CC BY
5Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 23 (62). 2010. N° 2. С.252-256.
УДК 168.5
ВИЗНАЧЕННЯ БЕЗЕТАЛОННОГО ВИМ1РЮВАННЯ ЯК КЛАСИФ1КАЦП ОБ'еКТШ
Готинян В.В.
В статтi розкриваеться проблема визначення безеталонного вимiрювання. В низц робт запропоновано визначити вимiрювання як класифжащю об'eктiв. Але для вдалого визначення необхiдно задати видову вiдмiннiсть безеталонного вимiрювання вiд класифжацп.
Ключовi слова: еталонне вимiрювання, безеталонне вимiрювання, визначення, класифжащя.
Цшлю дано! статп е визначення безеталонного ви]шрювання як способу класифшаци об'екпв.
Девiзом сучасно! науки можна назвати твердження Г. Галшея про те, що необхщно вимiрювати все, що вимiрюеться, i прагнути перетворити у вимiрне те, що таким ще не е. За останш сто рокiв вимiрювання перестае бути прерогативою точних наук i коло наук, що використовують цей метод, значно розширилося. Але використання «звичайного» еталонного вимiрювання, скажмо, в науках суспшьно-гуманiтарного циклу пов'язано з цшою низкою труднощiв. Перш за все, щ труднощi пов'язанi з пошуком еталонiв - чiтко фшсованих мiжнародних стандартiв для вимiрювання. Сучасний темп життя потребуе вимiрювання не тшьки IQ людини, але й таких И ознак як чеснють, поряднiсть, працелюбнiсть стараннiсть тощо, - тобто ознак, що не можна вимiрити за допомогою еталонiв. Тому ряд наук використовуе певною мiрою схожий на еталонне вимiрювання метод шкалування.
Як приклад можна навести шкалу Мооса в мшералоги, яка призначена для вимiрювання твердостi мшератв. Десять довiльно обраних мiнералiв розташоваш по мiрi зростання !х твердость Мшерал вважаеться твердiшим за той, на якому вш залишае подряпину i м'якiше за той, який залишае подряпину на ньому. Якщо мiнерал i залишае подряпину на обраному еталош, i сам дряпаеться ним, то твердють його дорiвнюеться твердостi обраного еталона i позначаеться його порядковим номером у шкаль Чим твердший мiнерал, тим бшьше число йому вiдповiдае за шкалою Мооса. Наприклад, твердють талька оцшюеться як 1, а твердють алмаза - як 10.
Однак слщ зазначити, що числа, як характеризують ступiнь твердосп, тобто вимiрюваноl величини, добираються досить довшьно. Тому деякi вченi вважають, що «навряд чи е доцшьним називати вимiрюванням будь-який спосiб квантифшаци властивостей та величин за ступенем !х iнтенсивностi» [1, с. 85]. Одна з причин цього, на думку К. Берю, полягае в тому, що «одиницю абсолютно! шкали не можна, однак, розум^и ш як одиницю вимiрювання, нi тшьки як одиницю лiчби» [2, с. 138]. Але юнуе думка, що еталони, по сутi, теж е мiрами, яким колись було надано значення, що дорiвнюе одиницi. А тому i еталонне вимiрювання
Визначення безеталонного вимiрювання як класиф'кацп об'ект'в
представляеться як вдосконалена система шкалування [3]. Крiм того, дослщникам, якi плiдно працюють в галуз^ скажмо, психологи, не спадае на думку вщмовитися вiд оцiнок штелектуальних даних людей, питань, пов'язаних з !х професiоналiзмом лише тому, що вимiрюванi засоби е «грубими» та суб'ективними або вщсутш бездоганнi шкали для вимiрювання.
Значене розширення меж застосування поняття «вимiрювання» призвело до того, що будь-яке наукове вимiрювання неодмшно мае бути виконане за допомогою еталона, а будь-яке вимiрювання, що виконуеться без еталона, автоматично «виключаеться» з перелiку наукових. Але пошук та використання еталонiв «хоробросп», «краси», «порядностi», «правдивостi» може затягнутися та привести до не аби яких спорiв, або навiть ускладнити роботу науковця. Тому звернемо нашу увагу до безеталонного вимiрювання, яке представляе «самостшний широкий клас вимiрювань, як мають чималу цiннiсть» [4, с. 131].
