CC BY
13УДК 911.52; 551.4
ПРИРОДНО - АНТРОПОГЕНН1 ГЕОСИСТЕМИ ЯК ОБ GKT ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЛУГАНСЬКОТ ОБЛАСТ1
Белоусова Н.В.
Р1знорангова антропогенна трансформащя геосистем е безпосередшм показником взаемозв'язку системи „Природа - людина" i, в нашому випадку, виступае об'ектом дослщження територп Лугансько! областг Оцшка та методичне обгрунтування антропогенно! перетвореност1 геосистем дае змогу проанал1зувати загальний еколого-географ1чний стан певно! територи та розробити оптим1защй програми.
Ключов1 слова: геоеколопя, екокорекщя, екопол1тика, природно-антропогенна геосистема, перетворешсть геоситем, природокористування, природне середовище.
Центральною теоретичною проблемою будь-яко! науки е проблема визначення об екта вивчення. Для геоеколоп! вона е найбшып гострою. Виршення Ii' дало б змогу лопчно обгрунтувати й yci iHini наукознавч1 атрибута - предмет, методолопю, структуру науки, закони та законом1рност1, яи нею досл1джуються. Проблема вивчення об екту геоеколоп! вирипувалась у р1зних площинах. Бшышсть дослвдншав визнае, що найбшып загальним объектом геоеколоп! е геоекосистема (Бачинський, 1991; Боков, 1996; Швебс, 1984 та ш.). В щлому, визначення геоекосистеми зводиться до поняття "ландшафту", хоча при цьому до ландшафтно! сфери ввдносяться людина, Ii' господарська д1яльшсть та геотехшчш системи. Аналопчний змют мають i таи поняття, як „штегральш геосистеми" та „антропогенно-техногенш системи" (Преображенський та ш.. 1989), „природничо-господарсыа територ1альш системи" (Швебс, 1987), „ландшафтно-техногенш системи" (Мальков, 1990). Bei щ поняття е блоковими: складаються з блошв природа, населения, господарство, кожен з яких розвиваеться за власними законами.
Визначено, що основним фактором антропогенно! трансформацп (перетвореносп) геосистем е господарська дгяльшеть суспшьства. Бшышсть доелвдншав вважае, що мова повинна йти навпь не про вплив останньо! на природш системи, а про таку TicHy взаемодйо геосистем i господарсько! д1яльност1. яка спричиняе появу ново! цЫсносл - природно -антропогенних геосистем - та нових наукових напря\пв. яи мають !х вивчати: антропогенного ландшафтознавства (Мшьков, 1973), прикладного ландшафтознавства (1саченко, 1972), прикладно! ф1зично! географп (Шищенко, 1988). В цьому випадку мова вже не може йти про антропогенний вплив як зовшшнш вплив на природш системи (або навколишне середовище загалом), внаелвдок господарсько! д1яльност1. Антропогенний вплив ели розглядати як складову взаемодй м1ж шдсистемами досл1джувано! територй „Природа", "Природокористування (Техшчш системи, Господарство)" та „Населения".
Вио\п спроби класифпшщй природно-антропогенних систем (Мшьков , 1981). Але кр1м грунтовних досл1джень Г.1.Швебса (Швебс, 1994) з класифшаци агрогеосистем та О.Ю.Дмитрука (Дмитрук, 1993) з класифпшцп урбоекосистем, яи полм використовувалися при складанш вщповщних карт, вел шпп зводились до класифжаци клаав. тигив, рода, вщцв природно-антропогенних геосистем за рпномаштшетю господарсько! д1яльност1 (Мшьков, 1981; Денисик, 1998)[3].
Щодо ощнок антропогенно! псрстворсносп геосистем, то бшышеть дослщниюв використовуе не прям1 ознаки змш, а опосередковаш: 1) процентш величини площ р1зного господарського використання (Шищенко,1988), 2) обсяги викид1в та скщцв забруднюючих речовин, внесения добрив, використання хппчних засоб1в захисту рослин в1д шшдншав, обсяги беззворотного водокористування тощо (Шищенко, Малишева, Потапенко, 1994; Койнова, 1999 та ш.). За таким же тдходом виконуеться бшышеть ощнок еколопчного стану (ситуащй), яш фактично е ощнкою антропогенно! перетворенносп геосистем або ощнкою забруднення геосистем (Барановський, Пироженко, Шевченко, 1985; Руденко, Бочковська, 1992 та ш.).
