CC BY
25
(mean age 69,4±3,7 years) that didn't have any renal pathology. Probably uropathogenic bacteria were obtained from kidneys in 20 persons (66,7%), from small intestine in 16 persons (53,3%) and from large intestine in 16 persons (53,3%). From the above mentioned in 9 cases (45,0%) bacteria obtained from kidney and intestine were the same. Obtaining of bacteria from the renal tissue in persons that didn't have any renal pathology affords ground for suppose of intestinal bacteria translocation as physiologic process that continues during all life. Intensifying of this process in mature and senile age creates a background for kidney infectioning and development of chronic inflammatory response. Ukrainian Ministry of the Health Public Service, Ukrainian Medical Stomatological Academia, Shevchenko Str., 23, Poltava, 36024
Mamepian nadiumoe do pedaKu,ii 6.05.06.
© Ястремська I.A.
УДК 612.112: 616.248 - 092.9
ВПЛИВ ДЕЗЛОРАТАДИНУ ТА ФАМ0ТИД1НУ НА АП0ПТ03 Л1МФ0ТДНИХ КЛГТИН ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНШ БР0НХ1АЛЬН1Й АСТМ1 У ЩУР1В
Ястремська I.A.
Вищм державний навчальний заклад Украши „УкраТнська медична стоматолопчна академт", м. Полтава
Препараты, действующие на гистаминовые рецепторы, широко используются в терапии аллергий. В то же время, недостаточно изученным является вопрос об эффекте блокирования тех или иных гистаминовых рецепторов на процессы иммунорегуляции, в частности, на апоптоз иммунных клеток, в номе и при патологии. В работе представлены результаты исследования различных стадий апоптоза лимфоидных клеток (ЛК) (лимфоцитов, тимоцитов, спленоцитов, мононуклеаров периферической крови) на экспериментальной модели бронхиальной астмы, вызванной сенсибилизацией к овальбумину, у крыс. Отмечено, что при бронхиальной астме замедляются процессы программированной смерти. Увеличивается процент клеток, вступающих в апоптоз, но непосредственно процесс программированной смерти замедляется. Исследован база-льный уровень апоптоза у крыс. Проанализированы изменения апоптоза после использования Н1-и Н2-блокаторов. Дезлоратадин и фамотидин модулируют разные стадии апоптоза. Применение дезлоратадина привело к нормализации показателей ранних стадий апоптоза всех субпопу-лляций ЛК и всех стадий апоптоза спленоцитов. Фамотидин привел к нормализации всех стадий апоптоза лимфоцитов и спленоцитов.
Ключевыеслова: апоптоз, дезлоратадин, фамотидин, експериментальная бронхиальная астма, рецепторы гистамина, крысы.
До тепершнього часу патогенез атоглчноТ бронх1а-льноТ астми (АБА) та атопп в цтому стае все бтьш зрозумтим, однак етюлопя захворювання залиша-еться невщомою, незважаючи на прогрес, досягнутий в обласл генетичних дослщжень цього захворювання. Одним з важпивих ген-регулюемих процеав с апоптоз. Процес апоптозу лсно пов'язаний з низкою сиг-нал-провщних систем (адентатцикпазною, фосфошо-зитидною та ¡н.), змши яких мають велике патогенети-чне значения \ для АБА. Кр1м того, ¡нг1б1тори або ¡нду-ктори апоптозу - ¡нтерлейкши, ¡нтерферони, глюкоко-ртикостероТди, екстракп1тинний матрикс - с ключови-ми \ в патогенез! захворювання АБА.
Вщомо, що одним з головних ланцюпв патогенезу АБА с ¡нфтьтрац1я бронх1ального дерева кп1тинами, що вщповщальш за розвиток хроычного запалення, яке призводить до тривалоТ обструкцп дихальних шлях1в, та визначають хроычний характер переб1гу захворювання. До цих кл1тин вщносяться, в першу чергу, л1мфоцити та еозЫофти, як1 являють собою вщповщно регуляторний та ефекторний ланцюг запалення, що розвиваеться в легенях [1].
Можна припустити, що наявнють при атотчних за-хворюваннях в органах-мшенях тривало-юнуючих кл1тин регуляторного та ефекторного ланцюпв може бути обумовлено не лише пщвищеною м1грац1сю останых в тканини, апе \ уповтьненням Тх ел1м1нацп внаслщок порушення процеав апоптозу.
Усвщомлення poni апоптозу в пщтримц1 постмноТ чисельносл кл1тинних популяцм, а також формоутво-рення та вибраковки дефектних кгнтин, ¡нтенсифку-вало пошук фармаколопчних 3aco6iB, здатних впли-вати на апоптоз [2].
Серед протиалерпчних 3aco6iB Н1-антипстам1нн1 препарати посщають особливе мюце у зв'язку з ix широким використанням в медичнм практик протя-гом останн1х 60 poKiB. Pi3HOMaHiTHi протиалерпчы ефекти добре вивчеы в умовах in vitro у препарата 3-го поколшня дезлоратадину - активного метабол1ту лоратадину. Його висока афннють по вщношенню до Hi-peqenTopiB, BiflcyTHicTb небажанихефеклв на ЦНС, серцево-судинну та шлунково-кишкову систему, на-BiTb, в дозах, як1 суттево перевищують рекомендова-ну, дозволяс л1карям широко використовувати дезлоратадин в медичнш практицк [3]. Ефективнють препарату, як протиалерпчного та протизапального засобу неодноразово вщм1чена та доведена в кпш1чних спо-стереженнях [4,5].
