CC BY
113
УДК 502.63 Ст. наук. спшроб. В.М. Триснюк, канд. географ. наук -
1нститут телекомуткацш та глобального тформацшного простору; доц. В.1. Мокрий, канд. фiз.-мат. наук - НЛТУ Украши, м. Львiв
ОЦ1НКА ЕКОЛОГ1ЧНИХ РИЗИК1В ДЛЯ УПРАВЛ1ННЯ ЕКОБЕЗПЕКИ ПРИРОДНИХ I АНТРОПОГЕННИХ ГЕОСИСТЕМ
Актуальшсть проблеми еколопчно! безпеки природних i антропогенних геосистем зумовлена посиленням антропопреси, розширенням спектра та зростанням штенсивност розвитку небезпечних процесiв, а також зниженням спйкосп геосистем. Оцiнка ризикiв за комплексом дiагностичних ознак та оцшочних критерй'в дае змогу визначити !х рейтинги та рiвень небезпеки для геосистем i життедiяльностi людей. Еколопчна безпека антропогенних геосистем досягаеться шляхом констру-ювання наближених до природних (на мющ яких вони виникли) геосистем з вщнов-леними структурно-функцюнальними параметрами (енергетичнi, органiзацiйнi, трансформацiйнi, середовищетвiрнi) i корисними функцiями (ресурснi, захисш, рек-реацiйнi).
Ключовг слова: еколопчна безпека, геосистема, еколопчш ризики, ландшафти, природнi ресурси.
Постановка проблеми. Коли д1яльшсть людини е виршальним фактором у процеш трансформаци природного середовища, чшьне мюце нале-жить методолопчним засадам еколопчно! безпека в межах системи "люди-на - природа".
Загальний стан еколопчно! безпеки в Укра!ш е складним. Широке р1з-номашття чинниюв природного й антропогенного характеру спричиняе дальше його вдосконалення. Це значною м1рою впливае на довкшля та призво-дить до попршення умов життед1яльносп людей. Наведет обставини зумов-люють загальну потребу комплексного вивчення та виршення проблем еколопчно! безпеки техноприродних екосистем.
Щд час оцшювання еколопчних ризиюв необхщно проанал1зувати можливу роль окремих фактор1в, що впливають на техноприродню геосистему, причому використовуемо таю матер1али з геолопчних фонд1в: геолопчна карта та карта корисних копалин четвертинного комплексу з елементами геоморфологи; пдролопчна карта; карта результапв геоф1зичних дослщжень.
Актуальшсть проблеми еколопчно! безпеки природних 1 антропогенних геосистем зумовлена посиленням антропопреси, розширенням спектра та зростанням штенсивносп розвитку небезпечних природних (паводки, зсуви, сел1) 1 антропогенних (промислова, прничовидобувна, землеробська, люогосподарська, водогосподарська, транспортна 1 рекреацшна д1яльшсть) процешв, а також зниженням стшкосп геосистем.
Даш ДЗЗ та Г1С-технологш дають можлив1сть здшснювати як опера-тивний мониторинг сучасного стану р1зних територш та !х еколопчш ризики, так 1 оцшювати вс змши за певний пром1жок часу. Це дае змогу дослщити основш тенденци розвитку тих чи шших процешв 1 таким чином прогнозува-ти подальший !х стан. Виникае необхщнють проведення дослщжень для обгрунтування заход1в, як забезпечують усунення або мш1м1защю еколопч-них ризиюв та вироблення наукових засад конструювання еколопчно безпеч-них антропогенних геосистем.
Метою дослщження е визначення iснуючих екологiчних ризиюв, а також обгрунтування основних цшей i прiоритетiв еколопчно! безпеки при-родних i антропогенно-модифiкованих геосистем.
