CC BY
504
УДК 343. 28/. 29 О. В. Свдок1мова,
канд. юрид. наук Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ПИТАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СПЕЦ1АЛЬНИХ ПРАВИЛ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
Стаття присвячена проблемi застосування спещальних правил призначення покарання. Проведена 1х класифiкацiя, розглянуто питання !х спiввiдношення.
Ключовг слова: спещальш правила призначення покарання, конкуренцiя, класифшащя.
Призначення покарання - етап застосування кримшального закону, на якому пщводиться пiдсумок всiеi дiяльностi правоохоронних i судових органiв. Саме тому в наущ кримiнального права так багато уваги придшяеться питанням призначення покарання за вчинений злочин. Окремi аспекти щei проблеми розглядалися в роботах М. I. Бажанова, С. В. Благова, Г. А. Кр^ера, Л. Л. Кругшкова, В. I. Тютюгша та ш. Ут1м, незважаючи на це, вона й дос залишасться однieю з найбiльш актуальних i потребуе подальших дослiджень, оскiльки деяю п аспекти або не отримали належноi ^у^во! розробки, або вимагають переосмислення з урахуванням останнiх нововведень у кримшальне законодавство Украши. Призначення покарання полягае в обранш судом виду й розмiру (строку) покарання за вчинений злочин при винесенш обвинувального вироку. Кримшальний кодекс Украши (далi - КК) мiстить низку статей, що регулюють порядок призначення покарання, це: частини 2 i 3 ст. 4; статтях 5, 9; ч. 2 ст. 20; ч. 3 ст. 43; ч. 4 ст. 49; у статтях 65, 68 - 72, 77, 98 - 103 КК та ш. На вщмшу вщ загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК), застосування яких не залежить вщ шдивщуальних особливостей конкретно'1 справи [Див.: 1, с. 23, 24; 6, с. 45], зазначеш норми Загально'1 частини КК регулюють лише деяю випадки призначення покарання, пов'язаш з наявшстю закршлених у закош особливих обставин, що характеризують злочин та/або особу винного й виступають пщставами для 1'х застосування. Так, приписи ст. 68 КК стосуються питань призначення покарання за незакшчений злочин (частини 1 - 3) i за вчинення злочину у ствучасп (ч. 4), положення статей 69 i 691 КК мютять порядок призначення мiри покарання за наявносп пом'якшуючих обставин, у статтях 98 - 103 КК визначаються особливосп обрання мiри покарання неповнол^шм. Зазначенi положення КК у зв'язку iз цiею специфiкою в доктриш кримiнального права отримали найменування спецгальнг правила призначення покарання, тд якими розум^ть кримiнально-правовi приписи, що регламентують порядок обрання судом виду й розмiру (строку) покарання в особливих випадках, безпосередньо передбачених у кримшальному закош.
Аналiз статей Загально'1 частини КК дозволяе вирiзнити приписи, яю можна вiднести до вказаних правил. Це ст. 5 КК (щодо врахування зворотно! дii закону), ч. 2 ст. 20 КК (урахування обмеженох осудносп), ч. 3 ст. 43 КК (виконання спецзавдання з попередження чи розкриття злочинно! дiяльностi органiзованоi групи або злочинно'1 оргашзацп), ч. 4 ст. 49 КК (давшсть притягнення до кримiнальноi вщповщальносп), ч. 4 ст. 52 КК (порядок застосування основних i додаткових покарань), статтi 53 - 63, 64 КК (особливосп призначення окремих видiв покарання), ст. 68 КК (призначення покарання за незакшчений злочин i злочин, учинений у ствучасп), ст. 69 КК (призначення бшьш м'якого покарання, нiж передбачено законом), ст. 69 1 КК (призначення покарання за наявносп пом'якшуючих обставин), статп 70, 71, ч. 3 ст. 78, ч. 6 ст. 79, ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82, ч. 6 ст. 83, ч. 5 ст. 107 КК (призначення покарання при множинносп злочишв), ст. 72 КК (правила складання
покарань i врахування попереднього ув'язнення), ст. 77 КК (призначення додаткових покарань у разi призначення покарання з випробуванням), ч. 4 ст. 95 КК (призначення покарання при припиненш застосування примусових заходiв медичного характеру), статп 98 - 103 КК (призначення покарання неповнолггшм).
