CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия «Философия. Культурология. Политология. Социология». Том 24 (65). 2012. № 4. С. 333-338.
УДК: 168.5
ОНТОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ КЛАСИФ1КАЦП
Готинян-Журавльова В.В.
В науков1й литератур! розглядаються лоячт, гносеолог1чт аспекти класиф^кацИ, але не розглядаються онтолог1чт аспекти. Чим насправд1 е класифтацгя: подтом понять або сортуванням речей? Для пошуку в1дпов1д1 на це питання можна застосувати онтолог1ю буття Аристотеля. Ключовi слова: класифтащя; под1л понять; сортування речей; види буття.
Мета дано! статп - це пошук взаемозв'язку вищв буття за онтолопею Аристотеля i тим, що насправдi мютиться у класифшацшних чарунках - поняттями або речами.
Сьогодш майже кожна розвинена наука використовуе в своему арсенал методiв тзнання класифшащю. Неможна уявити бюлогда без вщомо! класифшаци Карла Лшнея, хiмiю - без таблиц Д.1. Менделеева, без геохiмiчно! класифшаци елементiв, астрономiю - без спектрально! класифшаци зiрок. Крiм того, iснують класифшацп мiнералiв, генетична класифшащя мов, цiнних паперiв, товарiв, документiв, автомобiлiв, ретельно розроблена бiблiотечно-бiблiографiчна класифiкацiя, мiжнародна статистична класифiкацiя хвороб i проблем, пов'язаних зi здоров'ям, тощо.
Проблеми побудови, пошуку шдстав i використання класифшаци, тобто лопчш та гносеологiчнi проблеми класифшаци е доволi обговорюваною темою. Зокрема, «класичними» стали дослiдження в цей галузi Розова М.А., Розово! С.С., Чупахша 1.Я., Якушина Б.В. Крiм того, бшьшють пiдручникiв з логiки розглядають визначення i сутнiсть класифiкацi!. Зазначена дискушя точиться навколо питання значення термiну «класифiкацiя» i його дво!стого використання для позначення процесу побудови класифшаци та для позначення класифшаци як продукту -готово! системи.
1сторично уявлення про класифiкацiю як результат подшу понять на види, вцщв на пiдвиди i т.д. сягае до «вщомого «древа Порфiрiя» - iерархi! понять, якi дшсно нагадують схему дедуктивно! дихотомiчно! класифшацп» [1]. Але з часiв Порфiрiя наука сягнула далеко уперед, що i привело до певних змш в розумiннi поняття «класифiкацiя». Так в сучаснш науковiй лiтературi юнуе принаймнi три рiзнi значення поняття «класифшащя»: процедура створення класифiкацi!, класифшащю як таку i процедуру !! використання [2]. В цьому питанш бiльш-менш прийнятну рiвновагу дiстали завдяки домовленостям: термш «класифiкацiя» доцiльно використовувати в першому значеннi (як найменування вже iснуючо! класифiкацi!), а термш «класифшування» - для процесу створення класифшаци. Отже термiн
«класифшування» «можна розумiти i як процес створення, i як процес використання вже створено! класифшаци» [2, с.6].
Але не слщ забувати, що крiм логiчних, гносеолопчних i методологiчних iснують i онтолопчш питання, пов'язанi з природою об'екпв, що класифiкуються. Виникае питання: чим е насправдi елементи, якi мютяться у класифiкацiйних чарунках - щеальними конструкцiями (тобто поняттями) або фрагментами матерiального свiту (реальними об'ектами)? Тому шшою важливою темою щодо обговорення проблем класифшацп е питання: чим е насправдi класифiкацiя -подшом понять або сортуванням речей.
Думки провщних фiлософiв i методологiв науки роздшилися. Так М.Г. Тофтул вважае класифшащю як «складний, багатоступiнчатий подш (тобто система подiлiв), який проводиться з метою одержання нових знань стосовно члешв подiлу i систематизаци цих знань» [3, с.44]. I далi «внаслiдок класифшацп подiлюване поняття мислено розбиваеться на видовi поняття, кожне з яких (за наявшстю пiдстави) у свою чергу подшяеться на пiдвиди тощо» [3, с.44]. 1.В. Хоменко визначае класифiкацiю як «багаторiвневий, послiдовний подiл обсягу поняття з метою систематизаци, поглиблення та отримання нових знань стосовно члешв подшу» [4, с.71]. А.Д. Гетманова розрiзняе класифiкацiю як «рiзновид подшу понять, яка являе собою вид послщовного подiлу i утворюе розвиту систему, в якш кожнiй И член (вид) подiляеться на шдвиди» [5, с.49]. В.П. Плавич вважае що «про важливють подiлу красномовно свщчить те, що ця операщя лежить в основi будь-яко! класифшаци» [6, с. 42].