Анал1з попередн1х досл1джень 1 публ1кац1й. В Укра!ш розроблення теорп еколопчно! безпеки знаходиться на стади формування. Ця проблема мае багаторiвневий, багатоцшьовий, iерархiчний характер i потребуе вироб-лення стратегш екологiчно безпечного розвитку геосистем. Проблеми еколо-гiчних ризикiв i еколопчно! безпеки розглянуто у працях О.М. Адаменка, В.П. Горбулша, Л. Д. Грекова, М.Д. Гродзинського, С.О. Довгого, Г.Я. Кро-совського, В.Б. Мокша, Г.1. Рудька, О.М. Трофимчука, С.О. Яковлева та ш. 1х спрямовано передушм на вирiшення проблем еколопчно! безпеки техноген-них геосистем.
Виклад основного матер1алу. У сучасних моделях еколопчно! безпеки фактори еколопчно безпечного розвитку природних i антропогенних геосистем визначено недостатньо, не обгрунтовано нормативи рiвня госпо-дарського освоення геосистем та 1х структурно1 оргашзацп, яю забезпечували б збереження цiлiсностi, природносп, здатностi до саморегуляцп i самовщ-новлення. Екологiчну безпеку природних i антропогенних геосистем ми розглядаемо як: 1) стан, у якому повиннi перебувати геосистеми та людина, не зазнаючи впливу негативних факторiв; 2) стан навколишнього середовища (геосистем), за якого забезпечуеться попередження попршення еколопчно! ситуацп та виникнення небезпеки для компоненпв геосистем, життедiяльнос-т та здоров'я людей. Стратегiя еколопчно! безпеки повинна передбачати щ-леспрямовану дiяльнiсть (сукупнiсть дiй i процешв) щодо попередження виникнення еколопчних ризикiв.
Геосистему ми розглядаемо як: 1) частину географiчноl оболонки з од-нотипними фiзико-географiчними умовами, характерною сукупшстю оргашз-мiв i речовинно-енергетичних ресуршв та певним видом господарсько! дiяль-ностц 2) обмежену природними межами щлюну територiальну структуру з емерджентними властивостями, яюй властива едшсть природних, виробни-чих i суспшьних процесiв, якi в нiй вщбуваються. Геосистеми, незалежно вiд !х iерархil та розмiру, складаються з набору тих чи шших компонентiв неживо! (лиосфера, геофiзсфера, гiдросфера, атмосфера) i живо! (педосфера, фь тосфера, зоосфера) природи, яю одночасно е природними ресурсами i форму -ють природно-ресурсний потенцiал територп. Цi компоненти тюно пов'язанi мiж собою, взаемообумовлеш та взаемозалежнi та функцiонують без втру-чання людини як единий збалансований органiзм.
В основi еколопчно! безпеки геоситем лежить концепщя еколопчного ризику, який е оцiночною величиною еколопчно! небезпеки. В уах регюнах Укра!ни розвиток промисловостi, екологiчно необгрунтоване освоення природних геосистем та неращональне використання природних ресурсiв, недостатня еколопчна захищенiсть промислового виробництва зумовлюють постiйне i зростаюче антропогенно-техногенне навантаження на навколишне середовище, наслiдком чого е виникнення i розвиток екологiчних ризиюв. Екологiчний ри-зик ми розглядаемо як iмовiрнiсть виникнення i розвитку негативних наслщюв
для природних i антропогенних геосистем та людини вщ сукупностi шюдливих впливiв природних, антропогенних або техногенних факторiв.
