CC BY
13
М1ТЧЕНКО О.1., РОМАНОВ В.Ю., ЯНОВСЬКА К.О., БСАЯСВА Т.В.
Нацюнальний науковий центр «1нститут кардюлоп! iM. М.Д. Стражеска» АМН Украни, м. Кив
вплив комбЫацп лодознижуючоТ
та антиппертензивнот терапп на комплекс iнтима-медiа загальнот соннот артерп та функцiю ендотелiю у хворих з метабо^чним синдромом
Резюме. Метою нашог роботи було визначення зв'язку мiж ендокринною активтстю адипозног тканини, товщиною К1М, ендотелшзалежною вазодилатащею залежно eid шдексу маси тша та тсулторезистен-тности Було обстежено 174 хворих iз метаболiчним синдромом (жхнки — 88, чоловки — 86), як становили клшчт групи залежно вiд шдексу маси тша та показника НОМА-тдексу. Проводилось обчислення шдексу маси тша, рiвнiв глюкози, iнсулiну, НОМА-тдексу, лептину, адипонектину, спiввiдношення «лептин/адипо-нектин», лiпiдiв кровi, визначення товщини комплексу iнтима-медiа загальног сонног артерп, ендотелшза-лежног вазодилатацп. Виявлено, що в грут обстежених жшок спостериаеться вiрогiдний паралелiзм мiж прогресуванням iнсулiнорезистентностi, збшьшенням товщини К1Мта погiршенням ендотелiальноi функцп, у чоловiчш груш виявлена тенденщя до потовщення К1Мта зниження ендотелшзалежног вазодилатацп. Доведено, що незалежно вiд статi при збшьшент маси тша товщина комплексу iнтима-медiа загальног сонног судини зростае та знижуються показники ендотелшзалежног вазодилатацп. Встановлено, що незалежно вiд статi прогресування iнсулiнорезистентностi асоцшеться з прогресуванням атерогенного процесу в загальнш соннш артерп.
Ключовi слова: ендотелiальна дисфункщя, товщина комплексу iнтима-медiа, загальниш холестерин, мета-болiчний синдром, гжертотчна хвороба, аторвастатин, амлодипш, лiзиноприл.
КЛ1Н1ЧН1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ
КЛИНИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
АРТЕРИАЛЬНАЯ
I ГИПЕРТЕНЗИЯ
Основними факторами ризику серцево-судинно! патологи', що призводить до ранньо! смертносй, ш-валщизацй' у всьому свт, е артерiальна гiпертензiя (АГ) та дислшопротеi'немiя. АГ — одне з найпоши-решших хротчних нешфекцшних захворювань, що рееструють у 15—30 % дорослого населення [2, 5]. У хворих на АГ, особливо на тл метаболiчного синдрому (МС), порушуеться функщональний стан су-динно! стшки, що спричиняе розвиток дисфункцп ендотелш, ремоделювання, ппертрофй' мюкарда та атеросклерозу [4, 5]. Дислшщемп, поширет бтьше н1ж у 50 % населення, також впливають на власти-вост ендотелш та товщину комплексу iнтима-медiа (К1М). Оки слеш лшопротеши низько! щшьносй (ЛПНЩ) мають високу атерогеншсть, призводять до вазоконстрикцп, слугують апоптозу судинних клiтин та сприяють розвитку дисфункцп' ендотелiю [1]. Зпдно з останнiми результатами дослщження SATURN 2011 р., доведено, що штенсивна лшщо-знижуюча терапiя як розувастатином, так i аторва-статином призводить до порiвнянного зменшення об'ему атероматозно! бляшки за даними внутрш-ньосудинного ультразвукового дослiдження.
