CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (63). 2011. № 1. С. 223-228.
УДК 168.5
ВПЛИВ ДВ01СТ0СТ1 ТРАКТУВАННЯ ТЕРМ1НА «КЛАСИФ1КАЦ1Я» НА ПРОБЛЕМУ ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗЕТАЛОННОГО ВИМ1РЮВАННЯ
Готинян В. В.
В сучаснш науковш л1тератур1 вим1рювання визначено як класифжащя об'екпв. Але сам процес класифжацп потребуе певного додаткового анал1зу [ уточнения. Ключов1 слова: безеталонне вим1рювання, класифжащя, класифжування.
Предметом дослщження е поняття безеталонного вим1рювання. Мета дослщження - з'ясувати причини двоютосп у понята «класифшащя» 1 зазначити який вплив може мати двоюте трактування термшу «класифшащя» на проблему визначення безеталонного ви\прювання.
Д.1. Менделеев зазначав, що наука починаеться з того часу, коли починають ви\прювати. За останш роки вчеш навчилися вим1рювати не тшьки довжину, масу тша, швидюсть його руху, але й намагаються ви\прити людини, швидюсть прийняття ршень в складних ситуащях, працездатнють, чеснють, поряднють, вим1рити прибуток, ви\прити усшх учня або студента, вим1рити значения ел ¡в в лшгвютищ тощо. Але чи можна все це ви\прити за допомогою еталошв, а результат ви\прювання представити у вигляд1 числа - звичайного результату еталонного ви\прювання9 Здаеться, що ш. Тод1 виникае ¡нша проблема: як бути з точнютю 1 об'ектившетю ви\прювань9
Точшсть, об'ектившеть й ¡стиншсть - це традицшш ознаки знания. Парадигматичним прикладом такого знания у Новий час стали математика та природнич1 науки. Але з часом таки вимоги до знания стали слабнути 1 змшюватися менш жорсткими характеристиками об'ективносп, вимогами до перев1рки 1 самокорекцп. А дали щ методолопчш вимоги були вщокремлеш вщ природничих наук 1 «запозичеш» сусшльно-гумаштарними науками. I, як зазначае Е. Агацщ, «найделшатшшим моментом при цьому виявилося забезпечення об'ективносп, оскшыси, з одного боку, воно припускае, що суб'ект, який щось дослщжуе, утримуеться вщ того, щоб його особисп схильносп впливали на представления дослщжуваних факпв, але, з ¡ншого боку, коли дослщжуються людсъю факти, цього суб'екта неможливо звести до чистого «спостер1гача», осклльки вш сам, як людина, е частиною дослщжувано! реальносп» [1, с. 93].
Так ви\прювання перестае бути прерогативою природничих наук; воно все чаепше починае використовуватися в сусшльно-гумаштарних науках. При цьому слщ зазначити, що звичайне для науки еталонне ви\прювання. яке забезпечуе точшсть, об'ектившеть результат! в. поступово починае трансформуватися, «коректуватися» пщ дещо ¡нший предмет сусшльно-гумаштарних наук. Замють
використання еталошв - чггко фшсованих м1жнародних стандарт! в певно! величини, можуть використовуватися «кваз1еталони» - випадково або навмисно обраш умовш одинищ певно! величини, що використовуються для пор1вняння з вим1рюваною величиною. Змшюеться 1 характер вщношення \пж вим1рюваною величиною 1 кваз1еталоном. Вим1ряти еталонно - це означае пор1вняти вим1рювану величину з однорщною до не! величиною, узятою в якосп еталона ви\прювансн величини, тобто встановити у с гальки раз1в вим1рювана величина бшыпе або менше за еталон. В процесс деяких вим1рювань, саме ¡з сфери суспшьно-гумаштарних наук, математичне вщношення «у склльки раз ¡в бшыпе або менше» трансформуеться у вщношення «бшыпе-менше», «вище-нижче», «краще-прше», «спритшше-повшьшше» та ¡н.. що призводить до усунення еталошв з процесу ви\прювання [ замши 1х кваз1еталонами.