1ншу думки висловлюе Г.1. Челпанов, розумдачи класифiкацiю як роздiлення речей по класах зпдно до подiбностей мiж ними [7]. Дж. Ст. Мшь пiдкреслював, що одне лише надавання речам загальних iмен, акт !х називання вже здiйснюе класифiкацiю, тому що усяке називання, яке означае будь-яку властивють, самим цим актом роздшяе усi речi на два класи: на т1, що мають класифiкацiю i на щ тi, якi не мають И [цит. за 1] М.1. Кондаков зазначае, що класифшащею називаеться «розподш предметiв будь-якого роду на класи зпдно з найбшьш суттевими ознаками, що належать предметам даного роду i мають вщмшнють вiд предме^в iнших родiв, при цьому кожен клас займае в здобутш класифшацп певне постiйне мiсце, i в свою чергу подшяеться на тдкласи» [8, с.373]. АС. Конверський визначае класифшащю як «систематизацiю предметiв на основi угоди чи певних практичних мiркувань i на основi ознак, що випливають з природи систематизованих предметiв» [9, с.155]. Автори [10] визнають класифшащю за «багатоступеневий, послщовний подiл предметiв на групи (класи), при якому кожний клас мае свое постшне, певне мюце» [10, с.79]. I ще одне визначення: «класифiкацiя являе собою стiйку ^ як правило, досить складну систему подшу множини дослщжуваних об'ектiв на шдмножини таким чином, що кожний предмет займае в цш системi строго визначене мiсце, опиняеться в однш з рубрик, якi називаються «класом», «родом», «видом» тощо» [10, с.188]. Дещо подiбноl думки дотримуеться А.Л. Суботш [1]. Аналiзуючи шдстави класифiкацil, вiн вказуе на основш елементи класифiкацil, серед яких е шдстава подiлу, класифiкацiйнi групи та загальний принцип. Класифiкацiйну групу, на його думку, «утворюють подiбнi за сво!ми властивостями об'екти; i в змюп поняття, що означае таку групу, уявляються загальш до них подiбнi властивостi» [1].
Але, якщо вже ми анатзуемо онтолопчш питання, питання, що пов'язанi з природою об'екпв, речей, то, на нашу думка, стд звернутися до класично! онтологп, до онтологi! буття за Аристотелем.
В онтологи Аристотеля центральним поняттям е категорiя сутностi: «Якби не юнувало первинних сутностей, не могло б юнувати нiчого iншого» [11, 2в 6-7]. В «Категорiях» Аристотель видшяе двi ознаки, два параметра, за якими вш подiляе буття: знаходиться у шдлягаючому i позначатися про тдлягаюче. Знаходитися у шдлягаючому може все те, «що не будучи частиною, не може юнувати окремо вщ того, у чому воно знаходиться» [11, 1а 20-25]. Наприклад, знаходяться у шдлягаючому рiзнi якосп предметiв. Позначатися про тдлягаючий може все те, що можна приписати йому як властивiсть. Дат Аристотель дихотомiчно подiляе кожну ознаку на два види: знаходиться у шдлягаючому та не знаходиться у шдлягаючому, позначаеться про тдлягаюче та не позначаеться про тдлягаюче. Далi фшософ комбiнуе !х: «1з всього юнуючого одне позначаеться про будь-яке тдлягаюче, але не знаходиться т в якому шдлягаючому, наприклад, людина; про тдлягаюче -окрему людину говориться як про людину, але людина не знаходиться ш в якому шдлягаючому; шше знаходиться у шдлягаючому, але не позначаеться ш про яке тдлягаюче...; наприклад, певне умшня читати i писати знаходиться у шдлягаючому - в-душ^ але ш про яке пiдлягаюче не говориться як про певне умшня читати i писати. I певне бше знаходиться у шдлягаючому - у тш (тому що будь-який колiр - у тш), але ш про яке пiдлягаюче не позначаеться як про певне бше. А шше i позначаеться про тдлягаюче, i знаходиться в шдлягаючому - у душi -i про тдлягаюче - умшня читати i писати - позначаеться як про знання. Нарешл, iнше не знаходиться у шдлягаючому i не позначаеться про будь-яке тдлягаюче, наприклад, окрема людина й окремий кшь» [11, 1а 20-25 1в 5]. Таким чином, Аристотелем бути видшеш чотири категорп буття: 1-а сутшсть, 2-а сутнiсть, 3-е суще, 4-е суще, котрi як запропоновано в [12] можна представити у виглядi таблищ.