Ендотелiй вщграе ключову роль у пiдтриманнi нормального тонусу та структури судин, локального
гомеостазу та процеав пролiферацГi клiтин судин-но1 стiнки на bcíx piBrax судинного русла. Патоге-нетичну роль дисфункцй' ендотелш доведено для найбшьш поширених захворювань та патологiчниx сташв: атеросклерозу, АГ, ожиpiння, гшерлшщемп. Задовго до машфестацп клiнiчниx пpоявiв атеросклерозу в iffraMi аpтеpiй запускаеться складний патогенетичний процес формування атероми. Ате-росклеротичний процес супроводжуеться структур-ними та функцiональними змшами тканин серця та периферично'' судинно'' системи. Зауважимо, що наявнiсть та стушнь пpоявiв дисфункцй' ендотелiю у хворих iз документованим ураженням вшцевих ар-теpiй серця на сьогодш е доведеним маркером не-сприятливого прогнозу. Важливим функцiональним наслiдком пошкодження ендотелiю та його дисфункцй', за визначенням A. Blann, G. Lio (1998), е зниження вазодилатацп у вщповщь на piзнi фарма-кологiчнi та фiзiологiчнi стимули, включаючи реак-тивну гiпеpемiю. Саме на дослщженш ступеня дила-таци' плечово'' артери' пщ час реактивно'' гшеремй' з використанням ультразвука засновано один iз най-бiльш поширених у клшчних дослiдженняx методiв оцiнки функцп ендотелш та шдивщуального ризику у хворих — ендотелшзалежна вазодилатац1я (ЕЗВД).
Вплив терапп амлодишном на серцево-судин-ну зaхвоpювaнiсть та смертшсть, прогресуван-ня коронарного атеросклерозу та nepe6ir атеросклерозу сонних артерш вивчали у дослiджeннi PREVENT — спостереження протягом 3 роюв за хворими з aнгiогpaфiчно шдтвердженим коро-нарним атеросклерозом. У пащенйв, якi отриму-вали aмлодипiн, зареестровано значне (на 31 %) зниження сумарно'' частоти виникнення серце-во-судинно'' смepтi, iнфapкту мiокapдa, iнсульту, застосування перкутанно'' тpaнслюмiнaльноi ко-ронарно'' анпопластики, аортокоронарного шун-тування, госпiтaлiзaцii з приводу нeстaбiльноi стенокардГ' та прогресування хрошчно'' серцево'' нeдостaтностi [9, 12]. У великих багатоцентрових дослГдженнях доведено високу гiполiпiдeмiчну ак-тивнють цих пpeпapaтiв та ''х здатнють полшшува-ти прогноз за piзномaнiтних клГнГчних стaнiв, якГ виникають унаслГдок атеросклеротичного процесу (4S, HPS, MIRACL, REVERSAL та Гн.) [7, 8]. Для ранньо' дГагностики докл^чно'' стадп атероскле-ротичного процесу застосовують такий показник, як товщина К1М. Структурний та функцюнальний стан ендотелГю оцшюють за допомогою рГзних методик, серед яких перевагу надають нешвазивним пГдходам. Широко використовують ультразвуковГ методики ощнки товщини К1М сонних артерш як предиктора атеросклеротичного процесу. Почат -ковими ознаками атеросклеротичного ураження е змши К1М: потовщення, нерГвнГсть контурГв, нео-днорГднГсть структури стГнок судин. Безпосеред-нГм проявом атеросклеротичного процесу е ате-росклеротичнГ бляшки або вГдкладення кальцГю у стГнцГ судини, яю можуть спричиняти стенози та оклюзГ' судин [3, 6, 11].
Метою роботи е вивчення стану ендотелГаль-но'' функцп (ендотелГйзалежно'' вазодилатацГ') та товщини комплексу Гнтима-медГа загально'' сонно'' артерГ' у пацГентГв Гз гГпертонГчною хворобою та ме-таболГчним синдромом на тлГ прийому фасовано! комбшаци амлодипГну та аторвастатину порГвняно з прийомом комбшаци лГзиноприлу та аторвастатину.
MaTepi^ i методи
ДослГджено 50 пацГентГв Гз гГпертонГчною хворобою та МС, яких вщповщно до гендерних особли-востей роздГлили на чотири клГнГчнГ групи: I гру-па — 14 чоловтв вГком у середньому 54,5 ± 2,9 року, якГ приймали комбшовану терапГю амлодипГном та аторвастатином; II група — 16 ж1нок (60,0 ± 3,9 року), у яких також застосовували комбГнацГю амлодипГну та аторвастатину, III група — 10 чоловтв (56,1 ± 2,4 року), яй приймали лГзиноприл та атор-вастатин, IV група — 10 жшок (59,2 ± 2,6 року), яы
приймали лГзиноприл та аторвастатин. МС визна-чався за Консенсусом Гз метаболГчного синдрому 2009 р. за наявностГ трьох i бГльше Гз наведених ниж-че критерпв:
— абдомГнальне ожирГння: окружшсть тали > 102 см для чоловтв та > 88 см для жшок;
— рГвень триглщеридГв (ТГ) > 1,7 ммоль/л;
— рГвень холестерину лшопроте1шв високо'' щшьносй (ХС ЛПВЩ) < 1,03 ммоль/л для чоловЫв та < 1,29 ммоль/л для жшок;
— рГвень артерГального тиску (АТ) > 130/85 мм рт.ст.;
— гГперглГкемГя натщесерце > 6,1 ммоль/л.