Кр1м того, 1 в природничих науках юнуе багато величин, таких, яю не можна вим1рити за допомогою еталона, на кшталт величин, що характеризуют \пкрообекти або вим1рювання коеф1щента теплового лшшного розширення, вим1рювання температури за допомогою термопари, вим1рювання кута переломлення евтга й шип. Причиною цього можна назвати вщеутшеть еталошв величин, що характеризуют \пкрообекти. а з тим 1 вщеутшеть уешяко! можливосп застосувати «старЬ> методи у «нових» галузях знания, невщповщшеть зазначених вщцв вим1рювання правилам, вимогам еталонного ви\прювання. Здаеться, одним и шлях1в виршення ще! проблеми може стати пошук шших, альтернативних вщцв ви\прювання. зокрема, використання безеталонного вим1рювання, яке, до реч1, не е новим для науки. До безеталонного ви\прювання можна вщнести використання шкали англшських ад \п рал ¡в Бофорта та Дугласа, шкала твердосп Мооса, конуси Зегерта, тощо.
Аналпуючи проблему вим1рювання в сучаснш наущ, слщ зазначити, що в науковш л1тератур1 немае чтеого визначення поняття «безеталонного вим1рювання». Якщо ми проанагпзуемо найпоширешпп к так би мовити, усталеш «класичш» визначення поняття «ви\прювання». що використовуються в наущ, то простежимо певний зв'язок \пж поняттям «вим1рювання» 1 поняттям «кл аси фшацш ».
Як то, на думку Г. Гоуда, в самому широкому сешп слова «ви\прювання можна трактувати як класифшащю об'екпв або явищ, при якш кожнш визначенш груш приписуеться певний знак (цифра, буква, слово 1 т.п.)» [цит. за: 2, с. 28]. П.Ф. Лазарсфельд зазначав, що «... якщо розпливчастий термш «визначення» назвати «пошуком впорядковано! класифисацп», це буде гарним визначенням» [цит. за: 2, с. 296]. Н.Р. Кемпбел визначае поняття «ви\прювання» як «процес надавання чисел для представления якостей» [цит. за: 2, с. 32] або «процес надавання чисел якостям» [цит. за: 2, с. 32]. Под1бно1 точки зору додержуеться С. Ст1венс, який в якосп ви\прювання вважае за можливе признати будь-яке надання цифр об'ектам чи под ¡ям у вщповщносп з пев ним правилом [2]. К. Берка вважае: «Твердження, згщно з яким ви\прювання е видом класифисацп - або скорше, навпаки, сама класифи<ашя е вим1рюванням, - безпосередньо витшае м спвенсовсько! дефшщн. Р1ч у тому, що у випадку класифисацп виконуеться умова «надання цифр у вщповщносп до певного правила»... а це вщр1зняеться вщ чисто випадкового надання, де не застосовуеться жодного правила» [2, с. 44]. Для К. Берки важливим аргументом
Вплив двоУстост/ трактування терм/на «класиф/кац/я»
проти визначення ви\прювання як класифшацп, е той факт, що класифшащя - це переважно теоретичный метод. Класифшащя, на його думку, безпосередньо пов'язана з характером об'екпв, що к л ас и ф 1 к у ют ь с я. але жодним чином не иов'язана з метричними ионяттями, а тому е лише передумовою ви\прювання [2]. Таким чином, «твердження, що класифшащя е одним з випадклв вим1рювання або, що ви\прювання е иевним видом класифшацп, иомилкове, осклльки иередбачае невииравдане 1 необгрунтоване розширення сфери ионяття вим1рювання» [2, 45]. Але ж саме це I вщбулося. Сфера застосування ви\прювання значно розширилася, а тому, на нашу думку, при розгляд1 певних при клад ¡в. слщ вщходити вщ класичних представлень про кшыасне вим1рювання 1 звертати увагу на некласичне я клене ви\прювання. яке не потребуе таких жорстких вимог, а тому може бути пов'язане з класифшащею.
Нами була зроблена спроба визначити безеталонне ви\прювання як «класифисування об'екпв, в ход1 якого з родового поняття вим1рюваного об'екту (до вим1рювання) виокремлюються види за певною ознакою - ви\прюваною величиною або вим1рюваною властивютю» [3, с. 96]. В цьому визначенш, як 1 в зазначених вище, ми зиптовхуемося з проблемою анал1зу самого поняття «класифисац1я», яке мае дскллька значень. Класифшащю розглядають як подш понять за певною ознакою, 1 як сортування речей.
