CC BY
15
j Mechanisms
Regulatory Mechanisms
in Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 8(3), 313-316 doi: 10.15421/021749
Experimental study of action of autostrains Aerococcus viridans on the model Pseudomonas infection
D. O. Stepanskyi, G. M. Kremenchutskyi, I. P. Koshova
Dnipro Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine, Dnipro, Ukraine
Article info
Received 29.03.2017 Received in revised form
20.05.2017 Accepted 23.05.2017
Dnipro Medical Academy of Health Ministry of Ukraine, Sq. Cathedral, 4, Dnipro, 49027, Ukraine. E-mail:
koshevaya.ip@gmail. com
Stepanskyi, D. O., Kremenchutskyi, G. M., & Koshova, I. P. (2017). Experimental study of action of autostrains Aerococcus viridans on the model Pseudomonas infection. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(3), 313-316. doi: 10.15421/021749
The paper presents the results of a study of the action of Aerococcus autostrains on the model of a chronic blue pus infection. For the study of the action of Aerococcus autosymbiont strains on Pseudomonas aeruginosa, three of the most biochemically and antagonistically active isolates were selected: 1) 5m2015 (isolated from mice); 2) 3k2015 (isolated from rats); 3) 3ch2015 (isolated from humans). Experiments were conducted on 84 white outbred mice weighing 16-17 g, 60 were used as the experimental, and 24 as the control group. In the experimental group of animals, infected wounds were treated by Aerococcus autosymbiont strains once daily (0.2 billion ml-1) till recovery. The drug was administered under the scab with a syringe. In the control animals the wound was treated by isotonic sodium chloride solution (concentration 0.9%) with the same route of administration and for the same period of time. It was found that from the very first days of application of Aerococci autosymbiont strains, perifocal inflammation was less severe in most animals in the research group compared with the control group. Starting from the fourth day of usage of Aerococcus autosymbiont strains the number of pseudomonades, contained in secretions from wounds in the experimental group of mice was significantly lower than in the control animals. It was revealed that in case of application of Aerococcus strain (5m2015) isolated from mice, the animals had better indicators of recovery, dynamics of local clinical signs of inflammation and the number of pseudomonades contained in the wound in comparison with other Aerococcus autostrains isolated from rats and humans. The wounds purified from pus and covered with dry scab faster. For example, wounds completely healed with dry scab rejection by the 11th day of observation in 44 of 58 surviving mice (75.9%). In the control group a similar pattern was observed in only 3 of 17 mice (17.6%) by that period. The number of Pseudomonas aeruginosa (equivalent to 1 ml of secretions wounds), expressed in logarithms, was 5.00 ± 0.16 on average on the 4th day in the treated mice, while the control group had the same amount of pseudomonades detected in the wounds (lg 5.22 ± 0.38; lg 5.12 ± 0.30) only on the 13-14th days of observation. We found different activity of strains, depending on the origin of microorganism and type host. Aerococcus viridians autosymbionts showed higher rates in the study of their activity in terms of the blue pus infection model in the treatment of the host and lower activity in treatment.of other species. The obtained data may warrant further study of application of Aerococcus autostrains for treatment and prevention of wound infection caused by pseudomonades.
