CC BY
10
ВИСНОВКИ
1. Проведення раннього ентерального харчу-вання у хворих на тяжку форму гострого панкреатиту мае добрий лшувальний ефект: покра-щуе загальний стан хворих, знижуе кшьюсть ускладнень гнiйно-септичного характеру, змен-шуе тривалiсть лiкування та летальнiсть.
2. Ранне ентеральне харчування забезпечуе адекватну компенсацiю енерговитрат i призво-дить до нормалiзацil бшкового складу сироватки
KpOBi.
3. На фонi проведення раннього ентерального харчування у хворих на тяжку форму гострого панкреатиту покращуеться всмоктувальна здат-нiсть слизово! оболонки кишечника.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Бобров О.Е., Мендель Н.А., Игнатов И.Н. Мифы панкреатологии (голод или энтеральное чрез-зондовое питание при лечении больных острым панкреатитом?) // Хiрургiя Украши. - 2006. - №3. - С.7-12.
2. Гастроинтестинальная недостаточность, пути диагностики и коррекции / Мальцева Л.А., Усенко Л.В., Мосенцев Н.Ф, Косульников С.О. и др. - Днепропетровск: Нова 1деология, 2006. - 130с.
3. Диагностика и хирургическое лечение пан-креонекроза / Бурневич С.З., Куликов В.М., Сергеева Н.А. и др. // Анналы хирургической гепатологии. - 2006. - №4. - С.10-15
4. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистика в науке и бизнесе. - К.: МОРИОН, 2002. - 640с.
5. Луфт В.М., Костюченко А.Л., Лейдерман И.Н. Пособие по клиническому питанию в интенсивной медицине. - СПб.; Екатеринбург: Фарм инфо, 2003. -210с.
6. Рафес Ю.И., Шелекетина И.И., Чебыкина Н.В. Применение Д-ксилозы для оценки всасывательной функции кишечника // Врачеб. дело.-1969.-№6.-С.13-14
7. Bradley E.L. A clinically based classification system for acute pancreatitis //Arch. Surg. - 1993. - Vol.128. - P.586-590
8. Evaluation of intestinal mucosal permeability function in patients with acute pancreatitis / Nagpal K., Minocha V.R., Agrawal V., Kapur S. // Amer. J. Surg. -2006. - Vol.192. - P.24-28
9. Meier R. ESPEN guidelines on enteral nutrition: Pancreas // Clin. Nutrition. -2006. - Vol. 25, N2. - P.275-84
10. Nathens A.B. Management of the critically ill patient with severe acute pancreatitis // Critical Care Med. -2004. -Vol. 32, N12. - P. 2524-36.
♦
УДК 616.12 - 008.331.1:577.113:612.115
Л.П. Сидорчук ВПЛИВ Л1КУВАННЯ НА Ф1БРИНОЛ1ТИЧНУ
СИСТЕМУ У ХВОРИХ 13 ЕСЕНЦ1ЙНОЮ ГШЕРТЕН31СЮ, ВЗАСМОЗВ'ЯЗОК 13 ПОЛ1МОРФ13МОМ ГЕН1В
Буковинський державний медичний утверситет
кафедра с1мейно1 медицини
(зав. - д.мед.н., проф. С.В. Быецький)
м. Чернгвц!
Резюме. Исследовано влияние лечения на плазмовый фибринолиз у больных с эссенциальной гипертензией (ЭГ) и взаимосвязь с полиморфизмом А1166С в гене ангиотензина II рецептора первого типа, А^38901у в гене в 1-адренорецептора, 1/Б в гене АПФ, Рго12А1а в гене РРАК-у2 рецептора, Т8940 в гене эндотелиальной Ы0-синтазы. Наличие I аллеля гена АПФ у больных с ЭГ сопровождалось снижением активности эн-зиматического лизиса фибрина плазмы крови. Наблюдали повышение неферментативной и снижение общей фибринолитической активности (за счёт суммарного и ферментативного фибринолиза). Назначение ги-потиазида/рамиприла и метопролола в течение 6 месяцев содействует незначительному росту суммарного, уменьшению интенсивности неферментативного и увеличению энзиматического фибринолиза, но не нормализирует последние.
