CC BY
236
УДК 342.1:94 (477) «1648/179» Сергш Юршович Лукаш,
канд. юрид. наук, доцент, Нацюнальний юридичний утверситет ¡мет Ярослава Мудрого, м. Харюв
ОКРЕМ1 ПИТАННЯ СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТКУ СОЦ1АЛЬНОГО СКЛАДНИКА УКРАШСЬКОГО КОНСТИТУЦ1ОНАЛ1ЗМУ ЧАС1В КОЗАЦЬКО1
ДОБИ
У статп робиться спроба дослiдити OKpeMi аспекти становлення i розвитку сощально"1 складово1 украшського конституцiоналiзму у Козацьку добу. Розкрито деяю внутршш i зовнiшнi, суб'eктивнi й об'ективш причини, що не дозволили украшському козацтву в дослiджуваний перiод стати тсею соцiальною верствою, яка могла б не тшьки внутрiшньо усвщомити необхiднiсть власно'1 нащонально"1 держави та конституцшш цiнностi, але й вщстояти ix у боротьбi як з внутршшми, так i зовнiшнiми ворогами.
Ключовг слова: козацька старшина, козацька демокра^я, становi привши, рефеодалiзацiя, монарxiя у виглядi спадкового гетьманату, «старi феодали», «новЬ> або «молодЬ> феодали, провщна соцiальна верства, конституцiоналiзм, методи дослщження.
Проблема конституцiоналiзму е доволi актуальною особливо для молодих держав, у тому чист i для Украши. Процес глобалiзацii, що охопив практично весь св^, свiдчить, що одшею з найважливiшиx ознак цившзованосп е не стiльки наявнiсть демократично'!' конституцп, скiльки ii реальнiсть, а тому ця проблема е одшею з найбшьш дискусшних [4, с. 48]. Дослщження украшського конституцiоналiзму, як зауважують М. П. Орзix та А. Р. Крусян, мае фрагментарний характер, а для розкриття цього складного явища необхщним е його багатоаспектний розгляд, штегральна характеристика [39, с. 90]. Разом iз тим науковщ пiдкреслюють, що конституцiоналiзм е багаторiвневою системою, яка функцiонально виходить за межi конституцп i права взагалi [39, с. 98]. Чимало вчених зазначають, що складником конституцiоналiзму поруч з конституцiйною теорiею, щеолопею й регулюванням е конституцiйна практика. Серед них вггчизняш дослiдники Ю. Г. Барабаш [3, с. 93], Ф. В. Вешславськнй [6, с. 31], В. П. Колюник [27, с. 14-15], А. Р. Крусян [29, с. 54], В. В. Речицький [51, с. 37l], Ю. М. Тодика [69, с. 125]. М. В. Цвк [75, с. 49] та ш. 1снуе й дещо вiдмiнна точка зору. Так, П. Б. Стецюк переконаний, що конституцiоналiзм, як полiтико-правова категорiя й доктринальне вчення, виникае тсля виникнення й утвердження конституцп держави (в сучасному розумшш цього термiна) [61, с. 60]. В. М. Шаповал смисловим стрижнем теорп i практики конституцiоналiзму вважае поняття конституцп як основного закону держави [78, с. 22]. Таку наукову позищю теж подшяють багато вчених.
Немае одностайно1 точки зору щодо сутностi конституцiоналiзму й серед зарубiжниx дослiдникiв. Примiром, Д. Батлериче (Devid T. Butleritchie) переконуе, що конституцiя мае спиратися на ращональне начало суспiльства [83, р. 1]. Ч. Макшвейн (Ch. H. McILwain) у сво'х лекщях ще в 1938-1939 рр. наполягав, що люди самi по собi е джерелом усix законiв [91, р. 48]. Ф. Вормут (Francis D. Wormuth) зазначав, що англшський конституцiоналiзм у XVI-XVII ст. виявився ^м iншого в боротьбi простих людей (так звано1 «младобуржуазп» - авт. С. Л.) за сво! права, в тому чист за економiчну свободу, право володiння майном, особисту недоторканшсть, свободу вiросповiдання та ш. Вони уклали угоду з «природними аристократами» i третьою стороною (третсм станом - авт. С. Л.). Баланс мiж цими «трьома соцiально-полiтичними тшами» було зафiксовано в конституцп [95]. 1ншими словами, конституцiоналiзм, як пiдкреслюють Ч-Ча Варун та Сшгх Негi Арун (ChchChha Varun,
Singh Negi Arun), - це в тому чист мистецтво трансформацп вищих iдеалiв i прагнень активно! частини сустльства у формалiзовану конституцiю [84].
З аналiзу думок наведених науковщв можна зробити певний висновок. По-перше, одним з найважливiших елементiв конституцiоналiзму окрiм конституци та багатьох шших його складникiв, що забезпечують ii реалiзацiю, е суспiльство (громадянське), його активна частина, критична маса, провщна верства, що мае внутршню потребу у свобод^ справедливостi, рiвностi вах перед законом, врештi-решт, у пануванш права, а не сили, родового походження, грошей, зв'язюв чи шших неформальних чинникiв. Ця провiдна верства здатна захищати сво! цiнностi, у тому чист через вiдповiднi шституцп i процедури, якi в результат тако! боротьби знаходять свое втшення у формалiзованiй конституци. Це, як вбачаеться, надае можливосп розглядати конституцiоналiзм у соцiальному й сощально-правовому аспектах (П. Б. Стецюк розумiе його у двох аспектах - широкому (пол^олопчному) й вузькому (юридичному) [61, с. 61]).
По-друге, у крашах з розвиненою демократiею сощальний складник конституцiоналiзму передуе конституци, а вже потсм розвиваеться на ii основа
По-трете, мiж конституцiею як системною складовою частиною конституцiоналiзму i, власне, конституцiоналiзмом як системою юнуе внутрiшнiй органiчний зв'язок - як мiж сутнiстю i явищем: конституцiоналiзм виявляеться через конституцiю, а вона вщображае конституцiоналiзм.
Серед методологiчного шструментар^ дослiдження особливе мiсце посiдають таю методи, як системний, елiмiнування, урахування вах внутрiшнiх перемiнних, взаемозв'язкiв - як мiж ними, так i з навколишнiм середовищем, а також з його станом, рiвнем розвитку (йдеться про зовшшш перемiннi, яю за певних соцiально-економiчних i пол^ичних умов можуть трансформуватись у внутршш i навпаки), у 1'х системному взаемозв'язку й субординаци. Використовуються також таю термши дiалектичноi фшософп, як «сутшсть» i «явище». Вони надають можливосп побачити, що в одних юторичних умовах, в однiй пол^ичнш ситуаци конституцiоналiзм виступае як сутшсть, що зумовлюе явище, тобто свш зовнiшнiй прояв, яким е конститущя. За iнших умов може бути навпаки. Але сутшсть завжди е активною, вона визначае явище. 1ншими словами, у будь-якому випадку природа конституцiоналiзму, його становлення й розвитку (в тому чист украшського) полягае в наявносп не тшьки демократично'1' конституци, а й вщповщно'1 суспшьно'1' верстви, що мае внутршню потребу в нiй [31, с. 133-134]. При цьому автор виходить за рамки конституцшного права Украши з огляду на тенденщю рiзних наук до штеграци [88, р. 234]
Проблему еволюцп украшського конституцiоналiзму вiтчизнянi дослiдники лише почали опрацьовувати. Ii комплексно розглянули С. В. Волковецька [7], А. Р. Крусян [29], В. В. Речицький [48, 49, 50], I. е. Словська [56], Н. В. Стецюк [60], П. Б. Стецюк [6l], М. В. Томенко [70] та деяю шш^ в той час, як бшьшють учених зосередилася на вивченш окремих сторш конституцiоналiзму [18], серед яких найпом^шше мiсце посiдають: (а) Конститущя Пилипа Орлика (в основному за перюд 1990-2010 рр. конститущя, ii рiзнi аспекти, особа ii автора й пол^ична ситуащя початку XVIII ст. були висв^леш (за нашими пщрахунками) у 430 монографiях, навчальних посiбниках i наукових статтях вiтчизняних науковцiв [1]; (б) конститущйш проекти друго'1' половини XIX-XX ст., Конституци УНР i ЗУНР [16; 30; 37; 46; 53]; (в) становлення й розвиток парламентаризму в Укрш'ш [7; 15; 63], а також чимало шших питань. Проблеми ж еволюцп провщно'1' верстви украшського сустльства - ноая потреб конституцшних щнностей - знаходяться, повторимося, на початку свого дослщження. У зв'язку iз цим вважаемо за необхщне висловити свое ставлення до становлення й розвитку сощального складника украшського конституцiоналiзму.