Keywords: wound infections; Pseudomonas; autoprobiotics; Aerococcus
Експериментальне вивчення ди аутоштамiв Aerococcus viridans на модели синьогншнот шфекци
Д. О. Степанський, I. П. Кошова, Г. М. Кременчуцький
Днтровсъка медична amöeMiM МОЗ Украши, Днтро, Украша
Наведено результата вивчення до аутошташв аерокоюв на моделi хротчно! синьогншно! шфекци, викликано! псевдомонадами. Для експерименту з вивчення ди аутосимбюнтних штамiв аерокоюв на Pseudomonas aeruginosa вибрано три найактивн^ у бiохiмiчному та антагошстичному ввдношент iзоляти: 1) 5м2015 (видшений ввд мишей), 2) 3к2015 (видшений ввд щурiв), 3) 3ч2015 (видшений вщ людини). У бшьшосп тварин дослдаих груп уже з перших дтв застосування аутосимбюнтних штамiв аерокоюв перифокальне запалення було менш вираженим ж^вняно з контрольною групою мишей, а кшьюсть псевдомонад, що мютилися у видшеннях ран дослвдних груп мишей, починаючи з четверто! доби застосування аутосимбюнтних штамiв аерокоюв, перебувала на достсдарно нижчому рiвнi, шж у контрольних тварин. Щд час застосування штаму аерокоюв 5м2015, видшеного ввд мишей, у тварин спостерп'али кращi показники одужання, динам^ розвитку мюцевих кштчних симшташв запалення та бшьшу кшьюсть псевдомонад, яю мютилися у раш, ж^вняно з шшими аутоштамами аерокоюв, видшених ввд щурiв i людини. Рани швидше очищалися ввд гною та покривалися сухим струпом. Наприклад, до 11-! доби спостереження рани повнютю го!лися з вдаоргненням сухого струпа у 44 з 58 мишей, що вижили (75,9%). У контрольны груш тварин до зазначеного термшу аналопчна картина спостер^алася лише у 3 iз 17 мишей (17,6%). У лжованих мишей
вже на четверту добу юлькють синьогншж» палички (у перерахунку на 1 мл видшень ран, виражена в логарифмах) склала в середньому 5,0 ± 0,16, у контрольнiй груш така ж юльюсть псевдомонад (^ 5,22 ± 0,38; lg 5,12 ± 0,30) виявлялася в ранах лише на 13-14-ту добу спостереження. Охарактеризовано закономiрностi рiзноi антагошстичж» активносп аутоштамiв Aerococcus лппсОт, яка залежить вiд походження мiкроорганiзму та виду господаря. Отримат данi можуть служити пiдставою для подальшого вивчення застосування аутоштамiв аерокоюв для лiкування ран, ускладнених синьогнiйною iнфекцieю.
Ключовi слова: ражга шфекци; псевдомонади; аутопробютики; аерококи
Вступ
Гнино-запальн захворювання та тсляоперацшт гншш ускладнення - актуальна проблема cy4acHoï клЫчжй xipypriï. Незважаючи на постiйне удосконалення методик оперативних втручань, частота iнфекцiйниx ускладнень у xipypriï становить у середньому 3-15%, а за даними окремих авторш сягае 30%. Нинi 35-40% хворих xipypгiчного пpофiлю становлять пащен-ти з гашно-запальними захворюваннями (Leaper et al., 2010; Marwick et al., 2011; Vil'canjuk and Hutorjans'kij, 2012; Gupta et al., 2015; Nespor et al., 2015). Особливiсть лшування paновоï шфекци на сучасному етат - полipезистентнiсть збудникБ до антибютиюв (Riou et al., 2010; Narendra et al., 2017; Wei et al., 2017), що мають pi3m молекyляpнi меxaнiзми дiï. Це змушуе лшар1в застосовувати новi схеми лшування, наприклад, ком-бшаци aнтибiотикiв нових поколгнь (Drinka et al., 2012; Leaper et al., 2010; Campos Furtado et al., 2007; McCay et al., 2010).
У питаннях вивчення госттальжа шфекци проблему патогенезу та лшування ран, ускладнених синьогншною шфекщею, вщносять до найважливших (Hossam Mohamed, 2016; Zhao Yan et al., 2016). Летaльнiсть, пов'язана з гншно-септичними захворюваннями (ГСЗ), зумовленими Pseudomonas aeruginosa, досить висока - 34-48% (Oliver et al., 2015; Suarez et al., 2010).
Боротьба з рановою шфекщею стае все складншою проблемою, потребуе пошуку та залучення препаратов, ефективних до нозокотальшм шфекцй. Сформована ситуация вимагае пошуку нових засоб1в та шдходав до лшування. Один з обговорюва-них в остaннi роки падходБ до пpофiлaктики та лшування киш-кових шфекцй - застосування пробютикв (Lytvyn et al., 2016; Olveira and Gonzalez-Molero, 2016).
Спектр показань для застосування пpобiотикiв широкий: ïx використовують для стимуляцй клпинних i гуморальних чинникБ 1мунпету, акт^зацц обмшних пpоцесiв i нормажзацй травления, лжування та пpофiлaктики дисбaктеpiозy, шлунково-кишкових захворювань шфекщйжа та aлiментapноï етюлоги, нормшзацй мжрофлори травного тракту пиля лiкyвaння aнтибiотикaми та шшими антибактер1альними засобами. Спектр застосування пpобiотикiв у клтчнш практищ може бути суттево розширено за рахунок aнтимiкpобноï терапй зовнзшнзх гншно-запальних пpопесiв. Багатьма дослдаиками встановлено важливу роль ноpмaльноï мжрофлори органзму людини у пiдгpимaнm його ф!зюлопчнош стану, забезпеченн гомеостазу та життедяльносп (Shenderov, 2011).
