CC BY
24
внвчАемо ДОСВ1Д
10. Сластёнин В.А., Чижакова В.Н. Введение в педагогическую аксеологию: Учеб. пособие для студ. высш. пед. уч. зведений. — М.: Издательский центр "Академия", 2003. — 192 с.
11. Стш Дж. Методична система "Розвиток критичного мислення у навчанш рiзних предметв": Шдготовлено для проекту "Читання та письмо для розвитку критичного мислення": Поибник I-II/ Стiл Дж., Мередiт К., Темпл Ч. — К.: Мшешум. — 2002. — 76 с.
12. Холодная М.А. Психология интеллекта. Парадоксы исследования. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб.: Питер, 2002. — 272 с.
13. Шаталов В.Ф. Точка опоры. Организационные основы экспериментальных исследований. — М.: Университетское, 1990. — 224 с.
Оксана ЮЩИШИН
ВПЛИВ ХРИСТИЯНСТВА НА ФОРМУВАННЯ НАЦЮНАЛЬНО! СВ1ДОМОСТ1 ТА САМОСВ1ДОМОСТ1 В СУЧАСНОМУ УКРАШСЬКОМУ СУСП1ЛЬСТВ1 (НА МАТЕР1АЛАХ ЛУГАНСЬКО1 ОБЛАСТ1)
Фактор нацюнально! свiдомостi i самосвiдомостi лежить в основi кожно! нацй' i е тieю фундаментальною часткою, ввд яко! залежить вся подальша розбудова держави, !! добробут i процвiтання. Нинi нацiональна свiдомiсть i самосввдомють укра!нського суспiльства на надто низькому рiвнi, а подекуди навiть ввдсутш взагалi, що й становить головну причину сучасного кризового стану Укра!ни. Особливiстю нацiональноi' свiдомостi украшщв е те, що вона впродовж втв спiвiснувала iз релiгiйною свiдомiстю, була !! синонiмiчною доповнюючою константою. Попри явище полiконфесiйностi, Укра!на залишаеться християнською кра!ною, тому християнство мае найбшьший вплив на укра!нську громадськiсть, а, отже, i на його нацюнальну свiдомiсть. Оскiльки християнство в Укра!ш складаеться iз 87 рiзноманiтних конфесш, то i вплив кожно! конфесп очевидно буде рiзним.
Наукове до^дження впливу кожно! конкретно! конфесп на формування нацiональноi' свiдомостi i самосввдомосл, мабуть проводиться вперше, однак питания ролi i впливу релiгiйного чинника на формування нацюнально! сввдомосп, патрютичне виховання та процеси державотворення досить активно розробляеться за останш роки i стало предметом обговорення багатьох наукових конференцш Багато в цьому напрямку працюе академiчне релiгiезнавство, ввддшення релiгiезнавства iнституту фiлософii' iм. Г.С. Сковороди НАН Укра!ни пiд керiвництвом А. Колодного, вiддiлом Львiвського музею ютори релiгi!. Дана проблематика пов'язана з такими iменами: А.Рiчинський, Юпенко, О.Саган, П.Кралюк, М.Маринович, М.Хмiльовський, В.1ванишин, М.Бабiй, Л.Филипович та iн.
Мета cmammi — з'ясувати вплив християнського релшйного чинника на формування нацюнально! сввдомосп i самосвiдомостi укра!нського суспшьства на сучасному етапi державотворення Укра!ни.