Останшм часом в публ1кац1ях втизняних та зако-рдонних дослщниюв BiflMi4eHi додатков1, неспециф1чш ефекти блокатор1в Н2-пстамшових рецептор1в [6]. В тепершнм час антагошсти рецептора Н2 застосову-ються для зниження тяжкосл ¡муносупреси при трав-Mi, переливанш KpoBi та cencnci в xipyprii, а також для лкування хворих пюля операци з приводу злоякюних новоутворень. Справляють позитивний лкувальний
ефект при деяких злоякюних, пухлинних, автсшунних та шюрних захворюваннях окремо, чи в посднаны з ¡ншими препаратами [7].
В нейро1мунному регулюванш антагонюти Н2-рецептор1в призводять до статистично вагомого по-силення i гуморальноТ, i кп1тинноТ ¡мунноТ BiflnoBifli [8]. Блокують супреаю 1Л-12 i стимуляц1ю 1Л-10, ¡ндукова-них ricTaMiHOM, змЫюючи баланс Th1/Th2 на користь Th1. Це дае можпивють використання Н2-блокатор1в для посилення функци Th1 при деяких типах ¡нфекцм i пухлин та ¡нпбщп Th2-aKTHBHOCTi при деяких алерпч-них реакц1ях [9].
Метою роботи стало досл1дження процеав апоп-тозу л1мфощних кл1тин щур1в на модел1 бронх1альноТ астми та можпивосл корекци порушень апоптозу шляхом застосування селективних блокатор1в Н1- та Н2-пстамшових рецептор1в дезлоратадину та фамо-тидшу.
Матер1али та методи
Експериментальы досл1дження були проведен! на 40 самцях щур1в лЫп BicTap BiKOM 6-7 мюяц1в, з масою т1ла 250 - 300 г. Лабораторних тварин утримували в умовах BiBapiro ВДНЗУ „Украшська медична стомато-лопчна академ1я" на стандартному рацюы харчуван-ня. Bei машпуляци з тваринами проводились за до-зволом бюетичноТ KOMicii ВДНЗУ УМСА.
3 метою виршення поставлених в poöoTi завдань у тддослщних тварин була вщтворена експеримента-льна модель бронх1альноТ астми. Щури були сенсибн л1зоваы внутршньоочеревинним введениям 0,5мг овальбумшу/10 мг г1дроокису алюмУю в 0,9% стерильному ф1зюлопчному розчиш. На 12, 14, 16, та 18 день Bei групи були аероалерпзоваы овальбумшом в доз1 10 мг/мл в oö'cMi 700 см3 з д1аметром часточок аерозолю 10 мкм при максимальному розпиленш pi-дини 0,4 мл/хв протягом 15 хв 3 рази з ¡нтервалом 30 хв за допомогою ¡нгалятора ультразвукового „Муссон-2" (ФГУП „Алмаз", г. Ростов-на-Дону, Россия). Через 24 години пюля останнього впливу аерозолю у щур1в спостер1гались ознаки бронх1альноТ астми [10,11].
3 метою досл1дження впливу селективних H-i- та Н2- блокатор1в г1стам1нових рецептор1в на апоптоз л1мфоТдних кл1тин при атопп були застосоваш дезло-ратадин ("Epiyc", Шершг-Плау, США) в доз1 0,07 мг/кг маси та фамотидЫ (КМП, Украша) в доз1 0,6 мг/кг ма-си т1ла тварини. Препарати вводили перорально з ¡нтервалом 24 години протягом 10 дыв з моменту по-яви прояв1в бронх1альноТ астми [3,12].
Дослщы тварини були розподтеы на наступш групп: 1) ¡нтактн1 тварини (n=10); 2) контрольна група -тварини з експериментальною бронх1альною астмою (n=10); 3) тварини з експериментальною бронх1аль-ною астмою, яких л1кували дезлоратадином (n=10); 4) тварини з експериментальною бронх1альною астмою, яких лкували фамотидЫом (n=10).
У експериментальних тварин теля забою пщ Tio-пенталовим наркозом забирали тимус, селезЫку, пе-риферичш л1мфатичш вузли та кров з правого шлуно-чка серця з подальшим отриманням суспензп кп1тин. Суспенз1ю мононуклеар1в перифермноТ KpoBi отриму-вали шляхом ¡нкубаци гепариызованоТ KpoBi при 370 С протягом 1,5 години. Дал1 вщбирапи плазму в npoöip-ки, кттини осаджували центрифугуванням при 1500 об/хв протягом 5 хвилин ¡з наступною вщмивкою ф1зн
олопчним розчином та подальшим ресуспендуван-ням. Суспензп тимоцилв, спленоцилв та л1мфоцилв готували за стандартними методиками [13]. Загальну ктькють кл1тин у суспензп пщраховували в KaMepi Горева, життсздатысть кп1тин визначали в TecTi з три-пановим син1м.
Методом проточно!' лазерной' цитофлюорометрп (ПЛЦ) визначали експресю апоптотичних маркер1в л1мфоТдних кп1тин. Розвиток апоптозу визначали за допомогою аннексину V м1ченого FITC (Caltag, США), а також за допомогою флюорисцентного барвника nponifliyMa йодида (ПЙ), для визначення некротизо-ваних кп1тин (двохкольорове забарвлення) [14].
Кл1тини доводили до концентраци 10 в 100 мкп, вщмивапи в 0,5 мл Гепес-буфера (10 mM Hepes, 150 mM NaCl, 5 mM KCl, 1mM MgCl2, 1,8 mM CaCl2, pH 7,4) при 1500 об/хв 5 хв., зливали надосад та ретельно ресуспендували. 3 додаванням 5 мкп аннексину V-FITC та 10 мкп nponifliyMa йодида кттини ¡нкубували в темнот! при юмнатнм температур! по 10 хв. Полм додавали 1 мл Гепес-буфера та анал1зували проби на проточному цитофлюориметр1 EPIX LX-MCL (Beckman Coulter, США).
