CC BY
24
Костенко В.Г., Батюк Б.Б. ©
Льв1всьшй нацюнальтй утвер^тет ветерuнaрнoï медuцuнu та бioтехнoлoгiй
ím. С.З. Гжuцькoгo
Ц1НШСШ ПР1ОР1ТЕТИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩ1Й ШКОЛ1
Покpaщення якост фaxовоï тa гyмaнiтapноï пiдготовки спецiaлiстiв, посилення виxовноï pоботи як вaжливого та^ямку дiяльностi ВНЗ е одним з основниx зaвдaнь сьогодення. Виxовний ^оцес вимaгae зaпpовaдження в дiю як новиx фоpм впливу, тaк i aктивiзaцiю нинi дiючиx нaйбiльш ефективнж фоpм нaвчaльно-виxовного пpоцесy. Hовa y^arn^^ виxовнa системa вищо1' школи спиpaeться не тiльки нa нaцiонaльнy щею i rpyнтyeться нa етнiчниx зaсaдax, a й оpieнтyeться нa кyльтypне виxовaння, яке лежить в основi сyчaсноï концепци глобaльноï освiти. Зaстосyвaння мiжнapодниx стaндapтiв у пpоцесi осмислення дiяльностi ВНЗ викликae особливий iнтеpес у зв'язку з необxiднiстю тдвищення якостi освiти й iнтегpaцiï y^arn^^' освiти в Болонський пpоцес.
Пpоблемa виxовaння мaйбyтнix фaxiвцiв i3 вищою освiтою нa сьогоднiшнiй день нaбyвae особливо1' aктyaльностi. Метою сyспiльствa CTae дyxовне вдосконaлення особистостi, нa що aкцентyeться yвaгa в деpжaвниx ноpмaтивниx докyментax тa aктax. Зокpемa, Зaкон Укpaïни «^о вищу осв^у» пеpедбaчae ствоpення тaкиx умов нaвчaння тa виxовaння, якi б зaбезпечyвaли «можливкть iнтелектyaльного, моpaльного, дyxовного, естетичного i фiзичного pозвиткy особи, що с^ияе фоpмyвaнню знaючоï, вмiлоï тa виxовaноï особистостЬ». Ha це спpямовye тaкож «Haцiонaльнa доктpинa pозвиткy освiти в y^arni». «Haцiонaльне виxовaння мae здiйснювaтися нa всix етaпax нaвчaння д^ей i молодi, зaбезпечyвaти всебiчний pозвиток, гapмонiйнiсть i цiлiснiсть особистостi, pозвиток ïï здiбностей тa обдapyвaнь, збaгaчення нa цiй основi iнтелектyaльного потенцiaлy нapодy, його дyxовностi й кyльтypи, виxовaння гpомaдянинa, здaтного до сaмостiйного мислення, сyспiльного вибоpy тa дiяльностi, спpямовaноï нa пpоцвiтaння Укpaïни».
У^еш^ке нaцiонaльне виxовaння е поняттям нaдзвичaйно мiстким 3a своею глибинною суттю тa головними зaвдaннями. Воно будуеться нa основi сaме нaшиx, влaстивиx yкpaïнськомy нapодовi, нaцiонaльниx цiнностей, якими е деpжaвнa незaлежнiсть Укpaïни, пaтpiотизм, почуття нaцiонaльноï гiдностi, iстоpичнa там'ять, пошaнa до деpжaвниx тa нaцiонaльниx символiв, любов до piдноï земл^ нapодy, кyльтypи, мови, тpaдицiй, мобiлiзaцiя влaсниx зусиль нa pозбyдовy деpжaви, пpотидiя aнтиyкpaïнським силaм i впливaм, готовнiсть до зaxистy Бaтькiвщини.
Невщдшьними вiд нaзвaниx цiнностей е щнносп гpомaдянського спpямyвaння - пошaнa до Конституци Укpaïни, кyльтypa соцiaльниx i полiтичниx стосyнкiв, piвнiсть гpомaдян пеpед зaконaми, повaгa до
© Костенко В.Г., BaTOR Б.Б., 2011
демократично обрано! влади, пошана до пращ як головного джерела суспшьного добробуту, прагнення сощально! гармони, сувереншсть особи, право на свободу думки й совют тощо.
