CC BY
113
Т. М. Кр'ян
академж АЕН Украти
М. С. Шаповал
академк АЕН Украти м. Кит
ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ Р1ЗНОМАН1ТНИХ ВИД1В, ФОРМ ЗАЙНЯТОСТ1 ТА БЕЗРОБ1ТТЯ НАСЕЛЕННЯ НА СТАН НАЦИОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦ1
Ринок працi — це система суспгльних вщносин, пов'язана з наймом робочо! сили i пропозицieю працi, тобто з сферою працевлаштування, в якш взаемодГють покупцi i продавцi працi. Одночасно це мехашзм, що забезпечуе узгодження цiни i умов працi м1ж робото-давцями i найманими пращвниками та регулюе попит з пропозищю. Ринок працi не вичерпуеться вщноси-нами щодо працевлаштування безробiтних та запов-нення вакансiй, а охоплюе всю сферу наймано! працi. Сюди вiдносяться проблеми оплати i умов пращ, об-сягу та штенсивноси виконувано! роботи, стабЫзацп i гарантш зайнятостi, трудово! мотивацп, пiдготовки i перепiдготовки робочо! сили i т. ш.
Зазначене положення мае не лише теоретичне, але i важливе практичне значення, у зв'язку з тим, що об'ектом полггики на ринку пращ повинно бути ши-роке коло трудових вiдносин i економiчно активне на-селення.
Нагадаемо, що головними складовими частинами ринку пращ е сукупна пропозицiя та сукупний попит, що визначаеться загальною потребою економiки у найманiй робочiй силь Основна частина сукупного попиту та сукупно! пропозицп задовольняються, при цьому пращвники забезпечуються роботою, а робочi мiсця — працiвниками та створюе умови для функщо-нування економiки.
Головною рисою сучасного етапу економiчного розвитку е те, що обсяги виробництва зростають на-багато швидше, н1ж кшьюсть робочих мiсць. А оскг-льки чисельнiсть населення планети i, зокрема, чисе-льнiсть його трудоактивно! частини невпинно зростае, то вщповщно збгльшуеться розрив м1ж потребою в ро-бочiй силi та Г! пропозищею. Водночас спостерiгаeться загальна криза юнуючо! системи робочих мюць, сис-теми, орГентовано! на жорсткий режим роботи i ма-сове виробництво.
Специфiчнiсть зайнятостi виявляеться у рГзнома-штноси !! соцiально-економiчних форм.
Всi види i форми зайнятостi можна розподiлити у двох аспектах. За першим аспектом видгляються на-ступнi:
• за характером дiяльностi;
• за сощальною належнiстю;
• за сферами економiки;
• за територiальною ознакою;
• за статево-вжовою ознакою;
• за видами власносп.
Форми зайнятоси систематизуються й за iншим аспектом: згщно органiзацil робочого часу (повна, не-повна, невидима); за статусом дiяльностi (первинна, вторинна); за характером оргашзацп робочих мiсць та робочого часу (стандартна, нестандартна); за стабгль-шстю трудово! дiяльностi (постiйна, тимчасова); за формою правового регулювання (легальна, нелегальна).
Деталiзовану класифжащю форм зайнятоси наведено на рис. 1.
Якщо в групi форм щодо оргашзацп робочого часу показники повно! i неповно! зайнятостi достатньо визначеш, то поняття невидимо! неповно! зайнятоси потребуе роз'яснення. До ще! форми зайнятоси слiд вiднести працiвникiв з низькими доходами, низькою продуктивнiстю пращ, з неповним використанням професшно! компетенцп.
Iншi форми зайнятостi, зокрема, за характером оргашзацп робочих мюць, за стабшьшстю трудово! дь яльностi, за статусом дiяльностi i за формою трудового регулювання достатньо чгтко визначають характер зайнятоси.
На ринку пращ, крiм визначення видiв та форм зайнятоси, важливою ознакою е сощальна захище-нiсть зайнятого та незайнятого населення. Сощальна захищешсть на ринку пращ визначаеться високим рь внем мобiльностi зайнятих та свободою вибору м1ж пiдприeмствами, галузями, вмшням знаходити нову роботу.
Трактування ще! категорп включае наступнi складовi: тдтримку рГвня доходГв; послуги у сферi працевлаштування, поширення шформацп про ринок пращ та консультування з питань працевлаштування; програми пщвищення квалГфжацп, професшна тдго-товка та розвиток малого тдприемництва; громадськг роботи.
Захищенiсть включае всю систему сощально-еко-номГчних вщносин, що забезпечуе оптимальш умови для реалГзацп потреб громадян у рГзних сферах житте-дГяльноси. Захищенiсть це система сощальних гарантш для тих груп населення, чий сощальний статус не дозволяе без зовшшньо! тдтримки забезпечити нор-мальнi умови життeдiяльностi.
При формуваннi ефективно! системи сощально! захищеностi видгляють наступнi основш напрями:
• пщтримка найбiднiших верств населення (без-робгтш, iнвалiди, люди похилого вГку, багатодiтнi ам'Т). Для з'ясування категорш населення, якг мають право на сощальну захищенiсть, можна використати показник прожиткового мшмуму, якщо вш менше прийнятого мшмуму.
• забезпечення права на працю. Держава повинна гарантувати рiвноправнiсть суб'eктiв на ринку пращ, вгльний вибГр професп. Таким чином, сощальний захист охоплюе комплекс сутшсних зв'язкгв та ш-тереав сощальних суб'екив (пращвниюв Г роботодав-щв), громадських оргашзацш Г держави, пов'язаних з мшмГзащею впливу чинникгв, що знижують якгсть життя (у тому чист Г трудово!).