Безеталонне вимiрювання представляе собою клас вимiрювань, якi здшснюються без використання еталонна як ч^ко фiксованого мiжнародного стандарту вимiрюваноl величини та без обов'язкового для еталонного вимiрювання пошуку математичного вiдношення (бшьше-менше). Замiсть еталонiв iнколи використовуються квазiеталони - об'екти або характеристики, як не е мiжнародними стандартами i зразками певних величин i як можна використовувати в якостi еталошв лише один раз. Або при безеталонному вимiрюваннi можна взагалi вщмовитися вщ використання еталонiв, «замiнивши» !х комбiнацiею параметрiв, що утворюють об'ект або зютавленням певно! ознаки з вимiрюваним об'ектом. Безеталонне вимiрювання являе собою доволi широкий клас вимiрювань, якi можна подiлити на види за пiдставою - механiзмом вимiрювання принаймнi на чотири види [5].
Крiм того, слiд зазначити, що еталонне вимiрювання характеризуеться певним числом абстракцш i являе собою процес «перетворення» якiсних характеристик в кшьюсть - число, оскiльки результат вимiрювання виражаеться числом. Безеталонне вимiрювання не вимагае дотримання цих абстракци, а тому i результат вимiрювання не треба представляти в чисельному виглядь
В науковiй лiтературi можна знайти багато прикладiв безеталонного вимiрювання, як, скагамо, шкала Мооса, вимiрювання сили в^ру за шкалою Бофора, конуси Зегера та шш^ але сам термш «безеталонне вимiрювання» майже не використовуеться. Вперше про цей вид вимiрювання було зазначено в робот А.1. Уйомова i Г.К. Полшарпова [4], але не надано його визначення. Далi сам термiн почали використовувати актившше, але визначення безеталонному вимiрювання так i не було надано. Тому важливим е аналiз юнуючих визначень процедури «вимiрювання» з подальшим виокремленням можливого визначення безеталонного вимiрювання.
Найчастiше вимiрювання (в найширшому сенсi цього слова) в науковш лiтературi розглядаеться як приписування числових форм об'ектам чи подiям на основi визначених правил, або як класифшащю об'ектiв чи явищ, за якою кожнш визначенiй групi приписуеться визначений знак (цифра, буква чи слово) [2]. П.Ф. Лазарсфельд зазначае, що «... якщо розпливчастий термш «вимiрювання» назвати
Готинян В.В.
«пошуком упорядковано! класифшаци», це буде хороше визначення» [цит. по 2]. Безеталонне вимiрювання визначають як «класифiкацiю об'ектiв, в ходi яко! з родового поняття вимiрюваного об'екту (до вимiрювання) виокремлюються види за певною ознакою - вимiрюваною величиною або вимiрюваною властивютю» [6, с. 89]. За лопчною формою - це найпоширенiший вид визначення: визначення через найближчий рщ («класифшащя») та видову вiдмiннiсть. Але тут ми зштовхуемось зi «старим-новим» питанням: що таке класифiкацiя?
Як правило, в лопщ як класифшащю розумiють результат послiдовного подiлу будь-якого поняття на види, вцщв на тдвиди i т.д. Але, як зазначае А.Л. Субботш, «iсторично уявлення про класифшащю як результат процешв подiлу понять сягае до вщомого «древа Порфирiя» — iерархil понять, яю дiйсно нагадують схему дедуктивно! дихотомiчно! класифшаци. Але з чашв... Порфирiя наука сягнула далеко уперед» [7].
Дж.Ст. Мiлль вщзначае, що одне лише придання речам загальних iмен, акт !х називання вже здшснюе класифiкацiю, тому що усяке називання, яке означае будь-яку властивiсть, самим цим актом роздшяе усi речi на два класи: на т1, що мають цю властивють i на т1, якi И не мають И. Але Дж.Ст. Мшль пояснюе, що така класифшащя являе собою лише випадковий результат використання назв, що використовуються з шшою метою: для позначання тих чи шших якостей цих предметiв. Г.1. Челпанов розумiе класифiкацiю як розподiлення речей за класами зпдно до подiбностi мiж ними [8].
