CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (63). 2011. № 3-4. С. 381-386.
УДК 168.5
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «БЕЗЕТАЛОННЕ ВИМ1РЮВАННЯ»: ПОШУК ВДАЛ01 ВИД0УТВ0РЮЮЧ01 ОЗНАКИ
Готинян-Жураелъоеа В.В.
В сучаснт наукоет литература немае чткого визначення методу безеталонного вим1рювання. Тому метою статт1 е пошук едалог видоутворюючог ознаки для визначення цъого поняття.
КлючовI слова: визначення, видоутворюючая ознака, класифтащя, безеталонне вим!рювання.
Для багатьох наука - це вим1рювання, яю виконуються з1 скрупульозною стараншстю Д.П. Томсон
Обектом дослщження е поняття «безеталонне ви\прювання». Метою статп е анал1з пошук вдало! видоутворюючо! ознаки, за допомогою яко! визначаеться поняття «безеталонне вим1рювання».
С.С. Ст1венс зазначае: «Зршсть науки зазвичай ви\прюсться тим, якою м1рою вона використовуе математику» [8, с. 19]. Математика привносить у будь-яку науку точшсть, чтасть результат!в. додае нов1 методи анатзу. Математика стае своерщною моделлю подш та вщношень, яю мають мюце в емшричному свт. Однак слад пам'ятати, що повно! вщповщносп м1ж моделлю та реальною р1ччю-оригшалом школи не буде. Ця вщповщшеть може бути збшыпена. На думку того ж таки С.С. Ст1венса вона тим бшыпе, чим краще кшыасш характеристики \ якосп дослщжуваних речей шддаються ви\прюванням. Отже, вим1рювання е своерщним шдикатором зршосп будь-яко! науки. Але й сам С.С. Ст1венс зазначав, що ви\прювання перестае бути ознакою лише природничих наук. Воно отримало широке застосування в суспшьно-гумаштарних науках, зокрема, в соцюлогн, психологи. педагопщ та шших. Е. Тофлер в свош книз1 «Шок майбутнього» шдкреслюе актуальшеть вим1рювання змш. Вш акцентуе нашу увагу на тому, що сьогодш ми знаемо набагато бшыпе про ф1зичш, шж сощальш процеси. Ми знаемо «набагато краще, наприклад, як ви\прити швидюсть, з якою кров тече по судинах, шж швидюсть, з яко1 чутки розповсюджуються в сусшльствЬ> [9, с. 33-34]. А саме розповсюдження шформацп вщ1грае величезну роль в сучасному шформацшному сусгпльствк де навпъ ведуться цш ¡нформацшш вшни. Мережа 1нтернету е одним з осередюв шформацп. шформацп правдивою, шформацп хибно!, шформацп. яка немае строку давнини, шформацп, яка через деюлька годин втратить свою цшшеть. Як можна ви\прити склльки годин, хвилин, секунд треба шформацп для того, щоб
дютатися до и одержувача. I як часто щось змшюеться? Чи можна вим1рити щ змши? Той-таки Е. Тофлер зазначав величезну трудшсть, майже неможливють ви\прювання змш: «Адже немае абсолютного способу вим1рити змши... Немае Hi статично! точки, немае шрванопод1бно! незмшносп, вщносно до яко! можна ви\прити перетворення» [9, с. 32]. Тобто немае незмшносп, яка могла б стати вщправною крапкою, еталоном для ви\прювання змш. Пригадаемо, що еталон, це, в першу чергу, едина строго фшсована узаконена одиниця вим1рювано! величини, яка е \пжнародно-заф1ксованою. Е.Тофлер пщкреслюе, що змши неможна вим1рити використовуючи «звичайне» еталонне вим1рювання, !х можна ви\прити лише вщносно [9]. Якщо величина, яку треба вим1рити, немае «статично! точки», яку можна було б «перетворити» на еталон для ви\прювання. то, на нашу думку, слщ звернутися до безеталонного ви\прювання.