На значущють ще'1' проблеми неодноразово звертали увагу письменники й пол^ичш дiячi украшства. Так, I. Франко ще в 1900 р. вустами одного з геро'1'в повют «Перехресш стежки» пiдкреслював: «Поки ви, русини, не маете сво'1'х дiдичiв i мiлiонерiв, поти ви не е
жаден народ, а тшьки купа жебраюв та невшьниюв» [74, с. 369]. Проблема визначення етатв еволюцп украшського конституцiоналiзму, як системна складова частина юторико-правового процесу, трактуеться далеко не однозначно [47, с. 35]. Доволi щкавим е науковий пщхщ до не'1 П. Б. Стецюка, який, з одного боку, вбачае в постут втизняного конституцiоналiзму розвиток конституцшно-правових доктрин, а з другого - пропонуе розглядати його перюдизащю як складник загального процесу нацюнального юторичного поступу. Зауважимо, що друга частина ще'1 позицп дослiдника, як видиться, вщповщае системному пiдходу. У цш ситуацп, продовжуе правник, вдалою видаеться така схема: перший перюд - це Козацька доба зародження конституцшно-правових доктрин в Укрш'ш (середина XVII - кшець XVIII ст.), другий - Доба нацюнального вщродження (початок XIX ст. - 1914 р.), третш - Доба державного вщродження (1917-1920/23 рр., 1939-1944 рр.) i четвертий - Нов^ня доба (1991 р. - до вщновлення нацюнально'1 державносп [61, с. 75].
Погоджуючись у щлому iз запропонованою перюдизащею, ми присвячуемо цю публшащю дослiдженню еволюцп провщно!' верстви украшського сустльства в перюд саме Козацько'1 доби. У науковш правовiй лiтературi вiн пов'язуеться з Конституцiею Пилипа Орлика й низкою мiждержавних угод. Природно, постае нагальне запитання: чому ця конститущя не стала реальною? У зв'язку з тим, що висв^лити системно названу проблему в рамках одше'1 науково'1 статп практично неможливо, зробимо спробу дати вщповщь на поставлене питання, у процес дослщження становлення й розвитку провщно'1 верстви украшського конституцiоналiзму.
Створення Козацько'1 республiки супроводжувалося доволi неоднозначними тенденщями. З одного боку, - створенням окреслених форм козацькох демократп й доволi високо'1 правовох культури козацькох старшини [7; 15, с.89; 59,с.50-62; 63, с.204, 209; 62, с.204], з другого - украшське козацтво, його старшина, на вщмшу вщ захiдноевропейськоi младобуржуазп1, на думку багатьох дослщниюв, вiдстоювали сво'1 становi «вольносп», якi були значною мiрою вщдзеркаленням шляхетського права [80, с. 220; 41, с. 81; 9, с. 137-155; 62, с. 279-297 та ш.]. Як зазначае О. В. Горяга, в основу сощальних поглядiв коза^^ старшини було покладено принцип нерiвностi, становосп у вiдносинах мiж представниками окремих прошаркiв [9, с. 139]. Як пщкреслюе О. К. Струкевич, чiтке соцiальне розмежування сустльства Украши-Гетьманщини, очоленого козацькою
1 Н економiчний iнтерес обумовлювався: (1) становлениям рацiоналiзму, працелюбностi, чесностi, вiдповiдальностi i дбайливостi як одних з найважливших рис буржуазного менталiтету. В. Зомбарт вважав, що капiталiзм виникае разом зi змiною ментальностi, основних внутршшх настанов людей [20, с. 10];
(2) народженням вiльного ринку; (3) розвитком освгги, науки, культури, у тому числ1 правово!, технологiчноl, тощо; (4) становленням мiсцевого самоврядування, його прав i гарантiй, рiзних оргашзацш, що були iнструментом захисту власних штереав у боротьбi з феодалами й одночасно фундаментом започаткування й розвитку громадянського суспiльства. Простi люди, тобто вшьш виробники (третiй стан - авт. С. Л.) об'еднувалися для захисту сво!х прав та штереав [91, р. 87]. Тим бшьше, вони морально переважали феодал1в, тому що сво! статки заробляли наполегливою власною працею [32, с. 7, 8]. На думку Л. Саламона й Г. Анхейера (Ь. Salamon, H. Anheier), громадянське сустльство з його iнституцiями починае формуватися в епоху Ренесансу, Реформацil, Просвгтництва [93, р. 18]. Я. В. Чернятевич зазначае iз цього приводу, що феодал1зм передбачав вертикальнi зв'язки на вах рiвнях iерархiчно побудовано! пiрамiди, в той час як структуроутворюючою основою середньовiчних захiдноевропейських мют були саме горизонтальнi зв'язки мiж членами окремих професiйних груп i в межах мiста як цшого [76, с. 100, 101]. Боротьба з феодалами за таю цшносл, як свобода, права людини, справедливють, рiвнiсть усiх перед законом тощо призвела до буржуазних революцiй i прийняття конституцiй, грунт для яких було тдготовлено як просвiтниками, так i багатьма нормативно-правовими актами ХУП-ХУШ ст., що певним чином обмежували сваволю монархiв, феодал1в, феодальних судiв та iн. [24, с. 20-23]. I вже на пiдставi буржуазних конституцш, завдяки активiзацil робiтничого руху, його полiтичних партiй, що вже ставали парламентськими, здатностi парламентських неолiберальних пол1тичних сил на компромiс, основш закони доповнюються соцiальними правами. Саме так розширювався соцiальний складник захвдноевропейського конституцiоналiзму. У зв'язку з наведеним е всi п1дстави вважати його оргашчним.
старшиною, розглядалося як одна iз запорук сощально-пол1тично! стабшьносп [62, с. 269], що було характерно для тогочасного станового сустльства.
У науковш правовш лiтературi, присвяченiй соцiально-правовому статусу украшського козацтва тд час Нацюнально-визвольно! вшни 1648-1654 рр. i Гетьманщини, зустр1чаеться точка зору, що козацтво було рушшною силою формування суспiльства, в якому не було сощального пригшчення одного стану iншим. Як вбачасться, це можна пояснити тими духовними, культурними, полiтико-правовими й соцiально-економiчними зрушеннями, що вiдбулися в ходi ще! Визвольно! вiйни i знайшли свое вираження в тому чист й у лшвщацп велико! земельно! власносп польських магнатiв, заможно! шляхти, католицьких монастирiв i в появi ново! провщно! верстви - козацтва, яке очолило процес розбудови Украшсько! держави. Серед найважлив1ших особливостей соцiально-правового статусу козацтва, незважаючи на його прившейовашсть, була його вiдкритiсть для шших соцiальних станiв i груп [22, с. 120-121].
О. Субтельний зазначав, що 1648 р. вирiзняеться тим, що межi мiж суспiльними станами стали дуже розмитими, а ще! сощально! рiвностi набули небаченого для Схщно! Свропи поширення [64, с. 129-130]. Думка про повну одномаштшсть сощального складу украшського сустльства (по революцп Хмельницького), як пщкреслюе О. В. Горяга, мала вагомий вплив на украшську 1сторюграф1ю, починаючи з 60-х роюв Х1Х ст. [9, с. 140], тобто з початком Просв1тницького етапу2 Доби нацiонального вщродження.
Бiльшiсть дослiдникiв все ж таки наголошують, що молода Украшська козацька держава не могла оминути становления феодальних вщносин, що зумовлювало формування вщповщних соцiальних верств. «Вже наприкшщ гетьманування Хмельницького, - пишуть автори «Велико! юторп Украши», - украшське громадянство розничкуеться й вертае до вихщних, суспiльних норм» [5, с. 153]. О. Субтельний звертае увагу на те, що на початок XVIII ст. на верхiвцi суспшьно! структури Гетьманщини мщно утвердилася новонароджена знать. Кшець козацько! рiвноправностi, на його думку, був майже невщворотним, бо схщноевропейсью суспiльства не знали жодного шшого способу управлiния полггичним i соцiально-економiчним життям; окрiм того, за несення служби феодальна знать отримувала право володгги землею й селянами [64, с. 165]. 1сторики-правознавщ Нащонального юридичного унiверситету iменi Ярослава Мудрого [8, с. 150151], О. В. Горяга [9, с. 136-182], О. Однороженко [38, с. 281-341], П. Пир1г [43, с. 13-21], О. К. Струкевич [62, с. 279-297] та багато шших у сво!х працях показали змши в сощально-правовому статус козацько! старшини у другiй половит XVII - у XVIII ст. [73, с. 113-134]. Ми повшстю погоджуемося з О. Мостяевим, який вважае, що при цьому вщбувався процес рефеодал1заци [36, с. 25]. У той же час деяю науковщ переконують, що в XVI-XVШ ст. в Укршш сформувалися деяю елементи буржуазних суспiльних вiдносин. (Наприклад, той же О. Мостяев наголошуе, що козаки вели господарство фермерського типу [36, с. 26]).
