Научная статья на тему 'К вопросу о герпетической инфекции как актуальной проблеме современности'

К вопросу о герпетической инфекции как актуальной проблеме современности Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

CC BY
818
108
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
герпесинфекция / герпесвирусы / поражения / инфицирование / диагностика / лабораторное исследование / herpes infection / herpesviruses / damage / infection / diagnosis / laboratory testing

Аннотация научной статьи по клинической медицине, автор научной работы — Борак В.П., Романюк Л.Б., Борак В.Т., Кравец Н.Я.

Среди персистирующих внутриклеточных агентов ведущее место по распространенности занимает группа герпесвирусов. Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) предупреждает мировое сообщество об опасности скрытой пандемии герпетической инфекции. По данным ВОЗ, от 70 до 90 % населения мира инфицировано одним или несколькими типами вируса герпеса и у 50 % из них в связи с отсутствием устойчивого иммунитета ежегодно наблюдаются рецидивы заболевания. К семейству герпесвирусов, обнаруженных у человека, относятся вирусы простого герпеса 1-го и 2-го типов, герпеса Zoster, цитомегалии, Эпштейна — Барр, герпеса человека 6, 7, 8-го типов. В патогенезе герпетической инфекции 1-го и 2-го типов выделяют четыре основные фазы: проникновение в клетки эпителия → проникновения в нервные окончания и паравертебральные ганглии → элиминация вируса из тканей и органов → реактивация вируса простого герпеса и его перемещение в ворота инфекции. Герпетическая и цитомегаловирусная инфекция относится к группе TORCH-инфекций, является самой распространенной причиной инфицирования плода, что может привести к рождению ребенка с пороками развития. Герпесвирусные инфекции относят к группе инфекций, ассоциированных с синдромом приобретенного иммунного дефицита, считают частой причиной поражения центральной нервной системы и внутренних органов у лиц с вторичным иммунодефицитом. Практически все известные сейчас герпесвирусы человека способны вызывать поражение нервной системы. В связи с этим герпесвирусные инфекции стали одной из ведущих медико-социальных проблем и приобретают общегосударственное значение.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

ON THE ISSUE OF HERPES INFECTION AS AN ACTUAL PROBLEM NOWADAYS

Among persistent intracellular agents, a group of herpesviruses occupies the leading place after the prevalence. The World Health Organization (WHO) warns the international community of the danger of latent herpes infection pandemic. According to the WHO, 70 to 90 % of the world population is infected with one or more types of herpes virus, and in 50 % of them, due to the absence of stable immunity, disease relapses occur annually. The family of herpes viruses found in humans includes herpes simplex virus type 1 and 2, Zoster virus, cytomegalovirus, Epstein-Barr virus, human herpes type 6, 7, 8. Thus, in the pathogenesis of herpes infection type 1 and 2, there are four main phases: the penetration of the epithelial cells → penetration into the nerve endings and paravertebral ganglia → elimination of the virus from tissues and organs → reactivation of herpes simplex virus and moving it to the port of infection. Herpetic and cytomegalovirus infection that belongs to the group of TORCH infections is the most common cause fetal infection, which can lead to the birth of a child with disabilities. Herpesvirus infections are considered as a group of infections associated with human immunodeficiency syndrome, and is a common cause of damage to the central nervous system and internal organs in patients with secondary immunodeficiency. Almost all known now human herpesviruses can cause damage to the nervous system. In this regard, herpes infections have become one of the leading medical and social problems and acquire national importance.

Текст научной работы на тему «К вопросу о герпетической инфекции как актуальной проблеме современности»

На допомогу практикуючому лiкарю

To Help Practitioner

УДК 616.98:578.825.11

БОРАКВ.П.1, РОМАНЮКЛ.Б.1, БОРАКВ.Т. 2, КРАВЕЦЬ Н.Я.1 1ДВНЗ «Тернопльський державний медичний унверситет iM. 1.Я. Горбачевського», м. Тернопль, Украна 2КЗ ТОР «Тернопльська унiверситетська лiкарня», м. Тернопль, Украна

ДО ПИТАННЯ ПРО ГЕРПЕТИЧНУ НФЕЩЮ ЯК АКТУАЛЬНУ ПРОБЛЕМУ СЬОГОДЕННЯ

Резюме. Серед персистуючих внутрiшньоклiтинних агенлв провдне м>сце за поширенстю посщае гру-па герпесв'руав. Всесвтня органiзацiя охорони здоров'я (ВООЗ) застергае свтове сп'!втовариство про небезпеку прихованоi пандеми герпетичноi iH0eK^i. За даними ВООЗ, в'щ 70 до 90 % населення св'иу iнфiковано одним або деклькома типами вирусу герпесу i у 50 % з них через в'щсутн'ють стйкого 'мун'тету щорiчно спостер'!гаються рецидиви захворювання. До родини герпесв'руав, що виявленi у людини, належать вiруси простого герпесу 1-го i 2-го типiв, герпесу Zoster, цитомегали, Епштейна — Барр, герпесу людини 6, 7, 8-го ти^в. Так, у патогенезi герпетично' iнфекцii 1-го i 2-го ти^в видляють чотири основнi фази: проникнення в клтини епiтелiю ^ проникнення в нервовi заюнчення i паравертебральнi гангли ^ елiмiнацiя вирусу з тканин i органiв ^ реактива^я в '1руав простого герпесу i його перемiщення до ворт iнфекцii. Герпетична i цитомегалов'русна iнфекцiя, що належить до групи TORCH-iнфекцiй, е найпоши-ренiшою причиною iнфiкування плода, що може спричинити народження дитини з вадами розвитку. Гер-песв'руснi iнфекцii зараховують до групи iнфекцiй, асо^йованих iз синдромом 'шунодеф'щиту людини, вважають частою причиною ураження центрально'!' нервово' системи i внутрiшнiх органiв в ос'б зi вто-ринним 'шунодеф'щитом. Практично вс вiдомi зараз герпесв'руси людини здатнi спричиняти ураження нервовоi системи. У зв'язку з цим герпесвiруснi iнфекцi'i стали однею з провщних медико-со^альних проблем i набувають загальнодержавного значення.