Звичайно, сучасне укра!нське виховання студентства немислиме без прищеплення йому багатьох iнших щнностей: моральних (сумлiння, правда, справедливiсть, доброта, щиркть, милосердя та iн.), Ымейних (подружня вiрнiсть, пiклування про д^ей, пошана i пiклування про батьюв, пошана до предкiв, спiльнiсть духовних iнтересiв членiв Ым'! тощо), щнностей особистого життя (орiентащя на прюритет духовних вартостей, мудрiсть, розум, ршучють, геро!зм, доброзичливiсть, зовнiшньо етична виховашсть та внутрiшня моральнiсть, стараннiсть, шщатившсть, працьовитiсть, творча активнiсть тощо), ведення здорового способу життя, протидiя згубним звичкам (алкоголiзм, наркоманiя, курiння), дотримання правил ппени, самоусвiдомлення свое! едност з природою, бережливе ставлення до всього живого на Земл^ ращональне використання природних ресурсiв i нащональних багатств та iн.
Укра!нське нащональне виховання органiчно включае в себе й щнносп, якi вважаються абсолютними, або вiчними (вiра, надiя, любов, правда, справедливiсть, чеснiсть, милосердя тощо) i якi, як вiдомо, не можуть юнувати поза конкретним нащональним життям, оскiльки стосуються усiх народiв свггово! спiльноти i складають основу загальнолюдсько! моралi.
У високо розвинутих кра!нах поняття навчання i виховання е настшьки iнтегрованими, що позначаються, наприклад, одним англiйським словом «education». У свщомост молодо! людини, котра здобувае вищу освiту, iснуе переконання в тому, що стати фахiвцем високого рангу i зайняти належне мiсце в суспiльному життi та на виробництвi можна лише за умов опанування високою професiйною квалiфiкацiею та глибокими i фундаментальними знаннями з гумаштарних наук - ютори, лiтератури, мистецтва, тобто надбань нащонально! i свггово! культури. За таких обставин формування особистост студента, його духовного та штелектуального свiту вщбуваеться безпосередньо в процесi навчання i становлення його як професiонала. Навчаючись, молода людина виховуеться, а виховуючись - вчиться, шакше кажучи, гармоншно розвиваеться як особистють з вщповщним свiтоглядом.
Принагiдно зауважимо, що притаманна, скажiмо, захiдноевропейськiй чи свiтовiй вищш школi iнтегрованiсть навчання i виховання студентства також властива традищям укра!нсько! вищо! школи. За цим принципом зароджувалася i досягла високого розвитку та свггового визнання укра!нська педагопчна думка, сформульована i обгрунтована в працях видатних наших учених i педагогiв К. Ушинського, Б. Гршченка, I. Огiенка, С. Русово!, Г. Ващенка та iнших вчених-просвiтителiв. На благодатному пщгрунт едностi навчання i виховання дiяли першi освiтнi заклади Ки1всько1 Русi, украшсью братськi школи, школи Запорiзькоl Сiчi, школи Украшсько! Народно! Республжи, знаменита у свш час i вiдновлена нинi Киево-Могилянська академiя.
Одтак втpaтa Укpaïною та сотш pокiв свое1' деpжaвностi, пiдневiльне життя у^о^ького нapодy пiд влaдою чужинщв тяжкою i поки що незaгойною paною познaчились нa всix сфеpax його буття, включaючи сфеpy фyнкцiонyвaння вищиx зaклaдiв освiти.
