CC BY
15
Орипнальш дослдження Original Researches ■ < ■ | ГАСТРОЕНТЕРОЛОПЯ GASTROENTEROLOGY
Патолопя верхшх в1ддшв травного каналу/ Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
УДК 616.329/.33-008.6:616.379-008.64]:616.15
DOI: 10.22141/2308-2097.4.62.2016.81084
КОХАНЮКЮ.В., ФЕД1В О.1., ГОНЧАРУКЛ.М.
ВДНЗУ «Буковинський державний медичний унверситет», м. 4epHiBц, Украна
ДОС^ДЖЕННЯ ПРОТЕТНАЗОЧНПБПОРНОТ СИСТЕМИ ТА ФiБРИНОЛiТИЧНОТ АКТИВНОСТ ПЛАЗМИ КРОВi У ХВОРИХ НА ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНУ РЕФЛЮКСНУ ХВОРОБУ В ПОеДНАНЫ З ЦУКРОВИМ ДiАБЕТОМ ТИПУ 2
Резюме. Мета дослдження: вивчити особливост': проте^назо-Нпб'торно!системи та фiбринолiтичноf активнос-т плазми кровi у хворих на гастроезофагеальну рефлюкснухворобу (ГЕРХ) у поeднаннi з цукровим дабетом (ЦД) типу 2. Матерiали й методи. Удослдженн брали участь 112 хворих на ГЕРХ вком вд 33 до 76 рок<в, як в по-дальшомурозподлялись на групи залежно вщ форми ГЕРХ. Стан проте'/назочнпбторно¡'системи кровi визначали за методом К.Н. Веремеенко зi с^вавт. Стан ферментативного та неферментативного фiбринолiзу в плазмi кровi вивчали за методиками Н. Т'ша. Результати дослдження. Пд час до^дження проте'1назо-нпбторно'1 системи кровi виявлено, що у хворих на ерозивну форму ГЕРХ(ЕГЕРХ) за наявност чи вдсутност ЦД типу 2 вдбуваеться вi-ропдне пдвищення нтенсивност л'зису^бнодисперсних, крупнодисперсних бтюв та колагену порiвняно з практично здоровими особами (ПЗО) та хворими на неерозивну форму ГЕРХ (НГЕРХ) (р < 0,05). Змни концентрацп а2-макроглобул'ту (а2-МГ) при ГЕРХ були рiзнонaпрaвленими: зменшення концентрацп а.2-МГ при ГЕРХ на ш ЦД типу 2 ¡, навпаки, збльшення р'тня а.2-МГу пац1енгпв ¡з ГЕРХ без супровiдно¡ патологи порiвняно з ПЗО. Оцнюючи фiбринолiтичну активнсть плазми кровi, встановили, що ухворих на ЕГЕРХ, у тому числ\ поеднану iз ЦД типу 2, вд-значалося вiрогiдне зростання фiбринолiтично¡ активност плазми кровi порiвняно з ПЗО (р < 0,05), а в паДентгв з НГЕРХ та ЦД типу 2 спостергалась лише тенден^я до зростання даних показниюв (р > 0,05). Новизна. Уперше на пiдстaвi вивчення змн протеолтично¡' й фiбринолiтично¡ активност кровi та нпбтора протеол'зу встановлено новi патогенетичн механзми розвитку та прогресування ГЕРХ у паДентгв iз ЦД типу 2. Практичне значення дослдження. На пiдстaвi отриманих даних запропоновано проводити хворим на ГЕРХ, поеднану iз ЦД типу 2, повне клмчно-лабораторне обстеження з до^дженням показниюв проте'íнaзо-iнпбiторно¡ та фiбринолiтично'¡ систем кровi для прогнозування розвитку ерозивних уражень стравоходу. Висновок. У хворих на ГЕРХ, поеднану з ЦД типу 2, спостергаеться незбалансоване зростання нтенсивност протеол 'зу за умови зниження експресп його н-гiбiторiв, пдвищення фiбринолiтично'¡ активност плазми кровi.
Ключовi слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, цукровий дабет типу 2, протеолiз, фiбринолiз.
Адреса для листування з авторами: Коханюк Ю.В.