Проанагпзуемо процес створення класифшаци. Якщо уявити класифшащю «як систему, що складаеться з слсмсьтв. м1ж якими ¡снують певн1 вщношення, якл утворюють II структуру» [4, с. 8], то чим е щ елементи, якл мають назву «класифшацшш чарунки»: щеальн1 конструкцй'. сп1впщпорядкован1 поняття, фрагмента матер1ального св1ту, матер1альн1 об'екти? Якщо вщбуваеться класиф1кац1я, наприклад, тваринного евпу, то що буде складати щ чарунки: реальн1 тварини чи поняття про певну тварину? Чи класи об'екпв е тими самими об'ектами, яю подумки були нами згруповаш або може ми наповнюемо класифшацшш чарунки (систему сшвшдпорядкованих понять) реальними об'ектами?
Це питания е суттевим не тшыси для процесу класифп<ування. а й для процедури безеталонного вим1рювання (або взагал1 будь-якого ви\прювання). бо ми повинн1 знати «з чим конкретно треба працювати: з обсягом (змютом) поняття або з реальними об'ектами?» [4, с. 10].
В багатьох шдручниках з лопки питания про те, чим насправд1 е класиф1кац1йн1 чарунки, не розглядаеться. Наприклад, в поабнику з лог1ки, автором якого е М.Г. Тофтул, «класифшащя - складний, багатоступ1нчатий под1л (тобто система подЫв). який проводиться з метою одержання нових знань стосовно члешв под1лу 1 систсматизацЛ' цих знань [5, с. 44]. I дал1 «в наел ¡до к класифшаци под1люване поняття мислено розбиваеться на видов1 поняття, кожне з яких (за ная вноси пщетави) у свою чергу подшяеться на пщвиди тощо» [5, с. 44]. В шдручнику I. Хоменко класифшащя визначаеться як «багатор1вневий, послщовний под1л обсягу поняття з метою систематизацп, поглиблення та отримання нових знань стосовно член ¡в подшу» [6, с. 71]. А. Д. Гетманова розрпняе класифшащю як «р1зновид под1лу понять, яка являе собою вид послщовного подшу 1 утворюе розвиту систему, в якш кожний и член (вид) подшяеться на пщвиди» [7, с. 49]. В.П. Плавич вважае, що «про важливють подшу красномовно евщчить те, що ця операщя лежить в основ 1 будь-яко! класифкацп» [8, с. 42].
1ншу думку висловлюе Г.1. Челпанов, розу\пючи класифшащю як розподшення речей по класах згщно до под1бностей м1ж ними [9]. Дж. Ст. Мшь пщкреслював, що одне лише надання речам загальних ¿мен, акт 1х називання вже здшснюе класифшащю, тому що усяке називання, яке означае будь-яку властивють, самим цим актом роздшяе уел реч1 на два класи: на тк що мають класифшащю 1 на т1, яи не мають и [цит. за: 10]. М.1. Кондаков, зазначае, що класифшащею називаеться «розподш пред мет ¡в будь-якого роду на класи зпдно з найбшып суттевими ознаками, що належать предметам даного роду 1 мають вщмшшеть вщ предмет! в шшпх род ¡в. при цьому кожен клас займае в здобутш класифп<ацп певне пост ¡пне мюце, 1 в свою черту подшяеться на пщкласи» [11, с. 373]. Дещо под1бно! думки дотримуеться А.Л. Суботш [10]. Анал1зуючи пщетави класифшацп, вш вказуе на основш елементи класифп<ацп. серед яких е шдстава подшу, класифшацшш групи та загальний принцип, який «визначае як загальнють властивостей у об'екпв, що належать до одних 1 тих самих труп, так 1 характер вщношення м1ж рпними трупами» [10]. Класиф 1 кап¡йну трупу, на його думку, «утворюють под1бш за сво1ми властивостями об'екти; 1 в змют1 поняття, що означае таку трупу, уявляються загальш до них под1бш властивост1» [10].
Слщ зазначити що немае одностайно! вщповщ на питания: що ж мають мютити у соб1 класиф1кац1йн1 чарунки. Отже, якщо ми вважаемо, що класифшащя це поди понять 1 ми будемо працювати з обсягом або м змютом понять, то ми будемо обмежеш ¡енуючимп знаниями 1 поди вщбуватиметься на шдстав1 тих чи ¿нших заф1ксованих у змют1 ознак цих об'ект1в. Але ж класифшащя (як зазначено в наведених вище визначеннях) проводиться з метою систематизацй 1 поглиблення вже ¡снуючих знань та отримання нових знань.
