CC BY
12
придает актуальность выбранной нами теме.
Цель работы - определить возможность использования растений-салицилатов как природных заменителей ацетилсалициловой кислоты с целью профилактики тромбоза. В результате проведенных исследований было установлено, что природные салицилаты значительно меньше влияют на активацию тромбоцитов и скорость свертывания крови., чем аспирин. Учитывая тот факт, что концентрации природных салицилатов в плазме крови расщепляются медленнее, чем аспирин, а выводятся из организма скорее, рассматривать растительные экстракты как профилактические протитромбозш средства невозможно. Следует также обратить внимание на то, что салицилаты -это лишь часть биологически активных веществ, входящих в состав растительного сырья. Влияние растительных экстрактов на организм обусловлено совокупным действием всех веществ, входящих в его состав. Не исключена также возможность усиления процессов свертывания крови. Об этом свидетельствуют результаты исследований крови отдельных животных, где наблюдалось не повышение, а, наоборот, уменьшение времени капиллярного кровотечения и времени свертывания крови до самых низких показателей в пределах нормы. Учитывая отсутствие изменений показателей сосудисто-тромбоцитарного гемостаза у животных, принимавших салицилаты растительного происхождения можно сделать вывод, что салицилаты растительного происхождения имеют незначни и разнонаправленный влияние на сосудисто-тромбоцитарный гемостаз и не могут быть использованы как полноценные природные заменители ацетилсалициловой кислоты с целью профилактики тромбоза у человека.
Ключевые слова: ацетилсалициловая кислота, салицилатов, сосудисто-тромбо-цитарний гемостаз.
Стаття надшшла 10.03.2017 р.
salicylates as natural replacers of acetylsalicylic acid for thrombosis prevention. Investigations object and methods. Comparative analysis of plant-origined and chemically-produced salicylates influence was performed by control experiments establishment on the Rabbits domestic of a Silver breed. 3 groups were differed: the 1st control group had a standard feeding ration, the 2nd experiment group all juicy feeds were represented by potatoes with daily adding the acetylsalicylic acid fresh solution while the 3 rd investigation group animals ration was comprised as vegetables and root crops containing natural salicylates - carrots, cabbage, beetroot. Daphne willow White fresh branches were introduced in their ration as natural salicylates major source. We determined capillary bleeding duration by Duke method as well as a whole blood coagulation time and fibrin thread by Biurker's method. All indices testify that blood coagulation time as well as fibrin - fibrinogen nonsolved form - formation time got increased. Aspirin action effect becomes visible already in a week of taking. Average-statistical indices remained stable in the limits of norm but one could observe the changes from minimal to maximal indices in the animals of the 3rd experimental group. It is possible to conclude while assessing the difference between examined rabbits both groups indices by mean of non-parametric statistic criterium Mann-Weetney's that difference between indices of capillary bleeding duration time and fibrin thread formation time in the rabbits of the 2nd and the 3rd experimental groups is a valuable at p=0.05 variability level (wrong results variability comprises 5%). That is why it is possible to say by sure that that ending indices of capillary bleeding duration time and fibrin thread formation time differ much between the second and the third experimental groups (the second one indices are higher).
Key words: acetylsalicylic acid, salicylates, vascular thrombo-tsytarnyy hemostasis.
Рецензент Запорожець Т.М.