Кафедра внутршньо! медицини, ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний уншерситет» Театральна пл., 2, м. Чершвщ, 58002, Украша E-mail: ursaki08@mail.ru
© Коханюк Ю.В., Фед1в О.1., Гончарук Л.М., 2016 © «Гастроентерологш», 2016 © Заславський О.Ю., 2016
Патолопя BepxHix BiAAiëiB травного каналу/ Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
Актуальшсть проблеми
Протеолiтичнi ферменти та !х iнгiбiтори беруть участь у пщтриманш гомеостазу органiзму, згортаннi кровi, обмш речовин, запаленнi та травленнi. Акти-вацiя протеолiзу розглядаеться як реакщя органiзму на пошкодження й призводить до порушення резис-тентностi слизово'1 оболонки травного каналу. А стан протеолiзу залежить вiд специфiчних бтыв-шпбгго-рiв, якi iнактивують протеолiтичнi ферменти [1—3, 7, 8, 18].
Водночас протеолiз лежить в основi таких життево важливих фiзiологiчних процесiв, як згортання кров^ фiбринолiз, регуляцiя кров'яного тиску тощо. Уражен-ня еmтелiальних та ендотелiальних клiтин слизово1 оболонки травного каналу внаслщок зростання про-теолiтичноl активностi плазми кровi супроводжуеться активацiею коагуляцiйноl та тромбоцитарно! ланок гемостазу, що призводить до порушення реолопчних властивостей кровi [1, 4—6, 17].
Отже, пошук невiдомих рашше механiзмiв розви-тку та прогресування гастроезофагеально1 рефлюксно1 хвороби (ГЕРХ) у хворих на цукровий дiабет (ЦД) типу 2 е актуальним.
Мета дослщження — вивчити особливостi протеша-зо-шпбггорнох системи та фiбринолiтичноí активност плазми кровi у хворих на ГЕРХ у поеднанш iз ЦД типу 2.
Матерiал i методи
Задля реалiзацil поставлено! мети нами було обсте-жено 112 хворих на ГЕРХ вшом вiд 33 до 76 роив (47 чоловтв i 65 жшок).
У результатi скринiнгу хворi були рандомiзованi на такт клшчш групи: основну групу становили 85 хворих на ГЕРХ, поеднану з ЦД типу 2, яка, у свою чергу, подтялася на першу групу (29 пащентав) — ерозивна ГЕРХ (ЕГЕРХ) та другу групу (56 обстежених) — не-ерозивна ГЕРХ (НГЕРХ); у групу порiвняння увшшло 27 пащентав з ГЕРХ, у яких при детальному обстеженш ЦД типу 2 виявлено не було i яы також були подте-ш на третю (10 хворих) — ЕГЕРХ та четверту групу (17 ошб) — НГЕРХ. Контрольну групу становили 20 практично здорових добровольщв (ПЗО) (п'ята група).
ГЕРХ вериф^вали зпдно з Лос-Анджелеською класифшащею (1994), керуючись рекомендацiями Ген-вальського (1997) та Монреальського (2005) консенсу-сiв та «Ушфшованим клiнiчним протоколом надання первинно1, вторинно1 (спецiалiзованоl) медично1 до-помоги хворим на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу», затвердженим наказом МОЗ Украши за № 943 вщ 31.10.2013 р. [10, 11, 14, 19].
Дiагноз ЦД встановлювали згiдно з «Протоколом надання медично1 допомоги хворим на неускладнений цукровий дiабет», затвердженим Наказом МОЗ Украши за № 356 вщ 22.05.2009 р. При збиранш анамнезу уточнювали початок захворювання, з чим саме хворий пов'язував виникнення захворювання, спадковють, лiкування, що проводилось рашше. Дослщження по-казникiв глiкемií здшснювали натще й через 2 години тсля !ж1. Для пацiентiв iз ЦД типу 2 були характерш
пiдвищення глюкози в KpoBi натще понад 6,1 ммоль/л та постправддальна глiкемiя понад 8,1 ммоль/л. Стш-кють компенсаций ЦД оцiнювали за вмютом глшози-льованого гемоглобiнy
Уш дослiджуванi згiдно з вимогами протоколiв ль кування хворих на ЦД та ГЕРХ, основних положень GCP (1996 р.), Конвенци' Ради бвропи про права лю-дини та бюмедицину (вiд 04.04.1997 р.), Гельсшсько!' деклараци' Всесвiтньоï медично!' асоцiацiï про етичш принципи проведення наукових медичних дослщжень за участю людини (1964—2013 рр.), наказу МОЗ Украши № 690 вiд 23.09.2009 р. та № 616 вiд 03.08.2012 р. та за позитивним висновком комiсiï з бюетики ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний ушвер-ситет» були ознайомленi з дiагнозом, альтернативними методами дiагностики, наслiдками, можливими по-бiчними явищами та ускладненнями методiв дiагнос-тики, що пропонуються, тсля чого було отримано ïx письмову згоду на проведення дослiдження.