Нaйбiльшоï уваги, на наш погляд, заслуговують аутопробютики (Il'in et al., 2013; Shumikhina et al., 2015; Simanenkov et al., 2014). Особливу цкамстъ викликае Aerococcus viridans, оскльки вш - представник ноpмaлъноï мшрофлори людини. Застосування цього мжрооргашзму мае цшу низку переваг: вiцсyтнiстъ жйчно-го впливу на органзм, висока адгезивна здаттсть, можливосп ви-користання у сенсибтзованих до aнтибiотикiв та хмотерапев-тичних препаратов пащештв, iмyностимyлювaлънa дя на оpгaнiзм людини. Також А. viridans мае виражет aнтaгонiстичнi власти-восп вщносно р!зних умовно-патогенних i патогенних мжроорга-нвм1б (Kremenchutskiy, 2001).
Саме тому мета дослщження - оцшити дю аутоштамлБ аерококв на синьогншну паличку.
Матерiал i методи дослвджень
Часто випробування препарата за синьогншшм шфекцй проводили на моделях, що вщтворюють види гострих штокси-кацш у лабораторних тварин, а не шфекциний процес, !з яким найчастше стикаються клшщисти. Спроби створити хрошчну
модель синьогншно! шфекцй з переважним проявом мсцевих симптом1в закшчувалися отриманням запально! реакци, що розвивалась через 12 годин тсля шокуляцй м1кроорган1зм1в, яка вщухла на 7-9-ту добу вщ моменту введення шфшувально! дози. Отже, для вивчення до аутоштам1в аерокоюв обрано модель, яка приблизно ввдторювала перебгг хрошчно! синьогнтйно! шфекци, тобто мала вогнище запалення та пролонговану дю.
Для створення експериментально! модел отпив, шфшованих P. aeruginosa, тваринам проводили загальну анестезш тюпента-лом натрто, тсля цього на депшьовану бокову поверхню тварини наносили травму через металчне кльце (даметр 2 см) ватним тампоном, змоченим у спирта та пщпаленим. Рану пщсушували стерильним тампоном i у центр опшу вносили шфшувальну дозу P. aeruginosa (1 мл 109 клпин), чекаючи на повне всмоктування. Через 20-24 години вдруге уводили P. aeruginosa пщ утворену до цього часу юрку (1-2) * 109 мшробних клпин. Вторинне уведення культури синьогншно! палички в рану сприяло тяжкосп розвитку патолопчного процесу з тривалшим перюдом прояву клтчних симптомзв запалення.
Для заражения використовували два в1рулентт штами: № АТСС 27853 - музейний штам i № 23, видлений 1з рани хворого з важкою опшовою травмою (табл. 1).
Таблиця 1
Характеристика штам1в Pseudomonas aeruginosa
Властивост! штам1в № АТСС 27853 № 23
Джерело отримання музейний штам клМчний штам
Утворення п1оц1ан1ну + +
Забарвлення за Грамом - -
Г!дрол1з желатину + +
Утворення цитохромоксидази + +
Гемол1з еритроцит1в + +
Р1ст при 42 °С + +
Ферментац1я вуглевод1в:
глюкоза К К
галактоза К К
маноза К К
сахароза - -
лактоза - -
мальтоза - -
машт - -
ксилоза К К
фруктоза К К
В!дновлення нпрапв у н1трити + +
Згортання молока + +
Г!дрол1з казе1ну + +
Рухливють + +
Серогрупа 2 6
ЬБ50 (внутр1шньочеревинне уведення) 5,3 108 4,03 106
Примтки: «+» - наявшсть реакци; «-» - Б1дсутн1сть реакци; К - утво-рення кислоти.