У бaгaтьоx кpaïнax свiтy, котpi впpодовж вшв pозвивaлись як сaмостiйнi деpжaвницькi yтвоpення, i де як нaслiдок безпеpеpвно вiдбyвaвся пpоцес фоpмyвaння нaцiонaльноï свщомост i нaцiонaльноï гiдностi, глибокого пaтpiотизмy i гpомaдянськоï кyльтypи тa цивiлiзовaностi, пpоцес нaвчaння, a особливо виxовaння стyдентствa у вищiй школi, мae дещо iншi оpieнтиpи i зaвдaння. Тaм у всякому pasi не е пеpшочеpговою пpоблемa пpищеплення студентськш молодi нaцiонaльниx вapтостей, якими е нaцiонaльнa iдея, деpжaвнa незaлежнiсть, пaтpiотизм i готовнiсть до зaxистy бaтькiвщини, почуття нaцiонaльноï гiдностi, iстоpичнa там'ять, пошaнa до конституци, деpжaвниx тa нaцiонaльниx символiв - деpжaвниx jaropa, геpбa i гiмнy, любов до p^TOï мови, кyльтypи, нaцiонaльниx свят i тpaдицiй.
Укpaïнськa деpжaвa, незaлежнiсть яко1' нaлiчye лише двaдцять pокiв, отpимaлa з чaсiв свого тдневшля вaжкий мaтеpiaльний i дyxовний сполок. Адже не одне столiття piзними зaйдaми-поневолювaчaми pозмивaлaсь нaцiонaльнa свiдомiсть ташого нapодy, топтaлaсь його нaцiонaльнa гщшсть, скiлькомa yкaзaми зaбоpонялись його мовa, книгодpyкyвaння, скидaлись з цеpков xpести, pозвaлювaлись кaплицi, висaджyвaлись у пов^я xpaми, фiзично знищyвaлaсь твоpчa i теxнiчнa iнтелiгенцiя, вченi тa дiячi кyльтypи ai свiтовими iменaми.
Усе це не може не спpиймaтися i не yсвiдомлювaтися молодим поколшням, чaстинa з якого встyпae та нaвчaння у вищi зaклaди освгги. А оскiльки одним з головниx зaвдaнь тaкиx зaклaдiв е фоpмyвaння елiти нaцiï, пaтpiотично i тавдонольно свiдомоï, дyxовно бaгaтоï, високоосвiченоï, з ш^оким кyльтypним кpyгозоpом, чiткими ^омодянськими i деpжaвницькими пеpеконaннями, готово1' до зaxистy i сaможеpтви в iм'я збеpеження свое1' нaйдоpожчоï святинi - Мaтеpi-Укpaïни, то стae цiлком зpозyмiлим якою нaдвaжливою в дiяльностi вищох' школи постae пpоблемa тащон8льно-пaтpiотичного виxовaння студентсько1' молодi.
Зaсaдничi щех' нaцiонaльного виxовaння, якi зaклaденi в yкpaïнськiй етнопедaгогiцi, у пpaцяx нaшиx видaтниx вчениx, фiлософiв i педогопв (К, Ушинського, Г. Сковоpоди, I. Опенга, Г. Вaщенкa то ш.) знaxодять свое втiлення в piзниx вapiaнтax концепци нaцiонaльного виxовaння, що були pозpобленi ташими сучоснигами уже в пеpшi pоки iснyвaння незaлежноï Укpaïнськоï деpжaви.
Виxовнa пpоблемaтикa, що pозглядaeться в циx концепцiяx, зводиться до декiлькоx головниx положень:
1. Системо виxовaння в сyчaснiй Укpaïнi повинно фоpмyвaтись як нaцiонaльнa, яга пеpедбaчae пеpедaчy чеpез спpийняття виxовaнцем сyкyпностi iдей, поглядiв, пеpеконaнь, тpaдицiй, звичох'в, обpядiв, котpi зобезпечують
духовне самовщтворення i самозбереження народу, тобто тих вартостей, завдяки яким живе народ i за якими укра!нська нащя вiдрiзняeться серед шших.
Ще у свiй час К. Ушинський, який вивчив досвiд виховання i освiти в багатьох европейських кра!нах, дiйшов висновку, що «незважаючи на схожiсть педагогiчних форм уЫх европей1ських народiв, у кожного з них своя особлива нащональна система виховання, своя особлива мета i сво! особливi засоби досягнення ще! мети».
