CC BY
12УДК 616-002.31-08-039.35
М. В. HoeiKoe1, Н. С. Гойдик2, В. С. Гойдик3, А. I. Гоженко4
СТАН ШУННОГО СТАТУСУ ХВОРИХ НА УРОГЕШТАЛЬНУ ПАТОЛОГ1Ю ПРИ НАЯВНОСТ1 ГЕРПЕСВ1РУСНО1 ШФЕКЦП
1MicbKa полiклiнiка № 20, м. Одеса, 2КУ «Одеський обласний центр з профшактики та боротьби 3i СН1Дом», м. Одеса, 3 Одеський Нацюнальний медичний унiверситет,
4ДП «Укра!нський науково-дослщний iнститут медицини транспорту МОЗ Укра!ни»,
м. Одеса
Summary. Novikov M. B., Goydyck N. S., Goydyck V. S., Gozhenko A. I. STATE OF IMMUNITY IN UROGENITAL INFECTION PATIENTS AT THE PRESENCE OF HERPETIC INFECTION. - Odessa National Medical University; SE "Ukrainian Research Institute for Medicine of Transport", Odessa, Ukraine; e-mail: [email protected]. The main indexes of immune status have been learnt in 150 patients with urogenital infection. The results obtained were compared with those of 30 healthy volonteers. The disturbanses of immunity and formation of the secondary immunodeficiency in the group of patients with virus damage of urogenital system had been revealed. To correct timely therapeutic schemes and increase the treatment's efficacy additional researches are necessary.
Key words: urogenital pathology, herpetic infection, cytomegalovirus, immunity, immunodeficiency.
Реферат. Новиков Н. В., Гойдык Н. С., Гойдык В. С., Гоженко А. И. СОСТОЯНИЕ ИММУННОГО СТАТУСА У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ УРОГЕНИТАЛЬНОЙ ИНФЕКЦИЕЙ ПРИ НАЛИЧИИ ГЕРПЕВИРУСНОЙ ИНФЕКЦИИ. У 150 пациентов (мужчины) с урогенитальной инфекцией проведено изучение основных показателей иммунитета. Полученные данные сравнивали с аналогичными показателями 30 здоровых добровольцев. У обследованных пациентов выявлены наршения иммунитета с формированием вторичного иммунодефицита. Для своевременной коррекции схем лечения и повышения его эффективности необходимо проведение дальнейшего изучения иммуноого статуса данной группы больных.
Ключевые слова: урогенитальная патология, герпетическая инфекция, цитомегаловирус, иммунитет, иммунодефицит.
Реферат. Новжов М. В., Гойдик Н. С., Гойдик В. С., Гоженко А. I. СТАН 1МУННОГО СТАТУСУ ХВОРИХ НА УРОГЕШТАЛЬНУ ПАТОЛОГ1Ю ПРИ НАЯВНОСТ1 ГЕРПЕСВ1РУСНО1 ШФЕКЦП. Проведено дослщження основних показнишв iмунного статусу 150 пащенпв чоловiчоi стал, хворих на урогенатшьш шфекцп, та порiвняння iз показниками 30 здорових добровольщв. Виявлеш порушення iмунiтету у хворих з вiрусним ураженням урогенiтальноi' системи з формуванням вторинного iмунодефiциту. Зроблено висновок про необхщшсть додаткового дослщження iмунного статусу пащенпв задля своечасно! корекцп схеми лiкування i тдвищення його ефективностi.
Ключовi слова. Урогенггальш iнфекцii, герпетична iнфекцiя, цитомегаловiрус, iмунiтет, iмунодефiцит.
© Новiков М. В., Гойдик Н. С., Гойдик В. С., Гоженко А. I.
Актуальтсть теми. З того часу, як BipycHi шфекцп зайняли чiльне мюце у етюлогп шфекцшно1 захворюваностi, прийшовши на 3MiHy бактерiальним iнфекцiям, група repnecBipyciB постiйно привертае увагу дослщнишв i клiнiцистiв. Це спричинено низкою факторiв. По-перше, герпесвiрyси - одна з найчисельшших родин.На сьогоднi видшено та класифiковано понад 100 li представнишв - етiологiчних чиннишв захворювань людини, диких i домашнiх тварин, земноводних та плазушв. Безпосередньо вщ людини видiлено 8 антигенних серотитв.Вперше герпетичну етiологiю захворювання було тдтверджено бiльше ста рок1в тому, коли у 1912 р. W. Grutter знайшов вiрyснi включення у хворого на герпетичний кератит[1].Завдяки рiзноманiтностi шляхiв iнфiкyвання i органiв-мiшеней герпесвiрyснy етюлопю мае велика (близько 40 нозологш) i неоднорiдна група захворювань, у тому числ^ доведена роль герпесвiрyсiв у iндyкyваннi пухлинних процесiв.