Стан протешазо-шпбггорно1 системи кровi визна-чали за методом К.Н. Веремеенко iз спiвавт. за лiзисом азоальбумiну (ЛАА) (розпад низькомолекулярних бт-кiв), азоказешу (ЛАК) (деградацiя високомолекуляр-них бтыв) та азоколу (ЛК) (лiзис колагену) та вмютом а2-макроглобулшу («Даниш Ltd.», Львiв). Стан ферментативного та неферментативного фiбринолiзу в плазмi кровi вивчали за допомогою набору реактивiв фiрми «Даниш Ltd.» (Львiв) за методиками Н. Тща.
Статистичну обробку результатiв дослiдження проводили з використанням параметричних методiв варiа-цшно1 статистики.
Результати дослiдження та ïx обговорення
З метою виявлення етюлопчних чинниюв ГЕРХ у хворих на ЦД типу 2 проаналiзовано основш причини, яю можуть призводити до зростання часто-ти спонтанного розслаблення нижнього стравохщного сфiнктера (НСС), зростання кислотност шлункового вмiсту i, як наслщок, виникнення гастроезофагеаль-ного рефлюксу (табл. 1): обтяжену спадковють, порушення режиму харчування, перещання, надлишкову масу тла, курiння, зловживання алкоголем, схильнють до псиxоемоцiйниx стресiв. Спадковють враховували за наявностi захворювання в батька та/або матер^ ку-ршня — у випадку регулярного куршня хоча б однiеï цигарки на добу, надлишкову масу тла ощнювали за ш-дексом Кетле як вщношення маси тiла до зросту в ква-дратi (нормальне його значення в межах 19—25 кг/м2). Пд задовiльним режимом харчування мали на увазi 3-4-разове харчування, збалансоване за кiлькiстю бт-кiв, жирiв, вуглеводiв i мiкроелементiв. Певнi труднощi викликае аналiз зловживання алкоголем, схильност до псиxоемоцiйниx стресiв унаслiдок суб'ективного шдходу пацiентiв. Зловживання алкоголем враховували при прийомi алкогольних напо'1'в не менше вiд 3 разiв на тиждень. Сxильнiсть до стрешв — цiлком суб'ективний фактор, на який xворi звертали увагу, на нашу думку, насамперед при зниженш якост життя.
10
Гастроентерологiя, p-ISSN 2308-2097, e-ISSN 2518-7880
№ 4(62), 2016
Патолопя BepxHix BiAA^iB травного каналу/ Pathology of Upper Gastrointestinal Tract
Отже, основними можливими причинами ГЕРХ у пащенпв iз ЦД типу 2 е: частi стреси, пере-1дання, надлишкова маса тiла, прийом блокаторiв Са2+-каналiв та курiння. У 24,38 % випадыв в основнш групi нам не вдалося встановити етюлопчш чинники ГЕРХ, якi б свщчили, що власне ЦД е причиною ГЕРХ, осюль-ки при ЦД розвиваються дисметаболiчнi нейротрофiчнi змши з розвитком «автоваготоми», i, отже, це може бути причиною розслаблення НСС [9, 12, 13, 19].
При аналiзi показниюв протешазо-шпбггорно! системи кровi (табл. 2) у хворих на ЕГЕРХ та ЦД типу 2 встановлено суттеве шдвищення штенсивносл лiзису дрiбнодисперсних бiлкiв — у 2,1 раза (р < 0,05), круп-нодисперсних бiлкiв та колагену — в 1,8 раза (р < 0,05) порiвняно з ПЗО. Водночас у хворих на НГЕРХ та ЦД типу 2 було встановлено збтьшення лiзису азоальбу-
мшу в 1,4 раза (р < 0,05), лiзису азоказе!ну — у 1,4 раза (р < 0,05) та лiзису азоколу — у 1,4 раза (р < 0,05) по-рiвняно з контрольною групою з наявнютю вiрогiдноl мiжгруповоl рiзницi (р < 0,05).