Ключовi слова: есенцшна
гiпертензiя, лкування, полiморфiзм
генiв, фiбринолiз
Key words: essential hypertension,
treatment, genes polymorphisms,
fibrinolysis
Summary. Influence of treatment on plasma fibrinolysis in essential hypertensive patients (EH) and interrelation with polymorphism A1166C in gene of angiotensin II type 1 receptor, Arg389Gly in firadrenergic receptor gene, I/D in gene of ACE, Pro12Ala in gene of PPAR-y2 receptor, T894G in gene of endothelial NO-synthase was investigated. In EH patients presence of I allele of ACE gene was attended by decrease of activity of enzymatic plasma fibrinolysis. An increase of non-enzyme and reduction of general fibrinolytic activitiy (at the expense of total and enzyme fibrinolysis) were revealed. Hypothiazide/Ramipryl and Metoprolol administration during 6 months caused insignificant rising of total fibrinolysis, decrease of non-enzyme intensity and increase of enzymatic fibrinolysis, but the last ones were not normalized.
В серцево-судинному континуумi артерiальна гiпертензiя (АГ) посщае чшьне мюце i е най-бшьш розповсюдженою патолопею в украшськш популяци (45,8% всього населення i майже 53,6% - працездатного). Ефективний контроль АГ передбачае не тшьки зниження артерiального тиску (АТ) до цшьових значень, але й зменшення ризику ушкодження оргашв-мшеней i смери, котрi тюно асоцшоваш з високими цифрами АТ (73,6% смертшсть в Укра1ш працездатного населення у структурi смертност вщ серцево-судин-них захворювань) [2, 6]. Однак не в ушх гшер-тонтв, котрi приймають антигiпертензивну те-рапiю, спостерiгаеться лшувальний ефект [1, 14]. Деякi з дослщжень свiдчать, що застосування Р-адреноблокаторiв у монотерапи не призводить до адекватно! вщповщ майже в 60% пащенпв iз АГ [8]; при застосуванш iнгiбiторiв анпотензин-пе-ретворюючого ферменту (АПФ) та блокаторiв кальщевих каналiв в монотерапи тiльки 25-50% хворих досягають цiльових рiвнiв АТ, а у решти (50-75%) АТ не норматзуеться, бiльше того, розвиваються побiчнi ефекти [12]. Припускають, що причиною цього стану е мутаци гешв, котрi беруть участь у реатзацп впливу препаратiв на патогенетичш ланки розвитку АГ [3, 5, 9, 11]. Надзвичайно! актуальностi питанню генетично! детермiнованостi та етнiчного фактора при вибо-рi лшувально1 тактики у хворих на АГ в рiзних популящях надають порiвняльнi результати ос-таннiх дослiджень ALLHAT, ASCOT-BPLA (2006). Дослiдження трьох генiв-кандидатiв АГ у шести европейських популяцiях (2553 особи) довели синерпчнють деяких iз них у реалiзацil метаболiчного синдрому у хворих на АГ [17]. Однак дос не отримано доказiв про полпеншсть природи АГ та И можливих ускладнень, у тому чи^ i тромбогеморагiчних. Недостатньо дослщ-женими все ще залишаються питання змiн сис-теми фiбринолiзу у хворих на АГ в залежност вщ генних мутацiй. 1снуе думка про взаемо-зв'язок мiж полiморфiзмом по шсерцп-делеци (I/D) гену АПФ i рiвнем iнгiбiтора активатора
плазмшогена (PAI-1) та фiбриногена [10, 13, 16]. Однак досi не отримано доказiв про взаемо-зв'язок мiж клiнiчними параметрами фiбрино-лiзу, тяжкiстю гiпертензiï, впливом лiкування та полiморфiзмом деяких генiв-активаторiв ренш-ангiотензин-альдостероновоï системи (РААС).
Мета дослiдження - встановити вплив лшу-вання на фiбринолiтичну систему у хворих i3 есенцiйною гiпертензiею (ЕГ) та взаемозв'язок i3 полiморфiзмом А1166С в ген рецептора ангю-тензину II першого типу, Arg389Gly в генi Pj-адренорецептора, I/D в генi АПФ, Pro12Ala в генi PPAR-y2 рецептора, асоцшованого з шсулшо-резистентнiстю, T894G в геш ендотелiальноï NO-синтази.
МАТЕР1АЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Дослiдження проводилися з дотриманням основних положень GCP (1996), Конвенци Ради Свропи про права людини та бiомедицину (вщ 04.04.1997р.), Гельсiнськоï декларацiï Всесвгг-ньоï медично1' асоцiацiï про етичнi принципи проведення наукових медичних дослiджень за участю людини (1964-2000) i Наказу МОЗ Ук-раши №281 вщ 01.11.2000 р. Карта дослiджень та формуляр шформовано1' згоди пацiента схвалет комiсiею з питань бiомедичноï етики Буковинсь-кого державного медичного ушверситету МОЗ Украши (м. Чернiвцi).