ОцЫка юнцевих стадм апоптозу (rinepxpoMHicTb ядер, конденсац1ю й фрагментац1ю хроматину) включала морфолопчний метод - забарвлення цитоцент-рифужних npenapaTiB за Май-Грюнвапьдом-Романовським-Пмзою (МГРГ). Пщрахунок кп1тин проводили за допомогою бшокулярного м1кроскопу „Био-лам Р11", (Ломо, Рос1я). Комплексна оцЫка апоптозу включала вщеотковий BMicT кл1тин, що знаходяться в стадп апоптозу.
Статистичну оцшку отриманих результалв експе-рименту проводили за допомогою програми "STATISTICAL Використовуючи t-критерп Ст'юдента обчислювали середнс арифметичне (М) та його похи-бку (m). BiporiflHicTb вщмшностей визначали використовуючи непараметричы методи статистичних паке-TiB, а саме критерм Втькшсона -Манна - yi'THi (U) [15].
Результати та üx обговорення
Першим етапом нашого досл1дження було визначення базапьного р1вня апоптозу л1мфощних кп1тин в ¡нтактнм rpyni тварин. Нами був застосований ком-плексний п1дходу оцшки апоптозу - визначення екс-npecii апоптотичних маркер1в методом ПЛЦ та морфолопчний метод забарвлення за МГРГ, що дало можпивють проанал1зувати процеси апоптозу л1мфоТ-дних кл1тин, враховуючи pi3Hi CTaflii його розвитку [16].
BiflOMO, що процес апоптозу проходить в своему розвитку три CTaflii. Перша - ¡ндукторна, обумовлена великою ктьюстю фактор1в, що ¡ндукують апоптоз. Друга - ефекторна, с в1дносно уыверсальною та вкпючае в себе каскад послщовних реакцм: поступе-нева активац1я каспаз з ixHix неактивних попередник1в - прокаспаз. Третя, к1нцева стад1я апоптозу, - стад1я деградацЛ'. На цм стадЛ' в1дбуваються морфолог1чн1 та 6ioxiMi4Hi зм1ни як в ядр1, так i в цитоплазм! кп1тин, що вщбуваеться внасл1док flii каспаз на катины субстра-ти.
При цитофлюориметричному метод! досл1дження були виявлен1 кп1тини на початков1й CTaflii апоптозу завдяки ix здатност1 зв'язувати аннексии V: метод рееструе зм1ни мембранноТ асиметрп фосфатид1лсе-
ржу (ФС) - його транслокац1ю ¡з внутршнього шару плазматичноТ мембрани в зовншшй. Одночасно ре-естрували вщсоток некротизованих кп1тин, забарвле-них як аннексином V, так \ пропщ1ум йодидом (АнУ+ПЙ+кп1тини). В даному випадку кгнтини загинули внаслщок апоптозу. Дослщжеы нами фрагментац1я ДНК - прояв кшцевоТ фази апоптозу - фази деграда-цп, були в1зуал1зоваш за допомогою забарвлення за МГРГ морфолопчним методом. В результат! нашого досл1дження було зареестровано невеликий вщсоток л1мфощних кп1тин на р1зних стад1ях спонтанного апоптозу, що зб1гаеться з даними л1тератури [17,18] (табл. 1).
Наступи им етапом нашого досл1дження стало ви-значення змш апоптотичних процес1в при розвитку алерпчного запалення на експериментальнм модел1 бронх1альноТ астми у щур1в.
Зм/ни р/зних стадий апоптозу л\мфоТдних кл\тин при £
При розвитку експериментальноТ бронх1альноТ астми у щур1в, що була викликана сенсибт1зац1ею до овальбумшу, спостер1галися змши поведЫки тварин. П1д час ¡нгаляцм розчину овальбумшу щури були за-непокоеы, терли лапами мордочки, чихали.
При цитофлюориметрп вщм1чено, що на початко-в1й стадп апоптозу (забарвлення AнV+) у пор1внянш з ¡нтактною групою в1рогщно зросла юлькють л1мфоци-лв, тимоцилв та спленоцилв. Збтьшився вщсоток AнV+мoнoнyклeapiв перифершноТ кровк Ктькють кп1-тин на п1знш стадп апоптозу (забарвлення AнV+ПЙ+) в1рогщно зменшилася. Вщсоток л1мфощних кп1тин з конденсац1ею хроматину та фрагментац1ею ДНК, що були в1зуал1зован1 морфолопчним методом, також в1рогщно зменшився у пор1внянш з ¡нтактною групою (табл. 1).
Таблиця 1.
ъку экспериментально)' бронх\альноТ астми у щур\в та пюля застосування дезлоратадину та фамотид/ну
Субпопуля-цГ| л1мфоТдних кл1тин Забарвлення кл1тин при цитофлюоро- метричному та морфолопч-ному методах 1 група 1нтактн1 щури (п=10) II група Щури з бронх1аль-ною астмою (п=10) III група Щури з бронх1аль-ною астмою, яких л1кували дезлора-тади-ном (п=10) IV група Щури з бронх1аль-ною астмою, яких лкували фамотид1-ном (п=10)
Л1мфоцити, % AнV+ПИ- 7,7±2,2 35,1±16,61 11,1±6,92 6,0±3,72
AнV+ПИ+ 2,1±1,9 0,3±0,21 0,6±0,312 1,6±1,22
МГРГ 9,2±1,8 5,3±1,11 8,8±1,52 8,6±2,32
Тимоцити, % AнV+ПИ- 9,0±3,9 32,9±11,01 8,3±3,12 5,5±2,62
AнV+ПИ+ 4,7±4,1 0,3±0,21 0,4±0,212 1,0±0,512
МГРГ 8,0±2,3 4,4±1,51 6,9±1,32 7,5±2,12
Спленоцити, % AнV+ПИ- 11,7±2,0 20,5±13,51 8,0±1,912 4,7±1,812
AнV+ПИ+ 3±2,5 0,2±1,61 0,6±0,22 1,7±0,72
МГРГ 10,0±2,5 6,6±0,91 8,8±1,22 11,2±1,52
МНПК, % AнV+ПИ- 11,7±2,8 14,0±6,4 10,5±3,72 5,0±2,112
AнV+ПИ+ 3,8±3,1 0,1 ±0,21 0,9±1,512 0,8±1,112
МГРГ 10,6±1,9 7,2±1,11 9,5±1,52 10,1±2,22
Прим/тка:1 - в1рог1дн1сть в1дмм при пор/внянн/з апоптозом в ¡нтактнш груп/, р < 0,05. 2 - в1рог1дн1сть в1дмм при пор/внянн! з апоптозом в груп/ з БА, р < 0,05.
