоксидант-но! активностi оргашзму - вiтамiну Е та вiдмiче-но накопичення продукту перекисного окислен-ня лiпiдiв - малонового дiальдегiду [107].
Пригнiчення антиоксидантно! системи зара-зом iз ушкодженням ендотелiю може привести до оксидантного стресу, порушень мшроцирку-ляцп [114, 115].
Лшування хворих на ГГ становить проблему через те, що сучаснш медициш не вiдомi лiки, що дають змогу видалити ВПГ з оргашзму хворого, а також внаслщок формування порушень в iмунiтетi при рецидивах герпесу.
Метою л^вальних заходiв е:
- придушення репродукцп ВПГ у перюд рецидиву;
- формування адекватно! iмунноi вiдповiдi з подальшим довготривалим збереженням !! з метою блокування реактивацii ВПГ з вогнища персистенцп;
- припинення вiрусовидiлення.
На цей час юнують два головних напрямки в л^ванш ГГ:
- використання етiопатогенетичноi против> русно! хiмiотерапii, основне мiсце в якiй выводиться ациклiчним нуклеозидам [116]:
1) препарату першого вибору ацикловiру
(АЦВ);
2) валацикловiру;
3) фамцикловiру;
- комплексний метод лшування, що включае I iмунотерапiю (специфiчну та неспецифiчну) у
поеднаннi з противiрусною тератею [117-119]. I 1снують два принципово вщмшних пiдходи
. до призначення протигерпетичних хiмiопрепа-ратiв [132, 133]:
- ешзодичне лiкування - приймання АЦВ-вмисних препаратiв пiд час рецидиву в терапев-тичних дозах при додержанш кратностi та три-валостi лiкування;
> - супресивна терапiя - тривалий, iнодi ба-I гаторiчний постiйний прийом АЦВ-препарапв г поза рецидивом у бшьш низьких дозах.
Супресивне лiкування можливо проводити : пацiентам з [33]:
- частими рецидивами;
> - тяжким i довготривалим перебйом захво-рювання;
- тяжкими психолопчними розладами;
- порушеннями загального функцюнального стану;
- тяжкими порушеннями статево! функцп внаслiдок рецидивiв
Антигерпетики становлять 80 % ушх проти-I вiрусних препаратiв [121].
Як вiдомо, мехашзм дii ацикловiру базуеться I на високш специфiчностi до вiрусноi тимщин-I кiнази що фосфорилюе АЦВ. ДнК-полiмераза хибно включае фосфорильований АЦВ замють природного дезоксигуанозинтрифосфату у кш-цевi вiдрiзки нових вiрусних ДНК на стадп синтезу вiрусноi ДНК i збирання вiрусних часток, гальмуючи !х репродукцiю, що веде в кшцевому г результатi до вiрусостатичного ефекту. Недолi-ком л^вання ацикловiром е його токсичнiсть, на що важливо зважати в перюд ваптносп, та ' можливiсть формування резистентность Резис-, тентнiсть до ацикловiру пов'язана з дефектом гену тимщш-кшази або ДНК-полiмерази чи по-5 двiйноi мутацii в цих генах [122, 123].
Синтезованi та широко застосовуються пре-парати групи АЦВ:
- валацикловiр (валiновий ефiр ацикловiру);
- фамцикловiр.
I Зпдно проведеним дослiдженням, недолiком
5 АЦВ е низька бюдоступнють (до 20 %), тодi як I у валацикловiру вона станогвить 54 % , а у фам-цикловiру - 77 %.
За рахунок високо! бiодоступнiстi валацикло-5 вiру, його концентрацiя в кровi при пероральному прийомi iдентична концентрацii ацикловiру при парентеральному введеннi. Подвiйне слше, ран-домiзоване , плацебо-контрольоване дослщжен-ня засвiдчило однакову ефективнiсть л^вання ' рецидивiв ГГ: валацикловiр - по 0,5 г двiчi на день, п'яти- та триденним курсом л^вання. Що-
денний прийом 0,5 г препарату запобпае 85 % рецидивiв, порiвняно з плацебо, знижуе на 48 % ризик передачi ВПГ-2 неiнфiкованим [124-126].
Наводяться даш про зменшення тривалост рецидиву захворювання при застосуваннi вало-цикловiру у порiвняннi з АЦВ [127].
У той же час превентивна терашя iз застосу-ванням валацикловiру веде до подовження пер> оду ремiсii до 10,5 мюяця, тодi як при прийомi АЦВ тривалють ремiсiй - до 4 мюящв [128].
Для проведення неспецифiчноi iмунотерапii використовують:
- iмуноглобулiн;
- штерферон (1ФН); замiсна терапiя - реафе-рон, вiферон та ш.;
- препарати - iндуктори штерферону (цикло-ферон, амiксин, кагоцел, ридостин та ш.) [159];
- засоби, що стимулюють Т- та В-ланки кл> тинного iмунiтету, а також фагоцити (пмолш, тактивiн, тiмоген, мiелопiд);
- iмуномодулятори рiзного спектру дй (по-лiоксидонiй, iмуномакс, лiкопiд, панавiр та iн.) [136-141].
Теоретично обгрунтованим можна вважати призначення iмуномодуляторiв у пролiферативну фазу iмунноi вiдповiдi, що ствпадае з формуван-ням гаплотипоспецифiчних антитiл або пролiфе-рацiею Т-кiлерiв - звичайно, у разi протигерпе-тично! iмунноi вiдповiдi: з 21 дня - при гострому та з 14 - при рецидивуючому процеш [129].
Комплексне лiкування призначаеться на тд-ставi аналiзу [130, 131]:
- iндивiдуальних особливостей хворого;
- гостроти запалення;
- характеру патолопчних змiн;
- загального стану оргашзму пащента.
Переваги комплексно! терапп (противiруснi
та iмунопрепарати) [134, 135, 145, 146]:
- синерпчний ефект;
- знижуеться вiрогiднiсть побiчних ефекпв лiкiв;
- мiнiмальна токсична дiя на органiзм;
- зменшуеться можливють виникнення ре-зистентних штамiв герпесвiрусiв до препаратiв;
- iмунокорекцiя;
- скорочення термiнiв прогресування хворо-би та л^вання;
- профiлактика рецидивiв;
- подовження ремiсiй.