• регулювання зайнятоси населення, яка включае розробку та реалГзащю програм з формування но-вих робочих мюць у державному Г недержавному сек-
Рис. 1. Основыi формы зайнятостi робочоï силы
Рис. 2. Основш форми i напрями захищеностi населення на ринку пращ
торах економiки для швалщв. Ц программ зобов'язу-ють тдприемства надавати певний вiдсоток вiд зага-льного числа робочих мiсць для швалщв.
Одночасно розробляються програми боротьби з безробгттям i допомоги безробгтним.
Захищенiсть зайнятого та незайнятого населення можна розглядати з точки зору (рис. 2):
• гарантування зайнятосп пращвниюв на щдп-риемствах;
• трудових функцш (ступiнь фiксованостi тру-дових обов'язюв, яю повинен виконувати на шдпри-емствi працiвник);
• професюнашзм i належний рiвень кватфжа-
цщ
• вмiнням i можливютю пошуку роботи;
• здатнiсть робгтника залишатися зайнятим на певному ринку пращ за можливо! змiни рiзних робочих мiсць.
Новi тенденщ! в розвитку економiки сприяли створенню нестандартних форм функцiонування ринку пращ i вiдповiдно форм зайнятосп, внаслiдок чого виникла модель гнучкого ринку прац1. В надрах ще! си-стеми вже народилась i розвиваеться нова система робочих мюць, яка орiентована на поеднання рiзних форм зайнятостi та оплати пращ. Вона передбачае: мо-бшьшсть працi (територiальну, професiйну та шшу мобiльнiсть працiвникiв); дистанцiйну гнучюсть (оп-тимальне розосередження працiвникiв та виробництв, падприемств, фiлiй); гнучку зайнятiсть (еластичшсть i маневренiсть органiзацiйних форм наймання й трудо-во! дiяльностi); функщональну гнучюсть (взаемозмь нюванiсть працiвникiв, яю мають рiзнобiчнi профе-сiйнi навички); гнучю системи оплати працi.
Зпдно ринкових умов новi форми зайнятосп населення включають добровiльний вибiр дiяльностi, са-
мостiйне забезпечення роботою, iндивiдуальну тру-дову дiяльнiсть, mдприемництво, яю пiдкрiпленi зако-нодавчо щодо забезпечення однакових можливостей для уих громадян Укра!ни.
Новi форми зайнятосп можуть означати рiзнi види вщносин, особливо з точки зору правових насладив. Саме з ще! причини необхщно провести !х чгтке розмежування. Тi форми зайнятостi, як виходять за рамки класичних трудових вщносин, мають знайти широкий, прюритетний розвиток, створювати необ-хiдну гнучюсть ринку працi i водночас забезпечувати захист найманих працiвникiв. В результат! на ринку пращ мають мюце так! форми зайнятосп, яю призво-дять до погiршення i зниження соцiально'i захищеностi працiвника i набувае поширення нерегламентована (тiньова) зайнятiсть.
Сприйняття гнучких форм зайнятостi пращвни-ками та запровадження гнучких трудових вщносин у стратепях працевлаштування захiдноевропейських фiрм вiдбулося наприкiнцi 60-х та початку 70-х роив минулого столгття. В цей перюд загострюеться конку-ренщя, внаслiдок чого найменшi помилки та про-блеми в розвитку фiрм стають небезпечними для !х по-дальшого iснування на ринку. Шдприемства почина-ють шукати вихiд з економiчних проблем (як, напри -клад, зниження продаж, втрата торгового сегмента, зростання щни виробничих факторiв тощо) введенням гнучких елеменпв у трудових вщносинах i, таким чином, свш ризик iснування на ринку частково перекла-дають i на плечi працiвникiв [1].
Гнучюсть ринку пращ — це його здiбнiсть швидко адаптуватися до змiн у стввщношенш попиту i про-позищ! робочо! сили за рахунок високих рiвнiв: зага-льно! i професшно! освгти, активностi i мобiльностi робочо! сили та змши регламентованого робочого часу (дня, тижня, року). Але головне полягае в тому, що
гнучюсть ринку пращ — це водночас Г гнучюсть тру-дових вщносин, яю на ньому вщбуваються [2].
Серед гнучких форм зайнятоси можна видшити:
- юльюсну (зовншню) форму регулювання за-лучення робочо! сили;
- функщональну (внутршню) наявшсть робочо! сили з пристосуванням до потреб виробництва;
- фшансову (гнучюсть заробино! плати).
Вказаш гнучю форми зайнятоси можна розподь
лити:
- за рГвнем використання нестандартних режи-мГв щодо робочого часу як повного, так Г не повного;
- з сощальним статусом громадян;
- з нестандартними робочими мюцями;
- з нестандартною оргашзащею пращ;
- з нестандартними оргашзацшними формами пращ (сезонш, тимчасовГ, самозайняи);
- з фшансовою гнучюстю (за рахунок змш щодо заробггао! плати).
Першою Г найпоширеншою формою гнучких трудових вщносин, що починають втГлюватися у 60-х роках минулого столитя, був скорочений робочий час, який реалГзувався у формГ скороченого робочого дня, робочого тижня, мюяця або року.
Та найчаспше скорочення робочого часу стосува-лося робочого тижня. За домовлешстю Гз профспш-ками про тарифш норми фГрми реалГзують сво! вимоги щодо гнучких трудових вщносин у формГ так званих часових квот, !х запровадження швидко поширюва-лося у 70-х роках.
