CC BY
73УДК 911.2
Олшевська Ю. А.
!стор1я геоеколог1чних досл1джень
КиТвський нацiональний ужверситет iMeHi Тараса Шевченка, м. Киев e-mail: jlia_29@ukr.net
Анотаця. Подано iсторiю розвитку й видiлено основн HayKoei напрями геоеколог/'чних досл/'джень. Ключовi слова: геоэкология, геоэкологические исследования, научные направления.
Вступ
Вир1шення проблем гармошзаци взаемовщносин м1ж сусп1льством i природою можливе лише за умови, що рацюнальне природокористування стане основою соц1ально-економ1чного розвитку сусп1льства, для чого необхщна потужна наукова база. В умовах безперервно зростаючого антропогенного тиску на природу р1зко зросла роль та розширився д1апазон 1нтерес1в давно сформовано!' галуз1 бюлопчно'Т науки - екологи. В географи 1нтенсивно почав розвиватись геоеколопчний (конструктивно-географ1чний) напрямок. Медико-б1олог1чн1 та медико-демограф1чн1 аспекти взаемоди сусп1льства i природи знайшли свое в1дображення в медичнш географи, г1г1ен1 навколишнього середовища, а також в екологи людини. Сфера д1яльност1 шженерно'Т геологи охопила охорону та рацюнальне використання геолопчного середовища. Вщбуваеться стр1мка еколог1зац1я наук про Землю, зростае штерес до геоекологи.
Матерiали i методи
Дослщження базувалось на основ! збору, анал1зу та узагальненн1 в1тчизняно'Т та заруб1жно'Т л1тератури, а також автореферат1в дисертацш, що м1стяться велектронному каталоз1 НацюнальноТ' б1бл1отеки УкраТни 1мен1 В.1. Вернадського за перюд 2000 по 2013 рр.
Анал1з опубл1кованих роб1т, присвячених геоеколопчним досл1дженням територи (Барановського В.А, Волошина 1.М., Гриневецького В.Т., Гродзинського М.Д.,Гуцуляка В.М., 1саченка А.Г., Казакова В.А., Котлякова В.М., Кочурова В.М., МакуншоТ Г.С., МалишевоТ Л.Л., Мельника А.В., Некоса В.Ю., Ол1йника Я.Б., Пащенка В.М., Позаченюк К.А., Преображенського В.С., Руденка Л.Г., Топч1ева О.Г., Черваньова 1.Г., Шищенка П.Г та ш.) показав, що недостатньо розробленими залишаються теоретико-методичн1 основи геоеколог1чних дослщжень, 1снуе ц1ла низка дискус1йних питань, зокрема стосовно предметного поля. Розб1жност1 у методичних пщходах, завданнях й власне розумшш сут1 геоеколог1чних дослщжень, як1 1снують в опубл1кованих роботах спонукають до необх1дност1 впорядкування термшологи науки.
Мета статт1 - анал1з розвитку геоеколог1чних досл1джень в1д початку використання термшу «геоеолог1я» в науковш л1тератур1 до сучасного етапу.
Термш „геоеколопя" вперше був запропонований у 1939 роц1 н1мецьким географом К. Тролем стосовно вивчення екологи природних незмшених ландшафлв. У в1тчизнян1й л1тератур1 цей терм1н почали використовувати пюля 1972 року [1].
Серед росшських географ1в одним 1з перших розглядав взаемозв'язки географи i екологи академ1к В. Сочава. У допов1д1 на п'ятому з'Т'зд1 Географ1чного товариства СРСР (1970р.) вш визначив "еколопю людини" як ключову концепц1ю в географи. В той час робилась спроба дати визначення економ1чноТ (соц1ально-економ1чноТ) екологи як науки про основы законом1рност1 взаемовщносин людського сусп1льства i середовища (у першу чергу, в област природокористування), про Т'х територ1альну диференц1ац1ю. В. Сочава виступав проти того, щоб називати сучасне ландшафтознавство еколопею ландшафту, як це пропонував (К. Троль 1939), або геоеколопею (К.Троль 1968). В1н вважав б1льш доцтьною назву "вчення про геосистеми", розглядаючи його як сучасну ф1зичну географш у вузькому розум1нн1 [2].