У хворих на ГГ знижена продукщя (спон-тана та iндукована) цитокiнов 1Л-15, -18, яким вiдводять центральне мюце у регуляцii цито-токсично! активносп кiлерних клiтин. Кагоцел у дозi 10 мкг/мл пiдсилюе знижену продукщю 1Л-15 та 1Л-18 клiтинами хворих.
Кагоцел - високомолекулярна сполука, що е iндуктором 1ФН, мае противiрусну (зупиняе ре-плiкацiю вiрусiв) та iмуномоделюючу дiю, що
тдсилюе специфiчний (МК-клгтини та моно-цити / макрофаги) та неспецифiчний iмунiтет (продукцiя гуморальних антитiл) [89, 142].
Комплексне застосування валацикловiру та кагоцелу в терапевтичних дозах протягом 5 днiв скорочуе термiни регресу висипу в 2 рази. У хворих з тяжким клшчними проявами доцiльно ком-бiнувати амiзон - по 0,5 г 2 рази на добу, 5-7 дшв, з АЦВ препаратами у комплекснш терапп. Су-пресивна терапiя валацикловiром - 0,5 г на добу та пролонгована iмуномодулююча - кагоцелом -по 0,2 г 2 рази на тиждень, протягом 3 мюящв призводить до зниження кiлькостi рецидивiв ГГ у середньому з 7,9 ± 1,6 до 2,4 ± 0,7 на рк [94].
Показано, що застосування сучасних проти-герпетичних препаратiв:
- вальтрекс;
- циклоферон;
- полiвалентна герпетична вакцина;
- мазь «Герпевiр», -
забезпечуе високий клiнiчний ефект у разi лiкування РГГ, але спричинюе побiчнi дii: нудо-ту, головний бiль, дiарею, алергоподiбнi реакцп.
Встановлено, що протефлазид (флаваноiднi глшозиди):
- блокуе реплiкацiю вiрусiв;
- iндукуе продукцiю 1НФ;
- мае антиоксидантну активнiсть;
- стимулюе апоптоз клгтин;
- усувае дисбаланс мiж гуморальною та кл> тинною ланками iмунiтету (що е наявним вна-слiдок РГГ);
- знижуе частоту рецидивiв на 19 %;
- нормалiзуе мiкробiоциноз пiхви;
- вдвiчi прискорюе реепiтелiзацiю у разi герпетичних ендоцервщипв;
- зменшуе психоемоцшну напругу;
- не спричинюе побiчнi явища.
Виявлено позитивний клiнiчний ефект про-
тефлазиду стосовно мiкст-iнфекцii. Обгрунто-вано доцiльнiсть та переваги застосування у комплекснш терапп протефлазиду для лшуван-ня РГГ в асощацп з мiкоплазмовою та уреаплаз-мовою шфекщями [143].
Застосування протефлазиду дозволяе змен-шити частоту:
- повторних клшко^русолопчних (вiрусо-позитивних) рецидивiв - у 1,9 разу;
- ктшчних вiрусонегативних рецидивiв - у 1,3 разу, -
а також зменшити стутнь тяжкосп хвороби i скоротити термши досягнення терапевтичного ефекту пiд час повторно! терапп в перюд рецидиву [144].
Значш позитивш змши спостерiгалися у па-цiентiв з ГВ1, що отримували лективiр у виглядi монотерапii:
- зниження сенсибшзацп нейтрофiлiв на 43 %;
- шдвищення фагоцитарно! активносп ней-трофшв на 18 %, -
що можна вщнести до нових фармаколопч-них якостей препарату.
ЛективГр мютить лектини — ткопротеши, яю специфГчно та зворотно взаемодГють з глГко-кон'югатами, не викликаючи порушення струк-тури останшх, присутш у будь-якш бюлопчнш системГ, вгщграють провщну роль у процесах вуглеводно-бшкового вшзнавання та мають широкий спектр бюлопчно! ди. У разГ поеднання лективГру з нуклеозидними противГрусними препаратами, спостершаеться депресивна дГя на функцюнальш показники кттинно! ланки ¡муштету, що, можливо, пов'язано з токсичним впливом циктчних нуклеозидГв. Пропонуеться диференцшований шдхщ у виборГ схеми терапи для пащеш1в з вГрус-шдукованим ¡мунодефГ-цитним станом [147-149].
НедолГком хГмютерапевтичних препарапв е токсичшсть та можливють розвитку резистент-ност до патогешв [150].
Згщвд з Свропейським порадником по лГку-ванню дерматологГчних хвороб, рекомендовано використовувати альтернативну схему лГкування РГГ у разГ резистентности внутрГвенне - фоскар-нет або мюцеве застосування аитигерпетикiв [33].
Мазь ВГферон мютить рекомбшантний ш-терферон А26 та антиоксиданти (вГтамш Е). Встановлено, що використання мазГ ВГферон:
- нормалГзуе вмют Т- лГмфоципв (СD3);
- збшьшуе кшькють Т-хелперГв (СD4) та на-туральних кшерГв (СD16);
- зменшуе вмют штерлейюну-2;
- нормалГзуе сшввщношення Т-хелперГв з Т-супресорами.
Використання мазГ ВГферон у хворих на РГГ рГзномаштно! локалГзаци скорочуе термши захворювання, подовжуе перюди ремюи. Ефек-тивнють мазГ ВГферон у порГвнянш з зовГраксом щентична, а в рядГ випадюв вища [151].
При появГ сомато-метаболГчних порушень, рецидивуючого перебшу герпесу, уражень вну-тршшх оргашв, нервово! системи, у хворих спостершаеться прихована депресГя, рГзш фор-ми неврозГв, зумовлеш стресами, експансивним сприйняттям факту захворювання. Емоцшний та фГзюлопчний дисбаланс потребують симптоматично! терапи з метою корекци стану хворих з астешзащею, призначення адаптогешв, заспо-кшливих засобГв, антидепресантГв [2].
СпецифГчна ¡мунотератя передбачае засто-сування герпетично! вакцини (полГвалентно!). ЛГкувальний ефект вакцини пов'язують з !! здатнютю [152]:
- стимулювати специфГчш реакцп противГ-русного ¡муштету;
- тдвищувати функцюнальну актившсть
iмунокомпетентниx клiтин;
- забезпечувати специфiчну десенсибшза-цiю оргашзму.