Складншою формою оргашзацп пращ з точки зору !! реалГзацп на практищ Г з точки зору !! позитивного сприйняття та ощнки пращвниками е рГзш форми скороченого робочого часу. Можливють впрова-джувати рГзш форми скороченого робочого часу дозволили максимальною мГрою ефективно використо-вувати трудовий час пращвниюв та фонд заробггао! плати.
Разом з тим реалГзащя скороченого робочого часу на практищ часто стикаеться з проблемою !! сприйняття пращвниками, з одного боку, Г на погодження профспглок — з шшого. Вважаеться, що скорочення робочого часу призводить до фшансово! втрати, ште-нсивноси пращ; гнучюсть впливае на скорочення вь дпустки, негативного Гмщжу, недовикористання робочого потенщалу пращвника, вщсутноси можливоси фахового та професшного росту, негативного впливу на вибГр способГв використання вольного часу, на ро-динш стосунки тощо.
Сприйняття та ощнка пращвниками часового скорочення тривалоси пращ Г вщповщне зниження за-робино! плати не е однозначним. Скорочення робочого часу означае передуетм скорочення зароби-но! плати. Коли необхщно вибирати мГж скороченим ро-бочим часом або звшьненням, абсолютна бшьшГсть пращвниюв вибирае скорочений робочий час. Тобто бшьшють пращвниюв сприймае негативш властивосп скороченого робочого часу за умови збереження робо-чого мюця.
Глибою змши, що вщбуваються у свт пращ, призвели до виникнення нових форм вщносин. Це т-двищило гнучюсть ринку пращ та призвело до зрос-тання числа пращвниюв, тип зайнятоси яких законо-давчо не визначений.
Зростаюча гнучюсть ринку пращ та розширення сфери застосування запозичено! пращ веде у бшьшосп
випадюв до попршення умов та зростання бщносп серед тих, хто використовуе таку форму зайнятоси.
В остант роки серед гнучких форм зайнятоси на ринку пращ став використовуватись термш "дистан-цшна зайнятють", що вщповщае шновацшним формам зайнятоси та здшснюеться найманим пращвни-ком, самозайнятим, надомником Г т. ш. переважно вщдалено вщ традицшного робочого мюця з викорис-танням телекомушкацш Г передових шформацшних технологш [3].
Ринок дистанцшно! пращ е специфГчною складо-вою, вщносно вщокремленим сегментом загального ринку пращ, що характеризуемся такими специфГч-ними особливостями:
• товаром на ринку дистанцшно! пращ стають трудов! послуги з використанням шформацшно-кому-шкативних технологш, а споживачами послуг е бГзнес-структури та фГзичш особи;
• попит на дистанцшну працю залежить вщ прогресивносп структури економГки, прюритеив шновацшно! политики держави, темтв впровадження шформацшно-комушкативних технологш Г т. ш.;
• для цього ринку характерний сталий попит на досвщчених фахГвщв та професюналГв, проте виникае потреба прогнозування попиту, що актуалГзуе про-блеми адекватно! пщготовки професюналГв;
• ринок дистанцшно! пращ сприяе реалГзацп права людини на вГльний вибГр виду трудово! дГяльно-стГ.
Дистанцшна зайняисть — це шновацшна форма зайнятоси, що базуеться на гнучких сощально-трудо-вих вщносинах мГж пращвником та роботодавцем Г вь дбуваеться у вГртуальному середовищГ через використання шформацшно-комушкацшних технологш.
Використання дистанцшно! зайнятоси мютить ряд переваг Г недолтв для суб'екпв сощально-трудо-вих вщносин, держави Г суспГльства в цГлому. Для пращвниюв здебГльшого е можливють зменшення необ-хщноси географГчно! мобГльностГ, що надае ряд еко-номГчних вигод, наприклад, вщсутшсть транспортних витрат та економГю часу на дорогу.
Важливою проблемою для цих категорш працю-ючих е транспортна доступшсть робочих мГсць. За тра-дицГйних форм зайнятостГ у них виникае необхщшсть працевлаштовуватися в населених пунктах з транспо-ртною доставкою до мюця роботи або пошуку мГсця роботи тГльки в межах свого району. Використання шновацшних форм зайнятоси забезпечуе специфГч-ним категорГям працюючих реальну можливГсть вГль-ного перемГщення та вГльного вибору мюця роботи.
Для роботодавцГв основними перевагами вщ дис-танцГйно! зайнятоси е:
• зниження витрат на оргашзащю робочого мь сця, осюльки необхГдне комп'ютерне обладнання за-безпечуеться самим працГвником;
• зменшення важливоси мГсця розташування офГсу Г його розмГрГв, за рахунок чого суттево знижу-ються витрати на оренду примщення;
• пГдвищення гнучкостГ кадрово! полГтики (мо-жливГсть оперативно змшювати чисельнГсть персоналу, вГдсутнГсть проблем, пов'язаних Гз плиннГстю ка-дрГв та невиходами на роботу);
• залучення потрГбних спецГалГстГв Гз рГзних ре-гГонГв без змГни мюця проживання, що дае можливГсть
зменшувати рiвень оплати !х пращ порiвняно iз жителями центру, тобто така категорiя як територiальна мобiльнiсть змiнюе свое значення;
• зменшення важливостi продуктивностi працi, бо на перший план виходить !! якгсть.
Реструктуризацiя та диверсифiкацiя сфер еконо-мiки призведе до змши структури зайнятостi населення, що склалося i буде супроводжуватися скоро-ченням неефективних робочих мiсць, перерозподглом робiтникiв за сферами економiки, розширенням сфери послуг.
Наведет положення можуть реалiзуватися на ос-новi ршення наступних завдань [18].