Проводили загальнокшшчш дослГдження, вимь
рювали масу тГла, зрГст та розраховували Гндекс маси тта (IMT) вщповщно до рекомендацш ВООЗ (1997) за формулою Кетле:
1МТ = маса mma/3picm2 (кг/м2).
Пщвищеш рГвнГ загального холестерину (ЗХС) та ХС ЛПНЩ визначали згщно з рекомендац1ями 6в-ропейського товариства кардГологГв (2007).
ВимГрювання офГсного середнього систолГчного АТ (САТ), дГастолГчного (ДАТ) та добовий мотто-ринг АТ (ДМАТ) проводилися зпдно з рекомендащ-ями Укра1нсько1 асощаци кардГологГв Гз профГлактики та лГкування артерГально'' гшертензц 2008 року. ДМАТ проводилося за допомогою апарату АВРМ-02М (фГрма «Медитек», Угорщина). Визначали серед-нГй добовий, денний, нГчний САТ, ДАТ; варГабель-нГсть середнього добового САТ i ДАТ (SD сист., SD дГаст); добовий Гндекс (Д!), Гндекс часу САТ i ДАТ (I4 САТ i I4 ДАТ). Значення Гндексу часу до 20 % для САТ i до 15 % для ДАТ зараховували до нормаль-них величин. Обстежених, у яких САТ i ДАТ у нГчний час знижувався на 10—20 % порГвняно з денним часом, зараховували до категорп dipper, менше н1ж 10 % — non-dipper, при стшкому шдвищенш АТ вно-чГ — night-peaker, при зниженнГ нГчного АТ понад 20 % — hyper-dipper. ВарГабельшсть САТ i ДАТ розраховували як стандартне вГдхилення вГд середньо' величини САТ i ДАТ за добу, день i нГч.
Товщину КIМ загально'' сонно'' артерп та функ-цГю ендотелГю плечово'' артери оцГнювали за допомогою апарата Medison SonoAce 9900 (ПГвденна Корея) за методикою D. Celermajer та сшвавторГв [3, 12].
ОтриманГ даш аналГзували Гз застосуванням електронних таблиць Excel 2003, програм Statistica for Windows v. 10.0, Statsoft (США). Для опису ви-бГркового нормального розподГлу кГлькГсних ознак використовували середне значення ознаки (M) та помилку середнього (m).
Результати та Тх обговорення
Протягом 6 Mic. вели спостереження за 50 хво-рими, 30 з яких приймали комбшовану тератю амлодипiном (10 мг) та аторвастатином (10 мг), iншi 20 пащенпв — терапiю лiзиноприлом (10 мг) та аторвастатином (10 мг). За основними показни-ками, що вивчалися, групи хворих були порГвнян-ними. У всГх групах реестрували ознаки порушен-ня лiпiдного обмiну, ендотелiальну диcфункцiю та потовщення К1М загально! сонно! артерГ! (табл. 1).
На другому етат доcлiдження (через 6 мю. у 80 % хворих I та II груп спостерпали нормалiзацiю рГвня АТ, у III та IV групах нормативних показни-кГв досягли у 75 % хворих. У грут жГнок, яю приймали амлодипiн та аторвастатин, САТ становив 132,2 ± 1,8 мм рт.ст., ДАТ — 72,6 ± 3,1 мм рт.ст., а у тих, хто застосовував лГзиноприл i аторвастатин, — вщповщно 133,1 ± 2,1 та 70,4 ± 3,1 мм рт.ст. У чоловтв, якГ приймали амлодипiн та аторвастатин, САТ становив 124,5 ± 2,3 мм рт.ст., ДАТ — 77,6 ± 2,4 мм рт.ст., а у груш застосування лГзино-прилу та аторвастатину — вщповщно 125,2 ± 2,5 та 72,8 ± 2,7 мм рт.ст.
Зпдно з результатами ДМАТ виявлено, що у групах, яю приймали як фжсовану комбшащю «амлодипш + аторвастатин», так i «лГзиноприл + аторвастатин» середт показники САТ та ДАТ нор-малГзувалися пГсля 6-мГсячного прийому цих ком-бГнацГй (рис. 1).