У формуванш екологiчноТ парадигми 70 - 80-х рок1в спостер1галось три шляхи: соц1ально-еколог1чний, геоеколог1чний i мелюративно-географ1чний. Соц1альна еколог1я розглядалась як комплекс наук, що вивчае взаемовщносини сусптьства i природи та соц1оприродн1 закони, предметом дослщження якоТ е "вивчення законом1рностей взаемод1Т сусп1льства та природного середовища i розробка загальноТ теори ц1еТ гармон1зац1Т" [3]. Не менш вживаним став термш "еколопя людини", завдання якоТ полягае в розробц1 гранично допустимих концентрацш, п1д якими в географ1чному зм1ст1 розум1ють концентрацш вс1х умов життед1яльност1, здатних негативно впливати на розвиток людини.
У 1990 Н. Реймерс пропонуе об'еднати соц1альну еколопю i еколог1ю людини в "соц1ально-економ1чну еколог1ю людини" [4]. Близькою була позиц1я С. Лаврова, який зазначив, що геоеколопю варто вважати соц1альною еколог1ю, яка дослщжуе дв1 системи еколог1чну i просторову, стратег1чним завданням якоТ е розробка просторовоТ орган1зац1Т' навколишнього середовища.
Слщ нагадати, що значно рашше преф1кс "еко" до своеТ' науки застосовували землезнавцк В 1947 р. Я. Афанас'ев i I. Гераамов запропонували терм1н "еколог1я ^рунт1в", а в 1990 р. Г. Добровольський i е.Нштш - "еколог1чне землезнавство", як вчення про еколог1чн1 функцп педосфери.
З 70-х рош ХХ стол^тя почала активно розвиватись еколопчна геоморфологiя, яка займаеться вивченням екологiчних наслiдкiв взаемоди рельефу i господарськоТ' дiяльностi та впливу рельефу на умови юнування живих органiзмiв, включаючи людину, на Т'х здоров'я й життедiяльнiсть. Еколого-геоморфологiчний напрям дослiджень нинi продовжують розвивати 1.Ковальчук, В. Стецюк, Ю. Сiлецький, Д. Тимофеев та ш.
З середини 90-х рокiв ХХст. багато вчених прийшли до висновку, що вщбуваеться зародження нового наукового напряму дослщжень, який слiд назвати геоеколопчним. Данiй тематицi присвячено багато публкацш, збiрникiв праць,пiдручникiв, монографiй, дисертацшних дослiджень [1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 28та ш.]. Досить часто на базi географiчних та геологiчних факультетiв вищих навчальних закладiв УкраТ'ни вiдбуваються всеукраТ'нськ та мiжнароднi конференцiТ з рiзних напрямiв геоекологiчних дослiджень.Однак при цьому, пропонуються рiзнi пiдходи i методи дослщжень.
В. Жекулш, С. Лавров i Б. Хореву своТй спiльнiй робот опублiкованiй у 1987 роцiвизначили, що геоеколопявивчае двi групи завдань: 1) вплив зовшшшх умов i людини та результатiв 'ТТ' дiяльностi на ландшафт, акцентуючи увагу на його дiагностицi; 2) дослiджуе вплив фiзико-географiчних умов, у тому числi i ландшафту, на розвиток бiоти [15].
К. Сичову 1991 р. розглядавгеоеколопю як мiждисциплiнарну i загальнопланетарну науку[17],яка вивчае в природних i техногенно порушених умовах закономiрнi змiни в л^осфер^ якi вiдбулися пiд впливом внутршшх (ендогенних) сил Землi i зовнiшнiм впливом атмосфери, гiдросфери, бюсфери й техносфери i вплив цих змш на всi сфери навколишнього середовища.