Ключовi слова: герпеанфек^я, герпесв'руси, ураження, iнфiкування, д1агностика, лабораторне досл'1-дження.

Герпетичш шфекцй (Г1) належать до числа одних iз найпоширешших у свт. Якщо розглядати етюлопчну структуру шфекцшно! захворюваносл, то на початку ХХ столитя провщну роль вщгравали шфекцй бактерiально! природи (дифтерия, коклюш, скарлатина, дизентерия). На початку XXI столптя вже домшують шфекцшш захворювання вiрусно! етюлогй (грип, госщ ресшраторш вiруснi шфекцй (ГРВ1), ентеровiруснi, ротавiрусна, Г1, ВШ-шфекщя, гепатит та ш). Серед персистуючих вну-тршньоклггинних агентав провщне мюце за поширешстю посщае група герпесвiрусiв. Сьогодш шфшэвашсть вiру-сами герпесу i пов'язана з ними захворюванють у загаль-нш популяцй випереджае швидюсть приросту населення Землi. За даними ВООЗ, у майбутньому серед шфекцшно! патологй визначальне мiсце займатиме саме Г1.

Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я (ВООЗ) за-стерiгае свиове спiвтоварисгво про небезпеку приховано! пандемй Г1. За даними ВООЗ, вщ 70 до 90 % населення свиу iнфiковано одним або деылькома типами вiрусу герпесу i у 50 % з них через вщсутшсть стшкого iмунiтету щорiчно спостерйаються рецидиви захворювання. Гер-песвiруси як причина смерт стоять на 2-му мсщ пiсля грипу — понад 15 % випадив [1, 2, 11, 12]. У США що-рiчно у 1 600 000 молодих жiнок розвиваеться генiтальний герпес, викликаний вiрусом простого герпесу (ВПГ) 2-го

типу, i у бтьше н1ж 2 % вагiтних вщзначаеться серокон-вершя до нього протягом ваптносп. На Нацiональнiй конференцй з профтактики iнфекцiй, що передаються статевим шляхом, яка вщбулась у березш 2012 р. у Мшне-аполю (США), опублiкованi тривожнi данi: летальшсть при Г1 у новонароджених досягае 30 %, а у 20 % дтей, яю вижили, вщзначаються ураження нервово! системи. Частота даного захворювання в США становить 8—60 випадив на 100 000 полопв. Саме майбутня мати е основним джерелом iнфeкцй для плода та новонародженого [5, 13]. 6 даш, що до 5-рiчного вку близько 60 % дiтeй вже шфь ковано вiрусами герпесу, а до 15 роив !х частка становить 90 %. Бтьшють людей е довiчними вiрусоносiями. При-чому у 85—100 % випадив первинна шфекщя у них мае

Адреса для листування з авторами: Борак Валентина Пилитвна E-mail: borak@tdmu.edu.ua Романюк ЛiIдiя Богдашвна E-mail: romanyuk@tdmu.edu.ua Кравець Натал1я Ярослав1вна E-mail: kravetc@i.ua

© Борак В.П., Романюк Л.Б., Борак В.Т., Кравець Н.Я., 2016 © «Актуальна шфектолопя», 2016 © Заславський О.Ю., 2016

безсимптомний nepe6ir i тльки в 1—15 % — у вигляд системно! шфекцц [3, 4, 9]. При цьому практично Bei вiдомi зараз герпесв1руси людини здатн1 спричиняти ураження нервово! системи [4, 6]. У зв'язку з цим герпесв1русн1 ш-фекци стали одн1ею з провщних медико-сощальних проблем i набувають загальнодержавного значення.

Терм1н «герпетична шфекщя» вживаеться стосовно захворювань, що викликаються ВПГ (HSV) 1 i 2. У роз-винених кра!нах бвропи на Г1 хворiе третина населення. За даними ВООЗ, захворювання, викликанi герпесвь русами, посщають 2-ге мiсце тсля грипу та 1нших ГРВ1 у структур! захворюваносл та смертностi при в!русних iнфекцiях [7, 8, 10].