1з метою вивчення динамки обоменшня шфжованих ран псевдомонадами проводили бактерюлопчне дослвдження вмсту ран у рвт термши тсля вторинного iнфiкуБання. Выбирали про-би таким чином: до поверхт рани прикладали стандартний диск 1з фгльтрувального паперу, поттм помшали його в 1 мл 1зототчного розчину хлориду натр1ю (концентрац1я 0,9%), ретельно струшуБа-ли 10-15 хв i змив м1рно зас1вали на селективне середовище - по-живний агар 1з цетилперидин^ум-хлоридом (ЦПХ-агар). Псля 48-годинно! 1нкубац11 за 37 °С враховували к)льк1сть колонзй P. aeruginosa, що виросли на живильному середовищ1. Для експерименту з вивчення да аутосимб1онтних штамзв аерокок1в на P. aeruginosa вщбрано три найактивнш! у б1ох1м1чному та антагонистичному вщношент 1золяти аерококiБ: 1) 5м2015 (видлений в1д мишей),
2) 3k2015 (BHgjneHHH BÍg mypÍB), 3) 3^2015 (BHgjneHHH BÍg nrogHHH). EKcnepHMeHTH 3 BHBHeHH« gil ayiocHMSjomHHx miaMÍB aep0K0KÍB nociaBnem Ha 84 Se3nopogmux SinHx MHmax Macoro 16-17 r, i3 «khx 60 iBapHH cKnanu gocnigmy rpyny, a 24 - KompontHy. y gocnigHHx TBapHH ÍH^ÍKoBam paHH ^ogm« ogHopa3oBo oSpoSnanH ayiocuMSi-ohthhmh miaMaMH aepoKoKiB (0,2 Mnpg B 1 m.) go ogyxaHH«. npenapai yBogunu nig cTpyn 3a gonoMororo mnpHia. y koh-ipontHHx TBapHH TaK caMo h y Ti se TepMÍHH paHy oSpoSnanH Í3oto-híhhhm po3MHHoM xnopHgy Haipiro (KoHqeHipauia 0,9%).
3a TBapHHaMH cnocTepiranu npoiaroM iptox thxhíb. noKa3-HHKaMH gji ayTocHM6ioHTHHX miaMÍB aepoKoKiB cnyxunH:
1) KintKicTb 3araSnux TBapHH;
2) iHieHcHBHicTb npo«By мicцeвнх khíhíhhhx cumotomíb 3a-naneHHa, BH3HaneHa nig nac ornagy paH;
3) KinbKicTb nceBgoMoHag, «kí MÍcTaibc« b paHi.
flna ciaTHcTHHHoro aHanÍ3y BHKopHcioByBanH naKeT npu-KnagHHX nporpaM Statistica 6.1 (StatSoft Inc., USA).
Pe3yabTaTH Ta i'x oSroBopeHHH
KapiHHa po3BHTKy Ta nepe6iry xpomHHoi cHHboraÍHHoi ÍHi^eKin npegciaBneHa y Tpbox cepiax gocnigjB. HaBegem gaHi cBÍg^aib npo po3BHioK cHHborHÍHHoi ÍH^ieKin 3 pÍ3HHM cTyneHeM reHepanÍ3aiiji naionoriHHoro npoiecy 3 hítkhm npoaBoM MÍcieBHx KnÍHÍHHHx chmh-tomíb 3ananeHHH. noBTopHe yBegeHH« KynKiypH cHHborHÍHHoi na-
hhhkh b 17,1%o BHnagKÍB npH3Beno go mBHgKoro po3BHiKy cencucy Ta 3aru6eni MHmeH. Bogmo^ac, y 82,9% TBapHH po3BHBaBca MÍcieBHH 3ananbHHH npoiec, nepeBasHo pÍ3Ko a6o noMÍpHo BHpaxeHHH (65,9%; P < 0,001), Ta gociynHHH cnociepexeHHro npoiaroM gBox tkxhíb (iaSn. 2). I xo^a paHa go 3a3HaneHoro TepMÍHy 3aroroBanacb, gyxe ^acio b iíh gjnaHií BHaBnanH ocyMKoBaHÍ rHÍHHÍ ÍH$WKrpaTH. Konomi P. aeruginosa BHaBneHo y BHgjneHHax paHH ase go noBHoro ii 3aroeHHH, b MaKcHManbHÍH kíhlkoctí - Ha 5-6-iy go6y cnociepesceH-h«. Oixe, ia Mogenb BÍgiBoproe paHoBy 4>opMy cHHborHÍHHoi íh^k-iii, mo go3BonHno BHKopHciaTH ii gira: oiÍHroBaHHa aKTHBHocii ayio-chmSíohthhx miaMÍB nig ^ac A. viri'dans-eKcnepHMeHianbHoro nÍKy-BaHH« cHHborHÍHHoi ÍH^eKiji, 3aciocoBaHHx MÍcieBo.
nig ^ac BHBHeHHa gji ayiocHMSioHiHHx miaMÍB aepoKoKiB Ha Mogeni cHHborHÍHHoi ÍH^eKiii y TBapHH ynpogoBx ipbox thxhíb yciaHoBneHo, ^o b KomponLHÍH rpyni HenÍKoBaHHx MHmeH racime HaciaBana 3arHSem> TBapHH BÍg po3BHTKy cHHborHÍHHoro cencHcy, i npH iboMy b Sím>m paHHi TepMiHH (2-3-ia go6a), hí»c y gocnigHHx -29,2% BHnagKÍB npoiH 0-5% (P < 0,05) (iaSn. 3).
