CC BY
12
вщповщь негативна. Проте критична моральна ситуащя, яка визуалiзувала-ся, - це сигнал (подальша моральна деградащя загрожуватиме суспiльству в цшому) i поштовх до змiн у розумшш моралi i виробленнi нових мораль-них орieнтирiв.
Здебiльшого за своею суттю люди прагнуть добра, допомоги, ствчуття собi та шшим. Проте зовнiшня ситуацiя ставить !х в умови, коли вимагаеться прагнути користi та турбуватися про себе. Моральш настанови минулого ви-являються неефективними, нерацiональними. Але таких, яю б задовольняли потребу дня - не вироблено. Для багатьох фiзичне i психологiчне наванта-ження перебшьшуе можливостi духовного напруження. А здшснюватися в моралi - це велике напруження, яке вимагае, з одного боку, знань i волi кожно! конкретно! особистостi, з другого - задовшьних соцiальних, щеоло-гiчних, економiчних умов iснування, тобто волi, дш держави i суспiльства.
Укра'шська спшьнота мае величезний моральний потенцiал, духовну силу й витримку, адже, незважаючи на надзвичайно складнi умови юнування, спроможна ще зберiгати людське обличчя, хоча б на рiвнi найближчих люд-ських стосункiв. Традицiйнi моральш щнносп iснують завдяки старшому поколшню украшщв, якi зберiгають моральну пам'ять загальнолюдських цiнностей. Чимало родин стурбоваш моральним складом сво!х дiтей. Ство-рити мораль не можна штучно i швидко. Це процес довготривалий i перед-бачае творчiсть усього суспшьства. Вiдновлення морального «здоров'я» народу можливе через створення таких умов, як соцiально-економiчна стабшзащя в крш'ш, створення державного контролю за суспшьною мораль-нiстю, вiдновлення фундаментально! етично! освiти та системи морального виховання.
М. В. Яцюк, кандидат юторичних наук, доцент, Харювський нацiональний ушверситет мiського господарства iменi О. М. Бекетова
ТРАНСФОРМАЦП ПОЛ1ТИЧНОГО МЕНТАЛ1ТЕТУ УКРА1НСЬКО1 ПОЛ1ТИЧНО1 ВЕРХ1ВКИ У ДОБУ БОРОТЬБИ ЗА ВЛАДУ М1Ж ГЕТЬМАНАТОМ I ДИРЕКТОРИЮ 1918 р.
Цього року виповнюеться 100-рiччя початку Укра'шсько! революцп 19171920 рр. Укра'шська револющя як суспiльно-полiтичний, державотвотворчий i нащотворчий феномен потребуе подальшого уважного i неупередженого вивчення. На наш погляд, корисним буде розгляд цього украшського явища
ще i з точки зору трансформацп поличного менталитету передусiм украш-сько'1 пол^ично'1 верхiвки ще'1 доби. В межах запропонованих тез автор поставив за мету окреслити головш трансформацшш злами поличного мен-талiтету провщниюв Директора УНР. Цi злами безпосередньо впливали на вибiр поличних прюритетсв, тактичних i стратегiчних рiшень.
У добу Украшсько'1 революцп 1917-1920 рр. пол^ична верхiвка украш-ського суспшьства яскраво i наочно проявила т глибиннi риси полiтичного менталiтету, який стол^ями формувався i накопичувався в першу чергу в п свiдомостi, а по-друге, у свiдомостi украшського загалу. У даному контекстi тд «украшським загалом» слiд розумiти мешканщв як шдросшсько'1, так i тдавстршсько'1 Украши. Украшська революцiя 1917-1920 рр. стала каталь затором фундаментальних зрушень у царинi полiтичного менталiтету укра-шщв. Той нацiональний тип св^овщчуття украшщв революцiйного часу, грунтуючись на певних етнiчних образах i символах, зумовлював сталi сте-реотипи поведшки, оцiнку певних тогочасних подiй, а також визначав геро'1'в i воропв Украшсько'1 революцп.
Жорстока боротьба за владу в середиш Украши, перша i друга украшсько-бiльшовицькi вшни, бiлогвардiйщина, польська агресiя, присутнiсть в укра-шських землях нiмецько-австрiйських i антантiвських вiйськ, без сумнiву, впливали i позначались на особливостях i характерних рисах украшського полiтичного мешаштету. Наберемось смiливостi стверджувати, що провщ-ними, магiстральними проявами особливостей i характерних рис украшсько-го поличного менталiтету ще'1 доби були державотворення i отаманщина. Цi взаeмовиключаючi, протилежш ментальнi феномени складали трагiчний розлом украшсько'1 свiдомостi. Вiн був об'ективно вмонтований в украшську дiйснiсть багатовшовою вiдсутнiстю в украшщв власно'1 державносп, а на-томiсть присутнiстю в 1'х землях чужо'1, ворожо'1 щодо суто украшського iдеалу пол^ично'1, економiчноi i духовно-культурно'1 компонент повсякден-носп.