По-друге, переважна бiльшiсть захворювань, викликаних герпесвiрyсами, мае хронiчний характер. За даними ВООЗ, вщ 70 до 90 вщсотшв населення Землi iнфiковано одним або шлькома вiрyсами ще1 родини, i у бiльшостi вiрyсоносiйство е пожиттевим[2, 3].
Безпосередньо «герпетичною шфекщею» називають захворювання, викликанi вiрyсом простого герпесу(ВПГ, HSV) 1 i 2 типу. Шдочш рецидиви герпесшфекцп мають вiд 12 до 25 % шфжованих, i ще близько 30% - латентнуформу захворювання. Пiдвищyе частоту рецидивiв наявнiсть iмyнодефiцитy (у тому чи^ при вагiтностi, ВШ-шфекцп, онкопатологп, проявах iнтеркyрентних iнфекцiй, надмiрнiй шсоляцп,стресових ситyацiях, гормональних порушеннях) [4]. £ даш, що вiд 8 до 15 % хворих на герпес 1 i 2 типу мають iмyнодефiцитy рiзного ступеню [5, 6].У рядi дослiджень показано, що швидкий прирiст показник1в герпесшфекцппередував значному зростанню нових випадшвВШ-шфекцп [7].
Окрему проблему, що дютала широкого розповсюдження, становитьгерпетичне ураження урогенггально1 сфери. Актyальнiсть проблеми випливае iз вищезгаданих характеристик родини Herpesviridae. Найчастiше етiологiчним чинником виступае герпесвiрyс 2 типу, але значна частка захворювань викликана герпесом 1 типу i цитомегаловiрyсом.Найчастiше yрогенiтальна герпетична шфекщя (УГ1) вражае осiб молодого вщу, причому поширенiсть генiтального герпесу, за даними шоземних авторiв, з часом зростае [8, 9].
На жаль, в Укра1ш через вщсутшсть обов'язково! реестрацп захворюваностi на ва форми герпесвiрyсноl шфекцп загальна юльшсть хворих залишаеться невiдомою. Проте, спираючись на результати зарyбiжних дослiджень, можна зробити висновки про соцiальнy значущють дано! групи захворювань, що додатково вмотивовуе дослщнишв на ll подальше вивчення. Так, у США щорокурееструеться вiд 8,5 до 9,0 млн. випадшв рецидивуючо1 УГ1 [10]. В кранах Захщно1 £вропи захворюванiсть на УГ1 перевищуе 80 випадк1в на 100 тис. населення. У Великобританп гештальний герпес рееструеться у 7 разiв частiше, нiж сифiлiс[2].
Вщомо, що у 30 - 50 % iнфiкованих вiрyсом герпесу рецидиви захворювання виникають протягом перших 2 - 3-х рошв, а темпи збшьшення загально1 кiлькостi хворих вищ^ нiж прирiст населення [7]. Прогресування УГ1 призводить до хрошчних запальних процесiв рiзних вiддiлiв сечовивщно1 системи, проблем з фертильнiстю, потенщею, i, як наслiдок - психолопчних розладiв [8, 11].
Важливою частиною вивчення впливу герпетично1 шфекцп на оргашзм е з'ясування взаемодп вiрyсy та iмyнноl системи людини. Воно необхщне для побудови правильногоуявлення про патогенез i лiкyвання хворих, а отже, тдвищення ефективностi надання допомоги пащентам.
За результатами багатьох дослщжень, герпесвiрyснy iнфекцiю слiд розцiнювати як системне ураження оргашзму з переважними проявами захворювання окремих органiв [12]. Рiзноманiття проявiв хвороби зумовило необхщшсть пошуку спiльних рис патогенезу та факторiв, як1 впливають на його перебт Основними рисами патогенезу герпетично1 шфекцп е:
1. Iнфiкyвання сенсорних ганглпв вегетативно1 нервово1 системи i довiчна персистенцiя ВПГ в них.
2. Ураження iмyнокомпетентних клiтин, що призводить до вторинного iмyнодефiцитy, що створюе умови для рецидивування хвороби.
3. Тротзм ВПГ до епiтелiальних i нервових клiтин, що обумовлюе полiморфiзм клiнiчних проявiв герпетично1 шфекцп.
Таким чином, основш фази патогенезу складають:проникнення в клггини епiтелiю; проникнення в нервовi зак1нчення i паравертебральнi гангли; згодом вiдбуваеться елiмiнацiя вiрусу з тканин i органiв (через 2 - 4 тижт); реактивацiя ВПГ i його перемiщення до вортнфекцп (при зниженнi опiрностi органiзму) [2, 13].
Варiанти перебiгу захворювання зумовлеш вiком, статтю, шляхом iнфiкування, станом iмунноi системи, наявнiстю iнших хвороб.