Також спостерпалося порГвнянне тдвищення показника DI в обох групах. На вихГдному етапГ показник DI становив у груш хворих, яю приймали фжсовану комбГнацГю «амлодипш + аторвастатин», 2,3 %, у грут «лГзиноприл + аторвастатин» — 5,1 %. ПГсля 6-мюячного прийому даних
Рисунок 1. Динамка середшх показниюв САТ та ДАТ пд впливом комбшовано/ терапИ' у пац1ент1в ¡з метабол!чним синдромом
комбшацт препаратГв цей показник становив 14,8 та 15,1 % вГцповщно.
За результатами добового монГторування арте-рГального тиску на першому етат виявлено, що профгль night-peaker у патентГв групи амлоди-пГну та аторвастатину спостерпався у 5,3 %, про-фГль non-dipper — у 57,4 % та нормальний про-фгль dipper — у 37,3 %. ПГсля 6-мГсячного прийому дано! фжсовано! комбшацп вГдсоток пацГентГв профглю non-dipper зменшився до 8,2 %, профь лю dipper становив уже 91,8 %, патолопчний про-фгль night-peaker не фГксувався. На тлГ прийому комбшацп лГзиноприлу та аторвастатину також спостерпалося покращення профГлГв АТ: профшь night-peaker на першому етат зустрГчався у 3,9 % хворих, на другому — не зустрГчався, кшьюсть хво-
Таблиця 1. Пор1вняльна характеристика груп па^ен^в з метаболчним синдромом на першому етат
до^дження
Показник Величина показника (M ± m) у групах
I II II IV
BiK, роки 54,5 ± 2,9 60,0 ± 3,9 55,3 ± 3,1 58,2 ± 2,3
Зрют, см 176,25 ± 3,33 160,86 ± 2,27 174,21 ± 2,21 164,97 ± 3,01
Маса тта, кг 103,50 ± 14,13 89,21 ± 9,79 95,8 ± 8,2 88,20 ± 9,41
1МТ, кг/м2 33,38 ± 3,35 34,17 ± 3,87 32,17 ± 2,18 33,24 ± 2,89
ЕЗВД, % 8,3 ± 2,1 9,0 ± 1,8 7,9 ± 1,4 9,1 ± 1,0
Товщина К1М, мм 1,11 ± 0,30 1,19 ± 0,20 1,12 ± 0,21 1,15 ± 0,19
Офiсний САТ, мм рт.ст. 152,7 ± 3,7 158,4 ± 2,9 151,5 ± 4,2 162,3 ± 3,5
Офюний ДАТ, мм рт.ст. 94,8 ± 1,9 98,6 ± 3,1 92,5 ± 2,5 97,8 ± 1,5
ЗХС, ммоль/л 5,9 ± 0,6 5,3 ± 0,3 6,0 ± 0,5 5,4 ± 0,5
ТГ, ммоль/л 2,1 ± 0,2 1,1 ± 0,2 2,2 ± 0,4 1,2 ± 0,4
ХС ЛПНЩ, ммоль/л 4,0 ± 0,3 4,1 ± 0,7 4,0 ± 0,1 3,9 ± 0,4
ХС ЛПВЩ, ммоль/л 0,9 ± 0,1 0,7 ± 0,3 0,85 ± 0,10 0,9 ± 0,2
Рисунок 2. Динам!ка показника DI п!д впливом комб!новано1 терапи у пац!ент!в з метабол!чним синдромом
рих профшю non-dipper зменшилася з 48,9 до 8,7 % та нормального профшю dipper збшьшилася з 47,2 до 91,3 %.
Лшування комбшашею амлодипшу та атор-вастатину асоцшвалося з позитивним впливом на стан вазорегулювально'1' функцн ендотелiю, що су-проводжувалося нормалiзацieю ЕЗВД у 100 % хворих, у групах застосування лiзиноприлу та аторва-статину — тшьки у 85 % пащенпв. Показник ЕЗВД на початку дослщження у I груш становив 8,3 %, у II — 9 %, у III — 7,9 %, у IV — 9,1 %, а через 6 мю. лшування фшсованими комбшашями — вщповщ-но 17,5; 16,7; 11,6 та 13,2 %. Таким чином, було ви-явлено оптимальну дш комбшацп амлодипiну та аторвастатину на показники вазорегулювально'1' функцп' ендотелш, яка перевищувала вплив терапи лiзиноприлом та аторвастатином у групах по-рiвняння.