Таким чином, розвиток експериментальноТ бронхн альноТ астм1 у щур1в призв1в до змш апоптотичного процесу вс1х субпопуляцш ЛК. Спостер1гали збть-шення вщсотку кп1тини на початковш стади апоптозу та в1рогщне зменшення вщсотку кп1тин на п1зн1х стадн ях апоптозу.
3 л1тературних джерел вщомо, що при АБА вщбу-васться суттева затримка апоптозу як л1мфоцилв, так \ нейтрофт1в [19]. Феномен затримки апоптозу як л1-мфоцилв, так \ еозинофт1в описаний раыше при АБА та при еозинофтьному бронхт [20]. Порушення апоптозу цих кп1тин чи зростання Тх життездатносл вва-жають важливим, ключовим фактором патогенезу при АБА.
Вщомо також, що л1мфоцити синтезують широкий спектр бюлопчно-активних речовин та цитокш1в (И-3, 11_-5 та ¡н.), як1 сприяють м1граци в тканини еозинофн л1в, що обумовлюють тривалий характер переб1гу АБА [21].
Мехашзми, що лежать в основ! затримки апоптозу л1мфощних кп1тин при АБА, дос1 нез'ясоваш, але мо-жпиво припущення, що при АБА порушуеться процес м1ж ¡ндукторами апоптозу, та факторами, що сприяють виживанню кп1тин.
Л1тературн1 джерела повщомляють, що фрагмен-тац1я ДНК у л1мфоцилв (Лф) хворих БА вщбуваеться
на бтьш п1зн1х строках в пор1внянн1 з л1мфоцитами донор1в, спостер1гаеться у меншого вщсотка кп1тин та корелюс з1 зниженням р1вн1в м1тохондр1апьного поте-нц1алу (МП) [22]. Дослщжено, що Лф з нормальним р1внем МП практично не експресують на своТй поверхш фосфатидтсерш (ФС). Зниження р1вн1в МП Лф передуе появ1 ФС на кп1тиншй поверхш [23]. Апе припускають, що наявнють дефеклв в каскад! реакцм вщбуваеться пюля залучення мтохондрш в процесс апоптозу.
Пщвищена слйкють ДНК л1мфоцилв при БА може бути обумовлена ктькюними та якюними змшами в бюлопчно-активних речовинах (БАР), що вивтьня-ються з м1тохондр1й пюля зниження Тх трансмембранного потенц1апу. До цих речовин вщносяться апоптоз-¡ндукуючий фактор, цитохром С, керам1д, каспази 2 та 9 та ¡н. Ц1 БАР призводять до наступноТ активац1Т кас-паз або безпосередньо викпикають апоптотичн1 зм1ни кл1тинного ядра. Враховуючи широкий спектр БАР, що поступають в цитоплазму п1сля пщвищення проникпи-вост1 м1тохондр1альноТ мембрани, неможпиво точно визначити, який саме дефект лежить в основ! п1дви-щеноТ ст1йкост1 Лф до процес1в апоптозу. Кр1м того, б1льш п1зня фрагментац1я ДНК л1мфоцит1в при БА може бути обумовлена змЫами активност1 р1зноманн тних тип1в ДНК-аз, що безпосередньо розщеплюють
ДНК та забезпечують третю, закпючну стад1ю апоптозу - стадю деградацп. Вивтьнення з мтохондрм апоптогенних фактор1в, наприкпад, цитохрому С, бло-куеться пперекспреасю при БА бтка bcl-2 [22,23].
Основним мед1атором алерпчних реакцм е гюта-MiH- потужний бюгенний амш, що виробляеться туч-ними кттинами i базофтами, та регулюе чимало по-дм в ¡муннм BiflnoBifli [24]. Пстамш бере участь в ре-гуляцп дозр1вання кттин ¡мунноТ системи та змЫюс Тхню активац1ю, поляризац1ю, хемотаксис i ефекторы функцп. TicTaMiH ¡ндукус дектька систем сигнальноТ трансдукцп: фосфолтазну та адешлатцикпазну, як1 беруть безпосередню участь в реал1зацп програм апоптозу л1мфоТдних кттин, та реал1зус cboi функцп за допомогою чотирьох субтитв рецептор1в [25].
Тому наступним етапом нашоТ роботи стало з'ясування poni Hi- та Н2- рецептор1в в реал1зацп про-цеав апоптозу л1мфоТдних кттин при атопп шляхом використання селективних блокатор1в дезлоратадину та фамотидшу.