У наукових колах поширеним е погляд, зпдно з яким значення спещальних правил полягае в тому, що вони завжди застосовуються поряд iз загальними засадами, при цьому розвиваючи, доповнюючи, конкретизуючи останнi (статтi 68, 103 КК) або передбачаючи винятки iз загальних правил (ст. 69 КК) для окремих випадюв обрання мiри покарання [2, с. 18]. Разом iз тим, до кiнця не виршеним залишаеться питання щодо можливосп одночасного застосування декiлькох спецiальних правил при призначенш покарання за одне злочинне дiяння, наприклад, як мае визначатися покарання, якщо вчинено готування до злочину за наявносп тдстав для застосування ст. 691 КК? Зпдно з ч. 2 ст. 68 КК мiра покарання за готування до злочину не може перевищувати половини максимального строку або розмiру найсуворшого виду основного покарання, передбаченого в санкцп за вчинений злочин. У той же час за наявносп тдстав, передбачених у ст. 691 КК, строк або розмiр покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розмiру найбiльш суворого виду основного покарання, передбаченого в санкцп за цей злочин. Виникае запитання: чи повинен суд одночасно (точшше, послщовно) застосовувати щ правила, тобто спочатку знизити максимальн межi покарання згiдно з вимогами ч. 2 ст. 68 КК, а потсм вже щ новi меж ще раз змшити вiдповiдно до приписiв ст. 691 КК? Чи в подiбних випадках мае мюце конкуренцiя кримiнально-правових норм, а тому застосуванню пiдлягае лише одна з них?
Наголосимо, що в КК Укра'ни щ питання, на жаль, не врегульоваш. Судова практика також обходить стороною 'х вирiшення. У теорп ж кримiнального права висловлюються рiзнi думки iз цього приводу. Однi вчеш дотримуються точки зору послiдовного, поетапного застосування спещальних правил [10, с. 313 - 323], iншi е прихильниками 'х конкуренцп [3, с. 288 - 291]. Наприклад, В. М. Василаш зазначае, якщо юнують тдстави для застосування положень ч. 3 ст. 68 i ст. 691 КК, прiоритетними е приписи останньо1', а в разi поеднання ч. 2 ст. 68 КК i ст. 691 - положення першо'' [3, с. 288 - 291]. Проте, якщо й дотримуватись ще': конкурування окремих кримшально-правових припиав, то в будь-яких ситуацiях прюритетними повиннi визнаватися тi ж самi правовi положення, а саме приписи частин 2 i 3 ст. 68 КК або 691 КК.
Конкуренщя, як правове поняття, означае наявшсть декiлькох правових положень, яю претендують на 'х застосування в конкретному випадку [5, с. 385]. 1снують темпоральна, просторова, iерархiчна i змiстовна види конкуренцiй. Темпоральна виникае мiж нормами, що дiяли в рiзнi перiоди часу; просторова - мiж нормами з рiзною територiальною дiею; герархгчна - мiж нормами рiзноi юридично'' сили; змгстовна - мiж нормами, що рiзняться за змiстом. Види останньо':: (а) конкуренщя загально': i спещально'' норм; i (б) конкуренцiя частини й щлого [7, с. 359]. Перша становить собою стввщношення кримiнально-правових норм, що перебувають у пiдпорядкуваннi за обсягом. При конкуренцп загально': i спещально'' норми прiоритетною е остання. Конкуренщя норми-частини i норми-цiлого мае мюце, коли одна з них (норма-щле) охоплюе повшстю вчинене суспшьно небезпечне дiяння, а друга (норма-частина) - тшьки певну частину цього дiяння, причому прiоритетною завжди е норма-щле [11, с. 306-313].