На сьогоднi встановлено, що дисфункщя ендо-телiю в разi наявностi АГ та атеросклерозу розви-ваеться достатньо рано — на еташ дГ! факторiв ризику та сто'ггь на самому початку серцево-судинного континууму, коли порушення авторегуляцп мають функцiональний характер. З огляду на це нормаиза-Шя стану ендотелiю е одним iз важливих завдань при лiкуваннi хворих iз серцево-судинною патологiею.
Через 6 мю. застосування фшсовано'1' комбшацп амлодипшу та аторвастатину в когорт чоловшв рiвень ЗХС у плазмi кровi зменшився на 29 %, ХС ЛПНЩ — на 27 % (рис. 3). На rai прийому комбшацп лiзиноприлу та аторвастатину у груш чоло-вiкiв також спостерпали нормалiзацiю показникiв ЗХС та ХС ЛПНЩ (зменшення вщповщно на 28 та 29 %). Значущо'1' динамши рiвнiв ТГ та ХС ЛПВЩ у чоловiкiв не зареестровано як у I групi, так i у III.
У жшок також спостерпали подiбнi змiни по-казникiв лiпiдограми. У II груш рiвень ЗХС змен-
Рисунок 3. Динамка показник'в лпдного проф1-лю пд впливом комб'шовано)' терапИ у чолов!к!в ¡з метабол!чним синдромом
шився на 20 %, а ХС ЛПНЩ — на 30 %, у IV груш — вщповщно на 18 та 22 % (рис. 4). Як i у чоловшв, у групах жшок вiрогiдних змш рiвнiв ТГ та ХС ЛПВЩ не спостерпали.
Як у когорт чоловшв, так i в когорт жшок на rai застосування комбшовано'1' терапп амлодиш-ном та аторвастатином зареестровано тенденцш до зменшення товщини KIM. На першому еташ дослщження цей показник у чоловшв I групи становив 1,11 мм, III групи — 1,12 мм. Через 6 мю. вш зменшився на 4,5 % — до 1,06 мм. Шсля терапи комбшашею препаратв лiзиноприлу та аторвастатину цей показник значно не змшився (1,1 мм). У II груш жшок на початку дослщження товщина KIM становила 1,19 мм, у IV груш — 1,15 мм. Через 6 мю. прийому комбшовано'1' терапи у жшок II i IV групи цей показник зменшився вщповщно на 11,8 i
ммоль/л 7,0 6,0 5,0 4,0 3,0 2,0 1,0 0
Iгрупа III група
ЗХС
серцево-судинних ускладнень на 31 %, госшталГза-цш з приводу стенокарди — на 42 %. Було зазначе-но, що терап1я амлодипiном запобпае прогресуван-ню потовщення К1М сонних артерш [9].
Таким чином, було виявлено бшьш виражене зменшення товщини К1М загально! сонно! артерп у групах застосування комбшовано! терапи" амло-дипiном та аторвастатином порiвняно з патентами, якi приймали комбшацш лiзиноприлу та атор-вастатину.
-20%
ТГ
3
Mic.
ммоль/л
5,0 ХС ЛПНЩ
4,0
-30%
3,0 --
2,0 1 0 ХС ЛПВЩ
1,0 1 1
3
Mic.
Рисунок 4. Динамка показниюв лШ'щного проф1-лю пд впливом комб'товано'1 терапи у жнок з метабол'чним синдромом
3 % — до 1,05 та 1,12 мм. У групах, яы приймали фжсовану комбшацш амлодишн + аторвастатин, тенденцiя до зменшення товщини комплексу iH-тима-медiа спостерпалася на бшьш раншх етапах л^вання, нiж у групах, що приймали комбшацш лiзиноприлу та аторвастатину.