Об'ектом дослщження стали 100 хворих на ЕГ 1-3 стадш тяжкостi, вщповщно до класифiкацiï ВООЗ (1999) [15], середнш вiк 51,43±9,62 року, за умов, що через 7 дшв тсля вiдмiни антип-пертензивних препара^в середне значення АТ, вимiряного в першш половинi дня, у положены сидячи, перевищувало 140/90 мм рт.ст.; та 20 практично здорових ошб, репрезентативних за вiком та статтю (р>0,05). Органiзацiя дослiджень включала наступш перiоди: скринiнг пацiентiв (вiдповiднiсть критерiям включення); вiдмiна антигiпертензивних засобiв iз повторним анал> зом вiдповiдностi пащента критерiям включення; дистрибуцiï полiморфiзму обраних гешв-канди-датiв; визначення вiдповiдних параметрiв фiбри-
нолiзу; призначення низькодозових комбiнацiй рамiприлу/гiдрохлортiазиду (ГДХТ) ("Egis", Уго-рщина), метопрололу тартрату ("Egis", Угор-щина) чи небiвололу ("Berlin Chemie", №меч-чина) в iндивiдуально пiдiбраних дозах 1 раз/добу. Одинадцятьом хворим на ГХ III СН II додатково призначали еубютик бiфiформ ("Fer-rosan", Данiя) по 2 дози 2 рази/день та пробютик бюспорин ("Днiпрофарм", Украша) по 2 капсули 3 рази/день, два тижш/квартал. Перюд спосте-реження склав 6 мюящв.
Методи дослiдження. Офюний середнiй сис-толiчний АТ (САТ) та дiастолiчний АТ (ДАТ), ЧСС вимiрювали згiдно з рекомендацiями Американсько1 асоцiацiï кардiологiв. 24-годинне монiторування АТ виконували на апаратi "АВРМ" ("Meditech", Угорщина) за стандартним протоколом: активащя монiтора кожних 15 хв. у денний час (06.00-22.00) i кожш 30 хв. у нiчний час (22.00-06.00). Аналiз показникiв проводили за допомогою програмного забезпечення даного апарату. Вс хворi також проходили комплекс обстежень: ЕКГ, Ехо-КГ, РЕГ, УЗО нирок, загальноклшчш та бiохiмiчнi аналiзи, мшробю-логiчнi дослiдження мiкробiоценозу кишечника, консультацн офтальмолога i невропатолога.
Алелi полiморфних дiлянок А1166С в геш рецептора ангiотензину II першого типу (AGTR1), Arg389Gly в генi ßi-адренорецептора, I/D в генi АПФ, Pro12Ala в генi ядерного PPAR-у2 рецептора, асоцiйованого з шсулшорезис-тентнютю, активованого пролiфератором перок-сисом, T894G в геш ендотелiальноï NO-синтази вивчали шляхом видiлення геномноï ДНК iз венозноï кровi обстежуваних iз наступною ампль фiкацieю полiморфноï дiлянки за допомогою полiмеразноï ланцюгово1' реакцiï на ампл> фiкаторi "Amply" (Москва). Фрагменти ампл> фiкованоï ДНК роздiляли методом гель-електро-форезу й забарвлювали бромистим етцщем. Фрагменти вiзуалiзували за допомогою УФ-випромiнювача.
Визначення iнтенсивностi плазмово1' системи фiбринолiзу проводили за показниками сумар-ного (СФА), ферментативного (ФФА) та неферментативного (НФА) фiбринолiзу в присутност азофiбрину у кровi за допомогою реактивiв фiрми "Simko Ltd." (Украша) [4, 7].
Статистичну обробку проводили за допо-могою прикладних прогарам MS® Excel® 2003™ та Primer of Biostatistics 6.05. Достовiрнiсть от-риманих даних вираховували методом парного тесту iз застосуванням t-критерда Student та рангово1' кореляцiï Spearman.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ÏX ОБГОВОРЕННЯ
Залежносп змiн параметрiв плазмового фiб-ринолiзу кровi у хворих на ЕГ вщ полiморфiзму
обраних генiв (А1166С в геш AGTR1, Arg389Gly в геш Р1-АР, Рго12А1а в геш PPAR-y2 рецептора, T894G-NOS-3 в геш еNOS) нами не встановлено. Однак у хворих iз наявнiстю I алеля гена АПФ (дистрибуцiя 1/0 полiморфiзму: II - у 25% хворих, ГО - у 46%, 00 - у 29% (р<0,001), I алель - у 48% пацiентiв, О алель - у 52% (р<0,001), що знаходилось у вiдповiдностi до шкали Хардi-Вайнберга) спостерiгали дещо нижчу активнють ФФА (1,41±0,15, р<0,01), шж у хворих iз ОО генотипом (2,13±0,27). Це засвщ-чуе, що параметри фiбринолiзу кодуються ш-шими генами iз наявнiстю взаемозв'язку лише за СФА iз I алелем гену АПФ. У зв'язку з цим були сформоваш групи дослщження в залежносп вiд тяжкостi ЕГ: 1-ша група - 15 хворих на ЕГ-! стадп; 2-га - 30 хворих на ЕГ-И стадн; 3-тя - 22 хворих на ЕГ-Ш та хронiчним порушенням мозкового кровообну (ХПМК) - гiпертензивна енцефалопапя II ст; 4-та - 33 хворих на ЕГ-Ш, СН II. Групу контролю склали 20 практично здорових осiб.