УДК 579.22:579.262:616.3-008.8-092.9
ВПЛИВ АУТОСИМБ1ОНТ1В AEROCOCCUS VIRIDANS НА CLOSTRIDIUM PERFRINGENS, ЩО МЕШКАЮТЬ В КИШЕЧНИКУ МИШЕЙ
В данш робот було дослщжено антагошстичш властивосп аутосимбюнтних Aerococcus viridans по вщношенню до Clostridium perfringens, що природньо мешкають в кишечнику мишей. Бш мишi щодня протягом 10 дшв отримували per os 0,5 млрд A. viridans 5м2015 (група 1, n=50) та A. viridans 167 (група 2, n=50) в фiзiологiчному розчиш хлориду натрто. До, тд час та через 10 дшв тсля годування тварин аерококами проводилось бактерюлопчне дослщження випорожнень на наявшсть i чисельшсть C. perfringens. До годування аерококами С. рerfringens виявлялись при посiвi вихщно! суспензп калу практично у вах тварин в обох групах (100% i 98%). По мiрi розведення суспензп калу виявлення С. perfringens поступово зменшувалось i було приблизно однаковим в обох групах. Щд час годування вщзначалась виражена антагошстична дiя A.viridans 5м2015 i A.viridans 167 на вказаний вид клостридш в кишечнику мишей, про що свщчило рiзке зниження кшькосп випадюв !х виЫвання (48% i 52%; p<0,001). Пюля припинення годування видшення С. perfringens поступово зростало, але не досягало вихщного рiвня (до годування аерококами) навт через 10 дшв в жоднш з груп (64% i 72%; p<0,001). При порiвняннi антагошстично! ди A. viridans 5м2015 i A.viridans 167, необхiдно вщзначити, що аутосимбiонт A. viridans 5м2015 володiв бiльшим антагонiзмом по вщношенню до С. perfringens, що мешкають в кишечнику мишей, шж музейний A. viridans 167.
Kjii040Bi слова: Aerococcus viridans, антагошзм, аутосимбюнти.
Робота е фрагментом НДР «Мiкробiологiчне обхрунтування аутоштамiв роду Aerococcus в якостi основи для створення нових пробiотикiв» (номер держреестрацн 0113U001948).
Токсин, що вироблясться Clostridium perfringens е важливим фактором вiрулентностi, в результат! чого виникають важю отруення у людини i тварин [6]. Крiм того, вш вважаеться потенцiйною загрозою бютероризму. На сьогоднiшнiй день не юнуе жодного ефективного терапевтичного лiкарського засобу проти альфа-токсину Clostridium perfringens [7].
Останшм часом було показано, що декшька комерцшних штамiв бактерш (Lactobacillus rhamnosus LHR 19 i SP1, Lactobacillus plantarum LPAL i BG112 i Bifidobacterium animalis lactis)
шпбують зростання C. difficile i C. perfringens in vitro i ростуть в присутносп кислот i жовчi, що робить 1х придатними для подальшого використання в якостi пробiотикiв для тварин [8].
Мшрооргашзми виду Aerococcus viridans ефективнi для профiлактики i лiкування запальних захворювань, викликаних умовно-патогенними i патогенними мiкроорганiзмами [5]. Експерименти, проведет О.А. Журило (1997), показали висою антагошстичш властивостi Aerococcus viridans 167 по вщношенню до Clostridium perfringens у мишей. З огляду на все бшьшу популярнiсть персошфшовано' терапп аутоштамами пробiотичниx бактерiй [1, 4] викликають iнтерес антагонiстичнi властивосп аутосимбiонтниx Aerococcus viridans по вщношенню до Clostridium perfringens у мишей.
Метою роботи було вивчення антагонютичних властивостей аутосимбiонтниx Aerococcus viridans по вщношенню до Clostridium perfringens, що природньо мешкають в кишечнику мишей.
Матерiал та методи дослiдження. Аерококи-аутосимбюнти видiлялися за методом, запропонованим Г.М. Кременчуцьким з ствавт. (2009) [3], з калу безпородних мишей. В результат були видшеш 10 iзолятiв аутосимбiонтiв A. viridans. За сво'ми антагонiстичними властивостями для експерименту було вобрано найбiльш активний iзолят - 5м2015. В якостi порiвняння використовували музейний штам A. viridans 167, видшений з грудного молока професором М.Л. Горбуновою i пiдтримуваний в музе! культур кафедри м^обюлогп, вiрусологii, iмунологii та епiдемiологii ДЗ «ДМА МОЗ Укра'ни» з 1965 р.