У науковш л1тсратур1 можна зустрии приклади безеталонних вим1рювань. Зокрема, цьому виду ви\прювання присвячена стаття A.I. Уйомова, Г.А. Полкарпова «До проблеми безеталонного ви\прювання в \пкрофпищ» [10]. На думку автор1в [10], у ф1зищ так \пцно укоренилося еталонне ви\прювання. що предикат «еталонне» перестав вживатися. Для багатьох методолопв науки безеталонш способи вим1рювання, яю використовуються як в точних, так i в «неточних» науках, к л ас и ф i к у ют ь с я як Ti, що прийнят1 «до розду\пв». як Ti, що потребують доопрацювання. Але ж ««безеталонне вим1рювання» - самостшний широкий клас вим1рювань, яю мають чималу ц1ннють» [10, с. 131], в яких е потреба i яю мають застосування. 1мов1рно, що саме завдяки такому «невизначеному» статусу в науковш л1тератур1 ¡снують лише спроби визначити безеталонне вим1рювання i до сих nip немае чтсого визначення цього процесу. Зокрема в роботi [4] зазначено, що безеталонне визначення можна визначити, якщо за найближчий рщ обрати поняття «пор1вняння», причому пор1вняння «буде розу\птися не т1лыси юльк1сне, але й яюсне пор1вняння» [4, с. 25]. Але при цьому деяю з мстодолопв науки розтлумачать цей «крок», як ««крок назад» в icTopii формування процедури вим1рювання» [4, с. 25]. Найчастше за найближчий рщ до визначуваного поняття «безеталонне ви\прювання» обирають поняття «класиф1кац1я». Проанал1зуемо таку можлив1сть i ¡сн\ючi в науковш л1тератур1 визначення поняття «ви\прювання» через поняття «класиф1кац1я».
Тому метою дано! статт1 буде анал1з юнуючих визначень поняття «вим1рювання», i зокрема поняття «безеталонне ви\прювання». пошук вдало! видоутворюючо! ознаки.
Проанал1зуемо визначення, де родовим поняттям щодо визначуваного, е поняття «класифшащя». Б.В. Б1рюков та B.I. Михеев в poooTi «Вим1рювання як об'ект лог1ко-методолог1чного i фшософського анал1зу» (п1слямова до книги К. Берки [1]) посилаються на П.Ф. Лазарсфельда, який пише, що «... якщо розпливчатий термш «ви\прювання» назвати «пошуком упорядковано! класиф1кац1!», це буде гарним визначенням» [1, с. 296]. Або можна навести таку думку П.Ф. Лазарсфельда: «... визначення властивостей називаеться також описом, класифисащею чи ви\прюванням» [цит. за: 1, с. 29]. Але таке визначення не дозволяе виокремити опис, класифшащю i ви\прювання один вщ одного. Г.Гоуд визначае: «в самому широкому ceHci слова ви\прювання може трактуватися як
класифшащя об'екнв чи явищ, за якою кожнш визначенш rpyni приписуеться визначений знак (цифра, буква чи слово)» [цит. за: 1, с. 28].
С ли зазначити, що юнуе цший клас визначень, в яких ви\прювання розглядаеться як приписування на ochobI певних, чггко визначених правил числових форм ви\прюваним об'ектам, тобто визначення, в яких найближчим родом до ионяття «вим1рювання» е поняття «приписування». Так С.С. Снвенс вважае, що «вим1рювання в самому широкому ceHci е приписування числових форм об'ектам чи под1ям у вщповщносн до певних правил. А той факт, що числов1 форми можуть бути приписан! об'ектам у вщповщносн до р1зних правил, приводить до використання р1зних шкал i р1зних вщцв вим1рювання» [8, с. 19-20]. Под1бно! думки дотримуеться Н.Р. Кемпбелл, який надае кшька визначень процедури ви\прювання. найближчим родом яких е поняття «присвоювання» або «процес присвоювання» [1, с. 32]. С у час Hi науковщ, яю плщно працюють в галуз1 суспшьно-гумаштарних наук, довол1 часто використовують саме таи визначення. Так в соцюлопчному довщнику наведено визначення, в якому родовим поняттям е саме поняття «присвоювання», «приписування»: «ви\прювання - процедура приписування чисел значениям ознаки, яка вивчаеться соцюлогом» [7, с. 205]. I знаходимо нижче: «при ви\прюванш встановлюеться вщповщнють \пж властивостями об'екту та властивостями чисел, що зютавляються. Ha6ip властивостей об'екта i зютавлених чисел називають шкалою» [7, с. 205]. Або ж якщо ви\прюються властивосн, яи не мають чт<о зазначених еталошв вим1рювання, а таких властивостей переважна бшышсть [5], то «ui еталони в ход! досл1дження створюе сам соцюлог, конструюючи так звану шкалу. Процедура ви\прювання сощальних характеристик за допомогою шкал називаеться шкалуванням» [5, с. 169]. В психологи використовують поняття ви\прювання як «особливу процедуру, завдяки якш числа (або порядков! величини) приписуються речам за визначеними правилами. Ca\ii правила е встановленням вщповщностей м1ж деякими властивостями чисел i деякими властивостями речей» [6, с. 132].