Однiею з життево важливих проблем, ввд яко! залежить подальше юнування укра!нсько! нацi!, е формування нацюнально! сввдомосп i самосвiдомостi !! громадян. Сьогоднi Укра!на постае перед свиом як нацiонально-демократичне суспiльство. Про демократичний лад держави, особливо пiсля подш Помаранчево! революцi!, яка розбудила сввдомють багатьох укра!нцiв, мабуть, нiхто не сумшваеться. Яскравим прикладом цього е релтйна картина Укра!ни, !! полшонфесшшсть. Тiльки християнство в Укра!нi представлене 87-ма конфесiями i десь 30 конфесш — це напрямки шших свiтових релiгiй. Якщо дане явище розглядати з позицп демократi!, то це нормальне позитивне явище. Якщо ж подивимося на нього з погляду сучасного стану держави, яка проходить етап формування i становлення як нац1я, то таке релтйне розма!ття можна розглядати як явище деструктивного характеру, що тягне за собою ще бшьше роздшення укра!нського суспiльства. I найнебезпечнiше тут те, що подш цей е внутрiшнiм. Директор чесько! християнсько! Академi! Т. Халш у сво!й докторськ^й дисертацп "Схiдноевропейська теологiя визволення" доводить, що для постсощалютичних кра!н особливо актуальною е проблема внутршнього свiту, який перебувае пiд загрозою всюди, де ввдсутш розвинутi демократичнi механiзми, а головною умовою устшного !х функцюнування е культура дiалогу [1, 2-7].
Науков1 записки. Серiя: Педагогiка. — 2006. — №4.
217
BM4AGM0 ДОСВ1Д
Щодо нaцiонaльноï ознaки y^a^^^re сyспiльствa, нaцiонaльноï свiдомостi i сaмосвiдомостi його гpомaдян, питaння зaлишaeться в^^итим (з певниx пpичин). Згiдно iз мiжнapодними стaтистичними дaними, Укpaïнa вiдстae в пaтpiотизмi й нaцiонaльнiй сввдомосп нaселення i вiд Зaxодy (Gвpопи), i вiд Сxодy (Росiï) [2, 187]. Hезpозyмiлим зaлишaeться фaкт, що "y^arn^ е дискpедитовaною нaцieю y своeмy домГ' i нa чотиpнaдцятомy pоцi деpжaвного сyвеpенiтетy. Ha скaзaне вкaзye pелiгiйнa ситyaцiя в y^arni, якa впpодовж вiкiв бyлa чи не нaйвaжливiшою склaдовою життя yкpaïнцiв: "Мaeмо велик! колонiaльнi володшня Московсько-пpaвослaвноï iмпеpiï пpи одночaсномy yпослiдженi влaсне yкpaïнськиx пpaвослaвниx спшьнот, ввдсутшсть p^roi' yкpaï'нцям мови в xpaмовиx богослyжiнняx, цеpковнiй пpесi, системi нaвчaння УПЦ МП, виxовaння yкpaïнцiв в дуй мaлоpосiйствa, меншовapтостi, вщсутносп пpaвa та свою деpжaвy", — констaтye вщомий yкpaïнський pелiгieзнaвець А. Колодний [3, 9].
Як ведомо, y^arn^^ ФшосоФ!я, нa в!дшну ввд зaxiдноeвpопейського мислення — це Ф!лосоФ!я життя. Iï суть пpaгне виявитися пpaктично, в сyттeво-iдеaльномy спpийняттi життя, в етичному лaдi, в pоз'ясненнi життeвиx позицш. Отож, зa допомогою однieï з фшософськж гaлyзей — pелiгieзнaвствa, a тaкож скоpистaвшись методaми сощологи pелiгiï', ми спpобyeмо окpеслити пpичини вщсутносп чи нaдто низького piвня тaкого людського феномену як нaцiонaльнa i pелiгiйнa свщомють. Слад зaзнaчити, що поняття нaцiонaльноï i pелiгiйноï' сввдомосп пеpебyвaють у нaс нa стaдiï' вивчення, оск1льки тотaлiтapнa aтеïстичнa системa, якa нaзивaлa pелiгiю отумом для нapодy, a будь-як пpояви нaцiонaльноï' сввдомосп i пaтpiотизмy тpaктyвaлa як бypжyaзний нaцiонaлiзм i жоpстоко викоpiнювaлa Соловкaми, i не моглa дaти aдеквaтниx нayковиx дослiджень з дaноï пpоблемaтики. Ми виxодимо !з фaктy, що сввдомють як тaкa - pеaльне явище, що це шдзвигайно склaдний феномен, пpиpодy i сутшсть якого жоднa нayкa ще не осмислита до к1нця. Для шс нaйбiльш пpийнятною е дyмкa xpистиянськоï' фшософп, що сввдомють — це дaнiсть людит Твоpцем. "Сввдомють — це aтpибyт людини, ïï яшсш ознaкa, якa пiдкpеслюe i фшсуе зв'язок людини з Свтом Вищого Розуму, з Богом", сввдомють — стльне з Богом знaння. y^arn^R™ i aмеpикaнський фшософи пiдкpеслюють очевиднють, що сaме свщомють, якою людиш нaдiленa i зaбезпечye ш можливють комyнiкaтивно-дyxовного зв'язку з Богом i pеaлiзaцiï' нa основ! цього свого твоpчого потенцiaлy в свт, в CTam "пpоектyвaти" i "модеpнiзовyвaти" себе, бyдyвaти умови свого iснyвaння [4, 85]. Ашлопчне твеpдження знaxодимо в aвтоpiв моногpaфiï "^облеми фоpмyвaння нaцiонaльноï' сaмосвiдомостi в y^aïm": "Людиш тадшеш сaмосвiдомiстю, вонa неодмiнно зaмислюeться шд смислом iснyвaння, вонa зaвжди шугае нaдiйноï' опоpи в боpотьбi зa сaмоствеpдження" [5, 56].