У 1994 роцiК. Петров в робот «Геоэкология. Основы природопользования» [12] визначив геоеколопю як науку про взаемодш географiчних, бiологiчних i соцiально - виробничих систем, а об'ектом геоеколопчних дослiджень - проспр в якому знаходиться у взаемоди гео-, еко- i соцiосистеми.
В 1997 роц С. Горшков та В. Остов запропонували розглядати геоеколопю як мiждисциплiнарну науку, яка розвиваеться на стику геологи, географи, фiзики атмосфери i океанiв, а також фунтознавства. На думку останнього, об'ектом дослщження виступае нежива (косна i бiокосна) речовина геосферних оболонок Землi (верхньоТ частини лiтосфери, педосфери, атмосфери, гщросфери).
Близьким за змiстом е визначення С.Клубова i Л. Прозорова, як вiдносять геоекологiю до геолопчноТ' науки, що вивчае закони взаемоди л^осфери i бiосфери, враховуючи при цьому специфку господарськоТ' дiяльностi людини [9].
ПротилежноТ точки зору дотримуеться Г. Рудько, який вважае геоеколопю частиною екологи, яка вивчае геосистеми (в першу чергу природно-техшчш) з точки зору оптимiзацiТ' техногенних навантажень на геолопчне середовище. Об'ектом геоекологи виступае геологiчне середовище -тверда, рщка та газоподiбна частини л^осфери (включаючи бiоту та техногеннi вщклади, а також ландшафтну оболонку) та геолопчш (у тому числi небезпечш) процеси[17, 18].
В. Трофiмов i Д. Зiлiнг у своТх працях 1986, 1995, 1996 та 2002 рош обфунтовують iснування екологiчноТ геологи i поряд з нею еколопчноТ географи i екологiчного землезнавства як штегральних складових геоекологiТ. Пiд "еколопчною геолопею" вони пропонують розумiти науку, яка вивчае верхн горизонти л^осфери (включаючи пiдземнi води i гази) як абютичну компоненту екосистеми високого рiвня органiзацiТ. Об'ектом екологiчноТ геологи виступае приповерхнева частина л^осфери, а предметом - еколопчш функци об'екту. Власне пщ геоекологiею вони розумшть метанауку, яка вивчае склад, структуру, закономiрностi функцiонування i еволюцiТ природних i антропогенно змiнених екосистем високого рiвня органiзацiТ[19].
Запропоноване тлумачення термшу "геоеколопя" однозначно визначае, що в своТй структурой органiзацiТ' вона опираеться на геономiчнi науки i бюлопю. Без останньоТ геоекологiя втрачае право на свою назву, так як ^норування живоТ речовини як необхщного компоненту екосистеми - об'екта i предмета дослiдження - несумiсне з еколопчною наукою в будь-якому ТТ аспект. Об'ектом дослiдження геоекологи е природы i антропогенно змiненi (перетвореш) екосистеми високого рiвня органiзацiТ' (вщ бiоценозiв до бiосфери); а предметом - закономiрностi функцiонування та еволюцп природних i антропогенно змiнених екосистем високого рiвня органiзацiТ. Вiн включае в себе дослщження змш екосистем пщ впливом як еволюцшного розвитку так i техногенезу, оцiнку стшкосл екосистем до техногенних навантажень.
На думку багатьох авторiв геоекологiя повинна тюно контактувати з соцiально-економiчними i медико-бiологiчними науками на основi прямих i зворотних зв'язкiв по предмету i об'екту дослiдження.