Профшактика рецидивiв генiального герпесу , шактивованою герпетичною дивакциною проти ВПГ-1, -2 типу «Втагерпевак» мае декшька пе-реваг перед симптоматичною тератею, що най-[ бiльш часпше використовуеться [153]: : - запобшання рецидивам або достовiрне ско-
рочення ïx кiлькостi; [ - збшьшення мiжрецидивного перiоду;
г - зупинка вiрусемiï;
[ - зменшення ступеня проявiв клiнiчниx сим-
[ птомiв рецидивiв.
[ 1снуе застереження, що застосування вакци-
[ ни в умовах пперантигенемп може призвести ï до iнiцiювання повного каскаду моноклональ-ноï iмунноï вiдповiдi, що приведе до аугамун-ноï реакцiï та розвитку ау^мунного захворю-: вання, частiше за все - демiелiнiзуючиx захво-рювань ЦНС. Останне мабуть спостертаеться у хворих, що застосовували безсистемне лшуван-ня з персистентними герпесвiрусними захворю-» ваннями та високою антигенемiею [61]. ï Ктшчш дослщження на баз1 ГУ «1нститут
епiдемiологiï та iифекцiйииx хвороб ¡м. Л. В. Гро-. машевського АМН Украïни», м. Киïв, по вико-ристанню лазеротерапiï у хворих на ГВ1 довели . позитивну динамшу клiнiчниx проявiв захво-рювань та iмунокорекцiйний ефект у 90 % пащ-ентiв; у 20 % випадюв вiдмiчено тенденцiю до зниження вiрусемiï [154].
Мiкст-iнфекцiï, яю в останнi роки почасп-шали, потребують диференцiйованоï дiагности-i ки ЗПСШ, супутнix ГВ1 та чгтко^ послщовнос-тi, адекватноï, комплексноï терапи [155, 162].
Неконтрольоваш iнфекцiï, при яких вакци-ни не можуть бути ефективними, викликаються вiрусами простого герпесу титв 1, 2 ( ВПГ-1, [ ВПГ-2), здатними довгий час або пожиттево зберiгатися в органiзмi в латентному станi i пе-, рiодично активiзуватися пiд дiею рiзноманiтниx факторiв з розвитком клiнiчноï картини рециди-: ву захворювання. Наявнють антивiрусниx речо-вин не забезпечуе достатньо високу ефектив-[ нiсть у боротьбi з цими вiрусами; токсичнiсть ï xiмiопрепаратiв вимагае особливого шдходу, розробки нових методiв комплексноï терапiï, : що забезпечують попередження рецидивiв та контроль над захворюваннями на ГГ [156].
Для здшснення контролю за розповсюджен-ням ГВ1 необxiдно вiдокремлення спецiалiзова-. ного протигерпетичного прийому, до задач яко-ï го входитимуть [157]:
- координащя дiяльностi дерматовенероло-пчних та акушерсько-гiнекологiчниx л^валь-них закладiв та спецiалiстiв: педiатрiв, неонато> логiв, урологiв, неврологiв, iнфекцiонiстiв;
- консультування пащенпв;
- розробка алгоршмв дiагностики, комплексного л^вання та профшактики рецидивiв;
- диспансерний нагляд та реабiлiтацiя хворих; Л1ТЕРАТУРА
1. Айзятулов Р.Ф. Вирусные заболевания кожи и слизистых оболочек. - К., 2003. - 128 с.
2. Мавров И.И. Герпес-вирусная инфекция - глобальная проблема здравоохранении // Дерматология та венерология. - 2007. - № 1 (35).
3. Радионов В.Г., Притула О.А., Андрашко Ю.А. Гер-
песвирусные заболевания человека // ИПЦ «ЭЛ-ТОН-2». - Луганск, 2004. - 95 с.
4. Степаненко В.1., Короленко В.В., 1ванов С.В. Застосування препарапв похвдних гуанозину в л1куванш гениального герпесу // УЖДВК. -2010. - № 3 (38). - С. 133-139.
5. Федотов В.П., Дюдюн А.Д. Иммунотропная терапия рецидивирующего генитального герпеса // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2008.
- № 3-4 (11). - С. 232-234.
6. Файзулаева Н.Я. Иммунологические изменения и иммунокорекция герпетических инфекций у женщин репродуктивного возраста: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Ташкент, 2007. - 18 с.
7. Айзятулов Ю.Ф. Стандарты диагностики и лече-
ния в дерматовенерологии : Иллюстр. руковод.
- Донецк: Каштан, 2010. - 560 с.
8. Мавров И.И., Болотная Л.И., Сербина И.М. Осно-
вы диагностики и лечения в дерматологии и венерологии. - Харьков. ФАКТ, 2007. - 792 с.
9. Дубинский В.В. Вирусные и инфекционно-аллергические болезни кожи. - Тверь, 2004. - 82 с.
10. СкрипкинЮ.К., Шарапова Г.О., Селисский Г.Д. Инфекции, передаваемые половым путем: Практич. руковод. - М.: «Медпрессинформ», 2001. - 368 с.
11. Дюдюн А.Д., Полион Н.Н., Полишко Т.Н. и др. Современные аспекты клиники, диагностики и лечения герпесвирусной инфекции // Дерматовенерол. Кос-метол. Сексопатол. - 2006. - № 1-2 (9). - С. 214-219.
12. Коган Б.Г., Олтник О.С. Ддагностика, лшування та мониторинг рецидивного герпесу шшри та слизових оболонок у пащенпв 1з вторинною 1мунною недостатнютю герпесв1русного генезу // Журнал дерматовенерол. косметол. 1м. М. О. Торсуева. - 2010. - № 3-4 (22). - С. 25-29.
13. Айзятулов Р.Ф., Нагорный А.Е. Современные подходы и принципы лечения вирусной инфекции мочеполовой сферы // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2005. - № 1-2 (8). - С. 226-229.
14. Бабюк И.А., Федотов В.П., Цветкова П.Д. и др. Системное лечение рецидивирующего гениталь-ного герпеса у мужчин // Дерматовенерол. Коме-тол. Сексопатол. - 2006. - № 1-2 (9).
15. Руденко А.В., Ромащенко О.В., Круглков В.Т., Рудаков В.О., Кузьменко А.С., Нестерова Н.В. Генгтальний герпес та його роль в патологи, нов1 методи лшування // Здоровье мужчины. - 2005. -№ 2 (13). - С. 3-16.