Перше завдання — пiдвищення гнучкостi ринку пращ, у тому чист:
• вдосконалення нормативно-правово! бази у сферi пращ i зайнятостi, стимулювання запрова-дження дистанцiйних форм зайнятостi населення;
• забезпечення збалансованосп мiж вартiстю пращ, що зростае, i соцiальним захистом робГтникгв зi збереженням конкурентоспроможностi продукцп, що виробляеться, скорочення рiвня нелегально! зайнятосп.
Друге завдання — полшшення якостi робочо! сили i розвиток !! професюнально! мобiльностi на основi:
• реформування системи професшно! освгти усiх рГвшв;
• системи професшно! подготовки, перепщгото-вки та пщвищення квалГфГкацп кадрiв;
• розвитку системи безперервно! професшно! освГти;
• розвитку системи професшно! орГентацГ! та психолопчно! пщтримки населення.
Трете завдання — розвиток шститупв ринку пращ, у тому чист:
• пщвищення якосп послуг, що надаються Державною службою зайнятосп, приватними агентствами зайнятосп та !х взаемодГ! щодо сприяння зайнятостi населення;
• створення механiзмiв iнформування населення про можливосп працевлаштування в рГзних ре-гюнах Укра!ни;
• надання додаткових заходiв захисту вщ безробГття на страхових принципах, за рахунок Державного фонду загальнообов'язкового сощального страхування на випадок безробГття;
• здiйснення комплексу заходiв щодо сприяння внутршньо! трудово! мГграцГ!.
Четверте завдання — створення умов пращ, що дозволять зберегти працездатшсть працiвника на весь перюд професшно! кар'ери. Розробка г реалiзацiя за-ходГв щодо полшшення умов та охорони пращ, скорочення розвитку травматизму на виробництвГ, профе-сшних захворювань.
П'яте завдання — залучення шоземно! робочо! сили з врахуванням перспективних потреб економГки в робочш силГ Г на основГ принцитв прюритетного використання нацюнальних кадрГв.
Основними показниками реалГзацГ! вищенаведе-них завдань на перспективний перюд можна вважати наступнГ:
• скорочення рГвня нелегально! зайнятостГ;
• пщвищення рГвня легально! зайнятостГ мГгра-
нпв;
• скорочення рГвня загального безробГття, в тому числГ Г тривалого хронГчного безробГття.
Структуры змiни в економщ на шляху поши-рення шновацшних технологiй повиннi супроводжуватися вщповщною передумовою розвитку ринку пращ, який повинен стати у найближчi роки бГльш гнучким, здатним ефективно використовувати робочу силу кра!ни.
Водночас з розвитком гнучких форм зайнятосп (гнучкий ринок пращ) юнуе жорсткий ринок працi. Ринок працi, який не здатний швидко адаптуватися до змш у спiввiдношеннi попиту i пропозищ! робочо! сили е жорстким [4]. Регулювати зайнятiсть на жорст-кому ринку працi значно складнше, нГж на гнучкому. Наявнiсть жорсткого ринку пращ не дозволяе пщтри-мувати захищешсть зайнятого i незайнятого насе-лення.
Жорсткий ринок працi характеризуемся наступ-ними ознаками:
• незадовГльною структурою податюв i сощаль-них виплат;
• нерацiональною системою оплати пращ;
• вщсутшстю достатньо! освгти i квалiфiкацiï, складнiстю ïï одержання;
• вщсутшстю органiзованоï системи i вщповщ-но! державно! полГтики щодо мГгращ!;
• неможливiстю або надмГрною складнiстю за-побiгання безробiттю;
• великою питомою вагою пенсiонерiв;
• розвинутим або нерозвинутим конкурентним середовищем;
• ращональними або нерацiональними витра-тами на робочу силу.
В таблищ 2 наведено матрицю взаемозалежностi титв ринку працi i населення, яке потребуе сощаль-ного захисту.
Наявшсть двох титв ринку працi гнучкого i жорсткого мають рiзноманiтний вплив на рГзш групи населення, яю потребують соцiального захисту, зокрема, зайняте та незайняте населення, молодь, швалщи, жь нки з малолГтшми дГтьми, оаб з мюць позбавлення волГ, безробГтш, оаб у сташ довготривалого безробГття.
Гнучкий ринок пращ дозволяе пщвищувати зайня-тють з нестшкими формами, утворювати робочГ мюця з нестабГльними трудовими вщносинами та пщвищу-вати добробут населення. Гнучкий ринок пращ пом'якшуе безробГття без додаткових робочих мюць, зменшуе число незайнятих, при цьому використову-ються найзручншГ форми зайнятостГ.
Ринок пращ Украши е жорстким, що обумовлено економГчними i сощальними проблемами. Регулювати зайнятють на жорсткому ринку пращ значно складнше.
Ринок пращ Украши страждае вщ недостатньо! гнучкосп (обмеження свободи пращвника у виборГ мГ-сця роботи або свободи роботодавця при найманш, або звГльненш пращвникГв), а також вщ недостатнього сощального захисту. ТГльки принцип " гнучко! захище-носп" може створити гармоншний ринок пращ i гнучкий, i захищений.
