CC BY
46
9. Колпаков В. Концептуальные основы стратегии управления / В. Колпаков // Персонал. - 2002. - № 3. - С. 38-44.
10. Васильченко В.А. Стратепчне управлшня : навч. поабн. / В.А. Васильченко, Т.1. Ткаченко. - К. : Вид-во ЦУЛ, 2003. - 236 с.
11. Виханский О.С. Стратегическое управление / О.С. Виханский. - М. : Изд-во МГУ, 1995. - 360 с.
12. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент : учебник [для студ. ВУЗов]. - Изд. 2-ое, [перераб. и доп.] / Р.А. Фатхутдинов. - М. : Изд-во ИНФРА-М, 2000. - 306 с.
13. 1гнатьева 1.А. Стратепчний менеджмент : тдручник / 1.А. 1гнатьева. - К. : Вид-во "Каравела", 2008. - 480 с.
14. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер. - М. : Изд-во "Прогресс", 1990. - 736 с.
15. Шелегеда Б.Г. Стратепчне управлшня потенщалом шдприемства : монографiя / Б.Г. Шелегеда, Н.В. Касьянова, А.Я. Берсуцький та ш. - Донецьк : Вид-во ДонУЕП, 2006. -219 с.
16. Пономаренко В.С. Стратепчне управлшня розвитком шдприемства : навч. поабн. / В.С. Пономаренко та ш - Харгав : Вид-во ХДЕУ, 2002. - 639 с.
17. Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития / Л.Г. Мельник. - Сумы : ИТД "Университетская книга", 2003. - 288 с.
18. Большая экономическая энциклопедия. - М. : Изд-во "Эксмо", 2008. - 816 с.
19. Василенко В.А. Стратепчне управлшня : навч. поабн. / В.А. Василенко, Т.1. Ткаченко. - К. : Вид-во ЦУЛ, 2003. - 396 с.
20. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика / П. Дойль. - СПб. : Изд-во "Питер", 1999. - 560 с.
Головинов Н.И., Литвинов А.И. Стратегия развития предприятия: сущность и признаки
Исследована эволюция дефиниции "стратегия развития предприятия" в зарубежной и отечественной научной литературе. Рассмотрено и уточнено понятие "стратегия предприятия", предложено - "стратегия развития предприятия".
Ключевые слова: стратегия, стратегия предприятия, развитие, стратегия развития предприятия.
Golovinov M.I., Litvinov O.I. Enterprise's development strategy: nature and indications
The concept of enterprise's development strategy is researched in publications. Definition of the strategy is described. Definition of the enterprise's development strategy is proposed.
Keywords: strategy, enterprise's strategy, development, enterprise's development strategy.
УДК331.56/.57:159.9 Наук. ствроб. А.Й. Ваврик, канд. психол. наук -
1РД НАН Украти, м. Львiв
ВПЛИВ БЕЗРОБ1ТТЯ НА СТАНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦ1АЛУ: СОЩАЛЬНО-ПСИХОЛОПЧШ АСПЕКТИ
Розглянуто сощально-психолопчш ризики безробтя серед економiчно активного населення, яга провокують зниження !х сощального статусу, ролi у сусшльств^ перерозподш сощальних контакпв, конфлж™ рiзноi природи (внутршнього та зов-шшнього характеру). Запропоновано економiчнi й сощально-психолопчш важелi по-долання негативних наслщгав такого явища, створення умов для мотивацп пращ та гiдноi самореалiзацii особистостг
Ключовг слова: безробтя, зайнятють, трудовий потенщал, сощально-психоло-пчш ризики, мотиващя, особистють.
Зайнятють населення на ринку пращ - не лише важливий фактор роз-витку сощально-економiчноl системи, а й показник забезпеченост працездат-но! частини сустльства роботою, що приносить прибуток. Стан зайнятосп е одним з основних iндикаторiв нащонально! економжи, який вщображае характер використання ресурсiв пращ й можливостей економiчного пiднесення. Сощальна функцiя зайнятостi полягае у тому, що пращвник мае змогу задо-вольнити найважливiшi для його життя в суспiльствi соцiальнi потреби, збе-рiгати певний життевий рiвень, тдтримувати здоров'я, забезпечити старiсть та самореатзуватись як творча особистiсть.
Пiд впливом нових економiчних умов проблеми зайнятосп населення посилилися. Не всi в такш складнiй ситуаци змогли швидко переорiентувати-ся, осво1ти новi види дiяльностi, знайти застосування сво1м професшним знанням i навичкам. Значна частина працездатного населення зштовхнулася з крахом професшних iдеалiв i установок, виявилася неготовою до кардинально! змши професшних плашв, а дехто опинився за межею активного професiйного життя, ставши безробпним.
Безробiття - це така соцiально-економiчна ситуацiя в суспшьств^ коли частина економiчно активного населення не може знайти роботу, яку вона здатна виконувати, через перевищення пропозицп над попитом на не! [1, с. 114]. За укра!нським законодавством, безробгтними визначаються громадяни працездатного вжу, що не мають роботи i заробiтку, зареестрованi в органах служби зайнятосп, шукають роботу та готовi до не! приступити. Безробптя е в усiх кра!нах i це нормальне явище. Його гранично допустимий рiвень сприяе економiчному розвитку держави i фаховому росту професiоналiв, а-дже пiдштовхуе людину до намагання ставати кращою, поглиблювати знан-ня, швидко переквалiфiковуватися, ставати суперпрофесюналом зi знанням кiлькох професiй.