I3 gaHHx TaSnHib 3 ia 4 BHgHo, ^o y SinLmocri TBapHH gocnigHHx rpyn yxe 3 nepmHx gi6 3aciocyBaHH« ayiocHMSioHiHHx miaMÍB aepoKoKÍB nepH$oKam>He 3ananeHH« Syno MeHm BHpaxeHHM nopÍB-h«ho 3 KomponLHoro rpynoro MHmeH. PaHH mBHgme onumanuca BÍg rHoro ia noKpHBanHc« cyxHM cipynoM. HanpHKnag, go 11-i go6H cnociepexeHH« paHH noBmciro roinHc« 3 BÍgroprHeHH«M cyxoro cipyna y 44 3 58 MHmeH, ^o BHSHnH (75,9%).
Тa6aнцн 2
Po3bhtok naionori^Horo npoiecy b 6inHx MHmeH 3a gpoKpaimoro ÍH^iKyBaHHa paHH nceBgoMoHagaMH (a6c.)
Cepia eKcnepHMeHTy 3aranbHa KÍnbKÍcTb TBapHH I3 hhx 3arHHyno Po3bhtok MÍcieBHx chmotomíb 3ananeHH« y MHmeH, ^o ÍHieHcHBHÍcTb 3ananeHH«: BHSHnH CTpoKH ■ 3aroeHH« paH, goSa
Bcboro 3-ia goSa 11-ia goSa Bcboro ++ +
1 15 3 2 1 12 4 5 2 1 12-16
2 14 2 1 1 12 5 4 3 0 12-16
3 12 2 2 0 10 4 5 1 0 12-16
ycboro (aSc./%) 41/100 7/17,1 5/12,2 2/4,9 34/82,9 13/31,7 14/34,2 6/14,6 1/2,4 12-16
npuMimKu: ÍHieHcHBHÍcTb MÍcieBHx KnÍHÍHHHx cHMnioMÍB: lili - rinepeMÍ« Ta Ha6p«K TKaHHHH, ^o oionye paHy, pÍ3Ko BHpaxeHÍ; p«cHe BÍgoKpeMnroBaHe;
- rinepeMÍ« h Ha6p«K BHpaseHÍ noMÍpHo; MeHm p«cHe, cepo3He, reMoparÍHHe BÍgoKpeMnroBaHe; ++ - rinepeMÍ« ia Ha6p«K BHpaxeHÍ cnaSKo; noBepxmi paHH noKpHTa cipynoM; + - He3HaHHa rinepeMÍ« HaBKono paHH, noKpHToi cyxHM cTpynoM.
Тa6aнцн 3
ÍHieHcHBHÍcTb po3BHiKy MÍcieBHx KnÍHÍMHHx npoaBÍB 3ananeHH« 3a cHHtorHÍHHoi ÍH^eKiii y gocnigsyBaHHx i KoHTponbHÍH rpynax TBapHH (a6c./%) 3a 3acTocyBaHH« ayTocHM6ioHiHHx miaMÍB aepoKoKÍB
Po3bhtok rHÍHHo- ■HeKpoiHHHoro npoiecy
TpynH KinbKÍcTb 3arHHy.no ■ 3 HaciynHHM BHgyxaHHaM KinbKÍcTb iBapHH 3Í cipoKaMH 3aroeHH« paH Ha goSy
TBapHH TBapHH ycboro y ToMy HHcni 3 ÍHTeHcHBHÍcTro
++++ ^^ ++ + 7 8 9 10 ll 12 13 14 15 16
5M2015 20/100 -* 20/* 100 10/50 6/30 2/10 2/10 9/*45 4/*20 2/10 l/5 - l/5 2/10 l/5 - -
3K2015 20/100 l/*5 l9/*95 8/40 7/35 l/5 3/15 7/*35 4/*20 2/10 l/5 l/5 2/10 l/5 l/5 - -
3h2015 20/100 l/*5 l9/*95 9/45 5/25 2/10 3/15 4/*20 4/*20 4/20 2/10 l/5 l/5 l/5 l/5 l/5 -
KoHTponbHa 24/100 7/29,2 17/70,8 9/37,5 4/16,7 2/8,3 2/8,3 - - l/4,2 2/8,3 3/12,5 l/4,2 2/8,3 2/8,3 2/8,3 4/16,7
ycboro 84/100 9/10,7 75/89,3 36/42,9 22/26,2 7/8,3 l0/ll,9 20/23,8 12/14,3 9/10,7 6/7,2 5/6,0 5/6,0 6/7,2 5/6,0 3/3,4 4/4,8
npuMímxu: gHB. TaSn. 2; * - P < 0,05 nopÍBH«Ho 3 KoHTponbHoro rpynoro (3a gBociopoHHÍM tohhhm KpHiepieM ®imepa).