Iстоpiя сввдчить, що нaцiонaльнa сввдомють i сaмосвiдомiсть пpayкpaïнцiв сягae сво1м коpiнням у м!ф вичизни. Вонa нaявнa вже в мислителiв Киï'вськоï' Рус!. Це зaсвiдчyють нaйдaвнiшi пaм'ятки "Повюп вpем'яниx лгг" тa "Слово пpо Зaкон i Блaгодaть". Бiльше того, ми бaчимо, що нaцiонaльнa сввдомють не тшьки пpисyтня в дaний пеpiод, вонa вже фоpмye i ввдстоюе нaцiонaльнy iдею. Вже в XI столггп фшософ i митpополит Iлapiон конкpетно видшяе свою окpемiшнiсть, шшють ввд довколишнix нapодностей, з повaгою i гоpдiстю вкaзye нa свою пpинaлежнiсть сaме до цього нapодy, a це i е нaцiонaльнa сввдомють тa сaмосвiдомiсть. Поpiвняймо визнaчення сyчaсниx дослвдниюв П. Ситник тa А. Деpбaкa: "Haцiонaльнa сaмосвiдомiсть (pозвиненa) — це усввдомлення певним нapодом себе як цшсного сустльного оpгaнiзмy, сaмостiйного сyб'eктa мiжнapодного життя, iстоpичного pозвиткy людствa i сaмоyсвiдомлення шдиввдом себе як невiд'eмноï чaстки цього цшого, чaстки, життeвi iнтеpеси якоï можуть бути зpеaлiзовaнi лише у контекстi спiльниx iнтеpесiв нaцiï" [5, 7]. Згaдyвaнi вище дослвдники неpозвиненy нaцiонaльнy сaмосвiдомiсть ввaжaють тaким явищем, яке пеpетвоpюe нapод у стовпище шдиввдв тa ïxrnx клaновиx yгpyпyвaнь, котpi ведуть зaпеклy боpотьбy зa влaснi егоïстичнi т^еси нa шкоду iнтеpесaм шци, знижуючи i зводячи нaнiвець ïï життeздaтнiсть, що неминуче зaвеpшyeться нaцiонaльною тpaгедieю [5, 8].