Формування тдвалин Християнсько! козацько! республiки вщбувалося пiд впливом польсько! пол1тично! системи й штегрованого шляхетського суспiльства3. Украшська
2 Наведена наукова позищя в рамках системи функцш науки [72, с. 120, 121; 10, с. 16-22; 33, с. 42, 43], в тому числ1 юторично! й юторико-правово! [52, с. 355-381;12, с. 64-75; 11, с. 5-7], виконуе роль свиотлядно! функци
3 формуванням 1 використанням юторичного м1фу, значення якого в умовах иезавершеиостi процеав державотворення важко переоцiиити. Г-Ю. Пандель, шдкреслюючи суперечливiсть i иеодиозиачиiсть
юторичних мiфiв i закликаючи до обережносп при !х використаииi, в той же час зазначае, що мiфи можуть
стати засобом згуртування й мобшзаци. Вони створюють i цементують вiдчуття спiльиоти й иалежиостi до
не!, оскшьки !м притаманна штегруюча сила. Мiфи утверджують i консолвдують усвiдомлеиия едиостi,
служать опорою для слабких духом, для тих, хто вагаеться, для нерiшучих [42, с. 160]. Але юторичш мiфи,
о^м загальиоцiииiсиих, не можуть iсиувати постшно. Певною мiрою вони виконують шструментальну роль
вiдповiдио до соцiальиих тенденцш i полiтичиих завдань у конкретних юторичних умовах. У зв'язку iз цим, важко не погодитися iз С. Плохiем, який зазначае, що члени Кирило-Мефодпвського братства в середиш XIX ст. трансформували козацький мiф вiдповiдио до нових соцiальио-полiтичиих умов [44, с. 399-400].
3 Конструкщя «штегроване шляхетське суспшьство» вщображае не стшьки стан украшсько! шляхти, сшльки
11 прагиеиия до насл^дування польсько! моделi политично! системи, що вщповщала уявленню украшсько! шляхти про свободу i стаиовi вольиостi. Повно! И штеграци до шляхетства Речi Посполито! бути не могло,
шляхта, пише П. Пирщ вбачала в моделi пол^ично! системи Pe4i Посполито! iдеал, що вiдповiдав ïï уявленню про свободу i CTaHOBi вольност [43, с. 14]. Характеристику цього щеалу дав G. Х. ЛевшськьКорвш (E. H. Lewinsky-Corwin). Королiвська влада була повшстю скута, вона стала ^рашкою в руках магнатiв, пщкреслював вiн. Це породжувало полiтичну тенденцш до децентралiзащï. У мiсцевих зборах i в Нащональному Сеймi виникали угруповання, дiяльнiсть яких була спрямована на задоволення особистих або групових амбiцiй, мiсце ж Нащонально! армп посiли провiнцiйнi [90, р. 1-2]. Б. Сушинський теж пише i3 цього приводу: «Традицшно в кожного польського короля було два смертельних вороги - Туреччина i.. .власш аристократа...» [66, с. 21].
Поки Козацька республша (Запорозька Ci4) знаходилась у складi Речi Посполито'1, козацтво мало можливють розвивати елементи козацько! державност на засадах республiканських орieнтацiй, суспшьно-пол^ичш джерела яких показав О. К. Струкевич. До них вш вщшс: а) вiйськову демократiю4 як форму оргашзацп i правлiння в межах соцiумiв зони «Покордоння», до яко! належала й Запорозька Ci4; б) шляхетсько-республiканськi засади Речi Посполитох, якi залишалися взiрцем для козацькох старшини; в) протистояння старшинських угруповань владi гетьмана як прояв природно-юторичного змагання органiв мiсцевоï влади iз владою центральною та iн. Коли ж протягом Визвольноï вiйни постало питання про створення самостiйноï Коза^^ держави за умов розгортання феодальних вщносин, Б. Хмельницький i козацька старшина не могли не побачити, що республшансько-демократичш пщвалини коза^^ полiтичноï системи в якiсно нових умовах сприяли розвитку негативних (руйшвних) наслщюв [11, с. 172]. Ось чому з шщативи гетьмана i старшини вщбувався процес ïx еволюцп шляхом обмеження
тому що вона (особливо середня i дрiбна) вела боротьбу за рiвноправнiсть укра!нських i коронних воеводств, за збереження свое! вiри й мови [43, с. 14]. Видатну роль у розвитку полгтико-правових орiентацiй укрансько! провщно! верстви вщграла козацька старшина, яка прагнула зрiвияния у правах зi шляхтою (аж до участi козак1в в обранш короля). П. М. Сас шдкреслюе, що в такий спосiб вона намагалася подолати власну пол1тичну марпнальнють [54, с. 487-488]. Протягом Визвольно! вiйни народилась i почасти була реал1зована вдея створення власно! Козацько! держави, що мало бути справою перш за все укра!нсько! нацюнально! шляхти. Адже вона народжувалася разом з державою, хоча внутршш й зовшшш чинники були далекими ввд сприяння цьому системно взаемопов'язаному процесу. Мова про це буде йти дал^ Зауважимо, що проблема сшввщношення згаданих чинник1в е доволi актуальною в науковому, полiтичному, соцiально-економiчному, психолопчному, юридичному та iнших аспектах i потребуе окремого досл1дження.
4 Поняття «вшськова демократя» було вперше вжито американським ученим, одним iз засновнишв теори еволюцiонiзму в соцiальних науках Л. Морганом [92, р. 172-173]. Ф. Енгельс, спираючись на його напрацювання, показав, що це е переддержавна форма оргашзацп влади, яка характеризуемся наявшстю вiйськового провiдника, ради вождiв i народних зборiв [17, с. 107-108]. Однак ознайомлення з результатами публшацш вiтчизняних дослвднишв, яш розглядають Запорозьку Сiч вiд зародку ново! украхнсько! (козацько!) державностi [35, с. 123] до виконання нею упродовж тривалого часу функцii державного утворення [40, с. 85]; як вбачаеться, дае тдстави висловити сумшв щодо науково! позицii О. К. Струкевича, зробивши на пiдставi цього бачення висновок, що подiбне розумшня полiтичноi системи Козацько! республiки е дещо лшшним i формальним. У Захвдноевропейських кра!нах Середньовiччя полiтика була значною мiрою справою особистою, амейною, дворовою [79, с. 285]. Виняток становила Англiя, де в 1215 р. було подписано Велику хартш вольностей. Цей документ, на думку Х. Сшкотти (Н. Cincotta), став ключовим кроком на шляху до конституцшно! демократi!, тому що сам король визнав свою владу обмеженою законом, який виражав iнтереси великих феодал1в [85, р. 3]. На ввдшну вiд цього, в Козацькш республiцi було розвинено козацьке врядування, що забезпечило участь у полгтичному життi навiть козацьк1й «сiромi» [21, с. 150-156, 175-185]. Але оперування системним методом дослвдження, вважаемо, не дозволяе зробити вищезгаданий однозначний висновок. Визвольна вшна i створення Укра!нсько! держави призвели до як1сних змш навколишнього середовища й народження ново! полтгако-правово! й соцiально-економiчно! системи: Рiч Посполита на той час перетворилась на ворогуючий, але вже зовшшньополггачний елемент. Цим можна пояснити ще б№шу актуальнiсть вищенаведено! науково! позицп О. Субтельного. Вести мову про переростання вшськово-демократично! форми правлшня в демократичну державу можна було б за таких умов: по-перше, вщповщного географiчного розташування Козацько! республiки, як це сталося, примiром, у випадку iз США, де географiчнi чинники мали доволi велике значення для становлення й розвитку як економiчноi, так i полiтичноi демократа [82, р. 2,3]; по-друге, наявносп буржуазного елемента [36, с. 25]. Тому ршення Б. Хмельницького про запровадження iнституту спадково! монархИ' у виглядi гетьманату можна назвати глибоко полгтично продуманим i цiлком закономiрним у конкретних iсторичних умовах рефеодал1зацп суспiльних вiдносин.
(зменшення ролi Загально'1 ради Ï3 замшою ïï Старшинською), а то й згортання республшансько-демократичних iнститутiв на користь монархiчноï (гетьмансько1) форми правлiння [57, с. 204]. На думку авторiв експериментального пщручника «Iсторiя державностi Украши», це вщображало б прогресивну тенденцiю полiтичного розвитку Украшсько!' держави, оскшьки сприяло б консолщацп елiти й нацп в щлому навколо гетьмана як ноая символу леriтимноï верховно!' влади й соборносп Украши i служило запоб^анню боротьбi старшин за булаву [11, с. 172].