Деяк! науковцi вважають, що саме герпесвiруси несуть вiдповiдальнiсть за значну частину шфекцшно! патологй' людини i характеризуються великим розма!ттям шлях1в передачi збудника, як1 здатнi уражати практично вш ор-гани i системи людського оргашзму, реплiкуватися в уах клiтинах органiзму: лейкоцитах, тканинних макрофагах, моноцитах, фiбробластах, епiтелiальних i нервових кт-тинах, мають тропн1сть до Т-л1мФоцит1в, спричиняючи !х ураження, поступаючись лише в1русу iмунодефiциту за руйшвним ефектом. Зазначенi данi дають пщстави розглядати герпесвiрусну iнфекцiю як системне захворювання з переважним ураженням того чи !ншого органа. Шфшовашсть населення земно! кул1 ВПГ-1 становить 90—97 %, ВПГ-2 — близько 40 %. Iнфiкування вщбува-еться в жрш1 5 рок1в життя.

ВПГ були вщкрип V Gruter 1912 р. Вони належать до родини Herpesviridae, пщродини Alphaherpesvirinae. Свою назву родина герпесвiрусiв отримала вщ грецького «herpes» — повзучий. До родини герпесвiрусiв, що виявле-ш у людини, належать ВПГ 1-го i 2-го тишв, в1рус герпесу Zoster, цитомегаловiрус (ЦМВ), в1рус Епштейна — Барр (ВЕБ), в1рус герпесу людини 6-го типу (ВГЛ-6), герпе-

су людини 7-го типу (ВГЛ-7), герпесу людини 8-го типу (ВГЛ-8).

На пщстав! б1олог1чних властивостей та особливостей реплшац!!, патогенезу захворювань, клЫчно! картини, спричинених зазначеними збудниками, вш герпесв1руси, вщповщно до рекомендац1й М1жнародного ком1тету з таксоном!! в!руав, були роздшеш на 3 субродини (а, р, у).

Представниками альфа-герпесв!руав е ВПГ 1-го ! 2-го тишв, в!рус в!тряно! в!спи та опер!зуючого герпесу. До бе-та-герпесв!рушв належать ЦМВ, два вар!анти А ! В 6-го ! 7-го типу.

До гамма-герпесв!руав належать в!руси 4-го та 8-го тип!в (саркома Капош! — асоцшований герпесв!рус). Най-бтьш вивченими е герпесв!руси 1-5-го тип!в. У бтьшосл випадив шфкування в!дбуваеться пов!тряно-крапельним шляхом при прямому контакт! або через предмети побуту (наприклад, через рушник), пероральним (через поцлун-ки), статевим, трансфуз!йним (при переливанш кров!), трансплацентарним (в!д матер! до плода), транспланта-цшним (при пересадщ орган!в) шляхом. У кожно! людини захворювання може мати р!зний перебш На цей процес впливають в!к, стать, стан ¡мунно! системи та супутш за-хворювання.

Джерелом ВПГ-шфекцй е особи з р!зними формами захворювання (у тому числ! латентними), а також в!русонос!!. ВПГ-1 передаеться повпряно-крапельним ! контактним шляхом, вражае шюру, слизов! оболонки, центральну нервову систему (ЦНС). Так, пщ час кашлю або чхання в!рус, що знаходиться у крапельках сли-ни, потрапляе на шюру та шш1 поверхн! й зберйаеться на них упродовж одн!е! години. На вологих поверхнях вш виживае протягом 3-4 годин, що може бути причиною ешдем!чного спалаху в дитячих дошюльних устано-вах. Зараження може здшснюватися також через предмети вжитку, шфшоваш слиною хворого чи в!русонос!я.

Таблиця 1. Класифкаця герпесв1русних ¡нфекц1й людини та захворювань, що вони викликають

Пщродина Назва Захворювання

Альфа-repnecBÍpycM ВПГ-1 ВПГ-2 Bipyc Varicella zoster Герпетичний кератит Herpes labialis Геытальний герпес Герпес новонароджених Герпетичний енцефалгг Дисемiнований герпес Герпетичний меншгоенцефатт Вiтряна вiспа Оперiзуючий герпес

Бета-repnecBÍpycM Bipyc цитомегалп' (ВГЛ-5) Цитомегаловiрусна хвороба Вродженi вади розвитку Генералiзованi форми з ураженням рiзноманiтних ор-ганiв i систем Мононуклеозоподiбний синдром

ВГЛ-6 ВГЛ-7 Назальна екзантема Синдром хроычно! втоми

Гамма-repnecBÍpycM Bipyc Епштейна — Барр (ВГЛ-4) lнфекцiйний мононуклеоз Лiмфома Беркггта Назофарингеальна карцинома

ВГЛ-8 Саркома Капошi у В1Л-серонегативних людей, асоци йована з ВШчнфекщею та СН1Дом

Рисунок 1. Схема патогенезу герпетично1 ¡нфекци, викликано1ВПГ 1-го i 2-го типв

Порушення 1мунно! вщповщ — найважливша ланка у розвитку простого герпесу. У патогенез1 Г1 (ВПГ 1-го 1 2-го тишв) видляють чотири основн1 фази: проникнення в кл1тини еп1тел1ю ^ проникнення в нервов1 заюнчення 1 паравертебральт гангли ^ ел1м1нац1я в1русу з тканин 1 оргашв ^ реактиваця ВПГ 1 його перем1щення до вори шфекцц (рис. 1).