Виникае питания: чи варто розглядати щ дв1 групи визначень окремо? В робой [3] зазначено, що Hi: «приписування rpyni об'екпв знаку, слова, букви, позначки тощо за певними правилами, по суп, е класифшащею» [3, с. 35]. KpiM того, К. Берка шдкреслюе: «Твердження, згщно з яким ви\прювання е видом класифисацп - або CKopiine, навпаки, сама класиф1кац1я е ви\прюванням. - безпосередньо виикае 3i ст!венсовсько! дсф1н1ц1!. Pi4 у тому, що у випадку класифшацп виконуеться умова «надання цифр у вщповщносп до певного правила»... а це вщр1зняеться в!д чисто випадкового надання, де не застосовуеться жодного правила» [1, с. 44].
Таким чином, ми будемо розглядати визначення, де родовим поняттям буде «класифшащя». Тепер слщ задати видоутворюючу ознаку. Перш за все пригадаемо яку саме функщю виконуе видоутворююча ознака. Бона мютить у co6i суттеву ознаку або декшька суттевих ознак (зазвичай !х небагато), як! належать тшьки визначуваному поняттю i за допомогою яких це поняття виокремлюеться серед шших понять, що входять у той самий рщ. Тобто нам слщ обрати таку видоутворюючу ознаку, яка б виокремлювала поняття «безеталонне ви\прювання» з поняття «класиф1кац1я». Але чи не припустимо ми в такому випадку помилку: чи не зробимо «стрибок» через поняття ви\прювання9 Тому, на нашу думку, перш за все треба погодитися з визначенням Г.Гоуда (i под!бними визначеннями), де
«вим1рювання може трактуватися як класифшащя об'екпв чи явищ, за якою кожнш визначенш груш приписуеться визначений знак (цифра, буква чи слово)» [цит. за: 1, с. 28]. Таким чином, ми не «перестрибуемо» через родове до «безеталонного ви\прювання» поняття «ви\прювання». Тепер зосередимось на видоутворюючо! ознаки 1 розглянемо кшька вщцв визначень через найближчий рщ 1 видоутворюючу ознаку саме за характером видоутворюючо! ознаки.
В шдручнику 1.Хоменко [11] наведен 1 таки види визначення через найближчий рщ I видоутворюючу ознаку:
Атрибутивно-реляцшне визначення - це вид явного визначення, в якому видовою ознакою е властивосп визначуваного предмета або його вщношення до шших предмет!в [11, с.74]. На нашу думку, атрибутивно-реляцшним може бути визначення вщцв безеталонного вим1рювання, або навпъ визначення еталонного вим1рювання, в яких буде зазначена вим1рювана властивють визначуваного предмета, або вказане вщношення до ¡нших предмета, скажлмо. до еталона або кваз1еталона. Так, наприклад, еталонне вим1рювання можна визначити як вим1рювання, при якому вщбуваеться класифшащя об'екпв чи понять за ознакою -величиною самого еталона.
Генетичне визначення - це вид явного визначення, в якому видовою ознакою е способ походження, створення, конструювання предмета [11, с. 74]. Таким визначенням мало б стати визначення безеталонного вим1рювання, як вим1рювання, при якому вщеутня операщя пор1вняння (тобто вщповщ1 на питания: у скшьки раз1в вим1рювана величини бшыпе або менше за еталон) вим1рювано1 величини з еталоном (як 1 сам еталон), а результат вим1рювання не завжди виражаеться числом [4]. Таке визначення вказуе, перш за все, на необхщнють замши «традицшного» еталонного вим1рювання альтернативним видом, при якому б не використовувалися певш елементи еталонного вим1рювання, бо 1х, як скажлмо еталон1в, може просто не бути. Але це визначення мютить у соб1 помилку: воно е заперечним, а тому вказуе на те, чого немае при безеталонному вим1рюванш, а ш на те, як воно вщбуваеться.