На початку 90-х ромв А. 1саченко, стверджував, що в теоретичному аспектi геоеколопя в ТТ сучасному виглядi мало чим в^зняеться вiд власне географи, особливо - вщ комплексноТ фiзичноТ. Пiд екологiчною географiею вiн розумiе роздiл чи особливий напрям географiчноТ' науки, предметом якого виступае дослщження географiчного середовища з гуманiтарно-екологiчноТ точки зору. Еколопчну географiю А.1саченко називае скорочено екографiею[17, 18], а останню вважае синошмом геоеколог^'. На його думку еколого-географiчнi дослiдження залишаються географiчними за своею суттю i за предметом, будучи еколопчними за кшцевими цiлями. БлизькоТ' точки зору дотримуються В. Барановський та В. Пащенко, яю вважають бтьш доцiльним використання термiну „екологiчнагеографiя" нiж „геоекологiя" [22, 23].
Трактування геоекологи як еколопчноТ' географи у 1997 ро^ заперечував Ф. Мтьков. Вт пропонуе розглядати геоеколопю як мiждисциплiнарну науку, яка синтезуе закони екологи з закономiрностями вах наук про Землю [25]. Предметом геоекологи е "комфортнють географiчного середовища, способом досягнення якоТ' виступае оптимiзацiя ландшафту" [26, с.55]. Пщ останньою вiн розумiе
гранично допустиму реалiзацiю еколопчного i со^ально-еколопчного потенцiалу ландшафту шляхом застосування природоохоронних заходiв. В той же час у М.Реймерса [4] геоеколопя - роздт екологи (за шшими поглядами географи), який дослщжуе екосистеми (геосистеми) високих ieрархiчних рiвнiв -до бюсфери включно.
Згiдно з визначеннямгеоекологи', яке було запропоноване А. Гршом, Н. Клюевим та Л. Мухшою у 1995 росновне завдання геоекологи полягае у комплексних дослщженнях геосистем i розробц наукових засад виршення проблем оздоровлення екологiчноï ситуацiï та рацiоналiзацiï природокористування [24].
З 1996 року А. Топчiев, I. Черваньов,В. ПоздеевВ. Некоста деякi iншi науковц приходять до висновку, що геоеколопя - це наука, яка дослщжуе суб'ект-об'ектн вщношення в центрi яких стоять геосистеми певного iерархiчного рiвня, або один iз компонентiв пщсистеми „природа - населення -господарство"[11]. Близькою до цiеï позицiï е пози^я авторiв книги „Геоэкология. Научно-методическая книга по экологии", що висловлюють думку стосовно геоекологи як науки що „аналiзуе рiзноманiтнi ланцюги зв'язкiв мiж природою, людиною (со^умом) i господарством, пропонуе шляхи рацюнально'Т просторовоТ органiзацiï природничих, соцiальних i господарських систем" [6с. 12]. К. Позаченюк стверджуе, що завдання геоекологи полягае у дослщженш механiзму коадаптаци господарськоТ та природноТ пiдсистем в рамках едино!' природно-господарськоТ територiальноï системи (ПГТС), а також взаемодiï вах ПГТС iз навколишнiм середовищем [13].
В навчальному поабнику "Методи геоеколопчних дослiджень" [10] геоекологiя трактуеться як напрям у межах сучасно'Т географи та близьких до неТ наук, споаб мислення, сприйняття реальностi, який характеризуемся: мiждисциплiнарнiстю, центрованiстю на дослщжены сучасних проблем взаемодiï людини з природним середовищем;акцентуванням уваги на територiальному характерi цих проблем.
Як вже зазначалось рашше,термши "геоеколопя" й "ландшафтна екологiя" у 1939 роцi ввiв К. Троль розумiючи пiд нею поеднання ландшафтно-просторового аналiзу й дослщження взаемозв'язш мiж природними компонентами, як вiдбуваються в межах елементарноТ територiальноï одиницi (екотопу). З того часу розумшня цiеï науки суттево розширилось. Вона набула значного розвитку як за кордоном так i в бувшому СРСР, проте не було сформульовано загальноприйнятого и' визначення.