50 бших мишей щодня протягом 10 днiв отримували per os 0,5 млрд A. viridans 5м2015 в фiзiологiчному розчинi хлориду натрда (група 1). Iншi 50 бших мишей щодня протягом 10 дшв отримували per os 0,5 млрд A. viridans 167 в фiзiологiчному розчиш хлориду натрда (група 2). До, шд час та через 10 дшв тсля годування тварин аерококами проводилось бактерюлопчне дослiдження випорожнень на наявшсть i чисельнiсть C. perfringens. Для цього наважку калу (20 мг) суспендували в 1 мл iзотонiчного розчину хлориду натрда, готували розведення 10-1, 10-2 i 10-3. З кожного розведення робили вишв (0,5 мл) в стерильне не знежирене молоко (5 мл). Пошви iнкубували при 370° С в анаеростатах при залишковому тиску 40 мм рт. ст. в трьох повторюваннях. Про наявнiсть анаеробiв судили за характерним видом молока, що згорнулось, за даними мшроскопп i контрольного висiву. Iдентифiкацiю видшених С. perfringens проводили за джерелом «Короткий визначник бактерш Берги» [2].
Статистична обробка матерiалiв дослщження проводилась з використанням лiцензiйного пакету програм STATISTICA v.6.1. Вiрогiднiсть вщмшностей вiдносниx показникiв оцiнювалась за двостороншм точним критерieм Фiшера.
Результати дослщження та ix обговорення. Отриманi результати представлен в таблицi 1. З даних таблицi видно, що до годування аерококами С. рerfringens виявлялись при посiвi вихщно' суспензп калу практично у вшх тварин в обох групах (100% i 98%). По мiрi розведення суспензп калу виявлення С. perfringens поступово зменшувалось i було приблизно однаковим в обох групах: у суспензп, розведено' 1: 10, цей вид клостридш був виявлений в 1 груш у 41 (82%) тварини, у 2 груш - у 40 (80%); 1: 100 - в 1 груш у 28 (56%) тварин, у 2 груш - у 27 (54%); 1: 1000 - в 1 та 2 групах у 5 тварин (10%) (p>0,05 при ушх порiвнянняx мiж групами).
Таблиця 1
Кшькасть мишей, в кишечнику яких виявлем C. perfringens в умовах експерименту
Показник Етапи експерименту
До годування Шд час годування Через 10 дшв тсля годування
Розведення фекалш 1:1 1:10 1:100 1:1000 1:1 1:10 1:100 1:10 00 1:1 1:10 1:100 1:1000
Група 1 - A. viridans 5м2015 (50 мишей)
Юль-юст мишей абс. 50 41 28 5 24 9 1 - 32 20 8 1
% 100 82 56 10 48** 18** 2** -* 64** 40** 16** 2
Група 2 - A. viridans 167 (50 мишей)
Юль-юст мишеи абс. 49 40 27 5 26 14 7 - 36 24 17 3
% 98 80 54 10 52** 28** 14**# -* 72** 48** 34*# 6
Примггки: * - p<0,05; ** - p<0,001 пор1вняно з вщповщним вихщним рiвнем до початку дослiду; # - p<0,05 порiвняно з вщповщним показником в групi 1.
Щд час годування вiдзначалась виражена антагошстична дiя A.viridans 5м2015 i A.viridans 167 на вказаний вид клостридш в кишечнику мишей, про що свщчило рiзке зниження кiлькостi випадюв 1х висiвання (табл. 1). Так, шд час годування A. viridans 5м2015 (1 група) кiлькiсть тварин, у суспензп калу яких виявлялась С. perfringens, в порiвняннi з вихщним станом
120 -,
зменшилась вдвiчi при розведенш фекалш 1: 1 - з 100% до 48% (p<0,001); в 4,6 рази у розчиш 1: 10 - з 82% до 18% (p<0,001); в 28 разiв при розведенш 1: 100 - з 56% до 2% (p<0,001). В суспензи, розведено1 1: 1000, С. perfringens не виявлялась зовсiм, в той час як до годування висiвалась у 5 (10%) тварин (p<0,05). Використання A.viridans 167 для годування мишей (2 група) сприяло зменшенню кiлькостi випадкiв висiву С. perfringens у суспензи, розведено1 1: 1, в 1,9 рази - з 98% до 52% тварин (p<0,001); при розведенш суспензи 1: 10 зменшення склало 2,9 рази - з 80% до 28% (p<0,001); при 1: 100 - даний вид клостридш виявлявся лише в 14% випадюв проти 54% на початку експерименту (p<0,001); в розведенш 1: 1000 С. perfringens не виавалась зовам, в той час як до годування виявлялась у 5 (10%) тварин (р<0,05).