Щодо методик ощнки антропогенно! псрстворсносл геосистем, то вел вони е бальними, до того ж бали, як правило, не розраховаш, а назначеш, тобто б1льппсть ощнок е експертними, точшше - одноекспертними, що впливае на !х об" ектившеть [3].
Той факт, що бшышеть доелвдншав використовуе не пря\п ознаки зм1н геосистем, пояснюеться, з одного боку, нерозроблешетю шдход1в до ощнки псрстворсносл геосистем за прямими ознаками та вщеутшетю еталошв природних геосистем, з шшого - складнютю шлыасного визначення (ви\прювання) параметр1в прямих ознак, що вимагае проведения спецекспедищйних великомасштабних та комплексних стацюнарних ландшафтно-геох1м1чних та ландшафтно-геоф1зичних досл1джень.
Отже, вир1шення проблеми ощнки антропогенно! трансформащ! геосистем вимагае: 1) визначити пря\п ознаки зм1н геосистем внасл1док господарсько! д1яльност1 та шлыасш параметри !х опису; 2) обгрунтувати методолопю визначення еталошв природних геосистем; 3) розробити еталони природних геосистем на тестових (модельних) диянках: 4) визначити шлыасш параметри '»\пни структури, (|)¡»ико-х1 \пчних властивостей, водного та пдрох1м1чного режиму геосистем; 5) обгрунтувати програми польових, експедищйних та стащонарних ландшафтно-гсохппчних та ландшафтно- геоф1зичних досл1джень[3].
3 метою досягнення спйко! динам1чно! р1вноваги у репональних системах необх1дне вдосконалення системи управл1ння природокористуванням на принципах ор1ентащ! на пр1оритетш щл1 екопол1тики, що полягають у дотриманш еколопчно! р1вноваги, ращональному природокористуванш, комплексному використанш природних ресурс1в, охорош природи.
Досягнення основних цшей екопол1тики повинно базуватися на розробках ефективних програм управлшня яюстю природного середовища. Щ програми на
основ1 еколопчного мошторингу мають включати заходи, спрямоваш на найбшып ращональне використання р1зних видав \псцсвих pecypcie, !х вщтворення та охорону.
Реал1защя цшьових еколопчних ирограм у сучасних умовах сконо\пчно! кризи, коли виробники намагаються досягти економ1чно! вигоди за рахунок зниження Bcix видш витрат (в т.ч. на вщтворення та охорону природних pecypciB), е дуже проблематичною. Ниш ж низький р!вснь розвитку виробництва, невисока шформовашсть населения про еколопчну ситуащю, наслщки негативного впливу uie! ситуаци на здоров" я людей створюють обмежеш можливосп економ1чного регулювання процсав природокористування. Це шдтверджуеться також наявшстю нових землекористувач1в, особливо орендатор1в, сшльних шдприемств, яи розвивають сво! виробництва переважно на ресурсномюткш ochobI [5].
Важливе \iicuc у забезпеченш комплексного розвитку регюшв, мае ращональне використання м1неральних pecypcie, яких у Лугансыай обласп багато. Це i сировина для розвитку топливного- енергетичного та х1м1чного комплексу, р1зномаштш буд1вельш матер1али тощо. Хоча основною одиницею ресурсного потенщалу е наявшсть кам я но го вуплля, яке видобуваеться 9-ма об сднаннями i мае багатоспектральний р¡ шовид якосп вуплля. Велика шлыасть шахтовидобувних шдприемств на невеличкш територ11 обласп призвела до незворотшх npoucciB: накопичення прсько! породи у вигляда терикошв, r»Miни загального вигляду ландшафпв, наявносп npoucciB провал1в та зсув1в, забруднення атмосферного басейну та поверхневих вод, впливу негатив них техногенних npoucciB на здоров" я населения та ш. Тому Bci щ та ¿нш1 процеси будуть предметом досл1дження на територ11 Лугансько! обласп
[4].
Знаходячись шд штенсивним впливом людсько! д1яльносп природне середовище продовжуе жити за власними законами: вщбуваеться обм1н речовини i енергп, зм1ни nip року та доби, погодш та кл1матичш зм1ни. 3 шшого боку ui складов! набувають сощальних та сусшльних властивостей, яи визначаються законами розвитку сусшльства.