З початком Визвольноï вшни, здавалося б, нам^илася тенденщя до лшвщацп дуалiзму в пол^ичних орieнтацiях украшщв: (з одного боку, в бшьшосп украшського суспiльства формування феодальних вiдносин у складi Литовсько! держави [81, с. 24-25] супроводжувалося становленням пол^ичних орieнтацiй i психолопчних стереотипiв, спрямованих на визнання монарха, а з другого - протягом Визвольно! вшни серед козацтва, яке в XVII - XVIII ст. перетворилося на визначальний державотворчий чинник суспшьного життя [14, с. 135], як уже зазначалося, були шщшоваш процеси згортання республшансько-демократичних шститу^в на користь монархiчноï (гетьмансько1) форми правлшня. Однак установлення останньоï була зiрвана протидieю полiтичноï елiти, яка у свош масi не усвщомлювала (та й не хотiла цього) iсторичноï необхiдностi акту утвердження спадкоемносп гетьманськоï влади i прагнула добитися запровадження республшансько-олiгархiчноï (старшинсько1) форми правлшня, що вщкривала шлях до реалiзацiï потаемних задумiв оволодiння булавою [11, с. 173]. Як бачимо, у пщгрунт такоï протидп було багато причин. Ураховуючи обмеженiсть муково^ статтi, дозволимо зупинитися лише на тих iз них, що безпосередньо пов'язаш з ïï тематикою.
По-перше, це спротив, умовно кажучи, «старо1» шляхти, тобто чисельних землевласникiв, яю прийняли католицтво й отримали право на землю з рук литовських i польських монархiв. У свош бшьшосп вони мали пропольську орiентацiю й виступали проти промо^ов^^ пол^ики Б. Хмельницького. С. Семенюк iз цього приводу пише, що тсля 1654 р. ставлення захiдних украшщв до повстання пiд його керiвництвом стало якщо не ворожим, то, принаймш, байдужим. Пiсля угоди з Москвою бшьшють тутешнього укра1нського населення збагнула, що загибель польсь^ держави корисп не принесе i (як у 1387 р.5) виршила, що краще бути у складi Речi Посполитоï, анiж пiд московським ярмом [55, с. 360]. Така позищя «старо1» шляхти певною мiрою була реалiзована пiд час гетьманування I. Виговського. Наслщком пiдписаноï ним Гадя^^ угоди стало вiдновлення iснуючих до Визвольноï вiйни форм феодального землеволодшня й повернення панiв у своï маетки. Вiн також домагався вщ Варшави запровадження спадкоемностi гетьманськоï булави - передачi ïï пiсля його смер^ брату Данилу, мотивуючи це бажанням, щоб «в Украïнi не доходило до вибуху заворушень» [11, с. 173]. Отже, республiкансько-олiгархiчна форма правлшня за панування феодальних вщносин ще раз довела свою неспроможшсть устшно розв'язувати складнi проблеми життя краши. Саме при ïï розквт виникли сприятливi умови для руйшвних процесiв «отаманства» старшин, анархо-охлократичних поривiв низiв суспiльства, втручання iноземних держав у внутршш справи козацькоï Украши.
По-друге, це суперечливi позицiï козацькоï старшини, яка впродовж Визвольноï вшни виборювала свое провiдне мiсце в сощальнш структурi укра1нського суспiльства. Згодом вона стала (знову ж таки, умовно кажучи) «новою» (або «молодою») шляхтою, але значною мiрою з iншою полiтичною орiентацiею порiвняно зi «старою». Якщо пщ час
5 Пiсля оволодiиия у 1387 р. польським вiйськом Галичини королева -Ядвiга видала привiлей на тдтвердження традицiйиих прав i вольностей, адресований «райцям, мiщаиам i всш громадi мiста Львова». Цим актом мщанам було «пiдтверджеио, ратифiковаио i схвалено в усiх пунктах i статтях, що матимуть силу навiчно, всi i кожне з !хшх прав, вольностей, привiлеiв, як1 мали за чаав иайясиiших паиiв Казимира (тобто польського короля Казимира III - авт. С. Л.) i Людовика, короля Угорщини та ПольщЬ>. Окремий наголос робився на збереженш прав нацюнальних громад, i декларувалося, що «жоднш людииi у мюп чи поза згаданим мiстом Львовом жодного насильства будь-хто, будь-яким чином не повинен завдавати» [71, с. 189-190].
Визвольно1 вшни козацька старшина була ноаем республшанських традицiй, притаманних вiйськовiй демократа, то «нова» шляхта, становлення яко"1 вiдбувалося в умовах рефеодалiзацiï суспшьних вiдносин у Гетьманщинi [58, с. 62], орiентувалася на богонатхненну природу царсько"1 влади [62, с. 217]. Так, О. К. Струкевич вважае, що в укра1нсько1 старшини сформувалася ч^ка позицiя на пiдданство царевi [62, с. 231]. Причини цьому науковщ пояснюють по-рiзному й далеко неоднозначно, разом з тим доповнюючи один одного. М. С. Грушевський наголошував, що тсля Зборова запорiзькi козаки ладш були разом з Кримськими татарами йти на Московське царство, але гетьман зупинив ix, тому що вш «з московськими людьми одта вiри i знае, як в московськш державi ся православна вiра сяе й стать, як стовп непохитний» [13, с. 246]. О. К. Струкевич же зазначае, що нестача власно^ харизми, ослаблення i зведення нашвець пол^чно^ ролi Генеральной Ради, протиборство старшинських угруповань, заручником яких нерщко ставав саме гетьман, i виявилися тими чинниками, що спонукали володарiв клейнодiв шукати тдтримки власно^ влади у xаризмi росiйського монарха [62, с. 210-211].
По-трете, рiзна полiтична орiентацiя «староï» i «новоï» шляхти за умови боротьби старшинських угруповань, браку дiевоï, вiдповiдноï тим часам об'еднуючоï сили (монархи у виглядi спадкового гетьманату) не могли не призвести до роз'еднання украшщв у боротьбi мiж Варшавою й Москвою. Спроби патрютично налаштованого украшського козацтва об'еднати Украшу, яка була заручницею боротьби зовшшшх сил, не увшчались устхом. Одним з характерних проявiв цього стало повстання козаюв i селянства Подшля й Волинi влiтку 1702 р. проти влади Речi Постолто!. Його провiдники - С. Палш разом з iншими правобережними полковниками - публiчно вiдмовилися вiд протекцп польського монарха i присягнули «наймогутшшому Пану Царю Московському i Вельможному Пану Гетьмановi Мазепi». Але ш росiйський цар, нi його рейментар I. Мазепа не поспiшали визнавати протекторат над правобережним козацтвом з огляду на укладений «^чний мир» мiж Польщею й Росiею. I лише загроза вторгнення Шведського короля Карла XII i прохання польського монарха Августа II Сильного про вшськову допомогу спонукали лiвобережнi козацью полки вступити на Правобережжя на чолi з I. Мазепою6 [65, с. 201-202]. Не досягла устху i спроба П. Орлика у 1712 р. домовитися з лiвобережним гетьманом I. Скоропадським про об'еднання зусиль для возз'еднання Украши i звшьнення ïï вщ ро^йсь^ присутносп. Т. В. Чуxлiб наголошуе, що причина невдачi полягала перш за все у прагматичнш позицп мiжнародноï дипломатп, що опиралась утворенню единой Украш^ко^ коза^^ держави [77, с. 464-470], незважаючи на те, що король Швецп Карл XII визнав гетьмана П. Орлика i проголошену ним Конститущю [67, с. 254]. Урешть решт, союзники правобережного гетьмана (а тзшше украшського гетьмана у вигнанш) мали на увазi власш штереси у вiдносинаx з Роаею.
Украша залишилася роз'еднаною на довп столiття, й у кожнiй з ïï частин по обидва береги Дншра сощальний складник украïнського конституцiоналiзму мав своï особливостi. На Лiвобережнiй Украïнi колишня козацька старшина трансформувалась у феодалiв, розчинившись у свош бшьшосп в росшському дворянствi, прилаштувавшись на бюрократично-чиновницьких щаблях iмперiï. Разом з утвердженням iмперського полiтико-адмшютративного управлiння7, як вважае А. М. Катренко, це призвело до поступового
6 Постать I. Мазепи потребуе окремого дослвдження з огляду на його роль у становленш сощального фундаменту украшського коиституцiоиалiзму. Вважаемо можливим обмежитися словами П. Р. Магочiя, що гетьман спробував здобути незалежшсть для свое! крагни у класичнш козацькiй традицii', об'еднавшись з шшою державою [34, с. 215], й у зв'язку iз цим зазначити, що в цей перюд (тобто Середньовiччя й Раннього Нового часу) мiжнародиi вiдиосиии грунтувалися на амбщях монархов, що були спрямоваиi на розширення сво!х земель за допомогою воен, що перетворилися на ключовий шструмент у вирiшеииi мiжнародиих конфлшпв [87, р. 4-5]. Як пише П. Орлик, I. Мазепа у лисп до Карла XII просив соб^ Вшську Запорозькому i всьому народу протекцil i звiльиеиия вщ тяжкого гиiту московського [68, с. 282].