Операцшне визначення - це вид явного визначення, в якому видовою ознакою е вказ1вка на операщю, за допомогою яко! можна розшзнати т1 чи т1 предмета [11, с.75]. На нашу думку, саме таким повинно бути визначення безеталонного вим1рювання: видоутворююча ознака повинна вказувати на те, як вщбуваеться безеталонне вим1рювання, на мехашзм безеталонного вим1рювання. Спробуемо визначити безеталонне вим1рювання як вид вим1рювання, при якому вщбуваеться класифпчащя об'ект1в за яисною змшою вим1рювано1 ознаки або наявн1стю-вщсутн1стю вим1рювано1 ознаки, або схож 1 стю-неехож\стю вим1рюваних ознак. При такому визначенн1 видоутворююча ознака вказуе на чотири виокремленш види безеталонного вим1рювання, яю розрпняються за механ1змом вим1рювання.
В робот 1 [2] виокремлено ц1 чотири види безеталонного вим1рювання. Один з вщцв - це безеталонне вим1рювання, яке засновано на комбшацп певних ознак, параметр1в, властивостей [2, с. 78]. Таке вим1рювання являе собою встановлення порядку м1ж характеристиками вим1рюваного об'екту. Перел1чуючи властивост1, комб1нуючи 1х вщповщно до певних правил, ми не тшьки описуемо якост1 вим1рювано1 речк але й встановлюемо деякий порядок м1ж II властивостями -вим1рюемо р1ч. Так комбшац!ею ¡зоантиген1в еритроцита (червоних кров'яних кл1ток) А 1 В, а також наявн1стю в норм! в сироватщ кров! деяких людей антитщ
проти них, яи назван! ¿зоантитшами а та (3, визначаеться трупа кров1 людини. Наведений приклад вщповщае визначенню Г.Гоуда, згщно з яким ви\прювання е класифшащею об'екпв, такою, що кожнш визначенш груш приписуеться визначений знак - буква чи цифра [1].
1нший вид безеталонного ви\прювання заснований на зютавлеш ознаки, параметра з вим1рюваною р1ччю [2]. Параметр, ознака, що зютавляеться, е основою для класифшацп вим1рювано1 реч1 (або ж ви\прюваних речей) за наявнютю або вщсутшстю ознаки. Так за набором опорно-д'агностичних ознак л ¡кар встановлюе хворобу.
1снуе вид безеталонного вим1рювання заснований на пор1вняш, зютавлеш ознаки, що властива ви\прювашй реч1, з ознакою, яка узята як деяка умовна ознака-кваз1еталон [2]. Цьому виду ви\прювання властива операщя пор1вняння, однак, знов немае ч1тко фиссованого еталону. Иого функцп виконуе обрана ознака - кваз1еталон. Так вщбуваеться оцшювання знань учня. Викладач, що оцшюе знания учня або студента, покладаеться на сво! уявлення про сутшсть дано! навчально! дисциплши, про те, що повинен знати 1 в\пти учень або студент, щоб отримати певний бал. Вщбуваеться класифшащя за знань учшв за певними уявленнями викладача.
Останнш з вид1в безеталонного ви\прювання заснований на пор1внянн1 двох об'екив, двох речей, один з яких виступае як деяких умовний еталон для пор1вняння [2]. За своею природою цей вид ви\прювання нагадуе еталонне, однак в даному випадку еталони обираються умовно, скажпмо самим досл1дником, вони не е чт<о ф1ксованими м1жнародними зразками вим1рювано1 величини. Операц1я пор1вняння потр1бна не лише для пошуку математичного вщношення: бшыпе-менше-дор1внюе. За таким принципом створюються шкали. Наприклад, шкала твсрдосп м1нерал1в або шкала Мооса являе собою десяткову шкалу та вщповщае набору десяти довшьно обраних мшерал1в, яю розташован1 за зростаючою тверд1стю. Ви\прюваний зразок або дряпае умовний еталон, або дряпаеться ним. Якщо 1 дряпае, 1 залишае подряпину, то можна зробити висновок, що 1х твердоси однаков1 1 приписати твердоси вим1рюваного м1нералу значения, що вщповщае номеру умовного еталону за шкалою.