В результат! застосування дезлоратадину у щур1в з БА при цитофлюорометричному анал1з1 cnocTepira-ли BiporiflHe зменшення вщсотку кттин початковоТ CTaflii апоптозу (забарвлення AhV+) у пор1внянш з показниками при БА: Лдо 11,1 %, Т - до 8,3 %, С - до 8,0 % та МНПК - до 10,5 %, (p< 0,001). Ктькють кл1тин на тзнм стадп апоптозу (забарвлення AHV+rM+) Bipo-riflHO зросла: для Л - до 0,6% та С також до 0,6%, (p< 0,05). В1дсоток тимоцилв та МНПК також збтьшився, хоча i не достов1рно: Т - до 0,4% та МНПК - до 0,9% , (Р* 0,2).
BiflC0T0K кл1тин з морфолопчними ознаками апоптозу - конденсац1ею хроматину та фрагментац1сю ДНК - також BiporiflHO збтьшився у пор1внянш з показниками в rpyni з БА: для л1мфоцилв в середньому до 8,8%, тимоцилв - до 6,9%, спленоцилв - до 8,8% та МНПК - до 9,5% вщповщно.
При пор1вняны з ¡нтактною групою цитофлюоро-метричних показниюв апоптозу в rpyni з БА теля застосування дезлоратадину з'ясували наступне. Biflco-ток ЛК (Л, Т та МНПК) на початковм стади апоптозу BiporiflHO не вщр1знявся вщ показниюв в ¡нтактнм rpyni, ктькють AHV+спленоцилв була нав1ть нижчою. В1дсоток кл1тин тзньоТ CTaflii апоптозу Л, Т та МНПК залишався BiporiflHO зниженим в пор1вняны з ¡нтак-том, i лише в1дсоток С BiporiflHO не вщр1знялися Bifl ¡нтактноТ групи. Морфолопчш показники апоптозу в rpyni з БА пюля застосування дезлоратадину та в ¡н-такнм rpyni BiporiflHO не вщр1знялися (табл. 1).
Доклш1чы досл1дження дезлоратадину показали, що BiH пригычус активн1сть бтьшосл MefliaTopiB, яю беруть участь у розвитку алерпчного запалення, вкпючаючи цитокши i хемокши, а також зменшус екс-преаю молекул адгезп. Вщм1чено, що дезлоратадин в низьких (м1кромолярних) концентрац1ях пригычуе вивтьнення первинних (ricTaMiHy, триптази) та вторин-них (простагландшу D2, лейкотр1сну04) MefliaTopiB з тучних кл1тин легень та шюри людини. Вщомо, що nifl впливом препарату зменшуеться продукц1я ¡нтерлей-KiHiB 4, 6, 8, 13, фактору некрозу пухпини а, грануло-цитарно-макрофагального колошсстимулюючого фактору мастоцитами та базофтами in vitro. G даы, що дезлоратадин пригшчуе вивтьнення хемокшу RANTES ¡з еттелю noniniB носу, а також зменшус експреаю адгезивних молекул (Р-селектину, ICAM-1)
еттелю дихальних шлях1в у хворих бронх1альною астмою [26].
Як в1домо, Н1-рецептор вщповщальний за бть-шють ефеклв ricTaMiHy в алерпчних реащях та посд-наний з фосфолтазою C (PLC). Збудження рецептора веде до PLC-KaTaniTH4Horo гщрол1зу мембранного ¡но-зитид-фосфолода та ¡нщацп 6ioxiMi4Horo каскаду, що веде до утворення ¡нозитол-трифосфата (IP3), активацп протешюнази C i мобилизаци кальц1я, що заюнчуеться кттинною реащсю. PLC/IP3 - це голо-вний шлях, що стимулюеться Н^-активац1ею, хоча рецептор може актив1зувати також фосфолтазу D та фосфолипазу A2..
Н1-рецептор також актив1зус транскрипцмний фактор NF-кр. Як Н1-рецепц1я, так i регуляц1я цитоюшв i адгезивних 61лк1в фактором NF-kB зад1яш при алерпч-них станах. Напевно, при таких порушеннях взасмод1я Н1-рецептора з NF-kB-шляхом мае важпиве ф1зюло-пчне значения [27,28].
В чисельних повщомленнях вщм1чена здатнють Н1-блокатор1в зменшувати експреаю адгезивних 61лк1в, особливо м1жкл1тинних адгезивних молекул 1 (ICAM-1) [29]. Ц1 результати пщтверджують стимулюючий ефект пстамину та подальше блокування ННнпбторами активацп Nf-kB, який зв'язуеться з дтянками промото-piB багатьох reHiB, серед яких с гени протиапоптозних 61лк1в C-IAP1/2, i таким чином регулюе продукцю бтьшосл прозапальних цитоюшв та адгезивних бтюв, вкпючаючи ICAM-1.
Однак пом1чено, що НгантипстамЫи можутъ npnmi-чувати конститутивну активнють фактора NF-кр нав1ть при в1дсутност1 г1стамину [27].
1снус думка, що Н^блокатори пригн1чують передачу Ca +-залежних сигнал1в, перешкоджаючи надхо-дженню Ca2+ в кл1тину та пригшчують активн1сть транскрипц1йних фактор1в NF-AT, АР-1, що зад1ян1 в синтез! цитоюшв. [30].
Таким чином, в результат! застосування дезлоратадину у щур1в з БА вщм1чалися змЫи апоптотичного процесу Bcix субпопуляц1й ЛК. Так % кп1тин на початковм CTaflii апоптозу (AhV+) BiporiflHO зменшився у пор1внянн1 з показниками при БА та BiporiflHO не Biflpi-знявся Bifl показник1в в ¡нтактнм rpyni. BiporiflHO 36i-льшився % кл1тин на п1зн1й стадп (AнV+ПЙ+) та % кл1тин з морфолопчними ознаками апоптозу в nopiB-нянш з показниками при БА. Апе при пор1внянш з ¡н-тактною групою в1дсоток кп1тин на ni3Hix стад1ях апоптозу теля застосування дезлоратадину залишався BiporiflHO зменшеним. Отже, дезлоратадин призв1в до корекци апоптотичних процеав при АБА та наблизив показники до в1дпов1дних у здорових щур1в. Найб1льш чутливими виявилися спленоцити та л1мфоцити.