7 Ь лiквiдацiею Катериною II шституту гетьманства й Запорозько! Сiчi цей процес набув неприхованого i бiльш iитеисивиого характеру. Н. Полонська-Василенко знищення Запорозько! Сiчi назвала проявом глибоко!
зникнення iдеï украшського автономiзму зi св^огляду колишньоï украись^ коза^^ старшини [23, с. 13]. Перехщ украшських феодалiв на службу до росiйського монарха не тшьки значно ускладнив процес формування украись^ нацп, а вiдвiв його вiд eвропейськостi, однieю зi складових частин я^ було визрiвання вiдповiдних соцiальних верств, якi за своею природою були заштересоваш в народженш й розвитку не тшьки нацiональноï держави, а й в економiчнiй i полiтичнiй демократа [86, р. 323-326]. Цим верствам i належало б бути сощальним тдгрунтям украшського конституцiоналiзму. Одним з найважливших його складникiв мали б стати державний суверештет, обмеженiсть державноï влади, рiвнiсть усiх перед законом та iншi конституцiйнi цiнностi. Як пщкреслюе М. А. Козловець, iсторичний досвщ i сучасна практика свiдчать, що побудувати нащональну державу можна тшьки за умови, якщо в суспiльствi е верстви, групи, заiнтересованi в ïï юнуванш [26, с. 21].
На Правобережжi з вiдновленням польсь^ влади в 1714 р. становище укранщв (у тому числi й укра^сь^ шляхти) не було легшим. Слабкють королiвськоï влади вкупi iз сеймом, у якому фетишизувалося право «вето» (Nie pozwalam) будь-якого депутата, через що було важко приймати ршення, призвела до посилення процесу фатального занепаду держави [89]. Це знайшло свш прояв у тому, що землi Правобережноï Украни почали захоплювати польськi магнати, кожен з яких утримував власне вшсько, намагаючись при цьому вiдродити козацькi вiйськовi частини, якi тепер мали обслуговувати лише ïx: iнтереси. На тл зростання релiгiйноï нетерпимостi в Речi Посполитiй набувала поширення свiтська щея сарматизму8, важливою складовою частиною якоï була нетерпимiсть - не тшьки сощальна й релiгiйна, а й нащональна. П. Р. Магочiй iз цього приводу зазначае, що щ самозакоxанi, ксенофобськi погляди польсь^ шляхти не могли обшти увагою православне украшське населення сxiдного прикордоння [34, с. 257]. Ось який вигляд, на переконання Н. Полон^^-Василенко, мало украшське суспшьство: до селян ставилися, як i рашше, -як до бидла; вшьних козаюв, як могли б ïx: захистити, не було; православне духовенство було позбавлене прав i його змушували вщбувати панщину; укранська шляхта могла отримати землю лише з рук польських магна^в, попадаючи, таким чином, в цшковиту залежнiсть вiд них [45, с. 147]. Водночас, незважаючи на нащональний, релшйний i почасти
рiзницi мiж самодержавно-крiпацьким ладом, що мав мiсце в Росiйськiй державi, й волелюбним демократичним устроем (по суп республжанським) Запорозько! Сiчi [45, с. 136]. Як уже вказувалося, Запорозька Сч сформувалась у складi Речi Посполито! - шляхетсько! республ1ки, перебравши на себе основш риси Г! полгшко-правово! культури, серед яких одшею з найголовнiших були шляхетськ1 вольносл (volnosci). Саме вони давали можливють будувати ввдносини шляхтичiв з монархiею по горизонталi, маючи привiлей на захист законами шляхетсько! республiки, що було притаманно, як уже зазначалося, в основному зах1дноевропейським нацiям Нового часу. У Росшськш iмперi!, незважаючи на безлiч реформ i спроб демократизацi! суспiльних ввдносин, дворяни могли отримати повноцшний захист лише ввд монарха як його «холопи». Тому !х ввдносини з монархом будувалися по вертикалi [2, с. 65-66].
8 У процеа свого розвитку сарматизм, як щеолопя польсько! шляхти, стояв в оборот католицтва, щдтримував i розвивав так1 цiнностi, як чесшсть, мужнiсть, шляхетська рiвнiсть i свобода. Однак iз плином часу будь-яка доктрина, що споввдуе нерiвнiсть соцiальних верств (особливо, на тлi боротьби младобуржуазii кра!н Зах1дно! Свропи, у тому числi й за рiвнiсть усiх перед законом) починае сама собi заперечувати. Так, вщдашсть i чеснiсть трансформувались у на!вшсть, шляхетська гордiсть i мужнiсть - в упертють, шляхетська свобода - в шгшзм тощо. У другш половинi XVIII ст. роль сарматизму була скорше негативною, перетворившись на свггогляд дрiбноi, провiнцiйноi i традицюналютсько! шляхти, вступивши таким чином у протиборство з iдеологiею польського Просвггаицтва [94] й породивши в поведшщ шляхти так1 явища, як сваволя й прагнення до особисто! корисп. Втрата в багатьох шляхтичiв ввдповвдальносп за долю кра!ни була одшею з причин Польсько! трагедп шнця XVIII ст. Повстання й вшни зумовили необхiднiсть реабiлiтацi! в Польщi сарматизму у зв'язку з тим, що ним культивувалися нацiональна пдтсть, мужнiсть, вiйськова звитяга. Велике значення в цьому мала творчiсть таких видатних польських поетiв i письменнишв, як З. Красинський, А. Мщкевич, Г. Сенкевич, Ю. Словацький та ш. Сарматизм був певною мiрою популярним i серед укра!нсько! шляхти, особливо за чаав Визвольно! вшни. Вш, як вважав О. Кресш, послужився нацii в перiод щднесення !! самосвiдомостi, став символом емансипацп. Зокрема, сарматизм п1дкреслював давнiсть нацп, iсторичну велич, багату культуру й право на свою державшсть [28, с. 136]. Але з часом його актуальшсть знижуеться. З. Когут зазначае, що постiйнi вiйни й сощальш чвари фактично винищили ту козацьку елiту, що зародилася в епоху Б. Хмельницького [25, с. 38].
сощальний тиск з боку великих польських феодалiв, пол^ичш орiентацiï украш^ко^ шляхти певною мiрою збiгалися зi шляхетськими вольностями польсь^ шляхти, що знаходило свое вираження в сеймовш практищ «Liberum veto» [19, с. 188-190].
Аналiз украш^ко^ й зарубiжноï л^ератури, присвяченоï становленню й розвитку украшського конституцiоналiзму в Козацьку добу, дозволив зробити висновок, що його дослщження тшьки починае виходити за рамки явища. Учеш роблять лише першi кроки, вивчаючи його сутшсний складник - провщну верству украшського сустльства як системну складову частину конституцiоналiзму. Ь наведеного робимо певнi висновки.
1. Оргашзащя пол^чно^ системи Вшська Запорозького напередоднi i протягом Визвольноï вiйни мала характер вiйськовоï демократа, тобто переддержавноï форми влаштування влади.
2. Визвольна вшна була антифеодальною: лiквiдовано кршацтво, а також велике й середне феодальне землеволодшня, селяни домоглися права вшьно вступати до козацького стану тощо. Рушшними силами у вшш були козаки й селяни, але провщну роль ввдгравали козаки й козацька старшина, яю намагалися шституювати себе як суспiльний стан i створити станову державу. До реч^ буржуазш революци у крашах Заxiдноï Свропи започаткували процес лшвщаци сташв i, звичайно, станових привiлеïв. Це зумовило формування феодальних вщносин, стосовно Украши - рефеодалiзацiï , що включало в себе в однш частиш Украши посилення класу феодалiв («старих»), а в iншiй - його народження («нових», або «молодих»).
3. Одним з найважливiшиx результат Визвольноï вiйни стало усвiдомлення провщною верствою суспiльства та його верxiвкою необxiдностi боротьби за створення Украш^ко^ нацiональноï держави. Це вимагало вщ украшських феодалiв нацiональноï зрiлостi, яка мала виявитись у здатносп, з одного боку, створити украшську державшсть, яка вiдповiдала б часу й умовам, а з другого - оргашзовано й самостшно захищати свою землю, а не надiятися на допомогу шоземного «добродiя», що певною мiрою було характерно для козацькоï старшини. Тим бiльше, що змютом мiжнародниx вiдносин у перiод Середньовiччя й Раннього Нового часу було змщнення могутностi сильних держав за рахунок слабких.
4. Украшська феодальна верства сама знаходилась у процеа становлення. А за браком вiдповiдаючоï часу об'еднуючоï сили (монархи у виглядi спадкового гетьманату) ця верства була подшена за рiзними ознаками на угруповання, яю вели мiж собою боротьбу. Жертвою останньоï i стала Украшська держава.