Природш екологiчнi ризики зумовленi несприятливими природними процесами i явищами (землетруси, зсуви, сел^ повенi тощо). Антропогеннi ризики пов'язаш з промисловою, сiльськогосподарською, люогосподарською, водогосподарською та рекреацiйно-туристичною дiяльнiстю. Техногенш ризики е наслiдками функцюнування гiрничовидобувних пiдприемств та великих промислових об'екпв (ТЕЦ, АЕС, нафтопереробш комплекси). До основ-них еколопчних ризикiв ми вiдносимо: знищення i руйнування цiлiсностi (фрагментацiя) природних геосистем, коршного (первинного) бюгеоценотич-ного покриву; забруднення компонентiв геосистем; змiну ктмату; виснажен-ня природних ресурсiв, збщнення бiотичного i ландшафтного рiзноманiття; порушення ентропiйностi (врiвноваженостi) геосистем, зниження !х стiйкостi i захисних властивостей; виникнення i розвиток негативних екзогенних ге-одинамiчних процесiв i явищ (ерозiя, зсуви, карст); змiну гiдрологiчного режиму рiчок, затоплення i тдтоплення територiй. Для демонстрацп можливос-тей даних ДЗЗ та Г1С-технологш тд час оцiнювання екологiчних ризикiв ви-конують певнi дослiдно-методичнi роботи, що включають аналiз матерiалiв дистанцiйного зондування та матерiалiв iнших дослiджень за напрямами вив-чення техногенного впливу на довкшля.
У методичному розглядi дослiдження охоплюе: комплексний аналiз внаслщок попереднiх дослiджень; створення тематичних векторних шарiв; аналiз динамiки змiн довкшля з використанням рiзночасових знiмкiв та то-пографiчних карт; аналiз наявних матерiалiв ДЗЗ, тобто космiчнi зшмки, якi мають вiдповiдати певним вимогам, щоб територiя дослiджень пiд час зйом-ки була вiльна вщ хмар i туману; просторова та роздшьна здатнiсть повинна вiдповiдати завданням дослщжень.
На територп Укра!ни знищення i руйнування цiлiсностi (фрагмента-щя) природних геосистем, корiнного бiогеоценотичного покриву пов'язаш з вирубуванням лiсiв, розорюванням лук i степiв, осушенням перезволожених земель i болiт iз подальшим використанням земель для сшьськогосподарсь-ких цшей (орнi землi, сiножатi, пасовища, сади, виноградники), а також для створення поселень, будiвництва промислових об'екпв, створення необхщно! iнфраструктури. Площа вкритих люом земель зменшилась вiд 27 млн га у I тисячолгт нашо! ери до 9,48 млн га (люистють знизилась вiд 44 % до 15,7 %). Площа стешв зменшилась вiд 35 %> до 1 °%; болiт, заболочених земель i плавнiв - вщ з 6 % до 3 %. Розоранють територil Укра!ни досягла 54 %. Площа забудованих земель i пiд дорогами становить понад 7 %, що в 1,4 раза бшьше, шж площа природно-заповщних територiй та об'ектiв [1-4].
Внаслщок ведення лiсового господарства без урахування закошв, правил i принципiв природокористування [5] значно зменшились площi корiн-них лiсiв (пралiсiв). Природнi лiсовi геосистеми перетворились в антропоген-нi, в яких розбалансована вiкова структура деревостанiв (переважають мо-лодняки i середньовiковi деревостани, яю займають вiдповiдно 31 i 45 % вщ загально! площi лiсiв). Зменшились продуктивнiсть i стiйкiсть деревосташв,
водорегулятивна, грунтозахисна й естетична функцп люових геосистем, збщ-шв видовий склад (чисельшсть) рослин 1 тварин.
В атмосферне повпря вщ стацюнарних 1 пересувних джерел упродовж року викидаеться понад 6 млн т забруднювальних речовин (804, СО, N02, С1 та ш.), у водш об'екти скидаеться понад 11 млрд м3 забруднених спчних вод. Водною та в1тровою ероз1ею охоплено понад 15 млн га сшьськогосподарсь-ких угадь (35 % !хньо! загально! площ1).