При цьому в пащенпв групи 3 вщбуваеться збть-шення лiзису азоальбумiну в 1,8 раза (р < 0,05), лiзи-су азоказе!ну — в 1,7 раза (р < 0,05) та лiзису азоколу — в 1,6 раза (р < 0,05), а у хворих групи 4 — у 1,3 раза (р > 0,05), 1,2 раза (р > 0,05) та 1,2 раза (р > 0,05) вщповщно порiвняно з 5 групою обстежених та з на-явнютю вiрогiдноl рiзницi мiж групами 1 i 4, 2 i 3 та 3 i 4 (р < 0,05). Вiдомо, що зростання протеолггачно! активност плазми кровi може призвести до прогресу-ючо! деструкци епiтелiю слизово! оболонки травного каналу, прискорення апоптозу та розвитку десквамаци, атрофiчних змш, метаплази тощо [6, 15, 20].
Таблиця 1 — Характеристика факторiв ризику цукрового дабету та гастроезофагеально/ рефлюксно/
хвороби в обстежених хворих, n (%)
Фактори ризику Основна група (n = 85) Група порiвняння (n = 27)
Група 1 (n = 29) Група 2 (n = 56) Група 3 (n = 10) Група 4 (n = 17)
Обтяжена спадковють за ЦД 5 (17,24) 16 (28,57) - -
за ГЕРХ 6 (20,69) 8 (14,29) 5 (50) 2 (11,76)
КурЫня 10 (34,48) 12 (21,43) 3 (30) 3 (17,66)
Порушення режиму харчування 6 (20,69) 8 (14,29) 3 (30) 5 (29,41)
Пере'щання 11 (40,74) 19 (33,93) 7 (70) 10 (58,82)
Надлишкова маса тта 15 (51,72) 16 (28,57) 1 (10) 1 (5,88)
Зловживання алкоголем 3 (10,34) 5 (8,93) 3 (30) 1 (5,88)
Часп стреси 21 (72,41) 41 (73,21) 4 (40) 3 (17,66)
Прийом блокатс^в Са2+-каналiв 14 (48,28) 24 (42,86) 3 (30) 3 (17,66)
lншi причини 5 (17,24) 4 (7,14) - -
Таблиця 2 — Протеолтична та ф'бринол'тична актившсть плазми кровi, вмст а2-макроглобул'шу в си-роватц кров1 у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу з iзольованим перебгом та i3 супро-
в'щним цукровим дiабетом типу 2 (M ± m)
Показники Групи обстежених
ЕГЕРХ + ЦД типу 2 (група 1), n = 29 НГЕРХ + ЦД типу 2 (група 2), n = 56 ЕГЕРХ (група 3), n = 10 НГЕРХ (група 4), n = 17 ПЗО (група 5), n = 20
Лiзис азоальбумшу, Е440/мл/год 2,45 ± 0,15* 1,71 ± 0,06*, ** 2,09 ± 0,11*, *** 1,55 ± 0,12 **, # 1,19 ± 0,16
Лiзис азоказе'шу, Е440/МЛ/ГОД 3,02 ± 0,19* 2,29 ± 0,12*, ** 2,92 ± 0,18*, *** 2,03 ± 0,18**, # 1,68 ± 0,13
Лiзис азоколу, Е440/МЛ/ГОД 1,41 ± 0,11* 1,07 ± 0,06*, ** 1,26 ± 0,10* 0,94 ± 0,09**, # 0,78 ± 0,06
а2-МГ, мкмоль/л 0,45 ± 0,02* 0,55 ± 0,02** 1,00 ± 0,10*, **, *** 0 83 ± 0 07*, **, *** 0,60 ± 0,03
СФА, Е440/мл/год 1,74 ± 0,06* 1,54 ± 0,04*, ** 1,65 ± 0,05* 1,48 ± 0,05**, # 1,30 ± 0,08
НФА, Е440/мл/год 0,70 ± 0,04* 0,61 ± 0,03** 0,68 ± 0,03* 0,58 ± 0,03**, # 0,53 ± 0,04
ФФА, Е440/мл/год 1,04 ± 0,04* 0,93 ± 0,04* 0,97 ± 0,05* 0,90 ± 0,05** 0,77 ± 0,06
Примтки: * — рiзниця вiрогiдна щодо показниюв у ПЗО (р < 0,05); ** — рiзниця вiрогiдна порiвняно з показником у хворих на ЦД типу 2 з ЕГЕРХ (р < 0,05); *** — р'зниця вiрогiдна порiвняно з показчиком у хворих на ЦД типу 2 iз НГЕРХ (р < 0,05); # — р 'зниця вiрогiдна порiвняно з показником у хворих на ЕГЕРХ з iзольованим перебгом (р < 0,05).