У бтьшосл випадюв альфа-герпесв1руси характеризу-ються значним полморф1змом. При типов1й форм1 герпесу шк1ри виникають згруповаш везикульозн1 висипання на шфтьтрованш шир1, навколо рота, носа, слизових обо-лонках губ, рщше — на щоках, пов1ках 1 вушних раковинах, шших м1сцях. Появ1 висипань передують сверб1ння, печ1я або бть у вщповщнш дтянщ тта.

Ураження герпесом слизово! оболонки рота супрово-джуеться гарячкою, печ1ею в м1сц1 ураження, що посилю-еться пщ час щи. На слизов1й оболонц1 щ1к, пщнебшня, язика, ясен з'являються пухирц1 з прозорим вм1стом, як! через 2-3 дш перетворюються на ерозН.

Одшею з найчаспших форм первинно! Г1, особливо у д1тей молодшого в1ку, е гострий герпетичний стоматит. Етюлопя афтозного стоматиту невщома, хоча на герпетич-ну природу цього захворювання вказував Н.Ф. Ф1латов. Тепер доведено, що 80 % стоматилв мають герпетичну ет1олог1ю.

ВПГ 2-го типу передаеться статевим або вертикаль-ним шляхом. В останньому випадку зараження може вщ-буватися пщ час полог1в, трансплацентарно або висхщ-ним шляхом, коли шфекщя проникае через церв1кальний канал до порожнини матки. ВПГ 2-го типу спричиняе в основному геттальний та неонатальний герпес. Най-бтьш сприйнятлив1 до нього д1ти вюэм вщ 5 м1сяц1в до 3 роив.

ВПГ 2-го типу характеризуется виникненням везикул на статевих губах, слизовш оболонц1 уретри, п1хви, шийки матки, шк1ри промежини. Не так часто, проте з наявшстю тяжкого стану, перебтають неонатальний герпес, муль-тиформна еритема, герпетична екзема, ураження очей 1 ЦНС.

Герпес е одшею з найбтьш поширених хвороб, що передаеться статевим шляхом 1 входить у спещальну про-

граму дослщжень, проведених ВООЗ. За даними Нацю-нального медичного центру в АнглН, ген1тальний герпес зустр1чаеться в 7 раз1в часпше, н1ж сифшс. У США що-р1чно виявляеться близько 20 тис. випадыв ген1тального герпесу. У кранах бвропи серед хвороб, що передаються статевим шляхом, герпес посщае 2-ге м1сце п1сля статевого трихомон1азу.

Групи ризику у раз1 ген1тального герпесу так! ж, як 1 при в1русному гепатит1 або ВШ-шфекцп: повй, гомосексуалю-ти, а також особи з множинними 1 випадковими сексуаль-ними контактами 1 великим числом статевих партнер1в. Поширеносп ген1тального герпесу сприяе алкогол1зм, наркоман1я, що ведуть до безладного статевого життя 1 по-зашлюбних зв'язюв.

В1рус варицелла зостер в ошб молодого в1ку викликае в1тряну вюпу, що починаеться гостро з висипань 1 пщви-щення температури тта. Висипання з'являеться спочат-ку на волосистш частин1 голови, живот1, грудях, плечах, стегнах, а потам без певно! законом1рносл поширюеть-ся по всьому тту, його майже не бувае на долонях 1 тд-ошвах. Цей же в1рус в ошб похилого 1 старечого в1ку викликае опер1зувальний герпес. Важливою передумовою захворювання е зниження 1мунно! реактивност1 орга-н1зму. При опер1зувальому герпес1 процес, як правило, одноб1чний. Герпетичн1 пухирц1 з'являються вздовж не-рвових стовбур1в 1 сплет1нь та супроводжуються сильним болем.

Герпетична 1 цитомегалов1русна 1нфекц1я належать до так званого TORCH-комплексу, викликають вну-тр1шньоутробн1 хвороби. У дорослого населения ЦМВ-захворювання мае переважно латентний переб1г, однак 1снуе можлив1сть внутр1шньоутробного ураження вну-тр1шн1х орган1в та ЦНС плода. КлЫчне значення мае при 1мунодефщитних станах 1 захворюваност1 ваг1тних.

Встановлено, що ЦМВ-хвороба е найпоширен1шою причиною шфжування плода. Плщ 1нф1куеться вщ матер1, яка мае локал1зовану (латентну чи гостру) форму захворювання. Якщо зараження вщбуваеться в рант терм1ни ваптносл, то може настати смерть плода 1 мимовтьний викидень. Тератогенна д1я в1русу може спричинити наро-дження дитини з вадами розвитку.

Бтьше н1ж у 90 % шфшованих новонароджених пере-6ir ЦМВ хвороби безсимптомний. У решти тяжшсть ïï зна-чно варше, такт д1ти вщчувають труднощ1 у навчанн1.

Природжена цитомегалгя характеризуеться множин-ними ураженнями р1зних оргашв i систем. Д1ти част1ше народжуються недоношеними. Характерними проявами гостро1 форми е тривала жовтяниця, гепато- i спленоме-галгя, гемораг1чний синдром, ураження оргашв дихання, ЦНС i гематолопчш порушення. До тяжких наслщтв може призвести цитомегалов1русний енцефал1т, що спо-стер1гають у 15—20 % хворих i3 природженою цитоме-гал1ею. Перенесений енцефали зумовлюе утворення кальциф1кат1в, мшро- та гщроцефалш, вщставання в психомоторному розвитку. Зм1ни ЦНС часто поеднуються з ураженням очей (катаракта, хорюретишт, атрофия зоро-вого нерва).