ГПсля припинення годування видiлення С. perfringens поступово зростало, але не досягало вихщного рiвня (до годування аерококами) навт через 10 дшв в жоднiй з груп (табл. 1). Так, в 1 груш в розведенш суспензи калу 1: 1 С. perfringens вцщлялися у 32 (64%) тварин з p<0,001 порiвняно з вихщним рiвнем (100%) до годування; в розведенш 1: 100 клостридп виявлялися лише у 8 (16%) тварин проти 28 (56%) мишей на початку дослщу (p<0,001).
1:10 1:1001:1000
До
1:10 1:1001:1000
Пщ час
1:1 1:10 1:1001:1000 Розведення фекалм
Через 10 дшв
Рис. 1. Частота виявлення C. perfringens в кишечнику мишей в умовах експерименту: !
- р<0,05 порiвняно з вщповщним показником в груш 1.
У 2 груш в розведенш 1: 1 С. регЙ1^еп8 вищлялися у 36 тварин (72%) у порiвняннi з 49 (98%) до годування (р<0,001), а в розведенш 1: 100 - у 17 (34%) проти 27 (54%) мишей (р<0,05). При порiвняннi антагонютично! ди А. viridans 5м2015 i А. viridans 167 необхщно вiдзначити, що аутосимбiонт А. viridans 5м2015 володiв бiльшим антагонiзмом по вщношенню до С. perfringens, що мешкають в кишечнику мишей, шж музейний штам А. viridans 167 (табл. 1, рис. 1).
Так, шд час годування аерококами та через 10 дiб шсля закшчення експерименту кiлькiсть тварин, у яких висiвали С. perfringens в розведеннях 1: 100, у 2 груш достовiрно перевищувала такий показник в 1 груш - 14% проти 2% i 34% проти 16%, вщповщно етапам спостереження (р<0,05). Можливо це обумовлено бшьшою спорiдненiстю аутосимбюнтного штаму до епiтелiю кишечника мишей, кращою адгезieю i приживлюванiстю в ньому.
1. Аутосимбюнти A. viridans е природними мешканцями нестерильних порожнин теплокровних тварин. Штам A. viridans 5м2015, видшений з фекалiй мишей, володiе антагонiстичною дiею по вщношенню до С. perfringens, що мешкають в кишечнику мишей. Аутосимбюнтний штам A. viridans 5м2015 володiе бшьшим антагонiзмом до С. perfringens, що мешкають в кишечнику мишей, шж музейний штам A. viridans 167.
2. Застосування аутосимбюнпв мiкробiв - антагошслв може бути перспективним у профшактиш та лiкуваннi станiв, обумовлених С. perfringens, що вимагае подальших дослiджень.
1. Vershinin A. E. Geneticheskaya identifikatsiya kak metod opredeleniya patogennyih i simbioticheskih shtammov enterokokkov / A. E. Vershinin, V. V. Kolodzhieva, E. I. Ermolenko [i dr.] // Zhurnal mikrobiologii, epidemiologii i immunobiologii - 2008. - No. 5. - S. 83-87.
2. Kremenchutskiy G. N. Metodi vidilennya ta identifikatsiyi grampozitivnih katalazonegativnih kokiv: metod. rekomendatsiyi / G. N. Kremenchutskiy, L. G. Yurgel, O. V. Sharun [ta in.] // - Kyiv, - 2009. - 19 s.