5. Подш украшських феодалiв на «старих» i «нових» (або «молодих») обумовив наслщки, що мали велике значення для подальшоï долi як украïнськоï провiдноï верстви, так, вiдповiдно, й украшського конституцiоналiзму. «Старi» феодали внаслiдок такого подшу опинилися в чужому для себе сощальному й релiгiйному, але близькому феодально-демократичному полiтико-правовому середовищi i, таким чином, змогли деякою мiрою зберегти нацiонально-державницьку iдею. «НовЬ> (або «молодi») пiсля Переяславськоï ради 1654 р. почали втягуватись у близьке православне тшо, розчинившись у свош бшьшосп в росшському дворянсга й, разом iз тим попадаючи в залежшсть вiд росiйського монарха -як «холоп» вщ «пана». Наслщком цього стало зникнення навггь iдеï украïнського автономiзму зi св^огляду колишнix украïнськиx козацьких старшин.
6. Протягом Визвольноï вiйни були започатковаш лише окремi елементи буржуазного устрою, бо украшська буржуазiя в розглядуваний нами перюд ще не народилась. Незважаючи на низку явищних ознак конституцiоналiзму (Конститущя Пилипа Орлика, козацьке законодавство, рiзнi форми козацького народоправства), це, як вбачаеться, не дае пщстави говорити про нього або про його становлення в сутшсному розумшш.
7. Пол^ичш, соцiальнi й нацюнальш трансформацй суспiльниx вiдносин вщбуваються по-рiзному - як у часовому, так i в глибинному аспектах. Якщо пол^ичш й сощальш мають мюце значною мiрою внаслiдок боротьби за реалiзацiю вiдповiдниx (iнодi
пекучих) штереав, то нацюнальш проходять повшьшше, тому що зачшають глибииш пщвалини ментал1тету. Тому не випадково вже наприкшщ XVIII ст. серед, так би мовити, «зросшщенного» украшства актив1зуеться штерес до рщиоТ украТись^! душ1, виразником яко! е мова й культура загалом. Таким чином 1 було започатковано наступний етап розвитку украшського коиституцiоиалiзму - Доба иацюиальиого вiдроджеиия.
Список л1тератури: 1. Матер!али до бiблiографi'i / [О. Алексич, Т. Добко, В. Матях, В. Омельчук] [Електроииий ресурс]. - Режим доступу : http://histans.com/LiberUA/978-966-603-692-9Z24.pdf. 2. Ананьев В. Г. «Трудности перевода»: Речь Посполитая и Московское царство иа рубеже XVI-XVII веков. К вопросу об особенностях политической культуры /
B. Г. Аиаиьев // Петербургские славянские и балканские исследования. - 2008. - № 1. -
C. 61-76. 3. Барабаш Ю. Г. Украшський конституцюнал!зм як прюритетний об'ект иаукових дослщжень / Ю. Г. Барабаш // Наука конституцшного права Украши : сучасиий стаи та иапрямки розвитку : матер. вистутв учасниюв «круглого столу» / за ред.
A. П. Гетьмаиа. - Х. : Право, 2009. - С. 93-95. 4. Варламова Н. В. Конституционализм : вариантность понятия // Сравнительное конституционное обозрение / Н. В. Варламова. -2011. - № 5. - С. 48-57. 5. Велика !стор!я Украши - [У 2-х т. - Т/ II] / передм. I. П. Крип'якевича ; зладив М. Голубець. - К. : Глобус, 1993. - 400 с. 6. Вешславський Ф. В. Забезпечеиия прав людиии-головиа щея сучасиого конституцюнал!зму та базовий принцип конституцшного ладу / Ф. В. Вешславський // Громадяиське суспшьство ! права людиии : матер. м!жнар. иаук.-практ. семшару, м. Харюв, 9 грудня 2010 р. - Х. : Право, 2010. - С. 3133. 7. Волковецкая С. В. История становления и развития парламентаризма и конституционализма в Украине: дис. ... каид. юрид. иаук: 12.00.01 / С. В. Волковецкая. -Тбилиси, 2003. - 197 с. 8. !стор!я держави ! права Украши : тдруч. / [В. Д. Гоичареико,
B. М. Срмолаев, В. О. Рум'янцев та ш.] ; за ред. В. Д. Гоичареика. - Х. : Право, 2013. - 704 с. 9. Горяга О. В. Соц!ально-правовий статус козацько! старшиии Гетьманщини у другш половит XVII - XVIII ст. : дис. ... каид. юрид. иаук: 12.00.01 / О. В. Горяга/ - О., 2009. -241 с. 10. Голубинцев В. О. Философия иауки / В. О. Голубинцев, А. А. Данцев, В. С. Любчеико. - [Изд. 2-е.]. - Ростов и/Д: Феиикс, 2008. - 541 с. 11. !стор!я державносп Украши : експеримеит. тдруч. / [В. А. Гречеико, О. Н. Ярмиш, О. А. Гаврилеико та ш.] ; за заг. ред. О. М. Баидурки, О. Н. Ярмиша. - Х. : ТОВ «Одюсей», 2004. - 608 с. 12. Грицак Я. Як викладати юторш Украши тсля 1991 року? / Я. Грицак // Укр. ютор. дидактика : м!жнар. д!алог (фах!вц!в р!зних краш про сучасш украшськ! тдручники з ютори) : зб. иаук. ст. - К. : Геиеза, 2000. - С. 63-75. 13. Грушевський М. Хмельииччииа в розцвт (1648-1650). кторп Украши-Руси. - Т. VIII; ч. III. - [Вид. 2-ге, повт. - Кшв-Вщень, 1922] // Грушевський М. !стор!я Украши-Руси. - [Т. VIII. - Роки 1626-1650] / М. Грушевський. - К. : Наук. думка, 1995. - 288 с. 14. !стор!я Украши : иове бачеиия. - [У 2-х т. - Т. 1] / [О. I. Гуржш, Я. Д. каевич, М. Ф. Котляр та ш.]; за ред. В. Я. Смол1я. - К. : Украша, 1995. - 350 с. 15. Срмолаев В. М. Вищ1 представницью оргаии влади в Укршш (юторико-правове дослщження) / В. М. Срмолаев. - Х. : Право, 2005. - 272 с. 16. Сфремова Н. В. Розвиток конституцшного закоиодавства в Укршш (1917-1920) : дис... каид. юрид. иаук : 12.00.01 / Н. В. Сфремова. - О., 2002. - 256 с. 17. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собствеииости и государства. В связи с исследованиями Льюиса Г. Моргаиа / Ф. Энгельс // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - [Изд. 2-е. - Т. 21]. - М.: Госполитиздат, 1961. - С. 23178. 18. Загальиий огляд розвитку Украшського конституцюнал!зму [Електроииий ресурс]. - Режим доступу : http://www.archives.gov.ua/Publicat/Pointers/GSNTI_15_3.pdf.
19. Зашкшьняк Л. О. !стор!я Польщ1 : в1д найдавшших чаав до иаших дшв / Л. О. Зашкшьняк, М. Г. Крикуи. - Л. : Льв1в. нац. уи-т 1м. I. Франка, 2002. - 752 с.
20. Зомбарт В. Собрание сочинений. - [В 3-х т. - Т. 1: Буржуа : к истории духовного развития современного экономического человека] / В. Зомбарт ; пер. с ием. - СПб. : Владимир Даль, 2005. - 637 с. 21. !стор!я держави ! права Украши. - [У 2-х т. - Т. 1] / за ред. В. Я.Тац!я, А. Й. Рогожииа й В. Д. Гоичареика. - К. : Вид. д1м «1н Юре», 2003. - 656 с. 22. !стор!я украшського парламентаризму : вщ до парламеитських форм оргашзацп
поличного життя до сьогодення / голова ред. ради В. М. Литвин ; керiвн. авт. кол-ву
B. А. Смолш. - [Т. I—III] - К. : Дшпро, 2010. - 635 с. 23. Катренко А. М. Украшський нацюнальний рух XIX ст. : навч. поаб. - [Ч. 1: Перша половина XIX ст. / А. М. Катренко].