Водночас нацiональне виховання не е суто замкнутою системою, яка базуеться лише на нащональних щнностях. Воно одночасно включае в себе i загальнолюдськi цiнностi, що втшюються у християнському розумiннi Добра ^ра, любов, правда, справедливiсть, сумлiння, чесшсть, милосердя, гiднiсть, краса, оберiгання життя, мудркть, благородство, свобода, нетерпимiсть до зла) i складають основу загальнолюдсько! моралi.
2. Побудова демократично! i правово! Укра!нсько! держави та формування !! громадянського суспiльства обумовлюють потребу демократизаци нацiонально! системи виховання. Головною i засадничою iдеею демократичного тдходу до виховання е перш за все розумшня i трактування статусу вихованця, який повинен розглядатись не як об'ект виховного процесу, а його суб'ект.
Наголошуемо на цьому особливо, оскiльки знаемо про живучкть ще з колишнiх радянських чаЫв виховних поглядiв, якi трактують особисткть як об'ект виховання, якого треба було щлеспрямовано «виховувати». За умови, що особисткть е суб'ектом виховання, докоршно змiнюеться сутнiсна сторона виховання. Його завданням стае сприяння самостановленню особистоси, виробленню нею власно! моделi поведiнки в конкретному середовищi !! життя i в умовах сощального життя суспiльства взагалi.
Процес виховання особистоси, таким чином, стае процесом !! самовиховання, i вона повинна зрозум^и, що виховання потрiбно перш за все !й самiй. Це, звичайно, не означае, що суспшьству i державi байдуже, яким чином вщбуваеться такий процес у !! молодих громадян i якими будуть його кiнцевi результати. Через це вплив державно-суспшьного чинника на формування моделi поведiнки особистостi, на !! самовиховання е цiлком зрозумiлим i повинен вiдзначатись вiдповiдним рiвнем активности пропонуванням власних правил взаемовiдносин, що сприяли б задоволенню !! морально-етичних потреб.
Водночас ми повиннi пам'ятати, що в системi «особистiсть-суспiльство» досягнення рiвноваги у взаемостосунках цих обох !! складникiв е непростою справою. Вплив другого складника ще! системи на перший е настшьки вщчутним, що набувае об'ективного значення.
Вплив загально! атмосфери в суспiльствi - економiчно!, морально!, правово! - вщбуваеться постшно i незалежно вiд наших виховних зусиль. Однак, сприяючи самовихованню особистост i в цiлому особистостей, що складають наше суспшьство, через якють наших виховних iдей, визначених щеалом i головною метою нащонального виховання, ми тим самим домагаемося вщповщного впливу на змiну атмосфери в суспшьств^ на становлення його як
суспшьство ^омо^н^^го i цившзовоного, в якому встоновлювотиметься i зобезпечувотиметься взоемобожоно для обоx стоpiн - суспшьство i кожно1' його людини - piвновaгa ïx iнтеpесiв.
3. Haцiонaльне виxовaння повинно пpоводитись но основi yкpaïнськиx тpaдицiй в контекстi pеaльного чосу i з вpaxyвaнням його пpaктичниx потpеб. Це озтачое, що виxовнa тpaдицiя не повинно pозглядaтись як догмо, a зaзнaвaти певниx змiн i уточнень вiдповiдно до aктyaльниx зовдонь побудови i фоpмyвaння соцiaльно-економiчного yстpою Укpaïнськоï деpжaви в доний чос i но таступний пеpiод. З огляду но це, ташш деpжaвi потpiбен не мpiйник, не емоцiйнa то сaмозосеpедженa ютото, a пpaктичний iнiцiaтивний дiяч, господap з мiцним xapaктеpом. Вольовий, цiлеспpямовaний, з глибокою вipою у вapтостi, яким служить.