На територп Укра!ни коефщенти антропогенно! трансформацп (Кат) природних геосистем (вадношення суми площ сшьськогосподарських угадь, забудованих земель ! земель транспорту до загально! площ1 територп) змшю-ються у межах 0,40-0,86. Вадносно менш порушен! природш геосистеми у За-карпатськш, 1вано-Франк!вськ!й, Волинськ!й ! Житомирськ!й областях (Кат -в!дпов!дно 0,40, 0,50, 0,55 ! 0,56). Найб!льш трансформоваш природн! геосистеми у Вшницькш (0,80), Донецьк!й (0,84), Дн!пропетровськ!й (0,84), Запо-р!зьк!й (0,86), К!ровоградськ!й (0,86), Микола!вськш (0,86), Одеськ!й (0,81), Тернопшьськш (0,80), Полтавськ!й (0,80), Харк!вськ!й (0,81) ! Хмельницьк!й (0,80) областях.
Природн! та умовно природ! геосистеми (пралюи, природн! лучш та степов! дшянки, водно-болотн! уг!ддя) збереглися на територп бюсферних ! природних запов!дник!в, нацюнальних природних парк!в та !нших заповщ-них об'ект!в, а також на дшянках, як! непридатн! для господарського вико-ристання (кам'янист! м!сця, крут! схили). Природн! геосистеми замшеш ан-тропогенними геосистемами, в яких порушен! мехашзми саморегуляц!!, са-моочищення ! самов!дновлення.
У контекст! еколог!чно! безпеки виникае завдання: дати оцшку антро-погенним зм!нам природних геосистем, встановити допустим! меж! антропо-генних навантажень, обгрунтувати шляхи невиснажливого використання ! в!дновлення природних ресурс!в, збереження ! в!дтворення корисних функц!й геосистем, ренатурал!зацп девастованих територ!й ! повернення !х у сферу продуктивного використання [3]. В антропогенних геосистемах, вщповщно до закону еволюцшно-еколопчно! незворотност! [5], еколопчно безпечне функц!онування в!дновлюеться дуже повшьно. Тому для зм!цнення еколог!ч-но! безпеки геосистем стратегiчною метою е збереження юнуючих природних геосистем та вщновлення природного бюгеоценотичного покриву (на-самперед рослинного покриву ! пов'язаного з ним тваринного свпу).
Оц!нення еколог!чних ризик!в ! еколопчно! безпеки геосистем е одним !з прюритетних завдань, вир!шення якого важливе як у теоретичному, так ! у прикладному аспектах. Оцшка ризик!в за комплексом д!агностичних ознак та оцшочних критер!!в дае можлив!сть визначити !х рейтинги та р!вень небезпеки для геосистем ! життед!яльност! людей. Оцтення ризику - це ана-л!з причин його виникнення та масштаб!в прояву в конкретнш ситуац!!, вира-жених к!льк!сними показниками завданих ним збитюв (економ!чних, сощаль-них, еколог!чних).
Еколог!чний потенц!ал О.Г. 1саченко [7] визначае як здатшсть геосистеми (ландшафтно! системи) задовольняти потреби людини у вшх необхщних первинних (не пов'язаних !з виробництвом) засобах юнування (пов!тря, св!т-
ло, тепло, питна вода, продукти харчування), а також у природних умовах працi, вщпочинку i духовного розвитку.
Для визначення базового рiвня екологiчного потенцiалу природних (первинних) геосистем, на мющ яких виникли антропогеннi (вториннi) ге-осистеми М.А. Голубець [8] пропонуе термш "первинний екологiчний потен-цiал" - сукупшсть речовинно-енергетичних ресурсiв i властивостей коршно! (ктмаксово!) екосистеми, що забезпечують !! максимально можливi струк-турно-функщональш параметри i кориснi функцп. Близьким до еколопчного потенцiалу е поняття "ландшафтного потенщалу", пiд яким П.Г. Шищенко [4] розумiе фiзичний стан i речовинно-енергетичну забезпеченiсть географiч-них ландшафпв, якi визначають !хню здатшсть виконувати природоохороннi та соцiально-економiчнi функцп.