Розвиток урогенггально! iнфекцii найчастiше вщбуваеться при тiсному фiзичному контактi з хворим (у тому числi з латентною формою захворювання) або вiрусоносiем тд час генiтальних, орогенiтальних, гешторектальних та оральноанальних контактах [14, 15]. Лише у 10% шфжованих розвиваються клiнiчнi симптоми первинного УГ1, часпшим варiантом е безсимптомний перебiг [16]. Видшяють групи пiдвищеного ризику розвитку УГ1, аналогiчнi групам ризику шф^вання вiрусним гепатитом або ВIЛ-iнфекцiею (особи з множинними та випадковими сексуальними контактами, особи, що надають послуги комерцiйного сексу, чоловiки, що мають секс з чоловiками).
ВПГ часпше е причиною уретритiв з тривалим перебiгом,рецидивуючих циститiв, а також хрошчних простатитiв. Частота герпетичних уретритiв (ГУ) ще 40 рок1в тому складала вiд 0,3 до 2,9% вах реестрованих негонококових уретритiв (Nahmias A. etal., 1976;1ль!н I. I., 1977), що дозволило дослiдникам 70-х рошв вiднести ГУ до рiдкiсних формам уретрипв. Роботи пiзнiших рок1в показали, що ГУ виявляеться у 42,4 - 46,6% випадшв у чоловшв, як1 страждають на РГГ (Балуянц Е.Р., 1991; Семенова Т.Б., 2000).За даними рiзних авторiв, на сучасному етапi герпетична етiологiя простатиту становить 2,9 -21,8 % вах випадшв [17].
Шшим важливим збудником захворювань урогенiтальноi системи у чоловшв е цитомегаловiрусна iнфекцiя (ЦМВ-iнфекцiя) - антропонознаопортушстична iнфекцiя, яка в переважнш бiльшостi випадк1в мае безсимптомний або легкий перебж. Становить небезпеку при рiзних iмунодефiцитних станах i ваптносл (внаслiдок ризику внутрiшньоутробного зараження плоду). Збудник -ДНК-вмiснийвiрус роду Cytomegalovirus тдродини Веtaherpesvirinae сiмейства Herpesviridae, схвдний за будовою iз вiрусом простого герпесу. Вщомо 3 штами вiрусу: Davis, AD-169 i Kerr. Повiльна репродукщя вiрусу в клiтинi можлива без i"i пошкодження. Серед рiзноманiтних варiантiв перебiгу ЦМВ-iнфекцii переважають субклiнiчнi форми i латентне вiрусоносiйство, вираженимип симптоми стають в умовах iмунодефiциту. £дина клiнiчна класифiкацiя ЦМВ-шфекцп не розроблена. Вщповщно до однiеi з класифжацш, видiляють вроджену ЦМВ-iнфекцiю в гострш та хронiчнiй формах i надбану ЦМВ-iнфекцiю в латентнiй, гострiй мононуклеознш або генералiзованiй формах. Урогенiтальнi шфекцп, викликанi ЦМВ, зазвичай характеризуе затяжний перебiг iз високою частотою хрошзаци [18].
В нашi днi, завдяки вдосконаленню дiагностичних методiв, найчастiше виявляють к1лькох збудник1в захворювання урогенiтальноi системи водночас, що ускладнюе вибiр тактики лжування [16]. Ддагноз рецидивуючого гениального герпесу при типових клiнiчних проявах захворювання встановити неважко вже при оглядi хворого. Значнi складностi виникають при атипових формах УПабо при герпетичному ураженнi органiв сечостатевого тракту, коли вщсутне типове ураження шшри та / або слизових оболонок. Важливе значения в цих випадках мае ретельнез'ясування скарг i анамнезу хвороби. В першу чергу лжаря мае насторожити вiдсутнiсть ефекту ввд антибактерiального лiкування при рецидивуючому ураженш сечостатевого тракту, що супроводжуеться скаргами на свербiж, печiння, незначнi слизовi видiлення з уретри.Крiм того, хворi часто вiдзначають схильнiсть дореспiраторних захворювань, деколи iз характерною висипкою на губах чи крилах носа, перюдично виникаючi загальну слабк1сть, нездужання, субфебрильнутемпературу, депресивнi стани.Досить часто хворi наУП вказують на неприемнi або больовi вiдчуття, причому не завжди пов'язують !х iз загостреннями герпесу. Герпетична шфекщя урогенiтальноi системи у бшьшосп випадкiв,навiть за вiдсутностi специфiчноi терапп, мае хвилеподiбний перебiг, iз чергуванням перiодiв загостренняi ремiсii[6, 19].