3. Pat. 2139070 RF, MPK A61 K 35/74, S12 N1/20. Sposob polucheniya autoprobiotika, soderzhaschego zhivyie bifidobakterii i laktobatsillyi / B. A. Shenderov, M. A. Manvelova; zayav. 31.03.1999; opubl. 10.10.1999.
4. Ryizhenko S. A. Tehnologiya polucheniya zhidkogo probiotika iz aerokokkov [elektronniy resurs] / S. A. Ryizhenko, G. N. Kremenchutskiy, M. O. Bredihina [i dr.] // Ann. of Mechnicov's Institute. - 2006. - N 4. - S. 23-28.
5. Hoult Dzh. Kratkiy opredelitel bakteriy Bergi / pod red. Dzh. Houlta // - Moskva: Mir, - 1981. - 212 s.6. Frederick. J. Infectious agents detected in the feces of diarrheic foals: A retrospective study of 233 cases (2003-2008) / J. Frederick, S. Giguere, L.C. Sanchez // J. Vet. Intern. Med. - 2009. - Vol. 23/ - P. 1254 - 1260.
7. Dongdong Wang. Preparation and characterization of a human scFv against the Clostridium perfringens type A alpha-toxin / Dongdong Wang, Yuhuan Yue, Guangmou Wu [et. al.] // Toxicon. - 2017. - Vol. 130. - P. 79-86.
8. Schoster A. In vitro inhibition of Clostridium difficile and Clostridium perfringens by commercial probiotic strains / A. Schoster, B. Kokotovic, A. Permin [et al.] // Anaerobe. - 2013. - Vol. 20. - P. 36-41.
ВЛИЯНИЕ АУТОСИМБИОНТОВ AEROCOCCUS VIRIDANS НА CLOSTRIDIUM PERFRINGENS, ОБИТАЮЩИХ В КИШЕЧНИКЕ МЫШЕЙ Степанский Д. А., Кременчуцкий Г. Н., Кошевая И. П.
В данной работе были исследованы антагонистические свойства аутосимбионтных Aerococcus viridans по отношению к Clostridium perfringens, естественно обитающих в кишечнике мышей. Белые мыши ежедневно в течение 10 дней получали per os 0,5 млрд. A. viridans 5м2015 (группа 1, n=50) и A. viridans 167 (группа 2, n=50) в физиологическом растворе хлорида натрия. До, во время и через 10 дней после кормления животных аэрококками проводилось бактериологическое исследование испражнений на наличие и численность C. perfringens. До кормления аэрококками С. рerfringens выявлялись при посеве исходной суспензии кала практически у всех животных в обеих группах (100% и 98%). По мере разведения суспензии кала количество случаев выявления С. perfringens постепенно уменьшалось и было примерно одинаковым в обеих группах. Во время кормления отмечалось выраженное антагонистическое действие A.viridans 5м2015 и A.viridans 167 на указанный вид клостридий в кишечнике мышей, о чем свидетельствовало резкое снижение количества случаев их высева (48% и 52%; p<0,001). После прекращения кормления выделение С. perfringens постепенно увеличивалось, но не достигало исходного уровня (до кормления аэрококками) даже через 10 дней ни в одной из групп (64% i 72%; p<0,001). При сравнении антагонистического действия A. viridans 5м2015 и A.viridans 167, необходимо отметить, что аутосимбионт A. viridans 5м2015 обладал большим антагонизмом по отношению к С. perfringens, обитающим в кишечнике мышей, чем музейный A. viridans 167.
Ключевые слова: Aerococcus viridans, антагонизм, аутосимбионты.
Стаття надшшла 17.03.2017 р.
NFLUENCE OF AEROSOCCUS VIRIDANS AUTO-SIMBIONTS ON CLOSTRIDIUM PERFRINGENS,
HAVING IN THE INTESTINE OF THE MICE Stepansky D. A., Kremenchuk G. N., Koshevaya I. P.
