CC BY
14
2. ЕКОЛОГ1Я ДОВК1ЛЛЯ
УДК 674(053) Доц. Л.М. Архипова, канд. техн. наук - 1нститут
менеджменту та економки "Галицька академш "
ДО ПИТАНИЯ ПРО КОНСТРУКТИВНУ Г1ДРОЕКОЛОГ1Ю
Запропоновано новий науковий напрямок "конструктивна пдроеколопя". Об'ектом вивчення цього напряму е пдроеколопчне середовище i його складовi час-тини - природно-техногеннi гiдроекосистеми.
Ключов1 слова: конструктивна гiдроекологiя, гiдроекологiчне середовище, природно-техногенш гiдроекосистеми.
Assoc. prof. L.M. Arkhypova - Institute of management
and economy "Galichina academy"
To question about structural hydroecology
In the article new scientific direction is offered "structural hydroecology". The object of study of this direction is a hydroecology environment and component parts - naturally technogenic hydroecosystems.
Keywords: Structural hydroecology, hydroecology environment, naturally technoge-nic hydroecosystems
Шзнання наслщюв антропогенного впливу на природне середовище i пошук способ1в розв'язання проблем оптим1заци взаемовщносин м1ж суспшь-ством i природою е одшею з найбшьш актуальних проблем сучасность Тех-нолопчний розвиток цившзаци стосовно водних ресурЫв став носити катас-троф1чно швидкий, а щодо геолопчного часу - вибуховий характер. На вели-чезнш акватори Свггового океану, озерах, р1чках тощо на наших очах вщбу-ваеться техногенно зумовлена актив1защя небезпечних процеЫв (забруднен-ня, засм1чення водних об'еклв, виснаження рж, незворотна змша якост1, зменшення кшькосл придатно! для пиття води i т.д), що були спричинеш чи актив1зоваш нерацiональною господарською дiяльнiстю. Таю процеси техно-генно-природного походження пропонуемо називати небезпечними siópoexo-логЫними, масштаби !х проявiв на Землi дедалi бiльше зростають.
Потрiбно вiдзначити, що в сучасних науках про Землю та практищ широко застосовуеться також термш "геоеколопя". Однак географи i геологи, що користуються цим термшом, часто вкладають в його змют не зовсiм однаковi поняття [1-4]. Зокрема, В.1. Осипов визначае геоекологш як мiждис-циплiнарну науку про еколопчш проблеми геосфер. Автор статт пого-джуеться з трактуванням геоекологи в широкому планi як комплексно! науки, що дослщжуе з еколопчних позицiй всi оболонки (сфери) Земль
О.М. Адаменко запропонував новий конструктивний напрямок у роз-витку еколопчно! науки i природоохоронно! практики - "конструктивна еко-лопя" як основа еколопчно! безпеки. На його думку, конструктивна еколо-пя - це частина "Велико! екологи" М.Ф. Реймерса, яка не тшьки дiагностуе стан навколишнього природного середовища та прогнозуе його еволюцш, а
Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни
й пропонуе конкретнi шляхи його оптимiзащl i покращення, конструюе такi природно-технiчнi геоекосистеми, як забезпечать стадий гармонiйний розви-ток Людини-Природи-Техносфери. Конструктивна екодогiя - це наука i га-дузь природоохоронно! дiядьностi, яка обгрунтовуе створення стшких при-родно-техногенних конструкцiй геосистем, що е частками бiосфери Землi i !х розвиток не повинен деградувати шд впдивом техногенних навантажень [5].
Пдроеколопя, згiдно з формулюванням деяких вчених, - це новий напрямок у системi наук про Землю, який вивчае пдросферу як одну з абь отичних компонент екосистем високого рiвня оргашзаци. При цьому пдрос-фера трактуеться i досдiджуеться як багатокомпонентна динамiчна система, що складаеться з басейнових систем i яка впдивае на юнування i розвиток бь оти i людсько! спiдьноти. Звертаемо увагу на те, що все живе шби-то виведе-но за рамки системи, що вивчаеться. Остання лише зазнае впливу i сама впливае на живу речовину, а дослщжуеться лише взаемодiя пдросфери i живого (обов'язково враховуючи людський фактор). Однак, багато бюлопв про-ти такого розширеного змiсту екологи i залишають 11 у розумiннi Е. Геккеля.
Для будь-яко! зршо! науки притаманш диференцiацiя та iнтеграцiя на-укових напрямiв. Поява нового об'екта, а саме - антропогенно змшених вод-них об,ектiв (в тому чи^ i штучно створених водних об'еклв), iснування такого потужного чинника, як техногенне навантаження, дае змогу вважати, що iснують пiдстави для виокремлення нового наукового напряму за об'ектними, прикладними i навiть суб'ектними ознаками. Цей напрям можна назвати конструктивною гiдроекологieю. Об'ектом вивчення цього напряму е пдро екодогiчне середовище i його скдадовi частини - природно-техногенш пдро-екосистеми, що перебувають шд постiйним впливом господарсько! дiядьнос-тi людини. До них необхщно вiднести також об'екти, подiбнi до природних, що виникли внасдiдок господарсько! дiядьностi. Предметом наукового напряму можна вважати реакщю водних об'еклв на вплив господарського комплексу, яка тдлягае вивченню з метою техногенно-еколопчно! безпеки при-родно-техногеннх пдроекосистем.