Природа безпосередньо сприяе в1дтворенню (в1дновленню) властивостей середовища, яи необх1дн1 для ¡снування людини. Природш складов! беруть участь у формуванш важливих властивостей навколишнього середовища (газового, х!м!чного, б!олопчного складу природних компонентов, теплового режиму). Щ властивосп можуть мати як природно-оздоровчу спрямовашсть, так i виступати передумовами виникнених численних негативних насл1дк1в у природному середовищу. Тому шдсистема „природа" з ПТГ виступае для шдсистеми „сусшльство" природними умовами i ресурсами, а ландшафта виконують при цьому задаш сощально-економ!чш функц!! в сусшльств!. В даному випадку ландшафт не тшьки задовольняе потреби сусшльства, але й залежить в!д форм ¡снуючого господарського використання тсритор|!.
На думку А.Г.1саченка [2], можна вид!лити дв! основш функци ландшафту. Перша - це еколопчна (функц!я життезабезпечення або задоволення потреб
людства, як частини живо! природи, в первинних засобах ¡снування): друга -ресурсна або виробнича (здатшсть ландшафту забезпечити сусшльне виробництво необхщними енергетичними I сиров инними ресурсами). Ресурсоутворюючи функцп повязаш, переважно, з виробничою д1яльшстю (видобувною пролгисловютю. сшьським господарством 1 т.д.). Сшльними для них залишаються ириродоохоронш функцп ландшафту, для яких важливе значения мае яисний стан природного ландшафту.
При еколого-географ1чних досл1дженнях ор1ентуються на деяку стандартну модель людини. В цьому випадку природне середовище може бути
„здоровим" (взаемоввдносини сусшльства I природи позитивно впливають на стан здоровья людини), або „нездоровим" (наявний дискомфорт у ввдносинах, який супроводжуеться ввдхилинням стану здоров я людини) I ощнюеться як екстремальне. При цьому увага зосереджуеться на тих властивостях навколишнього середовшца, яи забезпечують можливють здорового бюлопчного I сощального життя людей. До таких фактор ¿в належать: енергетичний стан середовища (теплове, магштне, гравтцшне поле та ¿и.), хппчний та динам1чний характер атмосфери, водний компонент (волопсть пов1тря, земно! поверхш, х1м1чний I ф1зичний склад води), фпичний. х1м1чний та мехашчний характер земно! поверхш, рослини, тварини, мшрооргашзми [1]. Щ фактори створюють загальний фон, який проявляеться незалежно ввд ставлення людини до природи. На нього накладаеться природно-антропогенне та сощально-сконо\пчнс середовище. П1д першим розумшть антропогенне перетворення природних систем завдяки втручанню людини, яи втрачають здатшсть до самоввдтворення. Такий процес можливий тшьки завдяки поспйному регулюючому впливу з боку людини. I таи антропогенш системи зараз на земшй кул1 переважають. До них можна вщнести орш земл1, пасовища, с1ножат1. рпш природш та штучш насадження, прнич1 розробки, в1двали, мапстрал1 тощо. Сучасне природне середовище в глобальному плаш стало природно-антропогенним I на Земл1 практично не залишилось незм1нених людиною природних систем, за винятком заповщних територш [1].
Тому, предметом природокористування можна вважати оптимпащю в1дносин м1ж природними ресурсами I умовами життя сусшльства та його сощально-сконо\пчни\г розвитком, намаганням зберегти та в1дновити середовище життя.
Типи природокористування 1.Д.Якушик (1988) пропонуе розр1зняти за сферами народного господарства: це - виробничий I невиробничий типи природокористування.
Види користування встановлеш за:
1) характером ресурс1в - мшерально-сировинне, водо -, земельно-,
люогосподарськс. рекреащйне;
2) характером природокористування - промислове, буд1вельно- промислове, с1льськогосподарське, люогосподарськс. рекреащйне та ш.;
3) р1внем оргашзащ! господарства - галузеве, м1жгалузеве, ¡нтсгральнс.
За напрямками здшснення процес природокористування можна описати за такою ор1ентовною схемою: освоения - перетворення природи - в/дновлення -охорона природи - управлтня / мотторшг.
Вшценаведена схема пропонуеться для тих в ид ¡в природокористування, за яких допускаеться повне або майже повне використання природних рссурав. Проте ¡снують \ таи напрямки природокористування, коли використання ресурс!в зводиться до користування ними або 1х використання здшснюеться тшьки у незначшй \ripi. При цьому маеться на уваи рекреащйне природокористування, природокористування в межах обекпв, що входять до складу природно-заповщного фонду Украши; в деякш \iipi сюди можна вщнести \ земле-, водо- \ л ¡со користування та ш. За таких умов та внаслщок людсько! д1яльност1. а часто \ впливу суто природних фактор1в. можлив1 певш значш >\пни в л1тологп пор ¡д. грунтовому покрив1. (|)лор1 та фауш, яи екологи вважають загрозливими. 1ншими словами, ¡снус ч1тка тенденщя \ за умов бс!Д1яльност1 вона тенденщя може перерости в значну еколопчну проблему.