Таблиця сутностей г сущого
Сутносп Знаходиться у шдлягаючому Позначаеться про тдлягаюче
1-а сутшсть ш знаходиться не позначаеться
2-а сутшсть ш знаходиться позначаеться
3-е суще знаходиться не позначаеться
4-е суще знаходиться позначаеться
Перша сутшсть мае наступну комбшащю: «не знаходиться ш в якому шдлягаючому» i «не позначаеться ш про яке пiдлягаюче». До першо! сутностi Аристотель вiдносить: «вочевидь всього, як думають, сутшсть властива тшам; тому ми називаемо сутностями тварин, рослини i !хш частини, а так само природш тiла таю, як вогонь, вода i земля i кожне тiло цього роду, а також усе те, що е частиною !х чи складаеться з них - або з !хшх частин, або з уше! сукупносп !хнiй, - наприклад, небо i його частини, Мiсяць i Сонце» [13, 1028а 8 14].
Друп сутностi iснують окремо, тобто не знаходяться ш в якому шдлягаючому, але можуть позначатися про тдлягаюче. До других сутностей не вщносяться окремi предмети, якi можна вказати за допомогою знаюв чи iмен, це сутностi, якi стосовно предмеив будуть !хнiми родами чи видами. «Що стосуеться других сутностей, -
пише Аристотель, - то про тдлягаюче позначаеться i !хне визначення, i !хне iм'я: адже визначення людини стосуеться до окремо! людини i визначення живо! ютоти -точно також» [11, 3а 15-20].
Третя суще «знаходиться у шдлягаючому» i «не позначаеться ш про яке пiдлягаюче». Оскiльки знаходиться у шдлягаючому, то неможна назвати сутшстю, бо сутшсть - усе те, що мае самостшне юнування, Аристотель назвав сущим. Це здатшсть читати i писати, що знаходяться в душi людини; це синява, що властива тшьки серпневому небу. Вщокремити ознаку третього сущого, наприклад, вiд душi (якщо вона знаходиться в душ^ неможливо.
Четверте суще «знаходиться у шдлягаючому», «позначаеться про тдлягаюче». Жодна з цих властивостей не юнуе вiд природи сама по собi i не може вщокремлюватися вiд предмету. Це властивосп, що виявляються не в окремому об'екп, а в цiлому рядi класiв чи об'ектiв.
Звернiмося до наведених вище визначень поняття «класифшащя» i пригадаемо що до цього часу лопки i методологи науки не вщповши на питання: чим насправдi е класифiкацiя - багаторiвневим подiлом поняття чи сортуванням речей? Що повинш мiстити у собi класифiкацiйнi чарунки - видовi поняття або реальш речi? I як може вплинути багатозначнiсть термiну «класифшащя» на онтологiчний «змiст» класифiкацiйних чарунок.
Пригадаемо деяю з наведених вище визначень класифшаци i проаналiзуемо як пов'язано змют класифiкацiйних чарунок i те, до якого з виду сутностей (за класифшащею Аристотеля) можна вщнести змiст цих чарунок.
Пригадаемо, М.1. Кондаков, зазначае, що класифшащею називаеться «розподiл предметiв будь-якого роду на класи зпдно з найбшьш суттевими ознаками, що належать предметам даного роду» [8, с.373]. ^е! ж думки дотримуеться i Г.1. Челпанов, який розумiе класифiкацiю як розподшення речей за класами зпдно до подiбностей мiж ними [7] i АС. Конверський, який називае класифшащею систематизацiю предметiв [9]. Дещо подiбну думку мае А.Л. Суботш, вказуючи на класифiкацiйну групу, що утворюють подiбнi за сво!ми властивостями об'екти [1]. Б.В. Якушин зазначае, що «школи термшом «класифiкацiя» позначають процес рознесення об'екпв по класах» [цит за 2, с.6].