Звiдси випливае визначення "конструктивноI г1дроекологи" як науки, що досл1джуе г1дросферу з позицт техногенно-еколог1чно1 безпеки.
Виникнення конструктивно! пдроекологи спричинено об'ективними труднощами при конструктивних еколопчно-безпечних розробках у сферi щ-леспрямованого використання водних ресурсiв. Обумовлеш цi труднощi, як вiдомо, не тшьки обмеженiстю сучасних знань природних процеЫв у водних об'ектах, закономiрностей !х антропогенних модифiкацiй, але й специфжою iнженерного, екодогiчного, водогосподарського бачення шляхiв вирiшення проблем, що виникають при вивченш або використаннi водних об'еклв.
Комплексне ж розроблення наукових основ взаемоди людини з навко-дишнiм середовищем тiсно пов'язане з проблемами синтезу наукового знан-ня, що, своею чергою, призводить до появи i розвитку нових наукових галу-зей i напрямкiв, якi вiдображають тенденцiю до штеграци наукових теорш i метододогiй.
Таким чином, формування конструктивно! пдроекологп пов'язано як з розвитком методологи рiзних наукових напрямюв в екологi!, пдрологп, пд-рохiмi!, гiдроекологi!, геологi!, так i з необхiднiстю забезпечення техногенно-екологiчно! безпеки, попередження i прогнозування небажаних ризиюв, пре-цеденти яких юнують внаслiдок зусиль, спрямованих на використання сиро-винних, енергетичних, харчових, рекреацшних та iнших ресурсiв природних екосистем водно! оболонки Земль При цьому природш гiдроекосистеми пот-рапляють пiд дiю i вплив техногенних пдроекосистем (гiдротехнiчних, пдро-енергетичних, транспортних та ш.). Основним об'ектом вивчення нового на-укового напрямку е гiдроекологiчне середовище, пiд яким треба розумти частину гiдросфери як багатокомпонентну динамiчну систему, що знахо-диться тд впливом тженерно-господарсъко1 дiяльностi людини ^ своею чер-гою, певною мiрою визначае цю дiялънiстъ.
Вважаемо за необхщне застосувати до вивчення об'екта конструктивно! пдроекологп пдроеколопчного середовища бюсферно-еколопчну кон-цепщю та екосистемно-структурний шдхщ. Це спричинено, насамперед, трактуванням феномену екосфери i бюсфери, а також мiсцем i значенням в них пдроеколопчного середовища.
Бюсферно-еколопчна концепщя i екосистемно-структурний пiдхiд пе-редбачають розгляд бiосфери як екосистеми планетарного рангу. Та частина бюсфери, в якш власне i функцюнують сучаснi живi органiзми, охоплюючи людину як бiологiчний вид та людство як суспiльну соцiальну структуру, визначаеться термшом "екосфера" i вiдповiдним поняттям. Такий шдхщ дае змогу розглядати атмосферу, пдросферу i лiтосферу як еколопчш шдсистеми екосфери. При цьому живi органiзми, у сукупностi жива речовина за Вер-надським В I., вщграють роль найважливiших структурних елементiв екосфери, якi визначають, зокрема, формування особливостей трьох перерахова-них сфер-пiдсистем, !х взаемозв'язки.
На нашу думку, необхщно зробити декшька важливих висновкiв для подальших дослщжень гiдроекологiчного середовища з позицiй геосистемного тдходу:
1) впровадження теорп систем у природнич1 досл1дження привело до роз-витку геосистемно! методологи досл1джеиь природних утворень;
2) поняття "геосистема" пройшло еволюцшиий шлях розвитку вщ позиа-чеиия великих природно-територ1альних систем до обмежеиих за пло-щею ландшаф^в, р1чкових басейтв, водойм з прибережною територ1ею;
3) розроблено коицепщю фуикцiоиальио-цiлiсиих геосистем, основою яких е потоки речовини та енерги, як зумовлюють процеси обмiну речовииами мiж компонентами иеживо! природи та метаболiзму в живих оргаиiзмах.
Застосування геосистемного шдходу дае змогу дослщжувати пдро-екологiчне середовище як систему взаемопов'язаних елементiв, що сформу-валася пiд впливом певного комплексу природних i антропогенних факторiв i функцюнуе у певних просторових межах як геосистема.