Ознаками конкуренцп правових норм, як вщзначае О. К. Марш, е, по-перше, 'х спрямованють на регулювання одного фактичного вщношення, по-друге, 'х взаемозв'язок i взаемопiдпорядкованiсть [4, с. 42, 43]. Виходячи iз цього, можна зробити висновок, що вести мову про конкурування спещальних правил призначення покарання можна лише у випадку, якщо вони не тшьки матимуть один предмет правово'' регламентацп, а саме порядок обрання мiри покарання за вчинений злочин, а будуть спрямоваш на впорядкування однакових ситуацш, перебуваючи при цьому у стввщношенш взаемозв'язку й тдпорядкування.
Але чи знаходяться щ правила в такому сшввщношенш? Як вбачасться, вщповюти на це запитання дозволить ïx класифiкацiя.
1. За загальним правилом, закршленим у п. 1 ч. 1 ст. 65 КК, суд повинен призначати покарання в межах санкцп статп Особливо'1' частини КК, що передбачае вщповщальшсть за вчинене. Однак спещальш правила можуть установлювати й iншi меж караностi дiяння, нiж це зазначено в санкцп вщповщно'1' статтi. Значить, залежно вгд впливу на межг караностг д1яння можна видшити спещальш правила, яю :
а) не змгнюють межг караностг, передбачеш в санкцп за одиничний злочин (ч. 2 ст. 20, статп 70, 71, ч. 3 ст. 78, ч. 6 ст. 79, ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82, ч. 6 ст. 83, ч. 4 ст. 95, ч. 5 ст. 107 КК), причому приписи статей 70, 71, ч. 3 ст. 78, ч. 6 ст. 79, ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82, ч. 6 ст. 83, ч. 5 ст. 107 КК слщ вщносити саме до ще'1' групи спещальних правил, оскшьки вони закршлюють меж призначення покарання не за один, а за декшька злочишв. Покарання у таких випадках може перевищувати встановлеш в санкщях меж за дiяння, що входять у сукупшсть, однак перш шж обрати загальну мiру покарання, суд зобов'язаний визначити ïï окремо за кожен iз цих злочишв, керуючись при цьому рамками вщповщно'1' санкцп;
б) установлюють нов1 меж1 караност1 за вчинений злочин пор1вняно з тими, що передбачеш в санкцп статт1. Серед них е правила, яю:
- знижують верхт меж1 караност1 д1яння (ст. 5, ч. 3 ст. 43, ч. 4 ст. 49, ч. 2 ст. 64, частини 2 i 3 ст. 68, ст. 69 1, 99 - 103 КК). Зпдно з ч. 2 ст. 68 КК покарання за готування до злочину не може перевищувати половини максимального строку або розмiру найбшьш суворого основного виду покарання, передбаченого у вщповщнш санкцп статп (ïï частини) Особливо'1' частини КК. Вщповщно до п. 3 ч. 3 ст. 103 КК позбавлення волi неповнол^шм за вчинення тяжкого злочину не може перевищувати 7-ми роюв. Ось чому у випадку засудження його за ч. 4 ст. 185 КК, незважаючи на те, що в санкцп за цей злочин передбачено максимальне покарання у видi позбавлення волi на строк 8 роюв, суд не вправi призначити покарання понад 7 роюв;
- знижують мшмалью межг караностг д1яння за допомогою закршлення можливосп призначення покарання за вчинений злочин нижче нижчо'1' меж^ передбачено'1' в санкцп (ст. 5, ст. 69 КК). До цих правил також слщ вщносити положення ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 98 КК, яю визначають пщстави й порядок призначення додаткових покарань. Якщо в санкцп за вчинене передбачено обов'язкове додаткове покарання, а закршлених у зазначених статтях тдстав для його застосування бракуе, суд не вправi його застосувати;
- тдвищують верхт меж1 караност1 д1яння (ч. 2 ст. 53 КК). Положення, що фшсують можливють призначення додаткового покарання, не зазначеного в санкцп вщповщно'1' статп, теж належать до даного виду спещальних правил (ст. 54 КК);
- можуть призводити як до тдвищення меж караностг д1яння (як мшмальних, так i максимальних) порiвняно з рамками санкцп статп, що передбачае вщповщальшсть за вчинений злочин, так i до ïx зниження (статп 55 - 62 КК). Наведет приписи регулюють пщстави й порядок призначення окремих видiв покарання, встановлюючи обмеження щодо можливосп ïx застосування за колом оаб. Примiром, громадсью й виправш роботи (ч. 3 ст. 56, ч. 2 ст. 57 КК) не застосовуються до оаб, яю досягли пенсшного вшу. Значить, у разi засудження тако'1' особи за ч. 1 ст. 126 КК, санкщя яко'1' передбачае штраф, громадсью чи виправш роботи, суд вправi застосувати тшьки штраф. А за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 126 КК, який караеться обмеженням або позбавленням вол^ такш особi можна призначити лише позбавлення воль Що ж стосуеться такого виду покарання, як позбавлення права обшмати певш посади чи займатися певною дiяльнiстю (ч. 2 ст. 55 КК), то пщкреслимо: якщо у вщповщнш санкцп воно передбачено як обов'язкове додаткове покарання, а передбачеш в ч. 2 ст. 55 КК пщстави для його застосування вщсутш, суд не вправi його призначити. У той же час цей вид додаткового покарання може бути застосований, i коли вш у санкцп безпосередньо не передбачений, вщповщно, у подiбниx випадках вщбуваеться призначення бшьш суворого покарання порiвняно з передбаченим у вщповщнш санкцп.