В окремих випадках встановити правильний дiагноз заважае наявнiсть мiкробноi асоцiацii, що маскуе прояви герпетично1' iнфекцii (хламщл, стрепто- i стафiлококи, грибкова флора, гонококи, блщатрепонема), що говорить про необхщшсть ретельного обстеження пацiентiв i вчасного монiторингу ефективностi лiкувания [20].
Iснуючi методи лабораторно1' дiагностики простого герпесу принципово подiляються
на двi групи:
1) видiлення та щентифжащя ВПГ в кyльтyрi клггин або виявлення антигену збудника з шфжованого матерiалy при цитологiчномy, iмyнофлюоресцентномy дослiдженнях, iмyноферментномy аналiзi (1ФА), проведенш полiмеразноl ланцюгово1 реакцп (ПЛР);
2) виявлення у сироватщ кровi антитш проти ВПГ.
Незважаючи на рiзноманiтнiсть методiв, ВПГ не завжди можна виявити у отриманому вiд хворого бюлопчному матерiалi, причому iз рiзних бiологiчних середовищ частота видiлення вiрyсy вiдрiзняеться [21]. Запобiгти псевдонегативному результату намагаються, збiльшивши к1льк1сть дослiджyваних зразшв у кожного пацiента. Таким чином, однократно отриманий негативний результат не виключае дiагнозy генiтального герпесу. Вiрyсологiчне дослiдження видiлень iз сечостатево1 системи проводиться повторно (2 - 4 рази) щотижня, проте найкращий результат для тдтвердження дiагнозy отримують поеднанням к1лькох методiв дослiдження [22].
Встановленню дiагнозy первинно1 герпетично1 шфекцп сприяе виявлення IgM та / або чотирикратне збiльшення титрiв специфiчних IgG у парних сироватках кровi (штервал мiж взяттям кровi становить 10 - 12 дшв). Постiйна антигенна стимулящя при хронiчномy рецидивуючому герпес призводить до сталого пiдвищення рiвня IgG у кровi пацiента, при загостренш хвороби рееструеться пiдвищення рiвнiв IgM.
Для пiдтвердження цитомегаловiрyсноl етюлогп процесу найчастiше використовують дослiдження слини i сечi, а також матерiалy, отриманого при бюпсп i автопсп. При цьому виявляються типовi для захворювання специфiчнi цитомегалiчнi клiтини.
Як i при обстеженнi хворих з ВПГ, використовують серолопчш методи дослщження (1ФА, Р1А, Р1Ф та iмyноблотинг), оцiнюючи рiвнi та динамiкy ти^в антитiл. Проте найбiльш достовiрним методом е дослщження зразк1в за допомогою ПЛР задля виявлення вiрyсноi ДНК [23].
Бшьш складнi вiрyсологiчнi методи ^золящя вiрyсy на кyльтyрi фiбробластiв людини, визначення антигену вiрyсy в дослщжуваному матерiалi за допомогою моноклональних антитiл) в клiнiчнiй практицi широкого поширення не отримали.
Важливою складовою подальшого ефективного лiкyвання УГ1 герпетично1 етюлогп е з'ясування стану гмунно! системи. Основними показниками, як1 при цьому визначають, е рiвнi iмyнокомпетентних клiтин, iмyноглобyлiнiв класiв M та G та фагоцитарного iндексy. Це дае змогу оцшити стан як клгшнного, так i гуморального iмyнiтетy. Так, зрiлi Т-3-лiмфоцитивiдповiдають в органiзмi за своечаснiсть та штенсившсть гмунно! вiдповiдi, пiдтримyючи таким чином антигенну сталiсть органiзмy. 1з них Т-4^мфоцити (хелпери) сприяють активацп iмyнних процесiв, а Т-8-лiмфоцити (супресори) - !х гальмyванню.Iмyноглобyлiни та !х сшввшношення, разом iз показником фагоцитарно1 активносп допомагають оцiнити гостроту запального процесу. Фагоцитарна актившсть зазвичай пiдвищyеться на початку запального процесу i знижуеться при його хрошзацп [24].
Мета роботи. Результати попередшх дослiджень дають пiдставy вважати, що у хворих iз загостренням герпетично1 шфекцп з великою iмовiрнiстю буде спостерiгатися iмyнодефiцит рiзного ступеню, а окремi показники iмyнограми будуть мати значення, бшьш характерш для хронiчного перебiгy захворювання. Метою нашого дослщження було встановлення наявностi вщмшностей у показниках iмyнiтетyпри yрогенiтальних iнфекцiях, викликаних рiзними представниками герпесвiрyсiв, у тому числi, при мжст-шфекцп, а також порiвняння дослщжуваних показник1в з контрольною групою.