16. Панченко Л.А., Куликова Е.А., Стегний М.Ю., Казмирчук В.В., Кошлакова Е.С., Замчий С.В. Герпес. Диагностика, средства лечения и профи-
- обмш досвщом та навчання лiкарiв сушж-
них спещальностей у рамках регюнально! про-
грами по запобпанню захворюваност на геш-
тальний герпес.
лактика. - Харьков, 2008. - 140 с.
17. LeungD. Т., Sacks S.L. Current recommendations for the treatment of genital herpes // Drugs. - 2000. -Vol. 60. - P. 1329-1352.
18. Айзятулов Р.Ф., Юхименко В.В., Срмилова Н.В. Л1кування в1русних захворювань шшри та слизових оболонок ускладнених вторинною шфек-щею // Журнал дерматовенерол. косметол. 1м. М. О. Торсуева. - 2010. - № 3-4 (22). - С. 21-25.
19. Порожницький В.Г., rupiH В.М. Герпесв1руси та процеси спричиненш ними // Тези доповщей сьомого Украшського з'Чзду дерматовенеролопв (7-9 вересня 1999 р.). - К., 1999. - С. 149-150.
20. UnskilaA. Genital infection with herpes simplex virus // J. EADV - 2001. - Vol. 15. - Suppl. 2. - P. 32
21. Мавров Г.И., Чинов Г.П. Этиопатогенез, клиника и лечение генитального герпеса // Сучасш аспекти етюпатогенезу, дiагностики, клшши та л^вання в дерматовенерологи i косметологи (Зб. робгт наук.-практ. конф. 13-14 травня 2003 р.) -Донецьк, 2003. С. 74-75.
22. Баринский И.Ф., Шубладзе А.К., Каспаров А.А., Гребенюк В.Н. Герпес (этиология, диагностика, лечение). - М.: Медицина, 1986. - 270 с.
23. Patel R. Genital herpes in Europe // J. EADV. -2002. - Vol. 16, Suppl. 1. - P. 8.
24. Мавров И.И. Половые болезни: Руковод. - Харьков: ФАКТ, 2005. - 757 с.
25. Дiагностика герпес-в1русних захворювань люди-ни. Меморандум наради ВОЗ // Бюлетень ВОЗ. -2001. - Т. 69, № 3. - С. 11-19.
26. Дранник Г.Н., Свидро О.В. TORCH-шфекцп: герпес // Клшчна 1мунолопя. Алерголопя. 1нфекто-лопя. - 2006. - № 1 (02). - С. 68-72.
27. Европейские стандарты диагностики и лечения заболеваний, передающихся половым путем. -М.: Мед. лит., 2004. - 272 с.
28. Мавров И.И. Герпес-вирусная инфекция: клинические формы, патогенез, лечение: Руковод. для врачей. - Харьков: ФАКТ, 1998. - 80 с.
29. Исаков В.А., Борисова В.В., Исаков Д.В. Герпес. Патогенез и лабораторная диагностика. - СПб.: Лань, 1999. - 192 с.
30. Глинских Н.П. Герпесвирусы человека. Неизвестная эпидемия: герпес. - Смоленск, 1997. - С. 29-33.
31. Каримова И.М. Герпесвирусная инфекция. Диагностика, клиника, лечение. - М: МИА, 2004. - 120 с.
32. Бупринская А.Г., Жданов В.М. Молекулярные основы патогенности вирусов. - М.: Медицина, 1991. - 285 с.
33. Европейское руководство по лечению дерматологических болезней / Под ред А.Д. Кацамбаса, Т.М. Лотти. - М.: МЕДпресс-информ, 2009. - 724 с.
34. Айзятулов Р.Ф., Юхименко В.В., Гупало Л.П., Мазурик К.К., Ярошенко А.А. Современные особенности клиники и лечения герпетической инфекции // Сб. работ конф. «Актуальные вопросы
дерматовенерологии и косметологии». Одесса, 20 июня 2003 г. - Одесса, 2003. - С. 9-11.
35. Романенко В.М., Лебединська Л.П. Генпальний герпес: ктшчш та цитолопчш дослвдження. Лшування та профшактика рецидив1в // УЖДВК.
- 2002. - № 2 (5). - С. 73-76.
36. Гранатов В.М. Герпесвирусная инфекция. -Н. Новгород: Медицина, 2001. - 88 с.
37. Раздайбедин С.Н. Терашя гениального герпесу / Мат. конф. м. Кшв, 2003 р. - К., 2003. - С. 95-96.
38. Баткаев Э.А., Кицак В.Я., Корсунская И.М., Ли-пова Е.В. Вирусные заболевания кожи и слизистых. - М.: Пульс, 2001. - 60 с.
39. Гармаш Л.Л., Псюк С.К., Бельц С.€, Боднар Ю.Р. Андршчук Д.Д.До проблеми герпес-в1русно! шфекцп у хворих на генетично зумовлеш 1мунодефщити захворювання // Мат. наук.-практ. конф. «Захворювання та вшзв1 особливоси шшри, 1х генетична детермшовашсть», 18-19 бе-резня 2003 р., м. Кшв. - К., 2003. - С. 27-28.
40. Лобановский Г.И., Аврамов П.С. Лечение уро-генитального герпеса и терапия больных // УЖДВК. - 2002. - № 1 (40). - С. 68-71.
41. Герасимова Н.М., Лушуров Н.В., Кузовкина Т.В., Чигвинцева Е.А. Клинические особенности различных форм течения, проблемы лабораторной диагностики и терапии генитальной ВПГ-инфекции // Вестн. дерматол. - 2004. - № 3. - С. 35-41.
42. Шабалин А.Р. Иммунные нарушения и их коррекция у больных с генитальной герпервирусной инфекцией // Дерматолопя i венеролопя. - 2002.
- № 2 (18). - С. 47-50.
43. Rosenthal S.L., Lewis L.M., Stanberry L.I., Bernstein D.I. College students attitudes regarding herpes simplex virus (HSV) vaccination // International congress of sexually transmitted diseases. Seville, Spain, 1997. - P. 164.
44. Ткач В.Е., Сенютович М.В., Ткач 1.Я. та т. Досввд застосування «Малов1ру», «Нуклешату» та «Ешгону» в комплекснш терапи i простого герпесу // Дерматовенерол. Кометол. Сексопатол.