При застосуванн1 фамотидшу у щур1в з БА BiflMi-чалися наступи! зм1ни апоптотичних процеав ЛК.
При цитофлюорометричному анал1з1 було заресс-тровано BiporiflHe зменшення вщсотку кп1тин початковоТ CTaflii апоптозу (забарвлення AhV+) у пор1внянн1 з показниками при БА: л1мфоцит1в в середньому до 6%, тимоцилв - до 5,5%, спленоцилв - до 4,7% та МНПК до 5% (p<0,001). Ктькють кттин на тзнм стадп апоптозу (забарвлення AнV+ПЙ+) BiporiflHO зросла: для л1мфоцит1в в середньому до 1,6%, тимоцилв до 1,0%, спленоцилв - до 1,7% та МНПК - до 0,8% (p< 0,001).
При морфолопчному aHani3i також BiporiflHO 36i-льшився в1дсоток апоптотичних кттин у пор1внянн1 з
показниками в rpyni з БА: для л1мфоцилв в середньо-му до 8,6%, тимоцилв - до 7,5%, спленоцилв - до 11% та МНПК - до 10% вщповщно (p< 0,05).
При пор1вняны з ¡нтактною групою цитофлюоро-метричних показниюв апоптозу в rpyni з БА теля за-стосування фамотидшу з'ясували наступне. В1дсоток ЛтаТ на початковш стадй' апоптозу BiporiflHO не Biflpi-знявся Bifl показниюв в ¡нтактнш rpyni, а ктькють AhV+МНПК та AhV+C була нав1ть нижчою. В1дсоток кл1тин тзньоТ стади апоптозу Л та С BiporiflHO не Biflpi-знялися Bifl ¡нтактноТ групи, а ктькють Т та МНПК за-лишалася BiporiflHO зниженою в пор1внянш з ¡нтактом. При морфолопчному забарвленш за МГРГ показники апоптозу в rpyni з БА пюля застосування фамотидЫу та в ¡нтакнш rpyni BiporiflHO не вщр1знялися (таб. 1).
Д1я Н2-блокатор1в опосередкована через мембраны структури живих кттин. При цьому cnocTepira-еться специфчне блокування дтянок плазматичноТ мембрани, що сприймають p¡3HOMaHÍTHÍ стимули. Ме-хажзми такоТ дй' проявляються в присутносл íohíb кальцю [31].
Як в1домо, за допомогою íohíb кальц1ю регулюеть-ся активн1сть протешкшази С - представника родини cepÍH/TpeoHÍH кшаз, котрш належить провщна роль в реал1зацй' процеав апоптозу. Показано, що активац1я протешюнази С призводить до n¡3Hboro фосфорилю-вання цитоплазматичних та ядерних 61лк1в - фактор1в виживання, що призводить до апоптозу.
3 малочисельних л1тературних джерел стало b¡-домо про гютамш-шдукований апоптоз нейтрофтв за участю каспаз та протешюнази С [32].
Встановлено, що при значному пщвищенш р1вня кальцю в KniTHHi активуеться ендонукпеаза. Фшалом цього процесу с деградац1я ДНК nifl flicio ендогенних Ca2+ та Mg +-залежнихендонукпеаз [33].
Можпиво припущення, що ¡ндущя апоптозу фа-мотид1ном пов'язана 3Í змшами концентраци внутрш-ньокл1тинного кальц1ю та активац1ею протешкшази С, та це потребуе подальшого вивчення.
Нещодавно стало вщомо про участь Н2 рецепто-piB в процесах апоптозу. Так, селективш Н2-блокатори циметидш та ранитидЫ ¡нпбуют рост рако-вих кл1тин in vitro, викпикаючи апоптоз в присутносл ricTaMiHy [34]. Ранитидш здшснюс нейропротекторний еффект, котрий був вивчений in vitro на модел1 не-вральноТ ¡шемй', викпиканоТ вщеутнютю кисню та глю-кози. Попередня обробка кттин ранитидЫом ефекти-вно зменшувала ктькють некротизованих та апопто-тичних кл1тин, а також активнють каспазы-3 [35]. G дат, що Н2-блокатор циметидш викликас порушення сперматогенеза шляхом апоптозу перитубулярних кл1тин у щур1в в експерименл in vivo [36].
В нашому попередньому досл1дженш було з'ясовано, що селективна блокада Н2-гютамшових рецептор1в фамотидшом в дозах 0,06 мг/кг, 0,6 мг/кг та 6 мг/кг маси Tina у здорових щур1в викликас дозо-залежну ¡ндущю апоптозу в ycix субпопуляц1ях ЛК як на paHHix, так i на ni3Hix стад1ях апоптотичного процесу. При цоьму л1мфоцити з фракцй' мононукпеар1в перифершноТ KpoBi виявляються найбтьш чутливими до фамотидшнндукованого апоптозу [37]. Тому мож-на припустити, що рецептори гютамшу беруть безпо-середню участь в регуляци процеав апоптозу л1мфоТ-дних кл1тин за ф1зюлопчних умов та при алерпчному запаленш.
Досл1дження застосування фамотидшу у щур1в з БА показали змши апоптозу на Bcix стад1ях в ycix суб-популяц1ях ЛК. Фамотидш призв1в до корекцй апопто-тичних процеав при АБА та наблизив показники до вщповщних у здорових щур1в. Ктькють л1мфоцилв на Bcix стад1ях апоптозу пюля застосування фамотидшу BiporiflHO не вщр1знялася Bifl показниюв в ¡нтактнш rpyni. Спленоцити та МНПК на початковш стади ви-явився найбтьш чутливими.