Структуры зрушення, що вщбуваються на сучас-ному етат, призводять до суттевих негативних змш на ринку пращ, зокрема, до достатньо значних обсяпв i рГвня безробГття економГчно активного населення i, як наслщок, до неефективного використання робочо! сили. При цьому розвиток пщприемництва, малого
Таблиця 2
Матриця взаемозалежност тишв ринку пращ 1 захищеност населення
Ознака гнучкого ринку пращ Захищешсть зайнятого та незайнятого населення: Ознака жорсткого ринку пращ
на гнучкому ринку пращ на жорсткому ринку пращ
Нестандартний режим робочого часу (непов-ний день, неповний ти-ждень) високий вплив вщсутшсть впливу незадовшьна структура податюв Г сощальних виплат
Нестандартш робочГ мь сця (робота за викли-ком) високий вплив вщсутшсть впливу неращональшсть систем оплати пращ
Нестандартний режим оргашзацп пращ (диста-нцшна робота) високий вплив вщсутшсть впливу вщсутшсть достатньо! освпи Г квалГфГкацп та складшсть !х одержання
Нестандарты форми пращ (сезонш, тимча-совГ, само зайнятють) високий вплив незначний вплив вщсутшсть оргашзова-но! системи Г вщповщно! державно! полпики сто-совно м^рацп
Фшансова гнучюсть (змша заробпно! плати) середнш вплив вщсутшсть впливу неможливють або надмь рна складшсть запобь гання безробитю
незначний вплив велика питома вага пен-сюнерГв
вщсутшсть впливу розвинуте або нерозви-нуте конкуренте сере-довище
вщсутшсть впливу ращональш або неращо-нальш витрати на ро-бочу силу
бГзнесу та шшГ ринковГ перетворення, не в змозГ на надежному р1вш виршити проблеми забезпечення ефективносп зайнятосп населення, створення нових робочих мюць, пщвищення якоси життя населення Г т. ш.
Одним Гз негативних наслщюв процесГв, якг вщ-буваються в економщ, е формування значного рГвня вимушено! неповно! зайнятосп ("прихованого безробптя"), що перетворився на характерну тенденщю в розвитку сучасного перюду формування ринку пращ.
Гостро актуальними залишаються проблеми дос-лщження впливу окремих факторГв на обсяги, рГвень Г тривалють безробптя; визначення взаемозв'язку ре-зультативносп процеав ринкових перетворень на забезпечення ефективно! зайнятосп; розробка Г вдоско-налення мехашзмГв державного регулювання обсяпв незайнятого населення та пщвищення рГвня викорис-тання робочо! сили з урахуванням особливостей !! ро-зподшу та сучасно! кон'юнктури ринку пращ особливо серед окремих сощально-демографГчних груп населення Г т. ш.
АналГз кон'юнктури ринку пращ свщчить про со-щальну незахищешсть окремих категорш населення Г осГб з обмеженою конкурентоспроможтстю (молодь, жшки, частково сГльське населення), серед яких все ще залишаються значними обсяги, рГвень Г тривалють безробптя, що призводить до значного зниження яко-сп робочо! сили у бшьшо! частини безробпних.
Безробптя в умовах ринкових економГчних вщно-син е невщ'емною та неприйнятною альтернативою зайнятосп, проблемою, яку суспшьству доводиться виршувати щоденно шляхом проведення заходГв державного регулювання зайнятосп.
ЕкономГчна сутшсть безробптя полягае в тому, що за рахунок вимушено! незайнятосп частини еко-номГчно-активних громадян суспшьство позбавля-еться певно! величини суспшьного продукту, витрача-ючись при цьому на утримання безробГгаих Г члешв сГмей, котрГ знаходяться на !х утриманнГ
Сощальна сутшсть безробптя — в тому, що вимушено непрацюкга особи, яю юнують не на зароблеш кошти, а на допомогу, маргшалГзуються, не знаходячи самовираження в пращ, Г якщо безробптя стае трива-лим, втрачають професюналГзм, виробничГ навички, зневГряються Г можуть деградувати як особистосп.
За сво!м значенням безробптя можна розподь лити на двГ групи: добровшьне Г вимушене [2] (див. рис. 3).
Добровыьне безробггтя в основ! мае суб'ективну причину Г цшком залежить вщ конкретно! особи. Воно включае фрикщйне безробптя, яке визначаеться коро-ткотермшовим перюдом незайнятосп, який необхщ-ний для пошуку ново! роботи або переходу на шше мюце роботи.
Пряме добровыьне безробптя визначаеться в тому випадку, коли особа самостшно звГльнюеться за влас-ним бажанням.
Вимушене безробптя це стан, коли найманий пра-щвник не сам звГльнюеться, а його звшьняють через притаманш для ринково! економГки причини: кризовГ явища, втшення НТП, банкрутство тощо. Вимушене безробптя е функщею системи ринково! економГки.
Групу вимушеного безробптя можна розподшити:
- за особливостями розвитку економГки;
- за сферою дГ!;
- за станом облГку;
<1
00
Od
о к
s «
w «
о к о
л к
2:
а
>
«
s «
£
X к
s
M
I
I
s
n
Рис. 3. Систематизащя eudie безробття за часовым аспектом
БезробГття за особливостями розвитку економжи розподгляеться на п'ять груп: циктчне, структурне, сезонне, економГчне, технологГчне.
Ци^чне безробiття пов'язано з фазою спаду еко-номГчного циклу. Воно небезпечне своею тривалютю.
Структурне безробiття е наслщком структурних зрушень в економщ як у галузевГй сферГ, так Г в змш форм власность
Сезонне безробiття — пГдвищена незайнятють у мГ-жсезоннГ, притаманна окремим галузям виробництва, таким як сгльське господарство, цукрова Г м'ясомоло-чна промисловГсть тощо.
Економiчне безробiття викликано кон'юнктурою ринку та станом товаровиробника у конкурентнш бо-ротьбГ через незадовгльне керГвництво або вгдставан-ням у застосуванш нових технологГй та устаткування.
Технологiчне безробiття е наслщком вивГльнення пращвниюв у результатГ модертзацп та втГленнГ нових технологГй.
За сферою ди безробття розподгляеться на: реп-ональне, галузеве Г внутршньо-фГрмове.