4. Побудово ново1' системи виxовaння yкpaïнськоï молодi повинно здiйснювaтись но основi тpaдицiйно-xpистиянськиx вapтостей, одтак це зосiм не свщчить пpо його клеpикaлiзaцiю, xочa в Укpaïнi цеpквa вiддiленa вiд деpжaви, як, до pечi, в iншиx eвpопейськиx кpaïнax. Пpоте як в тас, ток i в ниx виxовaння rpyнтyeться но вipi в iдеaли Добpa, Пpaвди, Kpaси i т.д., тому чосто aсоцiюeться з поняттям Вищого Aвтоpитетy - Бога. 3a вщсутност у молодо1' людини токо1' вipи в Головний I^an вiдбyвaeться певта дyxовнa то й фiзичнa ïï дегpaдaцiя, що чосто пpизводить до обмеження сфеpи життeвиx iнтеpесiв особистостi лише до кaтегоpiй мaтеpiaльно-споживaцькиx.
В остaннi pоки ^облемо нaцiонaльного виxовaння цiлеспpямовaно pозв'язyeться та деpжaвномy piвнi. Мiнiстеpство освiти i муки Укpaïни pозpобило i впpовaдило в освiтнi зaклaди pяд вaжливиx докyментiв виxовного зтачення.
Iснyючi вapiaнти концепцiй нaцiонaльного виxовaння, нaпpaцювaння мiнiстеpствa освiти i муки Укpaïни то iншi пyблiкaцiï з цього питоння дозволяють зaгaлом сфоpмyлювaти комплекс виxовниx зовдонь, a токож пpинципiв виxовaння, но основi якиx цi зовдоння повиннi pеaлiзовyвaтись у виxовномy ^оцеа вищого зaклaдy освiти.
Токими ^инцитами нaцiонaльного виxовaння е, зокpемa:
1. Hapоднiсть, що озтачое eднiсть нaцiонaльного i зaгaльнолюдського, тобто весь виxовний пpоцес повинен моти нaцiонaльне спpямовyвaння i здiйснювaтися шляxом фоpмyвaння у виxовaнцiв нaцiонaльноï свiдомостi, любовi до p^TOi' землi i свого нapодy, плеконня piдноï мови, викоpистaння всix ïï богатств i зaсобiв у мовнш пpaктицi то спpияння ïï yтвеpдженню як деpжaвноï но всш теpитоpiï Укpaïни, оволодiння нaцiонaльною кyльтypою, тpaдицiями, звичaями то нaдбaннями свiтовоï кyльтypи.
2. Демокpaтизaцiя i гyмaнiзaцiя виxовaння - чiльнi пpинципи у повсякденнш виxовнiй pоботi, послуговувоння якими досягаеться встоновлення aтмосфеpи спiвpобiтництвa то довipи, фоpмyeться i yтвеpджyeться повога до сyвеpенiтетy особистостi студенто, pозyмiння його зaпитiв то iнтеpесiв, a токож виxовaння у нього гyмaнiстичниx цiнностей i якостей (щиpостi, милосеpдя, добpозичливостi, людяностi).
3. Культуровщповщшсть, тобто процес виховання повинен будуватись в оргашчному зв'язку з iсторiею свого народу, його мовою, культурою, етикою, мораллю, з народним мистецтвом, ремеслами i промислами, народними i релййними традищями та обрядами, чим досягаеться забезпечення духовно! едноси, наступност та спадкоемностi поколшь.
4. Безперервнiсть i наступнiсть виховання. Використанням цього принципу забезпечуеться така важлива риса виховання як його цшсшсть, тобто перетворення виховання у безперервний процес, що мае тривати впродовж усього життя людини. Хоч виховання студента у навчальному закладi е лише невеличкою за часом часткою цього тривалого процесу, увага до нього мусить бути особливо значущою, бо саме воно е тим мщним фундаментом, на яому шляхом самовиховання його випускник, як людина i професюнал свое! справи, мае зводити невидиму для нього, але видиму для суспiльства будову, компонентами яко! стануть його вчинки, власна поведшка, культура спiлкування з людьми, нащональна свiдомiсть, мораль та духовний свгг.
Побудова такого фундаменту мае вщбуватись завдяки органiчному поеднанню осв^нього i виховних елементiв в единому педагопчному процесi, використанню у виховних цшях упродовж усiх роюв навчання студента чинних форм навчального процесу - лекцiй, лабораторно-практичних занять, науково-дослiдно! роботи, навчальних i виробничих практик, залiкiв та юпитав, а також поза навчальних форм культурно-мистецького i вiдпочинкового призначення.