Змiни параметрiв плазмового фiбринолiзу до лiкування наведенi в таблиц 1. Спостерiгали недостовiрнi змши СФА плазми кровi у хворих на ЕГ-! iз невiрогiдною тенденщею до зниження у хворих на ЕГ-П (р>0,05). Однак НФА зростала при цьому на 26,85% (р<0,001) та в 2,2 раза (р<0,001), вщповщно. У хворих на ЕГ-Ш ХПМК II та ЕГ-И СН II СФА вагомо знижувалась на 16,34% (р<0,05) та 17,09% (р<0,001), вiдповiдно. Окрiм того, спостерiгалось достовiрне зниження цього показника у хворих на ЕГ-Ш СН II вщносно не тшьки пащенпв iз ЕГ-! на 13,70% (р<0,001), але i ЕГ-П - на 11,33% (р<0,05). При цьому показник НФА мав тенденщю до зро-стання вщносно контролю у хворих на ЕГ-Ш ХНМК II в 3,2 раза (р<0,001) та в 3,8 раза (р<0,001) при ЕГ-Ш СН II, вщповщно. У хворих на ЕГ-Ш СН II неферментативна фiбринолiтична активнють була вiрогiдно бiльшою, нiж у решти хворих (р1-2<0,001, р3=0,002). Ытенсивнють ферментативного фiбринолiзу теж зазнавала суттевих змiн у хворих на ЕГ: уже при I стадн виявлялось вiрогiдне зниження ФФА на 9,27% (р<0,01), при II стадп - на 31,27% (р<0,001) вщ-носно контролю, i на 24,25% (р<0,001) вiдносно хворих на ЕГ- У пащенпв iз ЕГ-Ш ХПМК II цей показник знизився вщносно контролю в 2,6 раза (р<0,001), вщносно 1-1 групи - в 2,4 раза (р<0,001) i вiдносно 2-1 групи - в 1,8 раза (р<0,001). Наявнiсть СН II у хворих на ЕГ-Ш ще вагомше погiршувала активнiсть ферментативного фiбринолiзу в 3,9 раза (р<0,001), в 3,5 раза (р<0,001), в 2,7 раза (р<0,001), вiдповiдно; ФФА
зменшилась навт вiдносно хворих на ЕГ-111 ХПМК II в 1,5 раза (р<0,001), що вказуе на ваго-мi порушення в системi плазмового фiбринолiзу
у хворих на ЕГ-Ш при появi такого ускладнення, як серцева недостатнiсть.
Таблиця 1
Сумарна (СФА), неферментативна (НФА), ферментативна (ФФА) ф1бринол1тична активнiсть плазми кров1 у хворих на есенцiйну гiпертензiю рiзних стадiй (М±т)
Групи хворих СФА (мкг азоф1брину / мл за 1 год) НФА (мкг азоф1брину / мл за 1 год) ФФА (мкг азоф1брину / мл за 1 год)
Контроль (практично здоров1), 6,61±0,36 1,08±0,07 5,50±0,22
(п=20)
ЕГ I стадо (п=15) 6,35±0,26 1,37±0,07 4,99±0,13
1група р<0,001 р<0,01
ЕГ-Н стада (п=30) 6,18±0,38 2,39±0,25 3,78±0,35
2 група р<0,001 р<0,001
р1<0,001 р1<0,001
ЕГ-111 ХПМК II, (п=22) 5,53±0,42 3,45±0,29 2,08±0,14
3 група р<0,05 р<0,001 р<0,001
р1<0,05 р1<0,001 р1<0,001
р2<0,001 р2<0,001
СН II, (п=33) 5,48±0,30 4,06±0,21 1,42±0,08
4 група р<0,001 р<0,001 р<0,001
р1<0,001 р1<0,001 р1<0,001
р2<0,05 р2<0,001 р2<0,001
рз=0,002 рз<0,001
Прим1тки: р - стушнь достов1рност р1зниць показниюв вщносно контролю; р1 - стушнь достов1рносп р1зниць показниюв вщносно таких у пащенпв 1 групи; р2 - стушнь достов1рност р1зниць показниюв вщносно таких у пащенпв 2 групи; р3 - стушнь достов1рност р1зниць показниюв вщносно таких у пащенпв 3 групи; п - кшьккть спостережень
Стандартне лшування обстежуваних хворих на ЕГ включало рекомендаци з модифшаци способу життя, дiету з обмеженням вживання солi, рiдини та жирiв тваринного походження i ком-бiновану медикаментозну тератю, починаючи з II стадп захворювання в iндивiдуально пщбра-них дозах 1 раз/добу: стандартну -ГДХТ/рам^ил i метопролол (30 пащентам iз ЕГ-И - 1-ша група, 22 хворим на ЕГ-Ш ХПМК II - 2-га група та 11 хворим на ЕГ-Ш СН II - 3-тя група), з використанням ГДХТ/рамшрилу i неб> вололу (11 хворим на ЕГ III СН II - 4-та група) та ГДХТ/рам^илу, небiвололу i бактерiйних препараив (бiфiформу i бiоспорину) (11 хворим на ЕГ III СН II - 5-та група).