Оцiночними критерiями для визначення i порiвняння екологiчних по-тенцiалiв природних i антропогенних геосистем повиннi бути: кшьюсть бь отично! продукцп на одинищ площi; енергетична емнiсть (кшьюсть енергп, нагромаджено! на одиницi площ^; водотрансформацiйна здатнiсть (кiлькiсть атмосферних опадiв, перетворених у внутрiшньоГрунтовий стiк, запаси води у грунт); ресурсний запас (показник можливого використання певного ресурсу без небезпеки порушення стшкосп геосистеми); еколопчна емнють (кшьюсть забруднювальних речовин, що може бути трансформована i нагрома-джена без порушення нормального функщонування геосистеми); бютичне i ландшафтне рiзноманiття. Екологiчно безпечною потрiбно вважати антропо-генну геосистему, в яко! величина еколопчного потенщалу близька до еколопчного потенщалу природно! (первинно!) геосистеми або перевищуе його.
Усунення еколопчних ризиюв потребуе змши методологи управлшня природними ресурсами. 1снукта в Укра!ш та !! регюнах моделi управлiння природними ресурсами побудоваш за галузевим принципом. Вони не врахо-вують пiдпорядкованiсть i взаемозалежнiсть мiж окремими компонентами геосистем, яю формують ресурсний потенщал територil. Це зумовлюе необхiд-нють переходу на функцiональну систему штегрального управлiння природними ресурсами, побудовано! на принципах "системнють - безперервшсть -невиснажливе використання - збереження - вщновлення - охорона".
Система штегрального управлшня природними ресурсами - це упо-рядкована еднiсть оргашзацшних, технологiчних, нормативно-правових та iнших заходiв, якi забезпечують невиснажливе використання i вiдновлення природних ресурсiв з урахуванням виконуваних ними прiоритетних екологiч-них функцш i пiдтримання екологiчного балансу, вщновлення бiотичного та ландшафтного рiзноманiття, змiцнення екологiчноl безпеки геосистем [3, 6]. Концепщя iнтегрального управлiння полягае в тому, що використання природних ресурив не може бути ефективним i еколопчно безпечним, якщо управлшня ними здшснюють у межах окремих ресуршв (земельних, водних, ль сових та iн.), а також без урахування прiоритетних еколопчних функцш компонента геосистем та взаемозв'язюв i взаемозалежностей мiж ними.
1нтегральне управлiння природними ресурсами базуеться на засадах басейнового i ландшафтного пiдходiв, якi передбачають [3, 9]: планування
вид1в господарсько! д1яльносп та використання природних ресуршв з ураху-ванням прюритетних еколопчних функцш компонента геосистем (водорегу-лятивних, водоохоронних, протиерозшних тощо); вщновлення у межах ба-сейну геосистем, наближених до природних 1з моза!чною (гетерогенною) просторовою структурою; оптим1защю структури, параметр1в 1 просторового розмщення угадь (лгс1в, лук, ршл1, водних угадь) з урахуванням структурно-функцюнально! будови природних геосистем; вадповадшсть обсяпв використання ресуршв 1 вид1в економ1чно! д1яльносп природно-ресурсному потенщ-алу територп, штенсивносп вадновлення ресуршв та еколопчно допустимим нормативам.
Проблема управлшня ресурсами за умов необхадносп збереження 1 вадновлення природних геосистем е надзвичайно складною. Ефективно уп-равляти процесами можна лише у конкретних, виражених за просторовими межами 1 структурними параметрами, пов'язаних певними функцюнальними зв'язками, системах. Такими системами е басейни р1чок. Нормативно-правовою основою запровадження басейнового управлшня е Водний Кодекс Укра-!ни та Водна Рамкова Директива СС (Директива №2000/60 СС).
