CC BY
25
Л1ТЕРАТУРА
1. Даль Р. Проблемы гражданской компетентности [Електронний ресурс] / Роберт А. Даль. - Режим доступу: http://old.russ.rU/antolog/predely/1/dem2-3.htm.
2. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии [Електронний ресурс] / Г. Алмонд, С. Верба. - Режим доступу: http://www.polisportal.ru/files/File/ puvlication/Starie_publikacii_Polisa/A/1992-4-Almond_Verba_Grazhdanskaja_ kultura_i_stabilnost_demokratii.pdf.
3. Алмонд Г. Гражданская культура: политические установки и демократия в пяти странах / Г. Алмонд, С. Верба ; пер. с англ. Е. Генделя. - М. : Мысль, 2014. - 500 с.
4. Нуарьель Ж. Национальная репрезентация и социальные категории: пример политических беженцев / Жерар Нуарьель // Мифы и заблуждения в изучении империи и национализма. - М. : Новое изд-во, 2010. - С. 193-227.
5. Угрин Л. Патрютизм / Л. Угрин // Нов^ня пол^ична лексика (неолопзми, оказ> оналiзми та iншi новотвори) / [I. Я. Вдовичин, Л. Я. Угрин, Г. В. Шипунов та ш.] ; за заг. ред. Н. М. Хоми. - Львiв : Новий Свгт-2000, 2015. - С. 280-281.
6. Брубейкер Р. Именем нации: размышления о национализме и патриотизме / Роджерс Брубейкер // Мифы и заблуждения в изучении империи и национализма. -М. : Новое изд-во, 2010. - С. 110-130.
М. В. Яцюк, кандидат юторичних наук, доцент
ВПЛИВ М1ЖНАРОДНИХ ПОД1Й НА ОСОБЛИВОСТ1 ФОРМУВАННЯ ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ В ДОБУ ДИРЕКТОР11 УНР (1918-1919 рр.)
1нтерес до Директора УНР диктусться багатьма причинами. Цей перюд на-сичений важливими, вир1шальними для подальшо'1 дол1 Украши под1ями. Вш наочно показуе, що здшснення важких кроюв державотворення в умовах вшни завжди призводить до викривлення 1 деформаци попередшх плашв та щей щодо цього. Як школи, суспшьству потр1бш спокш 1 злагода, тим бшьше за умов ю-нування значного прошарку денащонал1зованих украшщв 1 представникiв шших нащональностей. Директор1я розв'язувала в умовах перманентно! зовшшньо'1 агресп в украшсью земл1 конче важливе питання, пов'язане з геопол1тичним мюцем Украши. Географ1чне положення, природш та людськi ресурси, промис-ловий 1 сшьськогосподарський потенщал завжди знаходились 1 будуть знаходитись у пол1 зору зовшшшх чинникiв впливу, яю досить часто е ворожими для Украши.
На наш погляд, устшне розв'язання питань державотворення багато в чому залежить вщ р1вня пол1тично'1 культури як р1зних верств суспшьства,
так i укра!нського загалу в цшому. Довгий час, будучи позбавленим можли-востi жити у власнш державi, укра!нський народ зазнавав уах видiв колонь ального гноблення в умовах Росшсько! та Австро-Угорсько! iмперiй, що призвело до деукра!шзацп значно! частини етнiчних украшщв, появи тако! моделi пол^ично! культури, в якш значного впливу досягли симпатики бай-дужого або ж ворожого ставлення денащоналiзованоi частини украшщв до прагнень !х спiввiтчизникiв мати свою державу. Не дивно, що укра!нський народ, тривалий час перебуваючи в тдневшьних умовах виживання, змуше-ний був займати позицiю конформiзму i навiть колаборацiонiзму з пануючою неукра!нською владою. Тому в перiод Укра!нсько! революцп 1917-1920 рр. значно! актуалiзацii набуло формування пол^ично! свiдомостi укра!нського народу, здобуття ним революцiйного досвщу боротьби за волю i власну державу, а також пол^ична соцiалiзацiя патрiотично налаштовано! частини на-селення поспмперсько! Укра!ни.
Аналiзуючи особливосп формування пол^ично! культури в добу Директора УНР, необхщно зважати на безпосереднш вплив на не! мiжнародних подiй геополiтичного змiсту. Коли на чолi Укра!ни знову стали представники Центрально! Ради в особi Директора, Нiмеччина та 11 союзники програли Першу св^ову вiйну. Загальна мiжнародна ситуацiя змiнилася настiльки рь шуче, що питання «орiентащi» заново ставилося на порядок денний, i його виршення набувало, без перебшьшення, доленосно! ваги для майбутнього друго! УНР. Перед новою укра!нською владою постало таке ж неминучо! гостроти питання про зовшшньопол^ичну орieнтацiю, яке у свш час намага-лися розв'язати i Центральна Рада, i Гетьман.
Як свiдчить iсторичний досвщ, природа державно! влади, яка зароджуеть-ся в момент досить складно! пол^ично! ситуацп, е такою, що вона неминуче схильна до коливань i тиску з боку бшьш стiйких зовнiшнiх сил. Тому цшком природно ставиться проблема про орiентацiю на будь-яку зовнiшню потугу, аби за !! допомогою забезпечити стшюсть свого iснування в геополiтичнiй системi iнтересiв.