- К. : Кшв. держ. ун-т, 1998. - 88 с. 24. Керiмов Ю. Витоки сучасного конституцiоналiзму / Ю. Керiмов // Економша, фшанси, право. - 2011. - № 11. - С. 20-23. 25. Когут З. Росiйський централiзм i украшська автономiя. Лiквiдацiя Гетьманщини. 1760-1830 / З. Когут - К. : Основа, 1996. - 317 с. 26. Козловець М. А. Нацюнальна ел^а як фактор державотворення : уроки минулого й реалп сьогодення / М. А. Козловець // Персонал. - 2007. - № 10. - С. 2129. 27. Колюник В. П. Усвщомлення засадничих щей конституцiоналiзму як передумова забезпечення прав людини / В. П. Колюник // Громадянське суспшьство i права людини : матер. мiжнар. наук.-практ. семшару, м. Xаркiв, 9 грудня 2010 р. - X. : Право, 2010. - С. 1415. 28. Кресш О. Украшський сарматизм // Мала енциклопедiя етнодержавознавства / О. Кресш ; вщп. ред., кер. авт. кол. Ю. I. Римаренко. - К.: Генеза ; Довiра, 1996. - 942 с. 29. Крусян А. Р. Сучасний украшський конституцiоналiзм : моногр. / А. Р. Крусян. - К. : Юршком Irn-ер, 2010. - 560 с. 30. Литвин В. М. Украша: доба воен i революцш (1914-1920) / В. М. Литвин. - К. : Вид. дiм «Альтернативи», 2003. - 488 с. 31. Лукаш С. Ю. Щодо деяких теоретичних питань природи украшського конституцiоналiзму / С. Ю. Лукаш // Актуальш проблеми науки юторп держави i права : матер. «круглого столу», присв. пам'ят
A. Й. Рогожина ^арюв, 5 жовтня 2013 р.) / за ред. В. Д. Гончаренка. - X. : Право, 2013. -
C. 129-134. 32. Лукаш С. Ю. Щодо ролi сощально-пол^ичних сил в процес становлення конституцiоналiзму в Захщнш Сврот та Укршш / С. Ю. Лукаш // Проблеми розбудови державносп та народовладдя в Укршш (до 20^ччя Народного Руху Украши за перебудову) : XXII Xаркiв. пол^олог. чит. : матер. мiжнар. наук.-теорет. конф. - X. : XÄH, НЮАУ iм. Ярослава Мудрого ; ЦЩ держ. буд-ва та мюц. самоврядування АПрН Украши, 2009. - С. 7-9. 33. Лукашевич В. К. Философия и методология науки : учеб. пособ. /
B. К. Лукашевич. - Минск : Соврем. шк., 2006. - 320 с. 34. Магочш П. Р. Iсторiя Украши / П. Р. Магочш ; авторизов. перекл. з анл. Е. Гейдела i С. Грачовоï. - К. : Часопис «Критика», 2007. - 639 с. 35. Iсторiя Украши: курс лекцш. - [У 2-х кн. - Кн. 1: Вщ найдавшших чаав до кшця XIX стшття] / [Л. Г. Мельник, О. I. Гуржш, О. I. Демченко та ш.]. - К. : Либщь, 1991. - 576 с. 36. Мостяев О. Елементи буржуазного укладу в Укршш у XVI-XVIII стшттях / О. Мостяев // Вюн. Кшв. нац. ун-ту iм. Т. Шевченка. - Серiя : Укршнознавство. - Вип. 11.
- К. , 2007. - С. 24-28. 37. Метельський Р. Е. Конституцiоналiзм Михайла Драгоманова : дис...канд. юрид. наук: 12.00.01 / Р. Е. Метельський. - К. , 1997. - 177 с. 38. Однороженко О. Украшська (руська) елт доби Середньовiччя i Раннього модерну : структура та влада / О. Однороженко. - К. : Темпора, 2011. - 422 с. 39. Орзих М. Современный конституционализм в Украине. Введение в украинское конституционное право / М. Орзих, А. Крусян. - К. : Алерта, 2006. - 290 с. 40. Остафшчук В. Ф. Iсторiя Украши : сучасне бачення : навч. поаб. - [3-те вид., перероб. i доп.] / В. Ф. Остафшчук. - К. : Знання-Прес, 2006. - 422 с. 41. Панашенко В. В. Сощальна ел^а Гетьманщини (друга половина XVII -XVIII ст.) / В. В. Панашенко. - К. : !н-т юторп Украши НАН Украши, 1995. - 221 с. 42. Пандель Г-Ю. Чи потребуе iсторiя мiфiв? Мiфи : форма колективноï пам'ят! чи можливють для зловживань? / Г-Ю. Пандель // Украшська юторична дидактика : мiжнар. дiалог (фаxiвцiв рiзниx краш про сучасш украшсью пщручники з ютори) : зб. наук. ст. - К. : Генеза, 2000. - С. 151-167. 43. Пирк П. Про украшську шляхту в XVII ст. / П. Пирк // Оверянський лгтопис. - 2008. - № 2. - С. 13-21. 44. Плохш С. Козацький мiф. Iсторiя та нащетворення в епоху iмперiй / С. Плохш ; авториз. пер. з англ. М. Климчука. - К. : Laurus, 2013. - 440 с. 45. Полонська-Василенко Н. Iсторiя Украши. - [У 2-х т. - Т. 2 : Вщ середини XVII ст. до 1923 року] / Н. Полонська-Василенко. - К. : Либщь, 1992. - 606 с. 46. Присяжнюк А. Й. Конституцшне будiвництво в Украшськш Народнш Республщ доби Директор^ (листопад 1918 - початок 1921 рр.) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. Й. Присяжнюк. - X. , 2002. - 197 с. 47. Резшк О. I. Перюдизащя юторико-правового процесу : концептуальш аспекти : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. I. Резшк. - О. ,
2008. - 190 с. 48. Речицький В. Зародження i розвиток украшського оргашчного конституцiоналiзму / В. Речицький [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://khpg.org/index.php?id=1363603231. 49. Речицький В. Конституцiоналiзм. Коротка верая : читанка з конституцiоналiзму для защкавлених / В. Речицький. - Х. : Права людини, 2014. - 264 с. 50. Речицкий В. Конституционализм. Украинский опыт / В. Речицкий. -Харьков : Фолио, 1998. - 135 с. 51. Речицький В. В. Политический предмет конституции /
B. В. Речицкий. - К. : Дух i Л^ера, 2012. - 728 с. 52. Савельева И. М. Теория исторического знания : учеб. пособ. / И. М. Савельева, А. В. Полетаев. - СПб. : Алетейя ; М. : ГУ ВШЭ, 2008. - 523 с. 53. Савчак А. В. Конституцiйно-правовi погляди Станюлава Днютрянського : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / А. В. Савчак. - Л. , 2009. - 220 с. 54. Сас П. М. Полгтична культура сустльства. Пол^ична свщомють украись^ шляхти. Руський народ. Пол^ична культура козацтва. Проекти пол^ичних реформ / П. М. Сас // Iсторiя украись^ культури.
- [У 5-ти т. - Т. 2 : Украшська культура XIII - першоï половини XVII стшть] / ред. колепя тому : 1саевич Я. Д., Ясшовський Ю. П., Войтович Л. В. - К. : Наук. думка, 2001. -
C. 484-491. 55. Семенюк С. Iсторiя украшського народу / С. Семенюк. - Л. : Апрюр^ 2010.
- 608 с. 56. Словська I. С. Укранський конституцiоналiзм : основн етапи становлення i розвитку: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / I. С. Словська. - К. , 2004. - 213 с. 57. Смолш В. Богдан Хмельницький. Сощально-пол^ичний портрет : наук. вид. / В. Смолш, В. Степанков. - К. : Темпора, 2009. - 680 с. 58. Смолш В. А. Украшська нащональна револющя середини ХVII стшття : проблеми, пошуки, ршення / В. А. Смолш,
B. С. Степанков. - К. : 1н-тут ютори Украши НАН Украши, 1999. - 107 с. 59. Стецюк Б. Р.Кримшальний процес у правовш системi Гетьманщини: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Б. Р. Стецюк. - Х. , 2008. - 194 с. 60. Стецюк Н. В. Конституцiоналiзм в укранськш пол^ичнш та правовш думщ (середина XIX ст. - кшець 80-х роюв XX ст.): дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. В. Стецюк. - Л. , 2003. - 191 с. 61. Стецюк П. Б. Основи теори конституци та конституцiоналiзму : Ч. перша: поаб. для студ. / П. Б. Стецюк. - Л. : Астролябiя, 2003. - 232 с. 62. Струкевич О. К. Пол^ична культура старшини Укра^сь^ коза^^ держави : провщш штегральш орiентацiï : дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / О. К. Струкевич. - К. , 2005. - 454 с. 63. Струкевич О. К.Правовi погляди та конституцшш iдеï коза^^ старшини / О. К. Струкевич // Iсторiя украшського козацтва : нариси. [У 2-х т. - Т. 1. - 2-ге вид.] / Редкол.: В. А.Смолш (вщп. ред.), О. А. Бачинська, А. О. Гурбик та ш. - К. : Вид. дiм «Киево-Могилян. акад.», 2011. - С. 203-216. 64. Субтельний О. Украна. Iсторiя / О. Субтельний - К. : Либщь, 1991. - 510 с. 65. Сушинський Б. 1ван Мазепа, гетьман Украши // Сушинський Б. Козацью вождi Украши. Iсторiя Украши в образах ïï вождiв та полководщв ХV-ХIХ стшть : ют. есе. - [У 2-х т. - Т. 2. - 2-ге, доп. вид.]. - О. : Вид-во ЯВФ, 2006. - С. 188-218. 66. Сушинський Б. Козацька Украша: «Хмельниччина» / Б. Сушинський.