Басейн р1чки е штегральною парагенетичною природно-господарсько-демограф1чною системою, яка найбшьш придатна для системного тдходу до управлшня. У межах басейну формуються основш цикли кругооб1гу речовин 1 розподшу енергп. Водш об'екти е кшцевими ланками "ланцюга" забруднен-ня. Бшя водних об'еклв (р1чок, водосховищ, озер) розташоваш поселення, промислов1 та рекреацшно-туристичш об'екти, тому р1чков1 басейни розгля-дають як специф1чш економ1чш структури. Роль басейну постшно зростае внасладок збшьшення значення водних ресуршв (особливо питно! води) у розвитку економжи 1 змщненш безпечних умов життедшльносл населення. За басейнового падходу появляються оргашзоваш об'екти господарювання 1 управлшня з чгткими межами 1 парагенетичною структурою, виникае конкретна мета еколопчних програм, а стан геосистем у р1чковому басейш, гад-ролопчний режим, водшсть 1 яюсть води у р1чщ - штегральним показником стану навколишнього середовища.
Басейн р1чки, як просторово-територ1альна одиниця управлшня, дае можлив1сть проводити балансов! розрахунки, моделювати 1 прогнозувати змь ни стану структурних компонента 1 басейну загалом, залежно вад антропогенно-техногенного навантаження, а також обгрунтувати сшввадношення, розм1ри 1 просторове розмщення структурних компонента (угадь). Прюрите-тами у систем! штегрального управлшня природними ресурсами повинш бути: еколопчний 1мператив, еколопчна мотиващя 1 еколого економ1чна до-цшьшсть використання 1 вадновлення ресуршв, а також пошук еколопчно-безпечних альтернатив сучасним моделям виробництва 1 споживання.
Управлшня (керування) геосистемами та !х станам повинш базуватися на еколопчних законах 1 принципах: бютично! регуляцп, внутршньо! дина-м1чно! р1вноваги, оптимальносп, штегрального ресурсу, еколопчно! кореля-цп [3, 9, 5]. Стратепчними цшями змщнення еколопчно! безпеки природних 1 антропогенних геосистем е: невиснажливе використання 1 збереження при-
родних ресуршв; вiдновлення втрачених природних геосистем, ïx складових компоненпв. Перша з цих проблем потребуе впровадження ефективноï сис-теми невиснажливого використання рeсурсiв та зниження рiвнiв забруднен-ня. З щею метою нeoбxiднo забезпечити еколопчно допустиме використання рeсурсiв, значно зменшити кiлькiсть викидiв i скидiв забруднювальних речо-вин у навколишне середовище.
Вирiшeння другoï проблеми - "вщновлення" - пов'язане з впрова-дженням принцитв управлiння, якi передбачають збереження i вщновлення природних геосистем. Внаслщок прioритeтнoгo сiльськoгoспoдарськoгo ос-воення природних геосистем вщбулися значнi змiни у структурi бюгеоцено-тичного покриву, знелюення i гoмoгeнiзацiя геосистем. Порушена щлюнють i структурнo-функцioнальна oрганiзацiя природних геосистем, як функщону-вали ранiшe як саморегульоваш стiйкi системи з характерними для них складними взаемозв'язками. З еколопчних позицш такi змiни е небезпечни-ми, оскшьки тiльки оптимальне поеднання природних i антропогенних геосистем забезпечуе бioтичнe i ландшафтне рiзнoманiття, якi е визначальними факторами стшкосп та стабiльнoстi геосистем [10, 4].
Тому необхвдна рeкoнструкцiя антропогенних геосистем у повноком-пoнeнтнi геосистеми з вщновленими властивостями стiйкoстi, саморегуляцп i самоочищення, яка побудована на принципах oптимiзацiï [3]. При цьому оп-тимiзацiю антропогенних геосистем ми розглядаемо як максимально можли-ве вщновлення структурнo-функцioнальниx парамeтрiв i корисних функцш.