Матерiали i методи. Нами було проведено аналiз резyльтатiв дослiдження iмyнного статусу пащенпв з yрогенiтальною iнфекцiею, яш проходили лiкyвання у перiод з 2007по2010 рiк.Всього було обстежено 150 чоловшв вiком вiд 18 до 65 рошв (середнiй вiк 33,0±2,7). Тривалiсть захворювання - вiд 1 до 10 рошв, переважно ввд 5 до 7 рок1в.Контрольну групу склали 30 здорових добровольщв чоловiчоl статi. Вона ствставна за вiком iз групою дослщження (p>0,05).
Наявнiсть вiрyсноl шфекцп пiдтверджyвалася за допомогою дослiдження кровi за допомогою ПЛР та Р1Ф. Iмyнологiчнi дослiдження з визначенням клгшнного та гуморального iмyнiтетy проводились за методикою Лебедево1 та Поняк1на [25].
Результати дослвдження. За вжом обстеженi хворi розподiлялись наступним чином: вiд 18 до 20 рошв - 8 (5,3%) пащенпв, вiд 20 до 30 рошв - 69 (46,0%), вщ 30 до 40 рошв -32 (21,3%), вiд 40 до 50 рошв - 24 (16,0%), ввд 50 до 60 рошв - 17 (11,3%). Аналiз вiдповiдних даних свiдчить, що серед хворих на УГ1 переважали особи молодого, репродуктивного вiку, а частка оСб вiком вiд 20 до 40 рошв склала 67,3 % (р <0,05), що ствпадае з даними свишо! лiтератури.
В обстеженш групi пацieнтiв найбiльше, 77,3 %, мали захворювання iз змiшаною етюлопею, у12 % дослiджуваних встановлено герпетичну i у 10,7 % - цитомегаловiрусну етiологiю процесу.У 22 % хворих ВПГ було видiлено з уретри, iз соку простати - у 23 %, iз сперми - у 15 %, iз сечi - у 26 %.
Результати дослщження iмунного статусу пащенпв наведенi у таблицi 1.
Таблиця 1
1мунний статус пацiентiв, хворих на урогештальт шфекцп вiрусноl епологп _(п=150)_
Показники Контрольна група (п=30) Етiологiя УГ1
iмунiтету ЦМВ (п=18) герпетична (п=16) ЦМВ та герпетична(п = 116)
CD-3-T-лiмфоцити (%) 64,0±6,3 45,2±1,2* 60,1±3,1 34,3±2,2*
CD -4 -Т-хелпери(%) 42,0±6,8 56,1±1,3 48,2±1,8 36,2±1,4
CD-8-Т-супресори(%) 16,5±5,1 20,1±2,7 25,1±1,8* 27,3±1,7*
Фагоцитарнийiндекс 68,0±8,2 26,0±2,3* 23,0±0,8* 16,0±0,7*
¡Я М (г/л) 0,8±0,2 0,9±0,1 2,1±0,2* 0,8±0,1
О (г/л) 13,9±2,5 12,0±1,3 15,0±1,8 10,0±1,2
Примтка: * - достовiрнiсть вiдмiнностей р<0,05
Як сввдчать наведенi у таблицi 1 даш, у хворих з вiрусною патологiею при порiвняннi з контрольною групою спостерiгаються змiни iмунного статусу, найбiльшi у хворих iз мжст-шфекщею. Зокрема, саме у цiй груш найнижчi показники CD-3-T-лiмфоцитiв i фагоцитарного iндексу з одночасним пiдвищенням рiвня CD-8-Т-супресорiв. Зменшення часткиCD-3-Т-лiмфоцитiв рiзного ступеню, тобто, дефiцит клгшнно1 ланки iмунiтету, зареестроване у всiх хворих на УГ1, в той час, як зниження вiдсоткаCD-4-Т-хелперiв -основних регуляторiв взаемодп iмунноl вiдповiдi -спостерiгалося лише у пащенпв iз мжст-шфекщею, i, можливо, свiдчить про потенцшвання негативних ефектiв патогенних вiрусiв стосовно iмунноl системи пацiента. Значне падшня фагоцитарного iндексу у дослiджуваних групах,порiвняно з контролем, найвiрогiднiше, може тдтверджувати наявнiсть хронiчного запального процесу.Найменшi ввдшнносп у порiвняннi з контролем спостер^аються у показниках iмуноглобулiнiв М та G. Достовiрне пiдвищення рiвня 1яМ визначалося лише в групi хворих на УГ1 герпетично1 епологп, що вказуе на дисфункщю гуморально1 ланки iмунноl вiдповiдi.
Висновки i рекомендации Таким чином, у пацiентiв, що мали герпетичну, цитомегаловiрусну чи змшану етiологiю УГ1, визначаеться порушення балансу м1ж окремими ланками iмунноl системи. Це сввдчить про зниження iмунобiологiчних якостей органiзму та хронiзацiю шфекцп.Отриманш данi вказують на наявнiстьдефектiв iмунного захисту у хворих з вiрусним ураженням урогештально1 системи, особливо у випадках поеднано1 шфекцп. Вiдзначаеться зниження клпинного iмунiтету з формуванням вторинного iмунодефiциту, що сприяе подальшому прогресуванню процесу.