Antagonistic properties of autosymbiont Aerococcus viridans towards Clostridium perfringens, which naturally live in the gut of mice, were investigated in this work. 50 white mice daily for 10 days received per os 0,5 billion of A. viridans 5m2015 in physiological sodium chloride solution. The other 50 white mice daily for 10 days received per os 0,5 billion of A. viridans 167 in physiological sodium chloride solution. Before, during and after 7-10 days of feeding animals by Aerococci bacteriological examination of faeces for the presence and quantity of C. perfringens was made. Before feeding by aerococci in the majority of animals in both groups (100 and 98%), S. perfringens was detected while sowing the initial suspension of feces. At the stool suspension dilution, C. perfringens detection gradually decreased, and was approximately the same in both groups. During feeding expressed antagonistic action of A.viridans 5m2015 and A.viridans 167 and towards the specified type of clostridia in the intestines of mice was noted, as evidenced by the sharp decline in their sowing. After the cessation of feeding, allocation of C. perfringens gradually increased, but did not reach the initial level (before feeding by aerococci) even after 10 days in any of groups. When comparing the antagonistic action of A. viridans 5m2015 and A.viridans and 167, it should be noted that autosymbiont A. viridans 5m2015 had higher antagonism towards C. perfringens that live in the intestines of mice, than 167 museum A. viridans.
Key words: Aerococcus viridans, antagonism, autosymbionts.
Рецензент Лобань Г. А.
УДК [616.316+616.151.5]-092.9:615.36
ДОЗОЗАЛЕЖНИЙ ВПЛИВ ПОЛ1ПЕПТИДНОГО КОМПЛЕКСУ «ВЕРМ1ЛАТ» НА ГЕМОКОАГУЛЮЮЧ1 ТА ПРООКСИДАНТН1 ВЛАСТИВОСТ1 ТКАНИН СЛИННО1
ЗАЛОЗИ У 1НТАКТНИХ ТВАРИН
Пептидний препарат «Вермшат», отриманий Центральною науково-дослщною лабораторieю УМСА м.Полтава кислотною екстракщею тканин кшьчастих червiв Е18еша ЮеНёа у присутност двохвалентних катюшв, являе собою люфшзований стерильний атрогенний порошок. Вш вщноситься до цитомедтав, низькомолекулярних регуляторних пептидiв, мае молекулярну масу 2-8 кД. Вш характеризуеться високим вмютом таких основних амшокислот, як лiзин i аргшш, i був розроблений як коректор метаболiзму сполучно! тканини. Метою даного дослщження було оцшити вплив тканини тдщелепно! слинно! залози на наступш iндекси: гемостатичнi, такi як час рекальцифкацй, тромбiновий час, час лiзису згортка еуглобулiнiв, а також шдекс перекисного окислення лiпiдiв, такий як малоновий дiальдегiд, i антиоксидантно! системи, такий як супероксиддисмутаза. Уа параметри оцiнювалися до початку експерименту, через 2 тижня та через 1 мюяць. Отримаш результати свщчили про те, що «Вермiлат» зменшував тромбопластичнi i фiбринолiтичнi властивостi тднижньощелепно! слинно! залози. Препарат не змшював процеси перекисного окислення лiпiдiв i незначно послабляв !! гемокоагуляцiйнi властивост у терапевтичнiй дозi.
Ключов! слова: регуляторш пептиди, «Вермшат», гемостаз, прооксидантно-антиоксидантний статус.
Дослщження пептидних бюрегулятор1в, а також !х активне використання у клшчшй практищ потребують глибокого розумшня мехашзм1в взаемодй пептид1в з кттинами. Д1яльн1сть кл1тин в орган1зм1 багатокттинних тварин координуеться «х1м1чними посередниками» { нервовими кттинами. Чим вище мюце займае орган1зм у царств1 тварин, тим важлившою стае роль системи кттин, призначено! для координування його д1яльиост1. Дуже важливе можливе застосування пептидних речовин у якост1 лшарських засоб1в. Вченими запропоновано два