Незважаючи на таку довготривалу юторш розвитку геоеколопчних уявлень, юнування еколопчноТ тенденци в географiчнiй науц закрiпилось лише у 1990 роц на 1Х-му з'ïздi географiчного товариства, який вщбувся у Казанi. На цьому ж з'Тзд географiв було закрiплено назву нового штегрального напряму, однак не дано його ч^кого визначення та не встановлено методолопчну основу [11]. Геоеколопчна проблематика широко впроваджуеться в теоршта методологiюгеографiï i сумiжних наук, школи вiд побажань екологiзувати географш, чи географiзувати екологiю, до позицш про надання статусу навчальноТ i науковоТ дисциплiни геоекологiï.
Результати i обговорення
Сьогодн процес екологiзацiï науки вщбуваеться по трьом основним напрямам: використання еколопчного методу дослщження, штегра^я з геоеколопею та розширення предмету дослщження за рахунок екологiчних проблем.
На нашу думку, геоеколопя - це мiждисциплiнарна галузь, яка вивчае взаемодш мiж компонентами геоекосистеми з метою оцшити наслiдки цiеï взаемоди (визначити сучасний стан) та передбачити Тх змши в майбутньому i розробити заходи спрямован на оптимiзацiю взаемодiï суспiльства з iншими компонентами геоекосистеми.
Мiждисциплiнарний характер геоекологiï визначае також те, що в геоеколопчних дослщженнях використовуються методи рiзних наук (вщ геофiзики до соцюлоги), але всi вони орiентованi на пошук взаемозв'язкiв мiж процесами, що вiдбуваються у геосистемах та виникають при взаемоди людини з природним середовищем.
З вищесказаного випливае, що об'ектом дослщження геоекологи виступають як природы геосистеми, так i геоекосистеми рiзних розмiрiв. Предметом - процес формування геоекосистем та вивчення змш Тх функцш пщ впливом еволюци природи i техногенезу, а також оцшка Тх геоеколопчного стану з метою покращення умов життедiяльностi населення, збереження бюлопчного та ландшафтного рiзноманiття. Тобто геоекологiя е полтредметною наукою, що використовуе теоршландшафтогенезу, принципи i методи ландшафтного геоеколопчного аналiзу, вчення про фiзико-географiчнi процеси, природно-техычы геосистеми, здобутки мелiоративного ландшафтознавства та прикладних компонентних дисциплш (^матологи, гiдрологiï, iнженерноï геологiï та ш.).
Серед основних завдань геоекологiï можна видтити наступнi:
• розробка теори та методiв оцiнки стiйкостi геосистем до техногенних навантажень;
• пошук рацюнальних прийомiв кiлькiсноï оцiнки геосистем i ландшафтоформуючих процеав, зокрема, математичного апарату, придатного для Тх опису;
• дослщження просторово-часових аспектв геосистем i створення графiчних моделей, в першу чергу, карт у зв'язку з проблемами охорони та оптимiзацiï природного середовища;
• обфунтування природоохоронних заходiв для захисту геосистем вщ негативного впливу антропогенних процеав i природних катастроф;
• обфунтування рацюнального природокористування;
• розробка схем геоеколопчного районування територи для прийняття управлшських ршень.
^м цього, геоеколопчш дослiдження можна проводити на рiзних рiвнях - вщ локального до глобального, i вщповщно до цього об'ем завдань i дослiджуваних проблем може зростати, або ж навпаки - зменшуватись.
Намагання дати комплексну оцшку еколопчно'Т, ландшафтно-еколопчно'Т, географiчноТ ситуацп спричинили розвиток геоеколопчних дослiджень не лише в цтому для територи держави [8,11, 22], але й для окремих 'ТТ' регюшв[14, 28та iншi]. Пiдтвердженням цього е наступнi роботи: "Харьковская область. Серия эколого-медицинских карт" 1977р."Еколопчний атлас Днтропетровсько'Т областГ 1995р.; а також картирозроблен для територи Кримського твострову: "Еколого-географiчнi райони Криму" та "Еколого-географiчна ситуацiя в Криму", Карпатського регюну та окремих мiст УкраТ'ни.