В цьому випадку дощльно було б провести ряд цшеспрямованих заход1в, спрямованих на вщновлення попереднього (нормального або оптимального, але не ¡дсального) стану геосистем. Цей процес дощльно назвати скокорскц1сю. Тобто, екокорекщйна робота проводиться за умов, коли реально можна вплинути на ситуащю, коли немае серйозних сукцесшних змш та значних порушень екосистем та геосистем.
Яшцо втручання людини в геосистеми значне, потр1бш бшып сутт€в1 д11 людей на \псцсвому. рспональному \. звичайно, державному р1вш. Такий шдх1д можна назвати глибокою екокорекщею.
Кожному видов! екокорекц!!, як поверхнево!, так \ глибоко!, обов язково повинна передувати скод1агностика. або шшими словами ретельно проведений еколопчний мошторинг. Найважлив1шс значения екокорекц!! полягае в тому, що п вчасне та яшсне проведения дае змогу не тшьки зберегти природш об екти (групу об скт1в) чи ресурси, але й вичутно заощадити трудов! та матер!альш ресурси. До позитивних якостей екокорекц!! можна в!днести ! те, що б!лышсть екокорекц!йних заход!в виконуеться за короткий пром!жок часу. При проведенш екокорекщ! варто звертати особливу увагу на те, що результатом проведено! роботи повинно стати повернення геосистем до нормального стану (можливо початкового).
Екокорекщйш заходи на територи земле-, водо-, чи люооб склв дають значний ефект при глибокому розум!нш ще! проблеми кер!вником чи власником об скта. В цшому вчасна ! яшсно проведена екокорекщя дае змогу уникнути набагато складшшого ! дорожчого процесу - процесу в!дтворення.
Список л!тератури
1. Барановський В.А. Еколопчна географ1я \ еколопчна картограф1я. - К.: ©¡тосощоцентр, 2001.-252 е.-Б;блюгр.: С.196-215.;
2. Исаченко А.Г. Экологический потенциал ландшафта//Изв. ВГО. - 1991. - Вып.4. - С.305 -315;
3. Малишева Л., Гайдай С. Трансформащя геосистем: стан, проблеми, перспективи оцшки
ЗМШ
4. внаслщок техногенного впливу.// Украша та глобальш процеси: географ1чний вим1р: 36. наук. - Луцьк. Ред. -вид. вщд. „Вежа" Волин, держ. ун-ту ¡м. Лес1 Украшки, 2000. - Т.З. -111-15:
5. Ситник К.М. Бщи сучасно! eKOjiriï. — К.: 1969. — С. 17-21.
6. Щербань M.I. Шищенко П.Г., Гриневецький В.Т. Спряжеш стацюнарш дослщження заповщнихта перетворених геосистем//BicH. КДУ. Географ1я, 1978. - Вип. 20. - С.14-18.
Белоусова Н.В. Природно-антропогенные геосистемы как объект исследования луганской области.
Разноранговая антропогенная тарнсформация геосистеми является непосредственным показателем взаимосвязи системы „Природа-человек", и, в нашем случае, выступает объектом исследования территории Луганской области. Оценка и методическое пояснение причин антропогенного преобразования геосистеми дает возможность проанализировать общее эколого-географическое состояние определенной территории и разработать оптимизационные программы. Ключевые слова: геоэкология, экокорекция, экополитика, природно-антропогенная геосистеми, преобразование геосистеми, природопользование, природная середа.
Beloiisova N. I '. Natural - anthropological geosystems as object investigation of lugansk region
Different anthropological transformation of geosystem is spontaneous index reciprocity of system the „Nature - man" and in our chance it speaking as object investigation the territory of Lugansk region. Mark and methodical explanation causes of anthropological transformation of geosystem have given possibility vilification commos ecologo - geographical conditions definite territory and work out optimistic programmes.
Key word: ecologo-geographical conditions, geosystems, environment, transformation of geosystem, optimistic programmes.
Статья поступила в редакцию 25.07.2008 г