З щею метою у басейнах рiчoк необхщно створювати Грунтоводоохо-рoннi бioiнжeнeрнi комплекси, якi базуються на принципах "вщновленого" ландшафту i розглядаються як сукупнiсть впроваджуваних у межах елемен-тарного водозбирання (групи вoдoзбoрiв) i басейну рiчки загалом узгоджених з особливостями структури геосистем (ландшафтних систем) oрганiзацiйниx i регулятивно-захисних (бioлoгiчниx та iнжeнeрнo-тexнiчниx) заxoдiв, як ство-рюють нову цiлiснiсть з емерджентними властивостями i забезпечують ком-плексне водорегулювання, пoлiпшeння гiдрoлoгiчнoгo режиму рiчoк, зниження iнтeнсивнoстi негативних екзогенних гeoдинамiчниx прoцeсiв, невиснажливе використання ресуршв i вiднoвлeння наближених до природних геосистем. За такого тдходу виробнича дiяльнiсть найкраще вписуеться в eвoлюцiю розвитку геосистем iз максимальним eкoлoгo-eкoнoмiчним ефектом [3, 10].
Грунтоводоохоронш бioiнжeнeрнi комплекси передбачають дотриман-ня таких принципiв: формування в межах рiчкoвoгo басейну оптимального сшввщношення угiдь з урахуванням сумюносп кoмпoнeнтiв геосистем; роз-мiщeння агрoцeнoзiв, лiсiв та iншиx угiдь з урахуванням мжрозональносп умов, типiв мюцевостей та eкoлoгiчнoï придатнoстi земель; надання переваги фпомелюрацп в систeмi мелюративних заxoдiв, прioритeтнe використання eкoлoгiчниx функцш лiсiв.
Грунтоводоохоронний зeмлeустрiй i комплекс мелюративних заxoдiв, якi пoтрiбнo здшснювати на елементарних водозборах, е обов'язковими еле-ментами тexнoлoгiчнoгo процесу виробництва i ïx повинш здiйснювати вс
землекористувачi та землевласники незалежно вiд форм власностг Цю вимо-гу передбачено Водним кодексом Украши, Земельним кодексом Украши, Законом Украïни "Про землеустрш", i вона мае таку ж вагомють, як i вимоги до промислових тдприемств щодо запобiгання ïx негативному впливу на навко-лишне середовище внаслiдок ведення теxнологiчниx процешв, якi суперечать екологiчним норм.
Приватизащю земель, видiлення ïx для колективних сшьськогоспо-дарських пiдприемств, фермерських господарств та шших землекористувачiв потрiбно здшснювати тiльки на основi схем землеустрою з Грунтоводоохо-ронною органiзацiею територп сiльськиx (селищних) Рад, у яких враховано специф^ ведення багатоукладного господарства, передбачено систему не-обxiдниx мелюративних заxодiв, елементи шфраструктури розвитку територп (дороги, рекреацшш територiï тощо).
Висновки. Одним iз ключових завдань сучасного природокористуван-ня е змщнення екологiчноï безпеки природних i антропогенних геосистем. Необхщно розробити систему прогнозування виникнення i розвитку еколо-пчних ризикiв. Актуальним е завдання виявлення просторових i часово-дина-мiчниx закономiрностей зосередження екологiчниx ризикiв та обгрунтування методiв ïx оцiнювання.
Екологiчна безпека антропогенних геосистем досягаеться шляхом конструювання наближених до природних (на мющ яких вони виникли) геосистем iз вiдновленими структурно-функцiональними параметрами (енерге-тичнi, органiзацiйнi, трансформацiйнi, середовищетвiрнi) i корисними фун-кцiями (ресурснi, захисш, рекреацiйнi).
Л1тература
1. Генарук С.А. Люи Украши / С.А. Геншрук. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1992. - 408 с.