У сучасних умовах економiчного спаду, коли сукупний попит на това-ри i послуги зменшуеться, виробництво згортаеться, похiдний вiд сукупного попит на працю рiзко скорочуеться та швидко зростае безробптя, зумовлене кшьюсною нестачею робочих мiсць для всiх, бажаючих працювати. Воно значною мiрою негативно впливае на яюсть трудового потенщалу окремо! людини, а його високий рiвень у межах держави - на трудовий потенщал за-галом. Суспiльство бере на себе, на жаль, дедалi менше функцiй з питань формування професшно! полiтики, гарантування працевлаштування i матерь ального забезпечення сво!х громадян та частiше покладаеться на "свободу вибору" й заповзятливють окремо! людини.
Питання наслiдкiв безробптя та проблем державного регулювання ринку пращ дослщжували такi науковцi, як: С. Йолюн, Н. Запухляк, В. Близ-нюк, Д. Богиня, О. Гршнова, Е. Лiбанова, Н. Нижник, В. Князева, Т. Степу-ра, А. Чухно. Встановлено, що внаслщок безробптя простежуеться знещнен-ня, недовикористання людського потенщалу сустльства, попршуеться яюсть життя безробиних та членiв !хньо! родини, посилюеться тиск на величину за-робино! плати зайнятих ошб на ринку працi, збiльшуються витрати сустльства й шдивща на вщновлення чи змiну професiйного статусу i рiвня продук-
тивностi пращ, формуегься категорiя осiб iз девiантною поведiнкою, схиль-них до вчинюв, що суперечагь прийнягим соцiальним нормам i цiнносгям.
На макрорiвнi безробптя е однieю з головних причин зниження про-дукгивносгi працi, попршення якосгi га конкуренгоспроможносгi продукцп, що випускаеться. Частина економiчно активного населення змушена пого-джувагися на нещкаву для не1 роботу i це породжуе низькоефективну, неяюс-ну працю та високу плиннiсгь кадрiв. На щдиввдуальному рiвнi економiчнi наслiдки безробiггя полягають у вграгi доходу чи частини доходу в майбутньому через втрату кватфжацп, у зменшеннi шаншв знайти високооп-лачувану, престижну роботу. Особливо безробптя небезпечне серед молод^ коли вiдсугнiсгь професшно! пiдгоговки робить для них проблему працев-лаштування досить складною.
Так, за останшми даними статистичного управлшня €С (Свростат), з урахуванням сезонних змш, безробiггя зросло у 16 кра1нах еврозони i в лютому 2010 р. становило 10 %. Серед чоловтв рiвень безробптя в €С збшьшив-ся вщ 6,3 % до 7,2 %, серед жшок - вiд 7,4 до 7,7 %, серед молодi (до 25 ро-юв) - вщ 14,7 % до 16,6 % [2, с. 46].
За Методолопею МОП, рiвень безробiггя в Укра!ш у 2010 р. становив 8,8 %. Однiею з найуразливших кагегорiй населення на ринку пращ е молодь, що становить майже 26 % загально! чисельност безробгших. Найниж-чий рiвень безробптя спосгерiгаюгь серед осiб iз повною вищою освiгою, а найвищий - з базовою середньою.
У Львiвськiй обл. рiвень безробiггя населення працездатного вжу становив 8,3 % економiчно активного населення вiдповiдного вжу та у 4,9 раза перевищував рiвень зареестрованого. На 1 шчня 2011 р. на облiку в Держав-нiй службi зайнягосгi област перебувало 27,7 тис. незайнятих трудовою да-яльнiсгю громадян, що на 1,5 тис. осiб, або на 5,6 %, бшьше, шж на 1 сiчня 2010 р. Статус безробгшого отримали 26,9 тис. ошб (97,0 %), порiвняно з 1 шчнем 2010 р., !х кiлькiсгь зросла на 1,1 тис. оиб, або на 4,2 %. У сiльськiй мiсцевосгi кiлькiсгь безробгших збiльшилася вiдносно 1 сiчня 2010 р. на 0,3 тис. ошб (3,0 %) i становила 11,7 тис. ошб, тобто 43,4 % ушх безробiгних. На одне вшьне робоче мiсце (вакантну посаду) в середньому претендувало 12 ошб. У спiввiдношеннi до загально! кшькосп осiб, якi перебували на обль ку впродовж 2010 р., частка працевлаштованих громадян становила 39,9 % [3, с. 58]. Одшею з проблем працевлаштування е невiдповiднiсгь професшно-квалiфiкацiйноl структури безробiгного населення потребам робочо! сили.
Проблема безробптя мае мiждисциплiнарний характер i е об'ектом со-цiально-економiчних, полiгичних та соцюкультурних дослiджень. Однак особливосгi поведiнки безробино! особи на ринку працi, 1! особистюш характеристики поки що недостатньо вивчено. Особливо! уваги, зокрема, заслуго-вуе вивчення питання психолопчних наслщюв цього явища на особистють.
Соцiальний прошарок безробiгних осiб - дуже рiзноманiгний: у його складi е люди, якi втратили роботу з об'ективних (економiчних) причин i не можуть !! знайти; п, хто залишаеться безробiгним через особливосп штелек-ту, характеру, здоров'я; п, що стають безробiгними за власним вибором, ви-
pimyK™ таким чином певш перехiднi завдання. Серед них е таю, хто 3yMiB прилаштуватися до ситуаци, що склалася (навiть отримати з цього певш преференций та категс^я, яка продовжуе надiятися на допомогу держави.