Аналiз впливу лшувальних програм термiном 1 мюяць на фiбринолiтичну систему плазми кро-вi вказуе (табл.2), що СФА залишалася сталою i не вiдрiзнялася вiд контролю у хворих на ЕГ-[, ЕГ-П iз недостовiрною тенденцiею до зростання у пацiентiв на ЕГ-Ш ХПМК II i ГХ-Ш СН II пiсля стандартно1 терапп та iз додатковим засто-суванням небiвололу (р>0,05), однак комбiнацiя лшв рамiприл/ГДХТ, небiволол i бактерiйнi пре-парати у 5 групi призвела до вiрогiдного тд-вищення СФА на 17,3% (р<0,01) в порiвняннi до
лiкування. Стандартна тератя призвела до ефек-тивного зниження НФА тшьки у 1-iй груш в 1,3 раза (р<0,05). Додаткове застосування небiво-лолу i бактершних препаратiв викликало вагоме зменшення неензиматичного лiзису фiбрину на 21,2% (р<0,01) у 4-iй групi i на 24,1% (р<0,005) у 5-iй груш. Однак отримаш результати за даним показником все ще перевищували контроль: в 1,7 раза (р<0,05) у хворих на ЕГ-П, в 2,7 раза (р<0,001) у пащенпв iз ЕГ-Ш ХПМК II, в 3,2 (р<0,001), 2,9 (р<0,001) i 2,8 (р<0,001) раза, вщповщно, у хворих на ЕГ-Ш СН II. Суттевим виявилось зростання ферментативного фiбрино-лiзу в ушх групах спостереження (вiд р<0,05 до р<0,001). При цьому, на вщм^ вiд НФА, ензи-матичний лiзис фiбрину був, навпаки, нижчим за контроль на 17,6% (р<0,05) у 1-ш групi, на 43,2% (р<0,001) у 2-iй групi, в 2,4 раза (р<0,001) у 3-iй груш, в 1,9 раза у 4-ш i на 39,3% (р<0,001) у 5-ш групах.
Комплекс стандартних лiкувальних засобiв термiном 6 мiсяцiв (табл.3) виявився недостатньо ефективним для хворих на ГХ-Ш щодо корекцп змiн плазмового фiбринолiзу: НФА все ще пере-вищувала контроль в 1,6 раза (р<0,005), а ензи-матичний лiзис фiбрину був у 1,3 раза (р=0,001)
меншим, шж у осiб контрольно! групи. Додат-кове призначення небiвололу зменшило НФА плазми кровi в порiвняннi до лiкування та пiсля термшом 1 мiсяць в 2,8 раза (р<0,001) та 2,2 раза (р<0,001) вiдповiдно i водночас збiльшувало ш-тенсивнiсть ферментативного лiзису фiбрину в 3,6 раза (р<0,001) i 1,7 раза (р<0,001) вiдповiдно. Тим не менш, неферментативна активнiсть кон-трольних величин теж не досягала, перевищуючи 11 на 36,1% (р=0,003). Включення до комплексно! терапн бактерiйних препаратiв призводило до зниження НФА вiдповiдно в 3,3 раза (р5<0,001) та 2,5 раза (р6<0,001) та стимулювало фермен-тативну активнють в 4,1 раза (р5<0,001) та 1,7 раза (р6<0,001), внаслiдок чого обидва параметри
досягали контрольних величин. Загалом варто зазначити, що достовiрних змiн сумарно! фiбри-нолiтично! активностi вiдносно контролю не спостерналось у жоднiй групi хворих, що було зумовлено рiзноспрямованими змшами ферментативного i неферментативного фiбринолiзу. Однак виявилось суттеве збшьшення цього показ-ника пiсля шестимюячно! терапi! в усiх пацiентiв по вщношенню до лiкування.