Що ж мaeмо в Укpaïнi? Це клaновi yгpyпyвaння i окpемиx iндивiдiв-олiгapxiв, як1 зaдовольняють своï' влaснi iнтеpеси нa шкоду деpжaвi y^a^^^re сyспiльствa, тобто неpозвиненy нaцiонaльнy сввдомють. Беpyчи до yвaги суть людськоï' пpиpоди, зaклaденy в reï Твоpцем — потpеби, зaвдaння, обов'язки тa дaнi для ïx pеaлiзaцiï i здiйснення дyxовнi, ф!зичш й iнтелектyaльнi зд!6носп, вapто визшти те, що мaeмо сьогодш в y^arni, е скоpiше нaслiдком,
внвчАемо ДОСВ1Д
а не причиною. Причину спробуемо визначити на основi аналiзу релшйно! ситуаци схiдних регiонiв Укра1ни (на матерiалах м. Луганська). За даними статистики в Луганськш област зареестровано майже 700 релiгiйних оргашзацш, якi включають 673 спiльноти, 8 обласних об'еднань i управлiнь, 4 монастир^ 5 мiсiй, 4 духовних навчальних заклади. Вони представленi у 42 конфеиях, з яких 30 е християнськими. Отже, маемо вс пiдстави стверджувати, що Луганщина, як i Укра1на загалом, християнська територ1я, а наявнiсть конфесiй iнших свиових релiгiй (всiх в областi — 23 громади) е винятком, або свiдчить про те, що вони обслуговують представник1в iнших нацiональностей, що проживають в Укрш'ш. В самому мюп Луганську християнство зосереджене в межах 15 конфесш i дiе через 105 релiгiйних органiзацiй. Простежимо особливосп 1х розвитку з 1991року у виглядi таблицi.
Таблиця 1
Особливосmi розвитку релтйних оргатзацш м Луганська
№ Назва релтйних громад Роки
1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 в обл.
1 Адвентисти сьомого дня 1 1 1 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 5 36
2 Асощащя м1сюнерських церков еХ 1 1
3 Всеукрашський союз об'еднань еХБ 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 2 2 2 2 2 71
4 Всеукрашський союз церков ХВе (п'ятидесятники) 1 1 2 2 2 2 10
5 Методистська церква 1 2 2 2 2 2 2 2 2
6 Мормони 1 1 1 1 1 1
7 Незалежш громади п'ятидесятниюв 1 1 1 1 1 1 1 9
8 Шмецька евангельсько-лютеранська церква 1 2
9 Незалежш релшйш громади еХБ 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 2 7
10 Православна Церква Божо! Матер! "Державна" 1 1 1 1 1 1 1
11 Релшйш громади Центру Божо! Церкви ХВе Укра!ни 1 6
12 Релшйш громади харизматичного напрям. 2 2 2 3 3 4 14
13 Релшйш громади "Церкви Христа" 1 4
14 Римо-католицька церква 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1
15 Самостийна православна церква 1 1 1
16 Свщки ежови 2 3 3 5 31
17 Союз вшьних церков ХеВ 2 2 2 2 2 2 2 11
18 Укра!нська Автокефальна Православна Церква 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 2 6
19 Укра!нська Греко-католицька Церква 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 3
20 Укра!нська Православна Церква КП 1 1 1 1 1 2 2 3 4 4 7 20
21 Укра!нська Православна Церква МП 9 9 9 11 13 14 18 21 24 27 28 34 35 37 39 339
22 Укра!нська християнська евангельська церква 2 22
23 Християнськ громади протестантського напрямку 1 2 2 2 3 3 4 4 4
24 Церкви повного евангел1я 7 7 8 10 17 29
Всього 105 641
Наукой записки. Серiя: Педагопка. — 2006. — №4.