2. Залежно вгд ознак суб'екта, який тдлягае кримтальному покаранню, гснують так спещальт правила:
а) утверсальт, що поширюють свою дш на будь-яких oci6, тобто можливють ïx застосування не залежить вщ ознак суб'екта злочину (ст. 5, ч. 4 ст. 49, ст. 53, ст. 63, ст. 68 -69 \ ст. 70 - 72, ч. 3 ст. 78, ч. 4 ст. 81, ч. 6 ст. 82 КК);
б) конкретизован, що застосовуються щодо ч^ко означених кримшальним законом суб'екпв злочишв залежно вщ ïx соцiально-демографiчниx характеристик (стать, вш, працездатшсть, стан здоров'я, наявшсть дiтей, спецiального звання i т. д.), роду дiяльностi тощо (ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 43, статп 54 - 61, 64, ч. 6 ст. 79, ч. 6 ст. 83, ст. 98, статп 100 - 103, ч. 5 ст. 107 КК).
3. Залежно eid порядку застосування можна виргзнити спещальт правила:
а) факультативт, можливють використання яких залежить вщ розсуду суду, тобто е його правом. Згщно з ч. 2 ст. 53 КК суд, установивши, що роль виконавця, пособника або пщбурювача е незначною, може вщмовитися вщ призначення розмiру штрафу понад максимально'1' межi санкцп. У ч. 5 ст. 72 КК зазначено, що суд може врахувати попередне ув'язнення й пом'якшити покарання;
б) обов'язковi, коли за наявносп передбачених у закош пщстав суд зобов'язаний ïx застосовувати. Видаеться, що вс iншi спещальш правила е обов'язковими. Так, незважаючи на те, що в ч. 1 ст. 69 КК зазначено, що суд за наявносп декшькох обставин, пом'якшуючих покарання й ютотно знижуючих ступшь тяжкосп вчиненого, i з урахуванням особи винного може призначити менш суворе покарання порiвняно з передбаченим у закош за вчинений злочин, застосування саме цього спещального правила на вказаш пщстави е обов'язком, а не правом суду.
Цей висновок грунтуеться насамперед на загальних засад призначення покарання. Так, у ч. 2 ст. 65 КК говориться, що суд повинен призначати покарання, необхщне й достатне для виправлення винного. А згщно з п. 3 ч. 1. ст. 65 КК вш зобов'язаний виносити вирок з урахуванням тяжкосп вчиненого, особи винного й обставин, пом'якшуючих та обтяжуючих покарання. До того ж за ст. 414 Кримшального процесуального кодексу Украши одшею з пщстав скасування обвинувального вироку суду е невщповщшсть покарання, яке хоча й не виходить за меж1, встановлеш вщповщною статтею (ïï частиною) закону Украши про кримшальну вщповщальшсть, але за сво'1'м видом чи розмiром явно е несправедливим через м'яюсть або ж суворють.