При дiагностуваннi у пащента ураження урогештально1 сфери цитомегаловiрусноl або герпетично1 етiологil необхiдно проводити додаткове до^дження iмунного статусу пацiента. Дана рекомендащя особливо актуальна для оСб iз частими рецидивами або значним ступенем ураження. Встановлення дефектiв iмунного захисту дозволить своечасно доповнити тератю захворювання iмуномоделюючими препаратами, що сприятиме прискоренню одужання та збiльшенню ефективносп лiкування.
ЛШератури:
1. Мигунов А.И. Герпес. Современныйвзгляд на лечение и профилактику / А.
И. Мигунов-СПб.: Весь, 2008. - 128 с.
2. До питання про герпетичну шфекцш як актуальну проблему сьогодення / В. П. Борак, Л. Б. Романюк, В. Т. Борак [та ш] // Актуальна iнфектологiя. - 2016. - № 2 (11).
- С. 53 - 58.
3. Запольский М. Э. Влияние герпетической инфекции на развитие соматической патологии. Герпес-индуцированные заболевания / М. Э. Запольский // Дерматология и венерология. - 2012. - № 3 (57). - С. 24 - 27.
4. КосшоваС. £. Вивчення впливу урогенггальних шфекцш на гормональну функцш яечнишв / С. £. Косшова // Буковинський медичний вiсник. - 2012. - Т. 16, № 2 (62). - С. 89 - 91.
5. Маркевич К. Г. Дiагностика i комплексна тератя гештально1' герпетично1' iнфекцii з урахуванням персистенцп збуднишвта особливостей клiнiчного перебiгу захворювання/ К. Г. Маркевич//Автореферат дисертацiiна здобуття наукового ступеняк. мед.н. - Ктв, 2008. - 39 с.
6. Казимирчук В. Е. Клиника, диагностика и лечение герпесвирусныхинфекцийчеловека / В. Е. Казимирчук, Д. В. Мальцев.- К.: Феникс, 2009. -246 с.
7. Попова О. I. Герпетична шфекщя як провщна медико-сощальна проблема / О. I. Попова // Современная стоматология. - 2013. - № 2. - С. 48 - 50.
8. Sperm viral infection and male in fertility: focuson HBV, HCV, HIV, HPV, HSV, HCMV, and AAV / A.Garolla, D.Pizzol, A.Bertoldo, [etal.] // Journal of Reproductive Immunology. - 2013. - Vol. 100, Issue 1. - P. 20-29. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.jri.2013.03.004/
9. Коляденко В. Г. Урогенитальный герпес у мужчин / В. Г. Коляденко, В. В. Короленко // Медицинские аспекты здоров'я женщины. - 2010. - № 4 - 2 (31). - С. 33 - 37.
10. A survey on the prevalence of orofacialherpesin France: the INSTANT Study /G. Lorette, A.Crochard, V.Mimaud[etal.] // J. Am. Acad. Dermatol. - 2006. - Vol. 55 (2), № 8. - P. 225-232.
11. Глыбочко П. В. Практическая урология. Руководство для врачей / П. В. Глыбочко, Ю. Г. Аляев (ред.). - М.: Медфорум, 2012. - 352 с.
12. Гранитов В. М. Герпес-вирусная инфекция / В. М. Гранитов // Н. Новгород: Изд-во НГМА, 2011. - 82 с.
13. Нагорный А. Е. Патоморфозклинических проявлений при генитальномгерпесе, хламидиозе и трихомонозе / А. Е. Нагорный // Дерматолопя та венеролопя. - 2011. - № 3 (53). - С. 34 - 43.
14. Исаков В.А. Герпесвирусные инфекции человека / В. А. Исаков, Е. И. Архипова, Д. В.Исаков //Руководстводля врачей. - Санкт-Петербург, СпецЛит, 2006. - С.63
- 75.
15. Сахарчук И. С.Вирусные заболевания-клиника, диагностика, лечение/ И. С. Сахарчук. - Киев, «Книга плюс», 2007 г. - 232 с.
16. Advances in the understanding and treatment of male urethritis/ L.H.Bachmann, L. E.Manhart, D. H. Martin[etal.] //Clin.Infect.Dis. - 2015. - № 61. - Р. 763-769.
17. Является ли абактериальный простатит абактериальным?/ А. В. Строцкий, А. А. Гаврусев, Л. В. Рубаник[и др.] // Урология. - 2015. - № 4. - С. 102 -107.
18. Шахгильдян В.И. Вирусные болезни: уч. пособие. Гл. Цитомегаловирусная инфекция. / Под ред. Н.Д. Ющука. - М: ГЭОТАР-Медиа,2016. - 540 с. (глава: стр.260 -279).