В кшцевому результатi забезпечення дiевостi принципу безперервност i наступностi виховання мае сприяти здшсненню пiдготовки свiдомо! нацюнально! iнтелiгенцi!, оновленню i збагаченню штелектуального генофонду нацi!, вихованню !! духовно! ел^и.
5. Диференцiацiя та iндивiдуалiзацiя виховання. Особливiсть цього принципу полягае в тому, що вш нацшюе на грунтовне пiзнання i вивчення особистост кожного студента, тобто його фiзичного, духовного, iнтелектуального та сощального стану, що е необхiдною умовою продуктивност та ефективностi виховно! роботи, спрямовано! на розкриття в кожному з вихованщв творчо! iндивiдуальностi, стимулювання у нього прагнень до активного навчання, самовиховання, участ в громадському житп, вироблення чiтко! громадянсько! позици.
Зрозумiла рiч, що фiзичнi, психолопчш, соцiальнi, духовнi та iнтелектуальнi параметри студенев е категорiями динамiчними i змiнними, а тому виховнi ди повиннi бути адекватними до цього процесу на кожному кура. Нехтування цими принципами призводить до суттевого зниження ефективноси виховно! роботи.
6. Сдшсть культурно-духовних i моральних цiнностей з матерiальними - один з актуальних у наш час принцитв виховання молод^ коли вiдбуваеться важкий процес становлення незалежно! держави, формування у нш ринкових вiдносин, вiльного проникнення з-за кордону «маскультури» i споживацьких настро!в, побутування ще у значно! кшькоси дорослих членiв
суспшьства поглядiв, вихованих на щеологи колишнього радянського тоталiтарного режиму.
Керуючись цим принципом, треба вмшо, не впадаючи у крайнощi, розкрити сво!м вихованцям сутнiсть понять «матерiальне» i «духовне», !х роль та сшввщносшсть у життi людини як ктоти розумно! та духовно!. Адже, не хлiбом единим живе людина. Ця глибока за сво!м змiстом думка може стати вагомим аргументом для виховання у студенев первинностi духовного начала у житт та працi.
7. Дiево-практичний характер виховання. Вся iсторiя укра!нського виховання, досвiд середньо! i вищо! школи переконливо свщчить на користь активно-творчого виховання над наставничо-освщомлюючим. Це означае, що вихователь у сво!й роботi з молоддю повинен вмшо поеднувати сво! ди з iнiцiативою вихованцiв, враховувати !х запити, iде!, пропозицi!, стимулювати !х самовряднiсть, розумнi починання, залучати до участ у молодiжних громадських i полiтичних органiзацiях державницького спрямування, розвивати у них навички керiвника, оргашзатора, громадського дiяча.
Усi виховнi заходи повинш вiдбуватись за безпосередньо! оргашзаторсько! участi студентiв, мусять мати конкретний i практичний характер. Як би ми не намагалися виховувати у студенев на виховних заняттях шану до геро!в нацiонально-визвольних змагань, устх наших зусиль, напевно, буде проблематичним. Однак якщо замiсть слiв про полеглих геро!в, ми залучимо студенев до догляду за могилами цих геро!в, яких так багато по наших селах i мiстах, то з проблематично! площини нашi виховш дi! перейдуть у площину реальну, гiдну суспiльно! поваги та вдячност людей.