Верхньою межею пдроеколопчного середовища будемо вважати по-верхню водних об'еклв, для яких характерна активна взаемодiя з атмосфе-
Нащональний лкотехшчний ушверситет УкраТни
рою, бюсферою та лiтосферою. Нижня межа пдроеколопчного середовища знаходиться у тюному зв'язку з розвитком техногенних систем i визначаеться глибиною залягання артезiанських вод, що видобуваються, та глибиною про-никнення техногенно! дiяльностi у Свгговий океан. У кiлькiсномy вiдношеннi ресурсний потенщал гiдроекологiчного середовища збiгаеться з потенщаль-ним об'емом водних ресурЫв (кiлькiсть води, яка може бути використана людством на сучасному еташ розвитку його виробничих сил). Але поняття пдроеколопчне середовище передбачае розгляд взаемовщносин природо-техногенна система - водний об'ект з позицiй еколопчно! безпеки.
Новий сучасний стан частини пдросфери, що на сьогодш використо-вуеться або знаходиться пiд впливом дiяльностi людини, який ми пропо-нуемо називати гiдроекологiчне середовище, пов'язаний з розвитком техногенних пдросистем як наслiдком фyнкцiонyвання усього водогосподарського комплексу.
1снуе низка загальних закономiрностей розвитку, що дае змогу намь тити методологiю еколого-гiдрологiчних дослiджень. До не! можна вiднести:
1. Ощнку формування техногенного навантаження, яш зумовлюють змiнy динамiки, кiлькiсних показниюв, хiмiчного складу гiдроекологiчного середовища.
2. Вивчення техногенних змiн водного балансу, гiдрохiмiчного складу, фь зичних показнишв гiдроекологiчного середовища.
3. Аналiз динамши природних та техногенно зумовлених пдролопчних, гiдрохiмiчних та гiдрофiзичних процесiв.
Важливим аспектом проблеми взаемодiï техногенного фактора з пд-роекологiчним середовищем у сучасних умовах е зворотний зв'язок, який ю-нуе i дедалi посилюеться, тобто вплив умов пдроеколопчного середовища на вибiр рiшень проектованоï дiяльностi в його межах. Водночас еколопчна стратегiя розвитку господарського комплексу повинна будуватися на основi оптимiзацiï впливу господарства на гiдроекологiчне середовище.
З точки зору техногенно-екологiчноï безпеки, важливим завданням стае виявлення вЫх причинно-наслщкових взаемозв,язкiв мiж розвитком господарського комплексу i станом водних ресурЫв у перспектив^ Управляти процесами можна лише у конкретних, виражених за просторовими межами i структурними параметрами, пов'язаних певними фyнкцiональними зв'язками, системах. Такими системами е басейни рiчок i сформованi в ïx межах лан-дшафтнi системи. Тому, рацiоналiзацiя природокористування повинна базу-ватися на впровадженш басейнового принципу управлшня природними ресурсами. Басейнова концепщя yправлiння природними ресурсами дае змогу, враховуючи природнi закономiрностi басейну як геосистеми, обгрунтовувати розвиток певних галузей економiки, екологiчно допyстимi обсяги викорис-тання ресyрсiв i форми взаемоди мiж суб'ектами природокористування.
Таким чином, ресyрсо-економiчнi аспекти використання водних об'еклв Украïни визначають екологiчнi наслiдки водогосподарсько!' дiяль-ностi i завдання теxногенно-екологiчноï безпеки гiдроекологiчного середовища. Перед державою стоять таю завдання в цьому аспекта
1. Оргатзащя екологiчно безпечного циклу експлуатаци водних об'ектiв, який е економiчно доцiльним.
2. Органiзацiя та ведення гiдроекологiчного монiторингy басейнових систем на засадах теxногенно-екологiчноï безпеки.
3. Вщновлення ландшафтiв елементарних басейнових систем.
Отже, проблема техногенно-еколопчно1" безпеки довкшля в межах елементарних басейнових систем е сьогодш актуальною для Украши. Насам-перед, це - виршення проблеми оптимiзацiï водокористування i водоспожи-вання, стратегiï природокористування у пдроеколопчному середовищi, лшвь дацiï наслiдкiв згубного впливу на водш об'екти.
Лггература
1. Емельянов В. А. Основы морской геоэкологии. - К.: Наук. думка, 2003. - 238 с.
2. Осипов В.И. Геоэкология: понятия, задачи, приоритеты// Геоэкология. - 1997, № 1. -С. 3-12.
3. Тролль К. Ландшафтная экология (геоэкология) и биогеоценология. Терминологическое исследование// Изв. АН СССР. - 1972, № 3. - С. 114-120.
4. Рудько Г.1. Ресурси геолопчного середовища та еколопчна безпека техноприродних систем. - К.: ЗАТ "Кчлава", 2006. - 479 с.
5. Адаменко О.М. Наш майбутнш д1м - ЕкоСвропа. Роман життя, науки i кохання в 4-х томах. - Твано-Франювськ: Симфошя форте, 2007, т.4. - 428 с.