- 2008. - № 1-2 (11). - С. 294.
45. Чоп 'як В.В., Пукаляк Р.М., Гончаров С.В., Доцен-ко В.€. Асощащя алельного пол1морф1зму гена 1мунопротеосоми LMP-2 1з важкютю перебпу герпетично! шфекцп // Льв1вський медичний ча-сопис. - 2008. - Т. 14. - Додат. 1. - С. 175-178.
46. Европейское руководство по лечению гениталь-ного герпеса // ИППП. - 2003. - № 1. - С. 40-45.
47. Халдин А.А, Баскакова Д.В. // Дерматовенерология. - 2007. - Т. 9, № 1. - Прил. «Болезни кожи: вирусные болезни».
48. Malkin J.E. The continuing spread of HSV infection. Worldwide epidemiology // Herpes. - 2005. - Vol. 12, No 3. - P. 77.
49. Коляденко В.Г., Павлишин А.В. Профилактика и лечение генитального герпеса: современное состояние проблемы // УЖДВК. - 2006. - № 2. - С. 94-96.
50. Цурикова Е.Ю. Нарушения иммунного статуса у больных герпетическим простатитом и методы их коррекции // Тез. 2-го Форума НАДК, Ростов-на-Дону, 2008. - Ростов-на-Д., 2008. - С. 175.
51. Кругликов В.Т., Руденко А.В., Ромащенко О.В. и
др. Особенности течения генитального герпеса на современном этапе // Сучасш шфекцп. - 2002.
- № 4. - С. 20-23.
52. Мавров И.И. Герпес-вирусная инфекция и беременность // Дерматол. та венерол. - 2004. - № 3.
- С. 26-31.
53. Маричев 1.Л. Герпервiруси - СНЩ-маркерш захворювання // Сучасш шфекцп. - 2005. - № 3-4.
- С. 55-60.
54. Маричев 1.Л. Герпетична iнфекцiя у В1Л-шфжованих оаб // 1нфекцшш хвороби. - 2006.
- № 2. - С. 15-19.
55. Ромащенко О.В. Генитальный герпес и его роль в патологии у женщин. - 2007. - № 2. - С. 46-49.
56. Пирогова В.1., Литвинюк С.1. 1мунотерашя мшст-шфекцш гениального тракту i гениального герпесу у передоперацшному приготуванш хворих // Львiвський мед. часопис. - 2008. - Додаток 1. -С. 145-147.
57. Никитин В.Г., Владимирова Н.Д. Генитальный герпес: прегравидная подготовка и планирования беременности // Мед. пом. - 2007. - № 6. - С. 20-22.
58. Перемот С.Д., СмшянськаМ.В., Волянський А.Ю. та ш. Визначення мiкст-герпесвiрусiв у кллинах кровi хворих на гострий коронарний синдром // 1нфекцшш хвороби. - 2010. - № 2. - С. 102-103
59. Савичук Н.О. Проявление герпес вирусных инфекций в полости рта у детей // Укр. мед. вюник. Therapia. - 2009. - № 1. - С. 41-44.
60. Усачова О.В. Ефективнють специфiчноï iмунотерапiï гострих форм ЦМВ та шших герпесвiрусних шфекцш у ваптних // 1нфекцшш хвороби. - 2009. - № 1. - С. 25-29
61. Хахалин Л.Н., Абазова Ф.И. Принципы патогенетической противогерпетической химиотерапии острых и рецидивирующих герпесвирусных инфекций // Терапевтический архив. - 1995. - Т. 87, № 1. - С. 55-59.
62. Барановская Е.И., Жаворонок С.В., Супрун Л.С. и др. Особенности течения беременности и родов у больных с герпервирусными инфекциями // Акушерство и гинекология. - 2004. - № 5. - С. 49-50.
63. Пал1чук О.В., Полщук Л.З. 1нфшування статевих шляхiв герпесвiрусами i частота його поеднання з цервшальною iнтраепiтелiальною неоплазiею // Онколопя. - 2004. - № 4. - С. 248-251.
64. Панченко Л.О., Торяник 1.1., Панова Н.Г. Сучасш клшшо^русолопчш аспекти герпесвiрусних шфекцш // 1нфекцшш хвороби. - 2005. - № 4. -С. 96-99.
65. Штефор 1.Б. Роль вiрусноï урогенпально1 шфекцп у невиношуванш вагпноси // 1нфекцшш хвороби. - 2005. - № 2. - С. 47-48.
66. Дюдюн А.Д., Полион Н.Н., Палишко Т.Н. Герпес-вирусная инфекция: современные аспекты клиники, диагностики и лечения // Клшчна 1мунолопя, алерголопя, шсектолопя. - 2007. - № 2. - С. 55-58.
67. Дубоссарская З.И., Дубоссарская Ю.А. Герпетическая инфекция у женщин: сложности в решении проблемы // Медицинские аспекты здоровья женщины. - 2007. - № 3. - С. 38-40.
68. Руденко А.Р., Муравська Л.В., Лапай В.С. Клшко-лабораторш особливосп герпесв1русних ура-
1-4 2011
жень шрвово! системи, спричинених вiрyсно-вiрyсними та вiрyсно-бактерiйними асоцiацiями // Лабораторна дiагностика. - 2007. - № 1. - С. 7-12.
69. KimberlinD.W. Neonatal HSVinfections: The Global Picture // Herpes. - 2004. - Vol. 11, No 2. - Р. 31-34.
70. Kimberlin D.W. Herpes simplex virus Meningitis and Encephalitis in neonates // Herpes. - 2004. - Vol. 11. - Suppl. 2. - P. 65A-76A.
71. Johaunsen E., LuftingM., Chase M.R. et al. Proteins of purified Epstein-Barr viruses //Proc. Natl. Acad. Sci. USA. - 2004. - Vol. 101, No 46. - Р. 16286-16291.
72. Богадельнiков 1.В., Вяльцев Ю.В., Бобришев А.В. та т. Ne nosinducas in tentationem (не введи нас в спокусу) // 1нфекцшш хвороби. - 2009. - № 2. -С. 105-108.
73. Панченко Л.О., Торяник I.I., Попова Н.Г. Сучасш клшжо^русолопчш аспекти ГВ1 // 1нфекцшш хвороби. - 2005. - № 4. - С. 96-99.