Змши юэнцентрацй' а2-МГ при ГЕРХ 6ули р1зто-направленими (табл. 2). Так, буто виявленo зменшен-ня юэнцентрацй' а2-МГ при ГЕРХ та ЦД типу 2, а саме в oбстежениx з ЕГЕРХ — на 25,0 % (p < 0,05), у пацieнтiв з НГЕРХ спoстерiгалась лише тенденц1я дo зниження за-значенoгo пoказника на 8,3 % пoрiвнянo з кoнтрoльнoю грyпoю, з вiрoгiднoю вщмшнютю м1ж сoбoю (р < 0,05). У ipymx 3 та 4, навпаки, р1вень а2-МГ збтьшувався го-рiвнянo з ПЗО на 66,7 % (p < 0,05) та на 38,3 % (p < 0,05), 1з вiрoгiднoю вщмшнютю з групами 1 та 3, 1 та 4, 2 та 3,
2 та 4 (p < 0,05).
Даш лггератури свщчать, щo з1 зб1льшенням трива-лoстi заxвoрювання на ЦД (гонад 5 рoкiв) активн1сть ш-пбггор1в прoтеoлiзy пoстyпoвo зменшyeться, щo свщчить прo зниження кoмпенсатoрниx мoжпивoстей oрганiзмy й рoзглядаeться як несприятлива реакц1я. A зб1льшення активнoстi а2-МГ вiдoбрaжae гoстрoфазoвy реакц1ю oр-ган1зму у вiдпoвiдь на активац1ю прoтеoлiзy й мae зaxис-ний xaрaктер. Це пщтверджують результати нaшиx дoслi-джень, тoмy щo середня тривал1сть зaxвoрювaння на ЦД у oбстежениx oti6 перевищувала 5 рoкiв [1, 6, 17, 20].
Результати дoслiдження фiбринoлiтичнoï актив-нoстi плазми крoвi (табл. 2) гоказали, щo у xвoриx
3 НГЕРХ та ЦД типу 2 сумарна фiбринoлiтичнa ак-тивнють (СФA) зрoстaлa пoрiвнянo з ПЗО на 18,5 % (p < 0,05), oднaк у oбстежениx 1з ЕГЕРХ та ЦД типу 2 вoнa набула мaксимaльнoï iнтенсивнoстi й перевищи-ла кoнтрoль на 33,9 % (p < 0,05), щo на 13,0 % (p < 0,05) вище, нгж у xвoриx 1з НГЕРХ.
У пaцieнтiв з ГЕРХ за вiдсyтнoстi ЦД типу 2 тaкoж вщм1чали зрoстaння СФA; так, в oq6 3 групи СФA пщ-вищилась на 26,9 % (р < 0,05), а у xвoриx 4 групи сгосте-р1галась лише тенденц1я дo зрoстaння дaнoгo пoкaзникa на 13,9 % (р > 0,05) пoрiвнянo з кoнтрoльнoю грyпoю, 1з вiрoгiднoю вщмшнютю м1ж сoбoю (р < 0,05). Нефер-ментативна фiбринoлiтичнa активн1сть (НФA) у падан-т1в з НГЕРХ та ЦД типу 2 вiрoгiднo не вщр1знялась вщ пoкaзникa кoнтрoльнoï (р > 0,05), на той час як у xвoриx з ЕГЕРХ та ЦД типу 2 НФA перевищувала нoрмaтивнi пoкaзники на 32,1 % (p < 0,05). У xвoриx на ЕГЕРХ за вщ-сyтнoстi ЦД типу 2 НФA зрoслa на 28,3 % (p < 0,05), а в oq6 1з НГЕРХ — на 9,4 % (р > 0,05) пoрiвнянo 1з здo-рoвими 1з наявн1стю вiрoгiднoï мiжгрyпoвoï р1зниц1.