Привертае увагу вагомше зростання штен-сивностi ФФА тсля лiкування у гомозигот по I алелю гену АПФ по вщношенню до лiкування майже в 4 рази (р<0,001), нiж у хворих-носпв О-алеля в 1,4 раза (р<0,01).
Таблиця 2
Вплив комплексного лжування тривал1стю 1 мкяць на сумарну (СФА), неферментативну (НФА) i ферментативну (ФФА) ф1бринол1тичну актившсть плазми кров1 хворих на есенцшну гiпертензiю рiзних стадiй (M±m)
Групи хворих сфа (мкг азоф^брину / мл за 1 год) нфа (мкг азоф^брину / мл за 1 год) ффа (мкг азоф^брину / мл за 1 год)
Контроль(практично 6,61±0,36 1,08±0,07 5,50±0,22
здоров1), (n=20)
ЕГ II (n=30), 6,34±0,17 1,81±0,14 4,53±0,35
1група р<0,05 р<0,05
р5<0,05 р5<0,05
ЕГ-III ХПМК II (n=22), 6,05±0,24 2,94±0,25 3,12±0,51
2 група р<0,001 р<0,001
р!<0,005 р!<0,005
р5<0,001
ЕГ-III СН II (n=11) 5,80±0,15 3,51±0,34 2,30±0,27
стандартне лiкування, р<0,01 р<0,001 р<0,001
3 група р!<0,05 р!<0,001 р!<0,001
р5=0,05 р2<0,05
р5<0,001
ЕГ-III СН II (n=11) 6,11±0,41 3,20±0,19 2,90±0,33
л1кування з використанням р<0,001 р<0,001
неб^вололу, р1<0,001 р1<0,001
4 група р5<0,01 рз=0,05
р5<0,001
ЕГ-III СН II (n=11) 6,43±0,20 3,08±0,21 3,34±0,16
з використанням рз<0,01 р<0,001 р<0,001
небiвололу i бактер1йних р5<0,01 р1<0,001 р1<0,005
препаратов, 5 група р5<0,005 рз<0,01
р5<0,001
Примаки: р -стушнь достовiрностi рiзниць показниюв вiдносно контролю; р! - стушнь достовiрностi рiзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв 1 групи; р2 - ступiнь достовiрностi рiзниць показниюв вiдносно таких у пацieнтiв 2 групи; р3 - стушнь достовiрностi рiзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв 3 групи; р4 - стушнь достовiрностi рiзниць показникiв вщносно таких у пацiентiв 4 групи; р5 - ступiнь достовiрностi рiзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв того ж ступеня тяжкост до лшування; n - кiлькiсть спостережень
Зниження загально!' фiбринолiтичноï актив-носп у хворих на ЕГ-III (за рахунок сумарного та ферментативного фiбринолiзу) супроводжуеться тдвищенням неферментативноï фiбринолiтичноï активност при появi незначного дисбалансу мiж НФА i ФФА вже на I та II стащях захворювання.
Отже, отриманi данi е результатом складного багатокомпонентного патогенетичного мехашз-му, котрий мае чiткий взаемозв'язок iз тяжкiстю артерiальноï гiпертензiï та появою ïï ускладнень. Комплекс стандартних лшувальних засобiв термiном 1 та 6 мюящв у пащенпв iз ЕГ-III прак-
тично не впливае на змши у сумарнш фiбpино-л^ичнш системi, i3 внутршшм перерозподiлом у 6iK зниження iнтенсивностi неферментативного i збiльшення ензиматичного фiбринолiзу, KOTpi все ще суттево вiдpiзнялись вiд контрольних показниюв. Включення до довготривало! комплексно! терапи (6 мiсяцiв) небiвололу дещо зменшуе надмipну iнтенсивнiсть НФА та норма-лiзуе ензиматичний лiзис фiбpину, а комбiнацiя
лiкiв рам^ил/ГДХТ, небiволол i бактеpiйнi пре-парати сприяла ноpмалiзацii iнтенсивностi i структури плазмового фiбpинолiзу. У гомозигот по I алелю гену АПФ (II генотип) шсля комплексно! терапи суттевше зростае iнтенсивнiсть ФФА по вщношенню до лiкування майже в 4 рази (р<0,001), нiж у хворих-носив D-алеля в 1,4 раза (р<0,01).