В сучаснш науковiй лiтературi слово «класифiкацiя» використовуеться, принаймш, у двох сенсах: як найменування вже юнуючо! класифшаци i як позначення процесу И створення. У книзi Розова С.С. [9] зазначено ще одне значення цього термiну - процедура використання класифшаци. Якщо вже цей термiн мае декшька значень, а мова йде про термiнологiю, в яко! не може бути двозначносп, то термш «класифiкацiя» доцiльно використовувати в першому значенш (як найменування вже юнуючо! класифшаци), а термiн «класифiкування» — для процесу створення класифшаци. Однак термш «класифшування» «можна розумiти i як процес створення, i як процес використання вже створено! класифкаци» [9, с. 6].
Для нашого дослщження доцшьшше використовувати термiн «класифiкування» — «процес вщнесення класифiкуемого об'екту до певного шдроздшу будь-яко! класифiкацi!, що проводиться на пiдставi визначення наявносп або вiдсутностi задано! ознаки (ознак) у класифшованих об'ектiв» [9, с. 7]. Таке визначення класифшування характеризуе мехашзм одного з видiв безеталонного вимiрювання, заснований на зiставленi ознаки з вимiрюваною рiччю з метою вщповщ на питання: чи належить ознака вимiрюваному об'екту. Таким чином вщбуваеться вимiрювання лiкарем стану захворювання людини. Кожнiй хворобi вiдповiдають опорш дiагностичнi ознаки, якi лiкар сшввщносить зi станом хворого.
Аналiзуючи iншi визначення класифiкування знаходимо: «основним принципом цього процесу е порiвняння об'екпв, що розглядаються, з заданими зразками, еталонними представниками класiв» [9, с. 7]. Подiбним чином здiйснюеться безеталонне вимiрювання засноване на порiвняннi двох об'екпв, один з яких
Визначення безеталонного вимiрювання як класиф'кацп об'ект'в
розглядаеться у якост певного «умовного» еталона вимiрюваноï величини (KBa3ieTarorn), а iнший е вимiрюваним об'ектом. Таким чином вимiрюеться твердiсть мшералу за шкалою Мооса. Також за цим мехашзмом вiдбувaеться спiввiдношення куршв валют i визначаеться, скaжiмо, рют або зменшення курсу гривнi вщповщно до курсу долара.
Також наведене вище визначення процесу клaсифiкувaння вщповщае виду безеталонного вимiрювaння, який заснований на порiвняннi ознаки, влaстивостi, що належить вимiрювaнiй речi, з ознакою, обраною в якостi умовного квaзiетaлонa. Подiбним чином вимiрюеться сила в^ру за шкалою aнглiйського aдмiрaлa Бофорта або вчитель вимiрюе рiвень знань учня. При цьому вiдбувaеться порiвняння мiж властивостями, що були обраш в якостi умовних квaзiетaлонiв, наприклад, сила вiтру зазначена в шкaлi або перелiк того, що повинна мютити в собi вiдповiдь учня на той чи шший бал, з властивостями вимiрювaного об'екту - в^ру, що дуе, або вщповщ учня [5].
Якщо слiдувaти визначенню клaсифiкaцiï як подiлу поняття за певною пiдстaвою, то слiд зазначити що створення класифшаци, як зазначае Розов: «може вiдбувaтися в умовах, коли поняття, що мае бути подшене, ще не iснуе, i, ^м того, задача клaсифiкaцiï проглядаеться як раз в тому, щоб сприяти виробленню понять про об'екти, що вивчаються» [9, с. 12]. Тобто в процес клaсифiкaцiï може бути утворене подшьне поняття.
Спошб створення клaсифiкaцiï може бути як дедуктивним, скашмо «древо Порфирiя», так i шдуктивним. Б.В. Якушин зазначае що «при iндуктивному створеннi класифшацшнш схеми aнaлiзу пiдпaдaе окремi об'екти, що об'еднуються у класи на основi подiбностi або вiдмiнностi в ознаках» [цит. по 9, с. 12]. Такому визначенню класифшаци вщповщае вид безеталонного вимiрювaння, заснований на комбшацп пaрaметрiв (властивостей чи ознак), за допомогою яких утворюеться i вимiрюеться об'ект. Наприклад, групи кровi людини визначаються i вимiрюються шляхом комбшаци iзоaнтигенiв та iзоaнтитiл. Або шший приклад. Третш закон Г. Менделя наголошуе: при схрещувaннi двох гомозиготних особин, яю вiдрiзняються одна вщ одно1' за двома або бшьше парами альтернативних ознак, гени й ознаки, яки 1'м вiдповiдaють, нaслiдуються незалежно один вiд одного i комбтуються в ycix можливих сполученнях. Зпдно з треим законом Г. Менделя комбшащя генiв особин, схрещуються, повшстю описуе i вимiрюе наступне поколiння [5].