Така унiверсалiя, як соцiально-полiтична дiяльнiсть, е типовою для усiх народiв. Вона вбирае у себе щлий комплекс явищ метафiзичного i практичного змюту. Проте е очевидним, що у кожнш нацiональнiй стльнот вiн формуеться специфiчними, притаманними тшьки ш способами i шляхами. 1сторичний досвiд Украшсько'1 революцп 1917-1920 рр. виразно демонструе саме украшський тип пол^ично'1 ментальностi. Ознака полiтичного «погра-ниччя», як його розумiють вiдомi украшсью дослiдники Д. Дорошенко, В. Липинський, О. Прщак та ш, завжди була присутня в украшськш свщо-мостi i впливала на особливосп полiтичного менталiтету украшського народу. Саме суспшьно-пол^ичш, а не природно-ландшафтш умови життя
стали для украшщв домшантними. До ще! обставини тюно прив'язаний на-цiональний характер або ментал^ет нашого народу. У тому чист через такi обставини деякi украшсью iсторики i полiтологи вiдносять укра!нський мен-талiтет до некласичного тобто несталого, швидкозмшного.
Поваливши за допомогою нiмцiв Центральну Раду, П. Скоропадський прийшов до влади в Укра!ш у критичний для не! момент. Подальше заго-стрення протирiч мiж соцiалiстичною Центральною Радою та шмецьким окупацiйним командуванням в Укра!ш загрожувало останнш втратою дер-жавностi. Аналiз та оцiнка природи походження пол^ичних прiоритетiв, тактичних та стратегiчних прагнень Центрально! Ради i гетьмана доводять, що, на вiдмiну вiд широкого демократизму Центрально! Ради, гетьманат П. Скоропадського був шчим шшим, як рiзновидом диктатури з авторитарною владою самого гетьмана. Оговтавшись тсля нищiвноi поразки, просощалю-тичнi кола Укра!ни заходилися формувати органiзовану опозицiю гетьмана-ту. Першою такою спробою об'еднання розпорошених опозицшних пол^ич-них укра!нських партiй стало утворення 21 травня 1918 р. Укра!нського Нацiонально-державного Союзу (УНДС). Постае ще один опозицшний гетьманату блок - Всеукра!нський Союз Земств (ВСЗ) на чолi з С. Петлюрою. Оргашзацшно ВСЗ оформився ще у квггш 1918 р. Тривае також i процес узгодження позицш, дискусiй, пошуку взаемних компромiсiв. Результатом тако! коттко! роботи стае нове об'еднання на бшьш широкш основi, нiж в УНДС. Наприкшщ липня - початку серпня виник Украшський Нащональ-ний Союз (УНС), до якого увшшли УПСФ, УПСР (центральна фракщя), УСДРП, самостiйники-соцiалiсти. Поза УНС залишились лiвi есери та хлiбо-роби-демократи. Таким чином, можна побачити суттевi трансформацiйнi зрушення у полггичнш доцiльностi колись непримиренних полггичних опо-нентiв у 1'х спшьному бажаннi повалити режим гетьмана П. Скоропадського.
З дозволу гетьмана тодi досить вщкрито i безперешкодно дiяли рiзнома-нiтнi росiйськi групи, яю не визнавали iснування укра'1'нсько'1' державносп. Гетьманщина, по сутi, стимулювала дiяльнiсть великодержавних, проросiй-ських органiзацiй в Укрш'ш. Сподiваючись на перемогу Антанти, яка ставала дедалi все реальшшою, вони прагнули зробити Укра'1'ну базою для повалення бшьшовиюв i вщбудови колишньо! iмперськоi Рос11'. Хоч вони дiяли на укра-iнськiй землi з дозволу П. Скоропадського, проте вороже ставились до Укра-шсько! Держави, використовували всяку нагоду для вистутв проти гетьмана. Надавши притулок антиукра!нським силам, П. Скоропадський припустився фатально! полiтичноi помилки. Вiд гетьманату вщвернулись навiть тi консер-вативш украiнськi антисоцiалiстичнi кола, якi спочатку були готовi йому допомогти. Така пол^ична ситуацiя i вiдповiдне !! розумiння у провiдникiв
впливових украшських пол^ичних сил було вл^ку-восени 1918 р. Однак уже за рш вщбулись карколомш змiни полiтичного ментал^ету колишнiх крити-кiв поваленого гетьмана П. Скоропадського. Спостер^аемо той феномен, що пол^ичш i вiйськовi кола УНР i ЗО УНР на середину 1919 р. мали рiзнi вш-ськово-полiтичнi прiоритети, обумовленi значною мiрою вiдмiнними один вiд одного пол^ичними менталiтетами. Директорiя, враховуючи неможли-вiсть знайти порозумiння з А. Дешкшим, який обстоював iдею iмперськоi Росп i заперечував право украшщв на власну державу, вважала за можливе шукати порозумшня з Польщею, оскiльки iншi европейськi краши не хотши йти на союзницькi вщносини з другою УНР. Керiвництво ж ЗО УНР i коман-дування УГА взагалi не вбачали за можливе увшти у будь-якi союзницью зносини з поляками, що тсля тривало! украшсько-польсько! вiйни окупува-ли Захщну Украшу. УГА вiдгукнулась на офшшш звернення А. Денiкiна до 11 командування увiйти з ним у союзницью стосунки, за що УГА мала отри-мати тдтримку з боку «бших» у боротьбi проти Польщi. Отже, якщо для керiвництва УНР головними ворогами на той час були росшсью бшьшовики i росiйськi «бш», а вiрогiдним союзником - Польща, то для ватажюв ЗО УНР i УГА навпаки - ворогом були поляки, а союзником виступав апологет Ро-сшсько! iмперii - А. Дешкш.