Надм1рна активац1я фiбринoлiтичнoï системи, ймoвiрнo, вiдбyвaeться за рaxyнoк ферментaтивнoгo фiбринoлiзy. Ферментативна фiбринoлiтичнa актив-н1сть (OOA) зб1льшувалась на 20,8 % (p < 0,05) в oq6 1з НГЕРХ та ЦД типу 2 та на 35,1 % (p < 0,05) у xвoриx з ЕГЕРХ на тл1 ЦД типу 2, щo вiрoгiднo вiдрiзняeться вщ пoкaзникiв у ПЗО. У xвoриx 3 групи OOA зрoстaлa на 26,0 % (p < 0,05), а в oq6 4 групи OOA була бiльшoю на 16,9 % (р > 0,05) пoрiвнянo з кoнтрoльнoю грутою з вщсутнютю вiрoгiднoï мiжгрyпoвoï р1знищ (р > 0,05).
П1двищення ф1бритол1зу за рaxyнoк ферментaтивнoï фiбринoлiтичнoï активист! плазми крoвi мoже бути зу-мoвлене вив1льненням в крoвoнoсне рyслo aктивaтoрiв фiбринoлiзy, а саме тканинтого aктивaтoрa плазм^ге-ну, щo призвoдить дo мiкрoциркyлятoрниx рoзлaдiв [7, 16, 18].
Висновок
Отже, у xвoриx на гaстрoезoфaгеaльнy рефлюксну xвoрoбy, пoeднaнy 1з цyкрoвим дiaбетoм типу 2, сго-стерiгaeться незбaлaнсoвaне зрoстaння iнтенсивнoстi прoтеoлiзy за yмoв зниження експресй' йoгo шпбггор1в, п1двищення фiбринoлiтичнoï aктивнoстi плазми крoвi (в oснoвнoмy за рaxyнoк ферментатив^то кoмпoнен-ту), щo пoгiршyються з тяжкютю ураження слизoвoï oбoлoнки стрaвoxoдy.
Список лiтeратури
1. Aкбашева O.E. Показатели протеолиза и фенотипы а1-протеиназного ингибитора при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки / O.E. Aкбашева, T.A. Загромова, В.Ю. Серебров // Вопросы биолог., мед. и фармацевт. химии. — 2007. — N 2. — С. 41-44.
2. Aметов A.С. Окислительный стресс при сахарном диабете 2-го типа и пути его коррекции/А.С. Aметов, О.Л. Соловьева //Проблемы эндокринолог. — 2011. — N б. — С. 52-5б.
3. Бабак О.Я. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: от понимания механизмов развития заболевания к уменьшению клинических симптомов / О.Я. Бабак, Е.В. Колесникова // Сучасна гастроентерол. — 2012. — N 3. — С. 32-3S.
4. Безшейко В.Г. Гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь: модификация образа жизни и фармакотерапия с позиций доказательной медицины / В.Г. Безшейко // Укр. мед. часопис. — 2013. — N 3. — С. S1-S5.
5. Бичков M.A. Цттсть нетвазивних методiв дiагности-ки гастроезофагеальног рефлюксноï хвороби / M.A. Бичков, Ю.А. Бичков, С.В. Бичкова // Укр. мед. часопис — 2013. — N 5(97). — С. 124-12б.
6. Коротько Г.Ф. Протеолиз в регуляции функций системы пищеварения/Г.Ф. Коротько//Экспер. и клин. гастроэн-терол. — 2013. — N 10. — С. 23-27.
7. Лембрик 1.С. Эмми системи перекисного окислення лiпiдiв у дтей з хротчним гастродуодентом, асоцшованим з Helicobacter pylori / 1.С. Лембрик, О.В. Тимощук, О.О. Ци-цюра //Aрхiв клш. мед. — 2009. — N 1. — С. бб-б9.
S. Оксидантный стресс у больных с сахарным диабетом 2-го типа, сочетанным с обострением хронического пиелонефрита / Ю.А. Манищенкова, Л.В. Шкала, Т.И. Дудич [и др.]//Международ. эндокринолог. журн. — 2013. — N 3. — С. 19-22.