Тa6aнцн 4
Lg HHcna cHHtorHÍHHHx nanunoK b nepepaxyHKy Ha 1 Mn BHgjneHt paHH (M ± m) Ta ÍHieHcHBHÍcTb npoaBy MÍcieBHx khíhíhhhx cHMmoMÍB 3ananeHH« 3anexHo BÍg ^acy cnocTepexeHHH ia rpynu TBapHH nig nac 3acTocyBaHH« ayTocHMSioHTHHx miaMÍB aepoKoKÍB
KinbKÍcTb giS nicna nogaiKy gocnigy
TBapHH TBapHH l 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ll 12 13 14 15 16
5,22 5,3l 5,05 4,90* 4,44* 4,20* 4,03* 3,95* 3,82* 3,40* 3,2l* 3,12* 2,90* 2,69* 2,43* 2,24*
5m2015 20 ± 0,2l ± 0,25 ± 0,22 ± 0,28 ± 0,19 ± 0,26 ± 0,17 ± 0,2l ± 0,14 ± 0,13 ± 0,17 ± 0,ll ± 0,14 ± 0,12 ± 0,10 ± 0,ll
++++ +++ +++ +++ +++ +++ +++ +++ ++ ++ + + ± ± - -
5,52 5,43 5,35 5,00* 4,44* 4,34* 4,12* 4,05* 3,92* 3,50* 3,32* 3,22* 3,06* 2,70* 2,53* 2,47*
3k2015 20 ± 0,29 ± 0,22 ± 0,27 ± 0,24 ± 0,22 ± 0,23 ± 0,25 ± 0,20 ± 0,16 ± 0,19 ± 0,15 ± 0,18 ± 0,2l ± 0,15 ± 0,14 ± 0,15
++++ +++ +++ +++ +++ +++ +++ +++ ++ ++ + + ± ± - -
5,32 5,47 5,45 5,10* 4,74* 4,34* 4,25* 4,08* 3,96* 3,57* 3,43* 3,22* 3,10* 2,88* 2,62* 2,54*
3h2015 20 ± 0,34 ++++ ± 0,3l +++ ± 0,32 +++ ± 0,33 +++ ± 0,29 +++ ± 0,27 +++ ± 0,30 +++ ± 0,24 +++ ± 0,22 ++ ± 0,24 ++ ± 0,2l + ± 0,23 + ± 0,20 ± ± 0,18 ± ± 0,2l ± 0,17
KoHTpo-nbHa 24 5,62 ± 0,36 5,55 ± 0,34 5,48 ± 0,33 6,74 ± 0,3l 6,54 ± 0,39 6,77 ± 0,43 6,54 ± 0,37 6,30 ± 0,42 6,02 ± 0,35 5,97 ± 0,32 5,63 ± 0,33 5,89* ± 0,36 5,22 ± 0,38 5,12 ± 0,30 4,63 ± 0,3l 4,2l ± 0,28
++++ ++++ ++++ ++++ ++++ ++++ +++ +++ +++ +++ +++ ++ ++ ++ + +
npuMimKu: gHB. TaSn. 3.
У контрольной груш тварин до зазначеного термину аналопчна картина спостерОгалася лише у 3 з 17 мишей (17,6%; Р < 0,001). Наведет в таблиц 4 результата свщчать, що незалежно в1д групи тварин у мру загоення рани знижуеться забрудненОсть ii синьогнОйною паличкою. Водночас, кОлькОсть псевдомонад, що м1стяться у видленнях ран дослодних груп мишей, починаючи вже з перших дав застосування аутосимбОонтних штамОв аеро-кокОв, було на низькому рОвнО порОвняно з контрольними твари-нами. Якщо у лОкованих мишей вже на 4-ту добу кiлъкiстъ си-ньогнОйно! палички (у перерахунку на 1 мл видшень 1з ран), виражена в логарифмах, склала в середньому 5,0 ± 0,16, то в контрольной групi така сама кшькють псевдомонад (lg 5,22 ± 0,38; lg 5,12 ± 0,30) виявлялася в ранах лише на 13-14-ту добу спостереження.