19. Халдин А. А. Простой герпес: этиология, патогенез, диагностика, лечение / А. А. Халдин, Д. В. Игнатьев, А. Н. Васильев // ConsiliumMedicum. Дерматология. (Прил.). -2009. - № 01. - С. 35 - 39.
20. Jennings P.SexuallyTransmittedInfections: A MedicalUpdate/ P. Jennings, R. Flenner// PhysicianAssistantClinics. - 2017. -Vol. 2, Issue 2. - P. 207-218. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.cpha.2016.12.004.
21. Ison C.Laboratory diagnosis of sexually transmitted infections / C. Ison, J. Tosswill, S. Alexander// Medicine. - 2014. - Volume 42, Issue6. - P. 310-313. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.mpmed.2014.03.003.
22. Hakenberg O.Urethritisin Menand Women/ O. Hakenberg, N.Harke, F. Wagenlehner// European Urology Supplements. - 2017. -Vol. 16, Issue 4. -P.144-148. - DOI: http://dx.doi.Org/10.1016/j.eursup.2017.01.002.
23. Diagnosis of Cytomegalovirus Infections / S. A. Ross, Z.Novak, S.Pati [etal.] //Infect. Disord. Drug Targets. - 2011. -October, №11 (5). - Р. 466-474.
24. Johnson J. Prevention of Maternal and Congenital Cytomegalovirus Infection / J. Johnson, B.Anderson, R. F.Pass //Clin.Obstet.Gynecol. - 2012. -June, № 55(2). - Р. 521-530.
25. Лебедев К. А. Иммунограмма в клинической практике / К. А. Лебедев, И Д. Понякина. - М.: Наука, 1990. - 224 с.
References:
1. Migunov AI. Herpes. Modern view on treatment and prophylaxis. StPetersburg: Ves, 2008. - 128 p. (Rus.).
2. Borak VP., et al. About herpes infection as an urgent problem of today // Urg Infectology. - 2016. - № 2 (11). - P. 53 - 58. (Ukr.)
3. Zapolsky ME. Influence of herpetic infection on the development of somatic pathology // Dermatology and Venerology. - 2012. - № 3 (57). - P. 24 - 27 (Rus.).
4. Kosilova SYe. Learning of urogenital infwections influence on hormonal function of ovaries // Bukovina med herald. - 2012. - Vol. 16, № 2 (62). - P. 89 - 91 (Ukr.).
5. Маrkevich KG. Diagnostics and complex therapy of genital herpetic infection: Synopsis of candidate thesis on medicine. - Kiev, 2008. - 39 p. (Ukr.)
6. ^zimchuck VYe., et al. Clinica, diagnostics and treatment of herpetic infection.-Kiev: Phenix, 2009. - 246 p. (Rus.)
7. Popova О1. Herpetic infection as the main medical and social problem // Modern stomatology. - 2013. - № 2. - P. 48 - 50 (Ukr.).
8. Spermviralinfectionandmaleinfertility: focuson HBV, HCV, HIV, HPV, HSV, HCMV, and AAV / A.Garolla, D.Pizzol, A.Bertoldo, [etal.] // JournalofReproductiveImmunology. - 2013.
- Vol. 100, Issue 1. - P. 20-29. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.jri.2013.03.004/
9. Koliadenko VG. Urogenital herpes in men // Меdical aspects of female health. - 2010.
- № 4 - 2 (31). - P. 33 - 37 (Rus.).
10. A surveyontheprevalenceoforofacialherpesinFrance: the INSTANT Study /G. Lorette, A.Crochard, V.Mimaud[etal.] // J. Am. Acad. Dermatol. - 2006. - Vol. 55 (2), № 8. - P. 225-232.
11. Glybochko PV. Practical urology: Guide book for doctors. - Moscow: Меdforum, 2012. - 352 p. (Rus.)
12. Granitov VM. Herpes-viral infection.- N. Novgorod: NSMU, 2011. - 82 p. (Rus.)
13. Nagorny АЕ. Pathomorphosis of clinical manifestations at genital herpes and trychomonosis // Dermatology & Venerology. - 2011. - № 3 (53). - P. 34 - 43 (Rus.).
14. Isakov VA., et al. Human's herpes-viral infections: Guide book for doctors.- St Pwetersburg: SpetsLit, 2006. - P. 63 - 75 (Rus.).
15. Sahkarchuck IS. Viral diseases-clinics, diagnostics, treatment. - Kiev: Kniga plus, 2007. - 232 p. (Rus.)
16. Advancesintheunderstandingandtreatmentofmaleurethritis/ L.H.Bachmann, L. E.Manhart, D. H. Martin[etal.] //Clin.Infect.Dis. - 2015. - № 61. - Р. 763-769.