Аналiз каталогу авторефератiв дисертацiй на здобуття наукового ступеня з географiчних наук Нацюнально'Т бiблiотеки Укра'Тни iменi В.1. Вернадського за останнi 13 рош[28] свiдчить про актуальнiсть геоекологiчних дослщжень в межах дектькох наукових напрямiв (згiдно рубрик бiблiотеки):
1. Природы умови та природы ресурси. Економка природокористування (економiчнагеографiя).
2. Ландшафтознавство. Геоеколопя. Геосистеми.
3. Регюнальна фiзична географiя.
4. Охорона природи.
Протягом 2000-2013 рр. загальна ктькють захищених роб^ на здобуття наукового ступеня кандидата географiчних наук та доктора географiчних наук становила понад 200. 1з них 40робiт безпосередньо можна вщнести до геоекологiчних дослiджень, виходячи з назви та основних завдань роботи. З-помiж цих роб^ також виокремлюються рiзнi напрями: геоекологiчний аналiз/оцiнка територи (15 робп"); ландшафтно-екологiчний аналiз (4 роботи), еколого-географiчнi дослiдження (6 робп"), еколого-геоморфологiчний аналiз (6 робп"), еколого-природоохоронне картографування (2 роботи), геоеколопчы ризики (2 роботи), геоекологiчний моыторинг (2 роботи), медико-екологiчна оцiнка (1 робота), геоеколопчне районування (1 робота), геоекологiчна експертиза (1 робота), геоеколопчний аудит (1 робота).
Вщповщно до шифру спе^альностей географiчних наук спостер^аеться наступний розподт зазначених авторефератiв дисертацiй:
за спе^альнютю 11.00.11 - конструктивна географiя i рацiональне використання природних ресурсiв - 39 робщ
за спецiальнiстю 11.00.04 - геоморфолопя та палеогеографiя - 6 роб^, за спецiальнiстю 11.00.01 - фiзична географiя, геофiзика i геохiмiя ландшафтiв - 3 роботи; за спе^альнютю 11.00.12 - географiчна картографiя 2 роботи.
Слд зазначити, що ми аналiзували лише дисертацмы роботи на здобуття наукового ступеню з географи. На основi проведеного дослщження, можна стверджувати, що в даний час формуються i розвиваються декiлька напрямiв у наукових пошуках, пов'язаних з геоекологiчними дослiдженнями: ландшафтно-еколопчний,еколого-геолопчний,еколого-геоморфолопчний, еколого-географiчний та власне геоекологiчний.
Усе вище сказане дае пщстави стверджувати, що геоеколопю не можна вщносити лише до геологiчних або географiчних наук. Т'Т слiд розглядати як окремий науковий напрямок дослщжень або як науку, що зародилась на основi теоретичних та методичних засад екологи, географи, геологи, ландшафтознавства й фунтознавства, а також ^матологи, гщрологи, шженерно'Т геологи та iн., яка спрямована на виршення першочергових проблем, пов'язаних з безперервним зростанням техногенного навантаження на природне середовище, виснаженням природних багатств i ресурав, руйнуванням структури геоекосистем. Тобто геоеколопю слщ розум^и як науку про природно-соцiально-економiчнi системи або геоекосистеми, предметом дослщження якоТ виступае оцiнка Т'х сучасного стану та прогнозування. На сучасному етапi в геоекологи використовуеться специфiчний прийом iнтерпретацiТ' методiв рiзних наук, зокрема ландшафтно-геофiзичнi, ландшафтно-геохiмiчнi, антропо-еколопчш, соцiо-екологiчнi. Тому, одним iз важливих завдань сьогодення е розробка власне геоеколопчних методiв дослiджень, що частково вже реалiзовано в роботах [10, 14]. Важлива роль в системi геоекологiчних методiв мае належати дистанцшним, радiологiчним, iнженерно-геоекологiчним методам, а також методам i прийомам хiмiчного контролю природного середовища, оцшки геоекологiчноТ' ситуаци для прийняття рiшень (економiчних, управлшських, iнженерних та iн.). Особливе мюце при цьому належить створенню вщповщних геоiнформацiйних технологiй, загальнiй комп'ютеризаци наукових геоеколопчних дослщжень.