74. Редькин Ю.В. Биологические особенности ВПГ и возможности фармакотерапии // Успехи современной биологии. - 2006. - № 1. - С. 87-96.
75. Панченко Л.О., Кириченко I.I., Кандзюба C.I. Проблемш питання персистуючих змшаних мiкоплазмо-герпесвiрyсних шфекцш у людини // 1нфекцшш хвороби. - 2008. - № 4. - С. 66-69.
76. Панасюк Е.А., Матяш В.И. Полозова Т.Л. Вирусо-бактериологические инфекции: особенности клиники и лечения // Сучасш шфекцп. -2007. - № 2. - С. 44-50.
77. Панченко Л.О., Торяник I.I., Попова Н.Г. та т. Лабораторна дiагностика герпесвiрyсноi шфекцп людини // 1нфекцшш хвороби. - 2006. - № 3. -С. 62-67.
78. Мiжнародна статистична класифтащя хвороб та спорвднених проблем охорони здоров'я. Десятий перегляд. Том 1, частина 1. Женева: ВОЗ, 1992. -С. 150.
79. Лесницкий А.М., Лесницкая М.А., Турчина И.П. Опыт применения гевирана в комплексном лечении герпесвирусных заболеваний // Дерматол. та венерол. - 2006. - № 3 (33). - С. 75-79.
80. Кубанова А.А., Зудин А.Б. Герпетическая инфекция : особенности течения, диагностика, проблемы лекарственной резистентности // Вестн. дер-матол. венерол. - 2000. - № 3. - С. 10-14.
81. Мiхеeв О.Б. Простий герпес: епщемюлопя та патогенез // УЖДВК. - 2001. - № 1. - С. 28-31.
82. Запольский М.Э. Вирусы в дерматологии. Современные методы лечения герпетической инфекции // УЖДВК. - 2004. - № 3. - С. 12.
83. Дермаmовенерологiя: Навч. поаб / За редакщею В.П. Федотова, А.Д. Дюдюна, В.1. Степаненка. -Дшпропетровськ -Кш'в, 2008. - 600 с.
84. Маркевич К.Г., Степаненко E.I. Гениальна герпе-тична шфекщя: сучасний стан проблеми та пер-спективи ll розв'язання // УЖДВК. - 2005. - № 2 (17). - С. 86-97.
86. Кузьмин В.Н. Современный взгляд на клиническое течение, диагностику и терапию гениталь-ного герпеса у женщин // Лечащий врач. - 2009. - № 3. - С. 42-47.
86. Семенова Т.Б. Простой герпес. Клинико- эпидемиологические особенности, диагностика, лече-
ние // Лечащий врач. - 2003. - № 7. - С. 16-21.
87. Ходак Л.А., Мушенко Л.В., Ржевская О.Н. Современные подходы к лечению и диагностике больных ГВИ // Международн. мед журнал. - 2005.
- № 2. - С. 124-127.
88. Шульженко А.Е., Зуйкова И.Н. Современные подходы к диагностике и лечению герпесвирусных инфекций // Лечащий врач. - 2007. - № 5. - С. 52-55.
89. Нагорний А.Е. Стимуляция дендритних клиин та натуральних кiлерiв при лшуванш ГВ1 // Дер-матовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2010. -№ 1-2. - С. 75-87.
90. Демкин В.В., Куринов А.М., Кузьмичева Р.А. и др. Комплексное исследование инфицированности урогенитального тракта у женщин методом ПЦР с использованием мультиплексные тест-систем // Клиническая лабораторная диагностика. - 2010.
- № 8. - С. 49-51.
91. Скнарь В.Н. Комплексная терапия хронического простатита вирусной этиологии с применением препарата генферон //Журнал дерматовенерологи та косметологи iм. М.О. Торсуева. - 2010. - № 3-4 (22). - С. 85-89.
92. Маркевич К.Г., Степаненко В.!. Рацюнальна комплексна дiагностика та терапгя рецидивуючого гешального герпесу // УЖДВК. - 2007. - № 4. -С. 77-93.
93. Панченко Л.О., Торяник I.I. Лабораторна дiагностика герпесвiрyсноi шфекци людини // 1нфекцшш хвороби. - 2006. - № 3. - С. 62-66.
94. Степаненко ВЛ. Комплексна дiагностика та терашя гениального герпесу //Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2008. - № 1-2 (11). -С. 187-210.
95. Драник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. - М: Мединформагенство, 2003 - 604 с.
96. Долгушина Н.В., Макацария А.Д. Вирусные инфекции у беременных: Руковод. для врачей. - М.: Триада - Харьков, 2004. - 144 с.
97. Макацария А.Д., .Долгушина Н.В. Герпетическая инфекция. - М.: Триада - Харьков, 2004. - 80 с.
98. Матейко Е.Б., Заремба Т.О., Остяк Р.С. Вмют секреторного Ig А i мшробюценоз тхви у вагиних iз герпетичною i цитомегаловiрyсною шфекщею // 1нфекщйш хвороби. - 2010. - № 2 (60). - С. 21-24.
99. Исаков В.А., Сельков С.А., Мошетова Л.К., Чер-пакова Г.М. Современная терапия герпесвирусных инфекций. - СПб. - М., 2004. - 112 с.
100. Панасюк О.Л., Матяш ВЛ., Лисяний МЛ. 1мунолопчш порушення у хворих з герпесвiрyсними ураженнями нервово1 системи // 1нфекщйш хвороби. - 2006. - № 4. - С. 12-15.
101. Мальцев О.В. Современные методы диагностики герпесвирусных инфекций человека и принципы интерпретации их результатов // Клшчна iмyнологiя. Алерголопя. 1нфектолопя. - 2010. -№ 1 (30). - С. 23-34.
102. Казмiрчук В.Е., Ковальчук Л.В. Клшчна iмyнологiя та алергологгя. - Вшниця: Нова книга, 2006. - 526 с.
103. Wright P.W., Hoesley C.I., Squires K.E., Croom-Rivers A., Weiss H.L., Gram I.W. A prospective study of Genital herpes simplex virus type 2 infection in
human immunodeficiency virus type 1 ( HIV - 1) seropositive women: correlations with CD - 4 cell count once plasma HIV - 1 RNA lever // Clin. Infect. dis. - 2003. - No 1.
104. Мейл Д., Бростофф Дж., Рот Д.Б., Ройт А. Иммунология. - М.: Логосфера, 2007. - 556 с.