Таким чином, розумдачи класифiкацiю як сортування речей, в рамках онтологiчних уявлень Аристотеля, ми аналiзуемо першi сутносп - окремi речi i !х частини. Основним принципом цього процесу е порiвняння об'ектiв, що розглядаються, з заданими зразками, так званими еталонними представниками клашв. Якщо ми пригадаемо, що способiв створення класифшаци може бути два: дедуктивний та шдуктивний, то нашому випадку вiдповiдае саме iндуктивний спошб створення класифшаци, при якому аналiзуються окремi об'екти, що об'еднуються у класи, на основi подiбностi або вщмшносп ознак.
Далi, на думку М.Г. Тофтула, «класифшащя - складний, багатоступiнчатий подiл» [3, с.44], внаслщок якого подiлюване поняття мислено розбиваеться на видовi поняття, кожне з яких у свою чергу за наявшстю шдстави може бути подшене на пiдвиди. Пригадаемо, що I. Хоменко теж розумiе класифiкацiю як багаторiвневий, послiдовний подiл обсягу поняття [4]. Подiбноl думки дотримуеться i Гетманова А.Д., визначаючи класифiкацiю як рiзновид послiдовного подiлу понять [5]. ^е! ж думки дотримуеться i В.П. Плавич [6].
Розумдачи класифшащю як подш понять, в рамках онтологи буття Аристотеля, ми аналiзуемо роди, виокремлюемо з них види за певними правилами, тобто анатзуемо друп сутностi. При цьому ми не наповнюемо класифшацшш чарунки реальними об'ектами - зоряними сузiр'ями чи рiзновидами мiнералiв, чи гiрськими породами. В даному випадку вчених цiкавлять питання анатзу понять, дедуктивного аналiзу понять. Пригадаемо, що при дедуктивному створеш класифiкацi! «оперують з поняттями i на основi подiбностей або вщмшностей !х ознак встановлюють мiж ними родо-видове вщношення» [2, с.12].
Подальший аналiз змiсту поняття «класифiкацiя» вказуе на те, що найчаспше це поняття використовуеться, принаймш, в двох значеннях: як найменування вже створено! класифшацп i як позначення процесу !! створення, побудови. Найчастiше для позначення вже юнуючо! класифiкацi! використовуеться термш «класифiкацiя», а для позначення процесу створення - термш «класифшування».
Безумовним е той факт, що класифшащя - це особливий вид подшу. I! особливють грунтуеться на ретельнш розробцi вiдносно до простого подшу, що додае будь-якш класифшаци усталеностi. Створена класифiкацiя отримуе усталений характер i зберiгае його доти вона не буде замшена новою, бшьш вдалою класифшащею. Але для цього, на думку М.1. Кондакова, необхщно як пiдставу для подшу обирати найбiльш iстотнi i важливi в практичному вiдношеннi ознаки [8]. Але за лопчним законом зворотного вщношення мiж обсягом та змютом, подiл понять не може вщбуватися безвiдносно до змiсту, адже подшяемо обсяг за певною ознакою, що входить до змюту. Саме тому найчаспше класифiкацiя розумiеться як систематизащя наявного знання.
Як зазначае 1.Я. Чупахiн: «призначення будь-яко! класифiкацi! в науках мютиться в тому, щоб бути засобом найкращого шзнання об'екпв, що вивчаються, про якi до класифшацп ще не було сформовано понять» [цит. за 2, с.12]. Бшьшють задач, як виникають перед нами в процес нашого дослщження, вимагають застосування вже iснуючих класифшацш, iснуючих в певних галузях знання, а, значить, i iснуючих у тдлягаючому - в цих галузях знання. А це означае, що створеш класифшацп належать до третього або четвертого сущого залежно вщ !х загального застосування. Крiм того, якщо створення класифшацп вiдбувалося iндуктивним шляхом, то вона базуеться на сортуванш речей i, iмовiрнiше, належить до третього сущого, яке знаходиться у тдлягаючому, але не позначаеться про нього. Якщо створення класифшаци вщбувалося дедуктивним шляхом, тобто шляхом подшу понять, то, iмовiрнiше, створена класифшащя належить до четвертого сущого, яке i знаходиться у тдлягаючому (у певнш галузi знання) i позначаеться про нього, бо «про шдлягаюче позначаеться i !хне визначення, i !хне iм'я» [11, 3а 15-20].