В1руси 3-ï групи (гамма-герпесв1руси) викликають л1мфопрол1феративн1 захворювання, 1нфекц1йний мо-нонуклеоз (ВЕБ), 1нтоксикац1ю, ураження п1днеб1нних i глоткових мигдалитв, збтьшення л1мфатичних вузл1в, печ1нки, селез1нки, зм1ни у кровь ВЕБ викликае роз-множення В-л1мфоцилв i персистуе в них, тим самим обумовлюючи латентну 1нфекц1ю лшфощно1 тканини, еп1тел1альних кл1тин, порожнини рота i глотки, слинних залоз. ВЕБ викликае безсимптомну, хротчну чи гостру 1нфекц1ю у вигляд1 1нфекц1йного мононуклеозу, а також л1мфопрол1феративн1 захворювання. 1нфекцшний мо-нонуклеоз характеризуеться високою лихоманкою, не-здужанням, фаринг1том, л1мфаденопат1ею, спленомега-л1ею. Хрон1чна 1нфекц1я може розвиватись як циктчна рекурентна хвороба, що супроводжуеться низькою лихоманкою, шдвищеною втомлюван1стю, головними болями та запаленням горла.

Л1мфопрол1феративн1 захворювання також можуть 1ндукуватися ВЕБ, який е мггогеном для В-л1мфоцит1в, може сприяти розвитку пухлин. Люди з дефектом Т-клггинного 1мун1тету зам1сть 1нфекц1йного мононуклеозу можуть страждати пол1клональною лейкем1епод1бною В-кл1тинною прол1феративною хворобою та л1мфомою. Можливий також розвиток Х-зв'язано1 л1мфопрол1фера-тивно!' хвороби. Рецип1енти трансплантата шсля 1муно-супресивно!' терапй' е групою ризику для посттрансплан-тацшно!' л1мфопрол1феративно1 хвороби п1сля контакту з в1русом або реактивацй' латентного в1русу. Подабш захворювання розвиваються у хворих на СН1Д. Д1агностика Грунтуеться на врахуванш провщних кл1н1чних симптом1в (гарячка, тонзили, пол1аден1т, гепато- i спленомегалгя) та характерно!' гематолопчно1 картини (збтьшення числа л1мфоцит1в бтьше як на 15 % пор1вняно з вшовою нормою, появою атипових мононуклеоципв.

В1рус герпесу 7-го типу (ВГ-7) належить до в1рус1в, що ростуть повтьно, лише на CD4-лiмфоцитах людини, як! мають клиинш рецептори до цього в1русу. В1рус визнача-еться в периферичнш кров1 та слиш. Дуже часто у людей з в1русом герпесу 7-го типу видляють в1рус герпесу 6-го типу. У людини е можливою причиною синдрому хротч-но1 втоми (Chronic Fatigue Syndrome, CFS). Вважають, що в1рус герпесу людини 7-го типу може спричинити л!мфо-пролiферативнi захворювання.

Синдром хро^чно! втоми можна запщозрити за су-купнiстю ряду ознак: безпричинна слабюсть, пщвищена плаксивiсть; висока стомлювашсть; пщвищений рiвень тривожностi; депресй'; порушення сну (фази засипання). На ранок почуття розбитостi; температура 36,9—37,3 °С протягом 6 мiсяцiв i довше; безпричинне збiльшення л!м-фовузлгв — лiмфаденопатiя.

ДНК вiрусу герпесу 8-го типу (ВГ-8) постiйно вияв-ляеться в тканинах СН1Д-асоцшовано1 саркоми Капош^ в той час як у нормальнш тканинi сусiднiх длянок не ви-являеться. Було встановлено, що ВГ-8 пов'язаний з уйма типами саркоми Капош1, включаючи ендемiчну форму ще1 патологй' в африканцiв, класичну — у лiтнiх людей Середземномор'я та трансплантат-пов'язану. Доведено, що за 3—10 роив розвитку саркоми Капошi передуе ш-фекцгя, викликана ВГ-8. За допомогою полiмеразноï лан-цюгово1 реакцй' (ПЛР) вiрус можна виявити в спермi, хоча не завжди. ВГ-8 був виявлений в ендотелiальних клiтинах, циркулюючих CD20 + лiмфоцитах (В-клiтини), носовому секретi, бронхоальвеолярнш рщини у хворих iз легеневою локалiзацiею саркоми Капошi.

Класична форма шфекцй проявляеться у вигляд лока-лiзованих вузлгв коричнево-червоного — синюшно-чер-воного кольору з локалiзацiею переважно на шк!р! ниж-н!х юнщвок. Видляють так! стада захворювання: ширш прояви, локалiзований торпщний перебiг (класичний), локалiзований агресивний перебiг з! збтьшенням або без збiльшення л!мфатичних вузл!в (африканський локал!зо-ваний агресивний вар!ант), генерал!зован! шюрн прояви або ураження лмфатичних ву:шв (африканська л!мфаде-нопапя й ендем!чний вар!ант), вюцеральн прояви (епще-м!чний вар!ант).