Як сощальне явище, безробiття певною мiрою може спричинити сощ-альне напруження окремих прошарюв населення i негативно вплинути на психологiчний стан окремого шдивща (безробiтного). Соцiальне напруження виникае унаслщок соцiальноï дезадаптацiï населення до рiзноманiтних труд-нощiв, яю час вiд часу виникають у суспшьств^ А ефективне та устшне ви-рiшення багатьох сyспiльних криз безпосередньо пов'язане 3i здатнiстю суб'екпв соцiyмy зберiгати професiйнy i психолопчну рiвновагy в складних умовах [4, с. 505].
За результатами низки наукових дослщжень, окреслено фактори, яю е визначальними у виборi стратеги поведшки людини на ринку пращ, зокрема: шституцюнальш, соцiально-демографiчнi, бiографiчнi та щннюш. До шсти-тyцiональних факторiв вiдносять дiяльнiсть рiзноманiтних органiзацiй, яю визначають ситyацiю на ринку пращ: Державна служба зайнятостц приватнi компани, якi займаються працевлаштуванням; пiдприемства, що надають ро-бочi мiсця або, внаслщок скорочення, позбавляють ïх. Соцiально-демографiч-нi - стать, вiк, рiвень освiти - переважно визначають стратепю поведiнки людини. Наявнiсть сiм'ï, рiвень та характер соцiальних зв'язкiв шдивща вщ-носять до бiографiчних чинниюв. До цiннiсних, у цьому контексп, належать, передyсiм, уявлення людини про роль i щннють працi в житп, характер та шляхи кращоï професiйноï самореалiзацiï, трудова мотивацiя [5, с. 52].
Перебування людей у статус безробиних призводить до втрати вже набутих професшних навичок, стереотитв трyдовоï поведiнки, що заважае ïхньомy поверненню на ринок працi, змушуе шукати новi робочi мiсця в ш-ших галузях i сферах, здобувати новi професiï, мае ютотний психологiчний вплив, породжуе почуття невпевненосп. Зростае кiлькiсть осiб без певного роду занять, особливо молодих, яю не прагнуть працевлаштування. Усе це формуе живильне середовище для злочинносп, посилюе соцiальне напруження в суспшьстви
Вiдомо, що безробiття виконуе низку позитивних функцш у суспшь-ствi, зокрема економiсти вказують на: справедливють (економiчно виправда-нi робочi мiсця); стимулювання (кожен, за певних умов, може опинитися на лавах безробиних); дисциплшованють (людина прагне до тдвищення влас-ноï професiйноï активносп та квалiфiкацiï) [6, с. 660]. Однак, незважаючи на стимулювальний ефект вiд безробiття, вiн зовсiм малий, порiвняно з мораль-ними збитками, негативними сощальними та психологiчними наслщками. А-дже разом iз сощальними проблемами людина отримуе сильний удар як осо-бистiсть, ïï охоплюють внyтрiшньоособистiснi переживання, погiршyеться емоцiйний та функщональний стани, психiчне здоров'я та самопочуття.
За дослщженнями росiйських учених, якщо для людини у робота головне: виразити себе, реалiзyвати своï можливостi, виявити здiбностi, то з втра-тою роботи вона може вщчувати сором; якщо намагаеться виконати обов'язок, хоче бути корисною людям, то - в^увае себе винною; коли стараеться зайня-ти вище соцiальне становище, то - схильна до почуття принижения i образи;
коли прагне спшкування, близьких дружнiх стосунюв, втрата роботи призво-дить до почуття одинокосп, самотностц якщо головне - безпека i BneBHeHicTb у соб^ то з'являегься почуття страху, загрози i тривоги [7, с. 222].
На думку деяких дослщниюв, на характер переживань людини у сташ безробтя впливають такi чинники, як: труднощ^ пов'язанi з отриманням со-цiальноï допомоги, сiмейний стан, психiчний стан, iндивiдyальнi риси, став-лення людини до безробптя. Дестабiлiзyють психiчне самопочуття безробгт-ного невпевненiсть у своему майбутньому, зниження соцiального статусу, монотоннють життя та обмеження контакпв з iншими, звуження цiлей i мо-тивацiï життедiяльностi, нижчий рiвень контролю за власним життям. Склад-нiше знайти роботу тим безробпним, якi наближаються за вiком до пенсшно-го. Чоловiки старшого вжу особливо вiдчyвають тривогу з приводу втрати за-робiткiв, бо мають бiльш виражену як моральну, так i сощальну потребу в га-рантованiй працi.
Безробiття спричиняе багато рiзноманiтних людських переживань, та стан стресу е найпоширенiшим наслiдком такого сощального статусу. Психо-логiчний стрес - це надмiрне психiчне напруження i дезоргашзащя поведiнки людини, яка розвиваеться внаслщок небезпеки або реального впливу екстре-мальних факторiв сощального, психолопчного, екологiчного i професiйного характеру. Ощнку подiï, як стресовоï, визначають три основнi фактори: 1) емоци, що асоцiюються з цiею подiею; 2) невизначенiсть поди; 3) значущють подiï для конкретноï людини. Як особистюш передумови стресовим станам, розглядають такi iндивiдyально-психологiчнi риси характеру людини: амбп-нiсть, емоцiйнiсть, надто сумлшне ставлення до своïх обов'язкiв, безкомпро-мiснiсть, навiюванiсть. Американськi дослiдники Т. Холмс i Р. Рае розглянули 43 життевi ситyацiï, кожна з яких мае рейтингову позицiю i те, як вони впливають на виникнення стресового стану. Втрату роботи автори розглядають як один iз сильних стресогенних факторiв, який пошв дев'яту позищю [6, с. 663].