У штаму аерококОв, видлених вОд мишей (5м2015), були кращ показники одужання, динамика розвитку мсцевих клОтчних симптомов запалення та кОлькОсть псевдомонад, як! мстилися у ран, по-рОвняно з шшими аутоштамами аерококiБ, видленими вод щуров та людини. Це може свОдчити про р1зну актиБнiстъ штамiБ i зале-жить вод походження мжрооргашзму та виду господаря. Аутосим-бюнтт штами A. viridans мають вищ1 показники гид час вивчення !х активностО в умовах моделi синюгнОйно! Онфекци у випадку лОкування господаря та меншу активнiстъ в умовах лшування Онших видв.
Висновки
ВОдшорено модель раново! форми синьогнОйно! шфекци, що дозволило використати И для оцОнки активностО аутосимбОонтних штамiБ аерококОв: 5м2015 (видлений вОд мишей), 3к2015 (видле-ний вод шурОв), 3ч2015 (видлений вод людини), застосованих мсцево для експериментального лОкування синюгаОйно! шфекци.
У контрольной груп! нелОкованих мишей достовОрно частОше ставалася загибель тварин вод розвитку синымОйного сепсису та у бОльш раннО термОни (2-3-тя доба), нож у дослодних.
У бОльшостО тварин дослОдних груп уже з перших дав застосування аутосимбОонтних шрамов аерококОв перифокальне запалення було менш вираженим порОвняно з контрольною групою мишей.
У разО застосування штаму аерококОв (5м2015), видленого вод мишей, у тварин були кращО показники одужання, динамОка розвитку мсцевих клОтчних симптомов запалення та кОлькють псевдомонад, якО мстилися у раш, порОвняно з Оншими аутоштамами аерококОв, якО видлеш вОд щуров i людини.
Кшькють псевдомонад, що мОстилися у видленнях Оз ран дослОдних груп мишей, починаючи з четверто! доби застосування аутосимбОонтних штамОв аерококОв, достов1рно нижча порОвняно з контрольними тваринами.
Виявлено рОзну активнОсть штамОв аерококОв, яка залежить вод походження мОкроорганОзму та виду господаря. АутосимбОонти A. viridans мають вищ показники пОд час вивчення !х активностО в умовах моделО синьогнОйно! ОнфекцО! у випадку лОкування господаря та меншу активнОсть в умовах лОкування Онших видОв.
ОтриманО дан можуть служити пОдставою для подальшого ви-вчення застосування аутоштамОв аерококОв для лОкувально-профО-лактичних заходов щодо боротьби з рановою Онфекцею, виклика-ною псевдомонадами.
References
Campos Furtado, G. H., d'Azevedo, P. A., Santos, A. F., Gales, A. C., Campos Pignatari, A. C., & Servolo Medeiros, E. A. (2007). Intravenous polymyxin B for the treatment of nosocomial pneumonia caused by multidrug-resistant Pseudomonas aeruginosa. International Journal of Antimicrobial Agents, 30(4), 315-319.
Drinka, P., Bonham, P., & Crnich, C. J. (2012). Swab culture of purulent skin infection to detect infection or colonization with antibiotic-resistant bacteria. Journal ofthe American Medical Directors Association, 13(1), 75-79.
Gupta, A. K., Batra, P., Mathur, P., Karoung, A., Thanbuana, B. T., Thomas, S., Balamurugan, M., Gunjiyal, J., & Misra, M. C. (2015). Microbial epidemiology and antimicrobial susceptibility profile of wound infections in out-patients at a level 1 trauma centre. Journal of Patient Safety and Infection Control, 3(3), 126-129.
Hossam, M. (2016). One year prevalence of critically ill burn wound bacterial infections in surgical ICU in Egypt: Retrospective study. Egyptian Journal of Anesthesia, 32(3), 431-434.
Il'in, V. K., Suvorov, A. N., & Kirjuhina, N. V. (2013). Autoprobiotiki kak sredstvo profilakti kiinfekcionno-vospalitel'nyh zabolevanij u cheloveka v iskusstvennoj srede obitanija [Autoprobiotics as a prophylactic preparation for infectious-inflammatory diseases in humans in an artificial environment]. Vestnik RAMN, 2, 56-62 (in Russian).
Kremenchutskiy, G. N. (2001). Biological features of A-bacterin. Medichni Perspektivi, 6(3), 90-97 (in Russian).