Нин! не викликае сумшву той факт, що найтяжчими проявами герпесв!русно1 шфекцй, шсля яких вщзначаеться високий процент швалщизаци' i смертносл, е ушкодження ЦНС. Д!апазон невролопчно!' симптоматики надзвичайно широкий: в!д синдрому приг^чення, ушкодження череп-но-мозкових нерв!в, судомного синдрому до розвитку ме-ншгоенцефалиу.

Герпесв!русн шфекцй' належать до групи СН1Д-асоцшованих шфекцш i вважаються частою причиною ураження ЦНС i внутршшх оргашв в ошб з! вторинним !мунодефщитом. Останшми роками роль цих шфекцш як безпосередньо!' причини летальних випадыв серед пащентав з! СН1Дом стае все бтьш вщчутною. В!руси простого герпесу в цш категорй' хворих е провщними етюлопчними чинниками р!зномани,но'1' патологй'. При традицшно доброяисному переб^у герпесв!русн! ш-фекцй' можуть проявлятися в тяжких формах, особливо якщо розвиваються на фон! !мунодефщитного стану.

В ошб з шунодефщитом — при СНЦЩ, онколопчних, гепатолопчних захворюваннях, шсля терапй' мунодепре-сантами — герпес може набувати поширеного характеру. При цьому везикульозн висипання на шюр! з'являються на тулуб!, волосистш частин голови, обличч!, кшцшках, можуть з'являтися виразки, розвиваеться тяжкий загаль-ношфекцшний синдром. Така форма Г1 нерщко маскуеть-ся п!д впряну вюпу Кр!м типових везикулярних висипань можуть зусщчатися атипов! вар!анти висипань. На стон-

шених длянках шири, частше на пальцях рук, виника-ють ледь пом1тн1 папульозн1 елементи — абортивна форма простого герпесу. На длянках шк!ри з дуже пухкою п!д-шк!рною кл1тковиною спостертаеться набрякова форма хвороби, коли через виражений набряк 1 гшеремш везику-льозн1 елементи не пом1тн1.

За потреби для д1агностики герпесв1русно! шфекци використовуються р1зн1 лабораторн1 методи — в!д ци-толог1чних до молекулярно-бюлопчних (ДНК, ДНК-г1бридизац1я 1 ПЛР). Розтзнавання типових форм Г1 не викликае труднощ1в 1 Грунтуеться на характерних кшшчних проявах.

При неможливосп провести диференц1альну диагностику на пщстав! клЫчно! симптоматики проводить лабо-раторн1 досл!дження (рис. 2).

Експрес-методом диагностики е метод флюоресцу-ючих антит!л, при цьому специф1чне свтння можна ви-явити в мазках-в!дбитках шк!ри, слизових оболонок. Ви-користовують серолог1чн1 методи дослдження (реакц!! зв'язування комплементу). Наростання титру антит!л в 4 рази 1 б!льше характерно для первинно! Г1. Може бути ви-користаний цитолог1чний метод, заснований на виявлен-н1 в мазках-вщбитках багатоядерних г1гантських кл1тин 1з внутрiшиьоклiтинними включеннями. Створен1 комер-ц1йн1 ДНК-зонди для молекулярно! диагностики простого герпесу в реакцй пбридизац!! та ПЛР.

Найпоширешшим е 1муноферментний анал1з (1ФА), що дозволяе виявити як в1русоспециф1чш анти-гени, так 1 специф1чш антит!ла клас1в IgM, IgG. Найпро-ст1шим 1 доступним методом лабораторно! диагностики ЦМВ-хвороби е цитолог1чн1 досл!дження осаду слини, сеч1, ваг1нального секрету, л!квору, шлункового вм1сту шс-ля забарвлення за Папан1колау. Виявлення цитомегал1в розглядають як специф1чний прояв ЦМВ-хвороби. Спо-стер1гають невелик! кл1тини овально! чи кругло! форми, у ядр1 яких в!дзначають включення, оточене свнлим ободком («совине око»).

Для лабораторного пщтвердження !пфекц1йного моно-нуклеозу можна використати серолог1чн1 реакц!! гетероге-маглютинац!! з баранячими або конячими еритроцитами (Пауля — Брунеля, Гоффа — Бауера, Ловр1ка — Л1 — Да-видсона); д!агностичним вважають зростання титр1в ан-тит!л у 4 рази ! б!льше в парних сироватках, узятих через 7-10 дшв. Безперечним щщ-вердженням д!агнозу сл!д вва-жати виявлення антиген!в збудника або його ДНК за до-

помогою сучасних високочутливих метод!в — 1ФА, ПЛР, рад!о!мунолог!чного анал!зу, а також специф!чних антит!л до нього (IgM, IgG). Виявлення антит!л класу М св!дчить про гостре захворювання, ре!нфекц!ю або загострення латентно! шфекц!!. Проте цей !муноглобул!н визначаеться в сироватц! кров! лише на 10—14-й день захворювання, що зменшуе його д!агностичне значення. Наявн!сть антипл класу G у кров! свщчить про хрон!чну шфекцш, персис-тенцш в!русу в орган!зм!, а чотириразове зростання !Х титру в динамщ вказуе на активац!ю Г1. Д!агностика захво-рювань, викликаних ВГ-7, полягае у викорисганн! ПЛР, 1ФА, ¡мунограми, на як!й можна вщзначити зниження NK (природн! к!лери), збтьшення CD8-лiмфоцитiв, ЦВК, IgG; анал!з особистосп хворого (симуляц!я).