Людина, як член сощуму, живе у простор^ де щнуються передyсiм со-цiальний статус, престиж, грош^ можливiсть владарювати, диктувати свою волю, контролювати, впливати. Коли людина е безробиною тд час кризи, то, певною мiрою руйнуеться власний проспр особистостi, вона переживае роз-чарування з приводу свого оточення i себе у ньому. Невпевнешсть породжуе зниження соцiального статусу, а статусна двозначнють принижуе гiднiсть людини, тому що сощальна допомога, яку отримуе безробiтний, е лише невеликою часткою заробiтноï плати. Посилюеться соцiальна iзоляцiя особистос-тi, безробиник часто обирае стратегiю уникнення спшкування з колишшми колегами у пращ Таку людину можуть уникати знайом^ боячись прохань про матерiальнy чи шшу допомогу. У вiдчаï ïï може охоплювати почуття сорому за те, що стала безробпною. Вимушене безробiття згубно впливае i на морально-психiчнy атмосферу в шм'ь Стан здоров'я членiв родини безроби-них може погiршитися i щ розлади здатнi поширюватися на дпей, впливати на ïх yспiшнiсть у школ^ спричиняти вiдчyття покинyтостi батьками, як бiльше стyрбованi пошуками роботи для того, щоб прогодувати шм'ю.
У нашому сyспiльствi робота - найважливша цiннiсть, а ïï вщсутнють може спричинити почуття провини. Безробиних людей часто не поважають,
сприймають 1х як лшивих, тому серед цього контингенту людей простежу-ють збшьшення кiлькостi самогубств, психiчних розладiв та рiзноманiтних захворювань. Кризову ситуацiю безробптя сприймають багато осiб як вкрай важку, небажану, яка потребуе перегляду перспективних плашв, вiдмови вiд звичних життевих стратегш, прийняття небуденних ршень. Для одних звшь-нення з роботи стае поштовхом для пошуку саме пе! роботи, про яку людина довго мрiяла, а дехто переживае такий поворот подш, як певний професшний i особистий крах, як життеве фiаско [8, с. 63]. Встановлено, що як чоловжи, так i жiнки однаковою мiрою переживають втрату працi, однак останш вико-ристовують вiдмiннi стратеги у боротьбi з проблемами безробiття. Жшки ма-ють бiльшу потребу в налагодженш комунiкативних i соцiальних зв'язюв iз навколишнiм свiтом, допомога, отка iншими.
Тривале перебування у сташ незайнятостi породжуе проблеми щодо вщновлення мотивацп до працi, професiйно-квалiфiкацiйноl та морально-психолопчно! реабшпацп працiвника. Змшити свою професiю дорослiй лю-диш на таку, яка була б i престижною, i високооплачуваною досить важко. У сферi професшно! дiяльностi iснуе висока конкуренцiя, i, ^м того, не малi зусилля та кошти потрiбнi для того, щоб досягнути успiху. I далеко не кожна людина за сво1ми реальними можливостями може отримати престижну i ви-сокооплачувану працю, навiть якщо вона цього цiлком заслуговуе. Неадекватна сформовашсть мотивiв вибору ново1 професп призводить до виникнен-ня конфлжпв настановчого смислу (особистiсний смисл виражае ставлення суб'екта до явищ об'ективно! дiйсностi). Пiдтримка навчально1 дiяльностi без-робiтних осiб потребуе трансформацп мотивiв вибору професп вiдповiдно до вимог ново1 професшно! дiяльностi. Причинами формування неадекватно1 мотивацп вибору професп е активiзацiя механiзмiв психологiчного захисту особистосп.
Отже, з психологiчного погляду, вимушена незайнятiсть супрово-джуеться синдромом сощально-психолопчно! дезадаптацп, який прояв-ляеться у: невдоволеностi життям; невпевненостi у собц зниженнi самоощн-ки, сощально! активностi та мотивацп; руйнуваннi базових життевих щннос-тей i цшей. Унаслiдок такого становища у суб'екта тдвищуеться рiвень емо-цiйного напруження, попршуеться стан здоров'я, руйнуються мiжособистiснi стосунки з сiм'ею, родичами, друзями по робоп, втрачаеться сенс життя, осо-бистiснi перспективи тощо.
Варто зазначити й про те, що у промiжку мiж 30 i 35 рокiв наступае психологiчна криза особистосп, що пов'язана з нездшсненними сподiвання-ми, усвiдомленням сво!х потенцшних можливостей, переоцiнкою ставлення до обрано! професп, наявнютю несприятливих умов для подальшого кар'ерного росту та усвщомлення мiри професiоналiзму. У перiод втрати роботи криза безробптя накладаеться на психосоцiальну поведiнку, що може призвести до тяжких, навиь трапчних наслiдкiв для молодо! людини.
В умовах безробптя може посилитися i криза середини життя людини, коли рiзко знижуеться самоповага, а динамжа переживань нагадуе про стан тяжкого горя. Людина вщмовляеться вiрити у те, що роботу втрачено, вщчувае гнiв та протест проти тако! несправедливость Коли криза середини
життя вирiшуeться не дуже конструктивним чином, можна спостер^ати на-впъ регресiю на попередт вiковi стадiï [8, с. 91].