Leaper, D., McBain, A. J., & Kramer, A. (2010). Healthcare associated infection: Novel strategies and antimicrobial implants to prevent surgical site infection. Annals ofthe Royal College of Surgeons of England, 92(6), 453-458.
Lytvyn, L., Quach, K., Banfield, L., Johnston, B. C., & Mertz, D. (2016). Probio-tics and synbiotics for the prevention of postoperative infections following abdominal surgery: A systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Journal of Hospital Infection, 92(2), 130-139.
Marwick, C., Broomhall, J., & Mc Cowan, C. (2011). Severity assessment of skin and soft tissue infections: Cohort study of menegement and outcomes for hospitalized pations. Journal of Antimicrobial Chemotherapy, 66(2), 387-397.
Mc Cay, P. H., Ocampo-Sosa, A. A., & Fleming, G. T. (2010). Effect of subinhi-bitory concentrations of benzalkonium chloride on the competitiveness of Pseudomonas aeruginosa grown in continuous culture. Microbiology, 156(1), 30-38.
Narendra, P. S., Mayuri, R., Kavita, G., Tanu, S., & Iqbal, R. K. (2017). Changing trends in antimicrobial susceptibility pattern of bacterial isolates in a burn unit. Burns, 43(5), 1083-1087.
Nespor, D., Fabián, J., & Nemec, P. (2015). A retrospective analysis of deep sternal wound infections after longitudinal median sternotomy. Coret Vasa, 57(2), e75-e81.
Oliver, A., Mulet, X., Lopez-Causape, C., & Juan, C. (2015). The increasing threat of Pseudomonas aeruginosa high-risk clones. Drug Resist Updates, 21-22, 41-59.
Olveira, G., & González-Molero, I. (2016). An update on probiotics, prebiotics and symbiotics in clinical nutrition. Endocrinología y Nutrición (English Edition), 63(9), 482-494.
Riou, M., Carbonnelle, S., Avrain, L., Mesaros, N., Pirnay, J., Bilocq, F., De Vos, D., Simon, A., Piérard, D., Jacobs, F., Dediste, A., Tulkens, P. M., Van Bam-beke, F., & Glupczynski, Y. (2010). In vivo development of antimicrobial resistance in Pseudomonas aeruginosa strains isolated from the lower respiratory tract of Intensive Care Unit patients with nosocomial pneumonia and receiving antipseudomonal therapy. International Journal of Antimicrobial Agents, 36(6), 513-522.
Shenderov, B. A. (2011). Probiotic (symbiotic) bacteria languages. Anaerobe, 17(6), 490-495.
Shumikhina, I., Sundukova, Z., Solovyeva, O., & Simanenkov, V. (2015). Su1381 autoprobiotic: Place in the prevention of postinfectious irritable bowel syndrome. Gastroenterology, 148(4), S-492.
Simanenkov, V., Suvorov, A., & Sundukova, Z. (2014). Tu1779 Personalized therapy of gastrointestinal diseases with symbiotic bacteria. Gastroenterolo-gy, 146(5), S-841.
Suárez, C., Peña, C., Gavalda, L., Tubau, F., Manzur, A., Dominguez, M. A., Pujol, M., Gudiol, F., & Ariza, J. (2010). Influence of caibapenem resistance on mortality and the dynamics of mortality in Pseudomonas aeruginosa bloodstream infection. International Journal of Infectious Diseases, 14, e73-e78.
Vil'canjuk, O. A., & Hutorjans'kij, M. O. (2012). Harakteristika zbudnykiv gnij-no-zapal'nih procesiv m'jakih tkanin ta pisljaoperacijnih gnijnih uskladnen' u hvorih zagal'no-hirurgichnogo stacionaru [Characteristics of pathogens of pus-inflammatory processes in soft tissue and post-operational pus complications in patients of inflammatory-surgical stations]. Pitannja Hirurgichnoji Infekciji ta Antibiotikoterapiji, 53, 84-88 (in Ukrainian).
Wei, F., Fengjun, S., Qian, W., Wei, X., Xuewen, Q., Xiaotian, D., & Peiyuan, X. (2017). Epidemiology and resistance characteristics of Pseudomonas aeruginosa isolates from the respiratory department of a hospital in China. Journal of Global Antimicrobial Resistance, 8, 142-147.
Zhou, Z. Y., Hu, B. J., Gao, X. D., Bao, R., Chen, M., & Li, H. Y. (2016). Sources of sporadic Pseudomonas aeruginosa colonizations/infections in surgical ICUs: Association with contaminated sink trap. Journal of Infection and Chemotherapy, 22(7), 450-455.