Отже, значне поширення герпев!русних !нфекц!й, можлив!сть пожиттево! персистенц!! герпесв!рус!в в ор-ган!зм! людини, !х реактиващя на фон! ¡мунодефщиту, небажан! насл!дки, труднощ! лабораторно! дагностики е приводом для подальшого вивчення невиршених аспек-т!в ц!е! проблеми, що стають актуальними для науки практично! медицини. Це пов'язано з р!зноман!ттям кл!н!чних прояв!в, особливостями збудник!в i можлив!стю !х поширення практично всма в!домими шляхами.

Список лператури

1. Абатуров O.G. 1мунотропний ефект фтопрепарату «Фла-возид» / O.G. Абатуров, 1.Л. Височина // Современная педиатрия. — 2008. — № 4(21). — С. 99-102.

2. Знаменська Т.К.. Лечение герпесвирусных инфекций (цито-мегаловирусной, неонатального герпеса) у детей первого года жизни с применением препарата Флавозид/Т.К. Знаменська, А.О. Писарев //Здоровье женщины. — 2009. — № 4(40). — С. 60-61.

3. Казмирчук В.Е. Ретроспективный анализ применения препарата Гепримун-6у пациентов с инфекцией, вызванной вирусом герпеса 6типа/В.Е. Казмирчук, Д.В. Мальцев//Клт. шунологш, алергологЯ, тфектологы. — 2010. — № 5—6(34—35). — С. 64-70.

4. Колоскова O.K.. Oсобливостi сучасного перебгу енцефалМв у дтей (огляд ытчних випадкiв) / О.К. Колоскова, Л.А.. 1ванова, О.В. Белашова, У.1. Марусик, Р.Ю. Быейчук // Актуальная ин-фектология. — 2015. — № 2(7). — С. 23-29.

5. Крамарев С. О. Використання препарату «Флавозид» у комплексному лкувант хротчно! активно! Епштейна — Барр вiрусноí шфекци у дтей / С.О. Крамарев, О.В. Виговська, Л. О. Палатна [та н.] // Современная педиатрия. — 2008. — № 3(20). — С. 111-114.

Вiрусологiчний метод Дослщжують кров, лквор, слину, зскр^ки з ропвки, вмют пу-хир^в, цервкальний секрет на курячих ембрюнах або KynbTypi ембрюнально! тканини. 1дентифкацю вiрусу проводять про-тягом 1-3 дiб топя зараження тканинно! культури. Видтення вiрусу не дае уявлення про активнють процесу

1мунофлюоресцентний метод Виявляе внутршньоклгтинне скупчення ВПГ у мазках-зскрiб-

ках i3 везикул у виглядi специфiчного свтння

Серолопчний метод Виявлення методом 1ФА специфiчних антитт класу IgG i IgM

Цитолопчний метод Виявляе в мазках-вщбитках з уражених дтянок шюри i слизових оболонок багатоядерн пгантсью клгтини з внутршньо-клгтинними включеннями (ттьця Люпшютца)

Рисунок 2. Схема лабораторноi д1агностики герпетично/ ¡нфекци

6. Мальцев Д.В. Ефективтсть противiрусного лкування при герпесвiруснiй нейронфекци 3i скроневою епыепаею /Д.В. Мальцев, В.6. XasMÎpuyK // Мiжнарод. неврол. журн. — 2011. — № 4(42). — C. 21-28.

7. Чоп'як В.В. Ефективтсть монотерапн препаратом про-тефлазид при лкувант хворих на хротчну EBVвiрусну тфекцт в стадн реактиваци'/В.В. Чоп'як, Т.О. Потьомкна, 1.В. Вальчук [та т.]//1мунологЯ та алергологы. — 20)08. — № 1. — С. 3-9.

8. Шамсиев Ф.М. Состояние иммунного статуса и эффективность протефлазида в комплексной терапии детей с брон-холегочной патологией, ассоциированной с TORCH-инфекцией / Ф.М. Шамсиев, Н.Х. Мирсалихова, К.И. Алимова [та rn.]// Современная педиатрия. — 2011. — № 2 (36). — С. 39-41.

9. Юлш 6.1. Етюпатогенетична терапы рекурентних ре-страторних захворювань у дтей раннього вку на фот рЗно-го перебгу персистуючих шфекцш: Методичт рекомендацн / 6.1. Юлш, С.Г. Гадецька, 1.В. Баличевцева [та н.] — Донецьк, 2010. — 48с.

10. Ярошенко С.Я. Реабштацш дтей з тдвищеною за-хворюватстю на гострi рестраторт гнфекщ, як мешкають в дитячихзакладахзакритого типу: Автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.01.10 «Педiатры» / С.Я. Ярошенко. — Донецьк:

Донецький. нац. мед. ун-т iM. М. Горького, НД1 мед. пробл. ам1, 2011. - 25 с.

11. Bao L. Adoptive immunotherapy with CMV-specific cytotoxic T lymphocytes for stem cell transplant patients with refractory CMVinfec-tions/L. Bao, M.J. Cowan, K.. Dunham //J. Immunother. — 2012. — № 35(3). - S. 293-298. (PMID:22421947 [PubMed - indexed for MEDLINE] PMCID: PMC3306600 Free PMC Article) doii 10.1097/ CJI.0b013e 31824300a2.