Цiкаво, що вiдповiднi полiтичнi ментальш особливостi украiнських по-лiтичних сил доби нащонально-визвольних змагань 1917-1920 рр. обумов-лювали й тi природш риси протилежних полiтичних режимiв украшського спрямування. Аналiз i оцiнка природи походження пол^ичних прiоритетiв, тактичних та стратепчних прагнень Центральноi Ради i гетьмана доводять, що, на вщмшу вiд широкого демократизму Центральноi Ради, гетьманат П. Скоропадського був шчим шшим, як рiзновидом диктатури з авторитарною владою самого гетьмана. Спрямовуючи нищiвну критику проти полiтики П. Скоропадського i його уряду, винних у багатьох злигоднях та шших по-лiтичних та економiчних прорахунках, що мали свое мюце в перюд окупацii нiмцями Украiни, вождi Директорii замовчували те, що така доля була тд-готовлена державi Берестейським миром, укладеним вiд iменi Украiни П по-переднiм сощалютичним урядом. До того ж, слщ зазначити, що пронiмецька орiентацiя УНР була щеолопчно обгрунтована ще Головою Центральноi Ради М. Грушевським в його книзi «На порозi ново! Украши». Украшська Держава П. Скоропадського пожинала те, що було теоретично «зааяне» у свщомосп украшського пол^ичного класу ще ватажками Центрально! Ради. М. Грушевський i П. Скоропадський були абсолютно однаковь Рiзниця була лише в тому, що М. Грушевський «розглядався по сусщах», шукаючи «революцiйну демократiю», тобто росiйськi лiвосоцiалiстичнi кола, а П. Ско-
ропадський шукав росшсью монархiчнi кола. Рiзниця була чисто сощальна. З точки зору нацiонально-державних штереав Укра!ни П. Скоропадський стояв на тому ж рiвнi, що й М. Грушевський: тобто «нижче ватерлшп» укра-!нського самостiйництва.
На момент спалаху в Укра!ш нащонально-визвольно! революцп 19171920 рр. укра!нсью сощалюти, так само як i захщноевропейсью, вiрили, що соцiалiзм привнесе демократию у сферу економiки. Встановивши громадянсью свободи на зразок буржуазних демократш, укра!нсью соцiалiсти за тдтрим-ки «працюючо!» бiльшостi хотiли забезпечити решту бщних i знедолених матерiальними благами шляхом суспшьно! власностi на засоби виробництва. Сощалюти висловлювались за ршучу боротьбу з експлуататорами, вважали цшком реальною протидiю з !хнього боку у формi так звано! «класово! бо-ротьби», проте вiрили, що серйозних соцiальних конфлiктiв можна уникнути. Бща i трагедiя укра!нських сощалю^в мiстились у них же самих. Чи не вс спроби розпочати державотворчi процеси в Укра!ш як за чаав Центрально! Ради, так i Директора були з самого початку приречеш на провал. Ц спроби розбивались об iдеологiчну скелю розумшня ними соцiалiзму не як побудови держави, а як створення сощалютичного суспшьства за допомогою держави, навт на шкоду державотворенню. Держава слугувала лише засобом руйну-вання старих соцiально-полiтичних та економiчних порядюв. На вiдмiну вiд сво!х попередниюв з Центрально! Ради, ватажки Директорп вже усвiдомлю-вали необхiднiсть будування власно! незалежно! УНР, однак це усвщомлен-ня мало примарнi шанси на устшне здiйснення через низку обставин, i не в останню чергу - через вищезгадаш.
А. М. Ячний, кандидат соцюлопчних наук, доцент, Дншровський нацiональний унiверситет iменi Олеся Гончара
МАН1ПУЛЯТИВНЕ СПРЯМУВАННЯ ТРАНСФОРМАЦ1Й МЕНТАЛЬНОСТ1 В СУЧАСНОМУ УКРА1НСЬКОМУ СУСП1ЛЬСТВ1
Сучасне укра!нське суспiльство переживае складш часи радикальних змiн щодо розбудови системи сощальних вiдносин на новому яюсному рiвнi. Ре-зультативнiсть таких змш залежить вiд об'еднання зусиль суб'ектив соцiаль-но! взаемодii. Суспшьство крокуе шляхом формування системи цшшсних нацiональних ознак. На цiй пiдставi виникае гостра необхiднiсть, передусiм