Люди, що втратили роботу знаходяться у внутршньоособистюному конфлжтт Такий конфлжт спричинений суперечнiсть, що виникае мiж потребою у досягненнях особистюно-значимих цiнностей i можливiстю ïx реального досягнення. Для того, щоб проаналiзувати проблеми осiб, як шукають роботу, необxiдно скласти уявлення про особистiснi та ттегральт особливостi, включаючи параметри образу св^у безробiтниx.
У кореляцiйнiй плеядi особистюних властивостей безробiтниx вира-жений взаемозв'язок вiдокремленостi (вiдстороненостi) i песимiзму. Особи з низькою емоцiйною стiйкiстю особливо схильт до пiдозр i сумнiвiв. ïx важ-ливою характеристикою е тдкорення конкретним правилам i установкам. Такт людит важко орiентуватися на ринку працi, внаслiдок виникають новi перепони на шляху пошуку роботи. Безробiтнi з вищим ттелектуальним по-казником вирiзняються вираженою динамiчнiстю i меншою сxильнiстю до переживань. Вщносно професiйниx вимог у бшьшосп вiдзначаеться висока ригiднiсть очiкувань. Чоловжам i жiнкам, якi у пошуках роботи бiльше року, xарактернi схильнють до переживань, пошук миттевоï вигоди. Вони постшно ухиляються вiд правил, вщчувають себе не зобов'язаними, а найбшьш характерною рисою стае тдозрЫсть. Такi люди постiйне сумтваються, зануренi у себе, скептичнi та схильт до моралiзування, ïм важко перебудуватися, адап-туватися до нових обставин i переорiентувати своï намiри, а прямолiнiйнiсть у поведiнцi часто поеднуеться з грубiстю i рiзкiстю.
Детермiнуючу i регулюючу роль в життедiяльностi людини мають ïï уявлення про навколишнш свiт. Це особливо проявляеться у надзвичайних ситуацiяx, зокрема у стат безробiття. Для неустшних безробiтниx властиве заспокоення на фот неконструктивноï нестабiльностi. Псиxологiчний стан часто мае занепадницько-депресивний характер (безвихщтсть, туга, образа, сильно виражений екзистенщальний фактор), а ïx страхи пов'язанi з темою смерп та асоцiальною тематикою. Серед неустшних багато одиноких, розве-дених або тих, хто мае негативт стосунки у сiм'ï, брак довiрливиx стосункiв iз навколишнiми людьми. Вони досить часто вирiшують конфлжти непро-дуктивним шляхом, зазвичай на фот зниженоï активностi, з використанням мехатзму псиxологiчного захисту. Емоцiйно-оцiночний компонент, переваж-но мае негативний вщтток та звучить: образа "на весь свп'". Внутрiшнi кон-флiкти пов'язат з недовiрою до себе, недоощнкою своïx можливостей, внут-рiшнix резервiв, надiею на допомогу зовнiшнix сил. Конфлжти, загнанi всере-дину тд дiею псиxологiчного захисту, можуть знаходити виршення своïx проблем у пориваннях до сущиду або агресивноï поведшки.
Загалом особливостi неуспiшниx безробiтниx (ri, що не можуть знайти роботу бшьше року) проявляються у тому, що за низького рiвня осо-бистiсноï зрiлостi, недостатньоï сформованостi психолопчних i моральних опор, вони оч^ють допомоги вiд iншиx, але не вщ самих себе. Професiйна спрямоватсть виражена слабо, часто мае пасивний характер i виявляеться у виглядi заниженоï мотивацiï, споглядання, фантазiï.
У тих, хто здатний за короткий час влаштуватися на роботу, виявлена шша смислова структура образу свпу: притаманний активний характер; поди часто пов'язаш з навчально-професшною дiяльнiстю; переважають позитивнi або нейтральш вiдносини з близькими. Мiжособистiснi конфлiкти вони вирь шують продуктивнее завдяки високо! активностi, вмiнню брати на себе вщ-повiдальнiсть, простежуеться тенденцiя до пошуку опори в соб^ своему життевому досвiдi, спшкуванш з оточуючими. Для них характерне позитивне ставлення до себе, самосприйняття, притаманна вiра у свиле майбутне, конструктивна рефлекия i устремлiння до взаемоди з iншими, ставлення до безробптя як до тимчасового явища [9, с. 184].
Пошуку роботи можуть заважати певнi риси характеру безробггаого, зокрема таю, як: невпевненють у собi, труднощi у корекцп звичок, переко-нань, схильностей, яю уже склалися. 1м не вистачае навичок спшкування, зокрема таких, як: вмшня вступати у контакт, слухати сшвбесщника, переконува-ти, вирiшувати конфлiкти. Тож здатнiсть взаемодiяти з оточуючими, навчання прийомам спшкування можуть допомогти не тшьки знайти роботу, але й вирь шити iншi життевi проблеми. Ще одна з причин утруднень у працевлаштуван-ш пов'язана з тим, що безробгтш не можуть знайти роботу за пею спещальшс-тю, якою володтть, або ж незадоволенi нею i хотiли б !! змiнити. Не бажаючи допустити помилки, намагаються дiзнатися, якi професп найбiльш вщповща-ють !хшм iнтересам, схильностям i здiбностям. Тут допомогти можуть психо-лопчш служби, якi здатнi оцiнити професшну придатнiсть до то! чи шшо! спецiальностi та рекомендувати низку вщповщних професiй.