- О. : Вид-во «ВМВ», 2004. - 558 с. 67. Сушинський Б. Пилип Орлик, гетьман Украши в ем^раци // Сушинський Б. Козацью вождi Украши. Iсторiя Украши в образах ïï вождiв та полководщв ХV-ХIХ стшть: 1сторичш есе у двох томах. - [Т. 2. - Вид. 2-ге, доп.]. / Б. Сушинський. - О. : Вид-во «ЯВФ», 2006. - С. 251-258. 68. Тарова-Яковлева Т. Г. 1ван Мазепа i Росшська iмперiя. Iсторiя «зради». / Т. Г. Тшрова-Яковлева; пер. з рос. О. Юрiя Мицика. - К. : ТОВ Вид-во «КЛ1О», 2013. - 403 с. 69. Тодыка Ю. Н. Конституция Украины : проблемы теории и практики / Ю. Н. Тодыка. - Харьков : Факт, 2000. - 607 с. 70. Томенко М. В. Конституцшний процес як пошук стратепчних прюрите^в Украши / М. В. Томенко : автореф. дис. ... д-ра полгтол. наук : 23.00.01 / 1н-т полгтичних i етнопол^ичних досшджень iм. I. Ф. Кураса. - К. , 2010. - 32 с. 71. Украша : хронолопя розвитку. - [У 6-ти - Т. 3 : Вщ Батиевоï навали до Любл^сь^ уни] / за ред. В. А. Смолiя,
C. В. Кульчицького, О. В. Русiноï та ш.; автори тому: О. В. Русша, М. Ф. Котляр. - К. : Вид-во КР1ОН, 2009. - 696 с. 72. Философия науки в вопросах и ответах : учеб. пособ. для аспирантов / В. П. Кохановский и др. - [Изд. 6-е]. - Ростов н/Д : Феникс, 2010. - 346 с. 73. Фщик Л. А. Виникнення та еволющя украïнськоï коза^^ старшини Гетьманщини (1648-1782 рр.). Iсторiографiя проблеми: / Л. А. Фщик : дис. ... канд. ют. наук : 07.00.06 /
1н-т пол^ичних i етнонацiональних дослiджень iM. I. Ф. Кураса НАН Украши. - К., 2007. -276 с. 74. Франко I. Перехресш стежки // Франко I. 3i6paHra TBopiB. - [У 50 т. - Т. 20] / I. Франко. - К. : 1979. - 459 с. 75. Цвш М. В. Фундаментальш проблеми теорп права // Антология украшсько!' юридично!' думки. - [В 10-ти т.] / голова редкол. Ю. С. Шемшученко.
- [Т. 10: Юридична наука незалежно!' Украши] / упоряд. В. Ф. Погоршко, I. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко ; вщп. ред. Ю. С. Шемшученко i В. Ф. Погорiлко. - К. : Вид. дiм «Юрид. книга», 2005. - С. 47-66. 76. Чернятевич Я. В. Становлення економiчних суб'екпв ринково!' економiчноi системи в Захщнш Сврот (друга половина XVII - перша половина XIX ст.): дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01 / Я. В. Чернятевич. - К. , 2008. - 181 с. 77. Чухлiб Т. В. Крах об'еднавчих намiрiв украшського козацтва / Т. В. Чухлiб // Iсторiя украшського козацтва: нариси. - [У 2-х т. - Т. 1; 2-ге вид.] / Ред. колепя : В. А. Смолш (вщп. ред.), О. А. Бачинська, А. О. - К. : Вид. дiм «Киево-Могилян. акад.», 2011. - С. 463-470. 78. Шаповал В. М. Сучасний конституцiоналiзм : моногр. / В. М. Шаповал. - К. : Юрид. фiрма «Салком», 2005. - 450 с. 79. Шкуратов В. А. Историческая психология. - [2-е, перераб. изд.] / В. А. Шкуратов. - М. : Смысл, 1997. - 505 с. 80. Щербак В. О. Укра'нське козацтво : формування козацького стану. Друга половина XV - середина XVII ст. / В. О. Щербак. - К. : Вид. дiм «КМ Academia», 2000. - 300 с. 81. Яковенко Н. Украшська шляхта з кшця XI - до середини XVII столбя. Волинь i Центральна Укра'на. - [Вид. 2-ге, переглян. i випр. / Н. Яковенко. - К. : Критика, 2008. - 472 с. 82. Bannett. United States History Regents Review Packet / Bannett, Bogolub, Mena and another. - New-York, Bronx Engineering and Technology Academy (BETA), 2011. - 28 р. 83. Butleritchie D. The Confines of Modern Constitutionalism [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://law.unh.edu/assets/images/uploads/publications/pierce-law-review-vol03-no1-butleritchie.pdf. 84. ChchChha Varun, Singh Negi Arun. Constitutionalism - A Perspective / Varun ChchChha, Arun Negi Singh [Електроний ресурс]. - Режим доступу : http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=1527888. 85. Cincotta H. Democracy in Brief / H. Cincotta. - Division of U.S. Studies - International Center for Scholars, 2007. - 39 p. 86. Coffin J. G. Western Civilizations, their History and their Cultury. Fouteenth Edition / J. G. Coffin, R. C. Stacey, R. C. R. E. Lerner, S. Meacham. - New York, London: WW Nortrop and Company, 2002. - 1105 p.+A45. 87. Dixit R. Origin and evolution of international relation / R. Dixit [Електронний ресурс]. - Aug. 26, 2013. - P.1-9. - Режим доступу: http://www.slideshare.net/RAJATDIXIT2/origin-and-evolution-of-international-relations.
88. Gerring J. Social Science Methodology. A Criterial Framework / John Gerring. - Cembridge University Press. 1962. - 300 p. 89. History of Poland [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.historyworld.net/wrldhis/PlainTextHistories.asp?ParagraphID=iqv. 90. Lewinsky-Corwin E. H. Political and Economic Conditions of the Country in the First Half of the XVIIIth Century // Lewinsky-Corwin E. H. Political History of Poland / E. H. Lewinsky-Corwin [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
http://web.archive.org/web/20070623204745/freepages.history.rootsweb.com/~koby/political/ch apter_12/12cossackwar.html. 91. McILwain Ch. H. Constitutionalism: Ancient and Modern / Charles Howard McILwain. - New York: Cornell Universiny Press, 1958. - 170 р. 92. Morgan L. H. Ancient Society or Researches in the Lines of Human Progress from Savagery through Barbarism to Civilisation / L. H. Morgan. - London: MacMillan and Company, 1877. -560 p. 93. Salamon L., Anheier H. Social Origins of Civil Society: Explaining the Nonprofit Sector Cross-Nationally / Lester M. Salamon, Helmut K. Anheier. -The Johns Hopkins University. Institute for Policy Studies, 1996. - 38 с. 94. Sarmatism // [Електронний ресурс] - 24.11.2006.
- Режим доступу: http://www.worldwizzy.com/library/Sarmatism. 95. Wormuth F. D. Constitutions and Constitutionalism / F. D. Wormuth [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.encyclopedia.com/doc/1G2-3045000244.html.
ОТДЕЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ СТАНОВЛЕНИЯ И РАЗВИТИЯ СОЦИАЛЬНОГО УСТРОЙСТВА УКРАИНСКОГО КОНСТИТУЦИОНАЛИЗМА КАЗАЦКИХ
ВРЕМЕН Лукаш С. Ю.
В статье предпринята попытка исследовать отдельные аспекты становления и развития социальной составляющей украинского конституционализма в Казацкую эпоху. Раскрыты некоторые внутренние и внешние, субъективные и объективные причины, не позволившие украинскому казачеству в исследуемый период стать тем социальным слоем, который мог бы не только внутренне осознать необходимость собственного национального государства и конституционные ценности, но и отстоять их в борьбе как с внутренними, так и внешними врагами.
Ключевые слова: казацкая старшина, казацкая демократия, сословные привилегии, рефеодализации, монархия в виде наследственного гетманата, «старые феодалы», «новые» или «молодые» феодалы, ведущий социальный слой, конституционализм, методы исследования.
SELECTED ISSUES OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF SOCIAL UNIT UKRAINIAN CONSTITUTIONALISM COSSACK TIMES
Lukas S. Yu.
This article attempts to explore some aspects of the formation and development of the social component of Ukrainian constitutionalism in Cossack age. Revealed some internal and external, subjective and objective reasons that made it possible for Ukrainian Cossacks in the study period to become the social layer that could not only internally understand the need for own national state and constitutional values, but also to defend them in the fight both from internal and external enemies.
Key words: Cossack officers, Cossack democracy, class privileges, re-feudalization, hereditary monarchy as inherited Hetmanate, "old feudal lords", "new" or "young" feudal lords, leading social layer, constitutionalism, research methods.
Надтшла доредакцИ 09.06.2014