9. Oсобливосmi морфологiчного стану слизовоï оболонки стравоходу у хворих на гастроезофагеальну рефлюксну хворобу / Г.Д. Фадеенко, В.Ю. Гальчшська, I.E. Куштр [та rn.] // Сучасна гастроентерол. — 2012. — N 5. — С. 13-19.
10. Острогляд А.В. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба /А.В. Острогляд, А.С. Свшцщький, В.1. Вдовиченко. — Львiв, 2011. — 199 с.
11. Палт 1.Г. Кислотозалежт захворювання у хворих на меmаболiчний синдром: невиршет проблеми i сучасш мож-ливосmiлкування/ 1.Г. Паяй, С.В. Эалка, О.С. Примак// Сучасна гастроентерол. — 2014. — N 1. — С. S3-92.
12. Палй 1.Г. Клiнiчнi маски гастроезофагеально! рефлюк-сно{хвороби/ 1.Г. Палй// Сучасна гастроентерол. — 2011. — N 5. — С. б9-7б.
13. Acid Pocket: a target for treatment in reflux disease? / P.J. Kahrilas, K. McColl, M. Fox [et al.] // Am. J. Gastroenterol. — 2013. — Vol. 10. — P. 132-136.
12
Гастроентеролопя, p-ISSN 2308-2097, e-ISSN 2518-7880
№ 4(62), 2016
14. Development of consensus guidelines for the histologic recognition of microscopic esophagitis in patients with gastroesophageal reflux disease: the Esohisto project / R. Fiocca, L. Mastracci, R. Riddell [et al.] // Hum. Pathol. — 2010. — Vol. 41. — P. 223-231.
15. Donnellan C. Medical treatments for the maintenance therapy of reflux oesophagitis and endoscopic negative reflux disease / C. Donnellan, C. Preston, P. Moayyedi// Cochrane Database Syst. Rev. — 2010. — № 2. — CD003245.
16. Gastroesophageal reflux disease guideline. University of Michigan Health System / J.J. Heidelbaugh, R. van Harrison, M.A. McQuillan, T.T. Nostrant. — 2012. Access mode: Елек-тронний ресурс. — Режим доступу: http://www.med.umwh. edu/1info/fhp/practiceguides/gerd/gerd.12.pdf.
17. Herbella F.A. Critical analysis of esophageal multichannel intraluminal impedance monitoring 20years later/F.A Herbella// ISRN Gastroenterol. — 2012. — Vol. 12. — P. 903240.
18. Kawabata A. Gastrointestinal roles for proteinase-activated receptors in health and disease. Review/ A. Kawabata, M. Matsunami, F. Sekiguchi//Br. J. Pharmacol. — 2008. — Vol. 153. — P. 230-240.
19. Sifrim D. Diagnosis and management of patients with reflux symptoms refractory to proton pump inhibitors / D. Sifrim, F. Zer-bib//Gut. — 2012. — Vol. 61(9). — P. 1340-1354.
20. Update on the pathophysiology and management of gastroesophageal reflux disease: the role of prokinetic therapy/ G.N. Tyt-gat, J. Janssens, J. Reynolds [et al.]//Eur. J. Gastroenterol. Hepatol. — 2010. — № 8. — P. 603-611.
OTpuMaHO 15.08.16 ■
КоханюкЮ.В., Федив А.И., ГончарукЛ.М.