Крiм зазначених у юридичнш науковш лiтературi видшяються й iншi види спецiальниx правил, а саме ri, що регламентують порядок призначення покарання за закшчений i незакшчений злочин, за одиничний злочин i за ïx множиншсть тощо. [2, с. 6 -16; 8, с. 5- 12].
Наведена класифшащя спещальних правил призначення покарання свщчить, що серед них вщсутш правила, яю знаходилися б у сшввщношенш, наприклад, частини й щлого або загального i спещального, що характерно для конкуруючих норм. Незважаючи на те, що деяю з них майже однаково впливають на меж1 караносп злочинного дiяння (примiром, ч. 3 ст. 68 i ст. 691 КК), проте жодне з них не е загальним стосовно шших, оскшьки в основi застосування кожного перебувають рiзнi неоднорiднi обставини. Так, пiдставою застосування частин 2 i 3 ст. 68 КК е вчинення незакшченого злочину, а для призначення покарання з використанням ст. 691 КК необхщно встановити наявшсть декшькох пом'якшуючих обставин i вщповщних даних про особу винного. Як бачимо, жодне iз цих правил не в змозi повшстю охопити собою ситуацп призначення покарання за наявностi у справi декiлькоx зазначених чинникiв (примiром, учинення неповнолiтнiм незакiнченого злочину за наявносп декшькох пом'якшуючих обставин, яю ютотно знижують ступiнь тяжкостi вчиненого). Можемо пщсумувати, що спецiальнi правила призначення покарання не конкурують мiж собою, а тому вони повинш застосовуватися одночасно, але послщовно й поетапно.
Зауважимо, що вчеш, яю виступають проти поетапного застосування спещальних
правил, виходять iз буквального тлумачення положень статей 68 i 691 КК. Так, В. М. Василаш вщзначае, що ця концепцiя не грунтуеться на законi, оскiльки у вказаних статтях iдеться про те, що покарання не може перевищувати встановлених у закон меж найбшьш суворого виду покарання, передбаченого вщповщною санкщею статп (ïï частини) Особливо'1' частини КК. При цьому у ст. 691 КК не вказуеться, що строк покарання треба визначати з урахуванням вимог ст. 68 КК.
Але ж не завжди буква закону вщповщае його змюту. У цих статтях також шчого не говориться про обов'язкове врахування шших спещальних правил, наприклад, припиав ст. 64 КК. Тим не менше в п. 61 постанови Пленуму Верховного Суду Украши вщ 24 жовтня 2003 р. за № 7 «Про практику призначення судами кримшального покарання» вказуеться, що правила частин 2 i 3 ст. 68 КК застосовуються, якщо злочин, за який передбачено довiчне позбавлення вол^ вчинено особою до 18 роюв, у вщ понад 65 роюв, а також жшками, яю перебували у сташ ваптносп на момент його вчинення або на момент винесення вироку. Таким чином, у даному випадку Верховний Суд керуеться принципом поетапного застосування спещальних правил: спочатку вимог ст. 64 КК, а вже потсм частин 2 i 3 ст. 68 КК.
Варто пщкреслити що, наприклад, зпдно з ч. 3 ст. 65 КК бшьш м'яке покарання може бути призначено за наявносп тдстав, передбачених у ст. 69 КК. Одним з видiв такого пом'якшення е непризначення обов'язкового додаткового покарання (ч. 2 ст. 69 КК). Але ж, не застосувати обов'язкового додаткового покарання, як про це вже згадувалось, суд вправ^ керуючись вимогами шших кримшально-правових припиав, а не тшьки на пiдставi ч. 2 ст. 69 КК.
Як показуе аналiз спещальних правил, що знижують межi караносп дiяння, законодавець не завжди однаково формулюе порядок такого пом'якшення покарання. Так, у ч. 3 ст. 43 КК йдеться про те, що строк покарання у видi позбавлення волi не може перевищувати половини максимального строку позбавлення вол^ передбаченого законом за цей злочин, у той час як у частинах 2 i 3 ст. 68 й у ст. 691 КК - про те, що строк покарання не може перевищувати вщповщного розмiру покарання, передбаченого в санкцп статп (ïï частини) Особливо! частини КК за цей злочин.