Висновки. Кожен з зазначених вщцв безеталонного ви\прювання грунтуеться на класифпчацп об'екив чи понять. Таким чином, ми не виходимо за мсжч родового поняття «класиф1кац1я». Ид час безеталонного вим1рювання вщбуваеться класиф1кац1я об'екпв чи понять за певними правилами. Але анашзуючи цю проблему стае зрозумщим наскшыси «тонка» межа вщдщяе один процес вщ одного. Пригадаемо ще раз слова К.Бери: «ви\прювання е видом класиф1кац11 - або скорше, навпаки, сама класиф1кац1я е ви\прюванням» [1, с. 44]. Роз1братися що е чим 1 на сюльки вдало ми пщ1брали видоутворюючу ознаку, яка виокремила безеталонне вим1рювання серед шших, складае перспективу подальших ретельних дослщжень.
Список .|||С|)а1у|)11
1. Берка К. Измерения. Понятия, теория, проблемы / Карел Берка; [пер. с. чеш. КН. Иванова]. -М.: Прогресс, 1987. - 320 с.
2. Готинян В.В. Логпсо-системш аспекта проблеми вим1рювання: дис. кандидата фшос.н.: 09.00.02 /В1тал1яВ1талйвнаГотинян. -Одеса, 2005. - 186 с.
3. Готинян В.В. Проблема визначення поняття «безеталонне вим1рювання» / В.В. Готинян // Наукове шзнання: методолопя та технолопя. - 2007. - № 2(20). - С. 32-38.
4. Готинян В.В. Проблема визначення поняття «безеталонне вим1рювання» / В.В. Готинян // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Перспективные инновации в науке, образовании, производстве и транспорте, 2007». Том 14. Философия и филология. - Одесса: Черноморье, 2007. - С.23-26.
5. Попова И.М. Социология. Введение в специальность. Учебник для студентов высших учебных заведений / И.М. Попова - К.: Тандем, 1997. - 287 с.
6. Психология. Словарь / [под общей ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. - 2-е изд., испр.и доп. -М.: Политиздат, 1990. -494 с.
7. Социологический справочник / [под общей ред. В.И. Воловича]. - К.: Политиздат Украины, 1990.-382 с.
8. Стивене С.С. Экспериментальная психология / С.С. Стивене; [пер.с англ. Е. Попова]. - М.: Изд-во иностр. литературы, 1960. - 686 с.
9. Тоффлер Э. Шок будущего / Элвин Тоффлер; [пер. с англ. Е. Руднева и др.]. - М.: ООО «Изд-во ACT», 2002. - 557, [3] с.
10. Уёмов А.И., Поликарпов Г.А. К проблеме безэталонного измерения в микрофизике / А.И. Уёмов, Г.А. Поликарпов // Проблемы диалектико-материалистического истолкования квантовой теории. Материалы 4 Симпозиума по гносеологическим проблемам измерений. -К.: Наукова думка, 1972. - С. 127-140.
11. Хоменко I. Логжа: Шдручник для вищих навчальних заклад1в / 1рина Хоменко. - К.: Абрис, 2004.-256 с.
Готынян-Журавлёва В.В. Проблема определения понятия «безэталонное измерение»: поиск чёткого впдообразующего признака // Вчеш записки Тавршського нацюнального ушверситету ¿м. В. I. Вернадського. Сер1я: Фшософ1я. Культуролопя. Полпхшогш. Соцюлопя. - 2011. - Т. 24 (63). - №3-4. - С. 381-386.
В современной научной литературе отсутствует чёткое определение метода безэталонного измерения. Целью данной статьи является поиск чёткого видообразующего признака для определения этого понятия.
Ключевые слова: определение, видообразующий признак, классификация, безэталонное измерение.
Gotynyan-Zhuravlyova V.V. The problem of concept definition "standardless measurement": search accurate the sign of speciation // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2011. - Vol. 24 (63). - № 3-4. - P. 381-386.
In the modern scientific literature there isn't accurate definition of a method of standardless measurements. The purpose of this article is searching accurate a sign of speciation for definition of this concept.
Keywords: definition, sign of speciation, classification, standardless measurement.
Статья поступила в редакцию 10.09.2011.