ВГУЗУ «Буковинский государственный медицинский университет», г. Черновцы, Украина
ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОТЕИНАЗО-ИНГИБИТОРНОЙ СИСТЕМЫ И ФИБРИНОЛИТИЧЕСКОЙ АКТИВНОСТИ ПЛАЗМЫ КРОВИ У БОЛЬНЫХ ГАСТРОЭЗОФАГЕАЛЬНОЙ РЕФЛЮКСНОЙ БОЛЕЗНЬЮ В СОЧЕТАНИИ С САХАРНЫМ
ДИАБЕТОМ ТИПА 2
Цель исследования: изучить особенности протеиназо-инги-биторной системы и фибринолитической активности плазмы крови у больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) в сочетании с сахарным диабетом (СД) типа 2. Материалы и методы. В исследовании участвовало 112 больных ГЭРБ в возрасте от 33 до 76 лет, которые в дальнейшем распределялись на группы в зависимости от формы ГЭРБ. Состояние протеиназо-ингибиторной системы крови определяли по методу К.Н. Веремеенко с соавт. Состояние ферментативного и неферментативного фибринолиза в плазме крови изучали по методикам Н. Тица. Результаты исследования. Во время исследования протеиназо-ингибиторной системы крови обнаружено, что у больных эрозивной формой ГЭРБ (ЭГЭРБ) при наличии или отсутствии СД типа 2 происходит достоверное повышение интенсивности лизиса мелкодисперсных, крупнодисперсных белков и коллагена по сравнению с практически здоровыми лицами (ПЗЛ) и больными неэрозивной формой (НГЭРБ) (р < 0,05). Изменения концентрации а2-макроглобулина (а2-МГ) при ГЭРБ были разнонаправленными: уменьшение концентрации а2-МГ при ГЭРБ на фоне СД типа 2 и, наоборот, увеличение уровня а2-МГ у пациентов с ГЭРБ без сопутствующей патоло-
гии по сравнению с ПЗЛ. Оценивая фибринолитическую активность плазмы крови, установили, что у больных ЭГЭРБ, в том числе сочетанной с СД типа 2, отмечалось достоверное возрастание фибринолитической активности плазмы крови по сравнению с ПЗЛ (р < 0,05), а у пациентов с НГЭРБ и СД типа 2 наблюдалась лишь тенденция к росту данных показателей (р > 0,05). Новизна. Впервые на основании изучения изменений протеоли-тической и фибринолитической активности крови и ингибитора протеолиза установлены новые патогенетические механизмы развития и прогрессирования ГЭРБ у пациентов с СД типа 2. Практическое значение исследования. На основании полученных данных предложено проводить больным ГЭРБ в сочетании с СД типа 2 полное клинико-лабораторное обследование с исследованием показателей протеиназо-ингибиторной и фибринолити-ческой систем крови для прогнозирования развития эрозивных поражений пищевода. Вывод. У больных ГЭРБ в сочетании с СД типа 2 наблюдается несбалансированный рост интенсивности протеолиза в условиях снижения экспрессии его ингибиторов, повышение фибринолитической активности плазмы крови.
Ключевые слова: гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, сахарный диабет типа 2, протеолиз, фибринолиз.
Kohanyuk Yu.V., Fediv O.I., Goncharuk L.M.
HSEIU «Bukovinian State Medical University», Chernivtsi, Ukraine
ASSESSMENT OF PROTEINASE-INHIBITORY SYSTEM AND PLASMA FIBRINOLYTIC ACTIVITY IN PATIENTS WITH GASTROESOPHAGEAL REFLUX DISEASE AND DIABETES MELLITUS TYPE 2
Summary. Aim: investigation ofproteinase-inhibitory system and plasma fibrinolytic activity in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) combined with diabetes mellitus (DM) type 2. Methods. The study involved 112 patients with GERD aged 33 to 76 years, who subsequently were divided into groups depending on the form of GERD. The state of proteinase-inhibitory blood system was evaluated by K.N. Vere-meyenko et al.. The state ofenzymatic and non-enzymatic fibrinolysis in plasma was evaluated by N. Titsa method. Results. We found that patients with erosive form ofGERD independent on DM type 2 more likely have higher level oflow molecular and macromolecular proteins lysis as well as collagen lysis compared to the healthy person and patients with non-erosive form of GERD (p < 0.05). The changes in the concentration of a2-MG in GERD were multidirectional: reduced concentration of a2-MG in GERD combined with DM type 2, and vice versa, increased level of
a2-MG in patients with GERD without comorbid pathology compared with the healthy person. Assessment ofplasma fibrinolytic activity found that patients with erosive form of GERD combined with DM type 2 had significantly increased fibrinolytic activity compared to the healthy person (p < 0.05), and in patients with nonerosive form of GERD and DM type 2 just had trend to increase in these indicators (p > 0.05). Novelty. First studying changes ofproteolytic and fibrinolytic activity ofblood and inhibitor of proteolysis allowed reveal new mechanisms of pathogenesis and progression of GERD in patients with DM type 2. Conclusion. Thus, in patients with GERD combined with DM type 2 met unbalanced growth of the intensity ofproteolysis under the conditions of reduced expression of its inhibitor, increased plasma fibrinolytic activity.
Key words: gastroesophageal reflux disease; diabetes mellitus type 2; proteolysis; fibrinolysis.