Таким чином, результати нашого досл1дження показали, що при атотчшй бронх1альнш acTMi вщбува-ються порушення процеав апоптозуЛК. Збтьшусться вщсоток кл1тин, що вступають в апоптоз, апе безпосередньо процес програмованоТ загибел1 уповтьню-сться. Застосування Н1- та Н2-блокатор1в призводить до корекцй' апоптотичних процеав при БА. Тератя дезлоратадином призвела до нормал1заци показниюв початковоТ стад1Т апоптозу Bcix субпопуляцш ЛК та Bcix стадш апоптозу спленоцилв. Фамотидш призв1в до нормал1зацй Bcix стадш апоптозу л1мфоцилв та спленоцилв.
Л1тература
1. Апоптоз лимфоцитов при атопической бронхиальной астме / Бойчук С.В., Мустафин И.Г., Фассахов Р.С., Мбаинаджи Л. // Пульмонология.- 2003.- №5.- С.38-44
2. Анализ фармакологических средств на модели апоптоза лимфоцитов человека in vitro в норме и при иммунопатологии/ КовальчукЛ.В., ПавлюкА.С., Каспаров А.А. и соавт. // Аллегрология и иммунология.-2000.-Т.1, №2.-С.24-30
3. Коростовцев Д.С. Дезлоратадин (Эриус) - новый не-седативный антигистаминный препарат (высокоселективный антагонист Hi-рецепторов) // Аллергология.-
2002.-№1.-С.44-50
4. Емельянов А.В., Тренделева Т.Е. Терапевтические возможности дезлоратадина (Эриуса) у больных аллергическими заболеваниями // Медицинские ново-сти.-2003.-№3.-С.39-42
5. Гущин И.С. Потенциал противоаллергической активности и клиническая эффективность Н1-антагонистов // Аллергология.-2003.-№1.-С.37-44
6. Bourinbaiar A.S., Fruhstorfer E.C. The effect of histamine type 2 receptor antagonists on human immunodeficiency virus (HIV) replication: Identification of a new class of antiviral agents // Life Sciences .- 1996.- Vol. 59 .- Issue 23.-P. PL365-PL370
7. Nielsen Hans Jorgen. Histamine-2 receptor antagonists as immunomodulators: New therapeutic views? // Ann. Med. -1996.- №2.- P. 107-113
8. Possible role of histamine receptors in the central regulation of immune responses /Moharana A.K., Bhattacharya S.K., Mediratta P.K., Sharma K.K. // Indian J. Physiol. Pharmacol.- 2000.-№ 44.-P.153-160
9. Histamine regulates T-cell and antibody responses by differential expression of H1 and H2 receptors / Jutel M., Watanabe T., Klunker S. et al. // Nature.- 2001.-Vol.413.- P.420-425
10. Interleukin-5 deficiency abolishes eosinophilia, airway hyperreactivity, and lung damape in a mouse asthma model / Foster P.S., Hogan S.P., Ramsay A.J. et al. // J. Exp. Med.- 1996.- P.183:195
11. A novel T-cell-reguated mechanism modulating allergen-induced airway hyperreactivity in BALB/c mice independently of IL-4 and IL-5 / Hogan S.P., Mattaei K.I., Young I.G., Foster P.S. // J. Immunol.- 1998.- 161:1501
12. Белоусова E.A., Логинов А.Ф. Возможности блокато-ров Н2-гистаминовых рецепторов в современной гастроэнтерологии // Гастроэнтерология.-2003.- №2
13. Методи ктнычних та експериментальних дослщжень в медициы / Беркало Л.В., Бобович О.В., Боброва Н.О. та ¡н. / nifl ред. Кайдашева 1.П.-Полтава: Пол1мет,
2003.-320с.
14. Green fluorescent protein as a novel tool to measure 26. apoptosis and necrosis / Streebel A., Harr T., Bachmann F. et al.// Cytometry. - 2001.- Vol. 43, №2.- P. 126-133.
15. Пилипенко M.I., Кыгавко В.Г., Радз1шевська 6.Б. Еле-менти медичноТ статистики. Лекщя 3. Методи параме-тричноТ i непараметричноТ статистики // Украшський 27. Радюлопчний журнал.-2000.-№8.-С.298-302.
16. Кайдашев 1.П., Ножинова О.А., Рябенко В.В. Необхщ-HicTb комплексного пщходу до вивчення апоптозу л1м-фощних кл1тин // 1мунолопя та алерголопя. - 2000.- 28. №4.- С.9-15.
17. Регулящя процеав апоптозу тимоцилв пептидами тимуса i нирок за умов дм ¡онизуючого опромЫення / Кайдашев 1.П., Рябенко В.В., Ножинова О.А. та ¡н.// 29. Проблеми екологп та медицини.-2003.-Т.7.-№1-2.-С.12-16
18. Мамонтова T.B., Кайдашев 1.П., Кривонос T.B. Роль молекул МНС I класу в регуляцп апоптозу мононукле- 30. арних кл1тин перифершно!' KpoBi хворих на атотчну бронх1альну астму // 1мунолопя та алерголопя. -2004.- №3.- С.10-14 31.