Цiннiснi прiоритети виховного процесу у вищш школi передбачають здшснення наступного комплексу виховних завдань: 1) доповнення чуттево-емоцiйних рис нашо! молодi плеканням розуму i вол^ розвитку в !! характерi екстравертност (орiентацi! на зовнiшнiй свiт), господарсько! експансивностi, залучення до науково-дослiдницько! роботи, техшчно! творчостi, iнших видiв розумово! дiяльностi; 2) подолання рис егоцентризму, iндивiдуалiзму та соцiально! пасивностi шляхом залучення !! до участi в громадському життi, самоврядних органах, молодiжних органiзацiях i об'еднаннях; 3) виховання волi як необхiдно! умови для досягнення поставлено! мети i !! гартування у щоденнiй копiткiй пращ над навчальною i науковою л^ературою; 4) поглиблення патрiотичних почуттiв через тзнання власного родоводу, iсторi! села, мкта, участь в обрядах, урочистостях з нагоди вiдзначення знаменних дат i подiй в життi укра!нського народу; 5) призвичаювання студентiв до необхщност високо! дисциплiни i велико! вщповщальност за виконання доручень як найголовшших чинникiв суспiльного життя в умовах свободи та демократа; зважаючи на природню волелюбшсть укра!нцiв, привчання до дисциплiни взагалi i виконавсько! зокрема мае вiдбуватись не шляхом погроз, страху, застосування кари, а через переконання, вплив на чуттевкть молодо! людини; 6) виховання нетерпимост до нащонального приниження, зневажливого ставлення до укра!нсько! культури та мови. Це ж стосуеться
також таких ганебних явищ суспшьного життя, як лихо^в'я, злодшство, алкоголiзм, наркомашя, хабарництво, моральна розбещенiсть та iншi вади, якi, на жаль, ще поширенi серед молодого поколшня.
Здiйснюючи процес нацiонального виховання ми завжди повиннi пам'ятати, що в Украм, де титульною нацieю е украшська, проживав багато людей шших нацiональностей.
Така ситуацiя ставить перед нами певну проблему в дшянщ нащонально-патрютичного виховання. II ми повинш розв'язувати з державних позицiй, зокрема на основi Закону про нащональш меншини Укра1ни. Цей Закон, який за сво1м змiстом i суттю визнаний як один з найкращих в Gвропi, надае нацiональним меншинам право на нацiонально-культурну автономiю, нащональне самоусвiдомлення i побудову нормальних, толерантних вщносин з корiнною укра1нською нащею.
Розвиваючи у студентiв патрiотичнi почуття необхщно переконати представникiв iнших нащональностей, що цi почуття повиннi виховувати в собi усi студенти, бо патрютом Укра1ни мае бути кожен II громадянин, незалежно вiд нащональност^ Украшщ, шануючи права iнших нащональностей, з повним правом хотши б сподiватися, щоб люди iншоI нащональност так само шанували закони i традицiI народу, на землi якого вони живуть. Таке взаеморозумшня - запорука суспшьно! злагоди, миру i спокою в УкраIнi.
Л1тература
1. Закон Украши «Про вищу осв^» // освiта в УкраIнi. Нормативна база. - К.: КНТ, 2006. - с. 40 - 93.
2. Нащональна доктрина розвитку осв^и Украши. Нормативно-правове забезпечення освгги: У 4-х ч. - Х, 2004. - Ч. 1: Доктрина, закони, концепци.
3. Закон Украши «Про внесення змш до Закону Украши «Про вищу осв^у» щодо питань студентського самоврядування» // Голос Украши, Газета Верховно! ради Украши. - № 23. 10 лютого 2010 року.
4. Волович В. Болонський процес i нова парадигма осв^и в Украм // Сощолопя: теорiя, методи, маркетинг. - 2004. - № 4.
5. Досвщ виховноI роботи зi студентами вищих навчальних закладiв // Iнформацiйний вiсник. - 2004. - № 16. - с. 48 - 82.
6. Модершзащя вищоI осв^и в Укршш i Болонський процес. - Львiв: ЛДФА, 2004.
7. Паращевiна О.С. Аксюлопчш аспекти виховання студентськоI молодi // формування нацiональних та загальнолюдських цiнностей у студентiв. Матерiали Приди^ов^^ науково-практичноI конференцiI 21.05.2009 р. -Дншропетровськ: дДаУ, 2009. С. 34 - 39.
8. Подоляк Л.Г., Юрченко В.1. психологiя вищоI школи. - К.: ТОВ «Фш-студiя», 2006. - 320 с.
9. Федюк В.Ю. Освiта i виховання як складовi компоненти украIнськоI ментальност // Фiлософiя i соцiологiя в контекст сучасноI культури. -Дншропетровськ, ДНУ, 2007. С. 405 - 410.