Нерiдко безробiтних супроводжуе високий рiвень тривожностi, а на-магання звшьнитися вiд нього - не завжди продуктивне. Одним iз найпоши-ренiших способiв зняття напруження е агрешя, що спрямована на шших людей, якi сприймаються як перешкода на шляху до задоволення особистих потреб. Особи, яю схильш до агресивно! форми реагування на життевi труд-нощi, вiдчувають гшв, сердяться, кричать, критикують i звинувачують iнших у сво!х бiдах, а штереси iнших при цьому просто таоруються. Коли ж агресiя спрямована на самого себе, людина тамуе потреби, швелюе !х, наповнюеться почуттям печал^ смутку, вiдчаю, незадоволенням, звинуваченням i особис-тою критикою. Шукати роботу в такому станi не мае сенсу.
Окремi iндивiди можуть вдавати, що не помiчають утруднень, не звер-тають на них уваги, стараються витюнити iз свщомосп, iгноруючи перешко-ди. При цьому стають веселими, життерадюними, задоволеними собою, ак-тивними й оптимiстичними. У них з'являеться велика юльюсть шаншв, легко захоплюються новим i так само вщволжаються, схильнi до змши обставин, стають непостiйними i непослщовними у досягненнi цiлей. Довго i систематично шукати роботу в такому сташ зазвичай вони не здатш. Але, завдяки стихiйнiй активносп, робота знаходить !х сама. Для них великою проблемою е не стшьки знайти роботу, сюльки втриматися на нш.
1нший спосiб психолопчного захисту вiд тривоги та емоцшного напруження полягае у тому, що людина, з метою уникнення загрози i небезпеки, стараеться шчого практично не робити, поки не передбачить уш можливi нас-
лiдки своïх дiй. Намагаючись застрахуватися вiд будь-яких невдач, особа об-межуеться, стримуе власну поведiнкy. Це призводить до того, що вона ста-раеться ретельно планувати i контролювати себе, дотримуватися звичних си-тyацiй i добре знайомих людей, вГдчувае сумшв, вагання у процесi прийняття ршення, вiдзначаеться обережнiстю, точнiстю, педантичнiстю, несмшивютю, недостатньою впевненiстю у своïх силах i можливостях. Пошук роботи таких людей утруднений внаслщок браку шформацп i необхiдностi швидко приймати ршення.
У випадку життевоï скрути окремi особи стараються привернути до себе увагу оточуючих, справити враження на шших, досягти зовнiшнього ефекту, продемонструвати своï достоïнства або навiть недолжи, шляхом примх i вiдтворення дитячих форм поведiнки, змусити iнших вирiшyвати власнi проблеми. Ще один споиб уявного вирiшення проблем - так званий "вГдхгд у хворобу". У цьому випадку, людина, стикнувшись iз труднощами, пред'являе велику кiлькiсть скарг на свое здоров'я, може навпъ не удавати, а дшсно захворпи, щоб виправдати перед iншими i собою свою бездiяльнiсть та нездатшсть вирiшyвати проблему. Вона стае чутливою, драпвливою, швидко втомлюеться, прискiплива до умов пращ й вимагае рГзних пшьг. Нез-начна частина людей, втративши роботу заглиблюються у власний внутрш-нш свп. Вони схильш до фантазування, удаваного задоволення своïх потреб, стають замкнутими, вiдчyженими, мають труднощГ у налагодженнi контактiв, i тому ïх сприймаються як незвичних людей та диваюв [7, с. 225].
Проблемою неадаптованих безробгших е низький рiвень домагань та несформована мотиващя досягнень. ïм бракуе орiентованостi на устх, вони вважають, що потрГбно дочекатися нормальних умов (вщновлення соцiальноï справедливостi, змши ситyацiï в краш тощо), i тшьки тодГ реалiзyвати своï щлг Таке ставлення впливае на небажання брати на себе вщповщальшсть за власне життя, неготовносп до зустрГчГ з реальними перешкодами, а вiдтак, неспроможностi самостшно долати ïх у майбутньому як у плат реальних дш, так i психологiчноï готовност до цього.
Ситуащя втрати роботи для людини е складною i критичною, але у водночас може стати поворотною подiею на життевому шляху та надати ш новГ можливостГ змши власного життя. Безробiття i працевлаштування е ш-дикатором самореалiзацiï особистосп в професiйнiй сферi, оскГльки саме в умовах безробптя перевiряеться здатнють вирiшyвати важкi проблеми життедiяльностi, а швидке працевлаштування обумовлене ïï високим реалiза-щйним потенцiалом. Криза дае проспр для розвитку креативностi, вимага-ючи вГд осо6истостГ нового погляду на все, що вiдбyваеться, нових шсайпв, прозрГнь та творчих злепв. Багатьох осГ6 емоцiйне напруження безробптя змушуе мобiлiзyвати своï внутрГшнГ ресурси, тдвищити рiвень активностi, енергiйно шукати шляхи виходу зГ складноï ситуацп, зокрема: пошук новоï роботи, вибГр i засвоення новоï професiï, створення власноï справи. Це найбГльш конструктивна форма поведшки. Стан незатребуваностГ суспшь-ством може стати вагомим Гмпульсом для особистостГ, який пГдштовхуе ïï до ново^ бГльш досконалоï траекторп саморозвитку, правильноï роботи "внут-
ршнього годинника", адекватного ставлення до часу свого життя, до мiри са-мореатзованосп.