17. Is antibacterial prostatitis antibacterial?/ AV Stotskiy, et al.// Urology.- 2015.- N4.- P. 102-107 (Rus.)
18. Shakhgildian VI. Viral diseases: manual. Ch. Cytomegaloviral infection/ Ed. ND. Yuchshuck.- Moscow: GOETAR-Media, 2016.- P. 260-279 (Rus.)nc
19. Khaldin AA. Herpes simpliest: etiology, pathogenesis, diagnostics, treatment// Consilium Medicum. Dermatology (Suppl.). - 2009. - № 01. - P. 35 - 39 (Rus.).
20. Jennings P.SexuallyTransmittedInfections: A MedicalUpdate/ P. Jennings, R. Flenner// PhysicianAssistantClinics. - 2017. -Vol. 2, Issue 2. - P. 207-218. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.cpha.2016.12.004.
21. Ison C.Laboratory diagnosis of sexually transmitted infections / C. Ison, J. Tosswill, S. Alexander// Medicine. - 2014. - Volume 42, Issue6. - P. 310-313. - DOI: http://dx.doi.org/10.1016/j.mpmed.2014.03.003.
22. Hakenberg O.UrethritisinMenandWomen/ O. Hakenberg, N.Harke, F. Wagenlehner// EuropeanUrologySupplements. - 2017. -Vol. 16, Issue 4. -P.144-148. - DOI: http://dx.doi.Org/10.1016/j.eursup.2017.01.002.
23. DiagnosisofCytomegaloviruslnfections / S. A. Ross, Z.Novak, S.Pati [etal.] //Infect. Disord.DrugTargets. - 2011. -October, №11 (5). - Р. 466-474.
24. Johnson J. PreventionofMaternalandCongenitalCytomegaloviruslnfection / J. Johnson, B.Anderson, R. F.Pass //Clin.Obstet.Gynecol. - 2012. -June, № 55(2). - Р. 521-530.
25. Lebedev KA. Immunogramme in clinical practice.- Moscow: Nauka, 1990.- 224 p.
(Rus.)
Работа поступила в редакцию 07.05.2017 года. Рекомендована к печати на заседании редакционной коллегии после рецензирования.
УДК 618.11:159.923
А. В. Камтський
ПСИХОЛОГ1ЧН1 ТА СОЦ1АЛЬН1 АСПЕКТИ ПАЦ1СНТОК З БЕЗПЛ1ДДЯМ В ЦИКЛАХ ДОПОМ1ЖНИХ РЕПРОДУКТИВНИХ ТЕХНОЛОГ1Й
Нацюнальна медична академiя тслядипломно1' освгти iм. П.Л. Шупика, м. Кшв, Украша
Summary. Kaminsky A. V. PSYCHOLOGICAL AND SOCIAL ASPECTS OF PATIENTS WITH INFERTILITY IN THE CYCLE OF ASSISTED REPRODUCTIVE TECHNOLOGIES. - P. L. Shchupik National Medical Academy for Post-Graduate Education, Kiev, Ukraine; e-mail:[email protected]. The article analyzes the study of psychological and social aspects of patients with infertility in cycles of assisted reproductive technologies. Under observation it were 233 women who need infertility treatment by ART. The control group K comprised 90 fertile women, who already had children, and applied for pregravid preparation. To assess the psychological and social status, questioning was used, as well as testing on the individual-typological questionnaire, L. N. Sobchik. It is established that the main parameters of the psychological state of infertile female patients of ART programs are close to those of patients with psychosomatic disorders. The indicators of anxiety, lability, sensitivity are 6.5; 4.2; 6.8 points respectively and exceed those in healthy fertile women. Patients with ART programs have increased suspicion, timidity, vulnerability and sensitivity to environmental pressure, pessimism, mood swings and motivational instability with a normal desire for self-assertion, self-confidence and a somewhat aggressive style of interpersonal behavior. Such characteristics indicate a difficulty in adaptation, a neurotic structure of experiences. The findings raise the issue of the need to introduce a complex of professional psychological correction and rehabilitation.
Key words: infertility, auxiliary reproductive technologies, psychological state, individual-typological questionnaire.
Реферат. Каминский А. В. ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ И СОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТЫ ПАЦИЕНТОК С БЕСПЛОДИЕМ В ЦИКЛЕ ВСПОМОГАТЕЛЬНЫХ РЕПРОДУКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ. В статье проведен анализ изучения психологических и социальных аспектов пациенток с бесплодием в циклах вспомогательных репродуктивных технологий. Под наблюдением находилось 233 женщины, нуждающиеся в лечении бесплодия методами ВРТ. Контрольную группу К составили 90 фертильных женщин, которые уже имели рожденных детей, и обратились для
© Камшський А. В.