105. Лисяный Н.И., Руденко А.А., Унич П.П., Мурав-ская А.В. К вопросу о диагностике герпес инфекций // 1мунолопя та алергологш. - 2006. - № 4.
- С. 103-104.
106. Лебединская Л.А. Изменения вещественного компонента информационно-генетической системы организма у больных рецидивирующим генитальным герпесом // Дерматол. та венерол. -2002. - № 4 (18). - С. 52-56.
107. Малиновская В.В. Система интерферона в норме и при патологии. - М., 1996. - С. 117-134.
108. Туркевич О.Ю., Сизон О.О., Маmiяш Р.Я., 1вани-шинЗ.Т. Диференщальна д1агностика та л1кування 6актер1ального вапнозу i трихомонадно! шфекцп у жшок з урахуванням даних комплексного лабораторного обстеження (стан бюценозу тхви, 1му-нолопчш змши, вплив в1русних збудниюв HSV i HPV) // УЖДВК. - 2009. - № 3 (34). - С. 96-100.
109. Танасова А.Н. Эффективность терапии интерфероном - альфа и индуктором его синтеза ци-клофероном у больных с аногенитальной и назо-лабиальной герпетической инфекцией : Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М., 2007. - 24 с.
110. Маркевич К.Г. Диагностика i комплексна терап1я генггально1 герпетично! шфекцп з урахуванням персистенци збуднишв та особливостей клшч-ного перебпу захворювання: Автореф. дис. канд. мед. наук К. 2008 - 38с.
111. Черкасова В.С. Оптим1защя л1кування рециди-вуючого гениального герпесу у жшок репродуктивного вшу. Автореф. дис. ... канд. мед. наук.
- К., 2009. - 34 с.
112. ШемяюнаН.М. Сучасш методи л1кування ваптних з рецидивуючим гениальним герпесом : Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - Донецьк, 2006. - 37 с.
113. Сороюн О. В. Л1кування ваптних з невиношу-ванням за наявносп гениального герпесу : Дис. ... канд. мед. наук. - К., 2006. - 151 с.
114. Аллуш Ахмед Бен Аллела. Особливосп фор-мування больового синдрому при герпетичнш шфекцп //УЖДВК. - 2010. - № 1-2. - С. 66-68.
115. Рахматов А.Б. Вопросы диагностики и лечения у больных опоясывающим лишаем // УЖДВК. -2008. - № 4 (31). - С. 66-70.
116. Новиков А.И. Вирусные заболевания кожи. - М.: Медицина, 2006. - 268 с.
117. Кузовкова Т.В. Клинико-иммунологическая характеристика больных генитальным герпесом с клиническими и субклиническими формами: вопросы терапии, профилактики рецидивов : Дис. ... канд. мед. наук. - Екатеринбург, 2000. - 152 с.
118. Нади-Заде К.Т. Комплексная противовирусная и иммунозаместительная терапия сочетаний герпетической инфекции : Дис. ... канд. мед. наук.
- М., 2003. - 122 с.
119. Никитина Е.Б. Комплексное лечение больных рецидивирующим генитальным герпесом и оцен-
ка эффективности методов лабораторной диагностики герпетической инфекции: Автореф. дис. ... канд. мед. наук. - М.,2001. - 25 с.
120. Кунгуров Н.В., Евстигнеева Н.П., Чигвинцева Е.А., Герасимова Н.М. Специализированная медицинская помощь пациентам с герпесвирусной инфекцией в регионах Урала, Сибири и Дальнего востока // Тезисы МРНПК «Современные проблемы дерматовенерологии в Екатеринбурге». -Екатеринбург, 2009. - 143 с.
121. Малый В.П., Лядова Т.И., Волобуева О.В. Современные направления медикаментозного лечения герпесвирусных инфекций // Международн. мед. журнал. - 2009. - № 4. - С. 76-79.
122. Киселев О.И., Виноградская Г.Р., Стукова М.А. и др. Герпес вирусная инфекция, лекарственные препараты и ПЦР мониторинг терапии. - СПб., 1999. - 287 с.
123. Бакстон П. Дерматология. - М.: Бином, 2006. - 176 с.
124. Leone P.A., Trotfier S., Miller M. Valacyclovir for episodic treatment of genital herpes: a shorter 3 - day treatment course compared with 5 - day treatment // Clin. Infect. Dis. - 2002. - Vol. 34. - P. 958-962.
125. PatelR., Boodsworth N., Woolley P. et al. Valacyclovir for the suppression of recurrent genital HSV infection: a placebo controlled study of once - daily therapy // Genitourin. Med. - 1997. - Vol. 73. - P. 105-109.
126. Corey L., Wald A., Patel R. et al. Once daily valacyclovir to reduce the risk of transmission of genital herpes // N. Engl. J. Med. - 2004. - Vol. 1. - P. 11-20.
127. Синица В.И. Синица П.В. Результаты лечения герпесвирусных заболеваний препаратом «Вала-вир» // УЖДВК. - 2007. - № 3 (28). - С. 115-117.
128. Степаненко В.1., Короленко В.В., 1ванов С.В. Застосування препарапв похщних гуанозину в лшуванш гениального герпесу // УЖДВК. -2010. - № 3 (38). - С. 133-139.
129. Проценко Т.В. Современные подходы к профилактике и лечению герпевирусной инфекции // УЖДВК. - 2005. - № 3. - С. 39-40.
130. Коляденко В.Г., Степаненко В.1., Федорич П.В., Скляр С.1. Шшрш та венеричш хвороби. -Вшниця: Нова книга, 2006. - 424 с.
131. Кисина В.М. Урогенитальные болезни у женщин. Клиника, диагностика и лечение. - М.: МИА, 2005. - 280 с.
132. Corey L. Recommendaitions from the IH-MF Management strategies. - Workshop. - 1997.
133. Strand A. // Herpes. - 1999. - № 6. - P. 25-27.
134. Пухнер А.Ф., Козлова В.И. Скрытые формы ге-нитального герпеса и урогенитального хламиди-оза. - М.: Триада - Харьков, 2006. - 109 с.
135. Белозеров Е.С., Буланьков Ю.И. Болезни герпесвирусной группы. - Элиста: АПП Джангар, 2005. - 64 с.