Отже, психологiчнi властивостi можуть сприяти швидшому пошуку роботи i налагодженню доброзичливих стосункiв. Це - турбота про шших, адаптивнiсть, розвинене почуття обов'язку, довiра у стосунках, прояв гнуч-костi та дипломатичностi у дiяльностi, емоцiйна стiйкiсть, наявнiсть здатнос-тi перебудуватися i дiяти в екстремальних ситуащях, природна поведiнка, ус-пiшне використання шансу, що випадае.
До загальних принципiв, на як варто опертися пiд час виршення пи-тання зайнятостi, науковцi вщносять:
1. Сощальний д1алог (роботодавщ зобов'язуються надавати робоч1 м1сця для молод^ оргашзувати навчання на виробнищга, профстлки 1дуть на поступки з оплати пращ [ вщстоюють штереси пращвниюв, а держава за-безпечуе професшну тдготовку спещал1ст1в необхщних професш).
2. Зростаючу молод1жну зайнятасть (збалансовашсть потреб ринку пращ та тдготовка необхщно! кшькост спещал1ст1в). На сьогодш юнують неточ-ност1 у шдготовщ кадр1в, що виражаеться у надлишку фшансистав, еко-ном1ст1в, юрист1в [ нестач1 пращвниюв з робочими профешями. Завдання держави - чгтко окреслити попит тих фах1вщв, яких потребуе И еконо-м1чний розвиток. Разом з тим, потр1бен новий закон про працевлашту-вання, д1агностика ринку пращ, тому що у звггах Державно! служби зайнятост чгтко не зазначено кшькють безробггаих у державь
3. Необхщно роз1рвати ганебне коло, за якого молод1 люди не можуть набути досвщ тому, що не можуть знайти роботу, а на роботу !х не прийма-ють через брак досв1ду. Аби виршити таку проблему, в багатьох крашах стажування на тдприемствах стало обов'язковою складовою профе-сшно! тдготовки. У крашах СС працюе система, яку називають 1еаг-пегеЫр (система заохочення для отримання нових знань), коли тд час тдготовки спещал1ст1в високо! квал1ф1кацп ВНЗ постшно адаптують у навчальш плани нов1 технологи [ вщкриття.
4. Молодш людиш, вибираючи кар'еру, необхвдно ощнити можливост майбутнього працевлаштування, бо навпъ т1 спещальноста, яю сьогодш мають значний попит, з розвитком технологш можуть стати непотр1бни-ми. За ощнками спещал1ст1в, у найближч1 декшька роюв не бшьш шж 75 % на ниш юнуючих робочих м1сцях вщ пращвника вимагатиметься вмшня працювати за комп'ютером. Справжнш професюнал мае бути готовим до змши виду д1яльност1, р1вня квал1ф1кацп, ушверсальних вмшь, високого р1вня осв1ченост1, здатност приймати самостшш ршення, бути професшно гнучким [ адаптивним [10, с. 249].
Щоб людина могла просуватись у кар'ерному ростi та не втратити роботу, в психологи пращ сформован так! принципи, як: безперервностц ос-мисленостi (зiставлення свого розумшня смислу життя, служби та сощальних процесiв); вiдповiдностi мiж шдивщуальним та командним й усвiдомлення для себе, що е бшьш надшним; маневрування (вмiння завчасно передбачати та обходити перешкоди i труднощi, пом'якшувати сили, що призводять до згткнення, знаходити компромiси); економiчнi (розумний розподш сил на все життя); презентабельносп (вмiння презентувати себе, сво! результати). Осо-бистiсть повинна навчитись бути готовою до самостшного й ефективного
планування, корегування та чiгкого виконання запланованого. Важливу роль у такому становленш професшно! самосвiдомосгi вiдiграюгь: сприйняття свь ту шдивщом, його спрямованiсть, професiйна щеолопя, баланс мiж поперед-нiм навчанням та особливостями само! роботи, взаемозв'язки з процесами розвитку професiоналiзму [9, с. 193].
Уш економiчно розвинеш кра!ни придiляють значну увагу проблемам зайнятосп, без вирiшення яких неможливо забезпечити соцiально-економiч-ну стабiльнiсть у суспшьствь Для подолання масового безробптя в Укра!ш також задекларованi заходи, яю надають однаковi можливостi вам громадя-нам кра!ни у реалiзацil права на працю i вшьний вибiр зайнятосп, стимулю-ють шдив^альну економiчну iнiцiативу i розвиток тдприемництва, що вщ-кривае можливiсть створення нових робочих мюць, гарантують сощальний захист у сферi зайнятостi тощо.
Одним iз важливих шляхiв виршення проблем безробiття е дедалi бшьша гнучкiсть ринку працi, що передбачае можливють пристосування його суб'ектiв до мшливих умов, демократизацiю i розма!ття форм зайнятостi, широкий спектр умов найму, оргашзацп працi, заробгтно! плати, зокрема вихiд за межi стандартно! тривалостi робочого часу i цiлорiчноl зайнятостi, укла-дання тимчасових трудових контракпв та iншi форми урiзноманiтнення тру-дових угод. Полиика держави на ринку працi мае бути спрямована на забезпечення можливосл реалiзацil трудово! активностi вам громадянам: збшь-шення попиту на робочу силу як з боку держави, так i приватного сектору економжи; тдвищення конкурентоспроможностi робочо! сили та забезпечення вщповщносл робочих мюць i найманих працiвникiв.