Пiсля Першо! св^ово! вшни з поразкою Нiмеччини, розпадом Австро-Угорсько! i Росшсько! iмперiй iшов новий розподiл сфер впливiв у свт. Укра!на стала перехрестям рiзних, здебiльшого протилежних за напрямком щеолопчних i геополiтичних iнтересiв. На украшськш землi внутрiшнi i зо-вшшш сили намагалися задовольнити сво! зазiхання. Укра!нське керiвництво, незалежно вiд його поличного походження та iдеологiчних уподобань, зму-шене було розв'язувати питання: «З ким i проти кого?». Сидшня «на двох стшьцях» за тих умов означало не тшьки пол^ичну смерть Директорп, а й втрату здобуткiв укра!нсько! незалежностi.
Таким чином, УНР опинилася мiж двома могутшми потугами, яю вели мiж собою запеклу вшну, а саме: Антантою i бшьшовицькою Роаею. Для подальшо! долi Укра!ни як суверенно! держави склалась вкрай небезпечна ситуащя. Вона мала свое виршення у формi союзу з будь-якою iз цих сил.
Мiжнародна ситуацiя, що виникла в Сврот по закiнченнi Першо! св^ово! вiйни, надзвичайно впливала на внутршне та зовнiшне становище Укра!ни. Евакуацiя нiмецьких та австро-угорських вшськ i падiння гетьманського режиму започаткували на землях УНР жорстоку боротьбу за владу. Головними ворогами Директорп були росшсью та украшсью бшьшовики, А. Денiкiн, якого тдтримувала Антанта, поляки.
Боротьба за владу в Укра!ш вилилась у запеклу кровопролитну вшну. Саме вшна, що безперервно точилась на теренах молодо! держави з кшця 1918 р. по кшець 1920 р., стала чи не найголовшшим об'ективним i визначаючим фактором формування специфiчноi пол^ично! культури вiйськового часу. Така пол^ична культура стала тим лакмусовим патрцем, згiдно з яким окремi по-лiтичнi сили i партл в Укра!ш обирали собi союзникiв i ворогiв. Отже, вiйна була каталiзатором i рушiйною силою всiх без винятку вшськово-пол^ичних i соцiально-економiчних процеав у кра!ш.
Наприкiнцi 1918 р. Радянська Роая вдалася до неприховано! вшськово! агресп проти УНР з метою повалення Директорп i встановлення поличного режиму на кшталт росшського. Уже протягом сiчня 1919 р. Червона Армiя окупувала майже всю Лiвобережну Укра!ну, а 5 лютого захопила Ки!в. Пiд час цього шаленого натиску украшсью вiйська, зовам не тдготовлеш до активних дш, змушенi були вiдступати.
Принагiдно зауважимо, що пол^ичш i вiйськовi кола УНР i ЗО УНР мали рiзнi вiйськово-полiтичнi прiоритети, обумовленi значною мiрою вiдмiнними одна вiд одно! пол^ичними культурами. Директорiя, враховуючи неможли-вiсть знайти порозумiння з А. Дешкшим, який обстоював iдею «едино! i не-подiльноi Росii» i заперечував право украiнцiв на власну державу, вважала за можливе шукати порозумiння з Польщею, оскiльки iншi европейськi кра!ни не хотiли йти на союзницью вiдносини з другою УНР. Керiвництво ж ЗО УНР i командування УГА взагалi не вбачали за можливе увiйти у будь-яю союз-ницькi зносини з поляками, що тсля тривало! укра!нсько-польсько! вiйни окупували Захiдну Укра!ну. УГА вщгукнулась на офiцiйнi звернення А. Де-нiкiна до !! командування увшти з ним у союзницью стосунки, за що УГА мала отримати тдтримку з боку «бших» у боротьбi проти Польщi.
Отже, якщо для керiвництва УНР головними ворогами на той час були росшсью бшьшовики i росiйськi «бiлi», а вiрогiдним союзником - Польща, то для ватажкiв ЗО УНР i УГА навпаки - ворогом були поляки, а союзником виступав апологет Росшсько! iмперii - А. Дешкш.
На наш погляд, внутр1шньо- 1 зовшшньопол1тичш чинники, що впливали на процес формування пол1тично! культури час1в Директора УНР, були тюно взаемопов'язаш м1ж собою причинно-наслщковими зв'язками: одне обумов-лювало шше.
1нколи досить важко квал1ф1кувати окрем1 факти 1 поди за ознакою !х вну-тр1шнього чи зовшшнього впливу, бо ус вшськов1 1 пол1тичш поди та деяю дипломатичш проходили на теренах Украши 1 безпосередньо формували за-гальнодержавний внутр1шньопол1тичний кл1мат в УНР. Прикладом того мо-жуть бути загарбницью ди сусщшх кра!н по вщношенню до УНР та в основному негативний 1мщж укра!нсько! держави, який вироблявся у свт кра!на-ми Антанти.