Для того, щоб хоч якось розрпняти ц1 два процеси (под¡л понять 1 сортування речей) в науковш л1тератур1 вживають термш «класиф1кування». Наприклад, Б.В. Якушин зазначае: «1нколи терм1ном «класиф1кац1я» позначають процес рознесення об'екпв по класах. Тут доречшше використовувати слово «класифшування»» [цит. за: 4, с. 6-7]. Основним принципом цього процесу е пор1вняння досл1джуваних об'екпв и зразками, еталонними пред ставниками клаелв. Тобто, к л ас и ф 1 к у в а н н я -«це процес сп1вв1днесення об'екту до певного пщроздшу класиф1кац11, який вщбуваеться за наявнютю або вщсутн1стю задано! ознаки (ознак) у об'екта, що класифпчуемо» [цит. за: 4, с. 7].
Причиною тако! дво!стост1 у визначенш поняття «класиф1кац1я» може бути мехашзм створення, побудови класиф1кацй'. Прийнято вважати, що будь-яка класифшащя може бути створена шляхом шдуктивних або дедуктивних м1ркувань. Може саме мехашзм побудови класифп<ацп впливае на и структуру 1 на зм1ст класифшацшних чарунок?
Як зазначае Б.В. Якушин, при дедуктивному створенш класиф1кац1! використовуеться операц1я под1лу найбшьш загального поняття [4]. Саме при дедуктивному способ! побудови класифисацп оперують (зпдно з правил подшу понять) з поняттями ! на основ! под1бност1 або вщмшностей ознак, яю входять до змюту даних понять, встановлюють м!ж ними родо-видов! вщношення. Для цього з'ясовуеться обсяг подшьного поняття, тобто з'ясовуеться яю предмета, явища, реч1 охоплюються цим поняттям. Дал1 ш предмета, явища, реч1, яю складають обсяг под1льного поняття, розбивають за под1бними ознаками на групи. Кожну групу
Вплив дво'Устост/ трактування терм/на «класиф/кац/я»
можна розбити на шдгрупи. Таким чином, предмета, що класифшуються, в результат! класифшацп складають повну 1 чпку систему, де кожей предмет, що класифшуеться, займае свое постшне мюце. При такому мехашзм1 створення класифшаци використовуеться лопчна операц1я подшу понять, а тому класифшацшш чарунки являють собою систему сшвшдпорядкованих понять.
При шдуктивнш побудов1 класифшаци анал1зуються окрем1 об'екти, яи об'еднуються в класи на основ1 под1бносп або вщмшносп ознак [4]. В даному випадку класифшащя е складним дослщницьким процесом сортування об'екпв, 1х пор1вняння, ототожнення або розр1знення, формування з них клаав об'екпв 1 розробки вщповщних 1м понять. Але ж тут виникають питания: яким чином «вщнести» той або шших предмет до певного класу; чи повинно сортування реальних речей здшснюватися як 1х предметне групування, тобто шляхом побудови труп матер1альних предмет!в. або здшснюватися як уявне 1х поеднання або роздшення?
Висновки. На нашу думку, предметне групування об'екпв не тотожне до класифшацп, а виявляеться меныпм за обсягом поняттям, оскшьки предметне групування лише речове вираження подумки створено! класифисацп цих об'екпв. Але школ и групування немае прямого вщношення до класифпчацп. Це групування предмет! в. яке використовуеться в практичнш д1яльносп 1 може не залишати жодного письмово слщу. С.С. Розова зазначае: «Класифисац1я, звичайно, може виражатися в групуваннях, створених з речей, але сама по соб1 вона, певно, е щось вщмшне вщ них» [4, с. 13]. Класифшащя як уявне роздшення пред мет ¡в на класи може бути сукупшстю тверджень про щ предмети, певним образом впорядкованою. А результат якленого безеталонного вим1рювання теж може бути представлений сукупшстю впорядкованих тверджень про вим1рюваний предмет.
Безумовним е той факт, що класифп<ашя - це особливий вид подшу понять. II особливють грунтуеться на усталеност1 1 ретельнш розробщ в1дносно до простого подшу. Створена класифп<ашя отримуе усталений характер I збер1гае його дота вона не буде замшена новою, бшып вдалою. А для цього, на думку М.1. Кондакова, необхщно в якосп пщетави для под1лу обирати найбшып ¡стотн1 [ важлив1 в практичному вщношенш ознаки [11]. Але поди понять не вщбуваеться безвщносно до зм1сту поняття, адже подшяемо обсяг за певною ознакою, що входить у змют поняття. Тому найчаепше класиф1кац1я розум1еться саме як розчленування 1 систсматизашя наявного знания.