Цшями реформування трудового законодавства мають бути правове забезпечення принцитв i норм регулювання працi та соцiально-трудових вщ-носин, створення умов працiвникам для виявлення ними сво!х здiбностей до певно! трудово! дiяльностi, пiднесення рiвня !х творчо! активностi, посилення ступеня захищеност працiвникiв у всiх сферах життедiяльностi. Воно мае вiдповiдати не тшьки реалiям та вимогам ринково! економжи, а й нейтралiзу-вати негативний вплив ринку пращ.
Люди мають усвщомити, що життя в кра!ш й подальша перспектива !! розвитку, як i власна доля кожного, залежить не тшьки вщ економiчноl поль тики держави, а й вщ !хшх особистих зусиль, суспшьно! активностi та вщпо-вщальносл. Особистiсть завжди i скрiзь реалiзуеться вiдповiдно до свого внутрiшнього потенщалу, а форми i масштаби цього процесу залежать вiд со-щальних умов, епохи чи культури. Лише поеднання самоактуатзуючо! осо-бистостi з сощальною сприйнятливiстю та iнструментальною компетентню-тю робить !! (реалiзацiю) не тшьки вдивщуально доцiльною, але й сощально адекватною. Важливо i те, наскшьки професiйне суспiльство готове прийняти новi правила поведiнки, цiннiснi орiентири i критерп професшно! вщповщ-носп, щоб людина могла адекватно дiяти в умовах реформ i глобалiзацil.
Л1тература
1. Шевченко Л.С. Ринок парщ: сучасний економжо-теоретичний анашз : монография / А.С. Шевченко. - Харюв : Вид-во ФО-П Н.М. Вапнарчук, 2007. - 336 с.
2. Арсеенко А. Демютифжащя "hoboï економiки" i проблема безробiтгя у США та Свро-союзi за умов rao6a№Hoï кризи / А. Арсеенко. - Ж. Сощолопя: теорiя, методи, маркетинг, 2010. - № 2. - С. 28-48. - 196 с.
3. Держкомстат Украши. Головне управлшня статистики у Львiвськiй област // 1нфор-мацiя про соцiально-економiчну ситуащю на Львiвщинi у 2010 рощ : квартальна доповiдь. -Львiв, 2011.
4. Орбан-Лембрик Л.С. Психолопя професiйноï комунiкацiï : навч. поабн. / Л.С. Орбан-Лембрик. - Чершвщ : Вид-во "Книги - ХХ1", 2010. - 528 с.
5. Никифорова Г.С. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности: теория и практика / Г.С. Никифорова. - СПб. : Изд-во "Речь", 2010. - 816 с.
6. Пачковський Ю.Ф. Сощолопя i психолопя : навч. поабн. / Ю.Ф. Пачковський. - К. : Вид-во "Каравела", 2009. - 760 с.
7. Бендюков М.А. Ступени карьеры: азбука профориентации / М.А. Бендюков, И.Л. Соломин. - СПб. : Изд-во "Речь", 2006. - 240 с.
8. Титаренко Т. Житкж кризи: технологи i консультування / Т. Татаренко. - Друга час-тина. - Т. 45. - К. : Вид-во "Главник", 2007. - 176 с.
9. Коростылёва Л.А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере / Л.А. Коростылёва. - СПб.: Изд-во "Речь", 2005. - 222 с.
10. Надрага В. Как трудоустроить потерянное поколение / В. Надрага // Зеркало недели. - 2001. - № 30 (27.08. - 02.09.). - С. 3.
Ваврык А.Й. Влияние безработицы на становление и сохранение трудового потенциала: социально-психологические аспекты
Рассмотрены социально-психологические риски безработицы среди экономически активного населения, которые провоцируют снижение их социального статуса, роли в обществе, перераспределение социальных контактов, конфликтов разной природы (внутреннего и внешнего характера). Предложены экономические и социально психологические рычаги преодоления негативных последствий такого явления, создания условий для мотивации труда и достойной самореализации личности.
Ключевые слова: безработица, занятость, трудовой потенциал, социально-психологические риски, мотивация, личность.
Vavrik A.Yo. Influence of unemployment on becoming and maintenance of labour potential: socially psychological aspects
The socially psychological risks of unemployment are considered among an economic active population, which provoke the decline of them social status, roles in society, redistribution of social contacts, conflicts of different nature (internal and external character). The economic and socially psychological instruments of overcoming of negative consequences of such phenomenon, conditioning are offered for motivation of labour and deserving self-realization of personality.
Keywords: unemployment, employment, labour potential, socially psychological risks, motivation, personality.
УДК261.62-801.61 Доц. В.В. Литвин, канд. екон. наук, аспр Н.В. Корольова -
Донецький НУ економжи i торгiвлi т. Михайла Туган-Барановського
РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРА1НИ: БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ ОРГАН1ЗОВАНИХ ЗАОЩАДЖЕНЬ НАСЕЛЕННЯ
На основ! дослщження концептуальних пiдходiв до державного стимулювання заощаджень, узагальнення зарубiжного досвщу регулювання ощадного процесу зап-ропоновано комплекс рекомендацш щодо вдосконалення державно! пол^ики у сферi заощаджень населення в Укршш.
Ключовг слова: заощадження домашшх господарств, ощадний процес, культура заощадження, мехашзм трансформацп заощаджень домашшх господарств в швестици.