19. Апоптоз и активность рибосомальных цистронов клеток периферической крови при бронхиальной астме / Минеев В.Н., Нестерович И.И., Оранская Е.С., Тафеев 32. А.Л.// Аплергология.-2003.-№1.-С.15-19
20. Delayed eosinophil apoptosis in asthma / Kankaanranta H., Lindsay M.A. Giembycs M.A. et al. // J. Allergy clin. 33 Immunol.-2000.-Vol. 106.- №1.-P.77-83
21. БойчукС.В., Мустафин И.Г., Фассахов P.C. Механизмы апоптоза лимфоцитов периферической крови больных атопической бронхиальной астмой // Аллергология.-2001.- №1.- С.3-9 34.
22. Спонтанный и глюкокортикоид-индуцированный апоптоз лимфоцитов больных атопической бронхиальной астмой: роль митохондрий и CD95 (APO-1) / Бойчук С.В., Мустафин И.Г., Фассахов Р.С., Терещенко Д.В. // 35. Аллергология.- 2002.- №1.- С.13-20.
23. Бойчук С.В., Мустафин И.Г., Фассахов Р.С. Механизмы дексаметазон-индуцированного апоптоза лимфоцитов при атопической бронхиальной астмой // Пульмоноло- 36 гия.- 2003.- №2(13).- С.10-16
24. Akdis C.A., Blaser K. Histamine in the immune regulation of allergic inflammation // J. Allergy Clin. Immunol.-2003.-Vol. 112.- P.15-22 37.
25. Church M.K. Histamine receptors, inverse agonism, and allergy // Allergy Clin. Immunol. Int.- J. World Allergy Org..- 2004.- Vol. 16.- №3.- P.112-116
Summary
INFLUENCE OF DESLORATADINE AND FAMOTIDINE ON THE APOPTOSIS LYMPHOID CELLS IN RATS MODEL
OF ATOPIC ASTHMA
Yastremska I.A.
Kreutner W., Hey J., Chiu P. Preclinical pharmacology of desloratadine, a selective and nonsedating histamine Hi receptor antagonist. 2nd communication: lack of central nervous system and cardiovascular effects // Drug Res.-2000.-Vol.50(1), №5.-P.441-448
H1-receptor activation of NF-kB: Roles for Gßy and Gaq/11-subunits in constitutive and agonist-mediated signaling / Bakker R.A., Schoonus S., Smit M.J. et al.// Mol. Pharmacol. - 2001. - N60. - P.1133-1142 Bakker R.A., Timmerman H., Leurs R. Histamine receptors: specific ligands, receptor biochemistry, and signal transduction // Clin. Allergy Immunol. - 2002. - N17.
- P.27-64
Effects of fexofenadine and other antihistammes on components of the allergic response: Adhesion molecules / Ciprandi G., Tosca M.A., Cosentino C. et al. // J. Allergy Clin. Immunol. - 2003. - N112. - P.S78-S82 Graziano Frank M., Cook Ellen B., Stahl James L. Antihistamines and epithelial cells // Allergy and Asthma Proc. -2000.- № 3.- P. 129-133
Хомерики С.Г., Хомерики H.M. Скрытые аспекты клинического применения Н2-блокаторов // Фарматека.-2002.-№9.-С. 9-16
Pro-apoptotic effect of high concentrations of histamine on human neutrophils / Hur J., Kang M.K., Park J.Y. et all. // Int. Immunopharmacol.- 2003.- Vol. 3.-P.1491-1502 Активность Ca2+/Mg2+ - зависимой эндонукпеазы как биологического маркера апоптоза при гаперпластиче-ских процессах и раке эндометрия/ Сухих Т.Г., Серов В.Н., Дементьева ММ. и др.// Акушерство и гинеколо-гия.-2000.-№4.-С .41-45
The effect of H2 antagonists on proliferation and apop-tosis in human colorectal cancer cell lines/ Rajendra S., Mulcahy H., Patchett S., Kumar P. // Dig. Dis. Sci. - 2004.
- 0ct;49(10). -P.1634-1640
Histamine H2-receptor antagonist ranitidine protects against neural death induced by oxygen-glucose deprivation / Malagelada C., Xifro X., Badiola N. et al. // Stroke. -2004. - Oct.35(10), P.2396-401
Cimetidine (Tagamet) is a reproductive toxicant in male rats affecting peritubular cells / Franca L.R., Leal M.C., Sasso-Cerri E. et al. // Biol. Reprod. - 2000. - Nov.63(5), P.1403-1412
Ястремська I.A., Кайдашев 1.П. Вплив селективного блокатора Н2-пстамЫових рецептор1в фамотидшу на апоптоз л1мфоТдних кл1тин у щур1в // Л1ки. - 2005. -№5-6. - С .45-50
Author Keywords: apoptosis, desloratadine, famotidine, in rats model of atopic asthma, H1- and H2-receptor histamine.
The preparations that acts on histamine receptors are broadly using in antiallergic therapy today. Despite of this, effects of histamine receptors blockading in immunoregulations processes are not fully understand, particularly at immune cells apoptosis in physiological conditions and pathology. This study demonstrated the two different stages of spontaneous apoptosis of lymphoid cells (lymphocytes, thymocytes, splenocytes, peripheral blood mononuclear cells) in rats model of OVA-sensitization atopic asthma. Noted, apoptosis was altered in atopic bronchial asthma. The percentage of the cells that involved in apoptosis was increased, but the apoptosis was delayed. It was analyzing apoptosis changes after H1- and H2-blockaters applications. Desloratadine and famodipine are modulates different stages of apoptosis. The desloratadine usage resulting in normalization of the earl apoptosis stages for all lymphocytes subpopulations, and for all investigated apoptosis stages of splenocytes. Famotidine followed to normalization of all studying apoptotic stages for lymphocytes and splenocytes.
Ukrainian Ministry of the Health Public Service, Ukrainian Medical Stomatological Academia, Shevchenko Str., 23, Poltava, 36024
Mamepian nadiumoe do pedaKu,i'i 15.05.06.