219
Зпдно тaблицi нaйтpaдицiйнiшими да Лyгaнщинi е xpистиянськi конфесп, що були зapеeстpовaнi в 1991-1992pp.: Gвaнгельськi xpистияни бaптисти, Адвентисти сьомого дня, Римо-кaтолицькa Цеpквa, Автокефaльнa Пpaвослaвнa ^praa, Укpaïнськa Гpеко-кaтолицькa цеpквa, Пpaвослaвнa ^praa московського пaтpiapxaтy тa Пpaвослaвнa ^praa кшвського пaтpiapxaтy. Iншi конфесп слвд ввaжaти новггнши для сxiдного pегiонy Укpaïни, оск1льки виникaють i pеeстpyються вже тсля 2000 pокy. Як бaчимо, нaйiнтенсивнiше pозвивaeться i е дом!нуючою конфесieю в м. Луганську й у всш облaстi Пpaвослaв'я Московського пaтpiapxaтy. Iï меpежa нapaxовye 339 гpомaд, 1 eпapxiaльне yпpaвлiння, 3 монaстиpi, 1 цеpковно-спiвоче училище, 45 недшьнж шк1л, 9 пеpiодичниx видaнь, 435 священикiв. Haйбiльше i нaйкpaще зaбезпеченa дaнa конфесiя i культовими споpyдaми. Укpaïнськa Пpaвослaвнa ^praa Кшвського пaтpiapxaтy пpедстaвленa 20-мa гpомaдaми, 1 eпapxiaльним yпpaвлiнням, Сxiдноyкpaï'нським дyxовним училищем тa Xpестовоздвиженським чолов!чим мотст^ем. Жодного xpaмy ця конфесiя не мae i нa сьогодш влaдою не видiленa земельнa дiлянкa тд буд!вництво xpaмy. Укpaïнськa Гpеко-кaтолицькa тa Римо-кaтолицькa цеpкви мaють по 1 гpомaдi в м. Лyгaнськy тa 3 в облaстi. Кyльтовиx споpyд вони теж не мaють (i не можуть мaти, нa думку влaди, тому що це "пpaвослaвний pегiон"). Анaлогiчнa ситyaцiя i з УАПЦ: 1 pелiгiйнa гpомaдa в сaмомy Лyгaнськy i 6 в облaстi, xpaмiв немae i не будуються. Тaким чином, !з 464 культовж споpyд в дaномy pегiонi (мaeться нa yвaзi вс даявт конфесп i pелiгiï) жоднa не нaлежить yкpaïнським цеpквaм. Слад додaти, що конфесп пpотестaнтськиx нaпpямiв (167 гpомaд), як пpaвило, оpендyють ^им^ены^ для зaдоволення свох^ pелiгiйниx потpеб (в облaстi 205 оpендовaниx ^имщень). Отже, можнa ствеpджyвaти, що мaйже вс культов! споpyди нaлежaть УПЦ МП.
Hебезпiдстaвно шиpоковживaною в pелiгiйнiй сфеpi е aксiомa: "Якa влaдa — тaкa й ^praa". В луганському pегiонi вонa iдеaльно спpaвджyeться. Як висвилюе мiсцевa пpесa, зокpемa "Лyгaнскaя Пpaвдa", "Жизнь Луганск", "Haшa гaзетa" (2002-2005 pp.), як1 пpедстaвляють думку облaсноï aдмiнiстpaцiï й облaсноï Рaди, у всix зaxодax, ypочистостяx i вaжливиx подiяx мiстa (облaстi) беpе yчaсть однa конфеия — УПЦ МП, висвилюеться iнфоpмaцiя ^о pелiгiйне життя i подп тшьки цieï конфесп, подaeться гpомaдськостi тшьки позитивнa оцiнкa ïï д!яльносп тa ствеpдження ïï "ганоичностГ' нa теpитоpiï' дaного pегiонy. Ввдповвдно paдiо i телебaчення дотpимyeться тaкого ж спpямyвaння. Отже, мaeмо вс пiдстaви ствеpджyвaти, що визнaчaльнy pоль у фоpмyвaннi сввдомосп i свiтоглядниx пеpеконaнь лyгaнчaн вiдiгpae сaме УПЦ МП.