Висновки. Тема, пов'язана з питанням: чим насправдi е класифшащя i що повиннi мiстити у собi класифiкацiйнi чарунки - реальш об'екти або систему спiвпiдпорядкованих понять, потребуе ретельного аналiзу. Насправдi, щкавим е той факт, що поняття «класифшащя» при певних умовах може належати до рiзних видiв буття. Чим це може зарадити при виршенш лопчних i гносеологiчних питань, пов'язаних зi створенням i застосуванням класифшацш - складае перспективу подальших дослiджень фiлософських аспектiв такого наукового методу, яким е класифшащя.
Список лггератури
1. Субботин А.Л. Классификация. [Электронный ресурс] / А.Л. Субботин. - М., 2001. Режим доступа : http://bookslibrary.1234mb.com.
2. Розова С.С. Классификационная проблема в современной науке / С.С. Розова. - Новосибирск: Наука, 1986. - 224с.
3. Тофтул М.Г. Логжа: Поибник для студенпв вищих навчальних заклад1в / М.Г. Тофтул. - К.: Видавничий центр «Академ1я», 2002. - 368с.
4. Хоменко I. Лопка: Шдручник для вищих навчальних заклад1в / I. Хоменко. - К.: Абрис, 2004. -356с.
5. Гетманова А.Д. Логика: Ученик для студентов высших учебных заведений / А.Д. Гетманова. -М.: Омега-Л, 2006. - 416с.
6. Плавич В.П. Основы логики с задачами и упражнениями: Учебное пособие / В.П. Плавич. -Харьков: Бурун Книга, 2010. - 208с.
7. Челпанов Г.И. Учебник по логике [Электронный ресурс] / Г.И. Челпанов. - Режим доступа : http://litvak.ru/knigi/chelpanov
8. Кондаков Н.И. Логика / Н.И. Кондаков. - М.: Издательство Академии Наук СССР, 1954. - 512с.
9. Конверський А.£. Логжа: Шдручник для студенпв вищих навчальних заклад1в / А.£. Конверський. - К.: Четверта хвиля, 1998. - 272с.
10. Лопка: Навчальний комплекс / [Сулим О.В., Сандюк Л.О., Симоненко С.П., Цибра М.Ф., Шмиголь М.Ф.]; под ред.. О.В. Сулима. - [3-е вид.]. - Одеса: Астропринт, 2004. - 232с.
11. Аристотель. Категории / Аристотель; [пер. с древнегреч. под ред. З.Н.Микеладзе]. - М.: Мысль, 1978. - 687с. - (Сочинения: в 4т./ Аристотель; т.2).
12. Уёмов А.И. Метафизика: учебное пособие / А.И. Уёмов. - Одесса: Астропринт, 2010. - 260с.
13. Аристотель. Метафизика / Аристотель; [пер. с древнегреч. под ред. В.Ф.Асмус]. - М.: Мысль, 1976. - 550с. - (Сочинения: в 4т./ Аристотель; т.1).
Готынян-Журавлёва В.В. Онтологические аспекты классификации // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия: Философия. Культурология. Политология. Социология. - 2011. - Т.24 (63). - № 4. - С. 333-338. В научной литературе рассматриваются логические, гносеологические аспекты классификации, но не рассматриваются онтологические аспекты. Чем же является классификация: делением понятий или сортировкой вещей? Для поиска ответа на этот вопрос обратимся к онтологии бытия Аристотеля.
Ключевые слова: классификация, деление понятий, сортировка вещей, виды бытия.
Gotynyan-Zhuravlyova V.V. The ontological aspects of classification // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. Series: Philosophy. Culturology. Political sciences. Sociology. -2011. - Vol.24 (63). - № 4. - P. 333-338.
In scientific literature the logical, gnoseological aspects of classification are considered, but ontological aspects aren't. What the classification actually is: concepts division or things sorting? For the search of an answer to this question Aristotle's ontology of entity could be used. Key words: classification, concepts division; things sorting, kinds of entity.
Статья поступила в редакцию 19.09.2012