Варто вщм^ити, що пщ час проведення геоекологiчних дослщжень виникае низка проблем пов'язана зi складнютю об'екту дослiдження. Полiкомпонентнiсть його структури зумовлюе проблему вибору основних показнимв, якi найоб'ективнiше вiдображають взаемодш абiотичних, бiотичних та антропогенних факторiв, що впливають на розвиток геосистеми та Т'х сучасний стан. ^м того, ц^ та завдання дослщження, а також юнування рiзних пiдходiв при проведеннi геоекологiчних дослiджень зумовлюють необхщнють розробки нових методик оцшки геоеколопчно'Т ситуаци.
Висновки
Протягом дектькох десятил^ь спостерiгаеться пiдвищений iнтерес громадськост та науковоТ' спiльноти до геоеколопчних дослщжень. Вони й донин залишаються актуальними для УкраТни.
Попри тривалу юторш геоекологiчних дослiджень iснують не виршен питання стосовно узгодженостi мiж вченими щодо статусу геоекологи. На початковш стади перебувае термiнологiчна база науки, неоднозначно трактуються критери та показники геоеколопчного стану геосистем та Т'х
оцшка й картографування. 1снуе проблема визначення меж операцшних одиниць геоеколопчного районування, осктьки адмшютративш й природнi меж^ як правило, не спiвпадають. Дотепер в процес геоекологiчних дослiджень використовують межi як адмiнiстративно-територiальних одиниць, так i одиниць фiзико-географiчного районування та ландшафтних комплексiв
На сучасному етап розвитку географiï сформувались i розвиваються декiлька напрямiв, пов'язаних з геоеколопчними дослiдженнями: ландшафтно-екологiчний, еколого-геологiчний, еколого-геоморфолопчний, еколого-географiчний та власне геоекологiчний.
Науково-методичн результати геоекологiчних дослiджень спрямованi на шдвищення ефективностi й розвитку рацюнального природокористування як в окремих регюнах так i краши в цтому.
Геоекологiчний аналiз територiï на основi комплексного пiдходу щодо оцiнки геосистем рiзного рiвня та ïx просторового моделювання необхiдно використовувати при обфунтуваны управлiнських рiшень щодо нормування антропогенних навантажень,оптимiзацiï природокористування та покращення стану геосистем.
Лтература
1. Троль К. Ландшафтная экология и (геоэкология) и биоценология / К. Троль // Изв. АН СССР. Серия географическая. - 1972. - № 3. - С. 114-120.
2. Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах / В.Б. Сочава. - Новосибирск, 1978. - 318 с.
3. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты/ Г.А.Бачинский - К.: "Наук.думка",1991. - 152.
4. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник. / Н.Ф.Реймерс.- М.: Мысль, 1990. -637с.
5. Гаев А.Я. Охрана окружающей среды или введение в геоэкологию. Уч. пособие / А.Я. Гаев- Пермь, 2001. - 244 с.
6. Геоэкология. Научно-методическая книга по экологии. - Симферополь: Таврия, 1996. - 384 с.
7. Горшков С.П. Геоэкология - новый уровень междисциплинарной интеграции / С.П. Горшков // Вестник МГУ. -Серия 5. - География. - 1997. - № 3. - С. 8-11.
8. Еколого-географ|чн1 дослщження територп Украши. / Л.Г. Руденко, 1.О. Горленко, Л.М. Шевченко, В. А. Барановський. - К.: Наукова думка, 1990. - 32 с.
9. Клубов С.В. Геоэкология: история, понятия, современное состояние / С.В. Клубов, Л.Л.Прозоров. - М., 1993. - 160.
10. Методи геоеколопчних дослщжень: Навчальний поабник/За ред. М.Д. Гродзинського, П.Г. Шищенка. - К.: ВЦ "Кш'вський ушверситет", 1999. - 243с.