Таблиця 3
Вплив комплексного лжування тривал1стю 6 мгсящв на сумарну (СФА), неферментативну (НФА) i ферментативну (ФФА) ф1бринолггичну активн1сть плазми кров1 хворих на есенцшну гiпертензiю рiзних стадш (M±m)
нфа (мкг азоф1брину / мл за 1 год)
ффа (мкг азофiбрину / мл за 1 год)
Контроль(практично 6,61±0,36 1,08±0,07 5,50±0,22
здоров1), (n=20)
ЕГ II (n=30), 6,98±0,14 1,32±0,16 5,65±0,78
1група р5<0,05 р<0,05 р5=0,008
р6<0,05 р5<0,001 р6=0,05
р6<0,05
ЕГ-III ХПМК II (n=22), 6,73±0,57 1,52±0,36 5,22±0,78
2 група р5<0,05 р<0,05 р5<0,001
р5<0,001 р6<0,01
р6<0,001
ЕГ-III СН II (n=11) 6,11±0,35 1,75±0,48 4,35±0,60
п1сля стандартного р1<0,05 р<0,005 р=0,001
л1кування, р5<0,05 р5<0,001 р5<0,001
3 група р6<0,001 р6<0,01
ЕГ-III СН II (n=11) 6,52±0,56 1,47±0,26 5,05±0,45
л1кування з використанням р5<0,05 р=0,003 р5<0,001
небiвололу, р5<0,001 р6<0,001
4 група р6<0,001
ЕГ-III СН II (n=11) 7,06±0,29 1,21±0,20 5,84±0,22
л1кування з використанням рз<0,001 р5<0,001 рз<0,001
неб1вололу 1 бактер1йних р5<0,001 р6<0,001 р4=0,007
препарапв, 5 група р6<0,05 р5<0,001
р6<0,001
Примаки: р -стушнь достовipностi piзниць показникiв вщносно контролю;р1 - ступiнь достовipностi piзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв 1 групи;р2 - ступiнь достовipностi piзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв 2 групи;р3 - стушнь достовipностi piзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв 3 групи;р4 - стушнь достовipностi piзниць показникiв вщносно таких у пацiентiв 4 групи; р5 -ступiнь достовipностi piзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв того ж ступеня тяжкостi до лжування; р6 - ступiнь достовipностi piзниць показникiв вiдносно таких у пащенпв того ж ступеня тяжкосп шсля лшування теpмiном 1 мкяць; n - кiлькiсть спостережень
ВИСНОВКИ
1. Не встановлено ч^кого взаемозв'язку мiж змiнами паpаметpiв плазмового фiбpинолiзу у хворих на ЕГ та полiмоpфiзмом А1166С AGTR1 в ген рецептора ангiотензину II першого типу, Arg389Gly в генi ß1-адpеноpецептоpа, Pro12Ala в генi PPAR-y2 рецептора, t894g в генi еNOS. Наявнiсть I алеля гена АПФ у хворих на ЕГ супроводжуеться зниженням активносп ензиматичного фiбpинолiзу плазми кровь
2. Змши фiбpинолiтичноi активностi плазми кpовi у хворих на ЕГ супроводжуються шдви-щенням неферментативно! та зниженням загаль-но! фiбpинолiтичноi активносп (за рахунок су-марного та ферментативного фiбpинолiзу), особливо при II та III стащях.
3. Застосування в комплексному лшуванш ГДХТ/рамшрилу i метопрололу протягом 6 мюящв сприяе деякому зростанню сумарного плазмового фiбpинолiзу, зменшенню штенсив-ностi неферментативного i збiльшенню ензима-
тичного фiбринoлiзy, однак не нoрмaлiзye остан-нi.
4. Tерaпiя ГДХTIрaмiприлoм i небiвoлoлoм (б мicяцiв) дещо знижуе нaдмiрнy iнтенcивнicть HФA та норматзуе ензиматичний лiзиc фiбринy, пiдвищyючи до контрольного рiвня сумарну фiб-ринол^ичну aктивнicть уже протягом одном> сячного термiнy лiкyвaння. Tерaпiя Г^ХТрам^ прилом i небiвoлoлoм (б мicяцiв) та бiфiфoрмoм i бiocпoринoм (2 тижш!квартал) хворих на Er-III CH II призводить до нoрмaлiзaцiï iнтенcивнocтi i структури плазмового фiбринoлiзy.
5. Haявнicть у хворих на еcенцiйпy гшертен-зiю II генотипу гену AПФ супроводжуеться ваго-мiшим зростанням штенсивносп ФФA пiд впли-вом комплексного лшування, нiж у носив D-алеля.