Якщо ж ми, умовно кажучи, в процссл к л ас и ф 1 к у в а н н я «сортуемо речЬ>, то такого обмеження щодо вже ¡снуючого знания немае 1 «ми можемо в процесл под1лу побудувати достатньо складну дослщницьку програму вияву нових властивостей об'ект1в, що класифпчуються» [4, с. 11]. Як зазначае 1.Я. Чупах1н: «Призначення будь-яко! класифпчацп в науках м1ститься в тому, щоб бути засобом найкращого шзнання об'ект1в, що вивчаються, про якл до класиф1кац11 ще не було сформованих понять» [цит. за: 4, с. 12]. Тобто побудова класифшацп може вщбуватися й тодк коли ще мае под1льного поняття. Але як можна дшити те, чого ще нема? Тому 1.Я. Чупахш вводить ¡нш1й зм1ст терм ¡на «класиф1кац1я»: «Слово «класиф1кац1я» використовуеться тут як поди предмет!в взагал1 за будь-якою шдставою» [цит. за: 4, с. 12]. Про це зазначае I М.1. Кондаков, наводячи приклад створення Д.1. Менделеевим таблиц! [11]. Така процедура побудови класифшацп потребуе
ретельного анал1зу об'екпв, що к л ас и ф i к у ют ь с я. I тут виникають наступи! питания: як вщбуваеться цей анагпз i чи можна пов'язати його з процедурою безеталонного виупрювання об'екпв?
Список liicpaivpii
1. Агацци Э. Почему у науки есть этические измерения / Э. Агацци // Вопросы философии. -2009. -№10.-С. 93-104.
2. Берка К. Измерения. Понятия, теории, проблемы / Карел Берка [пер с чеш. К.Н. Иванова]. -М.: Прогресс, 1987. - 320с.
3. Готинян В.В. Визначення безеталонного вим1рювання як яюсно! класифпсацп об'екпв / Готинян В.В. // Сборник научных трудов по матер1алам научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании, 2008». Том 11. Экономика, Философия и филология - Одесса: Черноморье, 2008. - С. 94-96.
4. Розова С.С. Классификационная проблема в современной науке / С.С. Розова. -Новосибирск: Наука, 1986. -224с.
5. Тофтул М.Г. Лопка: Поабник для студенпв вищих навчальних закладав / М.Г. Тофтул. - К.: Видавничий центр «Академ1я», 2002. - 368с.
6. Хоменко I. JIoriKa: Шдручник для вищих навчальних заклад1в /1. Хоменко. - К.: Абрис, 2004. -256с.
7. Гетманова А. Д. Логика: Ученик для студентов высших учебных заведений / А. Д. Гетманова. - М.: Омега-Л, 2006. - 416с.
8. Плавич В.П. Основы логики с задачами и упражнениями: Учебное пособие / В.П. Плавич. -Харьков: Бурун Книга, 2010. - 208с.
9. Челпанов Г.И. Учебник по логике. Электронный документ. - Режим доступа: http://litvak.ru/knigi/chelpanov
10. Субботин А.Л. Классификация. - М., 2001. - Электронный документ. - Режим доступа: http://bookslibrarv. 1234mb.com
11. Кондаков Н.И. Логика / Н.И. Кондаков. - М.: Издательство Академии Наук СССР, 1954. -512 с.
Готынян В.В. Влияние двойственной трактовки термина «классификация» на проблему определения безэталонного измерения // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2011. - Т.24 (63). - №1. - С. 223-228.
В современной научной литературе измерение определено как классификация объектов. Однако сам процесс классификации требует некоторого дополнительного анализа и уточнения.
Ключевые слова: безэталонное измерение, классификация, классифицирование.
Gotynyan V. The influencing of ambivalent interpretation of term "classification" on the problem of determination of standardless measurement // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2011. -Vol.24 (63). -№1. - P. 223-228.
In modern scientific literature the measurement is determined as classification of objects. However the process of classification requires some additional analysis and clarification. Keywords: standardless measurement, classification, classifying.
Статья поступила в редакцию 10.11.2010