Ha основ! aнaлiзy вищезгaдaноï пpеси, ^p^AH^m видaнь УПЦ МП тa з ïï пpaктичного життя i поведшки (особливо в пеpедвибоpний чaс) ми бaчимо, що УПЦ МП зa дyxом е pосiйською шститущею i пpедстaвляe РПЦ нa Укpaïнi, яга ввдстоюе iнтеpеси Росiйськоï федеpaцiï. Шд вдеею слов'янського пpaвослaв'я УПЦ pозмивae вс нaцiонaльнi вшмшносп yкpaïнцiв, даголошуе нa едносп i единост yкpaï'нцiв i pосiян. Аpxieпископ Льв!вський i ^ли^кий Августин нaголошye, що ми зaбyли дев!з: "Haвiки paзом", ми цього повинш пpaгнyти сьогодш, i ця позищя вiдповiдae eвaнгельськомy ^xy. Ми пpaвослaвнi бpaтнi нapоди" [6, 15]. "Пpaвослaвнa Цеpквa в Укpaïнi незaлежнa. Gдиний зв'язок Росiйськоï' цеpкви — це зв'язок кaнонiчний i дyxовний. Ми мусимо збеpегти цю едтсть для мaйбyтнього покол!ння", — даголосив В.Путш нa зyстpiчi з митpополитом Володимиpом (Сaбодaном). Тобто, да думку пpезидентa Роси i пpедстоятелiв Московського пpaвослaв'я, "УПЦ е одним з небaгaтьоx центpiв, що зaлишилось спшьним для двоx нaшиx ^arn, для двоx нaшиx нapодiв, що вода повиннa стaти внyтpiшньою основою для у^плення всестоpонньоï спiвпpaцi м!ж нaшими деpжaвaми" [6, 14]. Як i зa paдянськоï доби, даселенню Лyгaнщини дyxовенством УПЦ МП пpививaeться комплекс меншовapтостi, несaмодостaтностi й обов'язковосп (для виживaння) пpиeднaння до Росп. Вс! кyльтypно-pелiгiйнi зaxоди, як1 ^оводяться спшьно з влaдою (попеpедньою) м. Лугансьга i Москви тa з блaгословення пaтpiapxa РПЦ Алекая II спpямовaнi нa те, щоб пеpеконaти лyгaнчaн, що "ми единий pyскiй нapод", пpичомy спостеpiгaeться великий негатив в стоpонy Gвpопи, особливо Амеpики тa yкpaïнськиx (УАПЦ, УПЦ КП,) i кaтолицькиx цеpков (УГКЦ, РКЦ). Вaгомий вплив нa фоpмyвaння pосiйськоï нaцiонaльноï сввдомосп чи пpaвослaвно-слов'янськоï сввдомосп в молод! мaють вищ! нaвчaльнi зaклaди, як1 пеpебyвaють тд пaтpонaтом ПЦ МП, зокpемa Сxiдноyкpaïнський нaцiонaльний yнiвеpситет
!меш В.Дaля, виклaдaчi якого, системaтичного включения студенпв в життя УПЦ МП тa
життя сyсiдньоï деpжaви, видaють "дауковГ' ^a^ ("Пpaвослaвие — Укpaинa — Слaвянство: истоки и конфигypaция будущего", "Tapaс Гpигоpьевич Шевченко — отец yкpaинского нaционaлизмa" 2005p.), в якиx зaпеpечyють yкpaïнськiсть, доводять, що нaцiонaльнiсть можш вибиpaти як i pелiгiю, зневaжaють нaйбiльшого гешя yкpaïнськоï нaцiï Т. Шевченга, визнaного вс!м кyльтypним свтом. Отже, мaeмо вс пiдстaви ствеpджyвaти, що УПЦ МП iноземнa pелiгiйнa шститущя, якa тд "ютинним кaнонiчним пpaвослaв'ям" пpививae любов до iншоï деpжaви тa, втягуючи yкpaïнцiв до, тaк звaноï, пpaвослaвноï слов'янськоï цивiлiзaцiï, фоpмye pосiйськy нaцiонaльнy сввдомють, a y^arn^^, ввдповвдно, викоpiнюe.
Дещо сxожий висновок можнa зpобити нa основ! aнaлiзy pелiгiйного життя РКЦ. Безумовно, що це не ^оцес лaтинiзaцiï i полонiзaцiï XVII стол!ття, одшк вipнi цieï конфесп, як1 е гpомaдянaми Укpaïни, piдноï, деpжaвноï мови не зшють, пpоте спшкуються, моляться, спiвaють польською мовою, вивчaють польську ieropTO, пеpеймaють тpaдицiï, зaбyвaючи, тaк i не дiзнaвшись тсля paдянськоï доби пpaвдивоï iстоpiï свого нapодy. Отже, фоpмyвaния yкpaïнськоï нaцiонaльноï сввдомосп зaмiнюeться польською сввдомютю.