2. Петренко О.М. Карта: Укра'на. Антропогенна змшешсть ландшаф™ / О.М. Петренко // Укра'на: основш тенденци взаемоди сустльства i природи у XX ст. (географ1чний аспект) / за ред. Л.Г. Руденка. - К. : Академперюдика, 2005. - 320 с.
3. Адаменко О.М. Еколопя мюта 1вано-Франгавська / О.М. Адаменко, G.I. Крижашвсь-кий. - 1вано-Франгавська : Вид-во "Факел", 2004. - 200 с.
4. Шищенко П.Г. Потенщал ландшафтний / П.Г. Шищенко // Географ1чна енциклопед1я Украши. - К. : Вид-во УРЕ, 1993. - Т. 3. - С. 73-74.
5. Шеляг-Сосонко Ю.Р. Бюр1зномаштшсть: значення, методолопя, теор1я та структура / Ю.Р. Шеляг-Сосонко // Боташчний журнал. - 2009. - № 6. - С. 759-775.
6. Приходько М.М. Науков1 основи басейнового управлшня природними ресурсами (на приклад! р1чки Гнила Липа) : монограф1я / М.М. Приходько, Н.Ф. Приходько, В.П. Пюоць-кий, Б.М. Фре'к, Я.1. Мовчан, В.1. Карамушка, Н.В. Мовчан / за ред. М.М. Приходька. - 1вано-Франгавськ, 2006. - 270 с.
7. Петлш В.М. Методолопя та методика ландшафтознавчих експериментальних досл> джень / В.М. Петлш. - Льв1в : Вид. центр ЛНУ ¡м. 1вана Франка, 2009. - 400 с.
8. Голубець М.А. Еколопчний потенщал наземних екосистем / М.А. Голубець, О.Г. Ма-рискевич, Б.О. Крок, М.П. Козловський, Т.В. Башта, П.С. Гна™, М.М. Гринчак, 1.М. Шпа-гавська, В.1. Яворнщький . - Льв1в : Вид-во "Полл1", 2003. - 180 с.
9. Триснюк В.М. Еколопя Гусятинського району Тернотльсько' област / В.М. Трис-нюк. - Тернотль : Вид-во "Тернограф". 2004. - 219 с.
10. Реймерс Н.Ф. Природопользование : словар-справочник / Н.Ф. Реймерс. - М. : Изд-во "Мысль", 1990. - 637 с.
Триснюк В.Н., Мокрый В.И. Оценка экологических рисков для управления экобезопасности природных и антропогенных геосистем
Актуальность проблемы экологической безопасности природных и антропогенных геосистем обусловлена усилением антропопресии, расширением спектра и ростом интенсивности развития опасных процессов, а также снижением устойчивости геосистем. Оценка рисков по комплексу диагностических признаков и оценочных критериев дает возможность определить их рейтинги и уровень опасности для геосистем и жизнедеятельности людей. Экологическая безопасность антропогенных геосистем достигается путем конструирования приближенных к естественным (на месте которых они возникли) геосистем с восстановленными структурно-функциональными параметрами (энергетические, организационные, трансформационные) и полезными функциями (ресурсные, защитные, рекреационные).
Ключевые слова: экологическая безопасность, геосистема, экологические риски, ландшафты, природные ресурсы.
Trysnyuk V.M., Mokryy V.I. Environmental risk assessment to manage the environmental safety of natural and anthropogenic geosystems
Urgency of the problem of ecological safety of natural and man-caused increase in geosystems anthropopressin, expanding the range and increasing intensity of dangerous processes and decrease the stability of geosystems. Risk assessment for complex diagnostic tests and evaluation criteria can determine their rankings and the level of risk for geosystems and livelihoods. Environmental security anthropogenic geosystems achieved by constructing close to natural (on the spot which they have) geosystems of the structural and functional parameters (power, organizational, transformation) and useful functions (resource, safety, recreation).
Keywords: environmental security, geosystem, environmental risks, landscapes of natural resources.