Регiональне безробiття викликано рГзними причинами, притаманними конкретному регюну.
Галузеве безробггтя — стан в конкретнш галузГ економГки.
Внутрiшньофiрмове — безробгття на рГвнГ пщпри-емства, корпорацГ! Г т. Гн.
За станом облжу видгляють чотири групи безробГття:
• фГксоване (зареестроване);
• за результатом обстеження (загальне);
• приховане безробГття — це неповна вимушена зайнятють працГвникгв, з рГзних оргашзацшно-еконо-мГчних причин. Неповна зайнятють менш шкдлива, нгж безробГття. Головна перевага ще! форми викорис-тання робочо! сили як альтернативи масовим звгль-ненням полягае в тому, що за наявноси формального зв'язку з пГдприемством працГвник вщчувае сощальну ГдентифГкацГю;
• часткове безробГття — це втрата частини заро-бгтно! плати внаслГдок вимушеного тимчасового ско-рочення нормально! тривалостГ робочого часу.
За часовим аспектом е два види безробГття — за-стшне Г хрошчне.
Серед безробГтних, яю перебувають у станГ довго-тривалого безробГття, спостерГгаеться недооцГнка ком-плексносп проблеми соцГального самопочуття незай-нятих.
В результатГ розвитку специфГчних стресових ста-нГв безробГтних, яю перебувають у сташ довготрива-лого безробГття, можна видглити декглька етапГв пове-дГнки безробГтних при втратГ роботи:
Застiйне безробiття включае стГйкий прошарок безробГтних маргГналГзованих громадян: бомжГв, жеб-раюв, волоцюг.
Хрошчне (довготривале) безробiття виникае разом з масовим безробгттям, коли створення нових робочих мюць тривалий час вгдстае вГд наявно! чисельностГ найманих пращвниюв, як пропонують свою працю. Тривалють безробГття — важлива характеристика ринку пращ. Довготривале безробГття (12 мюящв Г бГ-льше) формуе найбгльш складнГ умови адаптацГ! безробГтних до нормальних умов життя та е значним "по-стачальником" осГб до застГйного безробГття.
Виникнення та поширення довготривалого безробГття зумовлене стрГмким зростанням чисельностГ безробГтних та зменшенням можливостей працевлаш-тування для усГх безробГтних незалежно вГд тривалостГ !х безробГття.
До категорш осГб Гз найбгльшими проблемами працевлаштування належать: чоловГки, особи у вщ 4059 та 15-24 роив, безробгтш з повною загальною сере-дньою освГтою та тГ, що проживають у мюькш мюце-вость ОднГею з визначальних рис сучасного стану довготривалого безробГття в Укра!ш е висока питома вага довготривалих безробГтних серед осГб з повною вищою освгтою.
Важливими факторами низько! ГмовГрностГ працевлаштування та значно! тривалостГ пошуку роботи серед багатьох осГб е недостатнГй попит на працю в бгльшоси регюшв, можливГсть отримання доходГв вГд випадкових заробгтюв або пГдсобного господарства, вь кова та статева дискримГнацГя, професшний Г терито-рГальний дисбаланс на ринку пращ. Загострюе ситуа-щю ефект негативно! залежностГ вГд тривалостГ, внаслГдок дГ! якого ГмовГршсть працевлаштування пГсля 14 мГсяцГв пошуку роботи невпинно скорочуеться майже до нуля.
Шрюритетним напрямом боротьби з довготрива-лим безробГттям в Укра!ш мае бути цглеспрямована дГя за допомогою низки превентивних заходГв Гз боку по-питу та пропозицГ!, якг б сприяли скороченню довготривалого безробГття Г вжиття рештеграцшних заходГв активно! полгтики ринку працГ, спрямованих безпосе-редньо на скорочення наявно! кшькосп довготривалих безробГтних (табл. 3) [4].
Таблиця 3
Перший. Стан невизначеносп Г шоку. Це дуже ва-жке переживання, особливо, коли робота втрачена ра-птово (несподГване скорочення штатГв, змГна штатного розкладу). При цьому важливо, що розгублешсть Г страх виступають чинниками, що пщвищують ризик Гнших неприемностей: хвороб, нещасних випадюв тощо.
Класифiкацiя заходiв регулювання довготривалого безробiття
Шревентивн1 Ре1нтеграц1йн1
З боку по-питу Грошово-кредитна полГтика Ф1скальна полГтика 1нвестиц1йна полГтика Рег1ональна полГтика Удосконалення законодавчо! бази у сфер1 трудових вгдно-син Поширення ГдеологГ! соцГального партнерства ОрганГзащя громадських та сезонних роб1т Шшьги, дотацГ! чи 1нш1 стимули для робото-давц1в, як1 наймають на роботу довготривалих безробГтних Заходи сприяння розвитку пгдприемницько! дГяльностГ серед безробГтних
З боку про-позицГ! Заходи у сфер1 осв1ти та професГйно! пгдготовки СоцГальна полГтика Стимулювання територГально! та професГйно! мобшьностГ ШрофГлювання безробГтних 1нформацГйнГ та брокерськГ послуги ШрофорГентацГйнГ послуги ШрофесГйне навчання Заходи активГзацГ! безробГтних
Слщ зазначити також, що найсильшшим пато-генним чинником е не сама втрата роботи, а постшна загроза того, що це вщбудеться. Тривалий перiод нев-певненостi й очiкування вирiшення власно! долi стае причиною значного зниження задоволеностi роботою i джерелом стресу. Останне неминуче позначаеться на продуктивностi працi.