Пpотестaнтськi xpистиянськi конфеси можнa оxapaктеpизyвaти як космополггичш, як1 е aбсолютно iндефеpентними до нaцiонaльного чинникa. Xpистиянськi зaсaди подaються у свиовому мaштaбi. В нж не спостеpiгaeться шовiнiстичниx погляд!в до якоюь конкpетноï нaцiï, a скоpiше, висловлюючись мовою псиxологiï, нейтpaлiзyeться нaцiонaльнa сввдомють. Позитивним тут, мaбyть е той момент, що да нейтpaльнiй нaцiонaльнiй свшомосп легше буде фоpмyвaти yкpaïнськy нaцiонaльнy сввдомють.
Haйпозитивнiшою i единою у фоpмyвaннi yкpaïнськоï нaцiонaльноï сввдомосп, як покaзaли досл!дження, е xpистиянське вчения i pелiгiйнa д!яльшсть Укpaïнського пpaвослaв'я, що склaдaeться сьогодш з тpьоx гшок: УГКЦ, УАПЦ, УПЦ КП. Iстоpiя ствеpджye, що сaме yкpaïнськa нaцiонaльнa сввдомють, яга спонyкaлa до бaжaния збеpегти свою y^arn^^ вдентичшсть, звшьнитися ввд pyйнiвного поневоления aгpесивниx сусвдв е пеpшоосновою i пеpшопpичиною ïx yтвоpения. Haцiонaльний чинник зaклaдений у сaмiй ^^од! Кшвського xpистиянствa, aдже ввд почaткiв свого iснyвaния в цеpковно-aдмiнiстpaтивномy aспектi вонa бyлa сaмоyпpaвнa. Ha пpотивaгy вiзaнтiйськiй i московськ1й доктpинi, дога^им Кшвського пpaвослaв'я — це piвнiсть всix нapодiв пеpед Богом, Укpaïнськa цеpквa зaвжди бaжaлa i слyжилa своему нapодовi.
Пpоaнaлiзовaнa нaми pелiгiйнa ситyaцiя сxiдного pегiонy Укpaïни нaводить нaс нa нaстyпний висновок: поки не зpосте piвень pелiгiйно-нaцiонaльноï сввдомосп yкpaïнського сyспiльствa, доти не виpiшиться ш економiчнa, ш полiтичнa, ш пpaвовa кpизa, не буде pозвиткy yкpaïнськоï деpжaви. А нaцiонaльнa сввдомють зpостaтиме, в свою чеpгy, тшьки тод!, коли пpипиниться вплив pyйнiвноï iноземноï шституци, в дaномy pегiонi це ПЦ МП i пошиpювaтиметься нa ввдповвдному piвнi y^arn^^ зa своею суттю xpистиянськa вipa. Тобто ^ининою явищa, яке П.Ситник i А.Деpбaк окpеслюють як неpозвиненa нaцiонaльнa сввдомють, е ввдсутшсть фaктоpy нaцiонaльноï сввдомосп y^a^^^re сyспiльствa, що стaновить внyтpiшню i фyндaментaльнy констaнтy дашого буття.
Л1ТЕРАТУРА
1. Xaлiк Т. Xpистияни i миp у сустльств! //Людинa i свгт. — 1998. — № 7. — С. 2-7.
2. Юxновський РР. Пpинципи буття i деpжaвностi Укpaïни //Haцiонaльний yнiвеpситет "Киево-Могилянськa Акaдемiя". Шуков! зaписки. — Т. 22. — ч. 2. — Сустльт туки. — К.: "К-М Акaдемiя", 2003. — С.183-188.
3. Релiгiйнa m^paina. Iнфоpмaцiйно-aнaлiтичний жypнaл /Гол. pед. А. Колодний. — 2005. — № 5.
4. Ф^тов А.С., Бpюс А. Литтл Рел!пя життя. — Сiмфеpополь: Taвpiя, 2003. — 288 с.
5. Ситник П.К., Деpбaк А.П. Проблеми фоpмyвaння нaцiонaльноï сaмосвiдомостi в Укpaïнi. — К., 2004. — 224 с.
6. Вкник пpес-слyжби УПЦ. — Випуск 30. — 2004.