12. Doubrovina E. Adoptive immunotherapy with unselected or EBV-specific T cells for biopsy-proven EBV+ lymphomas after allogeneic hematopoietic cell transplantation / E. Doubrovina, B. Oflaz-Sozmen, S.E. Prockop [et al.]//Blood. - 2012. - № 119(11). - S. 2644-2656. (PMID:22138512 [PubMed - indexed for MEDLINE] PMCID: PMC3311278Free PMC Article) doi: 10.1182/blood-2011-08-371971. Epub 2011 Dec 2.

13. Nigro G. Immunoglobulin therapy of fetal cytomegalovirus infection occurring in the first half of pregnancy — a case-control study of the outcome in children / G. Nigro, S.P. Adler, G. Parruti// J. Infect. Dis. - 2012. - № 205(2). - S. 215-227. PMID: 22140265 [PubMed - indexed for MEDLINE] Free full text doi: 10.1093/ infdis/jir718. Epub 2011 Dec.

Отримано 27.04.16 Ш

БоракВ.П.1, РоманюкЛ.Б.1, БоракВ.Т.2, Кравец Н.Я.1

1ГВУЗ «Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я. Горбачевского», г. Тернополь, Украина 2КУЗ ТОС «Тернопольская университетская больница», г. Тернополь, Украина

К ВОПРОСУ О ГЕРПЕТИЧЕСКОЙ ИНФЕКЦИИ КАК АКТУАЛЬНОЙ ПРОБЛЕМЕ СОВРЕМЕННОСТИ

Резюме. Среди персистирующих внутриклеточных агентов ведущее место по распространенности занимает группа герпесви-русов. Всемирная организация здравоохранения (ВОЗ) предупреждает мировое сообщество об опасности скрытой пандемии герпетической инфекции. По данным ВОЗ, от 70 до 90 % населения мира инфицировано одним или несколькими типами вируса герпеса и у 50 % из них в связи с отсутствием устойчивого иммунитета ежегодно наблюдаются рецидивы заболевания. К семейству герпесвирусов, обнаруженных у человека, относятся вирусы простого герпеса 1-го и 2-го типов, герпеса Zoster, цитомегалии, Эпштейна — Барр, герпеса человека 6, 7, 8-го типов. В патогенезе герпетической инфекции 1-го и 2-го типов выделяют четыре основные фазы: проникновение в клетки эпителия ^ проникновения в нервные окончания и паравертебральные ганглии ^ элиминация вируса из тканей и органов ^ реактивация вируса

простого герпеса и его перемещение в ворота инфекции. Герпетическая и цитомегаловирусная инфекция относится к группе TORCH-инфекций, является самой распространенной причиной инфицирования плода, что может привести к рождению ребенка с пороками развития. Герпесвирусные инфекции относят к группе инфекций, ассоциированных с синдромом приобретенного иммунного дефицита, считают частой причиной поражения центральной нервной системы и внутренних органов у лиц с вторичным иммунодефицитом. Практически все известные сейчас герпесвирусы человека способны вызывать поражение нервной системы. В связи с этим герпесвирусные инфекции стали одной из ведущих медико-социальных проблем и приобретают общегосударственное значение.

Ключевые слова: герпесинфекция, герпесвирусы, поражения, инфицирование, диагностика, лабораторное исследование.

Borak VP.1, RomaniukL.B.1, Borak V.T.2, Kravets N.Ya.1

1State Higher Educational Institution «Ternopil State Medical University named after I.Ya. Horbachevskyi of the Ministry of Healthcare of Ukraine», Ternopil, Ukraine

2Municipal Institution of Ternopil Regional Council «Ternopil University Hospital», Ternopil, Ukraine

ON THE ISSUE OF HERPES INFECTION AS AN ACTUAL PROBLEM NOWADAYS

Summary. Among persistent intracellular agents, a group of herpesviruses occupies the leading place after the prevalence. The World Health Organization (WHO) warns the international community of the danger of latent herpes infection pandemic. According to the WHO, 70 to 90 % of the world population is infected with one or more types of herpes virus, and in 50 % of them, due to the absence of stable immunity, disease relapses occur annually. The family of herpes viruses found in humans includes herpes simplex virus type 1 and 2, Zoster virus, cytomegalovirus, Epstein-Barr virus, human herpes type 6, 7, 8. Thus, in the pathogenesis of herpes infection type 1 and 2, there are four main phases: the penetration of the epithelial cells ^ penetration into the nerve endings and paravertebral ganglia ^ elimination of the virus from tissues and organs ^ reactiva-

tion of herpes simplex virus and moving it to the port of infection. Herpetic and cytomegalovirus infection that belongs to the group of TORCH infections is the most common cause fetal infection, which can lead to the birth of a child with disabilities. Herpesvirus infections are considered as a group of infections associated with human immunodeficiency syndrome, and is a common cause of damage to the central nervous system and internal organs in patients with secondary immunodeficiency. Almost all known now human herpesviruses can cause damage to the nervous system. In this regard, herpes infections have become one of the leading medical and social problems and acquire national importance.

Key words: herpes infection, herpesviruses, damage, infection, diagnosis, laboratory testing.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.