Другий. Настання суб'ективного полегшення i психолопчна адаптацiя до ситуацГ!. Ця фаза звичайно тривае 3-4 мiсяцi тсля втрати роботи. Вже у першi тижнi, коли проходить психологiчний шок, багато людей починають вщчувати полегшення i навiть радiсть: зникае завантаження професшними обов'язками, з'являеться багато вгльного часу тощо. Людина входить у стан психолопчного комфорту i задоволення життям (особливо, якщо е заощадження,, на яю можна прожити певний час). Вимушений вiдпочинок за-звичай iде на користь. Полшшуеться стан здоров'я i настрш. Внаслiдок цього людина активнше шукае новi мiсця роботи.
Третш. Погiршення стану, яке наступае тсля 6-7 мюящв вiдсутностi роботи.
В цей перюд негативнi результати безробптя ви-являються все сильнiше. Ситуащя ускладнюеться через вiдсутнiсть необхщних для iснування доходiв. По-пршуеться фiнансове i соцiальне положення безробп-но! людини, починаються проблеми у етмейному життi. Спостерiгаеться дефiцит активно! поведшки, обмеження кола спглкування, руйнування життево! мети, звичок, iнтересiв. Сил для протистояння непри-емностям стае все менше.
Четвертий. Безпорадшсть i примирення iз ситуа-щею, що склалася. Цей важкий психолопчний стан може спостерiгатися навiть за вщсутноси матерiальних труднощiв, наприклад, коли людина одержуе допо-могу по безробитю. Вiдвикаючи вiд напруженого трудового ритму, в окремих випадках людина вже не хоче шукати роботу.
Стан апатГ! зростае з кожним мюяцем. Вiдсутнiсть навiть мiнiмальних успiхiв у пошуках роботи призво-дить до втрати надГ!. Людина припиняе спроби змь нити свое положення i звикае до стану бездiяльностi, деструктивно змiнюе спосiб життя.
В результата можна зробити наступи висновки щодо цiннiсно-мотивацiйних особистiсних особливо-стей безробпних, яю знаходяться у сташ довготрива-лого безробiття:
- сподiвання на службу зайнятостi, безробiтнi очГкують, що !м зможуть знайти роботу або направлять на безкоштовш курси з перенавчання;
- для бгльшосп безробiтних характерна пасив-нiсть i вщсутшсть активно! життево! позицГ!, невпев-ненiсть у собi, вiдсутнiсть ефективних навичок нав-чання i взаемодГ! з людьми; знижена орiентацiя на оде-ржання ново! iнформацiï, знань;
- зниження мотиващ! до устху порiвняно з особами, яю знаходяться у станi короткотривалого безробптя;
- високий рiвень розвитку мотиву щодо страху вщторгнення у сукупносп з низьким рiвнем розвитку мотиву прагнення до прийняття у безробггаих, яю знаходяться у сташ довготривалого безробiття.
В сучасних умовах стан ринку пращ Украши, можна охарактеризувати наступними ознаками:
- високе навантаження на одне вгльне робоче мюце;
- високий рiвень загального безробiття;
- наявнiсть довготривалого безробптя.
Кшьюсш значення наведених вище ознак зале-
жать вщ сукупносп факторiв, серед яких чинне мюце посiдае економiчне активнiсть безробiтного населення, полиика зайнятостi та дiевiсть органiв мiсцевоï влади, включаючи центри зайнятостi, тощо.
Негативними соцiальними наслщками такого стану ринку працi Украши е низький рiвень активно-CTi безробiтного населення, зумовлений зниженням його мотиващ! до продуктивно! зайнятостi. Через не-своечасне працевлаштування безробiтнi втрачають професшш навички та квалiфiкацiю, що ускладнюе процес повернення !х у сферу зайнятосп. Подальше зниження мотиващ! безробиного до економiчноï ак-тивноси створюе умови кримiногенноï ситуацГ! в сус-пшьствь Безробiття е причиною неотриманого нащо-нального продукту, фшансових витрат на нацiональнi виплати.
Таким чином, безробптя — це складне сощальне, економiчне i психологiчне явище з негативними наслщками для конкретно! особи i кра!ни в цглому. Воно мае щлий спектр як сощальних, так i економiчних на-слщюв [5]. Соцiальнi, так i економiчнi наслiдки можна роздглити на негативнi i умовно позитивш за !х впли-вом на зайнятють населення i Укра!ну в щлому (див. табл. 4).
Таблиця 4
Вплив 6езроб1ття на зайнятють населення
Соц1альн1 наслгдки Економ1чн1 наслгдки
Негативш Умовно позитивн1 Негативн1 Умовно позитивн1
Загострення кримшогенно! ситуаци Пщвищення сощально! цш-ностп робочого м1сця Знецгнення навчання Створення резерву робочо! сили для структурно! перебудови
Посилення сощально! напру-женостi Збшьшення вгльного часу Скорочення вироб-ництва КонкуренцГя мГж прац1вниками як стимул розвитку зд1бностей до прац1
Зростання кшькосп ф1зичних i душевних захворювань Зростання свободи вибору м1-сця роботи Витрати на допомогу безроб1тним Перерва в зайнятосп для перенавчання i пщвищення р1вня осв1ти
Зростання сощально! дифере-нщаци Зростання сощально! значимости i щнностп пращ Втрата набуто! кваль фжацп Стимуляшя зростання штенсивносп i продуктивности прац1
Зниження трудово! активности Збереження на виробництв1 нагромадженого трудового потенцалу Зниження життевого р1вня
Недовиробництво
Зниження податко-вих надходжень
Основними напрямами боротьби з безроботтям та запобГгання йому в Укра!ш можна вважати наступне:
- розширення сфери докладання пращ;
- заходи з пщвищення продуктивноси пращ;
- пщвищення щни робочо! сили, що, в свою чергу, позитивно впливатиме на стввщношення по-питу Г пропозицГ! робочо! сили, зниження рГвня дифе-ренщащ! доходГв;
- пщвищення конкурентоспроможностГ робочо! сили за рахунок покращення !! якостГ;
- система навчання Г перенавчання безробГтних протягом життя;
- постГйне вдосконалення сощально-трудових вГдносин Г колективних договорГв;
- пщвищення територГально!, професшно! Г со-щально! мобшьносп пращвниюв;
- створення стимулГв для безробГтних щодо по-шуку нових робочих мГсць;
- активна регюнальна полГтика;
- постГйне вдосконалення чинних законодавчих акив;
- державш заходи захисту нацГонального ринку пращ перш за все через захист вотчизняного вироб-ника.