Отримаш данi порiвняннi з результатами до-слiдження CAMELOT, у якому протягом 2 роыв вивчали ефектившсть амлодипiну в профтактищ несприятливих подiй у пацieнтiв з iшемiчною хворобою серця, приблизно половина яких отримували амлодипiн у дозах 5—10 мг, а iншi пащенти — плацебо в поеднанш зi стандартним лiкуванням. Терапiя амлодипiном супроводжувалася зниженням часто-ти виникнення серцево-судинно! смертi, нефатального шфаркту мiокарда, фатального i нефатального шсульту або транзиторних iшемiчних атак та шших
Висновки
1. Лщування амлодипiном та аторвастатином по-рiвняно iз застосуванням комбiнацГí лiзиноприлу та аторвастатину протягом 6 мю. у пащенпв iз гшерто-нiчною хворобою та метаболiчним синдромом мало порiвнянний антигiпертензивний та лшщознижу-вальний ефект, що виявлялося досягненням цшьо-вих рiвнiв офiсного артерiального тиску вщповщно у 80 та 75 % хворих та досягненням цшьових рiвнiв загального холестерину i холестерину лшопротешв низько! щiльностi вiдповiдно у 95 та 90 %.
2. Незалежно вщ гендерних вщмшностей лГку-вання амлодишном та аторвастатином позитивно впливало на вазорегулювальну функцiю ендотелiю у хворих iз гiпертонiчною хворобою та метаболГч-ним синдромом, що супроводжувалося вiрогiдною (Р < 0,05) нормалiзацiею ендотелiйзалежноí вазодилатацп у 100 % пащенйв, у той час як у групах терапи комбшащею лГзиноприлу та аторвастатину — у 85 % хворих.
3. Застосування комбшовано! терапи амлодишном та аторвастатином протягом 6 мю. бшьш значущо сприяе зменшенню товщини комплексу iнтима-медiа загально! сонно! артерп (на 11,8 %) порГвняно з комбшащею лГзиноприлу та аторвастатину (на 3 %) та спостерГгаеться на бшьш ранньому еташ, що свщчить про бшьший анти-атерогенний потенщал комбшовано! терапи амлодишном та аторвастатином.
Список л^ератури
1. Балахонова Т.В., Погорелова О.А., Сусеков А.В. и др. Влияние аторвастатина на функциональное состояние эндотелия у больных с наследственной гиперхолистеринеми-ей // Кардиология. — 2002. — № 1. — С. 15-21.
2. Власенко М.А., Кочуев Г.И. Потенциал аторвастатина при вторичнош профилактике у больных артериальнош гипер-тензиеш // Consilium medicum. — 2007. — № 7. — С. 5-6.
3. Малая Л.Т., Корж А.Н., Балковая Л.Б. Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-сосудистош системы. — Х.: Торсинг, 2000. — 432 с.
4. Поливода С.Н., Черепок А.А. Дисфункция сосудистого эндотелия при гипертоническош болезни — от клинических
0
0
проявлений к внутриклеточным механизмам формирования // Кровообгг та гемостаз. — 2003. — № 2. — С. 60-64.
5. аренко Ю.М., Горбась 1.М., Смирнова 1.П. Динамка статистико-етдемюлоггчних показнитв реалгзаци Програми профыактики i лжування артер1ально1 гтертензи в Украж // Укр. кардюл. журн. — 2003. — № 1. — С. 9-13.
6. Сусеков А.В., Зубарева М.Ю., Трипотень М.И. и др. Рандомизированное исследование «ФАРВАТЕР». Часть 1. Влияние аторвастатина 10—20 мг/сут. на уровень липидов, С-реактивного белка и фибриногена у больных ишемической болезнью сердца и дислипидемией // Кардиология. — 2006. — Т. 9. — С. 4-10.
7. Cannon C.P., Braunwald E., McCabe C.H. Intensive versus moderate lipid lowering with statins after acute coronary syndromes// New Engl. J. Med. — 2004. — Vol. 350. — P. 1495-1504.
8. Heart Protection Study Collaborative Group. MRC/BHF Heart Protection Study of cholesterol lowering with simvastatin in 20 536 high-risk individuals: a randomised placebo controlled trial// Lancet. — 2002. — Vol. 360. — P. 7-22.
9. Nissen S.E., Tuzcu E.M., Libby P. et al. Effect of antihypertensive agents on cardiovascular events in patients with coronary disease and normal blood pressure. The CAMELOT Study // JAMA. - 2004. - Vol. 292. - P. 2217-2225.
10. Schwartz G.G., Olsson A.G., Ezekowitz M.D. et al. Effects of atorvastatin on early recurrent ischemic events in acute coronary syndromes. The MIRACL Study: a randomized controlled trial // JAMA. - 2001. - 285. - P. 1711-1718.