136. Дидковский Н.А., Малашенкова И.Н., Танасова А.Н. Герпетическая инфекция тяжелого течения // Терапевтический архив. - 2007. - № 11. - С. 52-57.
137. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Современные имму-номодуляторы: основные принципы их применения // Иммунология. - 2000. - № 5. - С. 4-7.
138. Ершов Ф.И., Киселев О.И. Интерфероны и их индукторы. - М. ГОЭТАР - Медиа, 2005.
1-4 2011
139. Федорич П.В., Степаненко Р.Л., Федорич Л.Я. Лшування герпесвiрусних шфекцш гениально! локалiзацii препаратом Панавiр // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2009. - № 1-2 (12).
- С. 340- 344.
140. Кунгуров Н.В., Герасимова Н.М., Кузнецова Ю.Н. Эффективность препарата ПАНАВИР при папиломавирусной инфекции // Панавир. Опыт применения в лечебной практике (Сб. научн. работ). - М., 2008. - С. 32-35.
141. Марченко Л.А. Нова тактика ведення хворих с рецидивуючою формою гениального герпесу // Проблеми репродукцп. - 2006. - № 3. - С. 15-18.
142. Долгих Т.И., Масюкова С.А., Петренко Л.А., Соколовский Е.В., Халдин А.А., Чернова Т.А. Эффективность и переносимость препарата кагоцел при лечении герпесвирусной инфекции \\ Тез. X Все-рос. съезда дерматовенерологов. - М., 2008. - 285 с.
143. Грткевич Т.М. Сучасш методи л1кування гениального герпесу у жшок репродуктивного в1ку : Авто-реф. дис. ... канд. мед. наук. - 2005. - 19 с.
144. Панасюк О.Л., Матяш В.1. Результата терапп герпервiрусноi' шфекцп // 1нфекцшш хвороби. -2006. - № 2. - С. 19-23.
145. Аль-Сабунчи Т. В., Уджуху В. Ю., Кубылинский А. А. Иммуномодулятор лавомакс в терапии ге-нитального герпеса // Клин. дерматол и венерол.
- 2009. - № 3. - С. 67-70.
146. Исаков В.А., Коваленко А.Л., Ермоленко А.К. Оптимизация комплексной терапии рецидивирующего генитального герпеса // Клиническая дерматология и венерология. - 2010. - № 3. - С. 27-31.
147. Андреева О.Г. 1мунолопчш показники як критерп оцшки ефективносп лективiру на фош персистенци герпес вiрусiв // Профшактична медицина. - 2008. - № 4 (8). - С. 63-68.
148. Руденко А.С., Мар1евский В.Ф. Вплив лективiру на iмунологiчнi показники хворих з герпесвiрусними ураженнями нервово! системи // 1нфекцшш хвороби. - 2008. - № 3 (7). - С. 20-25.
149. Руденко А.А., Андреева Е.Г., Муравская Л.В. Применение препарата лективир в лечении больных с поражением нервной системы на фоне герпес вирусной инфекции // Актуальные вопросы инфекционной патологии: Мат. международ. Евро-азиатского конгресса по инфекционным болезням. - 5-6 июня 2008 г., Витебск. - Витебск, 2008. - С. 240-241.
150. Пос1бник з хiмютераш! вiрусних шфекцш: Навч.-метод. поаб. для лiкарiв / За ред. 1.В. Дзю-блик. - К., 2004. - 176 с.
151. Носоченко Г.Ф., Кусов В.Д., Парфенов А.В. и др. Опыт лечения больных рецидивирующим герпесом мазью Виферон // Рос. журн. кожн и венерич. Болезней. - 2000. - № 1. - С. 35-38.
152. Джонс Ш., Катшингхемг А. Вакцинопрофи-лактика генитального и неонатального герпеса, вызванного ВПГ // Инфекции, передаваемые половым путем. - 2004. - № 1. - С. 46-49.
153. БаранскийИ.Ф., Махмудов Ф.Р. Инактивирован-ная дивакцина против вирусов простого герпеса 1-го и 2-го типа как средство эффективной иммунопрофилактики рецидивов генитального герпеса // Вопросы вирусологии. - 2010. - № 1. - С. 35-40.
154. Инновационные методы в терапии герпесви-русных заболеваний // Клшчна 1мунолопя. Алерголопя. 1нфектолопя. - 2010. - № 3 (32). -С. 43-45.
155. Гарбузов Д.А. Генитальная герпесвирусная инфекция // Дерматовенерол. Косметол. Сексопатол. - 2004. - № 3-4 (7). - С. 167-179.
156. Нестерова Н.В., Курищук К.В., Загородняя С.Д. Герпетичш шфекци i специф1чш 1муноглобулши // Журнал практичного лшаря. - 2004. - № 5-6. -С. 81-84.
157. Мавров Г.1., Чiнов Г.П. Контроль шфекцш, що передаються статевим шляхом, в епоху керовано! охорони здоров'я // УЖДВК. - 2005. - № 2 (17). - С. 66 -72.
158. Баринский И.Ф., Шубладзе А.К., Каспаров А.А., Гребенюк В.Н. Герпес. Этиология, диагностика, лечение. - М. Медицина, 1986. - 269 с.
159. Федотов В.П., Дюдюн А.Д. Амиксин IC в терапии хронического часто рецидивирующего герпеса // Мат. наук.-практ. конф. «Захворювання шири обличчя, волосисто! частини голови та дермато-зи, асоцшоваш з ураженням слизово! оболонки». 20 - 21 березня 2008 р., м. Ки!в. - С. 110-111.
160. Семенова Т.Б., Долгополова 1.А., Губанова G.I., Серов В.Н., Кузьмiн В.Н. Гениальний герпес у жшок. Клшша, дiагностика, профшактика, л^вання (методичш рекомендацп). - К. : Видав-ництво <^р - Арт», 1999. - 40 с.
161. Коляденко Н.В., ХайтовичМ.В., КазмiрчукВ.С., Мальцев Д.В., Живаго Х.С. Роль iмунноï системи шшри в патогенезi психiчних захворювань герпесвiрусного генезу // УЖДВК. - 2010. - № 3 (38). - С. 26-30.
162. Айзятулов Р.Ф. Вiруснi захворювання у асощаци з шфекщями, що передаються статевим шляхом // Мат. XI з'!зду УАЛДВК. Одеса, 20-22 жовтня 2010 р.