Висновки
Ринок пращ е досить неоднородною структурою щодо складу робочо! сили, умов та оплати пращ. Для визначення його особливостей використовуеться сис-темний подход, який передбачае виявлення закономГр-ностей руху робочо! сили. СутнГсть ринку робочо! сили визначаеться способом поеднання факторГв ви-робництва, збалансованГстю робочо! сили Г робочих мГсць, нормальним вГдтворенням робочо! сили, регу-люванням мГграцшних процесГв населення, плиннГстю кадрГв.
Розвинутими кра!нами використовуються рГзнГ за своею суттю Г характером методи регулювання зайня-тостГ. ЗгГдно мГжнародного досвГду по вГдношенню до ринку пращ можна видглити 5 домшуючих моделей: американську, нГмецьку, англГйську, шведську та япо-нську. ОсновнГ концептуальш вГдмГнностГ зазначених моделей зосереджуються у застосуванш рГзних пщхо-дГв щодо розподглу коштГв на активнГ й пасивш заходи полГтики зайнятостГ, а також у вгдмшносп законодав-чого забезпечення гарантш з працевлаштування.
АналГз свГтового досвГду свГдчить про нерГвномГр-нГсть розвитку системи соцГально-економГчного захисту населення вод безробГття. 1ндустрГальш кра!ни ма-ють бгльш нГж вГковий досвГд полГтики щодо протидГ! безробГттю населення та пом'якшення його насладив. Системи захисту вгд безробГття характеризуются ви-соким рГвнем об'еднання у сощально-економГчнш по-лГтицГ, адаптившстю до змГн, що вГдбуваються як усе-рединГ кра!ни, так Г в усьому свт.
У багатьох кра!нах, що розвиваються, полГтика захисту населення вгд безробГття знаходиться на низь-кому рГвнГ або взагалГ вгдсутня. В цих кра!нах значне
мГсце займають патрГархальнГ доринковГ вгдносини, ГнституцГйна нерозвиненГсть ринку працГ. В Укра!ш становлення ринково! економГки супроводжувалось вГдсутнГстю ефективних механГзмГв регулювання зайнятостГ населення, що спонукало до необхщносп ада-птацГ! полГтики зайнятостГ до европейських вимог, забезпечення узгодженосп та збалансованостГ ГнтересГв у суспгльствГ, формування стало! фГнансово! основи та реформування законодавчо-нормативно! бази.
АналГз стану нацГонального ринку пращ дозволив пересвщчитись в тому, що сощально-економГчне становище Укра!ни визначене на основГ основних Гнди-каторГв стану ринку пращ мае значш негативш зру-шення.
КрГм зниження рГвня зайнятостГ та зростання рГ-вня безробГття економГчно активного населення вГком 15-70 роков, у сферГ зайнятостГ населення Гснуе низка Гнших проблем, яю потребують нагального розв'язання. Насамперед це недостатня економГчна активнГсть населення, значш обсяги нелегально! (тГ-ньово!) зайнятостГ, наявшсть кОлькосно-якосних дис-пропорцГй мгж попитом на робочу силу та !! пропози-цГею, невГдповГднГсть якоси робочо! сили потребам розвитку економГки та сощально! сфери, недоскона-лГсть органГзацГйно-правових та економГчних механГзмГв державного регулювання трудово! мГграцГ!. Зазна-ченГ проблеми пов'язанГ передусГм Гз повгльними темпами структурних реформ у кра!ш.
Найбгльш вагомими причинами недостатньо! економГчно! активностГ населення е низька вартГсть робочо! сили, незадовшьш умови працГ, недоскона-лГсть мехашзмГв державно! пГдтримки пГдприемниць-ко! Гшщативи громадян Г створення сприятливого пщ-приемницького середовища, стимулювання створення робочих мГсць з належними умовами та гщною оплатою працГ.
Список використаних джерел
1. Крайнякова Е. ЗайнятГсть та форми працевлаштування в умовах сучасно! економГчно! кризи / Е. Крайнякова, С. Войнович // Регюнальна економГка.
— 2009. — №4.
2. Васильченко В. С. Державне регулювання зайнятостГ: Навч. посГбник. — 2-ге вид., перероб. Г допп. — К.: КНЕУ, 2008.
3. Забута Н.В. 1нновацшш форми зайнятостГ в умовах розвитку ГнформацГйно-комунГкативних техно-логш // МГжгалузевий науково-практичний журнал Проблеми науки. — 2010. — №6.
4. Купець О.В. Довготривале безробГття в Укра-!ш: методолопя ощнки та регулювання. Режим доступу: www.irbis-nbuv.gov.ua.
5. Елкин С.Е. Экономические и социальные последствия безработицы (по результатам анкетного социологического опроса безработных) / Вестник ОмГУ.
— Омск: Омский госуниверситет, 1998. — Вып.4.