11. Sever P.S., Dahlof B, Poulter N.R et al. for the ASCOT investigators. Prevention of coronary and stroke events with atorvastatin in hypertensive patients who have average or lower-than-average cholesterol concentrations, in the Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial-Lipid Lowering Arm (ASCOT-LLA): a multicentre randomised controlled trial//Lancet. - 2003. - Vol. 361. - P. 1149-1158.
12. Wolfrum S., Jensen K.S., Liao J.K. Endothelium-dependent effects of statins // Arterioscler. Thromb. Vasc. Biol. - 2003. -Vol. 23 (5). - P. 729-736.
OTpuMaHO 10.11.11 □
Митченко О.И., Романов В.Ю., ЯновскаяК.О., Беляева Т.В.
Национальный научный центр «Институт кардиологии им. Н.Д. Стражеско» АМН Украины, г. Киев
ВЛИЯНИЕ КОМБИНАЦИИ ЛИПИДОСНИЖАЮЩЕЙ И АНТИГИПЕРТЕНЗИВНОЙ ТЕРАПИИ НА КОМПЛЕКС ИНТИМА-МЕДИА ОБЩЕЙ СОННОЙ АРТЕРИИ И ФУНКЦИЮ ЭНДОТЕЛИЯ У БОЛЬНЫХ С МЕТАБОЛИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ
Резюме. Целью нашей работы было определение связи между эндокринной активностью адипозной ткани, толщиной КИМ, эндотелийзависимой вазодилатацией и индексом массы тела и инсулинорезистентностью. Было обследовано 174 больных с метаболическим синдромом (женщины — 88, мужчины — 86), которые составили клинические группы в зависимости от индекса массы тела и показателя НОМА-индекса. Проводилось вычисление индекса массы тела, уровней глюкозы, инсулина, НОМА-индекса, лептина, адипонектина, соотношения «лептин/адипонектин», липидов крови, определение толщины комплекса интима-медиа общей сонной артерии, эндотелийзависимой вазодилатации. Выявлено, что в группе обследованных женщин наблюдается достоверный параллелизм между прогрессированием инсулинорезистентности, увеличением толщины КИМ и ухудшением эндотелиальной функции, в мужской группе выявлена тенденция к утолщению КИМ и снижение эндотелийзависимой вазодилатации. Доказано, что независимо от пола при увеличении массы тела толщина комплекса интима-медиа общей сонной артерии возрастает и снижаются показатели эндотелийзависимой вазодилатации. Установлено, что независимо от пола прогрессирование инсулинорезистентности ассоциируется с прогрессированием атерогенного процесса в общей сонной артерии.
Ключевые слова: эндотелиальная дисфункция, толщина комплекса интима-медиа, общий холестерин, метаболический синдром, гипертоническая болезнь, аторвастатин, амлодипин, лизиноприл.
Mitchenko O.I., Romanov V.Yu., Yanovska K.O., Belyaeva T. V.
National Scientific Center «Institute of Cardiology named after M.D. Strazhesko» of AMS of Ukraine, Kyiv, Ukraine
EFFECT OF COMBINED LIPID-LOWERING AND ANTIHYPERTENSIVE THERAPY ON INTIMA-MEDIA COMPLEX OF THE COMMON CAROTID ARTERY AND ENDOTHELIAL FUNCTION IN PATIENTS WITH METABOLIC SYNDROME
Summary. The aim of our study was to determine the correlation between the endocrine activity of adipose tissue, IMT, endothelium-dependent vasodilatation and body mass index and insulin resistance. There were examined 174 patients with metabolic syndrome (women — 88, men — 86), being included into the clinical groups according to body mass index and HOMA index. It was determined body mass index, levels of glucose, insulin, HOMA index, leptin, adiponectin, the ratio leptin/adiponectin, blood lipids, IMT of the common carotid artery, endothelium-dependent vasodilation. The examined women were found to have a significant connection between progressive insulin resistance, increasing IMT and the deterioration of endothelial function; in the male group there was a tendency to increase the IMT and reduction of endothelium-dependent vasodilation. Irrespective of gender an increase in body mass was proved to be associated with elevated intima-media complex of the common carotid artery and decreased endothelium-dependent vasodilation index. It is established that regardless of gender progression of insulin resistance is associated with the progression of atherogenic process in the common carotid artery.
Key words: endothelial dysfunction, intima-media complex thickness, total cholesterol, metabolic syndrome, hypertension, atorvastatin, amlodipin, lisinopril.