Як вбачаеться, в такому випадку (як i у вах шших ситуащях) слщ вести мову про недолши законодавчо'ï техшки, яка виявляеться в безсистемному введенн нових спещальних правил призначення покарання й у формулюванн ïx положень без урахування вже д^чих. Вважаемо, що усунення подiбниx суперечностей закону за допомогою принципу конкуренцп правових положень е необгрунтованим. Кожне спещальне правило базуеться на власних пщставах. Використання кожного з них - це е самостшний етап iндивiдуалiзацiï покарання у процес його призначення, а тому ïx треба застосовувати послщовно, поетапно. З метою попередження надмiрного пом'якшення покарання за наявносп пщстав для застосування декшькох спещальних правил, доцшьно було б у КК передбачити загальну норму, яка визначала б максимально допустимi меж пом'якшення покарання для випадюв застосування декшькох спещальних правил.
Список Mimepamypu: 1. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву: моногр. / М. И. Бажанов. - К.: Вища шк., 1980. - 216 с. 2. Благов Е. В. Применение специальных начал назначения наказания уголовного наказания: моногр. / Е. В. Благов. - М.: Юрлитинформ, 2007. - 288 с. 3. Василаш В. Призначення покарання за наявносп двох чи бшьше спещальних правил призначення покарання // Пробл. державотворення i захисту прав людини в Укршш: матер. XVIII регюн. наук.-практ. конференцп 26-27 ач. 2012 р. - Л.: Юрид. фак Львiв. нац. ун-та, 2012. - С. 288 - 291. 4. Март О. К. Квалiфiкацiя злочишв при конкуренцп кримшально-правових норм: моногр. / О. К. Марш. - К.: Атша, 2003. - 224 с. 5. Навроцький В. О. Основи кримiнально-правовоï квалiфiкацiï: моногр. / В. О. Навроцький. - К.: Юршком 1нтер, 2006. - 704 с. 6. Полтавець В. В. Загальш засади призначення покарання за кримшальним законодавством
Украши: моногр. / В. В. Полтавець. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005. - 240 с. 7. Российское уголовное право: Общ. ч. / под ред. В. С. Комиссарова. - СПб.: Питер, 2005.- 560 с. 8. Степашин В. М. Специальные правила назначения наказания и мер уголовно-правового характера: моногр. / В. М. Степашин.- М. Юрлитинформ, 2012. - 520 с. 9. Про практику призначення судами кримшального покарання: пост. Пленуму Верхов. Суду Украши № 7 вщ 24.10.2003 р. // Вюн. Верхов. Суду Украши.- 2003.- № 6.- С. 14 - 20; 3i змшами: 2005.-№ 1.- С. 13; 2009.- № 7.- С. 11 -13; 2009. - № 12.- С. 16. 10. Тютюгт В. I. Питання гумашзацп кримшально'1 вщповщальносп та ix реалiзацiя в деяких законодавчих новеллах / В. I. Тютюгш // Пробл. законности Респ. мiжвiд. наук. зб./ вщп. ред. В. Я. Тацш. - Х.: Нац. юрид. акад. Украши, 2009. - Вип. № 100. - С. 313-323. 11. Уголовное право: Общ. ч.-учебник. [Изд. 2-е испр. и доп.] / под ред. Л. В. Иногамовой-Хегай, А. И. Рарога, А. И. Чучаева. - М.: Контракт, Инфра-М, 2008. - 560 с.
ВОПРОСЫ ПРИМЕНЕНИЯ СПЕЦИАЛЬНЫХ ПРАВИЛ НАЗНАЧЕНИЯ НАКАЗАНИЯ Евдокимова Е. В.
Статья посвящена проблеме применения специальных правил назначения наказания. Проведена их классификация, рассмотрен вопрос их соотношения.
Ключевые слова: специальные правила назначение наказания, конкуренция, классификация.
PROBLEMS OF APPLICATION OF SPECIAL RULES OF PUNISHMENT
Yevdokimova Ye. V.
The article considers the special rules of punishment. Their classification is made. The question about their interrelation is discussed.
Key words: special sentencing rules, competition.
Надтшла доредакцИ 25.03.2013 р.