1снування Укра!ни доби Директора вщбувалося у надзвичайно скрутних м1жнародних умовах. Фактично протягом свого правлшня Директор1я жод-ного разу не змогла розповсюдити свою юрисдикщю на усю територ1ю Украши. Так, у листопад! 1918 р. Швшчну Буковину було окуповано Румушею, у с1чш - кв1тш 1919 р. Закарпатську Укра!ну захопила Чехословаччина, бшь-шу частину Схщно! Галичини отримала Польща. 1з середини грудня 1918 р. до кв1тня 1919 р. ряд твденноукрашських мют знаходився тд контролем вшськових контингент1в Англп, Францп та Грецп. Нав1ть на решт територп УНР постшно точилася вшна 1 змшювалися окупацшш режими чи бшьшо-вицьких радянських вшськ, котр1 тдтримували ворожий до Директора ра-дянський уряд Украши, чи Добровольчо! Армп А. Дешкша. Все це призводи-ло до катастроф1чних наслщюв для молодо! незалежно! укра!нсько! держави та спонукало до формування Директор1ею свого вшськово-пол1тичного курсу в екстремальних умовах, що негативно позначалося на якост 1 доцшьносп вжитих заход1в.
З перемогою Директора 1 проголошенням друго! УНР вщбувався процес реставрацп нацюнально-демократичними силами, що свого часу утворили Центральну Раду 1 були вщповщальними за !! пол1тику, просощалютичного курсу розбудови укра!нсько! державносп, формування вщповщно! модел1 пол1тично! культури, основними засадами яко! були сощалютичш щеологеми. Саме боротьба м1ж такими принциповими категор1ями, як «сощалютичний лад за будь-яку цшу» 1 «суверенна держава як самодостатня мета», складали трапчний елемент формування 1 функцюнування пол1тично! культури за правлшня Директора. Визначальним чинником суспшьно-пол1тичного життя в Укршш доби Директора було домшування 1 нав'язування укра!нцям чужо!, привнесено! ззовш культурно-пол1тично! модел1 розвитку. Мова йде про ба-гатов1кову вщсутшсть укра!нсько! державносп 1 пов'язаш з цим негативш наслщки для укра!нського народу. Складалась парадоксальна ситуащя, коли
украшським за характером париям доводилось боротися за украшський народ в Укрш'ш Ï3 зовшшшми агресорами та 1'хшми прибiчниками всередиш краши. Часта змiна вiйськово-полiтичного курсу свщчила про активний пошук Укра-шою свого мiсця в геопол^ичнш системi iнтересiв. На цьому грунт виника-ли гострi iдеологiчнi суперечки мiж провiдниками УНР, а також мiж пол^ич-ними колами Наддншрянщини i Галичини. Результатом цих пошуюв i супе-речок були спроби зорieнтувати вiйськово-полiтичний курс держави так, щоб друга УНР хоча б фiзично вижила за тих катастрофiчних умов: орieнтацiя то на московських бшьшовиюв, то на Антанту, то на Польщу. Утсм пiслявоeнна арх^ектура Свропи складалась без урахування державотворчих прагнень украшщв. ïх просто було про^норовано.
Ю. В. Мелякова, кандидат фшософських наук, доцент
САМО1ДЕНТИФ1КАЦ1Я ОСОБИСТОСТ1 У В1ТЧИЗНЯН1Й КУЛЬТУРНО-ПРАВОВ1Й РЕАЛЬНОСТ1
Метою дослвдження е здiйснення антропологiчного й фшософсько-право-вого методологiчного аналiзу феномену постсучасно'1' культурно-правово'1' iдентичностi украшщв, обгрунтування й виправдання нетрадицiйного симу-лятивного способу ïx буття, доведення взаемовпливу самощентифшацп та праворозумiння iндивiдiв в умовах радикальних сощально-культурних транс-формацш у вiтчизняному суспiльствi.
Пошук щентичносп украшщв на сучасному етапi розвитку е водночас важливим чинником реалiзащï внутршньодержавно'1' та мiжнародноï страте-riï, а також просто актуальною теоретичною проблемою. Глобалiзацiя при-множуе шанси розвитку i водночас сприяе появi загрозливих тенденцiй: ствердження космополiтичного св^огляду, провокацiя рiзного роду фунда-менталiзмiв. Вона знешкоджуе iснуючi iдентичностi i водночас спонукае до постшного пошуку нових, спiввiдносниx iз глобалiзацiйними викликами. Нова iдентичнiсть формуеться в надрах мережевого суспшьства.
Одну iз виршальних ролей у процесi культурно-цившзащйно'1' вдентифша-ци суспiльства, безумовно, вiдiграе пол^ична елiта. Проте саме вiд напряму щентифшацп бiльшостi населення великою мiрою залежить полiтичний та соцiально-економiчний розвиток держави, стабшьшсть, солiдарнiсть, стан при-миреностi й духовно'1' еволюци суспшьства. Дискурс щентичностей, що тривае в украшському суспiльствi, спровокував суперечливi й досить непередбачуваш наслiдки. За розрахунками полiттеxнологiв, нацiональна iдея мала об'еднати