11. Олшевська Ю.А. Геоеколопчне районування: теоретико-методичний та практичний аспекти: монограф!я. / Ю.А. Олшевська. - К.:Сталь, 2009 - 244 с.
12. Петров К.М. Геоэкология. Основы природопользования. / К.М. Петров. - Спб., 1994. -216 с.
13. Позаченюк Е.А. Введение в геоэкологическую экспертизу. Междисциплинарный поход, функциональные типы, объектные ориентации. Монография / Е.А. Позаченюк - Симферополь: Таврия, 1999. - 413 с.
14. Мщенко Л.В. Геоеколопчне районування: наукова монограф!я за редакцию О.М. Адаменка /Л.В. Мщенко. -1вано-Франгавськ : Симфошя форте, 2011. - 408 с.
15. Жекулин В.С. Экологическая парадигма в географии и задачи географического общества СССР / В.С.Жекулин, С.Б. Лавров, Б.С.Хорев // Изв. ВГО. - 1987. - Т. 119. - Вып.6. - С. 504-510.
16. Сычев К.И. Научное содержание и основные направления геоэкологии / К.И.Сычев // Разведка и охрана недр. - 1991. - №11. - С. 2-6.
17. Рудько Г.1. Конструктивна геоеколопя : науков! основи та практичне вттення /Г.1. Рудько, О.М. Адаменко. Ч. : ТОВ Маклаут, 2008. -320 с.
18. Рудько Г.1. Основи геоекологи / Г.1.Рудько //Дослщження передкризових еколопчних ситуацм в Украшг зб. наук. праць. -К.: Манускрипт, 1994. - 187 с.
19. Трофимов В.Т., Зилинг Д.Г. Экологическая геология. / В.Т.Трофимов, Д.Г.Зилинг. Учебник. - ЗАО Геоинформарк, - 2002. - 415 с.
20. Исаченко А. Г. Экологическая география Северо-Запада России. / А. Г. Исаченко СПб.- 1995. - 206 с.
21. Исаченко А.Г. Введение в экологическую географию// География и экология в школе ХХ1 века. - 2004. - №1. - С. 4-8.
22. Барановський В. А. Еколопчна географiя i еколопчна картографiя / В. А. Барановський - К.: Фллсоцюцентр, 2001. - 252 с.
23. Пащенко В.М. Основнтоняття i проблеми еколого-географiчниx дослщжень/ В.М. Пащенко // Украшський географiчний журнал. - 1994. - №4. - С. 8-16.
24. Грин А.М. Геоэкологический анализ / А.М.Грин, Н.Н. Клюев, Л.Н. Мухина // Изв. РАН - 1995. - №1 - С. 21-29.
25. Мильков Ф.Н. Геоэкология и экография: их содержание и перспективы развития / Ф.Н. Мильков // Известия РАН. Серия географическая. - 1997. - № 3. - С. 31-39.
26. Мильков Ф.Н. Геоэкология как междисциплинарная наука о комфортности географической среды и оптимизации ландшафта / Ф.Н. Мильков // Изв. РГО. - 1997. - Вып. 3. - С. 54 - 59.
27. Топчиев А.Г. Геоэкология: географические основы природопользования. / А.Г. Топчиев. -Одесса.: Астропринт, 1996. - 392 с.
28. Каталог автореферат дисертацм НауковоТ бiблiотеки iменi В.1. Вернадського [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/
Аннотация. Ю. А. Олишевская История геоэкологических исследований. Изложено историю развития и определены основные научные направления геоэкологических исследований. Ключевые слова: геоеколог'т, геоекологчнi досл/'дження, науков1 напрямки.
Abstract. Y. Olishevska The history of geoecological research. The history of developing the geoecologicalresearches was outlined and its' main research areas were marked. Keywords: geoecology, geoecological research, scientific directions.
Поступила в редакцию 25.01.2014 г.