Перспектива даного дослщження полягае в розробщ та aнaлiзi ефективнocтi патогенетично обгрунтованого лiкyвaння змiн рiвнiв месен-джерних пocередникiв регyляцiï кoaгyляцiйнoгo гемостазу, фiбринoлiзy i прoтеoлiзy, aктивaтoрiв PAAC у хворих на Er, у залежносп вщ поль мoрфiзмy обраних гешв.
CПИCOK ЛIТEРAТУРИ
1. Амосова К.М. Новые возможности снижения кардиоваскулярного риска у больных с артериальной гипертензией // Укр. кардюл. журн. - 2006.- №1.-С.19-25.
2. Артер1альна гшертенз1я - медико-сощальна проблема: Метод. поабник.- К.: 1н-т кардюлогп 1м. М.Д. Стражеска АМН Укра!ни, 2002.- 101с.
3. Бабак О.Я., Кравченко Н.А., Виноградова С.В. Генетические аспекты эффективности фармакотерапии при сердечно-сосудистой патологии // Укр.тера-певт. журн. - 2006.- №2.- С.92-99.
4. Баркаган З.С., Момот А.П. Диагностика и контролируемая терапия нарушений гемостаза. - М.: Ньюдиамед, 2001. - 280с.
5. Клшчна ефектившсть кандесартану у хворих з ренопаренх1матозною гшертенз1ею залежно ввд генотипу анпотензину II 1-го типу / Кайдашев 1.П., Расш М.С., Нерух 1.А. та ш. // Лжарська справа.-2006.- №7.- С.62-66.
6. Сренко Ю.М., Горбась 1.М., Смирнова 1.П. Динамжа статистико-епвдемюлопчних показнишв ре-ал1зацИ Програми профшактики i л1кування артерь ально! гшертензп в Укра!ш // Укр. кардюл. журн. -2006.- №1.- С.9-13.
7. Сучасш методики експериментальних та кль шчних дослщжень Центрально! науково-дослщно! лабораторп Буковинсько! державно! медично! академп: Метод. поабник / Магаляс В.М., М1хе-ев А.О., Роговий Ю.£. та ш. - Черн1вц1: БДМА, 2001. - 42с.
8. A gain-of-function polymorphism in a G-protein coupling domain of the human ß1-adrenergic receptor / Mason D.A., Moore J.D., Green S.A. et al. // J. Biol. Chem.-1999.- Vol.274.- P.12670-12674.
9. Alpha adducing, AGT, ACE and AGTR1 Gene polymorphisms as predictors of antihypertensive effects of amlodipine, bisoprolol, hydrochlorothiazide and losar-tan in Hypertensive males / Hiltunen T.P., Suonsyrja T.,
Hannila-Handelberg T. et al. // J.Hypertension. - 2006.-Vol 24, Suppl 4.-P4.286.- S.86.
10. Angiotensin-converting enzyme genotype, albuminuria and plasma fibrinogen in type 2 diabetes mellitus / Tkac I., Salagovic J., Kozarova M. et al. // Wien. Klin. Wochenschr. - 2003.- Vol.115, N 23.- P.835-839.
11. Association of selected candidate Genes Polymorphisms with Essential Hypertension and Resistance to Therapy / Hlubocka Z., Jachymova M., Horky K. et al. // J.Hypertension. - 2006.- Vol 24, Suppl 4.- P.16.95.-S.333.
12. Cardiovascular pharmacogenetics in the SNP era / Mooser V., Waterworth D.M., Isenhour T., Middleton L. // J. Thromb. Haemost. - 2003.- Vol.1, N7. - P.1398-1405.
13. Endothelial function and some haemostatic parameters in treated and untreated patients with Essential Hypertension / Malyszko J., Tymcio J., Malyszko J.S. et al. // J.Hypertension - 2006.- Vol 24, Suppl 4.- P.15.25. -S.315.
14. Guidelines Committee, 2003 European Society of Hypertension - European Society of Cardiology. Guidelines for the management of arterial hypertension // J. Hypertension.- 2003.- Vol.21.- P.1011-1053.
15. Guidelines Subcommittee of the World Health Organization - International Society of Hypertension (WHO-ISH). 1999 World Health Organization -International Society of Hypertension Guidelines for the Management of Hypertension // J. Hypertension.- 1999.-Vol.17.- P.151-183.
16. Insertion deletion polymorphism on ACE gene is associated with endothelial dysfunction in young patients with hypertensions / Penesova A.,Kvetnansky R., Koska J. et al. // J.Hypertension - 2006.- Vol 24, Suppl 4.-P16.80.- S.329.
17. The metabolic syndrome in relation to three candidate Genes in 6 European populations / Tikhonoff V., Stolarz K., Brand E., Freson K. et al. // J. Hypertension. - 2006. - Vol. 24, Suppl 4. - S.145.
♦