Висновки. Повертаючись до визначень П.Ф. Лазарсфельда, Г. Гоуда та шших щодо визначення вимiрювaння як класифшаци, то з ними можна погодитися але частково. Якщо ч^ко розрiзняти поняття вже утворено1' клaсифiкaцiï i клaсифiкувaння, як процесу створення класифшаци, то анатз дано1' проблеми показуе що вимiрювaння краще визначити як клaсифiкувaння, процес створення клaсифiкaцiï. Причому слiд зазначити, що не тшьки безеталонне, а навт еталонне вимiрювaння можна визначити як класифшування, вiднесення об'екта, що класифшуеться, до певного класу на пiдстaвi нaявностi або вiдсутностi задано1' ознаки. У випадку еталонного вимiрювaння цiею пiдстaвою може бути тотожнють або нетотожнiсть еталону вимiрювaноï величини.
Готинян В.В.
Але слщ зазначити, що класифшування може бути лише найближчим родом при визначенш вимiрювання, а особливо безеталонного вимiрювання. Тому, на нашу думку, наступним кроком у визначенш безеталонного вимiрювання буде пошук видово! вiдмiнностi, яка зможе ч^ко виокремити безеталонне вимiрювання з класифшаци.
Список литературы
1. Рузавин Г.И. Методы научного исследования / Г.И. Рузавин. - М.: Мысль, 1975. - 237с.
2. Берка К. Измерения. Понятия, теория, проблемы / К. Берка. - М.: Прогресс, 1987. - 320с.
3. Готинян В.В. Шкалування як один з вар1анпв альтернативного еталонному вим1рювання / В.В. Готинян // Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции «Научные исследования и их практическое применение. Современное состояние и пути развития, 2008.». Том 14. Педагогика, психология и социология. Философия и филология. - Одесса: Черноморье, 2008. - С. 72-74.
4. Уёмов А.И., Поликарпов Г.К. К проблеме безэталонного измерения в микрофизике / А.И. Уёмов, Г.К. Поликарпов // Проблемы д1алектико-материалистического истолкования квантовой теории. Материалы 4 Симпозиума по гносеологическим проблемам измерений. - К.: Наукова думка, 1972.- С. 127-140.
5. Готинян В.В. До питання про сшвв1дношення еталонного i безеталонного вим1рювань / В.В. Готинян // Перспективи. Науковий журнал. - 2002. - №3 (19). - С. 33-39.
6. Готинян В.В. Про необыдтсть визначення поняття «безеталонне вимiрювання» / В.В. Готинян // Сборник научных работ по материалами международной научно-практической конференции «Современные направления теоретических и прикладных исследований, 2008». Том 19. Философия и филология. - Одесса: Черноморье, 2008. - С.87-89.
7. Субботин А.Л. Классификация [Электронный документ] / А.Л. Субботин. - М., 2001. - Режим доступа: http: //bookslibrarv. 1234mb. com
8. Челпанов Г.И. Учебник по логике [Электронный документ] / Челпанов Г.И. - Режим доступа: http://litvak.ru/knigi/chelpanov
9. Розова С.С. Классификационные проблемы в современной науке / С.С. Розова. - Новосибирск: Наука, 1986.- 224 с.
Готынян В.В. Определение безэталонного измерения как классификации объектов //
Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. — 2010. - Т. 23 (62). - № 2. - С. 252-256.
В статье рассматривается проблема определения безэталонного измерения. В ряде работ предлагается определить измерение как классификацию объектов. Но для правильного определения необходимо задать видовое отличие безэталонного измерения от классификации.
Ключевые слова: эталонное измерение, безэталонное измерение, определение, классификация.
Gotynyan V. Standardless measurement as classification of objects // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. - 2010. -Vol. 23 (62). - № 2. - P. 252-256.
The problem of determination of standaraless measurement as classification of objects is examined in this article. But for correct determination of this concept it is necessary to set the specific difference of this type of measuring from classification.
Keywords: standard measurement, standardless measurement, definition, classification.
Поступило в редакцию 13.10.2009
